ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 320/9598/22
адміністративне провадження № К/990/8626/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Жука А.В.,
суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №320/9598/22
за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби у місті Біла Церква Білоцерківського району Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2022 року (суддя-доповідач Войтович І.І.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2023 року (суддя-доповідач Глущенко Я.Б., судді - Пилипенко О.Є., Черпіцька Л.Т.),
УСТАНОВИВ:
І. Обставини справи
1. 18 жовтня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Відділу державної виконавчої служби у місті Біла Церква Білоцерківського району Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), у якому просив визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №68625893 від 14 лютого 2022 року, зняття арештів з майна, коштів боржника, накладених у межах ВП №68625893.
2. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2022 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2023 року, позовну заяву повернуто позивачеві.
3. Повертаючи позовну заяву суди попередніх інстанцій зазначили, що виходячи з предмету спірних правовідносин, статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» та частини першої, пункту 1 частини другої статті 287 КАС України визначено право на звернення учасника виконавчого провадження до адміністративного суду із позовною заявою, якщо останній вважає, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено його права, свободи чи інтереси, та чітко визначено, що позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
4. Суди зауважили, що подання скарги на дії та рішення державного виконавця, або не вчинення останнім відповідних дій, є правом сторони виконавчого провадження, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження», таке право є альтернативним способом вирішення спору та вказаний Закон не передбачає обов`язкової процедури адміністративного (досудового) врегулювання спору між сторонами.
5. Указали, що процесуальне законодавство чітко визначає строк подання позовної заяви до суду в пункті 1 частини другої статті 287 КАС України, що становить десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, інших виключень чи випадків, не передбачено.
6. Визнали необґрунтованим посилання представника позивача на частину четверту статті 122 КАС України, оскільки дана норма підлягає застосуванню у разі наявності в законодавстві досудового порядку вирішення спору, а тому вважали, що таку позицію не може бути прийнято до уваги судом та враховано як причину пропуску строку звернення до суду з даним позовом, строк якого розпочався з 14 лютого 2022 року та закінчився 24 лютого 2022 року.
7. Окремо зауважили, що позивачем та його представником на пропозицію суду не надано доказів щодо отримання спірної постанови виконавчого органу для встановлення початку перебігу для сторони виконавчого провадження процесуальних та законодавчих строків щодо оскарження такої постанови, та, указали на незрозумілість звернення ОСОБА_1 за послугами до адвоката саме 04 липня 2022 року при цьому стверджуючи, що ніяких документів за спірним виконавчим провадженням позивачем не отримано та нічого з даного приводу не було відомо.
8. Суд апеляційної інстанції додатково зазначив, що представник позивача звертався до відповідача із заявою від 12 липня 2022 року про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження ВП №68625893, що додатково указує на обізнаність позивача про відкриття такого.
9. Суд указав, що жодних аргументів, яким чином введення воєнного стану вплинуло на позивача та перешкодило йому реалізувати своє право на звернення до суду останнім не наведено.
10. З огляду на викладене суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність підстав для поновлення строку звернення до суду із цим позовом.
ІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги
11. 10 березня 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2023 року у справі №320/9598/22.
12. Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що закінчення строку на оскарження постанови державного виконавця від 14 лютого 2022 року припало на 24 лютого 2022 року (початок введення воєнного стану).
13. Зазначає, що у період з серпня 2021 року по 24 травня 2022 року позивач безпосередньо брав участь у підготовці дружини до пологів, а з 24 лютого 2022 року позивач вживав всіх заходів для збереження життя і здоров`я дітей і вагітної дружини, саме це було пріоритетом для боржника (як чоловіка дружини і батька 3 дітей).
14. Звертає увагу на те, що державний виконавець не повідомив позивача про існування спірного виконавчого провадження.
15. Переконує, що у сукупності ці обставини відтермінували можливість боржника дізнатись про існування виконавчого провадження та захистити власні права та інтереси.
16. Вважає, що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду з позовними заявами, апеляційними та касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55 124 129 Конституції України, статтею 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статтею 6 Конвенції.
17. З огляду на викладене просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Позиція інших учасників справи
18. Від Відділу державної виконавчої служби у місті Біла Церква Білоцерківського району Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відзиву на касаційну скаргу не надійшло, що відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду ухвали суду апеляційної інстанції за наявними в справі матеріалами.
ІІІ. Рух адміністративної справи в суді касаційної інстанції
19. 10 березня 2023 року до касаційного суду надійшла скарга ОСОБА_1 , подана його представником адвокатом Глеваським В.В.
20. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 березня 2023 року для розгляду справи №320/9598/22 визначено колегію суддів у складі головуючого - Жука А.В., суддів - Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.
21. Ухвалою Верховного Суду від 27 березня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху з підстав несплати ним судового збору за подання касаційної скарги.
22. Ухвалою Верховного Суду від 18 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2023 року у справі №320/9598/22.
23. Ухвалою Верховного Суду від 02 серпня 2023 року справу №320/9598/22 призначено до розгляду у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
IV. Позиція Верховного Суду
24. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, на підставі установлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.
25. Предметом касаційного перегляду є ухвала суду першої інстанції (залишена без змін постановою суду апеляційної інстанції) про повернення позовної заяви у зв`язку з пропуском строку звернення до суду із цим позовом (визнанням неповажними причин пропуску такого строку).
26. Згідно зі статтею 5 КАС України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
27. Частиною першою статті 287 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
28. Відповідно до частини першої статті 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.
29. Згідно з частиною першою статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
30. За змістом частин першої, другої статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Позовну заяву може бути подано до суду:
1) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів;
2) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.
31. Пунктом 9 частини четвертої статті 169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу (.
32. Відповідно до частини другої статті 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою у зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
33. Частиною четвертою статті 122 КАС України установлено, що якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.
34. Так, предметом оскарження у цій справі є постанова Відділу державної виконавчої служби у місті Біла Церква Білоцерківського району Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про відкриття виконавчого провадження ВП №68625893 від 14 лютого 2022 року.
35. Водночас, з указаними позовними вимогами до суду позивач звернувся 18 жовтня 2022 року.
36. Обґрунтовуючи клопотання про поновлення строку на подачу адміністративного позову, позивач зазначав про те, що з серпня 2021 року по 24 травня 2022 року безпосередньо приймав участь у підготовці дружини до пологів, водночас, зважаючи на рішення Апеляційного суду Київської області від 08 червня 2016 року, яким ПАТ «КБ «Приватбанк» відмовлено в задоволенні позову до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, уважав, що будь-які зобов`язання є врегульованими. Звертав увагу на те, що у порядку досудового врегулювання спору звертався до виконавчої служби, однак 14 вересня 2022 року отримав відповідь про відсутність підстав для скасування постанови від 14 лютого 2022 року, а тому переконував, що перебіг строку для звернення до суду починається з 14 вересня 2022 року та, згідно з частиною четвертою статті 122 КАС України, становить 3 (три) місяці. Також просив урахувати воєнний стан, який вважається форс-мажорною обставиною, визнаною Торгово-промисловою палатою України листом від 28 лютого 2022 року №20242/02.0-7.1, що впливає (обмежує) можливості учасника правовідносин належним чином виконувати зобов`язання, реалізувати свої права тощо.
37. У позовній заяві, апеляційній та касаційній скаргах позивач не зазначав коли йому стало відомо про спірну постанову.
38. Судами установлено, що представник позивача звертався до відповідача із заявою від 12 липня 2022 року про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження ВП №68625893, що указує на обізнаність позивача про відкриття такого (а.с. 28).
39. Також, у матеріалах справи наявне клопотання представника боржника Дубчака Р.О. від 16 серпня 2022 року, у якому той просив, зокрема, скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №68625893 від 14 лютого 2022 року (а.с. 40).
40. З огляду на викладене Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що про наявність спірної постанови позивачу могло бути відомо ще у липні-серпні 2022 року.
41. Суд зазначає, що відповідно частини четвертої статті 122 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.
42. У частині третій статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» установлено, що рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.
43. З урахуванням наведених норм закону, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що законодавством не передбачено можливості досудового порядку вирішення спору щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності державних виконавцем боржником, у зв`язку з чим направлення позивачем відповідних звернень та скарг відповідачу не є досудовим врегулюванням спору в розумінні КАС України, а тому не може бути підставою для встановлення тримісячного строку для звернення до суду.
44. Подібну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі №240/6005/18, від 11 квітня 2023 року у справі №580/4033/22.
45. Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
46. Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21 грудня 2010 року, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28 березня 2006 року, заява №23436/03).
47. Отже, установлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
48. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
49. Підстави пропуску строку можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.
50. Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку оскарження судового рішення з поважних причин.
51. Верховний Суд вважає слушним зауваження суду першої інстанції про те, що позивачем та його представником на пропозицію суду не надано доказів щодо отримання спірної постанови виконавчого органу для встановлення початку перебігу для сторони виконавчого провадження процесуальних та законодавчих строків щодо оскарження порушених прав та інтересів особи, та, незрозумілим є звернення ОСОБА_1 за послугами до адвоката саме 04 липня 2022 року при цьому стверджуючи, що ніяких документів за спірним виконавчим провадженням позивачем не отримано та нічого з даного приводу не було відомо.
52. Суд, також, зауважує, що введення воєнного стану є поважною причиною пропуску строків, але така причина має бути оцінена судом індивідуально, у межах конкретної справи, яка розглядається, у сукупності із іншими обставинами пропуску процесуального строку.
53. Так, касаційна скарга та матеріали справи не містять аргументів щодо того, яким чином введення воєнного стану вплинуло на позивача та перешкодило йому реалізувати своє право на звернення до суду.
54. З огляду на викладене Суд констатує, що у касаційній скарзі відсутні обґрунтовані доводи, які б свідчили про порушення судами першої та апеляційної інстанції норм процесуального права.
Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
55. Частиною першою статті 350 КАС України установлено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
56. Колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувані судові рішення відповідають вимогам положень статті 242 КАС України.
57. З огляду на викладене, касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Київського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2022 року та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2023 року - залишенню без змін.
V. Висновки щодо розподілу судових витрат
58. З огляду на результат касаційного розгляду справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
2. Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2023 року у справі №320/9598/22 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
..................................
..................................
..................................
А.В. Жук
Н.М. Мартинюк
Ж.М. Мельник-Томенко
Судді Верховного Суду