03.10.2024

№ 332/3380/18

Постанова

Іменем України

04 березня 2020 року

м. Київ

справа № 332/3380/18

провадження № 61-15451св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - фізична особа-підприємець ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Запорізького апеляційного суду від 04 липня 2019 року у складі колегії суддів: Гончар М. С., Маловічко С. В., Онищенка Е. А.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до фізичної особи-підприємця (далі - ФОП) ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що він є власником автомобіля Toyota RAV4, номерний знак НОМЕР_1 , яким окрім нього користується його син ОСОБА_3 і дружина сина ОСОБА_4 .

Для зберігання вказаного транспортного засобу вони користуються послугами автостоянки по АДРЕСА_1 , власником якої є ФОП ОСОБА_2

20 серпня 2018 року ОСОБА_4 залишила автомобіль ToyotaRAV4, номерний знак НОМЕР_1 , на зберігання на вказаній автостоянці, за що сплатила 40,00 грн, що підтверджується відповідним записом у журналі обліку транспортних засобів.

24 серпня 2018 року ОСОБА_3 виявив відсутність транспортного засобу на автостоянці. Того ж дня відомості про вчинення кримінального правопорушення за частиною третьою статті 289 КК України були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, але винних осіб встановлено не було.

Вважав, що внаслідок неналежного виконання ФОП ОСОБА_2 своїх обов`язків зі зберігання транспортного засобу йому завдано матеріальну шкоду у розмірі середньої ринкової вартості автомобіля Toyota RAV4, номерний знак НОМЕР_1 , яка згідно з висновком експертного автотоварознавчого дослідження від 12 вересня 2018 року № 059 складає 795 026,00 грн.

На підставі вказаного ОСОБА_1 просив суд стягнути з ФОП ОСОБА_2 795 026,00 грн на відшкодування завданої матеріальної шкоди.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 18 лютого 2019 року у складі судді Андрюшиної Л. А. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відсутні підстави для відшкодування матеріальної шкоди, оскільки позивачем у порушення вимог статті 81 ЦПК України суду не було надано доказів укладення сторонами договору зберігання транспортного засобу або прийняття відповідачем на зберігання транспортного засобу, власником якого є ОСОБА_1 . При цьому копії з журналу та протоколів допиту свідків, пояснення позивача і показання допитаних судом свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 і ОСОБА_5 не можуть бути прийняті судом до уваги на підтвердження факту існування між сторонами договірних правовідносин, оскільки відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Запорізького апеляційного суду від 04 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 18 лютого 2019 року скасовано і ухвалено нове судове рішення про задоволення позову ОСОБА_1 .

Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 795 026,00 грн.

Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь держави судові витрати, пов`язані із розглядом цієї справи судами першої та апеляційної інстанцій, у розмірі 19 875,65 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що між сторонами укладено договір зберігання, за яким відповідач гарантує схоронність прийнятого на зберігання транспортного засобу і несе відповідальність за його пошкодження, та у зв`язку з неналежним виконанням зберігачем своїх обов`язків наявні підстави для стягнення із ФОП ОСОБА_2 матеріальної шкоди, завданої ОСОБА_1 .

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ФОП ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді касаційного цивільного суду від 27 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 вересня 2019 року зупинено виконання постанови Запорізького апеляційного суду від 04 липня 2019 року.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 лютого 2020 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що, ухвалюючи оскаржуване судове рішення, апеляційний суд не врахував, що відповідно до вимог статей 937 977 ЦК України і Правил зберігання транспортних засобів на автостоянках, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 року № 115, документом, що підтверджує факт укладення договору зберігання, може бути розписка, квитанція або інший документ, підписанйи зберігачем. Крім того, за зберігання транспортних засобів на автостоянках справляється плата з видачею квитанції чи касового чека. Разом з тим, матеріали справи не місять належних і допустимих доказів існування між сторонами договірних відносин зберігання, а також доказів на підтвердження факту передачі позивачем транспорного засобу на зберігання. Також вказує на неналежність і недопустимість як доказів у цій справі у розумінні Глави 5 ЦПК України висновку експертного автотоварознавчого дослідження з визначення середньої ринкової вартості транспортного засобу від 12 вересня 2018 року № 059 і копій матеріалів кримінального провадження від 24серпня 2018 року № 12018080060002128.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У вересні 2019 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що підстав для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції немає, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують і не свідчать про неправильне застосування судом норм матеріального права або порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Автомобіль ToyotaRAV4, 2016 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , належить ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 .

Відповідно до довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області 04 липня 2018 року за реєстровим № 409, ОСОБА_1 надав ОСОБА_4 і ОСОБА_3 , право керувати належним його автомобілем Toyota RAV4, номерний знак НОМЕР_1 .

Згідно із випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та інформації з офіційного сайту Міністерства юстиції України ОСОБА_2 є фізичною особою-підприємцем, основним видом економічної діяльності якого є допоміжне обслуговування наземного транспорту.

24 серпня 2018 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за зверненням ОСОБА_1 були внесені відомості за № 12018080060002118 про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 289 КК України, за таких обставин: 23 серпня 2018 року близько 20:00 невстановлена особа, шляхом підбору ключа, незаконно заволоділа транспортним засобом, а саме - автомобілем Toyota RAV4, номерний знак НОМЕР_1 , який знаходився на автомобільній стоянці за адресою: м. Запоріжжя, вул. Зелінського, 3, тим самим потерпілому ОСОБА_1 завдано матеріального збитку.

Відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження судового експерта Тавтелева Д. В. від 12 вересня 2018 року № 059 середня ринкова вартість автомобіля ToyotaRAV4, номерний знак НОМЕР_1 , на дату оцінки - 23 серпня 2018 року складає 795 026,46 грн.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ФОП ОСОБА_2 здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ФОП ОСОБА_2 підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення є законним і обґрунтованим та підстав для його скасування немає.

У частині першій статті 936 ЦК України визначено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Договором зберігання, в якому зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов`язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому. Договір зберігання є публічним, якщо зберігання речей здійснюється суб`єктом підприємницької діяльності на складах (у камерах, приміщеннях) загального користування.

Частиною другою статті 949 ЦК України передбачено, що зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей. Зберігач зобов`язаний передати плоди та доходи, які були ним одержані від речі.

Згідно з частиною першою статті 951 ЦК України збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: 1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; 2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість.

Відповідно до статті 977 ЦК України за договором зберігання транспортного засобу в боксах та гаражах, на спеціальних стоянках зберігач зобов`язується не допускати проникнення в них сторонніх осіб і видати транспортний засіб за першою вимогою поклажодавця. Прийняття автотранспортного засобу на зберігання посвідчується квитанцією (номером, жетоном).

Згідно з пунктами 8, 10-12, 15 Правил зберігання транспортних засобів на автостоянках, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 року № 115, на території автостоянки забороняється знаходитися стороннім особам. Здавання транспортного засобу на автостоянку провадиться власником, а також особою, яка має оформлене відповідно до законодавства доручення на право користування (або) розпоряджання даним транспортним засобом. Під час здавання транспортного засобу на автостоянку його володілець зобов`язаний пред`явити черговому приймальнику документи, що посвідчують його особу, та реєстраційні документи на транспортний засіб. Під час оформлення приймання на зберігання черговий приймальник вносить необхідні дані про володільця транспортного засобу і транспортний засіб до відповідного журналу обліку транспортних засобів і розписується в ньому. Плата за зберігання транспортних засобів на автостоянках та інші супутні послуги справляється за тарифами, встановленими відповідно до законодавства, з видачею квитанції чи касового чека.

Судом установлено, що 20 серпня 2018 року автомобіль Toyota RAV4, номерний знак НОМЕР_1 , був переданий відповідачу на зберігання, з оплатою цієї послуги, шляхом поставлення транспортного засобу на автостоянку по АДРЕСА_1 , звідки він був викрадений.

Факт приймання автомобіля на автостоянку підтверджується знаходженням автомобіля на автостоянці відповідача, журналом обліку транспортних засобів ФОП ОСОБА_2 із записом про постановку на автостоянку автомобілю позивача, а також показаннями свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 від 25 серпня 2018 року із матеріалів кримінального провадження від 25 серпня 2018 року № 12018080060002118 (ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області, слідчий Андрієнко В. С.), які працювали охоронцями на автостоянці відповідача та підтверджували факт постановки автомобіля позивача на автостоянку відповідача, строк зберігання, оплачену вартість зберігання.

На підставі вказаних обставин суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що між сторонами укладено договір зберігання, за яким відповідач гарантує схоронність прийнятого на зберігання транспортного засобу і несе відповідальність за його пошкодження, та у зв`язку з неналежним виконанням зберігачем своїх обов`язків стягнув з ФОП ОСОБА_2 на користь власника автомобіля - ОСОБА_1 завдану матеріальну шкоду.

При цьому із матеріалів справи вбачається, що апеляційний суд відповідно до вимог частини п`ятої статті 12 ЦПК України сприяв учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, та роз`яснив відповідачу його права, витребував докази з органів поліції.

Так, ухвалою Запорізького апеляційного суду від 15 травня 2019 року витребувано у Вознесенівського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області із матеріалів кримінального провадження від 25 серпня 2018 року № 12018080060002118 (слідчий Андрієнко В. С.) належним чином завірені копії: журналу ФОП ОСОБА_2 по автостоянці по АДРЕСА_1 із записом від 20 серпня 2018 року про постановку на автостоянку автомобіля позивача, а також показів свідків від 25 серпня 2018 року: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 для долучення до матеріалів цієї справи.

На виконання ухвали суду Вознесенівським ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області були надані належним чином завірені копії вказаних документів, з яких вбачається, що ОСОБА_6 і ОСОБА_7 , які працювали у серпні 2018 року у відповідача охоронцями, при допиті їх в якості свідків у вищезазначеному кримінальному провадженні попереджалися перед допитом працівником поліції про кримінальну відповідальність за статтею 384 КК України (завідоме неправдиве показання) та за статтею 385 КК України (відмова свідка від давання показань), про що прямо зазначено у протоколах допитів цих свідків від 25 серпня 2018 року.

Вказане свідчить про безпідставність доводів заявника про неналежність поданих позивачем доказів на підтвердження своїх вимог.

З урахуванням вказаного судом апеляційної інстанції ухвалено законне і обґрунтоване судове рішення і підстав для його скасування немає.

При цьому доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування законного і обґрунтованого судового рішення, оскільки по своїй суті зводяться до незгоди з висновками суду попередньої інстанції щодо установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.

У силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

З урахуванням того, що вказані доводи касаційної скарги є ідентичними доводам, яким судами була надана належна оцінка, Верховний Суд приходить до висновку про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому його відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

У частині третій статті 436 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Керуючись статтями 402 409 410 416 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Запорізького апеляційного суду від 04 липня 2019 року залишити без змін.

Поновити виконання постанови Запорізького апеляційного суду від 04 липня 2019 року.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович