№ 333/1676/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2024 року

м. Київ

справа № 333/1676/22

провадження № 61-1646св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «НоваПей»,

розглянув при попередньому розгляді справи у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «НоваПей» на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 27 липня 2023 року у складі судді Дмитрієвої М. М. та постанову Запорізького апеляційного суду від 11 січня 2024 року у складі колегії суддів: Гончар М. С., Бєлки В. Ю., Маловічко С. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «НоваПей» (далі - ТОВ «НоваПей») про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

На обґрунтування позовних вимог зазначав, що з 12 жовтня 2015 року він був прийнятий на посаду заступника директора філії № 6 в ТОВ «ПОСТ ФІНАНС» та з 14 грудня 2015 року згідно із наказом № 461-к був переведений на посаду директора філії № 6.

21 січня 2021 року рішенням загальних зборів від 20 січня 2021 року було перейменовано ТОВ «ПОСТ ФІНАНС» на ТОВ «НоваПей».

Протягом усього терміну перебування на посаді директора він сумлінно виконував свої обов`язки, вимоги трудового законодавства не порушував. Відповідно до рейтингу директорів філій за січень-листопад 2021 року, він за комплексними показниками продуктивності входив до сімки найкращих директорів філій.

За підсумками 2021 року, керівництво ТОВ «Нова Пей» запланувало з 01 лютого 2022 року розподілити компанію на сім географічних регіональних дирекцій, які повинні були очолити директори філій, що входили до сімки найкращих за підсумками 2021 року. Тобто він, як директор філії № 6, який за показниками займав шосте місце в рейтингу, мав очолити відповідну регіональну дирекцію.

02 лютого 2022 року засобами корпоративного електронного поштового зв`язку він отримав від керівництва наказ ТОВ «НоваПей» № 105 «Про скорочення чисельності та штату працівників». Із тексту зазначеного наказу вбачалось, що «у зв`язку із службовою необхідністю, а саме з оптимізацією процесів та структури управління, зміною системи управління регіональною мережею, було прийнято рішення скоротити штатні одиниці за посадами: директор філії № 6, 9, 12, 15, 19, 21».

Позивач своє звільнення вважає незаконним з огляду на те, що у відповідача було здійснено удаване (фіктивне) скорочення, позивачу не були запропоновані всі наявні вакантні посади, не було враховано його переважне право на залишення на роботі.

Так, у наказі ТОВ «НоваПей» № 105 від 02 лютого 2022 року «Про скорочення чисельності та штату працівників» не зазначено обґрунтованих факторів, якими може бути зумовлена потреба скорочення чисельності або штату працівників - саме за рахунок конкретних зазначених в наказі працівників, наказ про скорочення штату працівників не містив жодного обґрунтування необхідності проведення скорочення зазначених у наказі посад.

Також, 02 лютого 2022 року позивач отримав від ТОВ «НоваПей» повідомлення про наявність вакантних посад, на які його може бути переведено у зв`язку із скороченням. У зазначеному повідомлення містилось лише посилання на веб-ресурси, але не було зазначено, які саме посади пропонується, які умови працевлаштування (істотні умови трудового договору), розмір заробітної плати та інше. Натомість у повідомлені було наявне застереження, що підписавши його, позивач підтверджує, що у разі відсутності у відповідача згоди на працевлаштування на одну із невідомих посад, він, як працівник, вважається таким, що відмовився від переведення на іншу невідому посаду, запропоновану ТОВ «НоваПей» станом на 03 лютого 2022 року.

Протягом усього часу вивільнення, інших вакантних посад йому запропоновано не було, хоча такі посади були наявні.

Також, позивач посилається на те, що відповідачем не було враховано його пріоритетне право на залишення на посаді.

Крім того, зазначив, що відповідач має перед ним заборгованість по заробітній платі за березень-квітень 2022 року у розмірі 81 988,58 грн.

З урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог ОСОБА_1 просив суд:

- скасувати наказ ТОВ «Нова Пей» від 04 квітня 2022 року № 870-к «Про припинення трудового договору», згідно якого 06 квітня 2022 року його звільнено з посади директора філії № 6 ТОВ «НоваПей» в зв`язку зі скороченням численності або штату працівників, пункт 1 статті 40 КЗпП України,

- поновити його на посаді директора філії № 6 ТОВ «НоваПей» з 06 квітня 2022 року,

- стягнути на його користь з відповідача заборгованість по виплаті заробітної плати за березень - квітень 2022 року у розмірі 81 988,58 грн;

- стягнути на його користь з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу без вирахування податків, зборів та обов`язкових платежів у розмірі 747 371,76 грн за період з 07 квітня 2022 року по 14 березня 2023 року;

- стягнути з відповідача судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 27 липня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «Нова Пей» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено.

Скасовано наказ ТОВ «Нова Пей» від 04 квітня 2022 року № 870-к «Про припинення трудового договору», згідно якого ОСОБА_1 звільнено 06 квітня 2022 року з посади директора філії № 6 ТОВ «Нова Пей», у зв`язку зі скороченням численності або штату працівників на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді директора філії № 6 ТОВ «Нова Пей».

Стягнуто з ТОВ «Нова Пей» заборгованість по виплаті заробітної плати за березень-квітень 2022 року у розмірі 81 988,58 грн.

Стягнуто з ТОВ «Нова Пей» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 07 квітня 2020 року по 14 березня 2023 року в розмірі 747 371,76 грн.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із його доведеності та обґрунтованості.

Не погодившись з рішення суду першої інстанції, ТОВ «Нова Пей» оскаржило його в апеляційному порядку.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Запорізького апеляційного суду від 11 січня 2024 року апеляційну скаргу ТОВ «НоваПей» задоволено частково.

Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 27 липня 2023 року у цій справі змінено, зменшено розмір стягнутого з ТОВ «НоваПей» на користь ОСОБА_1 :

- заборгованості по виплаті заробітної плати за березень - квітень 2022 року з «81 988,58 грн» до «65 596,75 грн»;

- середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 07 квітня 2022 року по 14 березня 2023 року з «747 371,76 грн» до «699 169,12 грн».

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції правильно прийняв до уваги порушення при звільненні позивача, зокрема недотримання обов`язку власника запропонувати з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору в належний спосіб всі вакантні посади, які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на час звільнення.

Також апеляційний суд погодився з висновками місцевого суду про наявність у ТОВ «НоваПей» заборгованості по виплаті заробітної плати за березень - квітень 2022 року.

Разом із тим, апеляційний суд вказав на порушення, допущені судом першої інстанції при розрахунку сум, які підлягають стягненню з відповідача.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

31 січня 2024 року ТОВ «НоваПей» в системі «Електронний суд» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 27 липня 2023 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 11 січня 2024 року, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій ухвалені судові рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Доводи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу від 05 березня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Сімонець Є. О. просить суд касаційну скаргу відхилити, оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 19лютого 2024 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

22 квітня 2024 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Судами встановлено, що на підставі наказу № 300-к від 09 жовтня 2015 року позивача було прийнято на посаду заступника директора філії № 6 ТОВ «ПОСТ ФІНАНС» з 12 жовтня 2015 року.

Відповідно до наказу № 461-к від 11 грудня 2015 року ОСОБА_1 було переведено на посаду директора філії № 6 ТОВ «ПОСТ ФІНАНС» з 14 грудня 2015 року.

21 січня 2021 року відповідач змінив власну назву на ТОВ «НоваПей», що підтверджується протоколом № 1/2021 загальних зборів учасників товариства.

02 лютого 2022 року видано наказ № 105 «Про скорочення чисельності та штату працівників», зі змісту якого вбачається, що у зв`язку із службовою необхідністю, а саме з оптимізацією процесів та структури управління, зміною системи управління регіональною мережею, було прийнято рішення скоротити штатні одиниці за посадами: директор філії № 6, 9, 12, 15, 19, 21.

Наказ від 02 лютого 2022 року № 105 ОСОБА_1 отримав засобами корпоративного електронного поштового зв`язку 02 лютого 2022 року та ознайомився з його змістом.

Цього ж дня, 02 лютого 2023 року, засобами корпоративного електронного поштового зв`язку позивач отримав повідомлення, згідно якого відповідно до наказу від 02 лютого 2022 року № 105 в ТОВ «НоваПей» здійснюється скорочення чисельності та штату працівників через скорочення посади у штатному розписі товариства, посада, яку займає ОСОБА_1 підлягає скороченню (копія повідомлення із підписом ОСОБА_1 про ознайомлення від 03 лютого 2022 року). На день підписання цього повідомлення ТОВ «НоваПей» має наступні вакантні посади за посиланням (у повідомленні міститься 13 посилань на ресурс https://rabota.ua).

У зазначеному повідомлені мається застереження наступного змісту: «У разі якщо запропонована вакансія відповідає Вашій професії/спеціальності прошу направити відповідну письмову заяву до відділу кадрового обліку товариства. Шляхом підписання цього повідомлення ви підтверджуєте, що в разі відсутності у роботодавця до проведення скорочення чисельності та штату працівників Вашої письмової заяви на згоду працевлаштування на вакантну посаду, працівник вважається таким, що відмовився від переведення на іншу роботу в ТОВ «Нова Пей». В такому разі 06 квітня 2022 року Ви будете звільнені з роботи за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, з дотриманням вимог чинного законодавства України, наданням пільг, компенсацій згідно з законом, зокрема вихідної допомоги у розмірі одного середньомісячного заробітку».

Згідно із наказом № 870 від 04 квітня 2022 року «Про припинення трудового договору» звільнено ОСОБА_1 директора філії № 6 ТОВ «НоваПей» 06 квітня 2022 року у зв`язку з відмовою від продовження роботи після зміни істотних умов праці.

Копія наказу № 870-к від 04 квітня 2022 року про звільнення з роботи ОСОБА_1 та трудова книжка ОСОБА_1 були направлені 05 квітня 2022 року на ім`я ОСОБА_1 до відділення Нової Пошти № 11 за адресою: м. Запоріжжя, пр. Соборний 208, що підтверджується копію експрес-накладної 59000806837691.

Згідно із наказом № 1319-к від 12 травня 2022 року «Про внесення змін до наказу «Про припинення трудового договору» у зв`язку із помилковим зазначенням невірної підстави для звільнення наказ № 870-к від 04 квітня 2022 року «Про припинення трудового договору» викладено в наступній редакції - звільнити ОСОБА_1 , директора філії № 6 ТОВ «Нова Пей» 06 квітня 2022 року у зв`язку зі скороченням чисельності штату працівників згідно пункту 1 статті 40 КзПП України.

Копія наказу № 1319-к від 12 травня 2022 року про внесення змін до наказу № 870-к від 04 квітня 2022 року була направлена ОСОБА_1 12 травня 2022 року засобами поштового зв`язку Укрпошта, що підтверджується копією чеку поштового відправлення, накладною № 0209912908743 та описом вкладення до накладної № 0209912908743.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 27 липня 2023 в незміненій при апеляційному перегляді частині та постанова Запорізького апеляційного суду від 11 січня 2024 року відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Частиною другою статті 2 КЗпП України передбачено, що працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до частини другої статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно з частинами першою, третьою статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантні посади чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо, та яка з`явилася на підприємстві протягом цього періоду і яка існувала на день звільнення.

Близький за змістом висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17 (провадження № 11-43/асі18).

Згідно частини першої статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Частина друга статті 42 КЗпП України містить перелік категорій працівників, які мають переваги в залишенні на роботі.

У постановах Верховного Суду від 27 вересня 2021 року у справі № 452/2056/18 (провадження № 61-6712св20), від 20 серпня 2018 року у справі № 537/1621/17 (провадження № 61-11983св18) зроблено висновок, що роботодавець повинен зробити порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації тих працівників, які залишилися на роботі, і тих, які підлягають звільненню. При визначенні працівників з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці використовуються ознаки, які в сукупності характеризують виробничу діяльність працівників: наявність певної освіти, стаж і досвід роботи, ставлення до роботи, якість виконуваної роботи тощо. Доказами більш високої продуктивності праці можуть бути: виконання значно більшого обсягу робіт порівняно з іншими працівниками, які займають аналогічні посади чи виконують таку ж роботу, накази про преміювання за високі показники у роботі тощо.

Суд не наділений правами та не володіє достатньою інформацією для визначення продуктивності праці будь-якого працівника, оскільки це є прерогативою виключно роботодавця, який володіє повною інформацією про результативність праці, що характеризує ефективність її витрат у виробництві та сфері послуг. Визначення працівників з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці є компетенцією роботодавця.

Вищевказане узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 07 серпня 2019 року в справі № 367/3870/16-ц (провадження 61-38248св18).

Відповідно до статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2 - 5, 7 статті 40, пунктами 2, 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди мають з`ясувати питання про те, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник, або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Суди попередніх інстанцій при ухваленні судових рішень обґрунтовано прийняли до уваги, що відповідачем не були надані належні та допустимі докази того, що ним позивачу були запропоновані всі вакантні посади (інша робота), які з`явились та існували на підприємстві з моменту повідомлення позивача про наступне вивільнення по день звільнення, а відтак роботодавець не дотримався вимог статті 49-2 КЗпП України.

Посилання відповідача на інтернет ресурс та зазначення, що позивач може ознайомитись із актуальним списком вакантних посад та обрати посаду, відповідно до спеціальності, кваліфікації та досвіду за посиланням: https://rabota.ua., не є належним доказом виконання відповідачем своїх зобов`язань, що передбачені статтею 40, частиною третьою статті 49-2 КЗпП України, оскільки неможливо достеменно встановити, які саме вакансії на той період перебували на вказаному відповідачем інтернет ресурсі, чи були там всі наявні в той час вакантні посади, чи ознайомлювався позивач з зазначеним переліком вакансій і взагалі, чи мав позивач доступ до вказаного інтернет ресурсу.

Зазначене відповідає правовим висновкам Верховного Суду, які містяться у постановах від 23 березня 2023 року у справі № 344/13848/21 (провадження № 61-623св23), від 27 липня 2023 року у справі № 490/8462/21 (провадження № 61-3003св23).

Докази надсилання на адресу позивача роздрукованого списку вакантних посад в ТОВ «Нова Пей» в письмовій (паперовій) формі в матеріалах справи відсутні.

З огляду на викладене суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про задоволення позову в частині визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення позивача на роботі.

Відповідно до частин першої, другої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Оскільки, вимога позивача про стягнення на його користь середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу є похідною від вимоги про поновлення на роботі, вона також підлягає до задоволення у розмірі, який вірно встановлений апеляційним судом.

Також суди дійшли правильного висновку про наявність у ТОВ «НоваПей» заборгованості по виплаті заробітної плати за березень - квітень 2022 року, стягнувши її з відповідача на користь позивача у розмірі, який вірно встановлений апеляційним судом.

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Доводи касаційної скарги про неврахування судами попередніх інстанцій висновків про застосування норм права у подібних спірних правовідносинах, які викладені у наведених заявником постановах Верховного Суду, є необгрунтованими, оскільки висновки у цих справах і у справі, яка переглядається, та встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судами попередніх інстанцій ухвалені судові рішення без додержання норм матеріального і процесуального права. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

При цьому Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 27 липня 2023 в незміненій при апеляційному перегляді частині та постанову Запорізького апеляційного суду від 11 січня 2024 року - без змін, оскільки підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «НоваПей» залишити без задоволення.

Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 27 липня 2023 в незміненій при апеляційному перегляді частині та постанову Запорізького апеляційного суду від 11 січня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Коротенко

А. Ю. Зайцев

М. Ю. Тітов