ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 334/8266/19
провадження № 51-5500 км 21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_11,
суддів ОСОБА_12, ОСОБА_13,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_14,
прокурора ОСОБА_15,
в режимі відеоконференції
захисника ОСОБА_16,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційній скарги засудженого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_16 на вирок Запорізького апеляційного суду від 10 листопада 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015080050006317, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, котрий народився у с. Богатирівка Вільнянського району Запорізької області, зареєстрований та проживає на АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Заводського районного суду м. Запоріжжя від 15 березня 2021 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 3 ст. 187 КК із застосуванням положень ст. 69 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна.
На підставі ст. 75 КК звільнено ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком тривалістю 3 роки, з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК.
Прийнято рішення щодо процесуальних витрат та речових доказів.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаному з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров`я особи (розбій), за попередньою змовою групою осіб, з проникненням у приміщення, за таких обставин.
Так, 26 листопада 2015 року приблизно о 16 год з метою реалізації спільного умислу, направленого на вчинення розбою з проникненням у приміщення, попередньо розподіливши між собою ролі, ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та особами, матеріали відносно яких виділено в окремі провадження, прибули на територію офісних приміщень, що на вул. Піщана, 3 у м. Запоріжжі. Після чого, одягнувши маски, рукавички, взявши з собою гумовий та алюмінієвий кийки, а також предмет схожий на пістолет, проникли до офісного приміщення, де, погрожуючи застосувати насильство небезпечне для життя та здоров`я потерпілих, поваливши ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 обличчям до підлоги та зв`язавши їм руки, заволоділи майном потерпілих, заподіявши їм матеріальну шкоду на загальну суму 2 627,58 грн, 11 921,44 грн, 5 516,33 грн, 8 300 грн, 12 677,73 грн та 5 716,66 грн відповідно.
Потім вказане майно перенесли до автомобіля марки «Фольсфаген Т5», державний номерний знак НОМЕР_1 , на якому зникли з місця злочину, розпорядившись викраденим на власний розсуд.
10 листопада 2021 року Запорізький апеляційний суд скасував вирок Заводського районного суду м. Запоріжжя від 15 березня 2021 року щодо ОСОБА_1 в частині звільнення від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК, з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК, та ухвалив новий вирок, за яким ОСОБА_1 засуджено за ч. 3 ст. 187 КК із застосуванням положень ст. 69 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна.
У решті вирок суду першої інстанції залишено без змін.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційних скаргах, які є аналогічними за змістом, засуджений ОСОБА_1 та його захисник ОСОБА_16, посилаючись на невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину й особі засудженого внаслідок суворості, просять вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції. Зазначають, що судом апеляційної інстанції не було належним чином враховано всі обставини кримінального провадження, дані про особу винного, поведінку ОСОБА_1 після скоєння злочину, обставини, які пом`якшують покарання, добровільне відшкодування шкоди, відсутність претензій з боку потерпілих. З урахуванням викладеного, виправлення останнього вважають можливим без відбування покарання у виді позбавлення волі із застосуванням положень ст. 75 КК.
Позиції учасників судового провадження
У письмових запереченнях прокурор ОСОБА_17, котрий брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, вказав на безпідставність доводів касаційних скарг засудженого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_16, просив залишити їх без задоволення, а вирок Запорізького апеляційного суду від 10 листопада 2021 року - без зміни.
У судовому засіданні захисник ОСОБА_16 підтримала свою касаційну скаргу та касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 , просила їх задовольнити.
Прокурор ОСОБА_18 заперечив проти задоволення касаційних скарг засудженого та його захисника, просив залишити їх без задоволення, а вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_1 - без зміни.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції переглядає судове рішення суду апеляційної інстанції у межах касаційних скарг, в яких не заперечується винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який його засуджено, кваліфікація вчиненого за ч. 3 ст. 187 КК, а також вид та розмір призначеного засудженому покарання за вказане кримінальне правопорушення із застосуванням положень ст. 69 КК у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна.
Разом із тим, доводи касаційних скарг засудженого та його захисника щодо невідповідності призначеного ОСОБА_1 покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину й особі засудженого через суворість та можливості звільнення останнього на підставі ст. 75 КК від відбування покарання з випробуванням, є необґрунтованими.
Відповідно до вимог статей 50 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути співмірним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Згідно з приписами ст. 75 КК якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, переглянувши вирок місцевого суду в апеляційному порядку за апеляційною скаргою прокурора щодо невідповідності призначеного ОСОБА_1 покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину й особі засудженого через м`якість, вказаних вимог закону апеляційний суд дотримався.
Суд апеляційної інстанції, перевіривши доводи прокурора, дійшов умотивованого висновку, що місцевий суд при застосуванні до ОСОБА_1 положень ст. 75 КК не мотивував свого рішення про можливість його виправлення без ізоляції від суспільства та не вказав, які обставини суд урахував, окрім тих, які взяв до уваги, обираючи розмір покарання. Тому апеляційний суд визнав таке рішення суду першої інстанції неправильним та частково задовольнив вимоги сторони обвинувачення.
Скасовуючи вирок місцевого суду в частині звільнення ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК, апеляційний суд, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК є особливо тяжким, конкретні обставини скоєння ОСОБА_1 кримінального правопорушення, котрий здійснював активну роль під час розбійного нападу, безпосередньо зв`язував руки одному з потерпілих, його поведінку та відношення після скоєного, а саме те, що відразу після вчинення злочину він ухилявся від органів досудового розслідування, виїхав до іншої країни на тривалий час, у зв`язку з чим був оголошений у розшук.
Крім того, після повернення в Україну ОСОБА_1 , знаючи, що за його відсутності йому надходили повістки, що до нього приходили працівники поліції, а його знайомі вже були притягнуті до кримінальної відповідальності за вчинений разом з ним вказаний злочин, ОСОБА_1 не з`явився із зізнанням, а й надалі перебував у розшуку до моменту затримання працівниками поліції.
З огляду на такі обставини у їх поєднанні, апеляційний суд обґрунтовано вирішив, що застосування до ОСОБА_1 положень ст. 75 КК та звільнення його від відбування покарання з випробуванням суперечить загальним засадам покарання і не забезпечить досягнення його мети.
При цьому, суд апеляційної інстанції не залишив поза увагою пом`якшуючі покарання обставини - щире каяття та добровільне відшкодування шкоди, відсутність обставин, які його обтяжують, дані про особу винного, а тому погодився на застосування положень ст. 69 КК та призначив ОСОБА_1 покарання за ч. 3 ст. 187 КК нижче від найнижчої межі, встановленої у санкції вказаної норм, у виді позбавлення волі на строк 5 років, без конфіскації майна.
На думку колегії суддів, у даному конкретному випадку таке покарання відповідає вимогам статей 50 65 КК, є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. Правових підстав вважати його явно несправедливим через суворість немає. Переконливі аргументи, які би ставили під сумнів наведені висновки суду апеляційної інстанції і доводили необхідність зміни судового рішення, в касаційних скаргах відсутні.
Вирок апеляційного суду в частині призначеного покарання достатньо вмотивований та відповідає вимогам статей 370 420 КПК.
Підстав для застосування щодо ОСОБА_1 положень ст. 75 КК та звільнення його від відбування покарання з випробуванням, про що він та його захисник ОСОБА_16 порушили питання у касаційних скаргах, колегія суддів не вбачає.
За таких обставин, касаційні скарги засудженого та його захисника не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 433 434 436 441 442 КПК, Суд
ухвалив:
Вирок Запорізького апеляційного суду від 10 листопада 2021 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційні скарги засудженого та його захисника - без задоволення.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_11 ОСОБА_12 ОСОБА_13