27.01.2023

№ 335/8926/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 335/8926/21

провадження № 51-2869 км 22

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_4,

суддів ОСОБА_5, ОСОБА_6,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_7,

прокурора ОСОБА_8

засудженого ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції),

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Запорізького апеляційного суду від 15 червня 2022 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за

№ 12021082060000410, щодо

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя

АДРЕСА_1 ), зареєстрованого там само, на підставі ст. 89 Кримінального кодексу України (далі - КК) раніше не судимого,

засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого

ч. 3 ст. 185 КК.

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 12 січня 2022 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 3 ст. 185 КК та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ст. 75 КК звільнено від відбування покарання з випробуванням

з іспитовим строком 1 рік, з покладенням певних обов`язків, передбачених ст. 76 КК.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 15 749,20 грн, моральну шкоду в розмірі 12 000 грн та витрати на правову допомогу - 7 000 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 15 395.94 грн у рахунок відшкодування витрат на проведення експертиз.

Запорізький апеляційний суд вироком від 15 червня 2022 року скасував вирок місцевого суду стосовно ОСОБА_1 в частині призначеного покарання. Постановив у цій частині новий вирок, яким ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК, та призначив йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. У решті вирок місцевого суду залишив без змін.

Згідно з вироком апеляційного суду ОСОБА_3 визнано винуватим у тому, що він на початку грудня 2020 року, перебуваючи на території станції технічного обслуговування, яка розташована в м. Запоріжжя (вул. Седова, буд. 11), маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, декілька разів проникав до приміщення автомобільного боксу та таємно викрадав майно, яке належало потерпілому ОСОБА_2 , а саме: оригінальний капот автомобіля «Mercedes Bens Е250» вартістю 15 749,20 грн, опору радіаторну автомобіля «Nissan Juke» вартістю 706,86 грн, блок розпалу «Nissan Juke» вартістю 1 558,14 грн, блок керування подушками безпеки «Nissan Juke» вартістю 18 436,50 грн, фару праву автомобіля «Nissan Juke» вартістю 9 011,38 грн, подушку безпеки водія «Volkswagen Jetta» вартістю 19 418,30 грн, панель управління клімату «Volkswagen Jetta» вартістю 11 521,88 грн, комбінацію приладів «Volkswagen Jetta» вартістю 10 146,78 грн.

Таким чином, ОСОБА_1 , завдав матеріальну шкоду потерпілому

ОСОБА_2 на загальну суму 86 549.4 грн.

Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить скасувати вирок апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції, посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості злочинів та особі винного через суворість. Вказує, що на всіх стадіях кримінального провадження у засудженого не було захисника, а суди у свою чергу не роз`яснили положень Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), і не запропонували скористатися правом на захист, насамперед шляхом призначення захисника із центру безоплатної правової допомоги, чим саме було порушено його право на захист. Крім того, вироки у кримінальному провадженні було ухвалено без урахування особи засудженого, оскільки обставини, які його характеризують, суди не досліджували.

Позиції інших учасників судового провадження

До початку касаційного розгляду на адресу Суду надійшли заперечення прокурорів із Запорізької обласної прокуратури та Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя на касаційну скаргу засудженого, в яких прокурори, обґрунтовуючи свої доводи, просять відмовити в її задоволенні та залишити оскаржувані судові рішення без зміни.

У судовому засіданні суду касаційної інстанції прокурор заперечив проти касаційної скарги засудженого.

Мотиви Суду

Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень та кваліфікація його дій

у касаційній скарзі не заперечуються.

Положеннями ст. 50 КК визначено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Статтею 65 КК встановлено, що суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Згідно зі ст. 75 КК, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання

з випробуванням.

У цьому провадженні, як видно з його матеріалів, не встановлено обставин, які

б давали підстави вважати, що покарання ОСОБА_1 призначено з порушенням указаних положень закону.

Під час розгляду кримінального провадження за апеляційними скаргами прокурора та представника потерпілого щодо м`якості призначеного ОСОБА_1 покарання апеляційний суд скасував вирок місцевого суду в частині звільнення від відбування покарання та ухвалив новий вирок, яким призначив йому реальне покарання.

Разом із тим, ухвалюючи рішення про необхідність скасування вироку суду першої інстанції в частині звільнення ОСОБА_1 від призначеного покарання на підставі

ст. 75 КК та призначення покарання, яке останній має відбувати реально, апеляційний суд правильно зазначив, що враховує характер і ступень тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке, відповідно до ст. 12 КК є тяжким злочином, урахував конкретні обставини справи, кількість епізодів злочинної діяльності, яких було три, вартість викраденого майна, думку потерпілого, який наполягав на призначенні засудженому покарання з реальним його відбуванням, а також не усунення завданої шкоди на час постановлення судового рішення.

Крім того, суд врахував дані, що характеризують засудженого, який раніше не судимий на підставі ст. 89 КК та визнав свою провину.

З огляду на вказані обставини, апеляційний суд дійшов мотивованого висновку про неможливість виправлення ОСОБА_1 без ізоляції від суспільства та відсутність підстав для застосування до призначеного йому покарання ст. 75 КК. Разом із тим призначення засудженому покарання у виді позбавлення волі в мінімальних межах санкції ч. 3 ст. 185 КК, яке, на думку колегії суддів касаційного суду, повною мірою відповідає вимогам статей 50 65 КК, є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів і не є несправедливим через його суворість.

Доводи, наведені в касаційній скарзі щодо порушення права на захист у зв`язку із тим, що суди не запропонували призначити засудженому захисника із центру безоплатної правової допомоги, є безпідставними. У ході прослуховування аудиозаписів судових засідань від 3 вересня 2021 року та 15 червня 2022 року встановлено, що судами першої та апеляційної інстанції було вручено

ОСОБА_1 пам`ятку про його права та обов`язки, в якій роз`яснено, у тому числі право мати захисника. На запитання до засудженого, чи є зрозумілими його права та обов`язки, останній у свою чергу відповів, що вони йому зрозумілі, а захисник не потрібен. Крім того, відповідно до ст. 52 КПК, у даному кримінальному провадженні участь захисника не є обов`язковою.

Таким чином, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність або невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, які були б безумовними підставами для скасування судового рішення, про що йдеться у касаційній скарзі, Верховний Суд не встановив.

Керуючись статтями 433 434 436 438 441 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Запорізького апеляційного суду від 15 червня 2022 року стосовно нього - без зміни.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6