Постанова
Іменем України
04 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 335/9356/18
провадження № 61-11550св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
суддів: Бурлакова С. Ю., Жданової В. С., Зайцева А. Ю., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
треті особи: приватний нотаріус Гембарська Світлана Іванівна, приватний нотаріус Гришина Варвара Іванівна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду у складі колегії суддів: Кочеткової І. В., Кримської О. М., Дашковської А. В. від 30 червня 2020 року,
ВСТАНОВИВ:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , у якому просив: визнати припиненим кредитний договір № 557-190412 від 19 квітня 2012 року та договір іпотеки № 966-190412/І від 19 квітня 2012 року; визнати недійсними результати електронного аукціону з продажу права вимоги за кредитним договором № 557-190412 від 19 квітня 2012 року, оформленим протоколом UE-ЕА-2018-05-03-000054-а від 18 червня 2018; визнати недійсним договір про відступлення прав вимоги № 06/07 від 06 липня 2018 року та договір про відступлення прав за договором іпотеки від 06 липня 2018 року, укладений між ПАТ «Європейський газовий банк», від імені якого діяла уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Савельєва А. М. та ОСОБА_2 ; скасувати державну реєстрацію прав та вилучити запис з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що 19 квітня 2012 року уклав із ПАТ «Європейський газовий банк» кредитний договір № 557-190412, за умовами якого отримав кредит на споживчі цілі у розмірі 700 000,00 грн зі строком повернення до 19 квітня 2014 року. У забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором того ж дня між ним та банком був укладений договір іпотеки № 966-190412/І, предметом якого була належна йому на праві приватної власності квартира, що знаходиться в АДРЕСА_1 . У зв`язку із порушенням кредитних зобов`язань, несвоєчасною сплатою щомісячних платежів судовим рішенням від 15 жовтня 2015 року з нього на користь банку була достроково стягнута заборгованість у розмірі 1 049 093,11 грн, судове рішення було виконано 07 вересня 2016 року.
Незважаючи на повне виконання судового рішення 06 липня 2018 року ПАТ «Європейський газовий банк», від імені якого діяла уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Савельєва А. М., та ОСОБА_2 уклали договір про відступлення права вимоги № 06/07, за яким банк відступив ОСОБА_2 права вимоги за його кредитним і іпотечним договорами на суму заборгованості, яка станом на 06 липня 2018 року становила 1 308 811,44 грн, із яких: заборгованість за основним боргом (кредитом) - 0,00 грн; заборгованість за простроченими процентами за кредитом - 667 383,86 грн; заборгованість за простроченою комісією за кредитом - 39 996,02 грн; заборгованість по пені - 601 431,56 грн.
Посилаючись на те, що ОСОБА_2 як фізична особа не наділений правом надавати фінансові послуги, а отже набуття ним права вимоги суперечить положенням частини третьої статті 512, статті 1054 ЦК України, просив позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 30 березня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано недійсним договір відступлення права вимоги № 6/07 від 06 липня 2018 року, укладений між ПАТ «Європейський газовий банк» від імені якого діяла уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Савельєва А. М., та ОСОБА_2 . Визнано недійсним договір відступлення прав за договором іпотеки № 966/190412/І від 19 квітня 2012 року, укладений 06 липня 2018 року між ПАТ «Європейський газовий банк», від імені якого діяла уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Савельєва А. М. та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гембарською С. І., зареєстрований за номером 571. Визнано недійсними результати електронного аукціону з продажу прав вимоги за кредитним договором № 557-190412 від 19 квітня 2012 року, оформлені протоколом № UE-ЕА-2018-05-03-000054-а від 18 червня 2018 року. Скасовано рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гембарської С. І. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 41938199 від 06 липня 2018 року. Вирішено питання про судовий збір. У решті вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що укладений між банком і ОСОБА_2 договір уступки права вимоги суперечить положенню статті 1077 ЦК України і статті 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», за своєю правовою природою є договором факторингу, а отже в силу статті 203 215 ЦК України є недійсним. ОСОБА_2 не наділений правом надавати фінансові послуги, а отже і не може бути стороною договору факторингу.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Запорізького апеляційного суду від 30 червня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 30 березня 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову в позові.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що спірні договори про відступлення права вимоги від 06 липня 2018 року відповідають вимогам статей 512 513 514 ЦК України, є договорами про відступлення права вимоги, тому відсутні підстави передбачені статтями 203 215 ЦК України для визнання їх недійсними.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У серпні 2020 року на адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду від 30 червня 2020 року, у якій заявник просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 30 березня 2020 року.
Підставою касаційного оскарження постанови апеляційного суду заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 жовтня 2018 року у справі № 909/968/16 (№ 12-97гс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 465/646/11 (№ 14-222цс18), від 28 листопада 2019 року у справі № 916/2286/16, від 03 липня 2018 року у справі № 917/1345/14 (12-144гс18); постанові Верховного Суду України від 13 квітня 2016 року у справі № 910/8670/15-г (№3-226гс16), постановах Верховного Суду від 10 травня 2018 року у справі № 910/6659/17, від 03 квітня 2019 року у справі № 591/4552/17, від 04 вересня 2019 року у справі № 906/1174/18, від 19 лютого 2020 року у справі № 693/4836/17, від 26 лютого 2002 року у справі № 598/784/17, від 19 грудня 2019 року у справі № 766/12845/16-ц (№ 61-12038св18) (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Також заявник вказує на порушення норм процесуального права, що унеможливлює встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
У вересні 2020 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить змінити мотивувальну частину постанови Запорізького апеляційного суду від 30 червня 2020 року та доповнити її мотивами, викладеними в касаційній скарзі.
Підставами касаційного оскарження постанови апеляційного суду заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постановах Верховного Суду від 28 квітня 2020 року у справі № 910/6517/18, від 31 липня 2019 року у справі № 910/4816/18, від 18 квітня 2019 року у справі № 911/218/18 щодо вирішення питання про спростування презумпції правомірності правочину (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України); суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постановах Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 757/46020/17-ц, від 18 березня 2020 року у справі № 383/639/17, від 29 січня 2020 року в справі № 665/1530/17; від 09 грудня 2020 року у справі № 242/1882/17, від 11 грудня 2019 року у справі № 772/918/17, від 25 листопада 2019 року у справі № 761/28010/16-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 2018/18928/12, від 11 листопада 2019 року у справі № 755/3105/16-ц, від 23 жовтня 2019 року у справі № 369/58103/16-ц, від 26 вересня 2019 року у справі № 208/2353/18, від 18 серпня 2019 року у справі № 390/403/16-ц, від 29 липня 2019 року у справі № 236/1213/17, від 04 липня 2019 року у справі № 264/2471/17, від 05 червня 2019 року у справі № 4428/8386/16-ц, від 03 квітня 2019 року у справі № 629/1296/16-ц, 18 грудня 2018 року у справі № 614/416/16-ц, від 05 грудня 2018 року у справі № 910/2863/18, від 28 листопада 2018 року у справі № 713/1065/16-ц, від 26 вересня 2018 року у справі № 320/10208/15, від 26 вересня 2018 року у справі № 405/8279/15-ц, від 28 березня 2018 року у справі № 359/2077/17, від 08 лютого 2018 року у справі № 522/8415/16-ц щодо вирішення питання про визнання правочину у справі, де відповідачем залучено лише одного учасника правочину (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України); відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах: щодо закриття провадження у справі, у якій було припинено одного з відповідачів; прийняття заяви про зміну підстав позову поза встановленими процесуальним законом строками; вирішення питання про визнання недійсним правочину у справі, де відповідачем залучено лише одного з учасників правочину (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Судові рішення в частині відмови в задоволенні позову про визнання припиненими кредитного та іпотечного договорів від 19 квітня 2012 року до суду касаційної інстанції не оскаржено та предметом перегляду не є (стаття 400 ЦПК України).
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 25 серпня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 і витребувано цивільну справу № 335/9356/18 з Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя.
Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 08 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 .
Ухвалами Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 18 та 30 березня 2021 року вказану справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що 19 квітня 2012 року між ПАТ «Європейський газовий банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 557-190412, за умовами якого останньому було надано кредит в розмірі 700 000 грн з виплатою 25% річних зі строком повернення до 10 квітня 2014 року.
Того ж дня між ПАТ «Європейський газовий банк» і позичальником був укладений іпотечний договір № 966-190412/І, предметом якого є належна позичальнику на праві власності квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
У зв`язку із порушенням позичальником умов кредитного договору рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 15 жовтня 2015 року по справі № 335/9238/14-ц з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Європейський газовий банк» стягнута заборгованість, розмір якої станом на 07 серпня 2014 року становив 1 049 093,11 грн, із яких: 641 200 грн - заборгованість за кредитом, 53 351,38 грн - пеня за несвоєчасне повернення основної суми кредиту; 303 059,43 грн - прострочена заборгованість по процентах; 29 184,54 грн - пеня за несвоєчасну сплату процентів; 22 297,76 грн заборгованість по сплаті комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
Зазначене судове рішення виконувалося у примусовому порядку, постановою Вознесінського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ Запорізької області від 07 вересня 2016 року виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа від 22 жовтня 2015 року про стягнення з ОСОБА_1 боргу в розмірі 1 049 093,11 грн закінчено у зв`язку зі сплатою боржником суми боргу.
ПАТ «Європейський газовий банк», у зв`язку з тим, що заборгованість за кредитним договором сплачена 31 серпня 2016 року, вважав, що залишок заборгованості за кредитним договором № 557-190412 від 12 квітня 2012 року становить 1 308 811,44 грн, що складається з заборгованості за простроченими процентами за кредитом - 667 383,86 грн; заборгованості за простроченою комісією за кредитом - 39 996,02 грн; заборгованості по пені - 601 431,56 грн.
За результатами проведення електронних торгів 06 липня 2018 року між ПАТ «Європейський газовий банк», від імені якого діяла уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку, та фізичною особою ОСОБА_2 був укладений договір № 06/07 про відступлення (купівлі-продажу прав вимоги), за яким останньому було відступлено право вимоги до позичальника ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 557-190412 від 19 квітня 2012 року, розмір якої станом на дату укладення договору уступки становив 1 308 811,44 грн, з яких: заборгованість за основним боргом - 0,00 грн; заборгованість за простроченими процентами за кредитом - 667 383,86 грн; заборгованість за простроченою комісією за кредитом - 39 996,02 грн; заборгованість по пені - 601 431,56 грн.
Того ж дня між ПАТ «Європейський газовий банк» та ОСОБА_2 було укладено договір відступлення прав вимоги за іпотечним договором, про що внесені відповідні відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчужень об`єктів нерухомого майна.
Постановою Правління Національного банку України від 17 листопада 2014 року № 725 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Європейський газовий банк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 18 листопада 2014 року № 121 про початок процедури ліквідації ПАТ «Європейський газовий банк».
2.Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню, а касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Зобов`язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина перша статті 509 ЦК України).
Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (пункт 1 частини першої статті 512 ЦК України). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (частина третя статті 512 ЦК України). Правочинами, на підставі яких відбувається відступлення права вимоги, можуть бути, зокрема, купівля-продаж, дарування, фаторинг.
Апеляційний суд скасовуючи рішення суду першої інстанції, дійшов висновку про те, що сторони договору купівлі-продажу права вимоги за кредитним та іпотечним договорами у процедурі ліквідації банку уклали договір купівлі-продажу права вимоги, на виконання якого здійснена цесія, а її сторонами можуть бути будь-які фізичні або юридичні особи.
Оскільки відсутні підстави для визнання недійсними договорів купівлі-продажу права вимоги за кредитним та іпотечним договорами, то апеляційний суд вважав, що і відсутні правові підстави для визнання недійсними результатів електронного аукціону з продажу прав вимоги з цих підстав, та скасування їх реєстрації.
Разом із тим, колегія суддів частково не погоджується із таким висновком судів та вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого старий кредитор передає свої права новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права і зобов`язується або не зобов`язується їх оплатити. Договір відступлення права вимоги також в практиці ділового обороту називається «договором цесії», а його суб`єкти відповідно «цедентом» (старий кредитор) та «цесіонарієм» (новий кредитор).
Особами, які беруть участь у справі про визнання правочину недійсним, є сторони правочину.
Убачається, що предметом позову у цій справі є визнання недійсними договорів відступлення права вимоги за кредитним та іпотечними договорами, сторонами яких є ПАТ «Європейський газовий банк», від імені якого діяла уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Савельєва А. М. (цедент), та ОСОБА_2 (цесіонарій).
Позов у цій справі пред`явлено до однієї із сторін оспорюваних правочинів ОСОБА_2 , ПАТ «Європейський газовий банк», від імені якого діє уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію до участі у справі не залучено.
Встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року в справі № 523/9076/16-ц, провадження № 14-61цс18).
Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.
Установивши, що до участі в справі в якості співвідповідача не залучено ПАТ «Європейський газовий банк», від імені якого діє уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію, а суд апеляційної інстанції позбавлений такої можливості, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що необхідно відмовити в задоволенні позову з цих підстав.
У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає за необхідне частково оскаржувану постанову апеляційного суду змінити, виклавши їх мотивувальну частину в цій частині в редакції цієї постанови.
Керуючись статтями 400 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково, касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Запорізького апеляційного суду від 30 червня 2020 року в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Гембарська Світлана Іванівна, приватний нотаріус Гришина Варвара Іванівна, про визнання недійсними договору про відступлення прав вимоги № 06/07 від 06 липня 2018 року та договору про відступлення прав за договором іпотеки від 06 липня 2018 року, визнання недійсними результатів електронного аукціону з продажу прав вимоги за кредитним договором від 19 квітня 2012 року, оформлених протоколом № UA-ЕА-2018-05-03-000054-а від 18 червня 2018 року, скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гембарської С. І. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 41938199 від 06 липня 2018 року- змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:С. Ю. Бурлаков В. С. Жданова А. Ю. Зайцев В. М. Коротун