ПОСТАНОВА
Іменем України
Київ
18 лютого 2020 року
справа №336/7290/18(2-а/336/23/2019)
адміністративне провадження №К/9901/1278/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р. Ф.(суддя-доповідач),
суддів: Желтобрюх І. Л., Олендера І. Я.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Харківської митниці ДФС
на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 17.12.2019 у складі суддів Мельника В. В., Чепурнова Д. В., Сафронової С. В.
у справі № 336/7290/18
за позовом ОСОБА_1
до Харківської митниці ДФС
про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
У С Т А Н О В И В :
27.11.2018 ОСОБА_1 (далі - позивач у справі) звернувся до суду з адміністративним позовом до Харківської митниці ДФС (далі - митний орган, відповідач у справі) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, яку винесено 6 листопада 2018 року начальником УПМП та МВ Харківської митниці Державної фіскальної служби України Волокітіним Є . П. за ознаками правопорушення, що передбачене частиною 3 статті 481 Митного кодексу України.
14.08.2019 Шевченківський районний суд м. Запоріжжя ухвалив рішення, яким позов задовольнив, поновив ОСОБА_1 строк на звернення до адміністративного суду з цим позовом, визнав протиправною та скасував постанову від 06.11.2018 заступника начальника Харківської митниці ДФС Волокітіна Євгена Петровича про накладення адміністративного стягнення за ознаками ч. 3 ст. 481 Митного Кодексу України на ОСОБА_1 .
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач 06.11.2019 подав апеляційну скаргу.
21.11.2019 Третій апеляційний адміністративний суд прийняв ухвалу, якою залишив без руху та надав строк десять днів з моменту отримання заявником копії цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання до суду апеляційної інстанції документу про сплату судового збору у розмірі 1152,60 грн.
Митний орган в межах строку для усунення недоліків направив до суду апеляційної інстанції клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги, в якому зазначив про те, що розгляд позовної заяви на постанову про порушення митних правил проводиться з урахуванням положень статей 287 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, які передбачають звільнення від сплати платежу за судовий перегляд цих рішень.
17.12.2019 Третій апеляційний адміністративний суд прийняв ухвалу, якою апеляційну скаргу митниці повернув особі, яка її подала на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
02.01.2020 відповідач подав касаційну скаргу до Верховного Суду на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 17.12.2019, в якій посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати це рішення, а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
23.01.2020 Верховний Суд ухвалою відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, справу витребував з суду першої інстанції.
13.02.2020 справа № 336/7290/18 надійшла на адресу Верховного Суду.
Відзив на касаційну скаргу митниці від позивача на адресу Суду не надходив, що не перешкоджає касаційному перегляду ухвали суду апеляційної інстанції.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Касаційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.
Верховний Суд, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для задоволення касаційної скарги.
Частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закону України «Про судовий збір».
За статтями 1, 2 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат. Платниками судового збору є: громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
Частина друга статті 3 Закону України «Про судовий збір» містить перелік об`єктів, за які не справляється судовий збір, а стаття 5 цього Закону - перелік суб`єктів, які звільняються від сплати судового збору за подання до суду позовів, заяв, скарг <…>, а також підстави звільнення від сплати судового збору осіб, які звертаються із заявами про захист не власних прав, а охоронюваних законом прав та інтересів інших осіб.
У контексті наведених вище законодавчих норм Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 28.11.2013 № 12-рп/2013 зазначив, що «гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя, від 14 травня 1981 року № R (81) 7: «У тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати» (підпункт 12 пункту D). Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України».
Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є оскарження постанови митного органу у справі про порушення митних правил, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ознаками правопорушення, що передбачене частиною 3 статті 481 Митного кодексу України.
Відповідно до положень статті 2 Кодексу України про адміністративні правопорушення питання щодо адміністративної відповідальності за порушення митних правил регулюються Митним кодексом України.
Відповідно до частини першої статті 529 Митного кодексу України постанова митниці у справі про порушення митних правил може бути оскаржена до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, або до місцевого загального суду як адміністративного суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.
В той же час Митний кодекс України жодним чином не регулює питання сплати судового збору.
Відповідно до статті 487 Митного кодексу України провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним,- відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Частиною четвертою статті 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.
Визначальним у цій нормі є припис (веління) про те, що у разі незгоди і оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення особа, яка її оскаржила, не обтяжується обов`язком сплачувати платіж, який належить сплачувати на загальних підставах.
У частині четвертій статті 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення видом платежу, від якого звільняються особи, що оскаржують постанову про накладення адміністративного стягнення, встановлено державне мито. На час виникнення спірних правовідносин, що є предметом цього перегляду, за звернення до суду у випадку оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державного управління сплачують інший вид платежу - судовий збір, правові засади справляння якого, платники, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, як зазначено вище, встановлені Законом України «Про судовий збір».
За Декретом Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 № 7-93 «Про державне мито» (у редакцій, чинній до набрання чинності Законом України «Про судовий збір») державне мито справлялося із: 1) позовних заяв, заяв (скарг) у справах окремого провадження, з апеляційних скарг на рішення судів і скарг на рішення, що набрали законної сили. Цей нормативний акт не містив положень про сплату державного мита як особою, щодо якої винесено постанову про накладення адміністративного стягнення, так і органом (посадовою) особою, яка прийняла таку постанову.
З 11.11.2011 набрав чинності Закон України «Про судовий збір», який із цієї дати не припинив дію законодавчих актів, які передбачали пільгу щодо сплати судового збору за подання заяви про розгляд в порядку адміністративного судочинства окремих видів рішень органів державної влади, як-то правила частини четвертої статті 288 Кодексу України про адміністративне правопорушення, або обмежив можливість прийняття таких актів у майбутньому.
Таким чином, у справах про оскарження постанов у справах про адміністративне правопорушення позивач звільняється від сплати судового збору.
У випадку незгоди із судовим рішенням, прийнятим за наслідками розгляду справи цієї категорії, позивач вправі оскаржити його в апеляційному порядку. Однаковою мірою це стосується й відповідача у спірних правовідносинах, оскільки він як рівноправна сторона в адміністративній справі також має право на апеляційне/касаційне оскарження судового рішення.
Необхідними умовами для обчислення та сплати судового збору за подання апеляційної/касаційної скарги у цій категорії справ є встановлення і віднесення предмета оскарження до об`єктів справляння судового збору; ставка цього платежу, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги. Розгляд позовної заяви на постанову про накладення адміністративного стягнення провадиться з урахуванням положень статей 287 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, які передбачають звільнення від сплати платежу за судовий перегляд цих рішень. Норми Закону України «Про судовий збір» не містять положень щодо підстав, умов, розміру та порядку сплати судового збору за подання позовної заяви на постанову про накладення адміністративного стягнення, а відтак і за подання апеляційної/касаційної скарги.
У зв`язку з цим за подання позивачем або відповідачем - суб`єктом владних повноважень апеляційної/касаційної скарги на рішення адміністративного суду у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення судовий збір у поряду і розмірах, встановлених Законом України «Про судовий збір», сплаті не підлягав, та, як наслідок, у суду апеляційної інстанції були відсутні підстави для залишення апеляційної скарги митного органу з підстав її невідповідності вимогам пункту 1 частини п`ятої статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України та, відповідно, для повернення апеляційної скарги.
З урахуванням наведеного касаційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а ухвала Третього апеляційного адміністративного суду від 17.12.2019 у справі №336/7290/18 підлягає скасуванню із передачею справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Пунктом 2 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
Відповідно до частини першої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Харківської митниці ДФС задовольнити.
Ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 17.12.2019 у справі №336/7290/18 скасувати.
Справу № 336/7290/18 направити до Третього апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Р. Ф. Ханова
Судді: І. Л. Желтобрюх
І. Я. Олендер