Постанова
Іменем України
13 липня 2022 року
м. Київ
справа № 338/35/21
провадження № 61-752св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Русинчука М. М.,
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач: Івано-Франківська обласна прокуратура, Державна казначейська служба України,
розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу керівника Івано-Франківської обласної прокуратури на рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 28 вересня 2021 року в складі судді Битківського Л. М. та на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 21 грудня 2021 року в складі колегії суддів Фединяка В. Д., Пнівчук О. В., Горейко М. Д.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до держави Україна в особі Івано-Франківської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що наказом начальника УМВС України в Івано-Франківській області № 28 о/с від 13 березня 2009 року він призначений на посаду старшого оперуповноваженого сектора кримінальної міліції у справах дітей Богородчанського РВ УМВС України в Івано-Франківській області.
14 квітня 2011 року слідчим СВ прокуратури Івано-Франківської області порушено щодо позивача кримінальну справу № 327769 за ознаками складу злочинів, передбачених частиною третьою статті 364, частиною другою статті 189 КК України.
21 квітня 2011 року слідчим СВ прокуратури Івано-Франківської області ОСОБА_1 пред`явлено обвинувачення у вчиненні вказаних злочинів та обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд.
В ході розгляду справи в суді обвинувачення щодо позивача було змінено прокурором та виключено з обвинувачення частину третю статті 364 КК України.
01 червня 2016 року до ЄРДР за № 42016090000000098 внесено відомості про вчинення позивачем кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 189 КК України.
28 лютого 2019 року досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42016090000000098 завершене у зв`язку з відсутністю в діяннях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого зазначеною нормою.
10 січня 2020 року позивач отримав від прокуратури Івано-Франківської області повідомлення № 15-1910-18 від 19 грудня 2019 року про закриття кримінального провадження № 42016090000000098 за відсутністю складу кримінального правопорушення.
Оскільки під слідством та судом ОСОБА_1 перебував з 14 квітня 2011 року до 10 січня 2020 року, що становить 105 місяців, вважає, що має право на відшкодування шкоди в порядку статті 1176 ЦК України та Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі - Закон).
Позивач вказує, що відповідно до статті 13 Закону мінімальний розмір завданої йому моральної шкоди складає 630 000 грн, проте внаслідок незаконного кримінального переслідування і обрання відносно нього запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд, незаконного втручання в особисте життя та власність, підрив авторитету в очах громадськості, відсутність роботи та коштів для утримання сім`ї після звільнення з органів внутрішніх справ, він переніс тяжкі емоційні хвилювання, стрес та моральне виснаження, що суттєво погіршило стан його здоров`я, змінило в негативну сторону відношення колег та друзів до нього, порушило звичні соціальні зв`язки, тому розмір моральної шкоди оцінює в 1 000 000 грн.
Крім того відповідно до статті 3 Закону на користь позивача підлягає відшкодуванню заробіток, який він втратив внаслідок притягнення до кримінальної відповідальності за час відсторонення від роботи (посади) у розмірі 287 833,35 грн.
Враховуючи наведене, позивач просить стягнути на його користь з Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України шляхом безумовного списання в безспірному порядку з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України 1 000 000 грн в якості відшкодування завданої немайнової (моральної) шкоди, 287 833,35 грн відшкодування втраченого заробітку та 10 000 грн витрат на правничу допомогу.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 28 вересня 2021 року, з урахуванням додаткового рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 25 жовтня 2021 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково;
стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 700 000 грн моральної шкоди;
в задоволенні інших позовних вимог відмовлено;
стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7500 грн шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державною казначейською службою України.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач тривалий час перебував під слідством, що призвело до порушення його конституційних прав, нормальних життєвих зв`язків, негативно вплинуло на його сімейні зв`язки, відбулося погіршення його відносин з близькими людьми, у зв`язку з чим він був змушений докладати додаткових зусиль для організації свого життя.
Розмір відшкодування моральної шкоди визначений судом першої інстанції відповідно до статей 23 1176 ЦК України, з урахуванням ступеня глибини та характеру душевних страждань позивача, істотності вимушених змін у його житті, з врахуванням принципів розумності та справедливості за період 14 квітня 2011 року до 28 лютого 2019 року.
Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про стягнення 287 833,35 грн втраченого заробітку, суд першої інстанції зазначив, що позивач не був відсторонений у вказаний період від роботи чи посади, а його звільнено у встановленому законом порядку, і таке звільнення позивачем не оскаржено, у зв`язку з чим відсутні підстави для стягнення вказаної суми на підставі норм Закону.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 21 грудня 2021 року апеляційні скарги керівника Івано-Франківської обласної прокуратури та Державної казначейської служби України задоволено частково; рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 28 вересня 2021 року та додаткове рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 25 жовтня 2021 року змінено, викладено їх резолютивні частини в такій редакції: «стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 700 000 грн у відшкодування моральної шкоди та 7 500 грн за надання правничої допомоги; в іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін».
Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції, що перебування позивача тривалий час під слідством порушило його звичний уклад життя, позбавило можливості реалізації своїх звичок і бажань, вимагало від нього додаткових зусиль для організації життя та погіршило стосунки з оточуючими людьми і їх ставлення до нього, а тому стягнута сума моральної шкоди за період фактичного перебування позивача під слідством з 14 квітня 2011 року до 28 лютого 2019 року в розмірі 700 000 грн є мінімальним розміром моральної шкоди, який не може бути зменшений судом.
Виходячи з законодавчо встановленого порядку виконання рішень про відшкодування державою коштів, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо безпідставності зазначення в рішенні суду першої інстанції про списання присуджених до стягнення коштів у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України, так як це порушує положення Бюджетного кодексу України, яким керується казначейство, у зв`язку з чим змінив резолютивну частину рішення та зазначив про стягнення коштів на користь позивача з Державного бюджету України.
Аргументи учасників справи
У січні 2022 року керівник Івано-Франківської обласної прокуратури подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду й ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди неповно дослідили наявні у справі докази та ухвалили рішення на підставі припущень, за відсутності належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів завдання позивачу моральної шкоди, у зв`язку з чим неправильно застосували норми Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадяниновінезаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
Вказує, що визначений судом розмір моральної шкоди не відповідає засадам виваженості, розумності та справедливості. Задоволення позовних вимог у такому розмірі (700 000 грн) призвело до незаконного збагачення позивача за рахунок коштів держави Україна.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 31 січня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 31 січня 2022 року вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, що суди при вирішенні справи не застосували висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 20 вересня 2018 року в справі № 686/23731/15-ц, від 15 грудня 2020 року в справі № 752/17832/14-ц, від 09 жовтня 2019 року в справі № 522/17164/16-ц, від 10 квітня 2019 року в справі № 464/3789/17, від 13 листопада 2019 року в справах № 583/1075/16-ц, № 405/2480/16-ц, від 20 листопада 2019 року в справі № 463/4008/17.
Аналіз вимог касаційної скарги свідчить, що рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду оскаржуються в частині позовних вимог про стягнення моральної шкоди, в іншій частині не оскаржуються, а тому Верховним Судом не переглядаються.
Фактичні обставини
Суди встановили, що 14 квітня 2011 року відносно ОСОБА_1 порушено кримінальну справу № 327769 за ознаками складу злочинів, передбачених частиною третьою статті 364, частиною другою статті 189 КК України; постановою слідчого від 14 квітня 2011 року до ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд.
Наказом начальника УМВС України в Івано-Франківській області № 297 від 18 квітня 2011 року за наслідками дисциплінарного провадження ОСОБА_1 за грубе порушення статті 7 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ» від 22 лютого 2006 року, Кодексу честі працівника органів внутрішніх справ України та Етичного кодексу працівника органів внутрішніх справ України звільнений з органів внутрішніх справ України відповідно до пункту 66 «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ» за дискредитацію. Підставою здійснення перевірки за фактом порушення службової дисципліни старшим оперуповноваженим сектора кримінальної міліції у справах дітей Богородчанського РВ УМВС майором міліції ОСОБА_1 стало порушення 14 квітня 2011 року прокуратурою Івано-Франківської області кримінальної справи №327769. Наказом начальника УМВС України в Івано-Франківській області № 39 о/с «По особовому складу» від 21 квітня 2011 року майора міліції ОСОБА_1 , старшого оперуповноваженого сектору кримінальної міліції у справах дітей Богородчанського РВ УМВС, звільнено згідно із Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ за статте 66 (за дискредитацію) з 21 квітня 2011 року.
Постановою слідчого від 13 травня 2011 року накладено арешт на майно - квартиру АДРЕСА_1 .
Обвинувальний висновок у кримінальній справі № 327769 по обвинуваченню ОСОБА_1 за вказаними нормами затверджений 30 травня 2011 року заступником прокурора Івано-Франківської області. В ході розгляду справи в суді обвинувачення щодо позивача змінено прокурором та виключено з обвинувачення частину третю статті 364 КК України.
Постановою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 02 березня 2016 року кримінальну справу щодо ОСОБА_1 за частиною другою статті 189 КК України повернуто прокурору Івано-Франківської області для проведення додаткового розслідування. Міру запобіжного заходу відносно підсудного ОСОБА_1 залишено без змін - підписку про невиїзд.
01 червня 2016 року прокуратурою Івано-Франківської області внесено відомості до ЄРДР за № 42016090000000098 про вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 189 КК України.
Постановою старшого слідчого в ОВС СВ прокуратури Івано-Франківської області від 28 лютого 2019 року кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 42016090000000098 від 01 червня 2016 року закрито у зв`язку з відсутністю в діяннях старшого оперуповноваженого сектору кримінальної міліції у справах дітей Богородчанського РВ УМВ України в Івано-Франківській області ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 189 КК України.
Позиція Верховного Суду
За змістом положень статей 15 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 просив суд на підставі положень Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» та статті 1176 ЦК України відшкодувати за рахунок Державного бюджету України моральну шкоду, спричинену незаконним перебуванням під слідством, шляхом безспірного списання з Єдиного казначейського рахунку коштів у розмірі 1 000 000 грн.
Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до частини першої статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом (частина друга статті 1176 ЦК України).
За змістом пункту 1 частини першої статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» від 01 грудня 1994 року № 266/94-ВР підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.
У пункті 2 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.
У справі, що переглядається, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дослідивши подані сторонами з дотриманням вимог процесуального права докази, зробив висновок про наявність передбачених Законом № 266/94-ВР підстав для відшкодування ОСОБА_1 моральної шкоди.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18), на яку посилався заявник як на підставу касаційного оскарження, зазначено, що межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тобто суд повинен з`ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.
Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Згідно із частинами п`ятою, шостою статті 4 Закону «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 грудня 2020 року в справі № 752/17832/14-ц дійшла висновку, що, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення. Схожий за змістом висновок міститься у постановах верховного Суду від 09 жовтня 2019 року в справі № 522/17164/16-ц, від 10 квітня 2019 року в справі № 464/3789/17, від 13 листопада 2019 року в справах № 583/1075/16-ц, № 405/2480/16-ц.
У справі, яка переглядається суди встановили, що позивач перебував під слідством з 14 квітня 2014 року до 28 лютого 2019 року, тобто - 95 місяців; кримінальне провадження відносно позивача закрито у зв`язку з відсутністю в його діях складу злочину, у зв`язку з чим суди зробили правильний висновок, що ОСОБА_1 має право на відшкодування шкоди в силу положень пункту 2 статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». Оскільки справа розглянута судом першої інстанції у 2021 році, мінімальний розмір моральної шкоди ОСОБА_1 виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом становить 700 000 грн. За таких обставин враховуючи обсяг заподіяної позивачу шкоди, глибини та тривалості моральних страждань, пов`язаних із перебуванням позивача під слідством, що призвело до порушення нормальних життєвих зв`язків, погіршення стану здоров`я, інших негативних наслідків морального характеру, конкретних обставин цієї справи, з огляду на засади розумності та справедливості суди зробили правильний висновок, що достатнім розміром відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 буде 700 000 грн.
Доводи касаційної скарги, висновків суду не спростовують, на законність оскаржених судових рішень не впливають, а спрямовані на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції за загальним правилом частини першої статті 400 ЦПК України, оскільки Верховний Суд не вправі встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно частини другої статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судові рішення в оскарженій частині ухвалені без додержання норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права і без врахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 20 вересня 2018 року в справі № 686/23731/15-ц, від 15 грудня 2020 року в справі № 752/17832/14-ц, від 09 жовтня 2019 року в справі № 522/17164/16-ц, від 10 квітня 2019 року в справі № 464/3789/17, від 13 листопада 2019 року в справах № 583/1075/16-ц, № 405/2480/16-ц, від 20 листопада 2019 року в справі № 463/4008/17. З урахуванням меж касаційного оскарження касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду в оскарженій частині без змін.
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки у цій справі судові рішення в оскарженій частині підлягають залишенню без змін, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.
Керуючись статтями 400 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу керівника Івано-Франківської обласної прокуратури залишити без задоволення.
Рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 28 вересня 2021 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 21 грудня 2021 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до держави Україна в особі Івано-Франківської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Н. О. Антоненко
І. О. Дундар
М. М. Русинчук