ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 червня 2024 року
м. Київ
справа №340/2259/23
адміністративне провадження № К/990/6592/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Чиркіна С.М. та Шарапи В.М., розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України
про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії
за касаційною скаргою Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України
на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2023 року (ухвалене суддею-доповідачем Черниш О.А. ) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2024 року (прийняту головуючим суддею Баранник Н.П., суддями: Малиш Н.І., Щербак А.А. ),
У С Т А Н О В И В :
Короткий зміст позовних вимог
1. У квітні 2023 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України (далі - відповідач, Департамент), в якому просив:
- визнати неправомірною відмову Департаменту у призначенні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням III групи інвалідності, що настала внаслідок травми, отриманої під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних із виконанням повноважень та основних завдань міліції;
- зобов`язати Департамент призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у зв`язку із встановленням III групи інвалідності, що настала внаслідок травми, отриманої під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних із виконанням повноважень та основних завдань міліції, відповідно до вимог Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України №4 від 11 січня 2016 року (далі - Порядок № 4).
2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що він проходив службу в органах внутрішніх справ та у поліції. З 23 серпня 2017 року йому встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок травми, отриманої у 2013 році зв`язку з виконанням ним службових обов`язків. Позивач звернувся до Департаменту із заявами про виплату йому одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 97 Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року №580-VIII (далі - Закон України №580-VIII), однак відповідачем відмовлено у виплаті такої допомоги з посиланням на те, що минуло три роки з дня виникнення права на її отримання.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2023 року, яке залишене без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправною відмову Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, викладену у листі №С-507/42-05ЦА/03-2023 від 30 березня 2023 року.
Зобов`язано Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28 лютого 2023 року про виплату одноразової грошової допомоги та прийняти рішення, з урахуванням висновків суду.
4. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодися суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідач, розглядаючи заяву позивача від 28 лютого 2023 року про виплату йому одноразової грошової допомоги, не врахував обставин того, що установлений частиною шостою статті 100 Закону №580-VIII строк пропущений позивачем з об`єктивних та незалежних від нього обставин (з вини МВС та її підрозділів позивач не міг надати відповідачу належним чином оформлені акти розслідування нещасного випадку) відповідач безпідставно відмовив позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги, що призвело до порушення права позивача на отримання цієї соціальної виплати, яка є гарантованою допомогою з боку держави, що призначається і виплачується поліцейським у випадку втрати ними працездатності.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
5. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, Департамент звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували положення частини шостої статті 100 Закону №580-VIII і дійшли помилкового висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову врахувавши те, що поведінка позивача під час перебігу строку для отримання одноразової грошової допомоги свідчить про його небайдужість до реалізації свого права на отримання такої допомоги, з огляду на ініціювання вирішення у судовому порядку спорів, зокрема, щодо проведення повторного розслідування нещасного випадку та складання відповідних актів (справа №340/4121/20).
Окрім того, на думку відповідача, суди першої та апеляційної інстанцій не врахували висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 15 лютого 2022 року у справі №580/3295/20, про те, що позивач звернувся до відповідача з відповідною заявою про реалізацію свого права на отримання одноразової грошової допомоги після спливу законодавчо визначеного трирічного строку з дня виникнення такого права. Вказаний строк, за загальним правилом, вважається преклюзивним і не підлягає поновленню, що свідчить про відсутність законодавчо передбачених умов для призначення та виплати позивачу одноразової допомоги.
Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
6. Касаційна скарга надійшла до Суду 20 лютого 2024 року.
7. Ухвалою Верховного Суду від 04 березня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі №340/2259/23, витребувано адміністративну справу та запропоновано позивачу надати відзив на касаційну скаргу.
8. Ухвалою Верховного Суду від 26 березня 2024 року зупинено виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2023 року та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2024 року в адміністративній справі №340/2259/23 до закінчення її перегляду в касаційному порядку.
9. Ухвалою Верховного Суду від 19 червня 2024 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 20 червня 2024 року.
10. При розгляді цієї справи в касаційному порядку іншими учасниками справи клопотань заявлено не було.
Позиція інших учасників справи
11. 14 березня 2024 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому ОСОБА_1 стверджує про обґрунтованість та законність оскаржуваних судових рішень. Зазначає, що ним вчинялися активні дії для отримання одноразової грошової допомоги, водночас, у зв`язку із неналежним оформленням документів, які дають право на отримання вказаної допомоги, встановлений частиною шостою статті 100 Закону №580-VIII, строк був пропущений. Зауважує, що Порядком № 4 визначено, що за належне оформлення документів, що дають право на отримання одноразової грошової допомоги, відповідають органи поліції, а не особа, яка за такою допомогою звертається; посадові особи органів поліції, згідно пункту 2 розділу ІІІ вказаного Порядку повинні сприяти особам, які мають право на призначення одноразової грошової допомоги, в отриманні та оформленні ними необхідних документів, чого з боку відповідача здійснено не було.
З огляду на це позивач зауважує, що реалізувати своє право на отримання одноразової грошової допомоги він зміг лише після оформлення необхідних для цього документів (актів за формою Н-1, Н-5).
Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
12. Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що ОСОБА_1 з 1997 року проходив службу в органах внутрішніх справ, а з 07 листопада 2015 року - в органах поліції.
13. У період проходження служби в органах внутрішніх справ 25 лютого 2013 року ОСОБА_1 , який на той час проходив службу у відділі внутрішньої безпеки у Кіровоградській області Департаменту внутрішньої безпеки МВС України, отримав травму - тілесні ушкодження у вигляді часткового розриву медіального меніску лівого колінного суглобу, гемартроз, пошкодження зв`язок лівої гомілки.
14. За результатами розслідування нещасного випадку комісія, призначена за дорученням в.о. начальника відділу внутрішньої безпеки у Кіровоградській області Департаменту внутрішньої безпеки МВС України №18/11-251 від 14 березня 2013 року, 21 березня 2013 року склала акт розслідування нещасного випадку за формою Н-5 та акт про нещасний випадок за формою Н-1 про те, що нещасний випадок пов`язаний з виконанням службових обов`язків.
15. З 07 листопада 2015 року ОСОБА_1 прийнятий на службу в поліцію як такий, що прибув з МВС. Позивач проходив службу в Департаменті внутрішньої безпеки, який є міжрегіональним територіальним органом Національної поліції.
16. Наказом Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України №50 о/с від 27 лютого 2017 року ОСОБА_1 з 28 лютого 2017 року звільнено зі служби в поліції за пунктом 4 частини першої статті 77 Закону №580-VIII (у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням реорганізації).
17. Позивач не погодився зі своїм звільненням та у лютому 2017 року звернувся до суду з позовом про поновлення на роботі (справа №П/811/200/17).
18. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2018 року в адміністративній справі №П/811/200/17 за позовом ОСОБА_1 наказ Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України №50о/с від 27 лютого 2017 року про його звільнення зі служби в поліції визнано протиправним та скасовано, а ОСОБА_1 поновлено на посаді старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу.
19. На виконання цього рішення суду наказом Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України №171 о/с від 02 жовтня 2018 року ОСОБА_1 з 01 березня 2017 року поновлено на службі в поліції.
20. Наказом Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України №190 о/с від 23 жовтня 2018 року ОСОБА_1 з 24 жовтня 2018 року звільнено зі служби в поліції за пунктом 2 частини першої статті 77 Закону №580-VIII (через хворобу).
21. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2019 року у справі №1140/3229/18 за позовом ОСОБА_1 змінено дату звільнення, зазначену у наказі Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України №190 о/с від 23 жовтня 2018 року, з "24 жовтня 2018 року" на "21 вересня 2018 року".
22. Крім того, у серпні 2017 року військово-лікарська комісія державної установи "Територіальне медичне об`єднання міністерства внутрішніх справ України по Кіровоградській області" (далі - ТМО МВС України по Кіровоградській області) здійснила медичний огляд ОСОБА_1 , встановила йому відповідні діагнози, викликані травмою та захворюваннями.
23. Постановою ВЛК ДУ "ТМО МВС України по Кіровоградській області" (свідоцтво про хворобу №389 від 17 серпня 2017 року) встановлено причинний зв`язок травми ОСОБА_1 з виконанням службових обов`язків (акт про нещасний випадок форми Н-1 від 21 вересня 2012 року), а також причинний зв`язок його захворювань з виконанням службових обов`язків. Крім того, встановлено непридатність позивача до служби в поліції.
24. Відповідно до довідки МСЕК Серії 12 ААА №610917 ОСОБА_1 з 23 серпня 2017 року встановлено ІІІ групу інвалідності на строк до 01 жовтня 2018 року, причина інвалідності - травма, пов`язана з виконанням службових обов`язків, ступінь втрати працездатності - 40%. За наслідками повторного огляду 06 серпня 2018 року відповідно до довідки МСЕК серії 12 ААА №627705 ОСОБА_1 встановлено ІІІ групу інвалідності безтерміново.
25. У жовтні 2017 року позивач звернувся до Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України із заявою, у якій на підставі статті 97 Закону №580-VIII просив призначити та виплатити йому одноразову грошову допомогу у зв`язку зі встановленням інвалідності.
26. Відповідач листом №10503/4207/0217 від 22 листопада 2017 року відмовив у виплаті одноразової грошової допомоги, пославшись на те, що наданий позивачем до заяви акт розслідування нещасного випадку складений з порушеннями вимог пунктів 3.2, 3.5, 3.8, 3.13, 3.15, 3.16 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженого наказом МВС України №1346 від 27 грудня 2002 року (далі - Порядок № 1346).
27. Не погодившись з цією відмовою, позивач у грудні 2017 року звернувся до суду з позовом до Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України про стягнення одноразової грошової допомоги.
28. Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 15 травня 2019 року у справі №404/7871/17, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2019 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Суди установили, що відповідач правомірно відмовив позивачу у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, оскільки подані позивачем документи складені без дотримання вимог Порядку №1346. Ухвалою Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року позивачу відмовлено у відкритті касаційного провадження за його касаційною скаргою на ці судові рішення.
29. При цьому у лютому 2019 року ВЛК ДУ "ТМО МВС України по Кіровоградській області" прийняла постанову №2 від 27 лютого 2019 року, якою скасувала постанову ВЛК у свідоцтві про хворобу №389 від 17 серпня 2017 року про причинний зв`язок травми з виконанням службових обов`язків.
30. Позивач не погодився з таким рішенням та у березні 2019 року оскаржив його до суду.
31. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 31 травня 2019 року у справі №340/622/19 позов ОСОБА_1 задоволено, визнано протиправною та скасовано постанову ВЛК ДУ "ТМО МВС України по Кіровоградській області" №2 від 27 лютого 2019 року.
32. У березні 2020 року та у січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Міністерства внутрішніх справ України та Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України із заявами, в яких просив скласти належним чином акти за формами Н-5 та Н-1 щодо нещасного випадку, який стався з ним 25 лютого 2013 року у період проходження служби в органах внутрішніх справ.
33. Оскільки ці органи відмовили позивачу у проведенні повторного розслідування нещасного випадку, той звернувся до суду з відповідним позовом.
34. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2021 року у справі №340/4121/20, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2023 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України щодо проведення службового розслідування стосовно події, яка трапилась 25 лютого 2013 року з працівником відділу внутрішньої безпеки в Кіровоградській області ДВБ МВС України ОСОБА_1 , зобов`язано Міністерство внутрішніх справ України провести службове розслідування стосовно цієї події та скласти відповідні акти на підставі висновків розслідування.
35. Постановою державного виконавця від 05 жовтня 2022 року ВП№69970415 відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №340/4121/20, виданого Кіровоградським окружним адміністративним судом у цій справі.
36. Після цього наказом Міністра внутрішніх справ України №770 від 25 листопада 2022 року призначено комісію з метою розслідування нещасного випадку, який стався 25 лютого 2013 року з колишнім підполковником міліції, старшим оперуповноваженим в особливо важливих справах ВВБ у Кіровоградській області ОСОБА_1 .
Ця комісія у листопаді-грудні 2022 року провела розслідування нещасного випадку та за його результатами встановила, що нещасний випадок, який стався 25 лютого 2013 року з колишнім підполковником міліції, старшим оперуповноваженим в особливо важливих справах ВВБ у Кіровоградській області (підпорядкованого Департаменту внутрішньої безпеки Міністерства внутрішніх справ України) ОСОБА_3 , стався у період проходження служби при виконанні службових обов`язків. Про результати розслідування складено акт розслідування нещасного випадку форми Н-5 від 23 грудня 2022 року та акт про нещасний випадок за формою Н-1, які 26 грудня 2022 року затверджені Міністром внутрішніх справ України.
37. У січні 2023 року позивач звернувся до Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України із заявою від 18 січня 2023 року про виплату йому одноразової грошової допомоги та долучив до неї необхідні документи.
38. Відповідач листом №С-189/42-05ЦА/02-2023 від 20 лютого 2023 року повернув подані ОСОБА_1 документи на доопрацювання, пославшись на те, що окремі з наданих до заяви копій документів не засвідчені належним чином.
39. У лютому 2023 року ОСОБА_1 знову звернувся до Департаменту із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги та долучив до неї необхідні належним чином засвідчені документи.
40. Відповідач листом №С-507/42-05ЦА/03-2023 від 30 березня 2023 року відмовив у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із закінченням строку реалізації права на її отримання, установленого частиною шостою статті 100 Закону №580-VIII.
41. Вважаючи дії відповідача щодо відмови у виплаті одноразової грошової допомоги, як особі, якій встановлено третю групу інвалідності у зв`язку із захворюванням, пов`язаним із проходженням служби в поліції протиправними та такими, що порушують його права, позивач звернувся з даним позовом до суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка висновків судів попередніх інстанцій і доводів учасників справи
42. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
43. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
44. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
45. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
46. Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2023 року та постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2024 року відповідають не повністю, а викладені у касаційній скарзі доводи є частково обґрунтованими з огляду на таке.
47. У статті 1 та частині першій статті 2 Конституції України встановлено, що Україна проголошена суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою, суверенітет якої поширюється на всю її територію.
48. Відповідно до частини другої статті 3 Основного Закону України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.
49. В Україні визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу; зокрема, закони приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй; норми Конституції України є нормами прямої дії; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (стаття 8, частина друга статті 19 Основного Закону України).
50. Також, відповідно до Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу; оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності й недоторканності покладаються на Збройні Сили України; держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей (частини перша, друга, п`ята статті 17); захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов`язком громадян України (частина перша статті 65).
51. Громадяни мають право на соціальний захист у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, у старості та в інших випадках, установлених законом (частина перша статті 46 Конституції України). В Україні на конституційному рівні гарантовано право громадян на соціальний захист, для забезпечення якого необхідне здійснення комплексу державно-правових заходів, одним із яких є законодавче визначення основ соціального захисту, форм і видів пенсійного забезпечення (пункт 6 частини першої статті 92 Конституції України).
52. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон № 580-VIII.
53. Служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень (частина перша статті 59 Закону № 580-VIII).
54. Конституційний Суд України у рішенні від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004 (справа про соціальний захист військовослужбовців та працівників правоохоронних органів) вказав, що визначений законами України відповідно до положень статті 17 Конституції України комплекс організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення соціального захисту військовослужбовців та працівників правоохоронних органів, зумовлений не їх непрацездатністю або відсутністю достатніх засобів для існування (стаття 46 Конституції України), а особливістю професійних обов`язків, пов`язаних з ризиком для життя та здоров`я, певним обмеженням конституційних прав і свобод, у тому числі і права заробляти матеріальні блага для забезпечення собі і своїй сім`ї рівня життя, вищого за прожитковий мінімум. Тобто соціальні гарантії військовослужбовців та працівників правоохоронних органів випливають з характеру покладених на них службових обов`язків у зв`язку з виконанням ними державних функцій.
55. Відповідно пункту 3 частини першої статті 97 Закону №580-VIII, одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі визначення поліцейському інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних із виконанням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті.
56. Проаналізувавши наведені приписи Основного Закону України, КСУ у рішенні від 22 квітня 2020 року № 3-р(І)/2020 вказав, що визначення конкретних підстав, строків та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги поліцейському або іншим особам, які мають право на її отримання, в разі смерті (загибелі) поліцейського, встановлення його інвалідності або часткової втрати працездатності, що стало наслідком виконання повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, належить до дискреційних повноважень Верховної Ради України як єдиного органу держави, уповноваженого приймати закони (пункт 3 частини першої статті 85 Конституції України)».
57. За приписами пункту 4 частини першої статті 97 Закону №580-VIII підставою для виплати одноразової грошової допомоги є визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті.
58. Таким чином, зазначені положення Закону №580-VIII застосовуються виключно за обов`язкової одночасної наявності, щонайменше, трьох умов (причина інвалідності, час настання інвалідності та причина звільнення):
причиною інвалідності є захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаних з проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції;
інвалідність повинна бути встановлена до моменту звільнення або не пізніше, ніж протягом шести місяців після звільнення особи з поліції;
причина звільнення такої особи з поліції повинна бути зумовлена захворюванням або пораненням, пов`язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах, зокрема, від 5 лютого 2020 року у справі №810/836/18, від 30 березня 2020 року у справі №826/2761/18, від 23 квітня 2020 року у справі №822/999/18, від 13 травня 2020 року у справі №810/593/18, від 13 травня 2020 року у справі №810/593/18, від 20 липня 2021 року у справі № 287/129/17-а, від 13 квітня 2022 року у справі № 420/6878/18, від 2 листопада 2022 року у справі № 140/6115/21, від 08 листопада 2022 року у справі №380/8892/21, від 10 серпня 2023 року у справі № 640/27462/20 та від 03 квітня 2024 року у справі № 580/1291/23.
59. Статтею 101 Закону №580-VIII передбачено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність, часткова втрата працездатності без визначення інвалідності поліцейського є наслідком: а) учинення ним діяння, яке є кримінальним або адміністративним правопорушенням; б) учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння; в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, який доведений судом); г) подання особою свідомо неправдивої інформації про призначення і виплату одноразової грошової допомоги.
60. Відповідно до частини другої статті 97 Закону №580-VIII порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.
61. Механізм оформлення і виплати одноразової грошової допомоги (далі також - ОГД) у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейських центрального органу управління поліції, територіальних органів поліції, міжрегіональних територіальних органів Національної поліції, установ та організацій, що належать до сфери управління Національної поліції України, поліцейських у тому числі курсантів, слухачів закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, поліцейських, які були відряджені до державних (міждержавних) органів, установ та організацій із залишенням на службі в поліції, але зі звільненням із займаної посади визначено Порядком та умовами виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, що затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 січня 2016 року №4 (у редакції наказу Міністерства внутрішніх справ України від 21 вересня 2017 року №788).
62. Відповідно до підпункту 2 пункту 4 розділу І Порядку №4 випадки, за яких призначається ОГД у разі загибелі (смерті), інвалідності чи втрати працездатності поліцейського під час виконання службових обов`язків (пункти 3, 5 частини першої статті 97 Закону) - це події, пов`язані із здійсненням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участю в антитерористичній операції, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.
63. Пунктами 1-3 розділу IV Порядку №4 визначено, що у місячний строк з дня реєстрації документів, зазначених у пунктах 4, 5 розділу III, фінансові підрозділи готують висновок про призначення одноразової грошової допомоги, за встановленою формою (додаток 2).
64. Висновок про призначення ОГД складається працівником фінансового підрозділу і підписується керівниками фінансового та кадрового підрозділів органу поліції, навчального закладу, в якому поліцейський проходить (проходив) службу.
65. Висновок про призначення ОГД затверджує/відмовляє: у територіальних органах поліції, міжрегіональних територіальних органах Національної поліції, закладах та установах, що належить до сфери управління Національної поліції України - керівник відповідного органу, закладу, установи або особа, на яку покладено виконання таких функцій.
66. Рішення про призначення виплати ОГД приймається керівником органу поліції або навчального закладу, у якому проходив (проходить) службу поліцейський, у п`ятнадцятиденний строк з дня затвердження висновку, шляхом видання наказу про виплату такої допомоги, а в разі відмови - письмовим повідомленням заявника із зазначенням підстав такої відмови. Пунктом 5 розділу І Порядку №4 передбачено, що ОГД не призначається і не виплачується за наявності підстав, визначених статтею 101 Закону №580-VIII.
67. Зі встановлених судами попередніх інстанцій обставин вбачається, що днем звільнення позивача згідно наказу Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України №190 о/с від 23 жовтня 2018 року є 21 березня 2018 року.
68. При цьому відповідно до довідки МСЕК серії 12 ААА №610917 ОСОБА_1 з 23 серпня 2017 року встановлено ІІІ групу інвалідності, причина інвалідності - травма, пов`язана з виконанням службових обов`язків.
69. З огляду на це, на підставі наявних у справі доказів, судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем отримано травму в період проходження служби при виконанні службових обов`язків; позивача звільнено зі служби в поліції за пунктом 2 частини першої статті 77 Закону №580-VIII (через хворобу); інвалідність встановлена позивачу до моменту звільнення зі служби в поліції.
70. Водночас, частиною шостою статті 100 Закону №580-VIII, особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, визначеної цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення в них такого права.
71. За приписами підпункту 2 пункту 1 розділу ІІ Порядку № 4 днем виникнення права на отримання ОГД є: у разі встановлення поліцейському інвалідності - дата, з якої встановлено інвалідність, що зазначена в довідці до акта огляду медико-соціальної експертної комісії, у разі відсутності дати, з якої встановлено інвалідність, - дата видачі довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії.
72. Вказані положення частини шостої статті 100 Закону №580-VIII свідчить про те, що законодавець встановив преклюзивний (присічний, присікальний або обмежений) (від лат. praeclusio - закривання або перешкода) трирічний строк, яким обмежено строк реалізації особою свого права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності, який обраховується безпосередньо з дати її встановлення або дня видачі довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 15 лютого 2022 року у справі №580/3295/20.
73. У постановах від 23 жовтня 2018 року у справі № 161/69/17, від 12 березня 2019 року у справі № 760/18315/16-а, від 14 лютого 2022 року у справі № 580/3295/20 та від 26 квітня 2024 року у справі № 260/2081/23 Суд дійшов висновку, що строк може вважатись присічним за умови, якщо особа протягом цього строку має можливість у будь-який час звернутися за захистом своїх соціальних прав, а саме, права на отримання грошової виплати; не вважається завершеним строк за умови об`єктивної відсутності можливості особи безперешкодного звернення за реалізацією відповідного соціального права; таке обмеження буде порушенням права особи на соціальне забезпечення та проявом дискримінації.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 25 липня 2022 року у справі №380/6447/20 та від 24 травня 2024 року у справі № 340/2722/22.
74. Колегія суддів не знаходить підстав для відступу від цих правових висновків у справі, що розглядається, і вважає за необхідне наголосити, що встановлення обмеженого строку є однією з умов дисциплінування фізичних осіб як учасників публічно-правових відносин при реалізації свого права на отримання одноразової грошової допомоги.
75. За загальним правилом преклюзивний (присічний, присікальний або обмежений) строк не підлягає поновленню, водночас, у виключних випадках строк може вважатися таким, що розпочався пізніше або є незавершеним, а особа такою, що не втратила соціальні гарантії, які надані їй законом, зокрема, у даному випадку, можливість реалізації свого права на отримання одноразової грошової допомоги із застосуванням судових заходів захисту свого права (шляхом пред`явлення позову).
Такий виключний випадок повинен передбачати у сукупності такі умови:
наявність непереборних обставин, які пов`язані з дійсними істотними та об`єктивними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та/або поважних причин, які не залежали від волі та дій особи, що підтверджені доказами, належність яких повинна бути перевірена уповноваженим органом або судом;
відсутність підстав стверджувати про можливу бездіяльність (недобросовісність) особи, що може виражатися у її незацікавленості у дотриманні встановлених строків або умисному ухиленні від вчинення необхідних активних дій, передбачених законодавством;
вчинення особою відповідних активних дій з метою реалізації свого права на передбачені законом соціальні гарантії (отримання одноразової грошової допомоги).
При цьому вчинення особою активних дій включає в себе наявність підтвердженого факту звернення такої особи в межах встановленого трирічного строку за належною їй соціальною виплатою (що свідчить про волевиявлення особи вчасно реалізувати її право на отримання допомоги), невідкладне оскарження в судовому порядку відмови суб`єкта владних повноважень у призначенні такої виплати та/або інших дій (рішень) чи бездіяльності, що виявлені за наслідками такої відмови (неналежне/невчасне оформлення уповноваженими суб`єктами документів, які є підставою для отримання відповідної соціальної виплати, наприклад, постанови ВЛК, акта розслідування нещасного випадку, акта, що свідчить про причини та обставини поранення, довідки МСЕК), і які перешкоджають реалізації права на отримання такої допомоги при повторному зверненні (що демонструє готовність особи захистити своє право і довести неправомірність дій суб`єкта владних повноважень з метою отримання належної їй соціальної виплати).
З огляду на вищезазначене, колегія суддів наголошує, лише доведена і перевірена судом наявність дійсно непереборних обставин, які пов`язані з істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій, об`єктивних поважних причин, які не залежали від волі та дій особи, а також вчинення особою активних дій, які свідчать про її намір вчасно реалізувати своє право на отримання допомоги та демонструють готовність особи захистити своє право і довести неправомірність дій суб`єкта владних повноважень з метою отримання належної їй соціальної виплати у сукупності можуть слугувати підставами для визначення судом іншої дати початку обрахунку строку реалізації особою права на отримання одноразової грошової допомоги або дати його завершення.
76. Судами попередніх інстанцій правильно зазначено, що днем виникнення права позивача на отримання одноразової грошової допомоги є 23 серпня 2017 року, тобто дата встановлення ОСОБА_1 ІІІ групи інвалідності, що зазначена у довідці МСЕК Серії 12 ААА №610917.
77. Тому, враховуючи імперативні вимоги частини шостої статті 100 Закону України №580-VIII, Суд доходить висновку, що строк реалізації позивачем його права на отримання одноразової грошової допомоги сплив 23 серпня 2020 року, про що правильно вказали суди в оскаржуваних судових рішеннях.
78. Разом з тим, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що поведінка позивача під час перебігу цього строку свідчить, що він не був байдужим до реалізації свого права на отримання ОГД, ініціював вирішення у судовому порядку відповідних спорів, зокрема, щодо оскарження відмови у виплаті одноразової грошової допомоги, щодо поновлення його на посаді та визначення роботодавцем правильної дати звільнення зі служби, стосовно оскарження дій ДУ "ТМО МВС України по Кіровоградській області" щодо скасування постанови ВЛК, яка стосується позивача, проведення повторного розслідування нещасного випадку та складання відповідних актів, які входять у перелік необхідних документів, що подаються разом із заявою про виплату одноразової грошової допомоги.
79. Колегія суддів погоджується з такими висновками та вказує таке.
80. Згідно з положеннями пункту 3 Розділу ІІІ Порядку № 4 заява (рапорт) про виплату ОГД у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського подається керівнику органу поліції, навчального закладу за останнім місцем проходження служби поліцейським або за останнім місцем проходження поліцейським служби перед відрядженням до інших органів.
81. Згідно з положеннями пункту 5 розділу ІІI Порядку № 4 для виплати ОГД у разі часткової втрати працездатності без визначення інвалідності чи в разі визначення інвалідності поліцейський подає:
1) заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв`язку з установленням втрати працездатності чи інвалідності;
2) довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках);
3) довідку органу, установи, організації, підрозділу, яким попередньо було здійснено виплату ОГД із зазначенням підстави та дати її призначення, розміру виплати (у разі отримання такої виплати);
4) копію довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією;
5) копію постанови відповідної ВЛК щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання;
6) копії акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) поліцейського, зокрема про те, що воно не пов`язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС;
7) копію посвідчення інваліда війни (за наявності);
8) копії сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації;
9) копію документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідний контролюючий орган і має відповідну відмітку в паспорті). Копії документів завіряються підписом власноруч, та перевіряються особою, що приймає документи.
82. Крім того, зі змісту пунктів 3, 4 розділу IV Порядку № 4 вбачається, що у разі подання документів для призначення одноразової грошової допомоги не в повному обсязі останні повертаються на доопрацювання особі, що їх подала без прийняття жодного з передбачених Законом № 580-VIII та Порядком № 4 рішень (про призначення ОГД або про відмову в призначенні ОГД).
83. З вищевказаного вбачається, що підпунктами 5, 6 пункту 5 розділу ІІI Порядку № 4 передбачено обов`язкову наявність у особи, яка звертається із заявою про виплату грошової допомоги у зв`язку з установленням інвалідності, зокрема, копії постанови відповідної ВЛК щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання та копії акта розслідування нещасного випадку.
Відсутність вказаних документів, з огляду на норми пунктів 3, 4 розділу IV Порядку № 4, є підставою для повернення поданої особою заяви про виплату грошової допомоги у зв`язку з установленням інвалідності на доопрацювання.
Стосовно документу, передбаченого підпунктом 5 пункту 5 розділу ІІI Порядку № 4.
84. Судами встановлено, що постановою ВЛК ДУ «ТМО МВС України по Кіровоградській області» (свідоцтво про хворобу №389 від 17 серпня 2017 року) встановлено причинний зв`язок травми ОСОБА_1 з виконанням службових обов`язків, а також причинний зв`язок його захворювань з виконанням службових обов`язків. Крім того, встановлено непридатність позивача до служби в поліції.
85. Водночас у лютому 2019 року медична (військово-лікарська) комісія ДУ «ТМО МВС України по Кіровоградській області» прийняла постанову №2 від 27 лютого 2019 року, якою відмінила постанову ВЛК у свідоцтві про хворобу №389 від 17 серпня 2017 року про причинний зв`язок травми з виконанням службових обов`язків.
86. Позивач не погодився з таким рішенням та у березні 2019 року оскаржив його до суду.
87. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 31 травня 2019 року у справі №340/622/19, яке набрало законної сили 02 липня 2019 року, позов ОСОБА_1 задоволено, визнано протиправною та скасовано постанову медичної (військово-лікарської) комісії ДУ «ТМО МВС України по Кіровоградській області» №2 від 27 лютого 2019 року.
Стосовно документу, передбаченого підпунктом 6 пункту 5 розділу ІІI Порядку № 4.
88. Судами попередніх інстанцій встановлено та не заперечується учасниками справи, що у відповідь на звернення позивача у жовтні 2017 року за отриманням одноразової грошової допомоги вперше відповідач листом №10503/4207/0217 від 22 листопада 2017 року відмовив йому у виплаті одноразової грошової допомоги, пославшись на те, що наданий позивачем до заяви акт розслідування нещасного випадку складений з порушеннями вимог пунктів 3.2, 3.5, 3.8, 3.13, 3.15, 3.16 Порядку №1346.
89. Надалі, з метою реалізації свого права на отримання ОГД, враховуючи виявлений під час подання відповідної заяви вперше недолік, ОСОБА_1 звернувся до Міністерства внутрішніх справ України та Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України із заявами, в яких просив скласти належним чином акти за формами Н-5 та Н-1 щодо нещасного випадку, який стався з ним 25 лютого 2013 року у період проходження служби в органах внутрішніх справ.
90. Оскільки ці органи відмовили позивачу у проведенні повторного розслідування нещасного випадку, той звернувся до суду з відповідним позовом.
91. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2021 у справі №340/4121/20, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2023 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України щодо проведення службового розслідування стосовно події, яка трапилась 25 лютого 2013 року з працівником відділу внутрішньої безпеки в Кіровоградській області ДВБ МВС України ОСОБА_1 , зобов`язано Міністерство внутрішніх справ України провести службове розслідування стосовно цієї події та скласти відповідні акти на підставі висновків розслідування.
92. Постановою державного виконавця від 05 жовтня 2022 року ВП№69970415 відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 340/4121/20, виданого Кіровоградським окружним адміністративним судом у цій справі.
93. Після цього наказом Міністра внутрішніх справ України № 770 від 25 листопада 2022 призначено комісію з метою розслідування нещасного випадку, який стався 25 лютого 2013 року з колишнім підполковником міліції, старшим оперуповноваженим в особливо важливих справах ВВБ у Кіровоградській області ОСОБА_1 .
94. За результатами проведеного розслідування, проведеного протягом листопада-грудня 2022 року комісія встановила, що нещасний випадок, який стався 25 лютого 2013 року з колишнім підполковником міліції, старшим оперуповноваженим в особливо важливих справах ВВБ у Кіровоградській області (підпорядкованого Департаменту внутрішньої безпеки Міністерства внутрішніх справ України) ОСОБА_3 , стався у період проходження служби при виконанні службових обов`язків. Про результати розслідування складено акт розслідування нещасного випадку форми Н-5 від 23 грудня 2022 року та акт про нещасний випадок за формою Н-1, який 26 грудня 2022 року затверджений Міністром внутрішніх справ України.
95. Суд зауважує, що акти розслідування нещасного випадку, які свідчать про причини та обставини отримання поліцейським травми, внаслідок якої він втратив працездатність, серед іншого, є обов`язковими документами для звернення за призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги, тому визнана в судовому порядку бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України щодо проведення службового розслідування стосовно події, яка трапилась 25 лютого 2013 року з працівником відділу внутрішньої безпеки в Кіровоградській області ДВБ МВС України ОСОБА_1 безпосередньо порушувала право позивача на звернення до компетентного органу з питанням про виплату грошової допомоги і може вважатися об`єктивною перешкодою, яка унеможливила реалізацію позивачем його права, що передбачене частиною першої статті 97 Закону №580-VIII.
96. Окрім того, Суд звертає увагу, що згідно положень Порядку № 1346, організація розслідування нещасного випадку, проведення такого розслідування та його облік є обов`язком роботодавця (пункти 3.2, 3.5-3.7, 3.14 Порядку № 1346) і не залежить від волі потерпілого працівника. Контроль за своєчасним і об`єктивним розслідуванням нещасних випадків, їх документальним оформленням та обліком здійснюють служби державного нагляду за охороною праці (пункт 3.29 Порядку № 1346). Натомість працівник не може нести відповідальність за невчасне/неналежне проведення розслідування нещасного випадку роботодавцем.
97. З вищевказаного вбачається, що можливість належним чином безперешкодно реалізувати своє право на отримання одноразової грошової допомоги згідно частини першої статті 97 Закону №580-VIII, а саме з безпосереднім дотриманням, зокрема, положень пунктів 5 та 6 розділу ІІI Порядку № 4, виникла у ОСОБА_1 лише після набрання законної сили рішенням суду від 31 травня 2019 року у справі №340/622/19, яке набрало законної сили 02 липня 2019 року, про визнання протиправною та скасування постанови медичної (військово-лікарської) комісії ДУ "ТМО МВС України по Кіровоградській області" №2 від 27 лютого 2019 року і повторно проведеного службового розслідування, за наслідками якого складено новий акт розслідування нещасного випадку форми Н-5 від 23 грудня 2022 року та акт про нещасний випадок за формою Н-1 від 23 грудня 2022 року, затверджений Міністром внутрішніх справ України 26 грудня 2022 року.
98. З огляду на вищезазначене, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав вважати завершеним встановлений частиною шостою статті 100 Закону №580-VIII строк, з огляду на наявність об`єктивних та незалежних від позивача обставин, що у своїй сукупності унеможливили вчасну реалізацію позивачем його права на отримання одноразової грошової допомоги. Вказане свідчить про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Департаменту про визнання неправомірною його відмову у призначенні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням III групи інвалідності, що настала внаслідок травми, отриманої під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних із виконанням повноважень та основних завдань міліції.
99. Подібний підхід щодо збереження за особою права на отримання одноразової грошової допомоги поза межами визначеного законодавством терміну у зв`язку з бездіяльністю органу, яка виявилась у неналежному оформленні факту нещасного випадку, у тому числі, в частині оформлення документів військово-лікарської комісії, за одночасного доведення позивачем у суді своїх активних дій, спрямованих на визнання такої бездіяльності протиправною та вжиття суб`єктом владних повноважень відповідних дій (прийняття рішень), викладений Верховним Судом у постанові від 21 грудня 2022 року у справі № 120/3395/20-а
100. Водночас, з приводу вимог позивача в частині зобов`язання Департаменту призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу відповідно до вимог Порядку №4, колегія суддів зазначає таке.
101. Згідно з частиною четвертою статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
102. Верховний Суд у постанові від 9 травня 2024 року у справі № 580/3690/23, аналізуючи вищенаведені положення КАС України зазначив, що за приписами вказаних норм у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення або вчинив бездіяльність за наслідками звернення особи, але таке рішення чи вчинена бездіяльність визнані судом протиправними з огляду на невідповідність чинному законодавству, то суд, як виняток, за відсутності сумнівів у тому, що суб`єктом звернення (позивачем у справі) дотримано усіх визначених законом умов для отримання позитивного результату за наслідками розгляду його звернення та за умови відсутності у суб`єкта, що уповноважений прийняти відповідне рішення за наслідками звернення позивача, дискреції (можливості на власний розсуд визначити зміст рішення та обрати на підставі поданих позивачем документів один з варіантів дій), вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення.
У разі якщо межі заявлених позовних вимог не дозволяють суду під час розгляду справи здійснити перевірку того, чи забезпечив позивач на момент його звернення до відповідного суб`єкта владних повноважень виконання всіх без винятку вимог закону для отримання позитивного рішення та(або) якщо суб`єкт до якого звертається позивач має право діяти при прийнятті відповідного рішення на власний розсуд (тобто має альтернативні варіанти поведінки за наслідками розгляду звернення позивача), то суд, у межах свого розсуду, з метою уникнення перебирання на себе повноважень щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції іншого органу, повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення з урахуванням оцінки, наданої судом у рішенні.
103. Таким чином, зобов`язання судовим рішенням суб`єкта владних повноважень до вчинення конкретних дій (прийняття конкретних рішень) можливе, за загальним правилом, лише за умови почергового встановлення судом двох обставин: позивач на момент звернення до відповідного суб`єкта владних повноважень забезпечив виконання всіх без винятку вимог закону для отримання конкретного рішення; зобов`язання суб`єкта владних повноважень розглянути повторно звернення позивача з урахуванням висновків суду є недоцільним (об`єктивно встановлено безальтернативність рішення суб`єкта владних повноважень, яке може бути прийняте за встановлених судом обставин у конкретній справі).
104. Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.
105. Подібний підхід викладений Верховним Судом також і у постановах від 11 лютого 2020 року у справі № 0940/2394/18, від 04 вересня 2021 року у справі № 320/5007/20, від 14 вересня 2021 року у справі № 320/5007/20 та від 23 грудня 2021 року у справі №480/4737/19, де Суд вказав, що адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.
106. Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятими Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді (Recommendation № R(80)2 of the Committee of Ministers concerning the exercise of discretionary powers by administrative authorities), під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
107. Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
108. Здійснюючи судочинство, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово аналізував межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні ЄСПЛ від 17 грудня 2004 року у справі «Pedersen and Baadsgaard v. Denmark» (заява № 49017/99) зазначено, що, здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, відміняти замість нього рішення, яке визнається протиправним, приймати інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.
109. Колегія суддів також вказує, що поняття дискреційних повноважень наведене у пункті 7 частини першої статті 2 Закону України «Про адміністративну процедуру» 17 лютого 2022 року № 2073-IX (далі - Закон №2073-IX), згідно з яким дискреційне повноваження - повноваження, надане адміністративному органу законом, обирати один із можливих варіантів рішення відповідно до закону та мети, з якою таке повноваження надано.
110. Відповідно до частини третьої статті 6 Закону № 2073-IX здійснення адміністративним органом дискреційного повноваження вважається законним у разі дотримання таких умов:
дискреційне повноваження передбачено законом;
дискреційне повноваження здійснюється у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законом;
правомірний вибір здійснено адміністративним органом для досягнення мети, з якою йому надано дискреційне повноваження, і відповідає принципам адміністративної процедури, визначеним цим Законом;
вибір рішення адміністративного органу здійснюється без відступлення від попередніх рішень, прийнятих тим самим адміністративним органом в однакових чи подібних справах, крім обґрунтованих випадків.
111. З огляду на вищезазначене, дискреційними є такі повноваження, у межах яких норма права допускає кілька варіантів поведінки суб`єкта владних повноважень у кожній конкретній ситуації та встановлених обставинах справи, кожна з яких буде правомірною.
112. Характерними ознаками адміністративного розсуду (дискреції) є: 1) реалізація дискреційних повноважень має відповідати принципу верховенства права; 2) їх здійснення можливе лише у разі відсутності єдиного можливого варіанту поведінки; 3) суб`єкти владних повноважень мають можливість вибрати оптимальний варіант поведінки з метою врегулювання певного кола суспільних відносин; 4) суб`єкти управлінської діяльності застосовують адміністративний розсуд відповідно до належної мети, без наявності власної вигоди та впливу сторонніх факторів.
Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 5 березня 2019 року у справі № 826/16911/18, від 26 травня 2021 року у справі № 824/266/20-а, від 8 липня 2021 року у справі № 160/1598/20, від 28 липня 2021 року у справі № 280/160/20, від 21 квітня 2021 року у справі № 480/2675/20, від 20 травня 2022 року у справі № 340/370/21, від 26 жовтня 2022 року у справі № 640/30483/21, від 21 березня 2023 року у справі № 640/17821/21, від 1 травня 2023 року у справі № 540/913/21, від 1 травня 2023 року у справі № 540/913/21 та від 16 травня 2023 року у справі № 380/3195/22
113. Як було зазначено вище, відповідач, за наслідками розгляду заяви позивача, відмовив у виплаті одноразової грошової допомоги з підстав недотримання заявником строку, передбаченого частиною шостою статті 100 Закону №580-VIII. Вказане може свідчити про те, що відповідачем не було здійснено повноцінну перевірку документів, що подані разом із відповідною заявою, їх достовірність та відповідність вимогам чинного законодавства.
114. За таких обставин, враховуючи висновок Суду стосовно наявності підстав вважати незавершеним встановлений положенням частини шостої статті 100 Закону №580-VIII строк і, відповідно, визнання неправомірною відмову Департаменту у призначенні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги з наведеної ним підстави, колегія суддів зазначає, що зобов`язання відповідача призначити і виплатити одноразову грошову допомогу у зв`язку із встановленням ОСОБА_1 III групи інвалідності, може мати місце лише у випадку, якщо судом, у відповідності до Закону №580-VIII та Порядку № 4, встановлено наявність та перевірено достовірність усіх необхідних документів, що подані разом із заявою для призначення одноразової грошової допомоги, і встановлено їх відповідність вимогам положень визначених нормативних актів і, серед іншого, Порядку № 1346.
115. У той же час колегія суддів наголошує, що Суд, за загальним правилом, не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності усіх передбачених підстав для виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої положеннями Закону №580-VIII та Порядку № 4, у випадку, якщо відповідачем цього не здійснено, оскільки вказане не входить до предмету судової перевірки, виходить за межі заявлених позовних вимог та є дискреційним повноваженням відповідача.
116. Таким чином вказане дозволяє дійти обґрунтованого висновку, що прийняття судом рішення про зобов`язання Департаменту призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у зв`язку із встановленням III групи інвалідності, що настала внаслідок травми, отриманої під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних із виконанням повноважень та основних завдань міліції, відповідно до вимог Порядку № 4 без перевірки наявності чи відсутності усіх передбаченим підстав для призначення такої виплати, може бути необґрунтованим та призвести до виплати особі, яка не має на це законного права.
117. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів доходить висновку, що належним способом захисту порушених прав позивача у цій справі є покладення на уповноважений орган обов`язку повторно розглянути заяву особи та прийняти відповідне рішення згідно вимог законодавства, а саме зобов`язання Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 і додані до неї документи та прийняти вмотивоване рішення (щодо призначення такої допомоги або щодо відмови у її призначенні) у відповідності до положень Закону №580-VIII та Порядків № 4, № 1346 та з урахуванням висновків, викладених у цій постанові.
118. Згідно з імперативними вимогами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
119. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
120. Згідно із частинами першою та четвертою статті 351 КАС України суд змінює судове рішення у відповідній частині, якщо таке судове рішення переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
121. З урахуванням наведеного колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне змінити рішення судів попередніх інстанцій, у частині мотивів та викласти другий абзац резолютивної частини рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду в іншій редакції.
Висновки щодо розподілу судових витрат
122. Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору за подання позову, а інших витрат, пов`язаних із розглядом справи не встановлено, то відповідно до статті 139 КАС України питання про розподіл судових витрат у цій справі не вирішується.
Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 КАС України, Cуд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України задовольнити частково.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2024 року змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.
Абзац другий резолютивної частини рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2023 року викласти в такій редакції: «Зобов`язати Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 і додані до неї документи та прийняти вмотивоване рішення (щодо призначення такої допомоги або щодо відмови у її призначенні) у відповідності до положень Закону №580-VIII, Порядків № 4, № 1346 та з урахуванням висновків, викладених у цій постанові.».
В іншій частині рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2024 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
Суддя -доповідач Я.О. Берназюк
Судді С.М. Чиркін
В.М. Шарапа