24.03.2024

№ 340/5692/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2024 року

м. Київ

справа №340/5692/22

адміністративне провадження № К/990/35675/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Соколова В.М.,

суддів: Єресько Л.О., Загороднюка А.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції адміністративну справу № 340/5692/22

за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Кіровоградській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Ленінського районного суду міста Кіровограда, про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2023 року (головуючий суддя - Ясенова Т.І., судді: Суховаров А. В., Головко О.В.)

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду із позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Кіровоградській області (далі - відповідач, ТУ ДСА України в Кіровоградській області), у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність ТУ ДСА України в Кіровоградській області щодо не нарахування та невиплати йому суддівської винагороди за листопад 2022 року;

- стягнути з ТУ ДСА України в Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 суддівську винагороду за листопад 2022 року в сумі 99059 грн 62 коп;

- допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення суддівської винагороди за один місяць в сумі 99059 грн 32 коп.

2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з квітня 2009 року працює на посаді судді Ленінського районного суду міста Кіровограда. На підставі наказу голови суду від 03 листопада 2020 року №180-К його увільнено від виконання службових обов`язків у зв`язку із прийняттям на військову службу із збереженням місця роботи, посади та середнього заробітку відповідно до частини третьої статті 119 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України (до змін).

Із довідки ТУ ДСА у Кіровоградській області від 08 грудня 2022 року № 101 позивачу стало відомо, що за листопад 2022 року, внаслідок змін, внесених до частини третьої статті 119 КЗпП України, суддівська винагорода йому не нараховувалася та не виплачувалася.

Позивач вказує, що зміни внесені до статті 119 КЗпП України Законом від 01 липня 2022 року № 2352-ІХ, суперечать положенням статті 135 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII), яка є імперативною нормою щодо визначення суддівської винагороди та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Отже, відповідач без наявних правових підстав «переніс» питання щодо регулювання виплати суддівської винагороди зі статті 135 Закону 1402-VIII на статтю 119 КЗпП України.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини

3. ОСОБА_1 з квітня 2009 року працює на посаді судді Ленінського районного суду міста Кіровограда безстроково.

4. Наказом Ленінського районного суду міста Кіровограда від 03 листопада 2020 року №180-к «Про увільнення судді ОСОБА_1 від виконання службових обов`язків по здійсненню судочинства у зв`язку з прийняттям на військову службу» суддю Ленінського районного суду міста Кіровограда ОСОБА_1 увільнено від виконання службових обов`язків по здійсненню судочинства, у зв`язку з прийняттям на військову службу за контрактом до Збройних Сил України строком на 3 роки, з 03 листопада 2020 року зі збереженням місця роботи, посади і середнього заробітку до дня фактичної демобілізації.

5. Наказом Ленінського районного суду міста Кіровограда від 19 липня 2022 року №99/К «Про внесення змін до наказу від 03 листопада 2020 року №180-К» до пункту 1 наказу №180-К внесено зміни, а саме: слова «зі збереженням місця роботи, посади і середнього заробітку до дня фактичної демобілізації» замінити словами «зі збереженням місця роботи та посади до дня фактичної демобілізації». Наказано відділу планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності ТУ ДСА України в Кіровоградській області припинити ОСОБА_1 виплату середнього заробітку з 19 липня 2022 року на період проходження військової служби.

6. Відповідно до довідки від 08 грудня 2022 року № 101 суддівська винагорода ОСОБА_1 за листопад 2022 року не нараховувалась та не виплачувалась.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

7. Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2022 року залучено Ленінський районний суд міста Кіровограда в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

8. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2023 року позов задоволено частково. Зобов`язано ТУ ДСА України в Кіровоградській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суддівську винагороду за листопад 2022 року обчисливши її відповідно до вимог статті 135 Закону 1402-VIII, з урахуванням раніше сплачених сум. Допущено до негайного виконання рішення суду у частині стягнення суддівської винагороди у межах суми стягнення за один місяць. В задоволені решти позовних вимог відмовлено.

9. Задовольняючи позовні вимоги в означеній частині суд першої інстанції виходив із того, що питання обрахунку та розміру суддівської винагороди регламентовано виключно статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону №1402-VIII, що, в свою чергу, виключає можливість застосовувати до правовідносин стосовно суддівської винагороди інші Закони, в тому числі Закон № 2352-ІХ.

10. З аналізу частини другої статті 130 Конституції України та частини першої статті 135 Закону №1402-VIII слідує, що розмір суддівської винагороди встановлюється виключно Законом України «Про судоустрій і статус судців», що узгоджується з принципом незалежності судді, який відповідно до пунктів 7, 8 частини 5 статті 48 Закону №1402-VIII забезпечується окремим порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів, установленим законом і належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді.

11. Суд цієї інстанцій зауважив, що у Рішенні від 03 червня 2013 року №3-рп/2013 у справі №1-2/2013 Конституційний Суд України зазначив, що будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя та права людини і громадянина на захист прав і свобод незалежним судом, оскільки призводить до обмеження можливостей реалізації цього конституційного права, а отже, суперечить частині першій статті 55 Конституції України.

12. Крім того, у Рішенні від 08 квітня 2016 року №4-рп/2016 у справі №1-8/2016 Конституційний Суд України вкотре зазначив, що однією з гарантій незалежності суддів є їх належне матеріальне та соціальне забезпечення, зокрема надання суддям за рахунок держави суддівської винагороди, а судцям у відставці - щомісячного довічного грошового утримання або пенсії за вибором. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності суддів.

13. Таким чином, урахувавши приписи частини третьої статті 7 КАС України, суд першої інстанцій дійшов висновку, що до спірних правовідносин застосовується частина друга статті 130 Конституції України, а тому розмір суддівської винагороди належить визначати відповідно до статті 135 Закону №1402-VIII без застосування будь-яких обмежень, що не передбачені цим Законом, тобто без застосування до спірних правовідносин Закону № 2352-ІХ.

14. Обираючи спосіб захисту порушеного права, суд цієї інстанцій уважав, що способом відновлення порушеного права позивача є зобов`язання ТУ ДСА України в Кіровоградській області нарахувати та виплатити суддівської винагороди за листопад 2022 року, обчисливши її відповідно до вимог статті 135 Закону № 1402-VIII, з урахуванням раніше сплачених сум та з відрахуванням обов`язкових податків і зборів.

15. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2023 року рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2023 року скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено повністю.

16. Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що відповідачем, як розпорядником бюджетних коштів, виплату позивачу середнього заробітку на час його увільнення у зв`язку з призовом на військову службу під час мобілізації на особливий період з 19 липня 2022 року припинено на підставі наказу в.о. голови Ленінського районного суду міста Кіровограда від 19 липня 2022 року № 99-/К, законність якого ОСОБА_1 не ставиться під сумнів, ним не оскаржується, а тому суд апеляційної інстанції зробив висновок про відсутність протиправної бездіяльності з боку відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу суддівської винагороди за листопад 2022 року, і як наслідок про відсутність підстав для задоволення позову.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції. Позиція інших учасників справи

17. Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду (далі - Суд) із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2023 року у справі № 340/5692/22 та залишити в силі рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2023 року.

18. Як на підставу оскарження судових рішень скаржник послався на пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), указуючи про неправильне застосування судом апеляційної інстанції при вирішенні спірних правовідносин положень статей 130 Конституції України, статті 135 Закону № 1402-VIII, Закону № 2352-ІХ, яким внесено зміни до частини третьої статті 119 КЗпП України.

19. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що внаслідок змін, внесених Законом № 2352-ІХ до частини третьої статті 119 КЗпП України, з 19 липня 2022 року за працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, зберігається лише місце роботи і посада (без збереження середнього заробітку), і з цього часу правові підстави для виплати вказаним працівникам з 19 липня 2022 року середнього заробітку відповідно до частини третьої статті 119 КЗпП України відсутні.

20. Водночас, касатор зауважує, що згідно із частиною першою статті 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода не може визначатися іншими нормативно-правовими актами; порядок виплати суддівської винагороди регламентується виключно цим Законом, що узгоджується з приписом частини другої статті 130 Конституції України, в силу якої розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій; Законом № 1402-VIII перебачено вичерпний перелік обмежень у виплаті суддівської винагороди, водночас перебування на військовій службі не є таким випадком.

21. Із посиланням на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 листопада 2022 року у справі № 990/4/2, зазначає, що під час здійснення правосуддя існують випадки, коли за певних умов суддя не може здійснювати правосуддя, які поділяються на дві категорії: до першої категорії належать випадки, коли нездійснення правосуддя обумовлене поведінкою самого судді; друга категорія охоплює випадки, коли суддя не здійснює правосудця через обставини, що не залежать від нього особисто або не обумовлені його поведінкою. У більшості випадків, коли суддя не здійснює правосудця (окрім випадків застосування до судці дисциплінарного стягнення), судді виплачується суддівська винагорода. Отримання від держави матеріального забезпечення, зокрема суддівської винагороди, нерозривно пов`язує цю особу з її статусом судді.

22. З урахуванням конституційних гарантій незалежності суддів, пріоритетності норм Конституції України та Закону № 1402-VIII над іншими нормами законодавства, касатор уважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що з моменту набрання чинності Законом № 2351-IX, яким внесені зміни до частини третьої статті 119 КЗпП України в частині збереження за працівниками, прийнятими на військову службу за призовом під час мобілізації, лише місця роботи і посади, але без збереження середнього заробітку, суддям, увільненим від виконання обов`язків з відправлення правосудця у зв`язку із призовом на військову службу під час мобілізації, суддівська винагорода має виплачуватися у повному обсязі.

23. Натомість суд апеляційної інстанції, на переконання скаржника, при ухвалення рішення допустив порушення норм матеріального права, а саме положень статті 135 Закону № 1402-VIII та статті 130 Конституції України.

24. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду судді-доповідача Кашпур О.В., суддів: Радишеської О.Р., Уханенка С.А. ухвалою від 11 грудня 2023 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

25. У зв`язку з тривалою тимчасовою непрацездатністю судді Кашпур О.В. здійснено повторний автоматизований розподіл справи №340/5692/22 та визначено для розгляду цієї справи колегію суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Соколова В.М. - головуючий суддя (суддя-доповідач), судді Єресько Л.О., Загороднюка А.Г.

26. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Соколова В.М. від 19 березня 2024 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.

Позиція Верховного Суду

Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи

27. За правилами частин першої та другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

28. Спір у цій справі виник у зв`язку із невиплатою суддівської винагороди судді, мобілізованому до лав Збройних Сил України, за яким відповідно до приписів частини третьої статті 119 КЗпП України, чинній на момент його увільнення від роботи зберігалися відповідно місце роботи, посада та середній заробіток.

29. Касаційне провадження у справі, що розглядається, відкрите з підстав, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідно до якого підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

30. Надаючи оцінку вказаним доводам, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд зазначає, наступне.

31. Після відкриття касаційного провадження у цій справі Верховний Суд вже сформував правовий висновок у подібних правовідносинах щодо застосування положень статей 130 Конституції України, статті 135 Закону № 1402-VIII, Закону № 2352-ІХ, яким внесено зміни до частини третьої статті 119 КЗпП України, який викладено у постановах від 23 листопада 2023 року у справі № 340/5033/22. Висновки, у справі № 340/5033/22 є релевантними до обставин цієї справи, колегія суддів не бачить підстав для відступу від них і надалі зауважує таке.

32. Статтею 130 Конституції України визначено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

33. Статтею 135 Закону України № 1402-VIII установлено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

34. Приписами частини другої статті 135 Закону № 1402-VIII визначено, що суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом.

35. Визначені Конституцією України та спеціальним законодавчим актом (Законом) гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.

36. Конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Окреслену правову позицію стосовно гарантій незалежності суддів було висловлено у низці рішень Конституційного Суду України, зокрема, в рішеннях від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 01 грудня 2004 року № 19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013, а також від 04 грудня 2018 року№ 11-р/2018.

37. У рішенні від 04 грудня 2018 року №11-р/2018 у справі №1-7/2018 (4062/15) Конституційний Суд України вказав, що обов`язок держави щодо забезпечення фінансування та належних умов для функціонування судів і діяльності суддів, закріплений у статті 130 Конституції України, є однією з конституційних гарантій незалежності суддів. Системний аналіз положень Конституції України свідчить про те, що ними встановлено обов`язок держави забезпечити належні умови праці та фінансування для суддів, а отже, сформувати та законодавчо закріпити таку систему фінансування, в тому числі розмір винагороди суддів, яка гарантуватиме їх незалежність.

38. Конституційний Суд у своїх рішеннях також послідовно вказував, що однією з конституційних гарантій незалежності суддів є особливий порядок фінансування судів, встановлена система гарантій незалежності суддів не є їх особистим привілеєм; суддівська винагорода є гарантією незалежності судді та невід`ємною складовою його статусу.

39. У спірному періоді про який йдеться у цій справі, позивач увільнений від виконання функцій судді у зв`язку з прийняттям на військову службу за контрактом до Збройних Сил України строком на три роки, з 3 листопада 2020 року, на підставі частини другої статті 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та частини третьої статті 119 КЗпП України.

40. У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022 (далі - Указ № 64/2022), на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. У подальшому строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався та діє на даний час.

41. Законом України «Про судоустрій і статус суддів» не врегульовано питання призову суддів на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду та виплати суддівської винагороди. Натомість ці питання урегульовані Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу», статтею 119 КЗпП України, Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

42. Відповідно до частин першої, четвертої, чотирнадцятої статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами. Виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

43. Згідно із частиною другою статті 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими, зокрема частиною третьою статті 119 Кодексу законів про працю України.

44. Частина третя статті 119 КЗпП України (в редакції до внесених змін Законом № 2352-ІХ) визначала, що за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

45. Як встановлено судами попередніх інстанцій, в наказі голови Ленінського районного суду міста Кіровограда від 3 листопада 2020 № 180-К зазначено про збереження за позивачем місця роботи, посади та середнього заробітку до дня фактичної демобілізації відповідно до частини третьої статті 119 КЗпП України.

46. Водночас, Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності 19 липня 2022 року, у частину третю статті 119 КЗпП України слова «зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток» замінити словами «зберігаються місце роботи і посада».

47. Тобто з 19 липня 2022 року законодавцем не передбачена виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

48. У зв`язку з набранням чинності Законом № 2352-ІХ, наказом від 19 липня 2022 року № 99/К в.о.голови Ленінського районного суду міста Кіровоград «Про внесення змін до наказу від 03 листопада 2020 року №180-К» внесено до пункту 1 наказу голови Ленінського районного суду міста Кіровограда від 03 листопада 2020 року №180-к «Про увільнення ОСОБА_1 від виконання службових обов`язків по здійсненню судочинства у зв`язку з прийняттям на військову службу», зміни, а саме: слова «зі збереженням місця роботи, посади, і середнього заробітку до дня фактичної демобілізації» замінити словами «зі збереженням місця роботи та посади до дня фактичної демобілізації».

49. Предметом цього спору, переданого на вирішення суду, позивач визначив бездіяльність відповідача щодо невиплати йому суддівської винагороди у період перебування на військовій службі (листопад 2022 року), на чому акцентував увагу суд апеляційної інстанції, окресливши межі позовних вимог, яким надано оцінку судом апеляційної інстанції.

50. У цьому аспекті необхідно зазначити, що бездіяльність суб`єкта владних повноважень може бути визнана протиправною адміністративним судом лише у випадку, якщо відповідач ухиляється від вчинення дій, які входять до кола його повноважень та за умови наявності правових підстав для вчинення таких дій.

51. У постанові від 01 вересня 2022 року у справі № 990/46/22 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень слід розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними й реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

52. Тобто бездіяльність суб`єкта владних повноважень є такою, що порушує права і свободи особи в тому разі, якщо певні дії повинні, але не вчиняються суб`єктом владних повноважень на реалізацію покладеної на нього компетенції.

53. Суд, своєю чергою, при вирішенні спору у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень відповідно до приписів статті 2 КАС України має, зокрема, перевірити чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано.

54. Відповідно до частини першої статті 151 Закону № 1402-VIII Державна судова адміністрація України є державним органом у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади у межах повноважень, установлених законом.

55. Частинами першою та четвертою статті 148 Закону № 1402-VIII визначено, що фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

56. Функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління Державної судової адміністрації України.

57. Згідно Положення про територіальне управління Державної судової адміністрації в Кіровоградській області, затвердженим головою ДСА України 25 вересня 2015 року, основним завданням управління є організаційне забезпечення діяльності місцевих судів Кіровоградської області та фінансове забезпечення місцевих загальних судів Кіровоградської області з метою створення належних умов для діяльності судів, суддів цих судів та забезпечення роботи органів суддівського самоврядування. Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області здійснює функції розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області та місцевих загальних судів Кіровоградської області.

58. Заходи по фінансовому забезпеченню місцевих загальних судів Кіровоградської області включають в себе і нарахування та виплату суддівської винагороди.

59. Частиною другою статті 24 Закону № 1402-VIII визначено, що голова місцевого суду з питань, що належать до його адміністративних повноважень, видає накази і розпорядження.

60. Нарахування, у тому числі суддівської винагороди суддям, здійснюється на підставі наказів голів суддів, табелів обліку робочого часу, копії яких передаються судами управлінню для виконання.

61. Отже, ТУ ДСА в Кіровоградській області є фактично виконавцем наказів голів суддів і при нарахуванні та виплаті заробітної плати, зокрема, суддівської винагороди суддям управління не є самостійним суб`єктом.

62. За встановлених обставин цієї справи відповідачем, як розпорядником бюджетних коштів, на підставі наказу в.о.голови Ленінського районного суду міста Кіровоград від 19 липня 2022 року №99/К припинено виплату позивачу середнього заробітку на час його увільнення у зв`язку з призовом на військову службу під час мобілізації на особливий період з 19 липня 2022 року.

63. У той час, законність означеного наказу позивачем не ставиться під сумнів та ним не оскаржується, з огляду на що суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав стверджувати, що ТУ ДСА в Кіровоградській області допустило протиправну бездіяльність в частині нарахування та виплати позивачу суддівської винагороди у спірному періоді.

64. Аналогічних висновків у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд у постановах від 23 листопада 2023 року у справі № 340/5033/22, від 30 листопада 2023 року у справі №340/5054/22.

65. Підсумовуючи наведе, Верховний Суд констатує, що висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

66. Доводи та аргументи скаржника не спростовують висновків суду апеляційної інстанції і свідчать про незгоду скаржника із наданою правовою оцінкою судом обставин справи, встановлених у процесі її розгляду.

67. Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення.

68. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

69. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

70. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Висновки щодо розподілу судових витрат

71. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2023 року у справі № 340/5692/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіВ.М. Соколов Л.О. Єресько А.Г. Загороднюк