Постанова
Іменем України
19 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 342/186/16-ц
провадження № 61-4519 св 22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І.,
Коломієць Г. В.,
учасники справи:
позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія»,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 19 серпня 2021 року у складі судді Хоминець М. М. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 12 січня 2022 року
у складі колегії суддів: Томин О. О., Бойчука І. В., Пнівчук О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2016 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «Правекс-Банк» (далі - ПАТ КБ «Правекс-Банк») звернулося до суду
з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості
за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 01 жовтня 2008 року між акціонерним комерційним банком (далі - АКБ) «Правекс-Банк», правонаступником якого є ПАТ КБ «Правекс-Банк», і ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 3329-003/08Р, за умовами якого позичальник отримала кредит у розмірі 12 612 доларів США, з терміном повернення
до 01 жовтня 2015 року, зі сплатою 13,99 % річних.
На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором
між банком та ОСОБА_2 01 жовтня 2008 року було укладено договір поруки № 3329-003/08Р, згідно з яким поручитель зобов`язався нести солідарну майнову відповідальність перед кредитором за виконання
у повному обсязі зобов`язань ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором.
У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 своїх зобов`язань
за кредитним договором станом на 28 травня 2015 року утворилася заборгованість у розмірі 15 486,97 доларів США, яка складається
з: 9 716,71 доларів США - заборгованості за кредитом; 5 770,26 доларів
США - заборгованості зі сплати процентів.
Ураховуючи наведене, ПАТ КБ «Правекс-Банк» просило суд стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором від 01 жовтня 2008 року у розмірі 15 486,97 доларів США, з яких: 9 716,71 доларів США - заборгованість за кредитом, 5 770,26 доларів США - заборгованість зі сплати процентів.
У березні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом
до ПАТ КБ «Правекс-Банк» про визнання кредитного договору недійсним (справа № 342/307/16-ц).
Короткий зміст ухвалених судових рішень судів попередніх інстанцій
Ухвалою Городенківського районного суду Івано-Франківської області
від 11 квітня 2016 року зустрічний позов ОСОБА_1 до ПАТ КБ «Правекс-Банк» про визнання кредитного договору недійсним прийнято до спільного розгляду з первісним позовом ПАТ КБ «Правекс-Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Об`єднано в одне провадження цивільну справу № 342/307/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ «Правекс-Банк» про визнання кредитного договору недійсним із цивільною справою № 342/186/16-ц за позовом
ПАТ КБ «Правекс-Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, присвоївши справі
№ 342/186/16-ц.
Ухвалами Городенківського районного суду Івано-Франківської області
від 11 квітня 2016 року та від 26 квітня 2016 року за клопотанням представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 ,витребувано у ПАТ КБ «Правекс-Банк» кредитну справу (в оригіналі) по спірному кредитному договору
та оригінал розхідного касового ордеру з підписом на ньому ОСОБА_1 про списання коштів у касі банку.
Ухвалою Городенківського районного суду Івано-Франківської області
від 13 вересня 2016 року за клопотанням представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , витребувано у ПАТ КБ «Правекс-Банк» оригінал видаткового касового ордеру по спірному кредитному договору.
Ухвалою Городенківського районного суду Івано-Франківської області
від 20 грудня 2016 року за клопотанням представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , зустрічний позов ОСОБА_1 до ПАТ КБ «Правекс-Банк»
про визнання кредитного договору недійсним залишено без розгляду
(пункт 5 частина перша статті 207 ЦПК України 2004 року).
Ухвалою Городенківського районного суду Івано-Франківської області
від 20 грудня 2016 року за клопотанням представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , витребувано з національної акціонерної страхової компанії «Оранта» інформацію (документальне підтвердження) про факт перерахування на користь ПАТ КБ «Правекс-Банк» страхового відшкодування.
Ухвалою Городенківського районного суду Івано-Франківської області
від 23 червня 2017 року за клопотанням представника ОСОБА_1 - Котика Р. В., призначено у справі судово-бухгалтерську експертизу документів, проведення якої доручено експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (далі - КНДІСЕ), надано матеріали вказаної цивільної справи для проведення експертизи, зупинено провадження у справі на час її проведення.
Ухвалою Городенківського районного суду Івано-Франківської області
від 19 вересня 2017 року відновлено провадження у справі у зв`язку
з надходженням клопотання судового експерта КНДІСЕ про надання додаткових матеріалів для проведення експертизи.
Ухвалою Городенківського районного суду Івано-Франківської області
від 24 жовтня 2017 року за клопотанням судового експерта витребувано
у ПАТ КБ «Правекс-Банк» додаткові матеріали, визначені в ухвалі суду.
07 листопада 2017 року від КНДІСЕ надійшло повідомлення про неможливість надання висновку експертизи у даній справі (а. с. 39-41, т. 3).
Ухвалою Городенківського районного суду Івано-Франківської області
від 14 грудня 2017 року за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (далі - ТОВ
«ФК «Довіра та Гарантія») залучено товариство до участі у справі в якості правонаступника позивача ПАТ КБ «Правекс-Банк» (а. с. 76, т. 3).
Розпорядженням Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 10 серпня 2018 року у зв`язку з неможливістю утворити новий склад суду для розгляду даної справи передано справу на розгляд
до Тисменицького районного суду Івано-Франківської області (а. с. 175-176, т. 3).
Ухвалою Тисменицького районного суду Івано-Франківської області
від 15 березня 2021 року замінено позивача ПАТ КБ «Правекс-Банк» його правонаступником - ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія», закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду (а. с. 158-159, т. 4).
Рішенням Тисменицького районного суду Івано-Франківської області
від 19 серпня 2021 року позов ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» задоволено.
Стягнуто із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , у солідарному порядку на користь ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія»» заборгованість за кредитним договором
від 01 жовтня 2008 року № 3329-003/08Р у розмірі 15 486 доларів США
97 центів, з якої: заборгованість по кредиту - 9 716 доларів США 71 цент, заборгованість по відсотках - 5 770 доларів США 26 центів.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано доведеністю розміру заборгованості та наявності підстав для задоволення позову про стягнення заборгованості за кредитним договором із позичальника та поручителя
як солідарних боржників. Позичальник свої кредитні зобов`язання належним чином не виконувала, внаслідок чого утворилася заборгованість.
При цьому районний суд указав, що ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» як новий кредитор набув право вимоги до відповідачів за укладеними між ними
та АКБ «Правекс-Банк», правонаступником якого є ПАТ КБ «Правекс-Банк», кредитним договором і договором поруки, тому заборгованість підлягає стягненню на користь товариства.
Суд першої інстанції визнав безпідставними посилання представника ОСОБА_1 на недійсність укладеного між нею та банком кредитного договору від 01 жовтня 2008 року № 3329-003/08Р, оскільки обставина щодо дійсності зазначеного кредитного договору встановлена судами у справі
№ 2-461/11 за позовом ОСОБА_1 до національної акціонерної страхової компанії «Оранта» (далі - НАСК «Оранта»), ПАТ КБ «Правекс-Банк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - ОСОБА_2 , про стягнення страхової суми та пені за договором добровільного страхування транспортного засобу та визнання кредитного договору нікчемним (частина четверта статті 82 ЦПК України).
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 12 січня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області
від 19 серпня 2021 року залишено без змін. Поновлено дію рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 19 серпня 2021 року.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що судом першої інстанції вірно з`ясовані фактичні обставини справи та дана їм належна правова оцінка, а його висновки підтверджуються матеріалами справи
та ґрунтуються на нормах діючого законодавства.
В оцінці доводів відповідачів про порушення районним судом норм процесуального права щодо розгляду справи за відсутності позивача/його правонаступника, апеляційний суд указав, що оскільки Городенківський районний суд Івано-Франківської області належно не вирішив питання процесуального правонаступництва у цій справі у порядку статті 55
ЦПК України, Тисменицький районний суд Івано-Франківської області ухвалою від 15 березня 2021 року замінив позивача ПАТ КБ «Правекс-Банк» на його правонаступника ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія». Вказана ухвала суду була отримана відповідачами 02 квітня 2021 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення,
до апеляційного суду не оскаржувалася, тобто набрала законної сили, відтак апеляційний суд уважав безпідставними доводи заявників апеляційної скарги в цій частині. Із цих самих підстав суд не взяв до уваги доводи про незаконність та невмотивованість ухвали суду від 15 березня 2021 року, якою замінено позивача у справі.
Також апеляційний суд визнав безпідставними доводи заявників апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не врахував,
що заборгованість позичальника була погашена вигодонабувачу ПАТ КБ «Правекс-Банк» НАСК «Оранта» внаслідок настання страхового випадку
за договором добровільного страхування транспортного засобу
від 01 жовтня 2009 року № 69.
З матеріалів справи убачається, що 24 березня 2011 року на користь банку було перераховано страхове відшкодування у сумі 50 715,52 грн. Із наданого банком розрахунку заборгованості вбачається, що 29 березня 2011 року (через п`ять днів після здійснення страхового відшкодування) відбулося погашення заборгованості по кредитному договору від 01 жовтня 2008 року № 3329-003/08Р на загальну суму 6 371,29 доларів США, що згідно
з офіційним курсом Національного банку України на 29 березня 2011 року (7,96 грн за 1 долар США) дорівнює сумі страхового відшкодування, перерахованого НАСК «Оранта» на користь банку 24 березня 2011 року (50 715,47 грн). Отже, банк направив страхове відшкодування на погашення заборгованості за кредитним договором, а тому відхилив доводи відповідачів у цій частині.
Апеляційний суд також відхилив доводи апеляційної скарги щодо порушення таємниці нарадчої кімнати при ухваленні рішення районного суду від 19 серпня 2021 року, урахувавши при цьому правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 24 лютого 2020 року у справі
№ 316/1358/17, відповідно до якого порушення таємниці наради судді може бути визнано істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону відповідно до частини першої статті 412 КПК України у разі коли воно перешкодило або могло перешкодити суду ухвалити законне
та обґрунтоване судове рішення. Аналогічне положення передбачено
і ЦПК України. Разом із цим, районним судом правильно вирішено справу,
а вказані порушення не можуть слугувати підставою для скасування
або зміни законного судового рішення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
22 лютого 2022 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 через представника ОСОБА_3 подали до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 19 серпня 2021 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 12 січня 2022 року.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду
від 27 квітня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , підписану представником - ОСОБА_3 , на рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 19 серпня 2021 року
та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 12 січня 2022 року повернуто заявнику на підставі пункту 1 частини четвертої статті 393
ЦПК України як така, що підписана особою, яка не має права її підписувати (провадження № 61-2844ск22).
17 травня 2022 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , із застосуванням засобів поштового зв`язку, повторно звернулися до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 19 серпня 2021 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 12 січня 2022 року, в якій просять скасувати оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким позов ПАТ КБ «Правекс-Банк» залишити без розгляду у зв`язку з неявкою у судові засідання та неповідомлення суду належним чином про вибуття із справи первісного позивача і про його правонаступника.
Підставами касаційного оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій заявники посилаються на те, що: судами застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, а також указують на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування інших норм права у подібних правовідносинах. Крім того, вважають, що судом першої інстанції справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду (пункти 1, 3, 4 частини другої статті 389
ЦПК України).
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 травня 2022 року задоволено клопотання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про поновлення строку
на касаційне оскарження.
Поновлено заявникам строк на касаційне оскарження рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 19 серпня 2021 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 12 січня 2022 року.
Задоволено клопотання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про звільнення
від сплати судового збору. Звільнено заявників від сплати судового збору за подання та розгляд касаційної скарги.
Відкрито касаційне провадження у цій справі. Витребувано цивільну справу № 342/186/16-ц із Тисменицького районного суду Івано-Франківської області.
Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих
до неї документів. Роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу
та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У червні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мотивована тим,
що рішення суду першої інстанції ухвалено з істотними процесуальними порушеннями, у тому числі, таємниці нарадчої кімнати, зокрема, повний текст судового рішення складений, а значить і підписаний 27 серпня
2021 року, хоча датою ухвалення рішення є 19 серпня 2021 року,
а відповідно до частини четвертої статті 268 ЦПК України у такому разі мало б підписуватися повне судове рішення. Вказане свідчить про те, що повний текст рішення суду першої інстанції складався дев`ять днів, і протягом цього часу суддя не може приймати будь-які інші процесуальні рішення в інших справах. Однак, суддя Хоминець М. М. за цей період понад 80 разів порушила таємницю нарадчої кімнати. У цій частині заявники посилаються на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові
від 10 квітня 2019 року у справі № 127/8831/14-к.
З часу пред`явлення позову ані представник банку, ані представник товариства, начебто правонаступник позивача, у судові засідання
не з`являлися, що було підставою для залишення позову без розгляду.
Крім того, вказують, що доказів їх повідомлення про уступку права вимоги
за кредитним та іпотечним договорами, як і доказів наявності самої уступки матеріали справи не містять.
Посилаються також на необґрунтованість ухвали Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 15 березня 2021 року про закриття підготовчого провадження у вказаній справі, якою, серед іншого,
було замінено позивача ПАТ КБ «Правекс-Банк» його правонаступником - ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія». Вважають, що справа вирішена судом без належним чином заміненого позивача.
Оскільки, з 27 серпня 2018 року (справу почав розглядати Тисменицький районний суд Івано-Франківської області) по 15 березня 2021 року (проведено заміну позивача) не було відомо, хто позивач у справі,
їх представник не зміг сформулювати відповідні клопотання
про витребування доказів і про призначення відповідної експертизи для встановлення обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Зазначають, що заборгованість за кредитним договором від 01 жовтня
2008 року № 3329-003/08Р погашено страховою компанією у зв`язку
з настанням страхового випадку, що, у тому числі, було встановлено судами у справі № 2-461/11. Зокрема, НАСК «Оранта» 24 березня 2011 року
на користь ПАТ КБ «Правекс-Банк», як вигодонабувача, перерахувала страхове відшкодування у сумі 50 715,52 грн, й банк мав обов`язок
в інтересах клієнта із страхувальника отримати пеню, чого не вчинив.
Відзив на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не надійшов.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених
частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального
чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
У статті 526 ЦК України вказано, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов
та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог,
що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах
та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом
і не випливає із суті кредитного договору (частина друга статті 1054
ЦК України).
За змістом частини першої статті 1048 та частини першої статті 1049
ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором
або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем)
у строк та в порядку, що встановлені договором.
У разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі
як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо (частина перша статті 543 ЦК України).
Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.
За змістом статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.
Відповідно до частин першої та другої статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник
і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі,
що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
У справі, яка переглядається Верховним Судом, судами попередніх інстанцій встановлено, що 01 жовтня 2008 року між АКБ «Правекс-Банк», правонаступником якого є ПАТ КБ «Правекс-Банк», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 3329-003/08Р, відповідно до якого позичальник отримала кредит у розмірі 12 612 доларів США, з терміном повернення до 01 жовтня 2015 року, зі сплатою 13,99 % річних, із метою своєчасної оплати вартості автомобіля, що купується за договором
від 30 вересня 2008 року № 481, а також з метою оплати страхових платежів згідно з договорами страхування автомобіля, укладення яких здійснюється на підставі і з урахуванням вимог пункту 6.1.11 даного договору
(а. с. 9-11, т. 1).
На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором
між АКБ «Правекс-Банк», правонаступником якого є ПАТ КБ «Правекс-Банк», та ОСОБА_2 01 жовтня 2008 року було укладено договір поруки
№ 3329-003/08Р, згідно з яким поручитель зобов`язався нести солідарну майнову відповідальність перед кредитором за виконання у повному обсязі зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором від 01 жовтня 2008 року № 3329-003/08Р (а. с.17, т. 1).
Також, 01 жовтня 2008 року між АКБ «Правекс-Банк», правонаступником якого є ПАТ КБ «Правекс-Банк», (заставодержателем), та ОСОБА_1 (заставодавцем) укладено договір застави транспортного засобу
№ 3329-003/08Р, за умовами якого для забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором від 01 жовтня 2008 року № 3329-003/08Р заставодавець передає у заставу заставодержателю належне їй на праві власності майно - автомобіль марки ВАЗ 217030, 2008 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 (а. с. 120-122, т. 1).
У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 своїх зобов`язань
за кредитним договором станом на 28 травня 2015 року утворилася заборгованість у розмірі 15 486,97 доларів США, яка складається
з: 9 716,71 доларів США - заборгованості за кредитом; 5 770,26 доларів
США - заборгованості зі сплати процентів (а. с. 6-8, т. 1).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування
не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази
за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, обґрунтовано виходив із доведеності розміру заборгованості
за кредитним договором і наявності підстав для її солідарного стягнення
з відповідачів.
Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій.
Згідно із частиною четвертою статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі,
що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Рішенням Городенківського районного суду Івано-Франківської області
від 24 жовтня 2011 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 24 січня 2012 року у справі № 2-461/11 відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до НАСК «Оранта»,
ПАТ КБ «Правекс-Банк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - ОСОБА_2 , про стягнення страхової суми та пені за договором добровільного страхування транспортного засобу та визнання кредитного договору нікчемним
(а. с. 94-95, т. 2, 155-156, т. 1).
Зокрема, у вказаній справі було встановлено, що 01 жовтня 2009 року між НАСК «Оранта» та ОСОБА_1 було укладено договір добровільного страхування транспортного засобу № 69, де вигодонабувачем при настанні страхового випадку визначено АКБ «Правекс-Банк». Також установлено,
що застрахований транспортний засіб вона придбала за кредитні кошти.
З матеріалів справи вбачається та апеляційним судом установлено,
що 24 березня 2011 року на користь ПАТ КБ «Правекс-Банк» перераховано страхове відшкодування від НАСК «Оранта» у сумі
50 715,52 грн (а. с. 102, т. 2). Із наданого банком розрахунку заборгованості вбачається, що 29 березня 2011 року (через п`ять днів після здійснення страхового відшкодування) відбулося погашення заборгованості
по кредитному договору від 01 жовтня 2008 року № 3329-003/08Р
на загальну суму 6 371,29 доларів США, що згідно з офіційним курсом Національного банку України на 29 березня 2011 року (7,96 грн за 1 долар США) дорівнює сумі страхового відшкодування, перерахованого страховою компанією банку (50 715,47 грн).
Указаний факт сторонами не спростовано.
Отже, банк направив страхове відшкодування на погашення заборгованості за кредитним договором, а тому Верховний Суд відхиляє відповідні доводи касаційної скарги.
При цьому колегія суддів зазначає, що всі заперечення відповідачів щодо суми заборгованості по кредитному договору стосуються виключно вищевказаної суми страхового відшкодування. З інших підстав розмір заборгованості відповідачами не оспорюється.
Щодо посилання заявників касаційної скарги про те, що справу вирішено
за відсутності позивача (належним чином заміненого правонаступником), то Верховний Суд зазначає наступне.
31 травня 2017 року між ПАТ КБ «Правекс-Банк» та ТОВ «ФК «Довіра
та Гарантія» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами
№ 2, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором від 01 жовтня 2008 року № 3329-003/08Р, укладеним між АКБ «Правекс-Банк», правонаступником якого є ПАТ КБ «Правекс-Банк», та ОСОБА_1 , перейшло до ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» (а. с. 48-62, т. 3).
Питання процесуального правонаступництва врегульовано
частиною першою статті 55 ЦПК України, відповідно до якої у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора
чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи
у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.
Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (пункт 1 частини першої статті 512 ЦК України). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі
і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше
не встановлено договором або законом (частина перша статті 514
ЦК України).
У справі, яка переглядається, ухвалою Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 15 березня 2021 року замінено позивача ПАТ КБ «Правекс-Банк» його правонаступником - ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія»
(а. с. 158-159, т. 4). Вказана ухвала відповідачами не оскаржувалася, набрала законної сили.
Крім того, матеріали справи не містять відомостей про наявність судових рішень про визнання недійсним договору відступлення прав вимоги
за кредитами від 31 травня 2017 року № 2 (стаття 204 ЦК України).
Тому доводи касаційної скарги в цій частині є необґрунтованими
та зводяться до власного тлумачення заявниками норм процесуального права, що не може бути правовою підставою для скасування судових рішень.
Крім того, позивач не подавав апеляційної чи касаційної скарги щодо таких доводів заявників касаційної скарги.
Слід зауважити, що умови укладеного між сторонами кредитного договору не містять заборони щодо заміни кредитора у зобов`язанні. Тоді
як відповідно до частини першої статті 516 ЦК України заміна кредитора
у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що ТОВ
«ФК «Довіра та Гарантія» як новий кредитор набув право вимоги
до відповідачів за укладеними між ними та АКБ «Правекс-Банк», правонаступником якого є ПАТ КБ «Правекс-Банк», кредитним договором
і договором поруки, тому заборгованість підлягає стягненню саме
на користь товариства.
Згідно з частиною першою статті 268 ЦПК України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення суду.
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення (частина четверта статті 268 ЦПК України).
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частина п`ята статті 268 ЦПК України).
З урахуванням розумності положення частини п`ятої статті 268 ЦПК України слід розуміти таким чином: у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи, суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати у резолютивній частині дату складення повного судового рішення. Проте у разі зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не співпадатимуть, це не є порушенням прав сторін.
Вказане відповідає правовій позиції, викладеній Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 05 вересня 2022 року у справі № 1519/2-5034/11, провадження № 61-175сво21.
У даній справі, рішення суду першої інстанції було ухвалено 19 серпня
2021 року за відсутності сторін у справі, оскільки представник позивача
та представник відповідачів подали заяви про розгляд справи без їх участі (а. с. 191, 196, т. 4). Саме 19 серпня 2021 року є датою ухвалення судового рішення. Повний текст складено 27 серпня 2021 року.
Отже, судами під час розгляду справи не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести
до неправильного вирішення справи, відповідні доводи касаційної скарги зводяться до незгоди заявників з ухваленими судовими рішеннями, а тому відхиляються Верховним Судом.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення районного суду
в апеляційному порядку, надаючи оцінку відповідним доводам апеляційної скарги, врахував правові позиції Верховного Суду у даній категорії справ,
у тому числі, на які посилалися заявники апеляційної скарги, обґрунтовано вказав, що підставою для скасування рішення суду може бути таке порушення таємниці нарадчої кімнати, яке перешкодило або могло перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Натомість, у справі, яка переглядається, суд першої інстанції правильно вирішив справу, а тому вказані порушення, якщо й існували, не можуть бути підставою для скасування або зміни судового рішення.
Крім того, не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення
з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).
Отже, висновки суду першої та апеляційної інстанцій у межах доводів касаційної скарги ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна правова оцінка, а також правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Судами попередніх інстанцій всебічно, повно та об`єктивно надано оцінку
як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному окремому доказу,
а підстави їх врахування чи відхилення є мотивованими (частина третя
Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, є ідентичними аргументам, викладеним ними в апеляційній скарзі, їм уже надавалася оцінка судом, а тому не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних судових рішень, вони не підтверджуються матеріалами справи й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
Судом ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торіха проти Іспанії»). Це право
не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати
їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів уважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують,
на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.
Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для розподілу судових витрат немає.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області
від 19 серпня 2021 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 12 січня 2022 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту
її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Д. Д. Луспеник
Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць