ПОСТАНОВА
Іменем України
27 лютого 2020 року
Київ
справа №343/1015/17
адміністративне провадження №К/9901/43094/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Бучик А.Ю.,
суддів: Мороз Л.Л., Рибачука А.І.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Долинського районного суду Івано-Франківської області від 04 серпня 2017 року (суддя Андрусів І.М) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2017 року (Нос С.П., Кухтей Р.В., Онишкевич Т.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до начальника відділу державного архітектурно-будівельного контролю Долинської міської ради Івано-Франківської області Фреєк Галини Миколаївни про визнання незаконною та скасування постанови,
УСТАНОВИВ:
15 червня 2017 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до начальника відділу державного архітектурно-будівельного контролю Долинської міської ради Івано-Франківської області Фреєк Галини Миколаївни про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення № 7/2017Ф/12/532 від 11 травня 2017 року, винесеної начальником відділу державного архітектурно-будівельного контролю Долинської міської ради Івано-Франківської області Фреєк Галиною Миколаївною, якою позивача притягнено до адміністративної відповідальності та визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 8 ст. 96 КУпАП; закриття провадження в справі.
Ухвалою Долинського районного суду Івано-Франківської області від 04 серпня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2017 року, позовну заяву у справі залишено без розгляду.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач звернувся з вимогою про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення з пропуском десятиденного строку звернення до суду, встановленого ч.2 ст.286 Кодексу адміністративного судочинства України.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушенням судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просить їх скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В касаційній скарзі позивач посилається на ст. 289 КУпАП та ст.ст. 99 100 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, зазначає, що законодавцем чітко визначено десятиденний строк звернення до суду з адміністративним позовом про оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, однак слід враховувати, що пропуск цього строку не є безумовною підставою для залишення адміністративного позову без розгляду, оскільки за наявності поважних причин його пропуску, такий строк може бути поновлено. Вказує, що копію оскаржуваної постанови не отримував, оскільки з 12.05.2017 по 27.05.2017 перебував у відрядженні у м. Кривий Ріг. Вважає, перебування у відрядженні є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судами встановлено, 11 травня 2017 року начальником відділу державного архітектурно-будівельного контролю Долинської міської ради Івано-Франківської області прийнято постанову № 7/2017Ф/12/532, якою притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 8 ст. 96 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 9350,00 грн.
Згідно з ч.1, ч.2 ст. 99 КАС України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною 3 цієї статті передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такої постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Згідно ч. 2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Отже, встановлено десятиденний строк звернення до суду з адміністративним позовом з дня ухвалення відповідного рішення.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Як встановлено судами, подану позовну заяву 06.06.2017 вперше, судом залишено без розгляду через пропущення строків звернення до суду.
Повторно позивач подав позовну заяву 15.06.2017. Як вбачається із матеріалів справи, позивач копію постанови № 7/2017Ф/12/532 від 11 травня 2017 року отримав 13 травня 2017 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.
На обґрунтування поважності пропуску строку на оскарження вищевказаної постанови, позивач вказує, що перебував у відрядженні, та долучено копії квитків, з датою відправлення зі станції Львів 12 травня 2017 року та прибуттям 13 травня 2017 року, а також з датою відправлення 22 травня 2017 року зі станції Київ з часом прибуття 23 травня 2017 року до Львова.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.
Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що надані докази не підтверджують поважність пропуску строку оскарження постанови, оскільки вони не свідчать про постійне перебування позивача за межами місця проживання у вказаний період та навіть після повернення з відрядження (23 травня 2017 року) позивачем пропущено десятиденний строк, і позовну заяву вперше подано 06 червня 2017 року.
Відтак, позивачем не надано доказів на підтвердження обставин, які були об`єктивно непереборними, на підтвердження наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду, а тому погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про залишення позову без розгляду.
Так, у пункті 48 рішення Європейського суду з прав людини «Пономарьов проти України» (№ 3236/03) зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (Affaire Perez de Rada Cavanilles c. Espagne, № 116/1997/900/1112).
Відповідно до статті 350 КАС України (в редакції до набрання чинності змінами, внесеними Законом України від 15.01.2020 № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справі») суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст.ст. 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Долинського районного суду Івано-Франківської області від 04 серпня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2017 року залишити без змін.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий А.Ю. Бучик
Судді Л.Л. Мороз
А.І. Рибачук