09.10.2024

№ 343/844/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2024 року

м. Київ

справа № 343/844/23

провадження № 61-3760св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 01 листопада 2023 року, ухвалене у складі судді Тураша В. А., та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 24 січня 2024 року, прийняту у складі колегії суддів: Пнівчук О. В., Бойчука І. В., Мальцевої Є. Є.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про зобов`язання усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом демонтажу огорожі.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що вона є власником житлового будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,7660 га, кадастровий номер 2622081101:01:005:0018, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства у с. Гошів Калуського району Івано-Франківської області, що підтверджує державний акт від 02 лютого 2004 року. Відповідно до опису меж цієї земельної ділянки на відрізку між позначками від літ. «Д» до літ. «Е» її земельна ділянка межує із земельною ділянкою сусіда ОСОБА_3 , який проживає на АДРЕСА_2 і має вільний вихід на її земельну ділянку, оскільки між ними немає паркану.

Приблизно 3 роки тому, вона дозволила своєму сусідові двоюрідному брату ОСОБА_2 тимчасово користуватись невеликою частиною приватизованої нею у 2004 році земельною ділянкою для проходу його синові ОСОБА_4 до річки Лужанка без дозволу облаштовувати паркан. Проте влітку 2021 року ОСОБА_2 самовільно облаштував на її земельній ділянці відокремлений прохід - стежку шириною від 1,2 м до 1,4 м з використанням 20 стовпчиків та огорожі з металевої сітки. При цьому 15 металевих та 4 бетонних стовпчики, окрім 1 дерев`яного, були забетоновані. У даний час він претендує на цю частину земельної ділянки та категорично відмовляється забрати забетоновані та вкопаний в землю стовпчики по відгородженій стежці на частині її землі зі сторони межівника ОСОБА_5 і відповідно, металеву сітку та металевий дріт. Він зазначає, що і надалі буде користуватись цією стежкою.

Після неодноразових попереджень ОСОБА_2 про демонтаж огорожі стежки, на її прохання ОСОБА_6 демонтував вісім стовпчиків, однак батько ОСОБА_2 . ОСОБА_3 наніс йому побої та разом з ОСОБА_2 вигнали із захопленої частини її земельної ділянки. При цьому ОСОБА_2 забрав належні їй лом та кувалду, за допомогою яких ОСОБА_7 демонтував стовпчики, та 2 рулони металічної сітки, яка була знята з огорожі.

У той же день ОСОБА_2 закопав на те саме місце ці стовпчики, але не почепив сітку.

14 листопада 2022 року вона рекомендованим листом направила ОСОБА_2 заяву, в якій просила повернути її лом, кувалду та 2 рулони металевої сітки, демонтувати закопані у землю металеві стовпчики та не перешкоджати їй користуватися приватизованою земельною ділянкою. Отримавши листа, ОСОБА_2 відповіді не надав.

Вона неодноразово зверталася до Долинського міського голови з вимогою надати допомогу із демонтажу незаконного облаштованої огорожі, проте позитивного результату не було.

У складеному інженером-землевпорядником фізичною особою-підприємцем ОСОБА_8 (далі - ФОП ОСОБА_8 ) акті встановлення межових знаків від 21 лютого 2023 року зазначено, що межі земельної ділянки, кадастровий номер 2622081101:01:005:0018, позначені межовими знаками в кількості 7 штук. Також у акті зазначено, що на частині земельної ділянки облаштована стежка, яка відгороджена парканом, внаслідок чого площа її земельної ділянки зменшена на 0,0046 га. На схемі встановлення меж земельної ділянки показана частина ділянки площею 0,0046 га, яку незаконно відгородив від її землі ОСОБА_2 , облаштувавши стежку для доступу до річки Лужанка .

Актом обстеження земельної ділянки, кадастровий номер 2622081101:01:005:0018, від 21 березня 2023 року, складеним комісією спеціалістів Долинської міської ради та Гошівським сільським старостою, встановлено наступне: у відповідності до акта встановлення межових знаків від 21 лютого 2023 року на частині приватизованої нею земельної ділянки площею 0,7660 га для ведення особистого селянського господарства на АДРЕСА_1 облаштована стежка площею 0,0046 га, яка відокремлена огорожею з обох сторін. З однієї сторони стежки на межі із сусідом ОСОБА_5 є облаштована огорожа за допомогою металевої сітки, а з другої сторони стежки на земельній ділянці ОСОБА_1 також є облаштована огорожа загальною довжиною 46 м, яка складається із вкопаних у землю 20 стовпчиків, з яких 15 металевих, 1 дерев`яного та 4 бетонних. На верхній частині 16-ти стовпчиків натягнутий металевий дріт, а на 4-х стовпчиках встановлена металева сітка. Ширина стежки в різних місцях становить від 1,2 м до 1,4 м.

Отже, ОСОБА_1 вважає, що ОСОБА_2 порушені її права на користування земельною ділянкою площею 0,0046 га внаслідок самовільного облаштування для своїх потреб стежки для виходу до річки.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом демонтажу огорожі стежки довжиною 46 м, яка складається із металевого дроту та металевої сітки на вкопаних у землю 20 стовпчиків, з яких 15 металевих, 1 дерев`яного та 4 бетонних, а також привести земельну ділянку до попереднього стану.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Долинського районного суду Івано-Франківської області від 01 листопада 2023 року, з урахуванням ухвали Долинського районного суду Івано-Франківської області від 13 листопада 2023 року про виправлення описки, залишеним без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 24 січня 2024 року, позов ОСОБА_1 задоволено.

Зобов`язано ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_1 , частиною її земельної ділянки площею 0,0046 га, кадастровий номер 2622081101:01:005:0018, для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 , шляхом демонтажу огорожі стежки довжиною 46 м, яка складається із металевого дроту та металевої сітки на вкопаних у землю 20 стовпчиків, з яких 15 металевих, 1 дерев`яного та 4 бетонних та привести вказану земельну ділянку в попередній стан.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 073,60 грн, сплаченого судового збору, 4 000,00 грн витрат за надання правової допомоги та 5 500,00 грн за надання послуг ФОП ОСОБА_8 згідно квитанцій.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що з наданих сторонами та досліджених в судовому засіданні доказів беззаперечно встановлено, що саме ОСОБА_2 самовільно, без будь-яких на це законних підстав встановив огорожу на земельній ділянці ОСОБА_1 на АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2622081101:01:005:0018, і таким чином чинить перешкоди в користуванні цією земельною ділянкою ОСОБА_1 , яка являється власником зазначеної земельної ділянки.

Отже, з урахуванням всіх доказів, наданих сторонами у справі, даних технічної документації із землеустрою земельних ділянок, показів свідків, спеціаліста, доведено належними та допустимими доказами факт порушення ОСОБА_2 права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У березні 2024 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив суд скасувати рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 01 листопада 2023 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 24 січня 2024 року і ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли до передчасних висновків про те, що саме він встановив спірну огорожу, оскільки матеріали справи не містять належних, достовірних та допустимих доказів на підтвердження цього.

Також, суди попередніх інстанцій необґрунтовано прийняли до уваги неналежний доказ, зокрема акт від 21 березня 2023 року, оскільки він не був присутній під час його складання.

Підставою касаційного оскарження рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 01 листопада 2023 року та постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 24 січня 2024 року заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального та матеріального права, зокрема суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) та у постанові Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 285/1018/18 (провадження № 61-45082св18).

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У квітні 2024 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначила, що рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 01 листопада 2023 року було виконано в повному обсязі, що підтверджує акт державного виконавця від 18 березня 2024 року у виконавчому провадженні № 74261148, тому просила суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 19 березня 2024 року поновлено ОСОБА_2 процесуальний строк для подачі касаційної скарги, відкрито касаційне провадження у справі, зупинено виконання рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 01 листопада 2023 року до закінчення касаційного провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

У квітні 2024 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Відповідно до державного акта на власності на земельну ділянку серії ІФ № 034597 від 02 квітня 2004 року ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,7660 га, кадастровий номер 2622081101:01:005:0018, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: с. Гошів, Долинського району, Івано-Франківської області (а. с. 5).

Згідно з державним актом на право приватної власності на землю серії І-ІФ № 011753 від 07 травня 2001 року власником суміжної земельної ділянки площею 0,8500 га, із цільовим призначенням - для обслуговування житлового будинку та господарських споруд, ведення особистого підсобного господарства, яка розташована на території с. Гошів, є ОСОБА_3 , який є батьком ОСОБА_2 (а. с. 43).

Отже, земельні ділянки ОСОБА_1 та ОСОБА_3 межують між собою, відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку серії ІФ № 034597 від 02 квітня 2004 року земельна ділянка ОСОБА_1 від літ. «Д» до літ. «Е» (план земельної ділянки) (а. с. 5), а згідно з державним актом на право приватної власності на землю серії І-ІФ № 011753 від 07 травня 2001 року земельні ділянка ОСОБА_3 від літ. «М» до літ. «Н» ділянки № 1-1 (а. с. 43).

У судовому засіданні судом першої інстанції встановлено та не заперечується сторонами, що на частині земельної ділянки площею 0,0046 га, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , від закінчення межі з земельною ділянкою ОСОБА_3 , від літ. «Д» до літ. «Г» облаштована стежка, яка з двох сторін, зі сторони межівника ОСОБА_5 та зі сторони земельної ділянки ОСОБА_1 відокремлена огорожею, що підтверджує схема встановлення меж земельної ділянки та план меж земельної ділянки (а. с. 13, 44).

ОСОБА_1 неодноразово зверталася у Долинську міську раду із заявами про врегулювання конфлікту між нею та ОСОБА_2 , що стосується межі між суміжними земельними ділянками (а. с. 10, 17) та до ОСОБА_2 із вимогою демонтувати огорожу та не перешкоджати їй у користуванні земельною ділянкою (а. с. 7).

Згідно відповіді Долинської міської ради без дати та номера ОСОБА_1 повідомлено, що в Долинської міської ради відсутні підстави в односторонньому порядку здійснювати демонтаж зазначеної огорожі (а. с. 16).

Листом Долинської міської ради від 05 січня 2023 року № Г/740 Долинська міська рада повідомила ОСОБА_1 , що для повного та об`єктивного розгляду звернення ОСОБА_1 , вона може звернутися до суб`єкта господарювання, що є виконавцем робіт із землеустрою згідно із законом, замовити кадастрову зйомку (комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок), яка включає геодезичне встановлення меж земельної ділянки, відновлення меж земельної ділянки на місцевості, встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі (а. с. 11).

Відповідно до акта встановлення межових знаків від 21 лютого 2023 року межі земельної ділянки площею 0,7660 га, кадастровий номер № 2622081101:01:005:0018, розташованої в с. Гошів Калуського району Івано-Франківської області, наданої власнику/користувачу земельної ділянки ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства позначено (на місцевості) межовими знаками у кількості 7 штук, список яких додається. Схема прив`язки межових знаків до об`єктів і контурів місцевості додається. Власник/користувач земельної ділянки щодо меж та конфігурації земельної ділянки має претензії, а саме: на частині земельної ділянки облаштована стежка, яка відгороджена парканом, внаслідок чого площа земельної ділянки зменшена на 0,0046 га. Власниками, користувачами суміжних земельних ділянок претензій до існуючих меж не виявлено. Межові знаки пред`явлені та передані на зберігання ОСОБА_1 , яку про адміністративну відповідальність за знищення межових знаків згідно з пунктом «е» частини першої статті 211 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) та статті 56 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) ознайомлено. Даний акт підписаний власником земельної ділянки ОСОБА_1 , виконавцем робіт ОСОБА_8 , представником Гошівського старостинського округу Пуняк О. та суміжним землекористувачем ОСОБА_5 . До даного акта долучено схему встановлення меж земельної ділянки, кадастровий номер 2622081101:01:005:0018, з якої вбачається, що на земельній ділянці, належній ОСОБА_1 , є відокремлена частина земельної ділянка (стежка) площею 0,0046 га (а. с. 12, 13).

Згідно з актом обстеження земельної ділянки ОСОБА_1 площею 0,7660 га, кадастровий номер 2622081101:01:005:0018, для ведення особистого селянського господарства на АДРЕСА_1 , від 21 березня 2023 року, складеного комісією в складі: начальника відділу капітального будівництва та голови земельної комісії Долинської міської ради Дупляк А. І., начальника відділу управління благоустрою та інфраструктури Долинської міської ради Юсип В. М., провідного спеціаліста управління благоустрою та інфраструктури Долинської міської ради Синишин Р. С., старости Гошівського старостинського округу Диндин І. В., провідного спеціаліста відділу земельних ресурсів Долинської міської ради Пуняк О. М., встановлено, що у відповідності до акта встановлення межових знаків від 21 лютого 2023 року на частині приватизованої ОСОБА_1 зазначеної земельної ділянки облаштована стежка площею 0,0046 га, яка відокремлена огорожею з обох сторін. З однієї сторони стежки на межі із сусідом ОСОБА_5 є облаштована за допомогою металевої сітки огорожа, а з другої сторони стежки на земельній ділянці ОСОБА_1 також є облаштована огорожа, загальною довжиною 46,0 м. Огорожа складається із вкопаних у землю 20 стовпчиків з яких 15 металевих, 1 дерев`яного та 4 бетонних. По верхній частині 16 стовпчиків натягнутий металевий дріт, а на 4 стовпчиках встановлена металева сітка. Ширина стежки становить в різних місцях від 1,2 м до 1,4 м. Зі слів ОСОБА_1 дану стежку на її земельній ділянці облаштував для своїх потреб сусід ОСОБА_2 , який відмовляється демонтувати дану огорожу. Комісія рекомендувала звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав (а. с. 18).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга ОСОБА_2 не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 400 ЦПК України встановлено межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Так, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції відповідають зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Відповідно до частини першої статті 319 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених норм цивільного законодавства дає підстави для висновку про те, що в разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, в тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема з позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.

Відповідно до статті 78 ЗК України, право власності на землю - це право володіти, користуватися та розпоряджатися земельними ділянками.

Частинами другою, третьою статті 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частині другій статті 78 ЦПК України зазначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У справі, яка переглядається в касаційному порядку, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено те, що відповідно до акта встановлення межових знаків від 21 лютого 2023 року межі земельної ділянки площею 0,7660 га, кадастровий номер № 2622081101:01:005:0018, розташованої в с. Гошів Калуського району Івано-Франківської області, наданої власнику/користувачу земельної ділянки ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства позначено (на місцевості) межовими знаками у кількості 7 штук, список яких додається. Схема прив`язки межових знаків до об`єктів і контурів місцевості додається. Власник/користувач земельної ділянки щодо меж та конфігурації земельної ділянки має претензії, а саме: на частині земельної ділянки облаштована стежка, яка відгороджена парканом внаслідок чого площа земельної ділянки зменшена на 0,0046 га. Власниками, користувачами суміжних земельних ділянок претензій до існуючих меж не виявлено. Межові знаки пред`явлені та передані на зберігання ОСОБА_1 , яку про адміністративну відповідальність за знищення межових знаків згідно з пунктом «е» частини першої статті 211 ЗК України та статті 56 КУпАП ознайомлено. Даний акт підписаний власником земельної ділянки ОСОБА_1 , виконавцем робіт ОСОБА_8 , представником Гошівського старостинського округу Пуняк О. та суміжним землекористувачем ОСОБА_5 . До даного акта долучено схему встановлення меж земельної ділянки, кадастровий номер 2622081101:01:005:0018, з якої вбачається, що на земельній ділянці належній ОСОБА_1 , є відокремлена частина земельної ділянка (стежка) площею 0,0046 га.

Ураховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновками суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції про те, що матеріали справи містять належні, достовірні та допустимі докази на підтвердження того, що ОСОБА_2 самовільно без будь-яких на це законних підстав встановив огорожу на земельній ділянці ОСОБА_1 на АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2622081101:01:005:0018, і таким чином чинить перешкоди в користуванні цією земельною ділянкою ОСОБА_1 , яка є власником цієї земельної ділянки, тому наявні підстави для задоволення позову.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій дослідили всі наявні у справі докази у їх сукупності та співставленні, надали їм належну оцінку, правильно визначили характер спірних правовідносин і норми права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин, і дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Висновки суду апеляційної інстанції, з урахуванням встановлених у цій справі обставин, не суперечать висновкам Верховного Суду, на які містяться посилання в касаційній скарзі.

Доводи касаційної скарги є ідентичними доводам апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Крім того, відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Ухвалою Верховного Суду від 19 березня 2024 зупинено виконання рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 01 листопада 2023 року

до закінчення його перегляду в касаційному порядку.

Оскільки касаційне провадження у справі закінчено, то виконання рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 01 листопада 2023 року підлягає поновленню.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 400 401 416 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 01 листопада 2023 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 24 січня 2024 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 01 листопада 2023 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. В. Коломієць

Б. І. Гулько

Д. Д. Луспеник