Постанова
Іменем України
28 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 344/1007/15
провадження № 61-20818св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Усика Г. І., Яремка В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області, сектор медичного забезпечення Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області, Державна установа «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України у Івано-Франківській області»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 23 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Фединяка В. Д., Бойчука І. В., Девляшевського В. А.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, надалі уточненим, до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області, сектору медичного забезпечення Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області, Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України у Івано-Франківській області» про визнання протиправними та скасування наказів, зміну формулювання причин звільнення, стягнення середньомісячного заробітку за час затримки проведення повного розрахунку, зобов`язання внести записи про скасування наказів про звільнення.
Короткий зміст рішень судів
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 17 серпня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, ОСОБА_1 звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 17 серпня 2021 року.
Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 30 вересня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено строк у десять днів з моменту отримання копії ухвали для усунення недоліків, зокрема для сплати судового збору у розмірі 2 724,00 грн та зазначення, в чому полягає незаконність і необґрунтованість рішення суду першої інстанції.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що звертаючись до суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 не сплатив судовий збір за вимоги майнового характеру: компенсацію за несвоєчасно виплачену заробітну плату та за затримку розрахунку, та вимогу немайнового характеру - зміну формулювання причини звільнення. Також заявник не зазначив, у чому полягає незаконність і необґрунтованість рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 23 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 17 серпня 2021 року визнано неподаною та повернуто заявнику.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ОСОБА_1 подав до суду додаткові пояснення до апеляційної скарги, проте не надав доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги. Заявник не виконав повністю вимоги ухвали суду апеляційної інстанції від 23 листопада 2021 року.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 23 листопада 2021 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
На обґрунтування касаційної скарги посилався на те, що на дату подання позову судовий збір не підлягав сплаті.
Суд апеляційної інстанції не врахував його клопотання про розгляд апеляційної скарги в межах вимог, за які він звільнений від сплати судового збору.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 03 травня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали.
Ухвалою Верховного Суду від 20 вересня 2022 року справу призначено до розгляду.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзивів на неї, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Норми права, які підлягають застосуванню у спірному випадку
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає.
У пункті 8 частини першої статті 129 Конституції України визначено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на апеляційне оскарження судового рішення, оскільки це є порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), на справедливий судовий розгляд, до якого також відноситься і право апеляційного оскарження.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у статті 6 Конвенції, якою передбачено право на справедливий суд, не встановлено вимоги до держав засновувати апеляційні або касаційні суди. Там, де такі суди існують, гарантії, що містяться у вказаній статті, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (рішення у справах «Delcourt v. Belgium» (Делькур проти Бельгії) від 17 січня 1970 року та рішення у справі «Hoffmann v. Germany» (Гоффман проти Німеччини) від 11 жовтня 2001 року).
ЄСПЛ, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить зазначену статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, що надаються сторонам у цивільних справах, а й захищає, у першу чергу, те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.
Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене у пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.
У рішенні у справі «Скорик проти України» від 08 січня 2008 року ЄСПЛ зазначив, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо в національному правовому порядку існує процедура апеляції, держава має гарантувати, що особи, які знаходяться під її юрисдикцією, мають право в апеляційних судах на основні гарантії, передбачені статтею 6 Конвенції. Мають бути враховані особливості провадження, що розглядається, та сукупність проваджень, що здійснювались відповідно до національного правопорядку, а також роль апеляційного суду у них.
Таким чином, апеляційне провадження є важливою процесуальною гарантією захисту прав і охоронюваних законом інтересів осіб, які брали участь у розгляді справи, у випадках та порядку, передбачених ЦПК України.
Згідно з пунктом 3 частини четвертої статті 356 ЦПК України до апеляційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до частини другої статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою-третьою статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд
Залишаючи апеляційну скаргу без руху, суд апеляційної інстанції зазначив, що ОСОБА_1 , звертаючись до суду з позовом, заявив декілька вимог майнового та немайнового характеру: про зміну формулювання причини звільнення, стягнення заробітної плати, компенсацію за несвоєчасно виплачену заробітну плату та компенсацію за затримку розрахунку, поновлення на займаній посаді.
ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» у частині вимог про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі. Тому йому необхідно сплатити судовий збір за вимоги: про зміну формулювання причини звільнення, про компенсацію за несвоєчасно виплачену заробітну плату та за затримку розрахунку.
Враховуючи роз`яснення, викладені в ухвалі суду апеляційної інстанції про залишення апеляційної скарги без руху, ОСОБА_1 надіслав додаткові пояснення до апеляційної скарги, в яких просив розглядати апеляційну скаргу в межах вимог, за пред`явлення яких позивач звільнений від сплати судового збору.
Суд апеляційної інстанції на наведене уваги не звернув та повернув апеляційну скаргу заявнику у зв`язку з несплатою судового збору.
Водночас суд апеляційної інстанції не врахував, що позивач неодноразово уточнював позовні вимоги.
Зокрема, 29 березня 2018 року позивач подав до суду заяву про збільшення (уточнення) позовних вимог та просив: визнати протиправними та скасувати наказ від 24 листопада 2014 року № 623 ос, яким його звільнено з посади лікаря ультразвукової діагностики лікарні з поліклінікою СМЗ УМВСУ в Івано-Франківській області на підставі пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України за згодою сторін, та наказ від 27 квітня 2015 року № 207 ос, яким внесено зміни до наказу про його звільнення в частині зміни формулювання та підстави, скасувавши підставу звільнення за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України за згодою сторін, та зазначити підставу звільнення - пункт 2 частини першої статті 36 КЗпП України - закінчення строку трудового договору, стягнути середній заробіток за час затримки проведення повного розрахунку, зобов`язати внести записи про скасування наказів про звільнення.
Отже, суд апеляційної інстанції не врахував, що після уточнення ОСОБА_1 позову вимоги про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати не заявлялися та не були предметом розгляду у суді першої інстанції.
Відповідно суд апеляційної інстанції помилково визначив розмір судового збору, який підлягав сплаті за подання апеляційної скарги.
Суд повинен вирішувати питання, пов`язані з судовими витратами відповідно до норм ЦПК України, Закону України «Про судовий збір», а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду.
Від правильного вирішення питання про розмір судового збору залежить, у тому числі, можливість особи його сплатити, забезпечивши їй доступ до правосуддя.
З урахуванням того, що суд апеляційної інстанції не врахував змісту уточнених позовних вимог та неправильно визначив розмір судового збору, який підлягав сплаті за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, ухвала суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги заявнику не може вважатися законною й обґрунтованою, а тому підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги, скасування ухвали суду апеляційної інстанції, яка постановлена з порушенням норм процесуального права, з направленням справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки за результатами касаційного перегляду ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.
Керуючись статтями 400 409 411 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 23 листопада 2021 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. В. Ступак
Судді: І. Ю. Гулейков
А. С. Олійник
Г. І. Усик
В. В. Яремко