№ 344/12574/19

Постанова

Іменем України

02 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 344/12574/19

провадження № 61-10023св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),

Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідачі: товариство з обмеженою відповідальністю «Аквінта», державний реєстратор Івано-Франківської філії комунального підприємства «Центр реєстрації прав» Корецької районної ради Рівненської області Котик Володимир Георгійович,

треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю «Гостинець», ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 23 червня 2020 року у складі колегії суддів: Горейко М. Д., Матківського Р. Й., Максюти І. О.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до державного реєстратора Івано-Франківської філії комунального підприємства «Центр реєстрації прав» (далі - КП «Центр реєстрації прав») Корецької районної ради Рівненської області Котика В. Г. та товариства з обмеженою відповідальністю «Аквінта» (далі - ТОВ «Аквінта») про скасування рішень реєстратора, скасування запису у реєстрі речових прав, витребування майна з чужого незаконного володіння.

Позов мотивовано тим, що 13 лютого 2004 року ОСОБА_1 згідно договору купівлі-продажу придбав у ЗАТ «Світлиця» нежитлові приміщення, розміщені в будинку АДРЕСА_1 . Після придбання вказаних приміщень та оформлення права власності на них у ОСОБА_1 виник майновий спір з попередніми учасниками вказаного товариства, частина з яких через чотири місяці після укладення договору купівлі-продажу створила товариство з обмеженою відповідальністю «Гостинець» (далі - ТОВ «Гостинець»), назвавши його правонаступником

ЗАТ «Світлиця», намагалися оспорити договір купівлі-продажу від 13 лютого 2004 року. Однак, вказаний договір залишився чинним, не розірваним, в судовому порядку не визнаний недійсним, а спори щодо нього завершені ще в 2012 році прийняттям остаточних рішень на користь ОСОБА_1

ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , як учасники ТОВ «Гостинець», намагалися позбавити ОСОБА_1 права власності на вказані приміщення шляхом подачі до правоохоронних органів сфальсифікованих звинувачень. За наслідком їх звернень щодо

нього та ОСОБА_9 , як голови правління ЗАТ «Світлиця», було порушено кримінальну справу № 317505, яка розглядалась Франківським районним судом міста Львова. Вироком Франківського районного суду

м. Львова від 10 лютого 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 13 червня 2014 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 травня 2015 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_9 було виправдано. Після вступу вироку в законну силу об`єкт по АДРЕСА_1 був повернутий у володіння та користування ОСОБА_1 . Отже, право власності ОСОБА_1 було підтверджено усіма судовими інстанціями в межах цивільного, господарського, адміністративного і кримінального судочинства.

23 грудня 2015 року ОСОБА_1 подарував 1/2 частину приміщень по

АДРЕСА_1 ОСОБА_2 . На момент укладення вказаного правочину жодних обтяжень щодо дарувальника, обдаровуваного чи щодо зазначеного майна не існувало. Запис про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на вказані приміщення був внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 23 грудня 2015 року, номер запису про право власності 12711079. Таким чином, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є законними та повноправними власниками нежитлових приміщень по АДРЕСА_1 по

1/2 частині кожен.

Отримавши інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 04 липня 2019 року, вони дізналися, що 02 жовтня

2018 року державним реєстратором Котиком В. Г. було прийнято рішення індексний номер 43306174 про припинення їхнього права власності на вищевказані нежитлові приміщення та реєстрацію права власності на них за ТОВ «Гостинець». Цього ж дня державний реєстратор Котик В. Г. прийняв рішення індексний номер 43309091, згідно якого зареєстрував право власності на нежитлові приміщення за ОСОБА_3 і одночасно цим же рішенням припинив право власності ТОВ «Гостинець». 02 листопада

2018 року державний реєстратор вчинив останню дію відносно вказаного нерухомого майна, а саме прийняв рішення індексний номер 43843346, згідно якого зареєстрував право власності за ТОВ «Аквінта» з одночасним припиненням права власності ОСОБА_3 .

Вважаючи такі дії та рішення державного реєстратора неправомірними та посилаючись на викладене, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи про припинення права власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на нежитлові приміщення по АДРЕСА_1 , про державну реєстрацію права власності на ці приміщення за ТОВ «Гостинець», а в подальшому за ОСОБА_3 та ТОВ «Аквінта», а також витребувати вказане майно на свою користь у ТОВ «Аквінта».

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області

від 27 вересня 2019 року до участі у справі третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору залучено ТОВ «Гостинець» та ОСОБА_3 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області

від 03 лютого 2020 року позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено.

Скасовано запис у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно

від 02 жовтня 2018 року про вчинення реєстраційної дії щодо припинення права власності ОСОБА_1 на 1/2 частку нежитлового приміщення

за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 1302,1 кв. м (підвал, І, ІІ поверх будівлі) реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 405427326101, вчинений державним реєстратором Котиком В. Г., індексний номер рішення 43306174.

Скасовано запис у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно

від 02 жовтня 2018 року про вчинення реєстраційної дії щодо припинення права власності ОСОБА_2 на 1/2 частку нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею

1302,1 кв. м (підвал, І, ІІ поверх будівлі) реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 405427326101, вчинений державним реєстратором Котиком В. Г., індексний номер рішення 43306174.

Скасовано запис у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно

від 02 жовтня 2018 року про вчинення реєстраційної дії щодо реєстрації права власності ТОВ «Гостинець» на нежитлові приміщення за адресою:

АДРЕСА_1 , загальною площею 1302,1 кв. м (підвал, І, ІІ поверх будівлі), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 405427326101, вчинений державним реєстратором Котиком В. Г., індексний номер рішення 43306503.

Скасовано запис у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно

від 02 жовтня 2018 року про вчинення реєстраційної дії щодо реєстрації права власності ОСОБА_3 на нежитлові приміщення за адресою:

АДРЕСА_1 , загальною площею 1302,1 кв. м (підвал, І, ІІ поверх будівлі), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 405427326101, вчинений державним реєстратором Котиком В. Г., індексний номер рішення 43309091.

Скасовано запис у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно

від 02 листопада 2018 року про вчинення реєстраційної дії щодо реєстрації права власності ТОВ «Аквінта» на нежитлові приміщення за адресою:

АДРЕСА_1 , загальною площею 1302,1 кв. м (підвал, І, ІІ поверх будівлі), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 405427326101, вчинений державним реєстратором Котиком В. Г., індексний номер рішення 43843346.

Витребувано у ТОВ «Аквінта», на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 1302,1 кв. м (підвал, І, ІІ поверх будівлі), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 405427326101.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що при розгляді відповідної заяви та прийнятті рішення про припинення права власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на нежитлові приміщення по

АДРЕСА_1 державний реєстратор Котик В. Г. допустив порушення вимог статей 3, 10, 18, 24, 26, 27, 31-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», не перевірив подані документи на наявність підстав для відмови у державній реєстрації прав та не відмовив у цій реєстрації у зв`язку з тим, що такі документи не скасовують та не позбавляють ОСОБА_1 та ОСОБА_2 права власності на вищевказане нерухоме майно, жоден з цих документів не містить відмови ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від своєї власності, а також не містить будь-яких фактичних даних, з якими закон пов`язує припинення права власності. Відтак, майно вибуло з власності позивачів неправомірно. Реєструючи право власності на вказані нежитлові приміщення за

ТОВ «Гостинець», державний реєстратор Котик В. Г. не врахував суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, оскільки при подачі рішень судів за 2004-2008 роки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно був наявний запис про реєстрацію права власності на спірне нерухоме майно в 2014 році за ОСОБА_1 та в 2015 році за ОСОБА_2 . Записи та рішення щодо реєстрації права власності за ОСОБА_3 та ТОВ «Аквінта» є похідними від попередніх реєстраційних дій та вчинені на підставі рішень та записів, які безпідставно внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно і не можуть створювати будь-яких наслідків щодо набуття та переходу права власності. Оскільки позивачі були позбавлені права власності на нежитлові приміщення по АДРЕСА_1 неправомірно, поза їхньою волею, без будь-яких угод чи правочинів, то підлягає до задоволення і вимога позивачів про витребування вказаних приміщень у ТОВ «Аквінта» на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 23 червня 2020 року апеляційну скаргу ТОВ «Аквінта» задоволено частково. Рішення

Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 03 лютого 2020 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що у своєму позові ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заявили вимоги, в тому числі, про скасування записів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 02 жовтня 2018 року про вчинення реєстраційних дій щодо реєстрації права власності ТОВ «Гостинець» та ОСОБА_3 на нежитлові приміщення по АДРЕСА_1 , однак відповідачами визначили лише державного реєстратора Івано-Франківської філії КП «Центр реєстрації прав» Корецької районної ради Рівненської області Котика В. Г. та ТОВ «Аквінта», посилаючись на те, що на час звернення до суду з позовом, ні ТОВ «Гостинець», ні ОСОБА_3 не належало речове право на спірне приміщення по АДРЕСА_1 . Ухвалою суду від 27 вересня 2019 року саме за заявою позивачів вказані особи залучені до участі у справі третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Правом на залучення до участі у справі співвідповідачів позивачі не скористались.

Судом встановлено, що предметом спору в цій справі є законність вчинення державним реєстратором реєстраційних дій щодо речового права на нежитлові приміщення АДРЕСА_1 . Позивачі ОСОБА_11 і ОСОБА_2 , пред`явивши позов до державного реєстратора та ТОВ «Аквінта» про скасування записів у Державному реєстрі речових прав на вказане нерухоме майно про: припинення права власності ОСОБА_1 на 1/2 частку нежитлового приміщення, припинення права власності ОСОБА_2 на 1/2 частку нежитлового приміщення та про реєстрацію права власності відповідача ТОВ «Аквінта» на це ж майно, оспорюють також законність реєстрації права власності третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог, ТОВ «Гостинець» і ОСОБА_3 , на вказані нежитлові приміщення.

Вирішуючи цей спір суд першої інстанції залишив поза увагою вказані обставини та вимоги закону, не визначився в повній мірі з характером спірних правовідносин та складом їх учасників.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у липні 2020 року до Верховного Суду,

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просили скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 20 липня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її з суду першої інстанції.

У липні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 26 серпня 2020 року справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до державного реєстратора Івано-Франківської філії КП «Центр реєстрації прав» Корецької районної ради Рівненської області Котика В. Г. та ТОВ «Аквінта», треті особи:

ТОВ «Гостинець» та ОСОБА_3 , про скасування рішень реєстратора, скасування запису у реєстрі речових прав, витребування майна з чужого незаконного володіння призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня

2019 року у справі № 521/18393/16-ц, від 14 листопада 2018 року у справі

№ 183/1617/16, від 16 січня 2020 року у справі № 755/9555/18, постановах Верховного Суду від 06 квітня 2020 року у справі № 760/7056/18, від 15 січня 2020 року у справі № 758/2524/17, від 15 січня 2020 року у справі

№ 209/2599/17, від 24 червня 2020 року у справі № 372/1441/16 та ухвалі Верховного Суду від 25 червня 2020 року у справі № 910/13174/16.

Позивачі вказували, що позовні вимоги щодо скасування запису про реєстрацію права власності за ТОВ «Гостинець» і щодо ОСОБА_3 були вже похідними після двох перших вимог про скасування запису про припинення права власності позивачів. При цьому, такі вимоги були заявлені не з позиції оспорення права власності ТОВ «Гостинець» чи ОСОБА_3 (оскільки такі таким правом і не володіли на момент пред`явлення позову), а з позиції незаконного позбавлення ОСОБА_1 і ОСОБА_2 їхнього права власності. За наведеного, ТОВ «Гостинець» і ОСОБА_3 були у належний спосіб залучені третіми особами, а ТОВ «Аквінта» як особа, за якою було таке право власності зареєстровано в реєстрі - відповідачем, оскільки спір стосувався саме цієї юридичної особи і її права на майно.

Відмова у задоволенні вимог, що стосувалися запису в реєстрі відносно

ТОВ «Гостинець» і ОСОБА_3 через, нібито, неправильне незалучення цих осіб відповідачами, не давало апеляційному суду підстав для скасування рішення суду першої інстанції відносно вирішення питання щодо неправомірного позбавлення права власності позивачів, і щодо витребування майна, які були заявлені до належного відповідача -

ТОВ «Аквінта». Право позивачів було б так само ефективно захищене.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У серпні 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив ТОВ «Аквінта» на касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , у якому воно просило у задоволенні вказаної касаційної скарги відмовити, оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

28 вересня 1995 року між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Івано-Франківській області, як продавцем, та організацією орендарів орендного підприємства громадського харчування «ІНФОРМАЦІЯ_1», як покупцем, був укладений договір № 1Д-910 купівлі-продажу державного майна, відповідно до якого організація орендарів орендного підприємства громадського харчування «ІНФОРМАЦІЯ_1» придбала державне майно цілісного майнового комплексу орендного підприємства громадського харчування « ІНФОРМАЦІЯ_1 », яке знаходиться за адресою:

АДРЕСА_1 (тепер АДРЕСА_1 ) (а. с. 13-15, т. 2).

13 лютого 2004 року ЗАТ «Світлиця», як продавець, та ОСОБА_1 , як покупець, уклали договір купівлі-продажу, згідно якого продавець передав у власність (продав), а покупець прийняв (купив) належні ЗАТ «Світлиця» нежитлові приміщення в будинку

АДРЕСА_1 . У пункті 3 вказаного договору зазначено, що вказані нежитлові приміщення належать ЗАТ «Світлиця» на праві власності на підставі дублікату договору купівлі-продажу державного майна, виданого Першою івано-Франківською державною нотаріальною конторою 28 січня 2004 року по реєстру № 6-185, виданого взамін втраченого договору

купівлі-продажу державного майна від 28 вересня 1995 року (а. с. 33-34, т. 1).

Відповідно до копії витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 2831166 від 16 лютого 2004 року на підставі договору купівлі-продажу

від 13 лютого 2004 року за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на нежитлові приміщення по АДРЕСА_1

(а. с. 35, т. 1).

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 09 вересня 2004 року визнано недійсним дублікат договору купівлі-продажу № 1Д-910

від 28 вересня 1995 року, виданий Першою івано-Франківською державною нотаріальною конторою 28 січня 2004 року по реєстру № 6-185, зобов`язано Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації скасувати реєстрацію дублікату договору № 1Д-910 та відновити реєстрацію оригіналу договору купівлі-продажу № 1Д-910 станом на 13 лютого 2004 року

(а. с. 17-19, т. 1).

28 липня 2005 року рішенням Івано-Франківського міського суду за ОСОБА_1 визнано право власності (підтвердивши дане право) на нежитлові приміщення, розташовані в

АДРЕСА_1 , згідно з договором купівлі-продажу цих же приміщень

від 13 лютого 2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Мачкур А. А. та зареєстрованого в реєстрі за № Д66 (а. с. 41-43, т. 1).

Відповідно до копії листа Міністерства юстиції України від 10 жовтня

2006 року, адресованого ОКП «Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації» щодо відновлення реєстрації права власності ЗАТ «ІНФОРМАЦІЯ_1» на нерухоме майно згідно договору купівлі-продажу від 28 вересня 1995 року, право власності на майно, що було предметом договору купівлі-продажу

№ 1Д-910, зареєстровано за фізичною особою ОСОБА_1 , який набув його відповідно до нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу. Дійсність цього договору та правомірність набуття права власності вказаною фізичною особою не були предметом судового розгляду. Судом зобов`язано Івано-Франківське ОБТІ скасувати реєстрацію дублікату та відновити реєстрацію оригіналу договору № 1Д-910. Таким чином, рішенням суду передбачено змінити правовстановлюючий документ, на підставі якого було зареєстровано право власності ЗАТ «Світлиця», та не передбачається зобов`язання Івано-Франківського ОБТІ скасувати реєстрацію права власності фізичної особи ОСОБА_1 на придбане у ЗАТ «Світлиця» майно (а. с. 88-89, т. 2).

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 04 травня

2007 року у справі № 7/94, залишеним без змін ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 31 липня 2009 року у справі № 7/94-6/84, визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень площею 1230,50 кв. м по АДРЕСА_1 від 13 лютого

2004 року, укладений між ЗАТ «Світлиця» та ОСОБА_1 .

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 12 червня

2008 року встановлено порядок виконання рішення суду від 09 вересня

2004 року, а саме ОКП «Івано-Франківське ОБТІ», як відповідачу, необхідно зареєструвати право власності на нежитлові приміщення на

АДРЕСА_1 , за власником (ТОВ «Гостинець»,

АДРЕСА_1) на підставі оригіналу договору купівлі-продажу № 1Д-910 від 28 вересня 1995 року та рішення господарського суду Івано-Франківської області від 09 вересня 2004 року у справі № 18/331 (а. с. 31-32, т. 1).

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26 січня

2010 року у справі № 7/94-6/84, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 27 квітня 2010 року, ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 31 липня 2009 року у справі № 7/94-6/84 та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 04 травня 2007 року у справі № 7/94 скасовано та прийнято нове рішення, яким у позові ОСОБА_6 до ОСОБА_1 , ОСОБА_9 , ТОВ «Гостинець» про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень площею 1 230,50 кв. м по АДРЕСА_1

від 13 лютого 2004 року, укладеного між ЗАТ «Світлиця» в особі голови правління ОСОБА_9 та ОСОБА_1 відмовлено

(а. с. 36-40, 46-48, т. 1).

04 лютого 2010 року ухвалою Львівського апеляційного господарського суду роз`яснено зміст постанови Львівського апеляційного господарського суду від 26 січня 2010 року в частині того, що в результаті скасування рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 04 травня 2007 року, яким було визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень площею 1 230,50 кв. м по

АДРЕСА_1 від 13 лютого 2004 року, підлягає відновленню право власності ОСОБА_1 на вказані нежитлові приміщення, яке він набув на підставі договору купівлі-продажу від 13 лютого 2004 року, а саме

Івано-Франківське ОБТІ зобов`язане відновити запис в реєстрі прав власності на нерухоме майно щодо ОСОБА_1 , як власника вищевказаних нежитлових приміщень згідно договору купівлі-продажу від 13 лютого

2004 року, та скасувати попередній запис щодо права власності на це майно (а. с. 44-45, т. 1).

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду

від 10 червня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29 травня 2012 року, визнано протиправними дії ОКП «Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації» по здійсненні реєстраційного запису про право власності за ТОВ «Гостинець» на нежитлові приміщення, загальною площею 1 287,1 кв. м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та видачі витягу про реєстрацію такого права власності за ТОВ «Гостинець»; зобов`язано ОКП «Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації» скасувати реєстраційний запис про реєстрацію права власності за

ТОВ «Гостинець» на вказані нежитлові приміщення та відновити реєстраційний запис про реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на ці нежитлові приміщення (а. с. 49-56, 57-62, т. 1).

Вироком Франківського районного суду м. Львова від 10 лютого 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області

від 13 червня 2014 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 травня 2015 року,

ОСОБА_1 визнано невинним та виправдано у пред`явлених йому обвинуваченнях за частиною четвертою статті 190, частиною другою

статті 194, частинами першою, третьою, четвертою статті 358, частиною другою статті 364-1 КК України, ОСОБА_9 визнано невинною та виправдано у пред`явлених їй обвинуваченнях за частиною четвертою

статті 190, частиною другою статті 364-1, частиною другою

статті 366 КК України. Приміщення по

АДРЕСА_1 повернуто власнику ОСОБА_1

(а. с. 63-95, 98-105, т. 1).

Відповідно до копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 24216525 від 14 липня 2014 року

12 липня 2014 року зареєстровано право власності ОСОБА_1 на нежитлові приміщення, розташовані за адресою:

АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 13 лютого

2004 року (а. с. 96-97, т. 1).

23 грудня 2015 року ОСОБА_1 подарував 1/2 частку від належних йому на праві власності нежитлових приміщень по

АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 (а. с. 106-107, т. 1).

Право власності ОСОБА_2 на вказану 1/2 частку нежитлових приміщень по АДРЕСА_1 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 23 грудня 2015 року (а. с. 24, т. 1).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 172610102 від 04 липня 2019 року 02 жовтня 2018 року державний реєстратор Івано-Франківської філії КП «Центр реєстрації прав» Корецької районної ради Рівненської області Котик В. Г. вніс до реєстру відомості про припинення права власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на вищевказане нерухоме майно. Підставами внесення відомостей вказано: вирок Галицького районного суду міста Львова

від 14 травня 2007 року; рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 09 вересня 2004 року; ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 07 серпня 2007 року; ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 12 червня 2008 року. Індексний номер рішення 43306174

(а. с. 20-30, т. 1).

Цього ж дня державний реєстратор Котик В. Г. зареєстрував право приватної власності на спірні нежитлові приміщення по

АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 405427326101, за ТОВ «Гостинець». Підставою виникнення права власності вказано: акт передачі державного майна від 20 жовтня 1995 року; договір купівлі-продажу державного майна № 1Д-910 від 28 вересня 1995 року; рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 09 вересня

2004 року; ухвала Господарського суду Івано-Франківської області

від 12 червня 2008 року. Підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 43306503 від 02 жовтня 2018 року.

Також у цей же день державний реєстратор Котик В. Г. прийняв рішення, згідно якого зареєстрував право приватної власності на вищевказані нежитлові приміщення за ОСОБА_3 і одночасно цим же рішенням припинив право власності ТОВ «Гостинець». Підставою виникнення права власності вказано: акт приймання-передачі нерухомого майна від 02 жовтня 2018 року, виданий ОСОБА_4 від імені ТОВ «Гостинець» на ім`я ОСОБА_3 , в інтересах якої діє ОСОБА_12 ; протокол загальних зборів учасників ТОВ «Гостинець» від 02 жовтня 2018 року. Підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 43309091 від 02 жовтня 2018 року.

02 листопада 2018 року державний реєстратор Котик В. Г. зареєстрував право приватної власності (перехід прав власності) на нежитлові приміщення по АДРЕСА_1 за ТОВ «Аквінта». Підставою виникнення права власності вказано акт приймання-передачі нерухомого майна від 01 листопада 2018 року, виданий ОСОБА_3 на ім`я

ТОВ «Аквінта». Підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 43843346 від 02 листопада 2018 року.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пунктів 1, 2, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною першою статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Позов може бути пред`явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо другої сторони діє в цивільному процесі самостійно. Участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є спільні права чи обов`язки кількох позивачів або відповідачів;

2) права та обов`язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права і обов`язки (ст. 50 ЦПК України).

Частиною першою статті 51 ЦПК України передбачено право суду першої інстанції за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного

провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача.

У своєму позові ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заявили вимоги, у тому числі, про скасування записів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 02 жовтня 2018 року про вчинення реєстраційних дій щодо реєстрації права власності ТОВ «Гостинець» та ОСОБА_3 на нежитлові приміщення по АДРЕСА_1 , однак відповідачами визначили лише державного реєстратора Івано-Франківської філії КП «Центр реєстрації прав» Корецької районної ради Рівненської області Котика В.Г. та ТОВ «Аквінта», посилаючись на те, що на час звернення до суду з позовом, ні ТОВ «Гостинець», ні ОСОБА_3 не належало речове право на спірне приміщення по АДРЕСА_1 . Ухвалою суду від 27 вересня 2019 року саме за заявою позивачів вказані особи залучені до участі у справі третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Правом на залучення до участі в справі співвідповідачів позивачі не скористались.

Відповідно до частини першої статті 53 ЦПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї зі сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Зі змісту наведених норм вбачається, що третя особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має перебувати з однією із сторін у матеріальних правовідносинах, які в результаті прийняття судом рішення у справі зазнають певних змін.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 25 червня 2019 року в справі № 910/17792/17 вказала, що підставою для вступу (залучення) в судовий процес такої третьої особи є її заінтересованість у результатах вирішення спору - ймовірність виникнення в майбутньому в неї права на позов або пред`явлення до неї позовних вимог зі сторони позивача чи відповідача. Водночас предмет спору повинен перебувати за межами цих правовідносин, інакше така особа може мати самостійні вимоги на предмет спору. Для таких третіх осіб неможливий спір про право з протилежною стороною у зазначеному процесі. Якщо такий спір допускається, то ця особа повинна мати становище співвідповідача у справі, а не третьої особи.

З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що не можна покладати на третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, будь-які матеріально-правові обов`язки, а також встановлювати чи захищати їх права, тобто винести рішення або ухвалу суду про права чи обов`язки цих третіх осіб.

Аналогічний висновок Великої Палати Верховного Суду міститься в постанові від 02 жовтня 2018 року в справі № 911/488/18, згідно якого, якщо ж на думку позивача, саме в результаті державної реєстрації права власності за третьою особою - суб`єктом звернення та такою послугою порушується (не визнається, оспорюється) право власності позивача, то має місце спір позивача про цивільне право з цією особою, яка і має бути належним відповідачем у спорі про скасування запису про проведену державну реєстрацію речового права за особою, адже наслідки вирішення такого спору судом безпосередньо впливають на зміст та стан речового права саме цією особи.

Відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі в цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

Враховуючи обсяг процесуальних прав та обов`язків, визначених

статтями 4, 43 та 49 ЦПК України, сторонами вважаються особи, які є учасниками спірного матеріального правовідношення. Ознаками сторін, які відрізняють їх від інших осіб, які беруть участь у справі (зокрема третіх осіб) є те, що сторони - це особи, між якими виник спір про право, який є предметом розгляду та вирішення судом, та на сторони поширюються усі наслідки судового рішення.

Згідно з частиною шостою статті 53 ЦПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог, мають процесуальні права і обов`язки, встановлені статтею 43 цього Кодексу. Таким чином, на них не поширюються права, передбачені статтею 49 ЦПК України.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що залучення до участі у справі ТОВ «Гостинець» і

ОСОБА_3 , як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог, не відповідає їх процесуальному статусу як учасників спірних матеріальних правовідносин.

Згідно висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 22 січня

2020 року у справі № 344/13973/17 пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову. Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості

позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 17 квітня

2018 року в справі № 523/9076/16-ц, від 23 січня 2019 року в справі

№ 303/2845/15-ц та від 02 жовтня 2019 року в справі № 461/6793/15-ц.

Доводи касаційної скарги про те, що позовні вимоги щодо скасування запису про реєстрацію права власності за ТОВ «Гостинець» і щодо ОСОБА_3 були вже похідними після двох перших вимог про скасування запису про припинення права власності позивачів є необґрунтованими та не спростовують їх наявність у позовній заяві позивачів та вимог саме до

ТОВ «Гостинець» і щодо ОСОБА_3 .

За змістом статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскарженого судового рішення, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 400 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 23 червня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович