Постанова
Іменем України
01 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 344/16785/19
провадження № 61-3151св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради, Івано-Франківська міська рада,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Департамент комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області у складі судді Пастернак І. А. від 06 жовтня 2021 року та постанову
Івано-Франківського апеляційного суду у складі судді: Василишин Л. В., Фединяка В. Д., Пнівчук О. В., від 20 січня 2022 року.
Зміст позовної заяви та її обґрунтування
У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувсядо суду з позовом до виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, Івано-Франківської міської ради про визнання незаконними та скасування рішень.
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що він є власником частини домоволодіння по АДРЕСА_1 , яку отримав в дар від свого батька ОСОБА_2 . Поруч із домоволодінням знаходиться земельна ділянка, через яку проходить доступ (прохід та заїзд) до його домоволодіння. Вказана земельна ділянка раніше перебувала у користуванні його батька, як попереднього власника домоволодіння, на підставі договору оренди, укладеного з Івано-Франківською міською радою 09 березня 2006 року.
Посилався на те, що 19 серпня 2016 року він отримав дозвіл на складання проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Під час виготовлення цього проєкту суміжним землекористувачем ТОВ «Траян» йому було відмовлено в погодженні акту меж землекористування, у зв`язку з чим, він звернувся до узгоджувальної комісії виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради.
28 квітня 2017 року узгоджувальна комісія виконавчого комітету
Івано-Франківської міської ради з розгляду земельних спорів прийняла рішення № 177, яким відмовила йому у розгляді вказаного питання, оскільки межі земельної ділянки не погоджено не лише з ТОВ «Траян», а й з громадянином ОСОБА_3 , який являється власником суміжної земельної ділянки. При цьому у рішенні зазначено, що суміжна земельна ділянка площею 0,0472 га, цільове призначення якої - будівництво і обслуговування житлового будинку, по АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 2610100000:05:001:0180, перейшла у власність ОСОБА_3 від ОСОБА_4 .
Заочним рішенням Івано-Франківського міського суду від 23 квітня 2019 року визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 13 березня 2017 року, за яким право власності на земельну ділянку площею 0,0472 га, кадастровий номер: 2610100000:05:001:0180, перейшло від ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , скасовано державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, запис про державну реєстрацію права власності, витребувано земельну ділянку і повернуто її у власність територіальної громади в особі Івано-Франківської міської ради.
В подальшому, 14 серпня 2019 року виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради схвалено рішення № 975 «Про внесення на розгляд сесії
Івано-Франківської міської ради проєкту рішення «Про проведення земельних торгів», а 16 серпня 2019 року Івано-Франківською міською радою прийнято рішення № 200-28 «Про проведення земельних торгів», яким затверджено перелік земельних ділянок, умови продажу та стартові ціни лотів, призначених для продажу на земельних торгах (додаток 2), серед яких значиться земельна ділянка площею 0,0472 га по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, кадастровий номер 2610100000:05:001:0180 (умови продажу: право оренди строком на 5 років).
ОСОБА_1 вважає вказані рішення незаконними, прийнятими без затвердженої документації із землеустрою та за відсутності звернень громадян чи юридичних осіб щодо намірів забудови земельної ділянки. Посилався на те, що відповідачі незаконно включили зазначену вище земельну ділянку до переліку земельних ділянок, які підлягають продажу на земельних торгах, а прийняті ними рішення порушують його законні права та інтереси щодо подальшої реалізації прав на таку земельну ділянку або її частину.
Вказував, що спеціалістами Департаменту комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради у його присутності проводилося виїзне обстеження суміжних земельних ділянок по АДРЕСА_1 , в результаті чого було встановлено, що заїзд і доступ до його домоволодіння можливий зі сторони АДРЕСА_4 через земельну ділянку з кадастровим номером 2610100000:05:001:0180. Відтак, оскільки він є єдиним власником домоволодіння, вхід до якого проходить виключно через зазначену вище земельну ділянку, він має переважне право на передачу такої земельної ділянки чи її частини у користування або у власність.
Крім того позивач вказував на те, що відповідачі порушили його законні права та інтереси щодо належного доступу до інформації, оскільки в додатку № 2 до рішення «Про проведення земельних торгів», оприлюдненому на офіційному веб-сайті Івано-Франківської міської ради, не містяться відомості про включення до переліку земельних ділянок, призначених для продажу на земельних торгах, земельної ділянки площею 0,0472 га по
АДРЕСА_1 , цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, кадастровий номер 2610100000:05:001:0180.
Ураховуючи наведене, а також зміну позовних вимог, ОСОБА_1 просив: визнати незаконним та скасувати пункт 1 рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 14 серпня 2019 року № 975 «Про внесення на розгляд сесії Івано-Франківської міської ради проєкту рішення «Про проведення земельних торгів» в частині погодження (схвалення) пункту 2 проєкту рішення «Про проведення земельних торгів» щодо виставлення на земельні торги, встановлення умов продажу (право оренди строком 5 років), встановлення стартової ціни лоту (згідно з нормативно-грошовою оцінкою), проведення земельних торгів згідно з додатком № 2 до цього проєкту рішення відносно земельної ділянки площею 0,0472 га по АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, кадастровий номер 2610100000:05:001:0180 (присадибна ділянка), включеної до переліку земельних ділянок, призначених для продажу на земельних торгах, у додатку № 2 до проєкту рішення «Про проведення земельних торгів», погодженого (схваленого) 14 серпня 2019 року виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради; визнати незаконним та скасувати пункт 2 рішення Івано-Франківської міської ради 28-ї сесії, 7-го демократичного скликання
від 16 серпня 2019 року № 200-28 «Про проведення земельних торгів» в частині виставлення на земельні торги, встановлення умов продажу (право оренди строком 5 років), встановлення стартової ціни лоту (згідно з нормативно-грошовою оцінкою), проведення земельних торгів згідно з додатком № 2 до цього рішення відносно зазначеної вище земельної ділянки, призначеної для продажу на земельних торгах згідно з пунктом 2 рішення Івано-Франківської міської ради 28 сесії, 7-го демократичного скликання від 16 серпня 2019 року № 200-28 «Про проведення земельних торгів», включеної до переліку земельних ділянок, призначених для продажу на земельних торгах, у додаток № 2 до вказаного рішення.
Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області
від 28 січня 2020 року залучено до участі в цій справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Департамент комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради.
Стислий виклад позицій інших учасників справи
Івано-Франківська міська рада та її виконавчий комітет заперечували проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , посилаючись на їх необґрунтованість. Зазначали, що позивачу та приватній фірмі «Кебель» було надано дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 в межах існуючої забудови. Під час погодження меж земельної ділянки суміжні землекористувачі відмовилися погоджувати межі земельної ділянки, що стало підставою для звернення ОСОБА_1 та ПФ «Кебель» із заявою до узгоджувальної комісії виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради по розгляду земельних спорів, яку було розглянуто у встановленому законом порядку.
Посилалися на те, що позивач не звертався із клопотанням про виділення йому земельної ділянки по АДРЕСА_1 , а тому безпідставними вважали доводи ОСОБА_1 про надання йому дозволу на складання проєкту землеустрою по відведенню земельної ділянки площею 0,0620 га, яка включає в себе земельну ділянку площею 0,0472 га по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2610100000:05:001:0180, оскільки спірна земельна ділянка є вільною від забудови, сформованою за іншою адресою.
Звертали увагу, що під час розгляду судової справи №344/4776/18 за позовом першого заступника керівника Івано-Франківської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Івано-Франківської міської ради до ОСОБА_3 ,
ОСОБА_4 , третя особа - ОСОБА_1 встановлено, що зазначена вище земельна ділянка вибула з володіння власника Івано-Франківської міської ради незаконним шляхом та за рішенням Івано-Франківського міського суду від 23 квітня 2019 року повернута законному власнику.
Вважали, що проєкти оскаржуваних рішень опубліковані без порушень Закону України «Про доступ до публічної інформації» та статті 29 регламенту Івано-Франківської міської ради, а внесені Департаментом комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради доповнення здійснені в межах чинного законодавства.
Департамент комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради заперечував проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , посилаючись на їх необґрунтованість. Зазначав, що рішення Івано-Франківської міської ради від 16 серпня 2019 року № 200-28 «Про проведення земельних торгів», яким було визначено перелік земельних ділянок, умови продажу та стартові ціни лотів, призначених для продажу на земельних торгах (лот 1,
АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2610100000:05:001:0180), не порушує права та інтереси позивача. На момент підготовки проєкту та прийняття рішення зазначена земельна ділянка була сформована, вільна від забудови та перебувала в комунальній власності. При цьому рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 19 листопада 2019 року №1383 «Про внесення змін у додаток рішення виконавчого комітету міської ради від 17 жовтня 2019 року №1228» було вилучено з переліку лот 1 по земельній ділянці АДРЕСА_1 .
Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області
від 06 жовтня 2021 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не довів належними та допустимими доказами порушення його прав та законних інтересів у зв`язку з прийняттям оскаржуваних рішень. Судом першої інстанції враховано обставини, встановлені судами у справі № 300/1974/19, атакож дотримання відповідачем процедури ухвалення оскаржуваних рішень, наявність у позивача права на участь у земельних торгах та укладення договору про встановлення земельного сервітуту, а також виключення спірної земельної ділянки із переліку лотів для проведення аукціону.
Основний зміст та мотиви судового рішення апеляційного суду
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 20 січня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення
Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 06 жовтня
2021 року залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про недоведеність порушених прав позивача, зазначивши також, що строк договору оренди земельної ділянки, площею 0,0624 по АДРЕСА_1 , який був укладений його батьком, як попереднім власником квартири за указаною адресою, закінчився у 2009 році, а дозвіл надано на складання проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 в межах існуючої забудови, для обслуговування квартири та нежитлових приміщень, що є відмінною від земельної ділянки по АДРЕСА_1 , яка перебувала у власності інших осіб та щодо отримання якої позивач до органу місцевого самоврядування не звертався. Суд апеляційної інстанції послався на те, що співвласниками приміщень по АДРЕСА_1 , окрім ОСОБА_1 , є також ПФ «Кебель» та ТзОВ «Траян». З огляду на це земельна ділянка може надаватися лише для обслуговування цілого будинку, а не окремому власнику квартири чи нежитлових приміщень. Суд апеляційної інстанції врахував помилкове посилання суду першої інстанції на процедуру продажу земельних ділянок на земельних торгах на час розгляду справи, а не на час ухвалення оскаржуваних рішень, однак дійшов висновку, що зазначене порушення не призвело до неправильного вирішення спору.
Узагальнені доводи касаційної скарги
09 березня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 06 жовтня 2021 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 20 січня 2022 року, ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Підставою касаційного оскарження рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 06 жовтня 2021 року та постанови
Івано-Франківського апеляційного суду від 20 січня 2022 року заявник зазначає неправильне застосування норм матеріального права, а саме застосування норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Судувід 23 січня 2019 року у справі № 308/10112/16-а, від29 вересня 2020 року у справі №688/2908/16-ц, та у постановах Верховного Суду від 10 липня 2018 року у справі № 727/9360/17, від 13 листопада 2018 року у справі № 920/1/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 206/4713/17-ц, від 03 червня 2020 року у справі № 560/1049/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України).
Крім того, заявник указує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме: абзацу другого частини другої статті 134 Земельного кодексу України та частини одинадцятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» у поєднанні з положеннями пункту 1 частини першої статті 3, статті 5, частини третьої статті 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації» у редакції від 01 травня 2015 року (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Також заявник указує на порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки, а також встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що суди попередніх інстанцій не звернули уваги, що ще у 2016 році заявник звертався до органу місцевого самоврядування з метою отримання в оренду спірної земельної ділянки, яка була частиною земельної ділянки, наданої в оренду його батьку, як попередньому власнику житлового приміщення. Включення земельної ділянки до переліку земельних ділянок, які підлягають продажу, позбавляє його можливості отримати її в оренду.
ОСОБА_1 посилається на те, що виділення земельної ділянки для обслуговування окремого домоволодіння (квартири) у небагатоквартирному житловому будинку є таким, що відповідає вимогам закону та практиці Верховного Суду.
Вважає, що спірна земельна ділянка є ділянкою, яка призначена та є необхідною для обслуговування належного йому із ПП «Кебель» майна (небагатоквартирного житлового будинку), однак була незаконно вилучена з користування власників такого майна, шляхом формування нової земельної ділянки, що не позбавляє його права на отримання її у користування або у власність без проведення земельних торгів.
Зазначає також про порушення свого права на отримання інформації про прийняття відповідачами оскаржуваних рішень та незаконну передачу спірної земельної ділянки на торги за наявності накладеного арешту на таке майно у межах кримінального провадження.
Посилається також на наявність процесуальних порушень, допущених судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржених судових рішень, а саме: відсутність у матеріалах справи вступної та резолютивної частини постанови Івано-Франківського апеляційного суду, проголошеної 20 січня 2022 року, що ставить під сумнів дійсне волевиявлення членів колегії суду апеляційної інстанції, ухваленого в нарадчій кімнаті; неправильне застосування судом першої інстанції положень частини четвертої статті 82 ЦПК України (відсутність преюдиційних обставин); неврахування доказів входження спірної земельної ділянки до площі земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ; ухвалення рішення на підставі недопустимих доказів (пояснення третьої особи), а також рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 19 листопада 2019 року № 1383 про внесення змін в додаток до рішення виконавчого комітету міської ради від 17 жовтня 2019 року № 1228 «Про встановлення дати земельних торгів», з огляду на відсутність відповідних повноважень на вчинення дій щодо організації торгів у виконавчого комітету, а також законодавчої процедури вилучення лотів із земельних торгів; ненадання оцінки іншим доказам у справі; порушення принципів рівності та змагальності сторін (відмова у наданні достатнього часу для ознайомлення із письмовими поясненнями третьої особи, відхилення клопотання про відкладення розгляду справи, відмова у задоволенні клопотання про витребування доказів).
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 23 травня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі № 344/16785/19.
У червні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
19 січня 2023 року на підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду справу
№ 344/16785/19 розподілено судді-доповідачеві.
Ухвалою Верховного Суду від 25 січня 2023 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Короткий зміст відзивів на касаційну скаргу
10 червня 2022 року Департамент комунальних ресурсів та сільського господарства Івано-Франківської міської ради подав через засоби поштового зв`язку до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу
ОСОБА_1 , у якому, посилаючись на необґрунтованість її доводів, просить відмовити у її задоволенні, а оскаржені судові рішення залишити без змін. Зазначає, що спірна земельна ділянка є сформованою, вільною від забудов та відмінною від земельної ділянки, яка розташована під належним позивачу нерухомим майном, а тому у органу місцевого самоврядування були відсутні обмеження щодо передачі її на земельні торги. Акцентує увагу на встановлених судовими рішеннями у інших справах обставини законності реєстрації права власності спірної земельної ділянки за територіальною громадою м. Івано-Франківська (справа № 344/21193/19), а також права на передачу її на земельні торги (справа № 300/1974/19). Наголошує, що позивач не позбавлений права на участь у земельних торгах чи укладення договору про встановлення земельного сервітуту.
10 червня 2022 року Івано-Франківська міська рада та її виконавчий комітет подали через засоби поштового зв`язку до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому посилаються на безпідставність та необґрунтованість її доводів. Зазначає про відсутність порушеного права позивача у зв`язку з прийняттям оскаржуваних рішень, оскільки земельні ділянки по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 є різними, а позивач, як власник жилого приміщення за адресою;
АДРЕСА_1 , є фактичним користувачем не сформованої та не переданої у власність чи користування земельної ділянки, на якій розташований житловий будинок. При цьому дозвіл на розробку проєкту землеустрою позивачу надано також щодо земельної ділянки по
АДРЕСА_1 та лише у межах існуючої забудови. Додатково зауважують, що проєкт рішення міської ради був опублікований та внесений на розгляд сесії міської ради відповідно до вимог чинного законодавства.
У письмових поясненнях на подані іншими учасниками справи відзиви на касаційну скаргу ОСОБА_1 зазначає про безпідставність доводів відповідачів та третьої особи про наявність преюдиційних обставин, встановлених судовими рішеннями у справах № 344/21193/19 та № 300/1974/19, оскільки у своїх поясненнях у цій справі представники відповідачів та третьої особи не могли відповісти на питання чи включає спірна земельна ділянка площу земельної ділянки, на яку він отримав дозвіл на складання проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 . Також посилається на пропуск процесуальних строків для подання зазначених вище відзивів на касаційну скаргу, що свідчить про неможливість їх прийняття.
У запереченнях на письмові пояснення ОСОБА_1 . Департамент комунальних ресурсів та сільського господарства Івано-Франківської міської ради посилається на правильність урахування судами попередніх інстанцій преюдиційних обставин, встановлених у судових рішеннях за позовами ОСОБА_1 до тих же відповідачів, що і у справі, яка переглядається в касаційному порядку, а також надання позивачу дозволу на складання проєкту землеустрою по відведенню земельної ділянки лише у межах існуючої забудови по АДРЕСА_1 . Спростовуючи доводи ОСОБА_1 про пропуск процесуального строку на подання відзиву, Департамент надав роздруківку щодо відстеження супровідного листа Верховного Суду.
При оцінці доводів позивача щодо пропуску відповідачами та третьою особою строку для подання відзивів на касаційну скаргу колегія суддів зауважує, що згідно із повідомленнями про вручення поштових відправлень учасникам справи Івано-Франківська міська рада, її виконавчий комітет та Департамент комунальних ресурсів та сільського господарства Івано-Франківської міської ради отримали копію ухвали про відкриття касаційного провадження та копію касаційної скарги 31 травня 2022 року, у зв`язку із чим подані 10 червня
2022 року зазначеними учасниками справи відзиви на касаційну скаргу є такими, що подані у межах встановленого судом строку для їх подання
(10 днів з дня вручення ухвали Верховного Суду від 23 травня 2022 року про відкриття касаційного провадження).
Фактичні обставини справи, встановлені судами
09 березня 2006 року Івано-Франківська міська рада, підприємець
ОСОБА_2 та підприємець ОСОБА_5 уклали договір оренди землі, яка розташована по АДРЕСА_1 , площею 0,0624 га, цільове призначення- для будівництва житлового будинку з вбудованими приміщеннями торгово-офісного призначення. Термін дії договору - три роки.
09 липня 2009 року ОСОБА_2 подарував ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 (договір дарування квартири посвідчений нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Біланюк С. М., зареєстрований в реєстрі за № 2882).
10 липня 2009 року ОСОБА_1 зареєстрував право власності на зазначену вище квартиру (реєстраційний номер - 27723670, номер запису - 7438, в книзі - 202).
Співвласниками приміщень по АДРЕСА_1 , окрім ОСОБА_1 , є також ПФ «Кебель» та ТОВ «Траян».
Згідно із відповіддю виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 05 березня 2020 року № 14/01-18/860, за наслідками розгляду проєкту рішення «Про внесення на розгляд сесії міської ради проєкту рішення «Про розгляд клопотань фізичних і юридичних осіб із земельних питань» на засіданні 21 липня 2016 року виконавчим комітетом прийнято рішення № 506 «Про внесення на розгляд сесії міської ради проєкту рішення «Про розгляд клопотань фізичних і юридичних осіб із земельних питань», яким надано дозвіл на складання проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 , в межах існуючої забудови, для обслуговування квартири та нежитлових приміщень громадянину ОСОБА_1 та ПФ «Кебель».
Рішенням сесії міської ради від 19 серпня 2016 року № 258-7 надано дозвіл на складання проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 в межах існуючої забудови для обслуговування квартири та нежитлових приміщень ОСОБА_1 та ПФ «Кебель», що підтверджується листом виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 12 грудня 2019 року №13/358-19.
Відповідно до витягу з протоколу № 177 від 28 квітня 2017 року засідання узгоджувальної комісії виконавчого комітету міської ради по розгляду земельних спорів, на порядку денному був лист ПФ «Кебель» і громадянина ОСОБА_1 , які виготовляють проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 для обслуговування квартири та нежитлових приміщень. Межі вказаної земельної ділянки не погоджені суміжним землекористувачем ТОВ «Траян». Додатково надано інформацію, що у власності ОСОБА_4 знаходилася суміжна земельна ділянка по АДРЕСА_1 , площею 0,0472 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Право власності на зазначену ділянку перейшло до ОСОБА_3 . Комісія вирішила погодити ПФ «Кебель» і ОСОБА_1 непогоджені межі земельної ділянки на АДРЕСА_1 , для обслуговування квартири та нежитлових приміщень.
Заочним рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 23 квітня 2019 року у справі № 344/4776/18 задоволено позов першого заступника керівника Івано-Франківської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Івано-Франківської міської ради до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та частково задоволено позов третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - ОСОБА_1 .
Скасовано запис про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,0472 га по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, кадастровий номер 2610100000:05:001:0180, проведену державним реєстратором ДП «Діпромісто» (ДП «Сетам») Цалин Ю. В. 18 лютого 2017 року за № 19134276 на підставі підробленого державного акту від 30 серпня 1994 року № 2319.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 13 березня 2017 року № 924 земельної ділянки площею 0,0472 га по
АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку (кадастровий номер 2610100000:05:001:0180), укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 , посвідчений 13 березня 2017 року приватним нотаріусом Квочак Л. Т., як такий, що порушує публічний порядок (нікчемний правочин).
Скасовано запис про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,0472 га по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, кадастровий номер 2610100000:05:001:0180, проведену 13 березня 2017 року за № 19406515 приватним нотаріусом Квочак Л. Т. на підставі укладеного договору № 924
від 13 березня 2017 року.
Витребувано з незаконного володіння ОСОБА_3 на користь територіальної громади м. Івано-Франківська в особі Івано-Франківської міської ради земельну ділянку площею 0,0472 га по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку (кадастровий номер 2610100000:05:001:0180).
Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, власником земельної ділянки з кадастровим номером 2610100000:05:001:0180, площею 0,0472 га, цільове призначення
якої - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), є територіальна громада м. Івано-Франківська в особі Івано-Франківської міської ради, форма власності: комунальна. Право власності зареєстровано 23 липня 2019 року на підставі рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області
від 23 квітня 2019 року у справі № 344/4776/18.
Згідно з листом управління адміністративних послуг виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 02 жовтня 2019 року, за відомостями з програмного забезпечення «Універсам послуг» ОСОБА_1 не звертався до Центру надання адміністративних послуг м. Івано-Франківська з приводу земельної ділянки, що знаходиться по АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, кадастровий номер 2610100000:05:001:0180.
Рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 14 серпня 2019 року № 975 вирішено внести на розгляд міської ради проєкт рішення «Про проведення земельних торгів» щодо встановлення умов продажу, стартових цін лотів, зокрема, на земельну ділянку по АДРЕСА_1 , площею 0,0472 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, кадастровий номер 2610100000:05:001:0180. Умовою продажу такої земельної ділянки визначено право оренди строком на 5 років.
Рішенням 28-ї сесії сьомого демократичного скликання Івано-Франківської міської ради від 16 серпня 2019 року № 200-28 вирішено виставити на земельні торги, встановити умови продажу, стартові ціни лотів та провести земельні торги, зокрема, вищезазначеної земельної ділянки
Рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради
від 19 листопада 2019 року № 1383 вирішено внести зміни в додаток до рішення виконавчого комітету міської ради від 17 жовтня 2019 року № 1228 «Про встановлення дати земельних торгів», а саме вилучено лот 1, що на АДРЕСА_1 з продажу на торгах.
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 25 вересня 2020 року, залишеним без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду
від 17 грудня 2020 року та постановою Верховного Суду від 24 січня 2022 року, у справі 344/21193/19 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Івано-Франківської міської ради про скасування запису про державну реєстрацію права власності за територіальною громадою м. Івано-Франківська, в особі Івано-Франківської міської ради, на земельну ділянку по АДРЕСА_1 , площею 0,0472 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, кадастровий номер 2610100000:05:001:0180.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2020 року скасовано рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2020 року у справі № 300/1974/19 та прийнято постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Івано-Франківська міська рада, про визнання протиправними дій відмовлено.
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах та якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).
Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 зазначеної Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.
Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).
Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Конституційний Суд України, вирішуючи питання щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, у Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 поняття «порушене право», за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в цьому ж рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
Відповідно до статті 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.
Підставами для визнання недійсним акта (рішення) є його невідповідність вимогам законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.
Відповідно до частини першої статті 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилався на порушення оскаржуваними рішеннями органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки на земельні торги його права на отримання у користування чи у власність спірної земельної ділянки у порядку статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, як власника об`єкту нерухомого майна, який розташований на такій земельній ділянці, а також особи, якій надано дозвіл на розробку проєкту землеустрою на земельну ділянку.
Відповідно до частини другої статті 124 ЗК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.
Згідно із частиною другою статті 134 ЗК України, у зазначеній вище редакції, не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі, зокрема, розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.
Згідно із частиною третьою статті 134 ЗК України, земельні торги не проводяться при наданні (передачі) земельних ділянок громадянам у випадках, передбачених статтями 34, 36 та 121 цього Кодексу, а також передачі земель загального користування садівницькому товариству та дачному кооперативу. Земельні торги не проводяться при безоплатній передачі земельних ділянок особам, статус учасника бойових дій яким надано відповідно до пунктів 19 і 20 частини першої статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
У частині першій статті 377 ЦК України, у редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваних рішень органу місцевого самоврядування, передбачено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Стаття 120 ЗК України закріплює загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19) наголошено, що Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на важливість принципу superficies solo cedit (збудоване на землі слідує за нею). Принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства.
Перехід майнових прав до іншої особи зумовлює перехід до неї і прав на ту частину земельної ділянки, на якій безпосередньо розташований відповідний об`єкт нерухомості, та частину земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування.
Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 689/26/17.
Встановивши, що спірна земельна ділянка по АДРЕСА_1 є сформованою, вільною від забудов, належить на праві власності територіальній громаді м. Івано-Франківська та не передана у власність чи користування іншим особам, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність винятків, передбачених частинами другою, третьою статті 134 ЗК України, для заборони передачі такої земельної ділянки на земельні торги.
При цьому судами попередніх інстанцій було надано належну правову оцінку доводам ОСОБА_7 про порушення його права на отримання спірної земельної ділянки у користування чи у власність та обґрунтовано зазначено, що оскільки позивачу належить квартира
АДРЕСА_1 , він згідно з положеннями статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України є фактичним землекористувачем такої земельної ділянки, яка необхідна для розміщення будинку. Водночас оскаржувані рішення органів місцевого самоврядування стосуються передачі на земельні торги земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1 , яка є відмінною від земельної ділянки, на якій розташований житловий будинок, частково належний позивачу. Судами взято до уваги обставини, встановлені судовими рішеннями у справі
№ 344/21193/19 за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської міської ради про скасування запису про державну реєстрацію права власності територіальної громади м. Івано-Франківська в особі Івано-Франківської міської ради на земельну ділянку площею 0,0472 га на АДРЕСА_1 , якими підтверджено законність державної реєстрації права власності територіальної громади м. Івано-Франківська на спірну земельну ділянку.
Також апеляційним судом слушно взято до уваги обставини, встановлені судами у справі № 300/1974/19.
Посилання заявника на неможливість врахування зазначених обставин судами попередніх інстанцій, як преюдиційних, не узгоджуються з положеннями частини четвертої статті 82 ЦПК України, з огляду на те, що судові рішення у справі № 344/21193/19 ухвалені між тими самими сторонами, що і у справі, яка переглядається, та стосуються встановлення факту законності державної реєстрації права власності на спірну земельну ділянку, як окремого об`єкту нерухомого майна, з чим не погоджується позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги у цій справі.
Колегія суддів погоджується із мотивами судів попередніх інстанцій щодо відхилення доводів позивача про порушення його права проїзду до земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки ОСОБА_1 не позбавлений права на участь у земельних торгах щодо спірної земельної ділянки, або на укладення договору про встановлення земельного сервітуту з власником земельної ділянки. Про неможливість реалізації зазначених прав позивач не зазначав при зверненні до суду із цим позовом, при цьому відповідачами було неодноразово роз`яснено йому зазначені права.
Ураховуючи наведене, законним і обґрунтованим слід визнати висновок судів попередніх інстанцій про недоведеність позовних вимог ОСОБА_1 , а саме факту порушення його прав та законних інтересів при прийнятті оскаржуваних рішень міською радою та її виконавчим комітетом.
Висновки судів попередніх інстанцій не суперечать висновкам Верховного Суду, на які містяться посилання у касаційній скарзі, з урахуванням встановлених у цій справі обставин відсутності факту порушення прав позивача при винесення відповідачами оскаржуваних рішень.
З таких же підстав необґрунтованими є доводи касаційної скарги про порушення процедури ухвалення оскаржуваних рішень, у тому числі щодо відсутності висновку Верховного Суду із указаних питань.
Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, зводяться значною мірою до переоцінки доказів, що відповідно до статті 400 ЦПК України перебуває за межами повноважень суду касаційної інстанції.
Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).
Необґрунтованими є також доводи касаційної скарги щодо порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, з огляду на те, що вони є формальними та не призвели неправильного вирішення спору по суті.
Відповідно до частини другої статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Посилання заявника на порушення принципів рівності та змагальності під час розгляду справи у суді першої інстанції є безпідставними та свідчать про незгоду заявника із ухваленим судовим рішенням. З матеріалів справ вбачається, що ОСОБА_1 приймав участь у судовому розгляді справи, подавав відповіді на відзиви, письмові пояснення, надавав докази, судом розглянуто усі клопотання позивача та обґрунтовано зазначено мотиви їх відхилення.
Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника по суті спору та їх відображення в оскаржених судових рішеннях, питання вмотивованості висновків судів, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів попередніх інстанцій.
Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Щодо клопотання ОСОБА_1 про постановлення окремої ухвали
30 червня 2022 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку подав до Верховного Суду клопотання про постановлення окремої ухвали відносно судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_8 та суддів Івано-Франківського апеляційного суду Василишин Л. В., Пнівчук О. В., Фединяка В. Д., встановлення їм строку для надання відповідей з приводу допущених порушень при розгляді цивільної справи № 344/16785/19.
На обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначає про затягування судом першої інстанції строків розгляду цивільної справи, необґрунтоване відкладення підготовчого судового засідання із значним інтервалом у часі, відмову у продовження підготовчого судового засідання, порушення строків виготовлення повного тексту судового рішення, а також про порушення судом апеляційної інстанції порядку ухвалення судового рішення, зокрема відсутність тексту вступної та резолютивної частини оскарженого судового рішення у матеріалах справи, що ставить під сумнів її прийняття в нарадчій кімнаті усім складом суду та проголошення у судовому засіданні.
Відповідно до статті 420 ЦПК України суд касаційної інстанції у випадках і в порядку, встановлених статтею 262 цього Кодексу, може постановити окрему ухвалу.
У частині першій статті 262 ЦПК України передбачено, що суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.
Суд вищої інстанції може постановити ухвалу в разі допущення судом нижчої інстанції порушення норм матеріального або процесуального права, незалежно від того, чи є такі порушення підставою для скасування або зміни судового рішення (частина десята статті 262 ЦПК України).
При вирішенні питання про постановлення окремої ухвали суд має виходити з того, що мають бути виявлені порушення закону. Вирішення питання щодо постановлення окремої ухвали є дискреційним повноваженням суду і є його правом, а не обов`язком (постанова Верховного Суду від 12 квітня 2018 року в справі № 761/32388/13-ц).
Окрема ухвала суду є процесуальним засобом судового впливу на виявлені під час судового розгляду грубі порушення законності, а також причини та умови, що цьому сприяли. Правовими підставами постановлення окремої ухвали є виявлення під час розгляду справи порушень норм матеріального або процесуального права, встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню таких порушень.
Аналізуючи наведені ОСОБА_1 підстави для постановлення окремої ухвали, колегія суддів не встановила грубих порушень судами попередніх інстанцій норм процесуального права, які б давали підстави для постановлення окремої ухвали у справі. Доводи ОСОБА_1 в більшій мірі зводяться до незгоди з ухваленими у справі судовими рішеннями, при цьому тривалий розгляд справи судами першої та апеляційної інстанцій зумовлений переважно поданням учасниками справи клопотань та їх вирішенням судами з метою встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
При оцінці доводів заявника враховано відсутність у матеріалах справи вступної та резолютивної частини постанови суду апеляційної інстанції (за наявності її тесту у Єдиному державному реєстрі судових рішень та проголошення у судовому засіданні 20 січня 2022 року, що підтверджується протоколом судового засідання та технічним записом, приєднаним до матеріалів справи), наявність у матеріалах справи належним чином підписаного суддями повного тексту постанови від 20 січня 2022 року, а також недоведеність наявності розбіжностей у короткому та повному тесті постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 20 січня 2022 року.
Керуючись статтями 402 403 409 410 415 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області
від 06 жовтня 2021 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду
від 20 січня 2022 рокузалишити без змін.
Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про постановлення окремої ухвали.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. В. Білоконь
Н. Ю. Сакара
С. Ф. Хопта
В. В. Шипович