Постанова
Іменем України
25 січня 2023 року
м. Київ
справа № 344/18282/19
провадження № 61-1141св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Акціонерне товариство «УкрСиббанк», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Укрфінтранс», правонаступником якого є ОСОБА_2 ,
особа, яка подала касаційну скаргу- Акціонерне товариство «УкрСиббанк»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства «УкрСиббанк» на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 07 грудня 2021 року, прийняту у складі колегії суддів: Фединяка В. Д., Пнівчук О. В., Томин О. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (далі - ПАТ «УкрСиббанк»), у якому просив визнати недійним договір поруки від 23 квітня 2007 року № 1/1114677300-П, укладений між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 .
Позовну заяву мотивував тим, що 23 квітня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 укладений договір про надання споживчого кредиту № 11146773000, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 80 000 доларів США зі сплатою 9,5 % плаваючої відсоткової ставки строком до 21квітня 2017 року.
Вказував, що виконання зобов`язання за кредитним договором забезпечене договором поруки № 1/11146773000-П, який 23 квітня 2007 року укладений від його імені з Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк».
Заочним рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 13 червня 2016 року стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором у сумі 37 193, 75 доларів США та пеню у розмірі 2 006,71 грн. Позивач вказував, що участі у цій судовій справі він не приймав, про наявність судового рішення і одночасно про укладений від його імені договору поруки він дізнався у грудні 2016 року.
Із жовтня 2017 року по червень 2019 року у Івано-Франківському міському відділі Державної виконавчої служби перебував на виконанні виконавчий лист, виданий на підставі вказаного судового рішення, боржником за яким був позивач. У рамках цього виконавчого провадження з пенсії позивача відраховано кошти. Крім того, стягненню підлягав виконавчий збір.
У червні 2019 року стягувач подав до Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби заяву про повернення виконавчого листа у зв`язку із відмовою від вимог до нього.
Позивач вказував, що він не підписував договір поруки від 23 квітня 2007 року № 1/11146773000-П, укладений між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 . Стверджував, що цю угоду він ніколи не визнавав, не був присутнім при її підписанні і ніколи не вчиняв добровільно жодних дій на виконання договору поруки, у зв`язку з чим звернувся до Івано-Франківського міського суду із позовною заявою про визнання недійсним договору поруки.
Оскільки ухвалою Івано-Франківського міського суду від 11 червня 2019 року за його заявою залишено позов без розгляду, тому повторно звертається до суду з позовною вимогою про визнання договору поруки недійсним.
Короткий зміст рішень суду першої інстанції
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 29 жовтня 2020 року у задоволені позову ОСОБА_1 до ПАТ «УкрСиббанк» про визнання недійсним правочину відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції врахував зміст оспорюваного договору та обставини, з якими позивач пов`язує його недійсність, дійшов висновку про те, що позивач не довів факт того, що він не мав наміру вчиняти договір поруки та не підписував його.
При цьому застосував положення частини четвертої статті 267 ЦК України, врахувавши, що представником відповідача надано докази на підтвердження того, що про порушення свого права позивач довідався, коли банк звернувся у лютому 2015 року до нього як поручителя за оспорюваним договором поруки з вимогою.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду Івано-Франківської області від 07 грудня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Івано-Франківського міського суду від 29 жовтня 2020 року скасовано.
Ухвалено нове рішення.
Відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову до ПАТ «УкрСиббанк» про визнання недійсним договору поруки № 1/11146773000-П від 23 квітня 2007 року.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції встановив, що підпис у графі поручитель « ОСОБА_1 » у договорі поруки від 23 квітня 2007 року № 1/1114677300-П виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою, та вказав, що оскільки недійсність правочину щодо забезпечення виконання зобов`язання у випадку недодержання письмової форми встановлена законом і цей правочин є нікчемним, а тому позовна вимога про визнання його недійсним не є належним способом захисту прав і у задоволенні позову необхідно відмовити.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
17 січня 2022 року АТ «УкрСиббанк» подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 07 грудня 2021 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15 (провадження № 14-67цс20).
Суд ухвалив рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі, а саме ухвалено рішення до неналежного відповідача, з урахування ухвал про залучення правонаступника.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 25 січня 2022 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу із Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області.
У лютому 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 11 листопада 2022 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів, у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
23 квітня 2007 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 укладений договір про надання споживчого кредиту № 11146773000.
23 квітня 2007 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладений договір поруки, згідно з яким поручитель зобов`язувався перед кредитором відповідати за невиконання ОСОБА_3 зобов`язань за кредитним договором від 23 квітня 2007 року № 11146773000.
Рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 08 грудня 2016 року стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором від 23 квітня 2007 року № 11146773000 у розмірі 35 829,84 доларів США, пеню у розмірі 25 000 грн. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором від 23 квітня 2007 року № 11146773000 у розмірі 35 829, 84 доларів США, пеню - 25 000 грн. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором від 23 квітня 2007 року № 11146773000 у розмірі 35 829,84 доларів США, пеню у розмірі 25 000 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором № 11146773000 від 23 квітня 2007 року у розмірі 1 363, 91 доларів США. У решті позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь ПАТ «УкрСиббанк» понесені судові витрати у сумі по 1 918,35 грн з кожного.
Постановою Головного державного виконавця Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби ГТУЮ в Івано-Франківській області від 25 жовтня 2017 року відкрито виконавче провадження № 54998251 про солідарне стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 11146773000 у розмірі 35 829, 84 доларів США, а також 25 000 грн пені за несвоєчасне погашення заборгованості.
Постановою Головного державного виконавця Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби ГТУЮ в Івано-Франківській області від 20 листопада 2017 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію ті інші доходи, звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 .
Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 09 червня 2021 року призначено у справі судову почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставлено питання: Чи виконаний підпис у договорі поруки № 1/1114677300-П від 23 квітня 2007 року особисто ОСОБА_1 , чи методом копіювання, або іншою особою?
Із висновку судової почеркознавчої експертизи №СУ-19/109-21/6556-ПЧ, проведеної 26 жовтня 2021 року експертом Івано-Франківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України, встановлено, що підпис у графі поручитель « ОСОБА_1 » у договорі поруки від 23 квітня 2007 року № 1/1114677300-П виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції не відповідає.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, банк, зокрема, вказував, що його права порушено, оскільки суд апеляційної інстанції розглянув апеляційну скаргу за його участі, однак після заміни його правонаступником, банк не залучався до участі у справі. Тобто, суд ухвалив рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки особи, що не була залучена до участі у справі.
Згідно з частиною першою статті 48 ЦПК України сторонами у цивільному процесі є позивач та відповідач.
Установлено, що ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 25 січня 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» (далі - ТОВ «ФК «Укрфінстандарт») залучено до участі у справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «УкрСиббанк» про визнання недійсним правочину як правонаступник первісного кредитора - АТ «УкрСиббанк» (том 2, а.с.97-98).
Ухвала мотивована тим, що у судовому засіданні судом апеляційної інстанції з`ясовано, що 26 червня 2019 року між АТ «УкрСиббанк» та ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» укладений договір факторингу №26/06/2019, за умовами якого до фактора переходять усі права клієнта за усіма договорами забезпечення, які не були посвідчені нотаріально. Згідно з додатком № 1 до вказаного договору зазначено договір поруки від 23 квітня 2007 року №1/11146773000-П, укладений між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 . На виконання договору факторингу, 26 червня 2019 року сторони склали акт приймання-передачі прав вимоги.
26 травня 2021 року ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду за заявою ТОВ «ФК «Укрфінстандарт», ОСОБА_2 залучено у якості правонаступника відповідача до участі у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» про визнання недійсним правочину (том 2, а.с. 146-147).
Ухвала мотивована тим, що 26 червня 2019 року між ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» та ОСОБА_2 укладений договір відступлення права вимоги № 26-06-01/ФК-19, за умовами якого цедент (ТОВ «ФК «Укрфінстандарт») передає, а цесіонарій ( ОСОБА_2 ) приймає права вимоги за договором про надання споживчого кредиту № 11146773000 від 23 квітня 2007 року, укладеним між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 , кредитором за яким є цедент на підставі договору факторингу № 26/06/2019 від 26 червня 2019 року. Одночасно з відступленням прав вимоги до цесіонарія переходять усі права цедента за усіма договорами забезпечення, які не були посвідчені нотаріально. За змістом акта приймання передачі документації від 26 червня 2019 року, зокрема договір поруки, укладений 23 квітня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 , передано ОСОБА_2 .
Частиною першою статті 55 ЦПК України визначено, що у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).
Отже, у з урахуванням приписів статей 512 514 ЦК України, статті 55 ЦПК України, на час вирішення спору у суді апеляційної інстанції, ОСОБА_2 був правонаступником кредитора та відповідачем у справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «УкрСиббанк» про визнання договору поруки № 1/11146773000-П недійсним.
Таким чином, після постановлення 25 січня 2021 року Івано-Франківським апеляційним судом ухвали про залучення ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» правонаступником, АТ «УкрСиббанк» утратив статус відповідача, тобто сторони у спорі.
Доказів залучення АТ «УкрСиббанк» стороною у справі після залучення правонаступників відповідача АТ «УкрСиббанк» матеріали справи не містять.
Таким чином, ухвалюючи судове рішення за участю та відносно АТ «УкрСиббанк» як відповідача, суд апеляційної інстанції, у порушення вимог частини першої статті 48 ЦПК України, ухвалив судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не брала участі у справі.
Доводи касаційної скарги у цій частині є слушними.
Крім того, колегія суддів вважає за потрібне звернути увагу на таке.
Згідно з частиною першою статті 360 ЦПК України учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.
Відповідно до вимог статті 361 ЦПК України разом з ухвалою про відкриття апеляційного провадження суд апеляційної інстанції надсилає копії апеляційної скарги та доданих до неї матеріалів учасникам справи.
Згідно з частиною першою статті 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу, що принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представляти свою справу за таких умов, які не ставлять її у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною.
Так Європейський суд з прав людини зазначив, що загальна концепція справедливого судового розгляду, яка охоплює фундаментальний принцип змагальності процесу, вимагає, щоб особу, щодо якої порушено провадження, було поінформовано про цей факт. Принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представляти свою справу за таких умов, які не ставлять її у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Кожній стороні має бути забезпечена можливість ознайомитись із зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною, у тому числі із апеляційною скаргою іншої сторони, та надати власні зауваження з цього приводу. Під загрозою стоїть упевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, inter alia, на усвідомленні того, що вони мали змогу висловити свою позицію щодо кожного документа в матеріалах справи. Тому на національні суди може покладатися обов`язок з`ясувати, чи були судові повістки або інші документи завчасно отримані сторонами, та, у разі потреби, зафіксувати таку інформацію у тексті рішення. У разі невручення стороні належним чином судових документів вона може бути позбавлена можливості захищати себе у провадженні (KHARCHENKO v. UKRAINE, № 37666/13, § 6, 7, ЄСПЛ, від 03 жовтня 2019 року).
Встановлено, що ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 26 травня 2021 року ОСОБА_2 залучено у якості правонаступника відповідача у справі за позовом ОСОБА_1 до АТ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ТОВ «ФК «Укрфінстандарт».
Супровідним листом від 26 травня 2021 року ОСОБА_2 надіслано копію ухвали про залучення його у якості правонаступника до участі у справі та копію апеляційної скарги ОСОБА_1 з доданими до неї матеріалами, що відповідає вимогам частини першої статті 360 ЦПК України та виготовлено судову повістку про місце, дату та час наступного судового засідання (том 2 а. с. 149-150).
Однак, матеріали справи не містять відомостей про отримання ОСОБА_2 копії ухвали Івано-Франківського апеляційного суду від 26 травня 2021 року про залучення його як правонаступника відповідача та копії апеляційної скарги з додатками до неї, і не містять відомостей про отримання ОСОБА_2 жодної із судових повісток-повідомлень про розгляд справи у суді апеляційної інстанції, які повернулися до суду з відміткою: «за місцем проживання відсутній».
При цьому суд апеляційної інстанції, надавши оцінку доводам апеляційної скарги, пославшись на положення частини другої статті 372 ЦПК України у частині повідомлення представника АТ «УкрСиббанк», розглянув справу, зазначивши відповідачем саме АТ «УкрСиббанк», а не його правонаступників, і ухвалив нове рішення про відмову у задоволенні позову саме до відповідача АТ «УкрСиббанк».
За таких обставин, суд апеляційної інстанції, розглянувши апеляційну скаргу позивача, не встановив, чи вручено апеляційну скаргу відповідачу - правонаступнику ОСОБА_2 , чи був він повідомлений про апеляційну скаргу будь-яким іншим чином, внаслідок чого позбавив його можливості надати зауваження щодо поданої у його справі апеляційної скарги та не виконав свого зобов`язання стосовно дотримання закріпленого у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод принципу рівності сторін.
Таким чином, суд апеляційної інстанції зробив передчасний висновок про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.
До подібних по суті висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 03 лютого 2021 року у справі № 761/38886/19 (провадження № 61-3263св20) та від 26 травня 2021 року у справі № 391/35/19 (провадження № 61-7814св20).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
У частині четвертій статті 411 ЦПК України закріплено, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржена постанова суду апеляційної інстанції ухвалена без додержання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, оскаржену постанову суду апеляційної інстанції скасувати; справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 400 409 411 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Акціонерного товариства «УкрСиббанк» задовольнити частково.
Постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 07 грудня 2021 року скасувати та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник Судді: І. А. Воробйова Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець