ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 лютого 2025 року
м. Київ
справа № 344/2344/24
провадження № 61-14969св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В.,
Червинської М. Є.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
заінтересовані особи: орган опіки та піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 24 липня
2024 року у складі судді Кіндратишин Л. Р. і присяжних: Дикун І. О., Кінаш Г. Я. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 08 жовтня 2024 року
у складі колегії суддів: Луганської В. М., Баркова В. М., Фединяка В. Д.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
08 лютого 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна.
Заяву мотивовано тим, що ОСОБА_1 є онуком ОСОБА_2 , який хворіє та страждає ІС, стенокардією, гіпертонічною хворобою. В 2011 році переніс ішемічний інсульт. Внаслідок хронічного стійкого психічного розладу ОСОБА_2 не здатен усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Згідно з витягом із протоколу № 1 засідання опікунської ради від 18 січня
2024 року рекомендовано призначення заявника опікуном над дідусем за умови визнання його недієздатним. Відповідно до висновку Лікарсько-консультативної комісії від 28 листопада 2023 року № 238 ОСОБА_1 може самостійно надавати соціальні послуги та бути опікуном ОСОБА_2
ОСОБА_1 просив визнати ОСОБА_2 недієздатною особою, встановити над ним опіку та призначити його опікуном.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від
24 липня 2024 року заяву задоволено частково.
Визнано ОСОБА_2 недієздатною особою.
У задоволенні іншої частини вимог відмовлено.
Визначено строк дії рішення тривалістю два роки з моменту набрання ним законної сили.
Визнаючи ОСОБА_2 недієздатною особою, суд першої інстанції керувався висновком судово-психіатричної експертизи про те, що ОСОБА_2 страждає стійким, хронічним психічним розладом - судинною деменцією, внаслідок якого не здатен усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
Відмовляючи в задоволенні вимоги про встановлення опіки та призначення опікуном ОСОБА_1 , суд першої інстанції зазначив, що подання органу опіки та піклування щодо доцільності призначення саме цієї особи опікуном не відповідає вимогам закону щодо його обґрунтованості, оскільки жодних мотивів доцільності за встановлених обставин відповідальним органом про призначення опікуном саме заявника немає. Встановлено наявність інших близьких осіб, без обґрунтування неможливості бути опікунами з формальним посиланням на відсутність заперечень з їхньої сторони. Крім того, суд першої інстанції звернув увагу, що ОСОБА_1 військовий, проходить військову службу, вказані обставини унеможливлюють фактичне виконання ОСОБА_1 обов`язків опікуна.
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 08 жовтня 2024 року апеляційні скарги ОСОБА_2 і ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від
24 липня 2024 року в оскаржуваній частині залишено без змін.
Залишаючи апеляційні скарги без задоволення, апеляційний суд погодився
з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви про встановлення опіки та призначення опікуном ОСОБА_1 . При цьому апеляційний суд зазначив, що рішення оскаржується в частині відмови
у призначенні опікуном ОСОБА_2 - ОСОБА_1 . Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 24 липня 2024 року
в частині визнання ОСОБА_2 недієздатною особою не оскаржується,
а тому апеляційний суд відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України перевірив законність та обґрунтованість рішення суду лише в оскаржуваній частині.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
05 листопада 2024 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій з урахуванням уточненої касаційної скарги просить скасувати рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від
24 липня 2024 року в частині відмови у встановленні опіки та призначенні опікуна та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 08 жовтня
2024 року і ухвалити нове рішення, яким заяву задовольнити.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди не надали оцінки аргументам заявника про те, що метою звернення про призначення опікуна є не звільнення з військової служби, а забезпечення законних прав та інтересів ОСОБА_2 , який є особою похилого віку, має стійкі ментальні розлади, внаслідок чого потребує постійного (цілодобового) нагляду та контролю. Вказує, що саме він має змогу доглядати діда, інші близькі родичі такої змоги не мають. Визнавши особу недієздатною, суди не призначили йому опікуна, що є взаємовиключним.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених
у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Крім того, підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Аргументи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 12 грудня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області.
20 січня 2025 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від
24 липня 2024 року в частині визнання ОСОБА_2 недієздатною особою
в касаційному порядку не оскаржується, а тому судом касаційної інстанції відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України не перевіряється.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Короткий зміст фактичних обставин справи
ОСОБА_1 є онуком ОСОБА_2 .
Відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи від 07 грудня 2023 року № 443/2023 ОСОБА_2 страждає стійким хронічним психічним розладом, судинною деменцією, згідно з МКХ-10 F01.1. Внаслідок зазначеного
ОСОБА_2 не здатен усвідомлювати свої дії та керувати ними.
Згідно з висновком судово-психіатричної експертизи від 23 травня 2024 року
№ 186/2024 ОСОБА_2 страждає стійким хронічним психічним розладом - судинною деменцією, внаслідок якого не здатен усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
Відповідно до витягу з протоколу № 1 засідання опікунської ради виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 18 січня 2024 року, за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 щодо надання суду подання про призначення його опікуном над дідусем ОСОБА_3 при умові визнання його недієздатним в судовому порядку рекомендовано департаменту соціальної політики виконкому Івано-Франківської міської ради подати до суду відповідне подання.
ОСОБА_1 є військовим згідно із наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 03 вересня 2022 року і проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 , може постійно надавати соціальні послуги та бути опікуном, за амбулаторною та медичною допомогою до спеціалізованих закладів не звертався.
ОСОБА_2 має дружину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , онука ОСОБА_5 , який проходить службу в Збройних Силах України, які не заперечують, щоб опікуном ОСОБА_2 був ОСОБА_1 .
Син ОСОБА_2 - ОСОБА_6 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд
У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржувані судові рішення зазначеним вимогам закону відповідають.
Суди встановили, що ОСОБА_1 на момент звернення до суду із заявою
у цій справі і на момент її перегляду в апеляційному порядку
є військовослужбовцем Збройних Сил України, призваним на військову службу під час мобілізації, та проходить військову службу у військовій частині ВЧ НОМЕР_1 . Крім того, встановлено наявність інших близьких осіб.
Відмовляючи в задоволенні заяви ОСОБА_1 про призначення його опікуном ОСОБА_2 , суди врахували наявність інших близьких осіб, без обґрунтування їх неможливості бути опікунами, з формальним посиланням на відсутність заперечень з їхньої сторони. Крім того, суди вказали, що
ОСОБА_1 проходить військову службу та безпосередньо виконує обов`язки за місцем несення служби, а реалізація права ОСОБА_1 бути опікуном недієздатного діда можлива лише за умови звільнення з військової служби. Вказана обставина унеможливлює фактичне виконання
ОСОБА_1 обов`язків як опікуна.
Верховний Суд погоджується з такими висновками судів першої і апеляційної інстанцій з таких підстав.
Відповідно до статті 41 ЦК України над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка.
Згідно зі статтею 55 ЦК України опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки.
Відповідно до статті 58 ЦК України опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.
У частині першій статті 60 ЦК України визначено, що суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.
Суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи
(у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна (частина перша статті 300 ЦПК України).
Відповідно до статті 62 ЦК України опіка або піклування встановлюються за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування, або за місцем проживання опікуна чи піклувальника.
У частинах другій - п`ятій статті 63 ЦК України визначено, що опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.
Встановивши, що ОСОБА_2 має тяжкий психічний розлад, який позбавляє його здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, у зв`язку
з чим він потребує постійного стороннього догляду та нагляду, тобто потребує опіки, суд першої інстанції дійшов висновку про визнання його недієздатним.
Рішення суду першої інстанції в цій частині в апеляційному порядку не переглядалось.
Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками сімейних відносин для уникнення виконання встановлених законом обов`язків. Зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що особа використовувала право на зло; наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб, держави (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов: настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати
у конкретних правовідносинах з цими особами, які потерпають від зловживання нею правом, або не перебувають); враховується правовий статус особи/осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником
й інших аналогічних правовідносин).
Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 10 лютого
2021 року у справі № 754/5841/17.
Встановивши, що у ОСОБА_2 є інші близькі особи, які можуть бути його опікунами, а ОСОБА_1 з 09 вересня 2022 року призваний за мобілізацією та проходить військову службу (на час розгляду справи в судах попередніх інстанцій), що унеможливлює фактичне виконання ним обов`язків опікуна ОСОБА_2 , суди першої і апеляційної інстанцій дійшли правильних висновків про відмову в задоволенні заяви про призначення опікуна із зазначених підстав.
Аналогічний висновок зроблено у постановах Верховного Суду від 26 червня
2024 року у справі № 742/887/23 (провадження № 61-3316св24) та від 24 грудня 2024 року у справі № 716/662/24 (провадження № 61-13107св24).
Вказане спростовує аргументи заявника про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах.
Аргументи заявника про те, що у зв?язку з відмовою в задоволенні заяви про призначення опікуна обов?язки опікуна ні на кого не покладено,
є безпідставними, оскільки відмова в задоволенні таких вимог не позбавляє орган опіки та піклування вирішити питання опіки над недієздатним ОСОБА_2 відповідно до законодавства.
Аргументи заявника про неврахування висновків Верховного Суду, викладених
у постановах, наведених у касаційній скарзі, також є безпідставними, оскільки висновки, зроблені апеляційним судом у цій справі, не суперечать висновкам Верховного Суду у справах, зазначених заявником у касаційній скарзі.
З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку, що аргументи касаційної скарги (в межах доводів та вимог, які стали підставою для відкриття касаційного провадження) не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, а зводяться до незгоди заявника з ухваленими у справі судовими рішеннями та необхідності переоцінки доказів у справі. Суд касаційної інстанції
є судом права, а не судом факту і згідно з процесуальним законом не здійснює переоцінки доказів, адже це перебуває поза межами його повноважень.
Висновки за результатом розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 24 липня 2024 року в частині відмови в задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення опіки та призначення опікуна та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 08 жовтня 2024 року - без змін, оскільки підстав для їх скасування немає.
З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, розподіл судових витрат відповідно до статті 141 ЦПК України не здійснюється.
Керуючись статтями 400 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від
24 липня 2024 року в частині відмови в задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення опіки та призначення опікуна та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 08 жовтня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: В. М. Коротун
Є. В. Коротенко
М. Є. Червинська