ПОСТАНОВА
Іменем України
27 лютого 2020 року
Київ
справа №344/4629/16-а
адміністративне провадження №К/9901/10796/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,
суддів - Бевзенка В.М.,
Шевцової Н.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін
касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 25 липня 2016 року (головуючий суддя - Мелещенко Л.В.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2016 року (головуючий суддя - Макарик В.Я., судді - Глушко І.В., Судова-Хомюк Н.М.) у справі
за позовом ОСОБА_1
до інспектора роти №1 батальйону Управління патрульної поліції у м. Івано-Франківську Гардман Христини Василівни
про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
у с т а н о в и в :
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
13 квітня 2016 року позивач ОСОБА_1 (далі - позивач, скаржник, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача інспектора роти №1 батальйону Управління патрульної поліції у місті Івано-Франківську Гардаман Христини Василівни (далі - відповідач) про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження по справі.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що 05 квітня 2016 року інспектором роти №1 батальйону Управління патрульної поліції у місті Івано-Франківську Гардаман Христиною Василівною була винесена постанова серії ПС2 №894242 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510,00 грн. Позивач вважає, що постанова винесена з порушенням вимог чинного законодавства.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 25 липня 2016 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до інспектора роти №1 батальйону Управління патрульної поліції у місті Івано-Франківську Гардаман Христини Василівни про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження по справі відмовлено у повному обсязі.
Ухвалюючи рішення у справі, суд зазначив, що позивач ОСОБА_1 у місті Івано-Франківську по вулиці Б.Лепкого, 26 здійснив стоянку автомобіля ВАЗ 210990-20, державний номерний знак НОМЕР_1 , на тротуарі, де для руху пішоходів залишилося менше як 2 метри, чим суттєво перешкоджав руху пішоходів та порушив пункт 15.10 «д» Правил дорожнього руху України. Посилання позивача на те, що ним не були створені суттєві перешкоди дорожнього руху, суд не прийняв до уваги, оскільки це спростовується тим, що стоянка автомобіля була здійснена на тротуарі, де для руху пішоходів залишилося менше як 2 метри, що свідчить про суттєве перешкоджання руху пішоходів. Твердження позивача про те, що автомобіль був припаркований іншою особою, тому він не повинен нести відповідальність, суд також не взяв до уваги, виходячи з того, що у судовому засіданні не було встановлено, що інша особа здійснила стоянку автомобіля ВАЗ 210990-20, державний номерний знак НОМЕР_1 , на тротуарі, де для руху пішоходів залишилося менше як 2 метри, оскільки позивачем не було надано жодних належних та допустимих доказів. Покази свідка ОСОБА_2 судом оцінено критично, так як цей свідок не міг підтвердити, що інша особа, а не позивач здійснив стоянку автомобіля на тротуарі.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 25 липня 2016 року у адміністративній справі №344/4629/16-а - без змін.
Підтримуючи судове рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначив, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)
10 листопада 2016 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 25 липня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2016 року, в якій позивач просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
На обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник зазначає, що відповідачем на підставі припущень внесено його дані в оскаржувану постанову, неправильно вказано в постанові місце скоєння правопорушення, невірно вказано в постанові час скоєння правопорушення, не вказано в оскаржуваній постанові технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис фіксації правопорушення, хоча до матеріалів справи долучались фото з місця його скоєння. Посилається на те, що відповідачем не прийнято його клопотання про перенесення розгляду справи. Також посилається на те, що адміністративне правопорушення скоєно іншою особою, а він не є ані власником, ані співвласником вказаного транспортного засобу.
Ухвалою Верховного Суду від 26 лютого 2020 року зазначену адміністративну справу прийнято до провадження та призначено до розгляду.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно списку відпрацьованих завдань патрульними нарядами міліції, до патрульної поліції надійшло повідомлення про те, що по вулиці Б. Лепкого, 26 припаркований автомобіль з порушенням Правил дорожнього руху України (а.с. 35).
З фотокарток вбачається місце стоянки та обставини вчинення адміністративного правопорушення позивачем (а.с. 9,16, 25-26).
Судом першої інстанції встановлено, що 05 квітня 2016 року о 09 годині 20 хвилин у місті Івано-Франківськ по вулиці Б. Лепкого, 26 позивач, керуючи транспортним засобом ВАЗ 210990-20, державний номерний знак НОМЕР_1 , здійснив стоянку на тротуарі, де для руху пішоходів залишилося менше як 2 метри, чим суттєво перешкоджав руху пішоходів та порушив пункт 15.10 «д» Правил дорожнього руху України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
05 квітня 2016 року інспектором роти №1 батальйону Управління патрульної поліції у місті Івано-Франківську Гардаман Христиною Василівною була винесена постанова серії ПС2 №894242 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510,00 грн.
З фотокарток вбачається місце стоянки та обставини вчинення адміністративного правопорушення позивачем (а.с. 9,16, 25-26).
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
Як встановлено частиною 3 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п`ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до п.15 «д» Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі по тексту - ПДР України) стоянка забороняється у місцях, де транспортний засіб, що стоїть, зробить неможливим рух інших транспортних засобів або створить перешкоду для руху пішоходів.
Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Cтаттею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
У відповідності до ч.ч. 1, 4 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
За приписами ч.ч.1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно з ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
За визначенням ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.
08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), внесені Законом України від 15.01.2020 № 460-ІХ, за правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" якого, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 341 КАС України).
Стосовно недотримання відповідачем процедури притягнення позивача до адміністративної відповідальності, в частині незазначення технічного засобу, яким здійснено відеозапис, що долучений відповідачем до матеріалів справи, Суд звертає увагу на таке.
З матеріалів справи вбачається та не оспорюється сторонами, що оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не містить інформації про будь - яку фіксацію правопорушення.
Водночас, приписами частини 3 статті 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов`язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
У разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис згідно з вимогами статті 70 КАС України (у редакції, чинній на час ухвалення судами попередніх інстанцій рішень у цій справі) не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.
Також, Суд звертає увагу на те, що процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності, відповідно до положень діючого на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства, покладено на відповідача.
Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі №524/5536/17 та від 17.07.2019 у справі №295/3099/17.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає необґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій щодо правомірності винесення оскаржуваної в цій справі постанови, адже відповідачем не дотримано передбачений законом порядок притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Стосовно вимог позивача про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, Суд вважає за необхідне зазначити таке.
Виключний перелік органів, уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення міститься в статті 213 КУпАП, до яких відносяться як суди, так і органи Національної поліції. Проте, розмежування підвідомчості спорів між даними органами зазначене у статтях 221-222 КУпАП.
Згідно з приписами ст. 222 КУпАП, розгляд справ про адміністративне правопорушення, передбачених, зокрема, частиною 3 статті 122 КУпАП, відноситься до компетенції органів Національної поліції та не передбачає повноваження судів розглядати дані справи в розумінні глави 22 КУпАП.
За результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 122 КУпАП, органи Національної поліції виносять постанову (частина 1 статті 283 КупАП). Відповідно до частини 1 статті 284 КупАП, по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи.
Таким чином, виключне право виносити одну із вищевказаних постанов по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 статті 122 КУпАП, належить органам Національної поліції та відноситься до дискреційних повноважень останніх.
Тому Суд, розглядаючи спір у порядку адміністративного судочинства, у справах про адміністративні правопорушення, перелік яких зазначений у статті 222 КУпАП, не вправі перебирати на себе повноваження органів Національної поліції з вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу та виносити одну з постанов, визначених статтею 284 КУпАП замість вказаного суб`єкта владних повноважень, що виключатиме втручання суду у дискреційні повноваження останнього.
Вказане знаходить своє відображення в постанові Верховного Суду від 16.07.2018 у справі №214/2517/17.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме положень КУпАП, що свідчить про наявність підстав для скасування судових рішень судів попередніх інстанцій та прийняття нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Згідно ст. 139 КАС України судові витрати не стягуються.
Керуючись статтями 139, 341, 344, 349-354 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -
п о с т а н о в и в :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 25 липня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2016 року скасувати та ухвалити у справі нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до інспектора роти №1 батальйону Управління патрульної поліції у м. Івано-Франківську Гардман Христини Василівни про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення задовольнити частково.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ПС2№894242 від 05.04.2016.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.
Суддя-доповідач Н.А. Данилевич
Судді В.М. Бевзенко
Н.В. Шевцова