ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 344/5950/18
провадження № 61-13249св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - судді Кузнєцова В. О.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
суб`єкт оскарження - заступник начальника Івано-Франківський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області Богак Ярема Володимирович,
розглянувши у порядку спрощеного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 19 червня 2019 року, прийняту колегією у складі суддів:
Мелінишин Г. П., Томин О. О., Ясеновенко Л. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст вимог скарги
У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії заступника начальника Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області Богака Я. В.
Скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що в Івано-Франківському міському відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області (далі - Івано-Франківський МВ ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області) перебувало виконавче провадження № 31082840 з примусового виконання виконавчого листа № 2-153/2011, виданого 2 листопада 2011 року Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області, про стягнення зі ОСОБА_1 на користь Закритого акціонерного товариства «ОТП Банк» 1 309 751,95 грн заборгованості.
15 грудня 2015 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції (далі - державним виконавцем ВДВС Івано-Франківського МУЮ) винесено постанову про закінчення виконавчого провадження згідно з пунктом 4 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження».
Вказував, що у квітні 2018 року йому стало відомо про скасування виконуючим обов`язки начальника Івано-Франківського ВДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області Богаком Я. В. постанови про закінчення виконавчого провадження № 31082840, підставою якого стало звернення 6 березня
2017 року Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «ОТП Факторинг Україна» до начальника Управління ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області зі скаргою щодо відсутності відомостей про хід виконавчого провадження.
За результатами розгляду скарги 23 серпня 2017 року постановою в. о. начальника Івано-Франківського МВ ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області Богака Я. В. визнано дії державного виконавця щодо закриття виконавчого провадження № 31082840 такими, що вчинені з порушенням Закону України «Про виконавче провадження»; скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження і зобов`язано державного виконавця вжити всіх заходів щодо повного фактичного виконання рішення згідно з виконавчим документом.
Вважав дії в.о. начальника Івано-Франківського МВ ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області Богака Я. В. незаконними, оскільки останнім належним чином не мотивовано прийняття такого рішення, не вказано, в чому полягала незаконність дій державного виконавця під час закриття виконавчого провадження. Крім того, стягувачу ТОВ «ОТП Факторинг Україна» було відомо про закінчення виконавчого провадження ще у березні 2017 року, тому ним пропущено строк для оскарження дій державного виконавця.
За таких обставин ОСОБА_1 просив визнати неправомірними дії в. о. начальника Івано-Франківського МВ ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області Богака Я. В. при винесенні 23 серпня 2017 року постанови про результати перевірки законності виконавчого провадження № 31082840 і скасування процесуального документа та скасувати цю постанову;
скасувати постанову в. о. начальника Івано-Франківського МВ ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області Богака Я. В. від 23 серпня 2017 року про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження № 31082840 та зупинити виконавче провадження № 31082840 з примусового виконання виконавчого листа № 2-153/2011, виданого
2 листопада 2011 року Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області
від 11 квітня 2019 року скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Визнано дії в.о. начальника Івано-Франківського МВ ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області Богака Я. В. при винесенні 23 серпня 2017 року постанови про результати перевірки законності виконавчого провадження № 31082840 і скасування процесуального документа неправомірними.
Скасовано постанову в. о. начальника Івано-Франківського МВ ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області Богака Я. В. від 23 серпня 2017 року про результати перевірки законності виконавчого провадження № 31082840 та про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження № 31082840.
Зупинено виконавче провадження № 31082840 з виконання виконавчого листа № 2-153/2011, виданого 2 листопада 2011 року Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області.
Задовольняючи скаргу, суд першої інстанції виходив з того, що суб`єкт оскарження не надав доказів щодо правомірності винесення оскаржуваної постанови від 23 серпня 2017 року про скасування постанови, якою закінчено виконавче провадження № 31082840.
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 19 червня 2019 року апеляційну скаргу Івано-Франківського МВ ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області задоволено частково. Ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 11 квітня 2019 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції не залучив до участі у справі стягувача ТОВ «ОТП Факторинг Україна»,
у зв`язку з чим порушив право останнього на судовий захист та надання пояснень суду.
Крім того, суд першої інстанції розглянув скаргу за відсутності представника відділу виконавчої служби, якого не повідомлено належним чином про розгляд справи. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції фактично самоусунувся від розгляду скарги, обмежився загальними фразами і жодного аргументу на підтвердження доводів скаржника не навів. При цьому суд апеляційної інстанції вказував, що суд першої інстанції не перевірив дотримання скаржником строків, встановлених пунктом «а» частини першої статті 449 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 19 червня 2019 року та залишити в силі ухвалу
Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 11 квітня 2019 року.
У касаційній скарзі заявник вказує, що суд апеляційної інстанції скасував ухвалу суду першої інстанції з надуманих підстав. Так, ТОВ «ОТП Факторинг Україна» як сторона виконавчого провадження мало право ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження та оскаржити рішення державного виконавця у спосіб та строки, передбачені статтею 74 Закону України «Про виконавче провадження».
Також посилається на те, що під час розгляду справи у суді першої інстанції представник ВДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області тричі не з`явився в судові засідання і матеріали виконавчого провадження не надав.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 20 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі і ухвалою цього ж суду від 18 грудня
2019 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Частиною другою розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 19 червня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла
до 8 лютого 2020 року.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України у редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України у тій же редакції під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.
Питання судового контролю за виконанням судових рішень врегульовано розділом VII ЦПК України.
Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Згідно зі статтею 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Відповідно до частини першої статті 351 ЦПК України судом апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд, у межах апеляційного округу якого (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Частиною першою статті 381 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами статті 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у статті 382 цього Кодексу.
Судові рішення - це правозастосовчі акти суду, пов`язані із розглядом конкретної справи.
Види судових рішень передбачені частиною першою статті 258 ЦПК України, у якій зазначено, що судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення;
3) постанови; 4) судові накази.
Аналіз вказаної норми свідчить про те, що узагальнюючий термін «судові рішення» розрізняє такі поняття як ухвала та рішення суду, та які є складовими терміну «судові рішення».
Відповідно до пункту 27 частини першої статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, зокрема, щодо розгляду скарг на дії (бездіяльність) органів державної виконавчої служби, приватного виконавця.
Стаття 374 ЦПК України містить норму, яка визначає перелік повноважень суду апеляційної інстанції.
Відповідно до змісту частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити судове рішення без змін, а скаргу - без задоволення; 2) скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення; 3) визнати нечинним судове рішення суду першої інстанції повністю або частково у передбачених цим Кодексом випадках і закрити провадження у справі у відповідній частині; 4) скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково; 5) скасувати судове рішення і направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю; 6) скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції; 7) скасувати ухвалу про відкриття провадження у справі і прийняти постанову про направлення справи для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю;
8) у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених в пунктах 1-7 частини першої цієї статті.
Отже, відповідно до пункту 6 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду
першої інстанції.
Тлумачення частини першої статті 374 ЦПК України свідчить, що апеляційний суд позбавлений процесуальної можливості скасовувати ухвалу, що не перешкоджає подальшому провадженню у справі, з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. У кожному випадку суд апеляційної інстанції повинен перевіряти чи перешкоджає ухвала суду першої інстанції подальшому провадженню у справі.
Повноваження суду апеляційної інстанції скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, кореспондуються зі статтею 379 ЦПК України, якою передбачено підстави для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
За змістом розділів II, III, IV ЦПК України, першої-другої глав розділу V ЦПК України термін «провадження» застосовується до наказного, позовного та окремого провадження, а також до апеляційного і касаційного провадження.
Разом з тим, термін «провадження» також застосовується при визначені комплексу певних процесуальних дій у справах про оскарження рішень третейських судів, оспорювання рішень міжнародних комерційних арбітражів (розділ 8 ЦПК України); у справах про надання дозволу на примусове виконання рішень третейських судів (глава 4 розділу 9 ЦПК України); провадження у справах з участю іноземних осіб (розділ 11 ЦПК України), а також термін «провадження» застосовується до судового провадження, зокрема у розділі 10 щодо відновлення втраченого судового провадження.
Термін «провадження» застосовується також до виконавчого провадження.
Аналіз терміну «провадження» у контексті цивільного процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що зазначений термін у цивільному законодавстві означає як зібрання певних документів, які були предметом судового розгляду (справа), так и комплекс певних процесуальних дій у їх системі.
При цьому процесуальне законодавство також застосовує такі терміни як «судочинство» та «судовий процес», які за своїм змістом є ширшими, ніж судове провадження, оскільки означають увесь комплекс процесуальних дій, прав та обов`язків учасників при здійсненні правосуддя та принципів правосуддя (судочинство) і судовий розгляд (судовий процес).
Виконання судових рішень є завершальною стадією судового процесу. Саме такий принцип застосовує Європейський суд з прав людини у своїй сталій практиці, зазначаючи, що виконання судових рішень є невід`ємною частиною судового процесу, оскільки без цієї стадії судового процесу сам факт прийняття будь-якого рішення суду втрачає сенс. Саме на цій стадії судового процесу завершується відновлення порушених прав особи.
Питання, пов`язані із судовим контролем за виконанням судових рішень, врегульовані розділом VII ЦПК України, відповідно до якого скарга на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, подається до суду першої інстанції, що розглянув справу, і такий розгляд не є окремим провадженням в окремій справі.
Однак розгляд скарги на дії державного або приватного виконавця має наслідком виконання або невиконання судового рішення як завершальної стадії судового процесу; такий розгляд є комплексом певних процесуальних дій його учасників, тому підпадає під термін «провадження у справі».
Судові рішення, ухвалені за наслідками розгляду скарг на дії або бездіяльність державних або приватних виконавців, підлягають оскарженню у апеляційному та касаційному порядку (статті 353 та 389 ЦПК України).
За наслідками розгляду такої скарги суд постановляє ухвалу, яка за своєю суттю не є ухвалою суто з процесуальних питань, а має наслідком виконання або невиконання судового рішення, тому має суттєве значення для руху справи та судового процесу у цілому.
Розділ ЦПК України «Перегляд судових рішень», зокрема глава 1 «Апеляційне провадження», визначаючи повноваження суду апеляційної інстанції, застосовує такі терміни як «рішення суду», «судове рішення» та «ухвала суду».
Стаття 379 ЦПК України передбачає підстави для скасування ухвали суду з направленням справи для продовження розгляду справи, що означає, що розгляд справи не було завершено, а ухвала, якою такий розгляд завершено, не відповідає нормам процесуального права, тому розгляд справи потрібно продовжити по суті.
Разом з тим, за змістом розділу VII ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень» скарга на дії судових виконавців розглядається по суті шляхом постановлення ухвали, тому при її перевірці у апеляційному порядку апеляційний суд, визначаючи свої повноваження, повинен керуватись положеннями статей 375-378 ЦПК України, які містять термін «судове рішення», що включає й ухвали суду, зокрема ухвали, постановлені за наслідками розгляду скарг на дії або бездіяльність державних виконавців.
Таким чином, системний аналіз указаних норм процесуального права дає підстави для висновку, що апеляційний суд не має повноваження на скасування ухвали суду першої інстанції, постановленої за наслідками розгляду скарги на дії державного або приватного виконавця, з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року у справі № 643/5556/14-ц (провадження № 61-11131сво19).
У справі, що переглядається, апеляційний суд, посилаючись на положення пункту 6 частини першої статті 374 ЦПК України, вважав, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду і забезпечення повного судового розгляду (належне повідомлення всіх учасників справи про розгляд справи, залучення до участі у справі всіх учасників виконавчого провадження).
З такими висновками суду апеляційної інстанції частково не можна погодитись з огляду на наступне.
Направляючи справу до суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції керувався положеннями пункту 6 частини першої статті 374 ЦПК України у поєднанні з положеннями статті 379 ЦПК України.
Разом з тим, з огляду на правову природу ухвали суду, постановленої за наслідками розгляду скарги на дії державного або приватного виконавця, така ухвала не є ухвалою у сенсі положення зазначених норми права, а є судовим рішенням, яке ухвалюється по суті скарги.
За таких умов нормами процесуального права, які визначають повноваження суду апеляційної інстанції при розгляду такої ухвали, є
Положення зазначених норм не передбачають право апеляційного суду на скасування таких ухвал з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду з підстав, визначених статтею 379 ЦПК України.
Встановивши, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, апеляційний суд у відповідності до положень статті 376 ЦПК України мав підстави для скасування судового рішення частково або повністю та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, розглянувши справу по суті.
Всупереч зазначеним вимогам процесуального закону, апеляційний суд, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, постановлену за наслідками розгляду скарги на дії державного виконавця по суті цієї скарги, направив справу для продовження розгляду, а не розглянув скаргу по суті, усунувши в межах повноважень недоліки судового рішення.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Отже, в силу наданих процесуальним законом повноважень, суд касаційної інстанції позбавлений права встановлювати, або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, надавати оцінку доказам, що не були предметом їх перевірки, чи робити їх переоцінку.
Відповідно до пунктів 1, 2 і 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
Відповідно до частини четвертої статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Апеляційний суд, скасовуючи судове рішення суду першої інстанції з направленням справи для продовження розгляду, виходив з того, що судом першої інстанції допущено неповноту судового розгляду, а саме не залучено до участі у справі всіх учасників виконавчого провадження та не повідомлено належним чином Івано-Франківський МВ ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області.
Визнаючи значення цих обставин для розгляду справи, Верховний Суд позбавлений можливості встановлення фактичних обставин самостійно.
Ураховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що постанова апеляційного суду не може вважатися законною і обґрунтованою та в силу пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Щодо судових витрат
Так як касаційний суд дійшов висновку про направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, встановлених статтею 141 ЦПК України підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтею 411 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, статтями 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 19 червня 2019 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. О. Кузнєцов
Судді: В. М. Ігнатенко
С. О. Карпенко
В. А. Стрільчук
М. Ю. Тітов