№ 344/9906/22

Постанова

Іменем України

12 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 344/9906/22

провадження № 61-6694св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Калинюком Романом Степановичем, на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20 січня 2023 року у складі судді Кіндратишин Л. Р. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 27 березня 2023 року у складі колегії суддів: Бойчука І. В., Пнівчук О. В., Томин О. О.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, про позбавлення батьківських прав.

Позовна заява мотивована тим, що з 30 березня 2012 року вона перебувала у шлюбі з відповідачем. За час шлюбу у них народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зазначала, що рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 07 вересня 2021 року у справі № 344/11367/21 шлюб між ними розірвано.

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 04 листопада 2021 року у справі № 344/11370/21 стягнуто з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання сина щомісячно в розмірі 2 000 грн, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і до досягнення повноліття.

ОСОБА_2 05 листопада 2021 року звернувся до органу опіки піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради щодо встановлення порядку його участі у вихованні сина та за результатами розгляду заяви 20 грудня 2021 року прийнято рішення за № 1802, яким встановлено ОСОБА_2 порядок участі у вихованні сина.

Зазначений графік відвідувань ОСОБА_2 неодноразово порушував. Приходив у будь-який зручний для нього час, повністю ігноруючи рішення органу опіки та піклування.

Вважала, що відповідач впливав на вже сформований графік життя їхнього малолітнього сина та створював конфліктні ситуації, від яких страждав син. Звернення з цього приводу до правоохоронних органів були розглянуті, однак без належної реакції. Відповідач продовжував створювати конфліктні ситуації та налаштовувати дитину проти неї. Присутності батька в житті сина не відчувалося і не відчувається на даний час.

Позивач посилалася на те, що 16 лютого 2022 року вона зверталася до Служби у справах дітей із заявою про виникнення розбіжностей з колишнім чоловіком щодо виконання встановленого відповідачу графіку побачень з сином та вжиття відповідних заходів.

Додатково звертала увагу на те, що ОСОБА_2 не здійснює належну сплату аліментів, а фінансове забезпечення повноцінного та належного життя дитини є вкрай важливим, особливо у воєнний час, коли неможливо знайти роботу.

Після 24 лютого 2022 року вона із сином виїхали за межі України для збереження життя та здоров`я дітей. ЇЇ малолітній син ОСОБА_4 без будь-якої моральної та фінансової допомоги проживає за межами України і його батько не вчиняє жодних дій для повноцінної участі у його житті. Такі дії вважає неприпустимими та такими, що негативно впливають на формування світобачення та розвиток дитини.

Вважала, що ОСОБА_2 нехтує потребами свого сина в частині надання підтримки та допомоги у формуванні особистості і належного розвитку, порушує права дитини на належне батьківське виховання і не виконує батьківських обов`язків, не змінює свою поведінку щодо сина, не проявляє бажання здійснювати належне піклування за ним.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20 січня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення районного суду мотивовано тим, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, необхідність застосування якого за обставин цієї справи не доведено, належних та допустимих доказів свідомого ухилення ОСОБА_2 від виконання своїх батьківських обов`язків, які б були законною підставою для позбавлення його батьківських прав, позивачем не надано.

Судом першої інстанції встановлено відсутність свідомого нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками, наявність конфлікту між колишнім подружжям, які не можуть дійти порозуміння у питаннях виховання спільної дитини, недостатня участь батька у вихованні дитини, а також те, що батько дитини проти позбавлення батьківських прав, активно заперечує.

Районний суд взяв до уваги, що між батькам дитини склалися неприязні відносини, відповідач намагався бачитися з дитиною до лютого 2022 року, а в подальшому, відколи в Україні введено воєнний стан через повномасштабне вторгнення російської федерації, ускладнено можливість відповідача повноцінно брати участь у вихованні та спілкуванні з дитиною, оскільки син перебуває з матір`ю за кордоном. У таких відносинах дитина фактично опинилася в ситуації, коли мати дитини не бажає йти на унормування відносин з батьком в інтересах дитини. До цього заперечувала проти медіації, за зверненням відповідача до уповноважених органів з ОСОБА_1 проводилися бесіди через невиконання графіку побачень батька з дитиною.

Суд першої інстанції взяв до уваги висновок органу опіки та піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, затверджений рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 08 грудня 2022 року за № 1256 про недоцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

При цьому суду не надано належних доказів, зокрема висновків спеціалістів-психологів, що дитина була свідком чи потерпіла від домашнього насильства, що призвело до відповідних негативних наслідків; відомостей про встановлення обмежень у спілкуванні дитини з батьком чи щодо неможливості такого спілкування.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 27 березня 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 20 січня 2023 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні, належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Апеляційний суд зазначив, шо матеріали справи не містять доказів, які вказують на наявність виняткового випадку для позбавлення батьківських прав, що є крайнім заходом вирішення сімейних питань, а також достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька як особи, яка становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. При цьому, судом враховано інтереси дитини, які полягають в забезпеченні її права на потребу у любові, піклуванні та матеріальному забезпеченні.

Також матеріали справи не містять будь-яких доказів того, що висновок органу опіки та піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про недоцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно сина є недостатньо обґрунтованим та суперечить інтересам дитини.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20 січня 2023 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 27 березня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У травні 2023 року касаційна скарга надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

У червні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не враховано те, що дії відповідача свідчать про ухилення від виконання обов`язків щодо виховання сина. Зокрема, він не піклується про моральний, фізичний і духовний розвиток дитини, його навчання, підготовку до самостійного життя, не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей.

Зазначає, що висновок органу опіки та піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про недоцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затверджений рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради № 1256 від 08 грудня 2022 року, є недостатньо обґрунтованим, отже, суди попередніх інстанцій могли з ним не погодитися.

Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень ОСОБА_1 вказує неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, а саме застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 724/743/15-ц, від 15 травня 2019 року у справі № 661/2532/17 (провадження № 61-2861св20), від 27 січня 2021 року у справі № 398/4299/17 (провадження № 61-2861св20), від 13 липня 2022 року у справі № 366/2047/18 та від 23 листопада 2022 року у справі № 149/2510/21, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Відзив на касаційну скаргу учасники справи не подали.

Фактичні обставини справи, встановлені судами.

З 30 березня 2022 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі.

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 07 вересня 2021 року у справі № 344/11367/21 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 27 вересня 2013 року, виданого виконавчим комітетом Марківської сільської ради Богородчанського району Івано-Франківської області, ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_4 , а його батьками вказані ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

На адвокатський запит - адвокату Калинюку Р. С. службою у справах дітей виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, надано відповідь від 07 червня 2022 року за №14/47.2-03/310 із додатками документів стосовно звернень щодо визначення участі батьків у вихованні дитини, скарг щодо вчинення дій, що можуть містити ознаки правопорушень щодо участі у вихованні неповнолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , де особа відповідача ОСОБА_2 знеособлена (а. с. 6).

Відповідно до заяви від 19 вересня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Служби у справах дітей виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради стосовно питання участі батька малолітнього ОСОБА_4 у його вихованні. А саме зазначено, що ОСОБА_2 порушує звичний графік дитини під час навчального процесу, негативно впливає на розвиток, так як дає кошти без її погодження. У навчальному процесі чи догляді за дитиною, участі не бере. Коштів на розвиток та культуру - не надає. Коли бере дитину до себе, час з нею не проводить, а передає своїй мамі (а. с. 7-8).

За результатами розгляду заяви було проведено бесіду з ОСОБА_2 (а. с. 9).

05 листопада 2021 року ОСОБА_2 звернувся до органу опіки та піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради через центр надання адміністративних послуг щодо встановлення порядку участі тому з батьків хто проживає окремо (а. с. 10)

Згідно з витягом з рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 29 грудня 2021 року за № 1802, ОСОБА_2 встановлено порядок участі у вихованні малолітнього сина ОСОБА_4 .

Зазначено про обов`язок не порушувати такий графік, а ОСОБА_1 не чинити перешкод батькові у вихованні сина (а. с. 13).

16 лютого 2022 року ОСОБА_1 звернулась до служби у справах дітей із заявою про те, що її колишній чоловік не виконує графік побачень із сином, так як приходить тоді коли йому завгодно, гримає в двері, чим лякає сина. 21 січня 2022 року та 04 лютого 2022 року ОСОБА_2 не було, пояснень не надав. Участі в житті сина не бере взагалі, аліменти не сплачує, має заборгованість по таких (а. с. 14).

19 квітня 2022 року службою у справах дітей ОСОБА_1 надано відповідь № М/58 що за місцем проживання ОСОБА_2 направлено листа та попереджено про відповідальність за ухилення від виконання рішення, із запрошенням на бесіду (а. с. 16-17).

26 квітня 2022 року ОСОБА_2 звертався із заявами до служби у справах дітей про те, що звернення ОСОБА_1 не відповідає дійсності, оскільки він неодноразово приходив згідно із графіком, в тому числі із свідками та працівниками поліції (а. с. 18-19).

14 лютого 2022 року «РК на Прикарпатті» видало довідку за № 02 ОСОБА_2 про те, що він звернувся в Центр медіації при громадській організації «РК на Прикарпатті» за направленням від 18 січня 2022 року служби у справах дітей Івано-Франківської міської ради для отримання послуг медіації. Однак, медіатору не вдалось залучити інші сторону конфлікту ( ОСОБА_1 ) до участі у процесі медіації. З її слів, вона не довіряє заявнику та вважає за доцільне вирішувати суперечки в судовому порядку (а. с. 20,77).

Згідно із заявами ОСОБА_2 від 21 січня 2022 року, 04 лютого 2022 року ОСОБА_1 відмовилась надати можливість йому бачити сина, без будь-яких пояснень (а. с. 21,26).

З приводу звернень ОСОБА_2 щодо вчинення ОСОБА_1 перешкод бачитись із сином, з ОСОБА_1 проводилась профілактична бесіда. Івано-Франківським районним управлінням поліції Головного управління національної поліції (далі - РУП ГУНП) в Івано-Франківській області. повідомлено, що ОСОБА_1 відмовляється виконувати рішення виконавчого комітету про встановлення порядку участі у вихованні малолітнього сина (повідомлення Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області від 31 січня 2022 року № 1473/108/46/04-2022 (а. с. 22), № 1486/108/46/04-2022 (а. с. 23), від 23 жовтня 2021 року № 18078/12/46/04-2021 (а. с. 24).

Згідно із відповіддю Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області від 30 червня 2022 року № 8205/108/46/02-2022, що адресована адвокату Калинюку Р., за січень 2022 року в ІТС ІПНП за № № 712, 1620, 1243,1294, зареєстровані звернення від ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

В подальшому встановлено, що ОСОБА_2 просить прийняти міри до ОСОБА_1 через створення йому перешкод у вихованні сина. В той же час ОСОБА_1 скаржилась на неадекватну поведінку ОСОБА_2 .

Дані звернення розглянуті інспекторами ювенальної поліції.

Зі сторонами конфлікту проведено бесіди та роз`яснення, про що свідчать довідка за № 391 від 15 січня 2022 року, довідка за результатами розгляду матеріалів ЄО № 712 від 06 січня 2022 року, довідка за результатами розгляду перевірки матеріалів ЄО № 1294 від 12 січня 2022 року (а. с. 27-33).

Відповідно до розрахунків заборгованості зі сплати аліментів за виконавчим листом № 344/11370/21, що виданий 14 січня 2022 року, станом на 01 червня 2022 року заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів становила 12 665 грн, станом на 01 жовтня 2022 року заборгованість - відсутня (а. с. 37, 75).

Згідно інформації ліцею № 21 імені Євгена Коновальця Івано-Франківської міської ради за № 01-16/71 від 03 червня 2022 року ОСОБА_4 є учнем 2-Г класу, охайний, доглянутий, забезпечений всім необхідним. Матір піклується про дитину. Батько за період навчання ОСОБА_4 в 1-му класі був присутнім на святі Букварика . На початку 2020-2021 навчального року допомагав в облаштуванні навчального середовища в класі.

З вересня 2021 року батько не бере участі у шкільному житті дитини, успіхами сина не цікавиться (а. с. 34-35).

Згідно з відповіддю КНП «Центр первинної медичної і консультативно-діагностичної допомоги» від 06 червня 2022 року № 208/69 на адвокатський запит представника позивача дитина ОСОБА_4 за час спостереження переніс епізодичні респіраторні захворювання. З приводу хронічних захворювань під спостереження лікарів даного закладу не перебуває. Супроводжує на прийом до лікаря та спілкується з таким мати. Один раз за період спостереження було здійснено виклик лікаря додому батьком дитини (а. с. 36).

Рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради № 1256 від 08 грудня 2022 року затверджено висновок органу опіки та піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про недоцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 99-103).

У висновку зазначено, що у письмових поясненнях службі у справах дітей від 22 вересня 2022 року ОСОБА_1 вказала, що вона проживає у Чехії місті Kostelec, хлопчик навчається дистанційно у ліцеї № 21 Івано-Франківської міської ради. На її думку ОСОБА_2 не змінив свого ставлення до сина. Жодного разу не телефонував, лише у смс вимагає її згоди поговорити із сином. Також надала копії термінових заборонних приписів стосовно кривдника від 13 травня 2021 року та 26 вересня 2021 року на три та дві доби відповідно щодо вчинення домашнього насильства ОСОБА_2 відносно неї.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Касаційна ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Калинюком Р. С., задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Загальні засади регулювання сімейних відносин визначено статтею 7 СК України, згідно з положеннями якої жінка та чоловік мають рівні права й обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно зі статтями 141 150 153 155 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини, яка в силу положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Відповідно до статті 18 цієї Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Наведеними нормами закріплено основоположний принцип забезпечення найкращих інтересів дитини, якого необхідно дотримуватися, зокрема, при вирішенні питань про місце проживання дитини у випадку, коли її батьки проживають окремо; про тимчасове розлучення з одним із батьків у зв`язку з необхідністю виїхати за межі країни, у якій визначено місце проживання дитини, з іншим із батьків з метою отримання освіти, лікування, оздоровлення та з інших причин, обумовлених необхідністю забезпечити дитині повний і гармонійний фізичний, розумовий, духовний, моральний і соціальний розвиток, а також необхідний для такого розвитку рівень життя.

Базові положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини покладені в основу багатьох рішень ЄСПЛ, у тому числі шляхом застосування статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Статтею 165 СК України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має один з батьків.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

У пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» судам роз`яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, на підставі належно оцінених доказів, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову з підстав недоведеності позивачем виключних підстав, з якими закон пов`язує можливість позбавлення особи батьківських прав, при тому, що це є крайнім заходом впливу, адже позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батька у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях.

Оскільки ОСОБА_2 не має заборгованості зі сплати аліментів на утримання сина, не втратив інтересу до участі у вихованні дитини та має намір на відновлення відносин з нею, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про недоведеність ОСОБА_1 необхідності застосування до відповідача такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав, доцільність вжиття якого позивач належно не аргументувала.

Крім того, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що позивачем не надано беззаперечних доказів, які б свідчили про ухилення відповідача від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та його винної поведінки.

Згідно з положеннями статей 12 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Згідно із частинами першою-третьою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, відповідно до вимог статті 81 ЦПК України доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача. Всупереч наведеним положенням ЦПК України позивачка не надала доказів на підтвердження її позовних вимог про наявність підстав для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Встановивши відсутність фактів злісного нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками щодо неповнолітнього сина, врахувавши бажання батька спілкуватись з дитиною, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо його неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Суди попередніх інстанцій правильно виходили із того, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу при доведеності винної поведінки одного із батьків, яка суперечить інтересам дитини, і неможливості змінити цю поведінку. Достатні підстави для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав судами не встановлені.

Верховний Суд відхиляє посилання заявника на те, що висновок органу опіки та піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про недоцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затверджений рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради № 1256 від 08 грудня 2022 року, є недостатньо обґрунтованим, оскільки зазначений висновок оцінено судами попередніх інстанцій відповідно до статті 89 ЦПК України. Колегія суддів погоджується з таким висновком судів, оскільки обставини цієї справи не свідчать про злісне ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків.

Посилання як на підставу касаційного оскарження на застосування норм права без урахування висновків у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 724/743/15-ц, від 15 травня 2019 року у справі № 661/2532/17 (провадження № 61-2861св20), від 27 січня 2021 року у справі № 398/4299/17 (провадження № 61-2861св20), від 13 липня 2022 року у справі № 366/2047/18 (провадження № 61-4346св20) та від 23 листопада 2022 року у справі № 149/2510/21 (провадження № 61-7010св22), колегія суддів відхиляє, оскільки у зазначених справах встановлено інші фактичні обставини, ніж у справі, яка є предметом касаційного перегляду.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

З огляду на те, що касаційна скарга залишається без задоволення, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Калинюком Романом Степановичем, залишити без задоволення.

Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20 січня 2023 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 27 березня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:Р. А. Лідовець Г. В. Коломієць Д. Д. Луспеник