П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 345/1582/21
провадження № 51 - 1441 км 22
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_7,
суддів: ОСОБА_8, ОСОБА_9,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_10,
прокурора ОСОБА_11,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою засудженої на вирок Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 23 листопада 2021 року та ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 10 лютого 2022 року стосовно
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженки м. Калуш Івано-Франківської області,
яка мешкає за адресою:
АДРЕСА_1 ,
засудженої за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 23 листопада 2021 року, залишеним без змін ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 10 лютого 2022 року, ОСОБА_1 засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, до покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.
За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватою в тому, що вона 24 березня 2021 року приблизно о 19:00, перебуваючи навпроти будинку АДРЕСА_1 , на ґрунті неприязних відносин під час конфлікту умисно нанесла рукою удари в щоку та плече ОСОБА_2 , від чого остання впала на землю. Після чого ОСОБА_1 нанесла удар ногою ОСОБА_3 в ліве стегно. Своїми діями ОСОБА_1 спричинила ОСОБА_3 легкі тілесні ушкодження.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
За змістом касаційної скарги засуджена ОСОБА_1 , не погоджуючись із судовими рішеннями через неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить їх скасувати, кримінальне провадження - закрити.
Свої вимоги засуджена мотивує тим, що:
- органом дізнання допущено порушення вимог КПК України під час реєстрації та розслідування кримінального проступку, зокрема, не внесено до ЄРДР заяви ОСОБА_3 як потерпілої;
- суд першої інстанції:
- дійшов хибного висновку щодо її винуватості;
- не надав належної оцінки її показанням;
- відхилив заяви про порушення її права на захист під час проведення дізнання через незабезпечення її захисником у зв`язку з наявністю у неї фізичних вад;
- безпідставно визнав доказом висновок експерта № 83 від 07 квітня 2021 року про спричинення потерпілій тілесних ушкоджень на підтвердження її винуватості;
- суд апеляційної інстанції на допущені порушення не звернув уваги, не перевірив належним чином викладених в апеляційній скарзі доводів та постановив ухвалу, яка не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор заперечив проти задоволення касаційної скарги засудженої та просив залишити без зміни оскаржувані судові рішення стосовно ОСОБА_1 .
Мотиви Суду
Положенням ст. 433 КПК України визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу; суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Викладені в касаційній скарзі доводи щодо неправильної оцінки показань потерпілої фактично стосуються переоцінки доказів й неповноти судового розгляду, що не є предметом касаційного перегляду в розумінні ст. 438 КПК України.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
За змістом ст. 94 КПК України суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку.
Згідно зі ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, в тому числі, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у його вчиненні, форма вини, мотив і мета його вчинення.
Обвинувальний вирок ухвалюється судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
У поданій касаційній скарзі засуджена ОСОБА_1 ставить питання про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, що призвело до її безпідставного засудження за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.
Проте викладені в касаційній скарзі доводи засудженої Суд уважає такими, що не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження та вимогах кримінального й кримінального процесуального законів.
Так, при перевірці матеріалів кримінального провадження касаційним судом установлено, що свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, та правильність кваліфікації її дій за даною нормою кримінального закону судом першої інстанції зроблено на підставі доказів, досліджених та оцінених у сукупності з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, про що у судовому рішенні наведено докладні мотиви.
У частині 1 статті 125 КК України встановлена відповідальність за легке тілесне ушкодження, яке виразилося в порушенні анатомічної цілості тканин, органів та їх функцій, але не спричинило короткочасного розладу здоров`я чи незначної стійкої втрати працездатності.
Суб`єктивна сторона злочину, що розглядається, характеризується тільки умисною виною. Відповідальність за ст. 125 КК України настає і у тих випадках, коли умисел винного був спрямований на заподіяння невизначеної шкоди здоров`ю і фактично було заподіяно легке тілесне ушкодження.
Як убачається з вироку, свої висновки про те, що ОСОБА_1 заподіяла ОСОБА_3 легких тілесних ушкоджень, суд першої інстанції зробив, урахувавши:
- показання потерпілої про те, що 24 березня 2021 року приблизно о 19:00 вона йшла дорогою у селі. ОСОБА_1 в цей час стояла на дорозі і говорила по мобільному телефону. Вона не чіпала її і обійшла стороною. Натомість ОСОБА_1 звинуватила її в образах і почала переслідувати. Для захисту вона (потерпіла) підняла руки. ОСОБА_1 , тримаючи телефон в правій руці, нанесла цією рукою їй удар в обличчя під ліве око. Вона спробувала втекти, але ОСОБА_1 вдарила її цією ж рукою в ліве плече, а потім ще вдарила в ліву ногу. Вона втратила свідомість. Коли прийшла до тями то все її обличчя було в снігу. Далі вона встала і почала тікати, а ОСОБА_1 переслідувала її до тих пір, поки на вулицю не вийшла сусідка ОСОБА_4 , яка надала їй першу медичну допомогу. В неї були тілесні ушкодження на щоці під лівим оком, на лівому плечі, лівій нозі і на нижній губі;
- показання свідка ОСОБА_5 , яка в судовому засіданні показала про те, що 24 березня 2021 року приблизно о 19:00 вона поралась на своєму подвір`ї і почула крики з дороги. Почула, що ОСОБА_3 кричить «люди рятуйте!». Бачила, що ОСОБА_3 хотіла тікати, а ОСОБА_1 штовхала і била її, від чого потерпіла впала. Потім вона (свідок) вийшла на дорогу і побачила, що ОСОБА_3 лежала на снігу, а ОСОБА_1 натирає її обличчя снігом. Коли свідок підійшла ближче, то ОСОБА_1 почала йти додому і при цьому висловлювалась нецензурними словами в її сторону. Будучи на дорозі, вони телефоном викликали швидку допомогу і поліцію. Після конфлікту вона повела потерпілу додому і надала їй медичну допомогу. Вона бачила на обличчі ОСОБА_3 почервоніння з лівого боку і на губі. У ОСОБА_1 тілесних ушкоджень свідок не бачила;
а також дані, що містяться у:
- заяві ОСОБА_3 від 24 березня 2021 року, написаної на ім`я начальника Калуського ВП ГУНП, з проханням притягнення до кримінальної відповідальності сусідки ОСОБА_1 , яка 24 березня 2021 року приблизно о 19:00 нанесла їй тілесні ушкодження;
- протоколі слідчого експерименту від 07 квітня 2021 року за участю потерпілої, у ході якого вона зазначила обставини та спосіб, за яких стосовно неї було вчинено злочин;
- висновку експерта № 83 від 07 квітня 2021 року, згідно з яким встановлено, що у ОСОБА_6 мались тілесні ушкодження: синець в ділянці лівої щоки; крововилив в слизову оболонку нижньої губи зліва; забій м`яких тканин з травматичним набряком лівого плечового суглобу; синець в ділянці лівої ноги, які можуть відповідати терміну, вказаному в постанові, утворились від дії тупих твердих предметів, могли утворитись внаслідок нанесення ударів такими предметами (можливо руками, ногами) у вказані вище ділянки тіла і відносяться до легких тілесних ушкоджень. Враховуючи кількість, характер та розташування тілесних ушкоджень виключається можливість їх утворення внаслідок падіння на площину.
Суд першої інстанції на підставі вказаних доказів встановив сукупність усіх передбачених законом ознак складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, та, ухвалюючи вирок, дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 заподіяла ОСОБА_3 легких тілесних ушкоджень.
При цьому суд першої інстанції дав оцінку показанням ОСОБА_1 про те, що кримінального правопорушення стосовно ОСОБА_3 вона не вчиняла, та визнав їх непереконливими, оскільки показання потерпілої та свідка ОСОБА_5 узгоджуються з іншими здобутими у кримінальному провадженні та дослідженими в судовому засіданні доказами. Разом із тим, суд першої інстанції не встановив обставин, які б свідчили про протиправні дії потерпілої, та які б дозволяли обвинуваченій з метою самооборони застосувати насильство стосовно ОСОБА_3 .
Водночас, суд першої інстанції, відхиляючи твердження обвинуваченої щодо порушення її права на захист під час досудового розслідування у зв`язку із незабезпеченням її захисником через наявність у неї фізичних вад, що потягло за собою недопустимість зібраних у справі доказів, також не встановив обставин щодо необхідності обов`язкової участі захисника і зазначив про те, що, як убачається з протоколу роз`яснення права на захист, під час дізнання ОСОБА_1 добровільно відмовилась від участі захисника, а під час судового провадження в суді першої інстанції її інтереси представляв захисник ОСОБА_12
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, доведена поза розумним сумнівом.
Порушень процесуального порядку збирання наведених у вироку доказів за матеріалами провадження не встановлено та судом правильно вирішено питання про їхню належність і допустимість, з дотриманням вимог статей 85-87 89 94 95 КПК України.
Колегія суддів касаційного суду вважає, що судовий розгляд кримінального провадження стосовно ОСОБА_1 проведено з дотриманням вимог ст. 337 КПК України, в межах пред`явленого обвинувачення, та її діям дано правильну юридичну оцінку.
Вирок суду першої інстанції відповідає вимогам статей 370 374 КПК України.
Відповідно до ст. 65 КК України при призначенні покарання суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Як убачається з мотивувальної частини вироку, суд першої інстанції, обґрунтовуючи свій висновок щодо виду й міри покарання та призначаючи ОСОБА_1 покарання, врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, відсутність обставин, які б обтяжували чи пом`якшували покарання, дані про особу винної, зокрема, те, що вона має постійне місце проживання, одружена, не перебуває на обліку у психіатра та нарколога, є особою з інвалідністю, а також те, що єдиним джерелом її доходу є пенсійні виплати, тобто дотримався вимог статей 50 65-67 КК України.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи вирок суду першої інстанції, за апеляційною скаргою обвинуваченої, яка є фактично аналогічною касаційній скарзі, з дотриманням вимог статей 404 405 407 412-414 КПК України перевірив зазначені в ній доводи, проаналізував їх, дав на них вичерпну відповідь, зазначивши в ухвалі достатні підстави, через які визнав їх необґрунтованими.
За результатами перегляду вироку суду першої інстанції суд апеляційної інстанції з урахуванням конкретних обставин справи погодився з оцінкою доказів, досліджених місцевим судом та врахованих при доведенні винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, належним чином умотивувавши свої висновки.
Водночас суд апеляційної інстанції також не встановив порушення права ОСОБА_1 на захист і зазначив про те, що ОСОБА_1 не є особою, яка через свої фізичні або психічні вади не могла реалізувати своє право на захист, а наявність другої групи інвалідності не свідчить про наявність таких вад, що перешкодили їй самостійно реалізувати своє право на захист.
З такими висновками суду апеляційної інстанції погоджується й колегія суддів касаційного суду.
Що стосується доводів касаційної скарги про недопустимість в якості доказу винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення висновку експерта № 83 від 07 квітня 2021 року, то вони є безпідставними, оскільки він отриманий та складений з дотриманням положень статей 87 101 102 242 КПК України та відповідно до ч. 2 ст. 84 КПК України слугує процесуальним джерелом доказів у кримінальному провадженні.
Висновок експерта має значення для кримінального провадження, зокрема, для встановлення тяжкості та характеру тілесних ушкоджень (п. 2 ч. 2 ст. 242 КПК України), що належить до обставин, які підлягають доказуванню (ст. 91 КПК України).
Не знайшли свого підтвердження під час перевірки матеріалів кримінального провадження й доводи засудженої щодо порушення початку розслідування.
Як встановлено матеріалами кримінального провадження, подія сталася 24 березня 2021 року приблизно о 19:00. Безпосередньо після події свідок ОСОБА_5 разом із потерпілою ОСОБА_3 викликали поліцію.
Цього ж дня, а саме 24 березня 2021 року потерпіла ОСОБА_3 написала заяву, адресовану на ім`я начальника Калуського ВП ГУНП, про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_1 , яка нанесла їй тілесні ушкодження.
На підставі цієї заяви 25 березня 2021 року дізнавачем ОСОБА_13 були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинення стосовно потерпілої ОСОБА_3 кримінального правопорушення.
Таким чином кримінальне провадження розпочато та проведено з дотриманням вимог статей 477 478 КПК України за заявою потерпілої, а тому доводи ОСОБА_1 про порушення початку кримінального провадження у формі приватного обвинувачення є безпідставними.
Перегляд кримінального провадження в апеляційному порядку здійснювався відповідно до вимог кримінального процесуального закону, ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам статей 370 419 КПК України.
Тих істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які передбачені ст. 412 КПК України та які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, Судом не встановлено.
Керуючись статтями 441 442 КПК України, Суд
постановив:
Касаційну скаргу засудженої ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 23 листопада 2021 року та ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 10 лютого 2022 року стосовно неї - без зміни.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
С у д д і:
ОСОБА_7 ОСОБА_8 ОСОБА_9