№ 345/3744/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2022 року

м. Київ

справа № 345/3744/19

касаційне провадження № К/9901/1588/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2019 (головуючий суддя - Курилець А. Р., судді - Кушнерик М. П., Мікула О. І.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської митниці ДФС про скасування постанови про порушення митних правил,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, скаржник) звернувся до суду із позовом до Івано-Франківської митниці ДФС (далі - відповідач) про визнання протиправною і скасування постанови в справі про порушення митних правил №119/20600/19 від 06.08.2019.

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області рішенням від 04.10.2019, ухваленим у відкритому судовому засіданні, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив повністю.

Не погодившись із прийнятим рішенням, 17.10.2019 ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.

Восьмий апеляційний адміністративний ухвалою від 15.11.2019 залишив вказану апеляційну скаргу без руху та запропонував скаржнику у десятиденний строк з дня вручення йому копії цієї ухвали усунути її недоліки шляхом надіслання вмотивованої заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із наведенням поважних підстав його пропуску.

На виконання вимог вказаної ухвали у встановлений судом строк скаржником подано до суду клопотання про призначення апеляційної скарги до розгляду, на обґрунтування якого зазначено, що строк на апеляційне оскарження ним не пропущений, оскільки відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення.

Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 10.12.2019 відмовив ОСОБА_1 у відкритті апеляційного провадження.

Постановляючи зазначену ухвалу, суд апеляційної інстанції виходив із того, що відповідно до статті 268 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі. Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.

Не погоджуючись із ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2019, посилаючись на порушення цим судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати зазначену ухвалу та направити справу до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

В касаційній скарзі ОСОБА_1 наголошує на забезпеченні державою права на апеляційний перегляд справи, вказує, що право на судовий захист є гарантією реалізації інших конституційних прав і свобод, їх утвердження й захисту за допомогою правосуддя тощо.

На думку скаржника, недотримання судом першої інстанції визначеного частиною другою статті 271 КАС України порядку проголошення та вручення (надсилання) йому копії судового рішення є підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження в адміністративних справах, передбачених статтями 286-289 зазначеного Кодексу, з урахуванням інших фактичних обставин.

Крім того зауважує, що в резолютивній частині рішення Калуського міськрайонного суду від 04.10.2019 зазначено, що воно може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду в тридцятиденний термін з дня складення повного тексту судового рішення.

Відповідач реалізував процесуальне право щодо подання відзиву на касаційну скаргу.

У відзиві стверджував, що викладені скаржником доводи в обґрунтування своєї позиції суперечать нормам процесуального права, відтак просив залишити скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду 10.12.2019 про відмову у відкритті апеляційного провадження - без змін.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 28.01.2020 відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, а ухвалою від 24.10.2022 - закінчив підготовку справи до касаційного розгляду, визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами і призначив справу до касаційного розгляду в порядку письмового провадження з 25.10.2022.

За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15.01.2020 № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду, переглянувши оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України виходить з такого.

Згідно з пунктом 6 частини третьої статті 2 КАС України забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства.

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Цим конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України.

За змістом частини першої статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Частиною першою статті 293 КАС України передбачено, що учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Статтею 296 КАС України встановлено вимоги до апеляційної скарги. Відповідно до частини другої статті 298 КАС України, до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статті 296 цього Кодексу, застосовуються правила статті 169 цього Кодексу, відповідно до яких, апеляційна скарга залишається без руху і скаржнику надається строк для усунення її недоліків до десяти днів з дня вручення ухвали.

Статтею 295 КАС України визначено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

За правилом пункту 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Отже, у випадку пропуску строку на апеляційне оскарження підставами для прийняття апеляційної скарги є лише наявність поважних причин (підтверджених належними доказами), тобто обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій.

Дотримання строків оскарження судового рішення є однією із гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними.

Стаття 44 КАС України передбачає обов`язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

З метою виконання процесуального обов`язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначені статтею 286 КАС України. Згідно з цією статтею адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

За наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу у десятиденний строк після закінчення строку апеляційного оскарження з повідомленням учасників справи.

Якщо за наслідками апеляційного перегляду суд апеляційної інстанції змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, таке стягнення не може бути посилено.

При цьому за правилами, встановленими статтею 271 КАС України, у справах, визначених статтею 273-277, 280-289 цього Кодексу, суд проголошує повне судове рішення.

Копії судових рішень у справах, визначених цією статтею, невідкладно видаються учасникам справи або надсилаються їм, якщо вони не були присутні під час його проголошення.

Верховний Суд у постанові від 23.10.2019 у справі № 297/420/19 сформував такий висновок:

«Стаття 286 КАС України є спеціальною нормою процесуального закону, що визначає особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, та частина четверта якої встановлює спеціальні у відношенні до статті 295 КАС України строк на апеляційне оскарження (протягом десяти днів) і порядок обчислення цього строку (з дня проголошення судового рішення).

Водночас статтею 286 КАС України не обмежено повноваження суду апеляційної інстанції щодо поновлення строку на апеляційне оскарження в порядку частини третьої статті 295 КАС України, і на відміну від правил, установлених статтею 270 КАС України, передбачений статтею 286 КАС України строк на апеляційне оскарження не є преклюзивним.

Верховний Суд зазначає, що у справах цієї категорії, які є терміновими в розумінні КАС України, надзвичайно важливим в аспекті реалізації учасником справи права на апеляційне оскарження є дотримання судом першої інстанції порядку проголошення та вручення (надсилання) копій судових рішень, визначеного частиною другою статті 271 КАС України. Недотримання судом першої інстанції цього порядку може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження, з урахуванням інших фактичних обставин.»

Слід зазначити те, що при обмеженні, зокрема, апеляційного оскарження судового рішення порушується принцип справедливого та публічного суду, що суперечить Європейській конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року, яка ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97.

Так, у справі Delcourt v. Belgium Європейський суд з прав людини зазначив, що «у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення». У справі Bellet v. Fгапсе Суд зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

Отже, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Невиконання судом апеляційної інстанції своїх, законодавчо закріплених, обов`язкових повноважень щодо перегляду рішення суду першої інстанції, нівелює можливість у поновлені порушених прав та обмежує право доступу до суду (доступу до суду апеляційної інстанції), яке передбачено Конституцією України та Європейською Конвенцією про захист прав людини і основних свобод.

Як зазначалося вище, у вказаній справі, яка є справою з приводу рішень, дій або бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, позивач 17.10.2019 подав апеляційну скаргу на рішення Калуського міськрайонного суду Івано - Франківської області від 04.10.2019, повний текст якого він отримав 11.10.2019 за особистою заявою про видачу копії судового рішення, що підтверджується матеріалами цієї адміністративної справи.

Водночас поза увагою суду апеляційної інстанції залишилося те, що суд першої інстанції розглядав справу у присутності сторін, однак за результатами розгляду було проголошено лише вступну та резолютивну частину. Вказана обставина хоча і підтверджує обізнаність сторін із прийняттям рішення, однак позбавляє учасників провадження можливості якісно обґрунтувати свою думку у випадку незгоди із висновками суду та викласти в апеляційній скарзі свої заперечення на мотиви прийнятого судового рішення.

Крім того, суд першої інстанції, роз`яснюючи порядок і строки оскарження рішення, в резолютивній частині рішення зазначив загальні строки на апеляційне оскарження (тридцять днів).

Таким чином, у цій справі стосовно роз`яснення судом першої інстанції у категорії термінових адміністративних справ загальних строків на оскарження судового рішення, а не спеціальних, встановлених, зокрема, статтею 286 КАС України, сторона мала легітимні очікування на можливість оскарження судового рішення саме у встановлений судом строк - тридцять днів.

У Рішенні Другого сенату Конституційного Суду України від 07.04.2021 у справі № 1-р(II)/2021 зазначено, що принцип правомірних (легітимних) очікувань є складовим елементом загального принципу юридичної визначеності та виражає ідею, що «органи публічної влади повинні не лише додержуватися приписів актів права, а й своїх обіцянок та пробуджених у особи очікувань. Згідно з доктриною леґітимних очікувань - ті, хто чинить добросовісно на підставі права, яким воно є, не повинні відчувати краху надій щодо своїх леґітимних очікувань» [спеціальне Дослідження Європейської Комісії «За демократію через право» (Венеційська Комісія) «Мірило правовладдя» CDL-AD(2016)007, пункт II.B.5.61].

З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції повинен ураховувати зумовлені роз`ясненням суду першої інстанції легітимні очікування відповідача щодо права на звернення до суду з апеляційною скаргою у встановлений судом тридцятиденний строк, а отже необхідно вказати, що суд помилково не взяв до уваги вказане у резолютивній частині рішення суду першої інстанції.

Суд касаційної інстанції вважає, що в даному конкретному випадку відповідач не допустив необ`єктивного зволікання з поданням апеляційної скарги.

Зазначений висновок узгоджується з висновками Верховного Суду викладеними у постанові від 25.02.2021 у справі № 520/6758/2020.

Колегія суддів вважає, що у цій справі зазначений вище пропуск строку на апеляційне оскарження не є співмірним з таким наслідком, як відмова у відкритті апеляційного провадження.

Невчасне звернення позивача з апеляційною скаргою на судове рішення суду першої інстанції зумовлене помилковим роз`ясненням суду першої інстанції щодо права на звернення до суду з апеляційною скаргою у встановлений судом тридцятиденний строк та неналежним врученням позивачу вказаного судового рішення судом першої інстанції.

Отже, на підставі викладеного, Восьмий апеляційний адміністративний суд, залишаючи без руху апеляційну скаргу та в подальшому відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, не звернув уваги на роз`яснення суду першої інстанції щодо права на звернення до суду з апеляційною скаргою у встановлений судом строк та не перевірив дотримання судом першої інстанції порядку вручення учасникам справи копій судового рішення. Зазначене свідчить про те, що судом апеляційної інстанції не досліджено факт наявності чи відсутності пропуску позивачем строку звернення до суду з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції.

За наведеного правового регулювання та обставин справи Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду вказує на допущення судом апеляційної інстанції порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Таким чином, касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення - скасуванню із направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду на стадії вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження.

Пунктом 2 частини першої статті 349 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Згідно з частиною першою статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Керуючись статтями 341 345 349 353 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2019 скасувати.

Справу направити для продовження розгляду до Восьмого окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова