Постанова
Іменем України
15 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 345/5195/14-ц
провадження № 61-6813св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Виконавчий комітет Калуської міської ради, ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 01 грудня 2021 року у складі судді Якиміва Р. В. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 17 травня 2022 року у складі колегії суддів: Фединяка В. Д., Бойчука І. В., Василишин Л. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів попередніх інстанцій
У грудні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Виконавчого комітету Калуської міської ради (далі - ВК Калуської міської ради), ОСОБА_2 про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на жилий будинок, свідоцтва про право власності на нерухоме майно, визнання недійсною реєстрації права власності на нерухоме майно, визнання права власності на частину нерухомого майна.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що актом Івано-Франківського ОБТІ від 05 серпня 1975 року підтверджується, що будинковолодіння по АДРЕСА_1 , яке складалося з одноповерхового дерев`яного житлового будинку та інших споруд, розділено на дві сім`ї ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
Матері позивачки ОСОБА_5 належала Ѕ частини будинку на АДРЕСА_2 , згідно зі свідоцтвом про право власності на житловий будинок від 10 вересня 1975 року.
Іншу Ѕ частину ОСОБА_5 оформила після смерті своєї матері (баби позивачки).
За змістом архівної довідки від 01 серпня 1975 року № 59/15 ОСОБА_6 рахується в господарстві головою робітничого двору на Ѕ частини будинку, побудованого в 1918 році. Таким чином, на момент приватизації таке будинковолодіння відносилось до суспільної групи «робітничий двір».
Вважає, що ОСОБА_5 отримала свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 12 лютого 2010 року серії НОМЕР_1 на все будинковолодіння (отримане взамін свідоцтва від 05 серпня 1975 року) незаконно, оскільки право власності у колгоспному (робітничому) дворі встановлюється на підставі часток усіх членів цього двору, відповідно до якого, їй (позивачці) належить ј частини дерев`яного житлового будинку. Враховуючи, що на момент приватизації вона (позивачка) була зареєстрована та проживала у цьому будинку, вважає, що має право на рівні з іншими членами сім`ї на частку у зазначеному будинковолодінні. Крім того, з 1982 року вона спільно із чоловіком зробили капітальний ремонт будинковолодіння на АДРЕСА_3 .
Враховуючи викладене, позивачка, з урахуванням уточнених вимог, просила поновити строк для звернення до суду з позовом та визнати свідоцтво про право власності на житловий будинок від 10 вересня 1975 року та свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 12 лютого 2010 року серії НОМЕР_1 недійсними та скасувати їх; визнати недійсною реєстрацію права власності на нерухоме майно на будинковолодіння на АДРЕСА_3 за реєстраційним № 29682973; та визнати за нею право власності на ј частини дерев`яного житлового будинку 1918 року забудови, право власності на стайню літ. Б, площею 25,4 кв. м, комору літ. В, площею 11,7 кв. м, літню кухню літ. Г, площею 28,2 кв. м, гараж літ. Е, площею 20 кв. м, вбиральню під літ. Д.
Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 01 грудня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 30 червня 2017 року про накладення арешту будинковолодіння на АДРЕСА_3 , після набрання рішення законної сили.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачка не надала належних та допустимих доказів належності будинковолодіння до суспільної групи колгоспний двір. Суду не надано доказів на підтвердження того, що свідоцтво про право власності на жилий будинок від 10 вересня 1975 року видано на ім`я ОСОБА_7 , є незаконним. Свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 12 лютого 2010 року видане в порядку переоформлення свідоцтва про право власності на жилий будинок від 10 вересня 1975 року на виконання рішення ВК Калуської міської ради від 05 серпня 2009 року № 346 «Про переоформлення свідоцтв про право приватної власності на будинковолодіння».
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 17 травня 2022 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що у погосподарських книгах тип двору ОСОБА_8 був віднесений до робітничого, а тому статті 120 123 ЦК Української РСР відповідно до яких майно колишнього колгоспного двору підлягало розподілу між його членами, застосуванню не підлягають.
Крім того, відсутні підстави для скасування свідоцтва про право власності, виданого на підставі рішення ВК Калуської міської ради від 05 серпня 2019 року № 346, оскільки рішення стосується переоформлення свідоцтв про право власності на будинковолодіння, але позивачкою не оскаржується свідоцтво про право власності від 10 вересня 1975 року, на підставі якого видано свідоцтво 12 лютого 2010 року. ОСОБА_1 не доведено виникненням у неї права власності на ј частини спірного домоволодіння у зв`язку з участю у його будівництві.
Додатковим рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 09 серпня 2022 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 9 600,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 10 листопада 2022 року додаткове рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У липні 2022 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 01 грудня 2021 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 17 травня 2022 року, в якій просить скасувати вказані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. У касаційній скарзі зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, які стосуються заявлених нею вимог у справі, про перегляд якої подано касаційну скаргу, а саме статті 328 ЦК України.
У жовтні 2022 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_9 подав відзив на касаційну скаргу, у якому зазначив, що ОСОБА_1 згідно з паспортними даними народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 . У той же час, згідно з технічним паспортом на спірне домоволодіння, житловий будинок літ. А побудований до 1965 року, стайня - до 1984 року, комора - до 1976 року.
У жовтні 2022 року ВК Калуської міської ради подано відзив на касаційну скаргу, у якому зазначено, що позивачка не надала доказів належності будинковолодіння до суспільної групи колгоспний двір.
У листопаді 2022 року ОСОБА_1 подала до суду заяву-пояснення.
Позиція Верховного Суду
Статтею 400 ЦПК України встановлено межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Так, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п`яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, аоскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій відповідають вимогам ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.
Обставини, встановлені судами
ОСОБА_5 належала Ѕ частини будинку на АДРЕСА_3 (раніше АДРЕСА_3 згідно зі свідоцтвом про право власності на житловий будинок від 10 вересня 1975 року.
Рішенням ВК Калуської міської ради від 05 серпня 2009 року № 346 надано дозвіл громадянам на переоформлення свідоцтва про права власності на їхнє будинковолодіння по мірі необхідності.
Згідно зі свідоцтвом про право власності від 12 лютого 2010 року ОСОБА_5 належить на праві приватної власності домоволодіння на АДРЕСА_3 .
ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Домоволодіння на АДРЕСА_3 належить на праві власності ОСОБА_2 на підставі спадкового договору від 15 червня 2012 року № 1832.
Будинковолодіння на АДРЕСА_3 належало до суспільної групи робітничий двір. Згідно з архівною довідкою від 01 серпня 1975 року № 59/15, виданою ВК Калуської міської ради депутатів трудящих, відповідно до погосподарських книг ВК Підгірківської сільської ради депутатів трудящих ОСОБА_6 рахувалась в господарстві головою робітничого двору
Правове обґрунтування
Спеціальним нормативним актом, який визначає порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах, є Вказівки по веденню книг погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затверджені наказом Центрального статистичного управління СРСР від 13 квітня 1979 року № 112/5 (далі - Вказівки № 112/5), а згодом Вказівки по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затверджені Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року № 5-24/26 (далі - Вказівки № 5-24/26), та Вказівки по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затверджені постановою Державного комітету статистики СРСР від 25 травня 1990 року № 69 (далі - Вказівки № 69), які були замінені Інструкцією ведення погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затверджених наказом Міністерства статистики України від 22 лютого 1995 року № 48.
За змістом Вказівок № 112/5 і 69 суспільна група господарства визначалась залежно від роду занять голови господарства (сім`ї). Особи, які працювали в колгоспі, але не були членами колгоспу, належали до суспільної групи робітників або службовців залежно від займаної посади.
Відповідно до статей 120 123 ЦК УРСР 1963 року майно колгоспного двору належить його членам на праві спільної сумісної власності і розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.
Правильне застосування судами норм статей 120 123 ЦК УРСР 1963 року передбачає з`ясування питання про віднесення будинку до відповідної суспільної групи господарств. Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року у справі № 6-350цс15.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Вирішуючи спір, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, суди дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки позивачем не доведено, що спірне домогосподарство за адресою: на АДРЕСА_3 належало до суспільної групи «колгоспний двір». Наявні у справі матеріали підтверджують, що спірне домоволодіння мало статус «робітничого двору», а тому положення статей 120 123 ЦК УРСР щодо спільності права власності членів колгоспного договору не підлягають застосуванню при вирішенні цього спору.
За встановленими у справі обставинами, ОСОБА_6 правомірно зареєструвала за собою право особистої власності на домоволодіння на АДРЕСА_3 на підставі свідоцтва про право власності на житловий будинок від 10 вересня 1975 року та в порядку обміну отримала свідоцтво на спірне домоволодіння 12 лютого 2010 року.
У касаційній скарзі заявниця зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, які стосуються заявлених нею вимог у справі, про перегляд якої подано касаційну скаргу, а саме статті 328 ЦК України.
Верховний Суд відхиляє такі доводи ОСОБА_1 , оскільки Верховний Суд неодноразово формулював висновки щодо питання застосування положень статті 328 ЦК України.
Водночас, положення статті 328 ЦК України не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки за загальним правилом при вирішені спорів застосовується законодавство, чинне на момент виникнення спірних правовідносин. Відповідно до частини 4 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України цей Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.
Таким чином, доводи заявника, що стали підставою для відкриття касаційного провадження не знайшли своє підтвердження.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваних рішеннях, питання вичерпності висновків судів попередніх інстанцій, Верховний Суд виходить із того, що у справі, що переглядається, судові рішення відповідають вимогам вмотивованості.
Верховний Суд розглянув справу в межах доводів, наведених заявником у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження; і підстав вийти за межі розгляду справи судом касаційної інстанції не встановлено.
Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, арішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.
Керуючись статтями 400 401 402 409 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 01 грудня 2021 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 17 травня 2022 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: О. В. Ступак
І. Ю. Гулейков
С. О. Погрібний