№ 346/4425/18

Постанова

Іменем України

17 серпня 2022 року

м. Київ

справа № 346/4425/18

провадження № 61-7008св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідач - ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 18 березня 2021 року, прийняту у складі колегії суддів: Томин О. О., Мелінишин Г. П., Пнівчук О. В., та касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 02 жовтня 2020 року, ухвалене у складі Калинюк О. П. , та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 18 березня 2021 року, прийняту у складі колегії суддів: Томин О. О., Мелінишин Г. П., Пнівчук О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої злочином.

Позовна заява ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мотивована тим, що відповідач, будучи власником приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі укладеного між ним та ОСОБА_2 договору оренди від 01 лютого 2010 року, передав їй в оренду частину цього приміщення площею 64,3 кв. м для функціонування аптеки терміном на три роки. А орендар на підставі свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця на роздрібну торгівлю фармацевтичними товарами надала доручення ОСОБА_1 на здійснення підприємницької діяльності від її імені у цьому приміщенні, облаштувавши його під аптеку.

Після закінчення строку договору оренди 01 лютого 2013 року сторони домовилися в усній формі про продовження дії оренди на тих самих умовах і на той самий строк, тобто до 01 лютого 2016 року, оскільки жодних заперечень ніхто з них не мав.

До червня 2014 року ОСОБА_1 здійснювала у вказаному приміщенні підприємницьку діяльність. З червня 2014 року аптека була зачинена у зв`язку з необхідністю оформлення документів для отримання нової ліцензії з продажу лікарських засобів і препаратів, однак орендну плату та вартість спожитих комунальних послуг вони продовжували сплачувати готівковими коштами особисто відповідачу, який не видавав їм жодних квитанцій та розписок про такі сплати.

21 квітня 2015 року відповідач спільно з невідомими особами, самовільно, всупереч установленому законом порядку, з метою припинення їх права на користування та розпорядження майном, шляхом демонтажу вхідних дверей меблевої вітрини, проник всередину приміщення аптеки та склав медичні препарати у картонні коробки. А 22 квітня 2015 року з 09:00 год. до 12:00 год. відповідач та невідомі особи завантажили та перевезли з приміщення аптеки медичні препарати та грошові кошти до нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , до якого позивачі не мали доступу. У подальшому, з метою надання правомірності вчиненим діям, відповідач склав акти, підтверджуючі факт проникнення до приміщення аптеки, демонтаж та вивезення майна.

Внаслідок вказаних незаконних дій ОСОБА_1 заподіяно майнову шкоду, розмір якої згідно з висновком експерта від 06 квітня 2016 року складає 23 824,46 грн.

Крім того, в результаті вказаних самоправних дій відповідача ОСОБА_2 позбавлено права володіння та розпорядження грошовими коштами у сумі 23 800 дол. США, які знаходилися у сейфі в приміщенні аптеки, що згідно з офіційним курсом Нацбанку України станом на 21 квітня 2015 року складало 529 654,41 грн, а також права користування належними їй лікарськими засобами, які знаходилися у приміщенні аптеки, загальна вартість яких становить 137 353,27 грн.

Натомість, незважаючи на проведення досудового розслідування кримінального провадження відносно викладених обставин, 16 червня 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні майном.

23 серпня 2016 року відповідачу було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 356 КК України, а 23 листопада 2016 року - у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 366 КК України, оскільки він, перебуваючи на посаді начальника Коломийської лабораторії калібрування та повірки ЗВТ ДП «Івано-Франківськстандартметрологія», будучи службовою особою, видав табель обліку робочого часу працівників цієї установи за квітень 2015 року, в якому було внесено завідомо неправдиві відомості щодо відпрацювання протягом 21-22 квітня 2015 року ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 робочого часу, достовірно знаючи, що дані особи не перебували на робочому місці, а виконували роботу, не пов`язану з функціональними обов`язками, зокрема, були залучені відповідачем для проникнення до приміщення аптеки, демонтажу та вивезення майна, в тому числі медичних препаратів та грошових коштів, належних їм, з подальшим складанням актів для надання правомірності вчиненим діянням. Підроблення вищевказаних актів підтверджується висновком Івано-Франківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 12 лютого 2016 року.

Ухвалою Коломийського міськрайонного суду від 13 серпня 2018 року ОСОБА_3 звільнено від кримінальної відповідальності, передбаченої статтею 356, частиною першою статті 366 КК України, на підставі статті 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження закрито на підставі пункту 1 частини другої статті 284 КПК України. При цьому цивільний позов Рибчанських залишено без розгляду та згідно з частиною сьомою статті 128 КПК України їм рекомендовано звернутися до суду в порядку цивільного судочинства.

Вказували на те, що неправомірними діями відповідача їм завдана майнова шкода, а саме:

1. Втрачені 23 800,00 дол. США, що згідно з офіційним курсом Національного банку України, встановленим на 21 квітня 2015 року, складало 529 654,41 грн;

2. Вартість лікарських препаратів, медичних засобів та іншого супутнього товару, яка згідно з розрахунком ПП ВТФ «Поліфарм» становить 137 353,27 грн;

3. Вартість меблевих виробів (стінка меблева, передня та задня вітрини, додаткова секція з поличками, тумбочки з ДСП та МДФ-плит), а також конструкцій матеріальної кімнати (матеріали та комплектуючі), що згідно з довідкою ПП ОСОБА_9 від 18 лютого 2016 року становить 60 050,00 грн;

4. Вартість елементів реклами, а саме: реклама на банерній тканині розміром 300х120 см; торцева світлова реклама двостороння; реклама на банерній тканині розміром 450х180 см; виносна реклама (штендер, спотикач); аплікація на скло; вартість монтажних робіт, що згідно з рахунком № 12 від 29 лютого 2016 року, виданим ФОП ОСОБА_10 , становить 9 875,00 грн;

5. Вартість бувших у вжитку холодильників однокамерних марок «Continent 1600» та «СЕ 160/ind», що згідно з розрахунком від 21 листопада 2016 року, наданим підприємцем ОСОБА_11 , становить 4 135,00 грн;

6. Вартість чайника електричного «Philips» та сейфа меблевого з електронним і механічним замком, що згідно з рахунком № НОМЕР_1 від 21 листопада 2016 року, виданим ТОВ «Епіцентр К», становить 1 618,92 грн;

7. Вартість одного комплекту дверей та необхідної фурнітури до них, що згідно з рахунком-фактурою № 000004 від 21 листопада 2016 року, виданим ФОП ОСОБА_12 , становить 3 146,40 грн. Згідно з переліком речей, що знаходилися у приміщенні аптеки, протоколів оглядів та фотографій до них таких комплектів дверей та фурнітури було два на загальну суму 6 292,80 грн;

8. Вартість крісла дерев`яного зі спинкою, декорованого тканиною, що згідно з інформаційною довідкою ФОП ОСОБА_13 від 22 листопада 2016 року становить 698,00 грн. Згідно з даними протоколів оглядів, фотографій до них та переліку речей потерпілих таких крісел було 2 шт. на загальну суму 1 396,00 грн;

9. Вартість стільця жорсткого маленького дитячого фанерного зі спинкою, що згідно з інформаційною довідкою від 22 листопада 2016 року, виданою підприємцем ОСОБА_14 , становить 155,00 грн. Кількість таких стільців - 3 шт., отже, їхня загальна вартість згідно із вказаними протоколами та переліком речей потерпілих становить 465,00 грн;

10. Вартість фармацевтичної літератури, а саме «Современный фармацевтический справочник», що згідно з товарним чеком від 04 квітня 2011 року, виданим магазином «Сучасник», підприємця ОСОБА_15 , становить 300,00 грн;

11. Вартість (загальна) 2-х медичних халатів та медичного костюму, що згідно з даними товарного чеку від 09 вересня 2016 року, виданого підприємцем ОСОБА_16 , становить 1 200,00 грн;

12. Вартість оснастки для виготовлення печаток з написами «Оплачено» та/або «Відпущено», що згідно з даними інформативної довідки підприємця ОСОБА_17 від 14 вересня 2016 року становить 250,00 грн (ціна однієї одиниці - 125,00 грн);

13. Вартість оснастки для виготовлення печатки приватного підприємця, що згідно з даними інформативної довідки, наданої тим же підприємцем 14 вересня 2016 року, становить 150,00 грн (без вартості виготовлення індивідуального відтиску печатки);

14. Вартість (загальна) калькуляторів «Citizen» та «Brilliant», яка становить 890,00 грн згідно з даними інформативної довідки того ж підприємця від 14 вересня 2016 року;

15. Вартість канцелярського приладдя, а саме: степлер, скоби, ножиці, ніж, архівний бокс, кліпборд, файли, швидкозшивачі, папки на кнопці та гумці, папка-реєстратор, біндери, гумки для банкнот, гумка, зволожувач для пальців, клей ПВА, клей-олівець, коректор, лінійка, кнопки, скріпки, підстругачка, підставка для ручок, маркер, олівець, ручки, папір, зошити, товарний чек, цінники, пакети «майка», пакети фасувальні та на застібці, клейка стрічка, папір для нотаток у пластиковому пеналі, блок для нотаток з клейким шаром, фільтр мережевий, градусники. Їхня загальна вартість згідно з інформативною довідкою ФОП ОСОБА_18 від 23 листопада 2016 року становить 767,11 грн;

16. Вартість (загальна) драбини-стрем`янки, інвентарю для прибирання та посуду, а саме: швабри роликової, швабри з насадкою «моп», совка зі щіткою, віника, рушників полотняних, відра з віджимною насадкою, відра прямокутного, відра круглого великого, відра маленького круглого, контейнеру для сміття з кришкою, контейнеру для сміття маленького, серветок (мікрофібра) для прибирання і для підлоги, боксу великого, чайного та кавового наборів, столових приборів, ножа, універсального штопору, цукерниць, тарілок, плетеної корзини, чашки, що згідно з даними інформативної довідки ФОП ОСОБА_19 від 23 листопада 2016 року становить 1 766,00 грн;

17. Вартість кутка споживача (таблиця-інформація), що згідно з даними рахунку- договору № РЦ-0001624 від 29 листопада 2016 року ПП «Реклама-Центр» становить 210,00 грн;

18. Вартість детектора валют «Спектр» (приладу для перевірки купюр), що згідно з даними витягу з інтернет-ресурсу «Hotline» станом на 29 листопада 2016 року складало 378,00 грн;

19. Вартість 2-х гігрометрів, що згідно з даними витягу з того ж інтернет-ресурсу на ту ж дату становило 246,00 грн (123,00 грн за одиницю);

20. Витрати на поїздки позивача ОСОБА_1 до вищого керівництва органів державної влади та правоохоронних органів у м. Києві відносно досудового розслідування вищевказаного кримінального провадження на загальну суму 4 112,94 грн;

21. Витрати на роздрукування матеріалів справи, ксерокопії документів, набір текстів, пов`язаних із вказаним досудовим розслідуванням, на загальну суму 2 823,00 грн:

22. Витрати на орендну плату приміщення приватної фірми «Рубін-А», що за адресою: АДРЕСА_5, де зберігалися один холодильник, лікарські препарати, медичні засоби та інший супутній товар (що були речовими доказами у вказаному кримінальному провадженні) протягом листопада 2015 року - січня 2016 року, що згідно з квитанцією до прибуткового касового ордера № 03 становить 450,00 грн;

23. Витрати на послуги фотографа для здійснення фотографування матеріалів, наявних в 12 томах кримінального провадження, що згідно з даними товарного чеку та акту виконаних робіт ПП ОСОБА_21.» від 23 листопада 2016 року складає 400,00 грн;

24. Витрати на виготовлення ксерокопій додатків до позовної заяви у кількості 1 173 шт. на загальну суму 1 524,90 грн згідно з товарним чеком того ж підприємця від 04 вересня 2018 року.

Також вказували на те, що крім майнової шкоди, неправомірними діями відповідача їм завдано і немайнових втрат, спричинених моральними та фізичними стражданнями, негативними змінами у їхньому житті, що проявилися в емоційних переживаннях, тривозі, психологічному дискомфорті, відчутті приниженої гідності, образи та обурення поведінкою відповідача та порушили актуальні життєві плани та нові перспективи. Так, позивач ОСОБА_2 після вчинення злочинних дій ОСОБА_3 була змушена неодноразово звертатися за допомогою до лікаря-невропатолога, проходила огляд в лікаря-психіатра, хоча проблем зі здоров`ям раніше у неї не спостерігалося. Позивачу ОСОБА_1 внаслідок вказаних подій вперше встановлено ІІІ групу інвалідності загального захворювання, їй доводилося неодноразово звертатися до лікарів та лікуватися стаціонарно, загострилися її попередні захворювання.

З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просила стягнути з ОСОБА_3 на її користь 74 037,94 грн на відшкодування майнової шкоди та 100 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, завданих злочином; ОСОБА_2 просила стягнути з відповідача на її користь 692 270,41 грн на відшкодування майнової шкоди та 100 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, завданих злочином.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 02 жовтня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 відмовлено.

Скасовано заходи забезпечення даного позову, накладені ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 10 жовтня 2018 року.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивачі не надали жодних доказів, які б вказували на належність їм майна і лікарських засобів у приміщенні по АДРЕСА_1 і про вину відповідача в його пошкодженні чи знищенні, а також не обґрунтували, чому належне їм майно знаходилося в приміщенні відповідача після закінчення строку договору оренди, і чому вони не забрали його на вимогу останнього.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 18 березня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволено частково, рішення Коломийського міськрайонного суду від 02 жовтня 2020 року скасовано, ухвалено нове.

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 24 274,46 грн матеріальної шкоди та 3 000,00 грн моральної шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 137 353,27 грн матеріальної шкоди та 10 000,00 грн моральної шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 992,00 грн понесених витрат на правничу допомогу.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи частково позовні вимоги, апеляційний суд виходив із того, що позивачі довели, що 21-22 квітня 2015 року відповідач спільно з третіми особами, які не усвідомлювали та не могли усвідомлювати протиправність діяння, усвідомлюючи протиправний та суспільно-небезпечний характер своїх дій, умисно, самовільно, всупереч установленому законом порядку, вчинив дії з проникнення до приміщення аптеки за адресою: АДРЕСА_1 , демонтажу та вивезенню із приміщення аптеки належного ОСОБА_1 та ОСОБА_2 майна та медичних препаратів, а також не дотримався умов їх зберігання, внаслідок чого позивачам завдано матеріальних збитків.

Стягуючи з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 24 274,46 грн майнової шкоди, апеляційний суд виходив із того, що розмір майнової шкоди, заподіяної ОСОБА_1 у результаті дії негативних чинників на належне їй майно, а саме: двох тумб двохдверних, корпусних меблів, що комплектували матеріальну кімнату, п`яти стільців матеріальної кімнати, набору меблів для викладки лікарських засобів «передня вітрина» та «задня вітрина», аплікації на скло (one way vision), реклами на банерній тканині, виносної реклами (спотикача), світлової реклами (у вигляді лікарського хреста), становить 23 824,46 грн, що підтверджується висновком експерта від 06 квітня 2016 року № 143/16-22 за результатами проведення товарознавчої експертизи у кримінальному провадженні № 12015090180000383.

Також апеляційний суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 витрат за договором оренди нежитлових приміщень на АДРЕСА_3 у розмірі 450,00 грн.

Стягуючи з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 137 353,27 грн майнової шкоди, апеляційний суд виходив із того, що розмір майнової шкоди, заподіяної ОСОБА_2 у результаті дій відповідача, підтверджується розрахунком, складеним ПППВТФ «Поліфарм», який виданий ОСОБА_2 27 вересня 2016 року, згідно з яким загальна вартість лікарських препаратів, медичних засобів та іншого супутнього товару становить 137 353, 27 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача грошових коштів ОСОБА_2 у сумі 23 800,00 дол. США, що згідно офіційного курсу НБУ станом на 21 квітня 2015 року складає 529 654,41 грн, апеляційний суд виходив із того, що матеріали справи не містять доказів викрадення відповідачем вказаної суми грошових коштів.

Також апеляційний суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди є частково обґрунтованими, та з урахуванням вимог розумності та справедливості вважав за необхідне стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 3 000,00 грн моральної шкоди та на користь ОСОБА_2 - 10 000,00 грн моральної шкоди.

Короткий зміст вимог касаційних скарг та їх доводів

У квітні 2021 року ОСОБА_3 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову апеляційного суду в частині стягнення з нього на користь ОСОБА_2 вартості лікарських засобів та препаратів у розмірі

137 353,27 грн, моральної шкоди у розмірі 10 000,00 грн та на користь ОСОБА_1 450,00 грн орендної плати, а в решті постанову апеляційного суду залишити без мін.

Касаційна скарга ОСОБА_3 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, стягуючи з нього на користь ОСОБА_2 вартість лікарських засобів та препаратів у розмірі 137 353,27 грн, не встановив факт знищення, пошкодження зазначених лікарських засобів та супутніх товарів, а також факт понесення ОСОБА_2 витрат, пов`язаних із відновлення зазначеного майна.

Посилаючись на розрахунок, складений ПППВТФ «Поліфарм» та виданий ОСОБА_2 , апеляційний суд не звернув уваги на те, що зазначений розрахунок не містить інформації про стан придатності до споживання лікарських засобів, медичних препаратів та супутніх товарів, їх пошкодження, псування тощо станом на дату його складання, а тому помилково взяв цей доказ уваги.

Вказував на те, що ОСОБА_2 з моменту анулювання ліцензії (з 26 листопада 2013 року) не мала права і фактично не здійснювала підприємницьку діяльність з реалізації зазначених препаратів та супутнього товару, а лише зберігала своє майно в приміщенні по АДРЕСА_4 , що належить йому на праві приватної власності.

Крім того, ОСОБА_2 в період часу з моменту припинення дії ліцензії мала обов`язок щодо належного зберігання даних медичних препаратів та лікарських засобів, мала можливість розпорядитись власним майном на свій розсуд, як після припинення дії ліцензії, так і після демонтажу меблів в приміщенні та упакуванні належного їй майна в присутності комісії.

Крім того, після закінчення дії договору оренди, укладеного із ОСОБА_2 , остання неодноразово повідомлялась про необхідність звільнити приміщення, про що надсилалось відповідне повідомлення.

Так, 24 лютого 2015 року ОСОБА_2 надіслано письмове прохання звільнити займане приміщення, а саме направлено два рекомендованих листа з повідомленнями про вручення: один на адресу, зазначену в договорі оренди, другий на адресу реєстрації, однак обидва листа повернулись у зв`язку із неможливістю їх вручення.

У зв`язку з тим, що речі позивачів залишились в приміщенні, що належить йому на праві власності, 16 червня 2015 року він звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні зазначеним нежитловим приміщенням.

Заочним рішенням Коломийського міськрайонного суду від 03 вересня 2015 року його позов задоволено та зобов`язано ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні спірним нежитловим приміщенням, шляхом звільнення вказаного приміщення.

28 вересня 2015 року ОСОБА_2 подала заяву про перегляд даного заочного рішення, яка була задоволена, проте під час повторного розгляду судом вказаного позову слідчою вилучено зі спірного приміщення все належне позивачам майно, у зв`язку із чим він подав до суду заяву про залишення його позову без розгляду.

Апеляційний суд не врахував, що він вжив всі залежні від нього заходи щодо врегулювання правовідносин із позивачками, проте саме вони не бажали забрати своє майно та розпорядитися їм на власний розсуд, контролювати режим його збереження та використання.

Посилаючись на положення частини другої статті 21 Закону України «Про лікарські засоби» та пункту 6 Порядку контролю якості лікарських засобів під час оптової та роздрібної торгівлі, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України № 677 від 29 вересня 2014 року, апеляційний суд не врахував, що відповідно до листа Коломийського ВП № 314 від 26 січня 2016 року вилучені лікарські засоби та препарати, один холодильник були передані на відповідальне зберігання до Коломийської центральної районної аптеки, відтак спірні лікарські засоби, супутні товари ОСОБА_2 не втрачені, а матеріали справи не містять доказів їх псування, пошкодження, втрати ними придатності.

За таких обставин, висновок суду апеляційної інстанції про наявність реальної заподіяної майнової шкоди ОСОБА_2 у розмірі 137 535,27 грн та причинного зв`язку між діями заявника та заподіяною шкодою не ґрунтується на дійсних матеріалах та обставинах справи та суперечить вимогам норм чинного матеріального права.

Також відсутні підстави для стягнення з нього на користь ОСОБА_2 моральної шкоди.

Крім того, апеляційний суд помилково стягнув з нього 450,00 грн, витрачених ОСОБА_1 на оренду приміщення.

Так, в ході судового розгляду встановлено, що 02 листопада 2015 року до директора ПФ «Рубін-А» звернулась старший лейтенант міліції Мельничук М. С. з листом № 20956 щодо надання приміщення для тимчасового зберігання лікарських засобів та препаратів, які належать ОСОБА_1 з укладенням договору на ім`я ОСОБА_1 .

Судом апеляційної інстанції не врахував, що ініціатива слідчого щодо передачі на зберігання вилученого під час огляду майна в приміщення, що належить третім особам, не перебуває в причинному зв`язку із правовідносинами, що існували між сторонами спору.

Підставами касаційного оскарження постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 18 березня 2021 року заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 910/5519/17, від 19 березня 2020 року у справі № 686/13212/19 (провадження № 61-21982св19), від 06 липня 2020 року у справі № 686/20389/19 (провадження № 61-735св20), від 25 червня 2019 року у справі № 910/422/18.

У квітні 2021 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 подали до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просили скасувати оскаржувані судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга ОСОБА_1 і ОСОБА_2 мотивована тим, що апеляційний суд безпідставно відмовив у стягненні з відповідача 23 800,00 дол. США, зазначивши, що доказів викрадення вказаної суми грошових коштів матеріали справи не містять.

Апеляційний суд не врахував, що в матеріалах справи наявна копія обвинувального акту від 23 листопада 2016 року, у якому зазначено, що в результаті самоправних дій ОСОБА_3 та третіми особами було позбавлено ОСОБА_2 права володіння та розпорядження грошовими коштами у сумі 23 800,00 дол. США, які знаходилися у сейфі в приміщенні аптеки, що згідно з офіційним курсом Національного банку України станом на 21 квітня 2015 року складало 529 654,41 грн.

Також апеляційний суд неправильно визначив суму моральної шкоди та безпідставно її зменшив.

Підставами касаційного оскарження судових рішень заявники зазначають неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03 вересня 2019 року у справі № 916/1423/17 (провадження № 12-208гс18), від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19) та у постанові Верховного Суду від 25 серпня 2020 року у справі № 372/3192/18 (провадження № 51-1052км20).

Зі змісту касаційної скарги вбачається, що позивачі оскаржують постанову апеляційного суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення грошових коштів у розмірі 23 800,00 дол. США та в частині розміру відшкодування моральної шкоди, в іншій частині постанова апеляційного суду не оскаржується.

Доводи осіб, які подали відзиви на касаційні скарги

У липні 2021 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 подали відзив на касаційну скаргу ОСОБА_3 , в якому просили відмовити у задоволенні його касаційної скарги, а ОСОБА_3 подав відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , в якому просив відмовити у задоволенні їхньої касаційної скарги.

Рух касаційних скарг у суді касаційної інстанції

Ухвалами Верховного Суду від 11 травня 2021 року касаційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційних скарг.

У строк, визначений судом, заявники усунули недоліки касаційних скарг.

Ухвалою Верховного Суду від 02 червня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_3 , витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 10 червня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

У червні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 28 січня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

01 лютого 2010 року між ОСОБА_3 як орендодавцем та ОСОБА_2 як орендарем укладено договір оренди приміщення площею 64,3 кв. м за адресою:, АДРЕСА_1 , для використання як аптеки.

Згідно з пунктом 5.4 договору оренди термін оренди - з 01 лютого 2010 року по 01 лютого 2013 року. Договір оренди припиняється в разі закінчення терміну (на який його укладено), а пролонгація дії договору проводиться шляхом складання письмової угоди між сторонами за два місяці до закінчення терміну дії договору.

01 травня 2011 року ПП ОСОБА_2 укладено з Управлінням Державної служби охорони при УМВС України в Івано-Франківській області договір № 873 на централізовану охорону майна на об`єкті - приміщення магазину-аптеки за адресою: АДРЕСА_4 , і така охорона здійснювалася до 01 травня 2015 року.

ОСОБА_3 був обвинуваченим у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12015090180000383 від 01 травня 2015 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених статтею 356, частиною першою статті 366 КК України.

Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_3 обвинувачувався в тому, що, будучи власником приміщення за адресою: АДРЕСА_4 , відповідно до договору оренди від 01 лютого 2010 року, передав в оренду ОСОБА_2 частину вказаного приміщення площею 64,3 кв. м для функціонування аптеки.

ОСОБА_2 , отримавши свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця на вид господарської діяльності - роздрібна торгівля фармацевтичними товарами, надавши доручення ОСОБА_1 на здійснення підприємницької діяльності від її імені, до червня 2014 року здійснювала підприємницьку діяльність у частині приміщення за адресою: АДРЕСА_4 , облаштувавши його під аптеку. З червня 2014 року аптека була зачинена у зв`язку з оформленням документів для отримання нової ліцензії з продажу лікарських засобів і препаратів.

У період часу з 21 по 22 квітня 2015 року ОСОБА_3 спільно з третіми особами, які не усвідомлювали та не могли усвідомлювати протиправність діяння, усвідомлюючи протиправний та суспільно-небезпечний характер своїх дій, умисно, самовільно, всупереч установленому законом порядку, вчинено дії з проникнення до приміщення аптеки за адресою: АДРЕСА_4 , демонтажу та вивезенню із приміщення аптеки належного ОСОБА_1 та ОСОБА_2 майна та медичних препаратів.

Крім того, в результаті самоправних дій ОСОБА_3 та третіх осіб, які не усвідомлювали та не могли усвідомлювати протиправність діяння, 21 квітня 2015 року із приміщення даної аптеки викрадено грошові кошти потерпілої ОСОБА_2 у сумі 23 800 дол. США, що згідно офіційного курсу НБУ станом на 21 квітня 2015 року складає 529 654,41 грн. Також внаслідок самоправних дій ОСОБА_3 та третіх осіб, які не усвідомлювали та не могли усвідомлювати протиправність діяння, потерпіла ОСОБА_2 була позбавлена можливості користуватися належними їй лікарськими засобами, які знаходились у приміщенні аптеки, загальна вартість яких становить 137 353,27 грн, в результаті чого потерпілій ОСОБА_2 заподіяна майнова шкода на вказану суму.

В результаті дій ОСОБА_3 та третіх осіб, які не усвідомлювали та не могли усвідомлювати протиправність діяння, потерпілій ОСОБА_2 була заподіяна майнова шкода на загальну суму 667 007,68 грн, а потерпілій ОСОБА_1 заподіяна майнова шкода на загальну суму 23 824,46 грн.

Крім того ОСОБА_3 , перебуваючи на посаді начальника Коломийської лабораторії калібрування та повірки ЗВТ ДП «Івано-Франківськстандартметрологія», будучи службовою особою, усвідомлюючи протиправний та суспільно-небезпечний характер своїх дій, умисно видав табель обліку робочого часу працівників Коломийської лабораторії калібрування та повірки ЗВТ ДП «Івано-Франківськстандартметрологія» за квітень 2015 року, в якому було внесено завідомо неправдиві відомості щодо відпрацювання протягом 21-22 квітня 2015 року ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 робочого часу, при цьому достовірно знаючи, що дані особи не перебували на робочому місці, а виконували роботу, не пов`язану з функціональними обов`язками.

02 листопада 2015 року старший слідчий СВ Коломийського МВ УМВС України в Івано-Франківській області старший лейтенант міліції Мельничук М. С. звернулася до директора ПФ «Рубін-А» з листом № 20956 щодо надання приміщення для тимчасового зберігання лікарських засобів та препаратів, які належать ОСОБА_1 , з укладенням договору на ім`я ОСОБА_1

02 листопада 2015 року між ПФ «Рубін-А» та ОСОБА_1 укладений договір оренди нежитлових приміщень на АДРЕСА_3 терміном до 31 січня 2016 року зі сплатою орендної плати в сумі 150,00 грн за місяць.

Відповідно до копії квитанції до прибуткового касового ордера № 03 від 28 січня 2016 року ОСОБА_1 сплатила ПФ «Рубін-А» 450,00 грн орендної плати за листопад, грудень 2015 року та січень 2016 року.

Згідно з листом старшого слідчого СВ Коломийського відділу поліції старшого лейтенанта поліції Мельничук М. С. № 314 від 26 січня 2016 року, вилучені у ході проведення досудового розслідування із приміщення аптеки по АДРЕСА_4 лікарські засоби та препарати, які потребують спеціальних умов зберігання, направлено на зберігання до моменту вирішення справи по суті в Коломийську центральну районну аптеку.

Відповідно до розрахунку, складеного ПППВТФ «Поліфарм» та виданого ОСОБА_2 27 вересня 2016 року, загальна вартість лікарських препаратів, медичних засобів та іншого супутнього товару становить 137 353,27 грн.

Ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 13 серпня 2018 року задоволено клопотання обвинуваченого ОСОБА_3 та звільнено його від кримінальної відповідальності, передбаченої статтею 356, частиною першою статті 366 КК України, на підставі статті 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження закрито на підставі пункту 1 частини другої статті 284 КПК України. Цивільний позов потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишено без розгляду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судове рішення апеляційного суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційних скарг цих висновків не спростовують.

Постанова апеляційного суду переглядається в касаційному порядку в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_3 450,00 грн на відшкодування майнової шкоди та 100 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди та в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_3 692 270,41 грн на відшкодування майнової шкоди (137 353,27 грн - вартість лікарських препаратів + 529 654,41 грн - втрачені грошові кошти) та 100 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди. В іншій частині постанова апеляційного суду не оскаржується, а тому в силу вимог статті 400 ЦПК України, в касаційному порядку не переглядається.

Щодо позовних вимог про відшкодування майнової шкоди

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Частина друга цієї статті визначає, що збитками є, зокрема втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно із частиною першою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Отже, причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду.

Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами.

При цьому причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди. У випадку, коли протиправна поведінка, яка створила конкретну можливість завдання шкоди, перетворює її у дійсність тільки в разі приєднання до неї протиправної дії третіх осіб, має встановлюватися юридично значимий причинний зв`язок як з поведінкою, яка створила конкретну можливість (умови для завдання шкоди), так і з діями, які перетворили її у дійсність (фактичне завдання шкоди).

Відповідно до частини шостої статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчиненні вони цією особою.

У справі, яка переглядається, установлено, що ухвалою Коломийського міськрайонного суду від 13 серпня 2018 року задоволено клопотання обвинуваченого ОСОБА_3 та звільнено його від кримінальної відповідальності, передбаченої статтею 356, частиною першою статті 366 КК України, на підставі статті 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження закрито на підставі пункту 1 частини другої статті 284 КПК України,що є нереабілітуючими обставинами.

Враховуючи вищевикладені вимоги закону та встановлені обставини справи, апеляційний суд на підставі наявних у справі доказів правильно вважав установленим, що розмір шкоди, який підлягає відшкодуванню ОСОБА_2 становить 137 353,27 грн, оскільки саме такий розмір шкоди, заподіяної з вини ОСОБА_3 , встановлений в ухвалі Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 13 серпня 2018 року про закриття кримінального провадження та підтверджується розрахунком, складеним ПППВТФ «Поліфарм».

Також суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що з відповідача на користь ОСОБА_2 підлягають стягненню витрати на оренду нежитлових приміщень для тимчасового зберігання лікарських засобів та препаратів у розмірі 450,00 грн, які сплачені ОСОБА_1 на виконання договору оренди, який укладений 02 листопада 2015 року між нею та ПФ «Рубін-А» на виконання вимог старшого слідчого СВ Коломийського МВ УМВС України в Івано-Франківській області старшого лейтенанта міліції Мельничук М. С. щодо надання приміщення для тимчасового зберігання лікарських засобів та препаратів, які належать ОСОБА_1 .

Колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення з відповідача 23 800,00 дол. США, що згідно з офіційним курсом Національного Банку України станом на 21 квітня 205 року становить 529 654,41 грн, оскільки доказів викрадення вищевказаної суми грошових коштів матеріали справи не містять.

Докази та обставини, на які посилаються заявники в касаційних скаргах, були предметом дослідження судом апеляційної інстанції, при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального та процесуального права.

При вирішенні справи суд апеляційної інстанції правильно визначив характер правовідносин між сторонами, правильно застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Доводи касаційних скарг зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявників із висновками суду апеляційної інстанцій щодо встановлених обставин справи, проте повноваження суду касаційної інстанції стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (рішення ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України», заява № 3236/03).

Отже, наведені в касаційних скаргах доводи не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та не дають підстав вважати, що суд порушив норми матеріального та процесуального права.

Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди

За змістом частини першої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Частиною першою статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Враховуючи те, що неправомірними діями відповідача позивачам було завдано моральні страждання, пов`язані з пошкодженням майна, та, з урахуванням вимог розумності і справедливості, апеляційний суд дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 3 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди та на користь ОСОБА_2 10 000,00 грнна відшкодування моральної шкоди.

З огляду на те, що «розумність» і «справедливість» є оціночними поняттями, суди, насамперед першої та апеляційної інстанції, які заслуховують сторін та встановлюють фактичні обставини справи, мають широку свободу розсуду під час визначення розумного та справедливого (співмірного) розміру відшкодування моральної шкоди.

Суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, а отже, за загальним правилом, не може переоцінювати ці факти. Якщо суди першої та апеляційної інстанції встановили факт заподіяння моральної шкоди та визначили її розмір з урахуванням вимог частини третьої статті 23 ЦК України, суд касаційної інстанції не може змінювати цей розмір лише з мотивів незгоди скаржника з розміром відшкодування.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційні скарги без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.

Оскільки касаційні скарги залишаються без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 18 березня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник Судді: Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк