№ 346/4677/17

Постанова

Іменем України

09 березня 2021 року

м. Київ

справа № 346/4677/17

провадження № 61-17635св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Литвиненко І. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 22 серпня 2019 року у складі колегії суддів: Василишин Л. В., Максюти І. О., Матківського Р. Й.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП).

Позов мотивований тим, що 26 жовтня 2015 року близько 19.00 год в смт Печеніжин Коломийського району Івано-Франківської області відповідач, керуючи саморобним трактором з причіпом без реєстраційного номера, виїжджаючи на вул. Незалежності в смт Печеніжин з другорядної дороги, порушуючи Правила дорожнього руху, не надав переваги в русі водію автомобіля марки Mazda СХ7, реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керував позивач, внаслідок чого допустив зіткнення.

Постановою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 26 липня 2017 року, яка залишена без змін постановою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 11 вересня 2017 року ОСОБА_2 , відповідача по вказаній справі, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.

Позивач зазначав, що внаслідок таких дій відповідача, він тривалий час лікувався, витративши на лікування 324 000,00 грн та 293 000,00 грн. Крім цього, оплатив медичні послуги в сумі 964,00 грн. Неправомірними діями відповідача нанесено шкоду його автомобілю, яка складає 576 740,39 грн, а вартість оцінки автомобіля становить 3 000,00 грн. Крім цього, оплата за перебування пошкодженого автомобіля на стоянці становить 33 700,00 грн, вартість пошкоджених ноутбука та мобільного телефона - 45 700,00 грн, а витрати на правову допомогу представнику - 306 000,00 грн. Також позивач вважає, що йому нанесено моральну шкоду, яку оцінює в 300 000,00 грн.

Позивач просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 на його користь 1 583 104,39 грн матеріальної шкоди та 300 000,00 грн моральної шкоди.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 31 травня 2018 року у складі судді Веселова В. М. позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 645 440,39 грн, де 576 740,39 грн - вартість відновлювального ремонту автомобіля позивача, 17 200,00 грн - вартість пошкодженого телефону, 28 500,00 грн - вартість пошкодженого ноутбука, 3 000,00 грн за проведення оцінки автомобіля, 20 000,00 грн - моральна шкода.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Державної судової адміністрації України 6 454,40 грн судового збору.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що відповідач ОСОБА_2 у встановленому порядку був визнаний винним у вчиненні ДТП, внаслідок якої позивачу ОСОБА_1 було завдано матеріальної та моральної шкоди. Стягуючи з відповідача вартість відновлювального ремонту автомобіля, суд першої інстанції виходив з положень статей 1166 1187 ЦК України, наданого позивачем звіту з оцінки матеріального збитку та свідчень допитаних у судовому засіданні свідків.

При стягненні з відповідача моральної шкоди суд керувався статтями 22 1167 ЦК України, та взяв до уваги те, що внаслідок травм, отриманих під час ДТП, позивач перебував у пригніченому стані, що призвело до розладу стосунків у його родині. У зв`язку з тривалим лікуванням, позивач був позбавлений нормальних життєвих зв`язків, не міг займатися роботою, оскільки проходив реабілітаційний період після операцій.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 22 серпня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

Рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 31 травня 2018 року у частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 вартості відновлювального ремонту автомобіля, відшкодування вартості пошкодженого телефону та ноутбука скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення.

Позовну вимогу ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, завдану внаслідок ДТП, що мала місце 26 жовтня 2015 року в смт Печеніжин Коломийського району в розмірі 271 565,40 грн.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення 17 200,00 грн вартості пошкодженого телефону та 28 500,00 грн вартості пошкодженого ноутбука відмовлено.

В решті рішення суду залишено без змін.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави 1 376,00 грн судового збору у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції.

Стянуто із ОСОБА_1 на користь держави 6 624,00 грн судового збору у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 5 615,30 грн судового збору у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що сума матеріального збитку, завданого автомобілю Mazda CX7, реєстраційний номер НОМЕР_1 внаслідок ДТП, яка мала місце 26 жовтня 2015 року, і яку слід стягнути з відповідача ОСОБА_2 становить 271 565,40 грн. Щодо відшкодування вартості пошкодженого телефону та ноутбука на суму 17 200,00 грн та 28 500,00 грн відповідно, то апеляційний суд погодився з аргументами відповідача щодо недоведеності позивачем факту спричинення такої шкоди саме внаслідок ДТП. Представлені позивачем докази не підтверджують об`єктивно, як сам факт пошкодження наведених пристроїв внаслідок ДТП, так і не підтверджують розмір спричиненої шкоди та причинний зв`язок між діями відповідача та спричиненою шкодою.

Апеляційний суд вважав обґрунтованим рішення суду в частині стягнення з відповідача коштів за проведення оцінки автомобіля у розмірі 3 000,00 грн, вартість якої підтверджено рахунком-фактурою від 15 листопада 2015 року, та 20 000,00 грн моральної шкоди. Судом при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди враховано характер правопорушення, глибину фізичних і душевних страждань, тяжкість спричинених травм, необхідність докладання додаткових зусиль для організації свого життя, та з урахуванням вимог розумності і справедливості.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У касаційній скарзі, поданій у вересні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати і направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 07 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 , витребувано її з Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області.

Ухвалою Верховного Суду від 26 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі за касаційною скаргою ОСОБА_2

10 грудня 2020 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Литвиненко І. В.

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції зробив необґрунтований висновок про розмір завданої майнової шкоди. Належний позивачу автомобіль був повністю відремонтований на час ДТП, яка сталася з вини відповідача. У матеріалах справи є документи, які підтверджують вартість мобільного телефону та ноутбука.

Касаційна скаргаОСОБА_2 мотивована тим, що позивач заявляючи позовні вимоги посилався на звіт з оцінки матеріального збитку № КТ-15112015/01 легкового автомобіля (акт № 15112015/01), проте вказаний документ не може бути належним та допустимим доказом у справі, оскільки суперечить Методиці проведення експертизи і оцінки колісних транспортних засобів, затвердженій наказом Міністерства юстиції України і Фондом державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092.

Доводи інших учасників справи

У грудні 2019 року ОСОБА_2 надіслав відзив на касаційну скаргу у якому зазначив, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Просив відмовити ОСОБА_1 у задоволенні касаційної скарги.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що 26 жовтня 2015 року близько 19.00 год в смт Печеніжин Коломийського району Івано-Франківської області відповідач, керуючи саморобним трактором з причіпом без реєстраційного номера, виїжджаючи на вул. Незалежності в смт Печеніжин з другорядної дороги, порушуючи Правила дорожнього руху, не надав переваги в русі водію автомобіля марки Mazda СХ7, реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керував позивач, внаслідок чого допустив зіткнення.

За цим фактом складено протокол про адміністративне правопорушення.

Постановою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 26 липня 2017 року, залишеною без змін постановою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 11 вересня 2017 року, відповідача ОСОБА_2 визнано виним у вчиненні ДТП, притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП, однак в зв`язку з закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності провадження у справі було закрито (т. 1 а. с. 7 - 12).

Згідно із звітом з оцінки матеріального збитку № КТ-15112015/01 легкового автомобіля Mazda CX7, 2008 року випуску, виконаного оцінювачем ТОВ «Віконт-консалтинг» вартість матеріального збитку, завданого позивачу пошкодженням автомобіля під час ДТП, становить 327 579,00 грн (т. 1 а. с.29 -30).

Відповідно до рахунку ТОВ «Ніко-Чернівці» від 11 листопада 2015 року вартість відновлювального ремонту автомобіля становить 576 740,39 грн (т. 1 а. с. 36).

Згідно рахунку-фактури від 15 листопада 2015 року № 150610/01 вартість послуг з оцінки пошкодженого автомобіля становить 3 000,00 грн (т. 1 а. с. 47).

Як вбачається із матеріалів кримінального провадження від 29 жовтня 2015 року № 12015090180000895, витребуваного ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 17 вересня 2018 року у Коломийського відділу поліції ГУ НП в Івано-Франківській області за фактом ДТП в смт Печеніжин Коломийського району за частиною першою статті 286 КК України, а саме з додатку до протоколу про адміністративне правопорушення та схеми наслідків ДТП без потерпілих, яка сталася 26 жовтня 2015 року, внаслідок вказаного ДТП транспортний засіб Mazda CX7, реєстраційний номер НОМЕР_1 , зазнав такі видимі (зовнішні) пошкодження: деформація передньої частини автомобіля, а саме переднє праве та ліве крило, кришка капота, передній бампер, розбита передня права та ліва фара, вітрове скло.

Постановою старшого слідчого відділення Коломийського відділу поліції ГУ НП в Івано-Франківській області від 22 листопада 2016 року кримінальне провадження закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 287 КПК України у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 КК України в діях ОСОБА_2 .

Згідно листа управління патрульної поліції в Івано-Франківській області від 21 серпня 2018 року встановлено, що згідно даних підсистеми «ДПС» НАІС за участю транспортного засобу Mazda CX7, реєстраційний номер НОМЕР_1 , зареєстровано два ДТП, які мали місце 17 жовтня 2015 року в м. Львові на перехресті вул. Любінська - Виговського та 26 жовтня 2015 року на автодорозі С090702 «Коломия - Печеніжин» 7км+800м (т. 1 а. с. 245).

З матеріалів адміністративної справи № 463/5384/15-п (провадження № 3/463/928/15), а саме із постанови Личаківського районного суду м. Львова від 26 жовтня 2015 року, вбачається що 17 жовтня 2015 року (за 10 днів до ДТП, яка сталася 26 жовтня 2015 року) сталася ДТП за участю транспортного засобу Mazda CX7, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Із схеми місця ДТП, яка сталася 17 жовтня 2015 року в м. Львові за участю водіїв ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , вбачається, що внаслідок вказаного ДТП транспортний засіб Mazda CX7, реєстраційний номер НОМЕР_1 , зазнав такі видимі (зовнішні) пошкодження: капот, передній бампер, ліва сторона, тріснуті дві фари ліві, загнуті дві ліві дверки і заднє крило, тріснутий радіатор, омивач фари розбитий, задній лівий диск тріснутий, ліве заднє крило (т. 2 а. с. 35).

Постановою Личаківського районного суду м. Львова від 26 жовтня 2015 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП (т. 2 а. с. 40).

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки її ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами статей 12 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до статей 1166 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її заподіювача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Враховуючи частину шосту статті 82 ЦПК України судовим рішенням доведено вину відповідача ОСОБА_2 у вчиненні ДТП, яка відбулася 26 жовтня 2015 року, а тому відповідач має нести відповідальність за шкоду ,спричинену внаслідок його дій і зобов`язаний її відшкодувати.

Доведення розміру шкоди покладається на позивача, тоді як відповідач вправі спростовувати розмір такого в спосіб визначений процесуальним законом.

В обґрунтування розміру заподіяної майнової шкоди позивач надав суду звіт з оцінки матеріального збитку від 15 листопада 2015 року № КТ-15112015/01.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що у першій ДТП (17 жовтня 2015 року) пошкоджень зазнала частково передня частина та ліва сторона автомобіля позивача, а в другій ДТП (26 жовтня 2015 року) - тільки передня частина автомобіля.

Разом тим, за змістом звіту про оцінку вбачається, що до таблиць пошкоджень та робіт оцінювачем включено пошкодження понесені внаслідок обох ДТП.

Враховуючи вищезазначене, апеляційний суд обґрунтовано зазначив, що заявлена позивачем та стягнута судом на підставі звіту з оцінки матеріального збитку від 15 листопада 2015 року вартість матеріального збитку з відновлювального ремонту на суму 576 740,39 грн, завданого позивачу пошкодженням автомобіля під час ДТП від 26 жовтня 2015 року, є необ`єктивною та недоведеною.

Враховуючи неоплату призначеної судом апеляційної інстанції автотоварознавчої експертизи, суд взяв за основу при визначенні розміру шкоди дані із додатку розрахунку вартості до звіту з оцінки матеріального збитку від 15 листопада 2015 року № КТ-15112015/01 та рахунків щодо вартості запчастин та робіт на відновлення елементів автомобіля, які були пошкоджені у ДТП від 26 жовтня 2015 року (т. 1 а. с. 32 - 36).

Маючи обґрунтовані сумніви щодо розміру матеріального збитку, заподіяного автомобілю внаслідок ДТП, апеляційний суд із застосуванням принципу диспозитивності цивільного процесу вирішив спір на підставі поданих сторонами доказів.

Позивачем заявлено вимогу про відшкодування вартості мобільного телефона Iphone 6 та ноутбука Dell у розмірі 45 700,00 грн. На підтвердження завданої шкоди позивач надав суду акт технічного стану виробу - мобільного телефону Iphone 6 із заявленою несправністю - не включається. Із змісту акта вбачається, що при проведенні діагностики заявлений дефект підтвердився - на платі СВ виявлено численні тріщини. В результаті створених дефектів, мобільний телефон відновленню не підлягає. На момент проведення діагностики середня вартість нового мобільного телефону Iphone 6 складає - 17 200 грн (а. с. 48, 49). На підтвердження завданої шкоди пошкодженням ноутбука Dell позивачем надано видаткову накладну від 24 жовтня 2015 року № Ком-000022, із змісту якої вбачається, що одержувачем є ОСОБА_1 , ціна ноутбука - 28 500,00 грн (т. 1 а. с. 50).

Апеляційний суд зробив висновок, що подані позивачем докази не підтверджують об`єктивно, як сам факт пошкодження цих пристроїв внаслідок ДТП, так і не підтверджують розмір спричиненої шкоди та причинний зв`язок між діями відповідача та спричиненою шкодою.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суди попередніх інстанцій врахували характер правопорушення, глибину фізичних і душевних страждань, тяжкість спричинених позивачу травм, необхідність докладання додаткових зусиль для організації свого життя, урахували вимоги розумності і справедливості.

Отже, доводи касаційних скарг не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальних частинах рішень судів попередніх інстанцій, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявників з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58 59 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України», «Рябих проти Російської Федерації», «Нєлюбін проти Російської Федерації») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Таким чином, наведені в касаційних скаргах доводи не спростовують висновків суду апеляційної інстанції.

Вищевикладене свідчить про те, що касаційні скарги є необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З огляду на вищевказане, колегія суддів вважає, що касаційні скарги слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, оскільки доводи касаційних скарг висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 22 серпня 2019 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. І. Грушицький В. С. Висоцька І. В. Литвиненко