ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 348/1489/16-ц
провадження № 61-11435св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Ігнатенка В. М.,
Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Публічне акціонерне товариство «Укрнафта», Управління Держпраці в Івано-Франківській області,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Івано-Франківській області,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 , поданою адвокатом Мельником Романом Івановичем, на рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 21 лютого 2019 року, ухвалене у складі судді Флоряк Д. В., та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 10 травня 2019 року, прийняту колегією у складі суддів: Бойчука І. В., Фединяка В. Д., Девляшевського В. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2016 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до Публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) «Укрнафта», управління Держпраці в Івано-Франківській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Івано-Франківській області, про скасування акта та зобов`язання вчинити дії.
В обґрунтування позову вказувала, що 24 жовтня 2014 року з її братом ОСОБА_2 стався смертельний нещасний випадок.
Згідно з довідкою обласного бюро судово-медичної експертизи № 88
від 25 жовтня 2014 року, виданою Надвірнянським міжрайонним відділенням Обласного бюро судово-медичної експертизи Івано-Франківської обласної державної адміністрації, причиною смерті ОСОБА_2 була ішемічна хронічна хвороба серця (гостра серцево-судинна недостатність; стенозуючий атеросклеротичний коронарокардіосклероз; хронічна ішемічна хвороба серця).
Вказувала, що зазначений нещасний випадок визнано таким, що не пов`язаний з виробництвом, згідно з висновком комісії зі спеціального розслідування. Однак вона вважає, що цей висновок прийнятий з порушенням норм законодавства, не відповідає дійсності та підлягає скасуванню.
На думку позивача, комісія зобов`язана з`ясувати обставини і причини нещасного випадку, визначити, чи пов`язаний цей випадок з виробництвом, та скласти акт розслідування нещасного випадку за відповідною формою.
За таких обставин просила визнати недійсним та скасувати акт за формою Н-5
від 24 листопада 2014 року проведення спеціального розслідування нещасного випадку, що стався з ОСОБА_2 24 жовтня 2014 року, визнати вказаний нещасний випадок таким, що пов`язаний з виробництвом, та зобов`язати ПАТ «Укрнафта» провести розслідування зазначеного нещасного випадку і скласти акт за формою Н-1.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області
від 21 лютого 2019 року відмовлено у задоволенні позову.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що нещасний випадок зі смертельним наслідком, який стався з ОСОБА_2 24 жовтня 2014 року під час перебування на роботі у Нафтогазовидобувному управлінні «Надвірнанафтогаз» ПАТ «Укрнафта (далі - НГВУ «Надвірнанафтогаз»), не є пов`язаним із виробництвом, відсутні будь-які дані про вплив небезпечних та шкідливих виробничих факторів, в тому числі, факторів важкості чи напруженості трудового процесу, що підтверджується висновком експерта № 030
від 19 вересня 2017 року.
Суд першої інстанції врахував, що із заявою до посадової особи органу Держпраці про проведення повторного розслідування позивач не зверталася, не оскаржувала бездіяльність уповноваженого органу щодо непризначення повторного розслідування у судовому порядку, тому відсутні правові підстави для зобов`язання роботодавця провести повторне розслідування нещасного випадку та скласти акт за формою Н-1.
За таких обставин місцевий суд дійшов висновку про недоведення вимог позову належними і допустимими доказами.
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 10 травня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 21 лютого
2019 року - без змін.
Апеляційний суд погодився із висновками суду першої інстанції про недоведення позову належними і допустимими доказами, зазначивши про відповідність таких висновків обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У червні 2019 року представник ОСОБА_1 - адвокат Мельник Р. І. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 21 лютого
2019 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 10 травня 2019 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована неврахуванням судами попередніх інстанцій того, що пунктом 24 розділу «Категорія «С» наказу Міністерства охорони здоров`я України (далі - МОЗ України) № 299 від 24 грудня 1999 року «Про затвердження Переліку захворювань і вад, при яких особа не може бути допущена до керування відповідними транспортними засобами» особа не може бути допущена до керування транспортними засобами вказаної категорії за наявності у неї хвороби серця будь-якої етіології (ендокардит, міокардит та ін.), порушення ритму будь-якої етіології (мерехтлива аритмія, пароксизмальна тахікардія та ін.), хронічної ішемічної хвороби серця.
Заявник вказує, що, враховуючи встановлений ОСОБА_2 діагноз - хронічна ішемічна хвороба серця, ПАТ «Укрнафта не мало права допускати його до роботи. На думку заявника, допуск ПАТ «Укрнафта до роботи ОСОБА_2 є основною причиною його смерті під час виконання трудових обов`язків.
Суд апеляційної інстанції помилково зазначив про відсутність хвороби
ОСОБА_2 у вказаному Переліку захворювань і вад, при яких особа не може бути допущена до керування відповідними транспортними засобами
Заявник вважає, що суди попередніх інстанції дійшли помилкового висновку про те, що позивач не зверталась до Управління Держпраці в Івано-Франківській області із заявою про проведення повторного розслідування.
Позиція інших учасників справи.
У листопаді 2019 року представник ПАТ «Укрнафта» - адвокат Глинка Р. Я. надіслав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому зазначив про правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій і просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 22 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 64 роки помер ОСОБА_2 , який є братом ОСОБА_1 .
З копії трудової книжки НОМЕР_1 ОСОБА_2 суди встановили, що він працював машиністом парової пересувної депарафінізаційної установки 6-го розряду в НГВУ «Надвірнанафтогаз».
Наказом Територіального управління Держгірпромнагляду в Івано-Франківській області від 27 жовтня 2014 року № 322 створено комісію про спеціальне розслідування нещасного випадку зі смертельним наслідком, що стався
24 жовтня 2014 року о 10 год45 хв з машиністом парової пересувної депарафінізованої установки 6 розряду НГВУ «Надвірнафтогаз» ОСОБА_2 .
Суди встановили, що з 27 жовтня 2014 року до 7 листопада 2014 року комісія провела спеціальне розслідування вказаного нещасного випадку та склала акт за формою Н-5, затверджений начальником Територіального управління Держгірпромнагляду в Івано-Франківській області 7 листопада 2014 року.
Зі змісту вказаного акта суди встановили, що 5 березня 2014 року ОСОБА_2 пройшов періодичний медичний огляд та рішенням комісії визнаний придатним до роботи за професією машиніст парової пересувної депарафінізаційної установки. 15 листопада 2012 року ОСОБА_2 пройшов періодичний медичний огляд відповідно до Положення про медичний огляд кандидатів у водії та водіїв транспортних засобів, затвердженого наказом МОЗ України
від 31 січня 2013 року № 65/80, та був визнаний придатним до керування транспортним засобом. Протягом останніх 5 років щодо захворювань серцево-судинної системи ОСОБА_2 не звертався як до дільничного терапевта, так і до кардіологів Центральної районної лікарні Надвірнянського району Івано-Франківської області. На амбулаторному, стаціонарному лікуванні та листку непрацездатності з 2010 року не перебував. Впливу небезпечних чи шкідливих виробничих факторів важкості чи напруженості трудового процесу на момент перебування ОСОБА_2 на робочому місці, які би могли вплинути на раптове погіршення стану його здоров`я, комісією не виявлено.
Також з вказаного акта суди встановили, що за результатами медичного огляду від 5 березня 2014 року ОСОБА_2 було встановлено діагноз: нейроциркуляторная дистонияза кардіальним типом, синусова тахікардія.
З висновку експерта Обласного бюро судово-медичної експертизи Івано-Франківської обласної державної адміністрації№ 030 від 19 вересня 2017 року суди встановили, що нещасний випадок зі смертельним наслідком, що стався з ОСОБА_2 24 жовтня 2014 року о 10 год45 хв в період його перебування на роботі у НГВУ «Надвірнанафтогаз», стався за відсутності будь-яких даних про вплив небезпечних та шкідливих виробничих факторів, в тому числі факторів важкості чи напруженості трудового процесу.
Суди встановили, що причиною смерті ОСОБА_2 відповідно до листа обласного бюро судово-медичної експертизи від 3 листопада 2014 року стала гостра серцево-судинна недостатність; стенозуючий атеросклеротичний коронарокардіосклероз; хронічна ішемічна хвороба серця.
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Частиною другою розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 , поданої адвокатом Мельником Р. І., на рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 21 лютого 2019 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 10 травня 2019 року здійснюється Верховним Судом у порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 3 жовтня 2017 року № 2147?VIII, що діяла до 8 лютого 2020 року.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України у редакції Закону України
від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України у тій же редакції під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення (частина третя статті 401 ЦПК України).
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги і відзиву на неї, суд дійшов таких висновків.
Згідно зі статтею 171 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) власник або уповноважений ним орган повинен проводити розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві відповідно до порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України.
Статтею 22 Закону України «Про охорону праці» встановлено, що роботодавець повинен організовувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з всеукраїнськими об`єднаннями профспілок. За підсумками розслідування нещасного випадку, професійного захворювання або аварії роботодавець складає акт за встановленою формою, один примірник якого він зобов`язаний видати потерпілому або іншій заінтересованій особі не пізніше трьох днів з моменту закінчення розслідування. У разі відмови роботодавця скласти акт про нещасний випадок чи незгоди потерпілого з його змістом питання вирішуються посадовою особою органу державного нагляду за охороною праці, рішення якої є обов`язковим для роботодавця. Рішення посадової особи органу державного нагляду за охороною праці може бути оскаржене у судовому порядку.
Процедура проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, що сталися з працівниками на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форм власності, врегульована Порядком проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 за № 1232 (далі -
Порядок № 1232), який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, згідно з пунктом 47 якого за результатами спеціального розслідування складаються акти форми Н-5 і Н-1 (у разі, коли нещасний випадок визнано таким, що пов`язаний з виробництвом).
Відповідно до пунктів 10 та 11 Порядку № 1232 роботодавець, одержавши повідомлення про нещасний випадок, зобов`язаний протягом доби наказом утворити комісію з розслідування нещасного випадку у складі не менш як три особи та організувати розслідування. До складу комісії входять керівник (спеціаліст) служби охорони праці або посадова особа, на яку роботодавцем покладено виконання функцій спеціаліста з питань охорони праці (голова комісії), керівник структурного підрозділу підприємства, на якому стався нещасний випадок, представник робочого органу виконавчої дирекції Фонду за місцезнаходженням підприємства (за згодою), представник первинної організації профспілки, членом якої є потерпілий, або уповноважена найманими працівниками особа з питань охорони праці, якщо потерпілий не є членом профспілки, інші особи.
Пунктом 16 Порядку № 1232 передбачено що обставинами, за яких нещасні випадки не визнаються такими, що пов`язані з виробництвом, є: 1) перебування за місцем постійного проживання на території польових і вахтових селищ;
2) використання в особистих цілях без відома роботодавця транспортних засобів, устаткування, інструментів, матеріалів тощо, які належать або використовуються підприємством (Крім випадків, що сталися внаслідок їх несправності, що підтверджено відповідним висновками); 3) погіршення стану здоров`я внаслідок отруєння алкоголем, наркотичними засобами, токсичними чи отруйними речовинами, а також їх дії (асфіксія, інсульт, зупинка серця тощо), що підтверджено відповідним медичним висновком, якщо це не пов`язано із застосуванням таких речовин у виробничому процесі чи порушенням вимог щодо їх зберігання і транспортування, або якщо потерпілий, який перебував у стані алкогольного, токсичного чи наркотичного сп`яніння, до настання нещасного випадку був відсторонений від роботи відповідно до вимог правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства або колективного договору; 4) алкогольне, токсичне чи наркотичне сп`яніння, не зумовлене виробничим процесом, що стало основною причиною нещасного випадку за відсутності технічних та організаційних причин його настання, що підтверджено відповідним медичним висновком; 5) вчинення кримінального правопорушення, що встановлено обвинувальним вироком суду або постановою (ухвалою) про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами; 6) природна смерть, смерть від загального захворювання або самогубство (крім випадків, зазначених у пункті 15 цього Порядку), що підтверджено висновками судово-медичної експертизи та/або відповідною постановою про закриття кримінального провадження.
За змістом пункту 34 Порядку № 1232 посадова особа органу Держпраці в разі відмови роботодавця скласти або затвердити акт за формою Н-5 або Н-1 чи незгоди потерпілого або уповноваженої ним особи, яка представляє його інтереси, із змістом зазначеного акта, надходження скарги або незгоди з висновками про обставини і причини настання нещасного випадку чи приховування факту настання нещасного випадку має право видавати обов`язкові для виконання роботодавцем або робочим органом виконавчої дирекції Фонду (у разі, коли нещасний випадок стався з фізичною особою-підприємцем чи особою, що забезпечує себе роботою самостійно) приписи за формою Н-9 згідно з додатком 10 щодо необхідності проведення розслідування (повторного розслідування) нещасного випадку, затвердження чи перегляду затвердженого акта за формою Н-5 або Н-1, визнання чи невизнання нещасного випадку таким, що пов`язаний з виробництвом, складення акта за формою Н-5 або Н-1. Рішення посадової особи органу Держпраці може бути оскаржено у судовому порядку.
У разі надходження від роботодавця, робочого органу Фонду, представника профспілки, потерпілого або члена його сім`ї чи уповноваженої ним особи, яка представляє його інтереси, скарги або їх незгоди з висновками спеціальної комісії щодо обставин і причин настання нещасного випадку, керівник Держпраці або його територіального органу з метою забезпечення об`єктивності проведення спеціального розслідування має право призначити повторне (додаткове) спеціальне розслідування нещасного випадку спеціальною комісією в іншому складі, за результатами її роботи скасувати акти за формою Н-5 і Н-1, притягти до відповідальності посадових осіб підприємства та органів Держпраці, які порушили вимоги цього Порядку. Рішення спеціальної комісії в іншому складі щодо результатів повторного (додаткового) спеціального розслідування обставин і причин настання нещасного випадку може бути оскаржено лише у судовому порядку (пункт 54 Порядку № 1232).
Аналізуючи наведене, оскарження актів за формою Н-5 і Н-1 передбачає наявність рішення спеціальної комісії в іншому складі за результатами повторного (додаткового) спеціального розслідування обставин і причин настання нещасного випадку.
Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 6 квітня 2020 року у справі № 335/8970/16-ц (провадження
№ 61-11668св18), від 9 квітня 2020 року у справі № 761/33865/14-ц (провадження № 61-37361св18), від 20 травня 2020 року у справі № 461/7682/16-ц (провадження № 61-7633св19) та від 6 липня 2021 року у справі № 461/6432/19 (провадження № 61-17539св20).
У справі, що переглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що позивач не зверталась із заявою про проведення повторного (додаткового) спеціального розслідування до органу Держпраці.
Відповідно до підпункту 13 пункту 15 Порядку № 1232 обставинами, за яких нещасний випадок визнається таким, що пов`язаний з виробництвом, і складається акт за формою Н-1, є раптова серцева смерть потерпілого внаслідок гострої серцево-судинної недостатності під час перебування на підземних роботах (видобування корисних копалин, будівництво, реконструкція, технічне переоснащення і капітальний ремонт шахт, рудників, копалень, метрополітенів, підземних каналів, тунелів та інших підземних споруд, проведення геологорозвідувальних робіт під землею) або після підйому потерпілого на поверхню з даною ознакою, що підтверджено медичним висновком.
Обставинами, за яких нещасні випадки не визнаються такими, що пов`язані з виробництвом, є природна смерть, смерть від загального захворювання або самогубство, що підтверджено висновками судово-медичної експертизи та/або відповідною постановою про закриття кримінального провадження.
Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 77 ЦПК України).
Згідно з вимогами статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У справі, що переглядається, суди встановили, що причиною смерті
ОСОБА_2 була гостра серцево-судинна недостатність; стенозуючий атеросклеротичний коронарокардіосклероз; хронічна ішемічна хвороба серця. Нещасний випадок стався за відсутності будь-яких даних про вплив небезпечних та шкідливих виробничих факторів, в тому числі факторів важкості чи напруженості трудового процесу.
Врахувавши умови праці ОСОБА_2 , суди попередніх інстанцій обґрунтовано вважали відсутніми підстави для визнання вказаного нещасного випадку таким, що пов`язаний з виробництвом, на підставі підпункту 13 пункту 15 Порядку № 1232, оскільки у даній справі смерть потерпілого настала внаслідок гострої серцево-судинної недостатності не під час перебування на підземних роботах.
Оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, надавши їм належну правову оцінку, установивши, що нещасний випадок, який стався 24 жовтня 2014 року з ОСОБА_2 , не пов`язаний з виробництвом, що підтверджується відповідним висновком формою Н-5, а також те, що позивач не зверталася із заявою про проведення повторного (додаткового) спеціального розслідування до органу Держпраці, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Висновок судів попередніх інстанцій узгоджується із висновком Верховного Суду, викладеним у подібних правовідносинах від 9 січня 2020 року у справі 235/2738/17 (провадження № 61-18747св18).
Доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА_2 відповідно
до пункту 24 розділу «Категорія «С» наказу Міністерства охорони здоров`я України (далі - МОЗ України) № 299 від 24 грудня 1999 року «Про затвердження Переліку захворювань і вад, при яких особа не може бути допущена до керування відповідними транспортними засобами» не міг бути допущений до роботи
24 жовтня 2014 року, відхиляються касаційним судом, оскільки матеріали справи не містять доказів встановлення йому до дня настання нещасного випадку захворювання, визначеного вказаним переліком, зокрема, хронічної ішемічної хвороби серця.
Апеляційний суд врахував, що виявлене у ОСОБА_2 під час проходження медичного огляду 5 березня 2014 року захворювання (нейроциркуляторная дистонияза кардіальним типом, синусова тахікардія) не входить до вказаного Переліку і відповідним рішенням медичної комісії його було визнано придатним до роботи за професією, яку він займав, тому доводи касаційної скарги про помилковість висновку суду апеляційної інстанції про відсутність захворювання ОСОБА_2 у зазначеному Переліку є необґрунтованими.
Також підлягають відхиленню доводи касаційної скарги щодо помилковості висновків судів про те, що позивач не зверталась до Управління Держпраці в Івано-Франківській області із заявою про проведення повторного розслідування, оскільки доказів такого звернення матеріали справи не містять.
Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено і заявник такі не вказує.
За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції, оскільки суди, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалили судові рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду без змін.
Щодо судових витрат
Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтею 400 ЦПК Україниу редакції, чинній на час подання касаційної скарги, статтями 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Мельником Романом Івановичем, залишити без задоволення.
Рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області
від 21 лютого 2019 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду
від 10 травня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: С. О. Карпенко В. М. Ігнатенко В. А. Стрільчук