ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 травня 2024 року
м. Київ
справа № 350/1578/22
провадження № 61-17597св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Сакари Н. Ю., Синельникова Є. В.,
учасники справи:
позивач - акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргуакціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 26 травня 2023 року у складі судді Бейка А. М. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 09 листопада 2023 року у складі колегії суддів: Баркова В. М., Девляшевського В. А., Луганської В. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
1. У грудні 2022 року акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк», банк) звернулося до суду
з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
2. Позов обґрунтований, тим що відповідно до договору від 19 листопада 2007 року № 200 КК ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 30 000 євро
зі сплатою 14% річних на суму залишку заборгованості за кредитом
з кінцевим терміном повернення 18 листопада 2012 року.
3. ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник помер, що підтверджено свідоцтвом про смерть від 02 січня 2016 року.
4. Внаслідок порушення умов кредитного договору на день смерті
ОСОБА_2 існувала заборгованість за кредитним договором у розмірі
114 481,87 євро, з яких: 22 507,62 євро - заборгованість за кредитом,
37 256,13 євро - заборгованість за відсотками, 54 718,12 євро - пеня.
5. В порядку виконання вимог статті 1281 ЦК України банк 14 вересня 2020 року надіслав до другої Рожнятівської державної нотаріальної контори претензію спадкоємцям померлого позичальника.
6. 09 жовтня 2020 року приватний нотаріус Котелко С. Д. повідомила
АТ КБ «ПриватБанк», що спадкоємцем померлого ОСОБА_2 , яка звернулась із заявою про прийняття спадщини, є ОСОБА_1 .
7. ОСОБА_2 27 липня 2021 року було направлено лист-претензію банку, яка залишена без задоволення.
8. Посилаючись на викладене, АТ КБ «ПриватБанк» просило суд стягнути
з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі
114 481,87 євро, що еквівалентно 3 679 447,30 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
9. Рішенням Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 26 травня 2023 року у позові відмовлено.
10. Відмовляючи у позові, суд першої інстанції вказав, що банк пропустив шестимісячний строк для пред`явлення вимог до спадкоємця, який прийняв спадщину. Претензія кредитора від 03 вересня 2020 року у матеріалах спадкової справи відсутня.
11. Суд вказав, що про наявність спадкоємців позичальника банк дізнався з відповіді приватного нотаріуса від 09 жовтня 2020 року, однак претензія
від 27 липня 2021 року надіслана відповідачці після спливу передбаченого статтею 1281 ЦК України шестимісячного строку.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
12. Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 09 листопада 2023 року апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково, рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області
від 26 травня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову в позові.
13. Відмовляючи в позові, апеляційний суд вказав, що позивачем не доведено пред`явлення вимоги до спадкоємців боржника у строк, встановлений частиною другою статті 1281 ЦК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
14. У касаційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк» просить оскаржувані судові рішення в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення заборгованості в розмірі 47 345,54 євро скасувати, ухваливши в цій частині нове судове рішення про задоволення позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
15. 11 грудня 2023 року АТ КБ «ПриватБанк» подало касаційну скаргу на рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області
від 26 травня 2023 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 09 листопада 2023 року.
16. Ухвалою Верховного Суду від 20 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження, витребувано із суду першої інстанції матеріали справи, які
у січні 2024 року надійшли до Верховного Суду.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
17. Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду
від 15 червня 2021 року у справі № 904/5726/19, від 18 січня 2023 року
у справі № 170/129/21, у постановах Верховного Суду від 18 вересня
2019 року у справі № 640/6274/16-ц, від 22 серпня 2023 року у справі № 521/3657/22, від 22 листопада 2023 року у справі № 296/10420/21,
від 12 квітня 2023 року у справі № 520/4328/15, від 23 січня 2018 року № 755/7704/15-ц, від 26 вересня 2018 року у справі № 159/2146/15-ц,
від 22 липня 2020 року у справі № 189/2109/18, від 02 жовтня 2020 року
у справі № 911/19/19, від 25 січня 2023 року у справі № 209/3103/21 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
18. Висновки апеляційного суду про відмову в позові з підстав пропуску банком строку на звернення до суду, вважає необґрунтованими, оскільки позивачем було надано копію претензії кредитора від 03 вересня 2020 року
№ 7BGIFLES01YU03, яка направлена нотаріусу відразу, як тільки банк дізнався про смерть боржника.
19. Зазначаючи, що банком пропущено строк пред`явлення вимоги до спадкоємців боржника, суд апеляційної інстанції не вказує час, коли позивач дізнався або міг дізнатись про відкриття спадщини.
20. В матеріалах справи міститься лише претензія від 03 вересня 2020 року, надана позивачем, доказів, які б вказували, що банк дізнався або міг дізнатись про відкриття спадщини раніше, ніж вказано у претензії, матеріали справи не містять, а висновки суду ґрунтуються на припущеннях.
21. Відхиляючи як доказ часу отримання інформації про відкриття спадщини, надану до суду копію претензії кредитора, апеляційний суд підстав відхилення такого доказу не навів, чим порушив вимоги підпункту в) пункту 3 частини першої статті 382 ЦПК України.
22. Відповідачка не надала належних доказів того, що спадкове майно відсутнє, або розмір спадкового майна є меншим, ніж заборгованість спадкодавця за кредитом, не подала до нотаріальної контори заяву про відмову від спадщини.
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив
Фактичні обставини справи встановлені судами
23. Відповідно до кредитного договору від 19 листопада 2007 року № 200 КК ОСОБА_2 отримав в АТ КБ «ПриватБанк» кредит у розмірі 30 000 євро
зі сплатою 14 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом
з кінцевим терміном повернення 18 листопада 2012 року.
24. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.
25. 03 вересня 2020 року банк направив до другої Рожнятівської державної нотаріальної контори претензію кредитора № 7BGIFLES01YU0, в якій просив повідомити, чи заводилася спадкова справа після померлого боржника, включити кредиторські вимоги в спадкову масу, повідомити спадкоємців померлого про наявність заборгованості перед банком, надіслати інформацію щодо звернення з заявою про прийняття або відмову від прийняття спадщини, видачу свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям померлого, а також відомості про осіб (ПІБ та адреса), які подали заяву про прийняття або відмову від прийняття спадщини після смерті боржника, а також які вже прийняли спадщину.
26. Листом від 01 жовтня 2020 року № 115/02-14 приватний нотаріус Рожнятівського районного нотаріального округу Котелко С. Д. повідомила
АТ КБ «ПриватБанк», що після смерті ОСОБА_2 , який помер
ІНФОРМАЦІЯ_1 , заведена спадкова справа № 61/2018. Спадкоємцем першої черги за законом є дружина померлого ОСОБА_1 .
27. 27 липня 2021 року банк надіслав відповідачці лист-претензію,
з вимогою сплатити заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором
у розмірі 114 481,87 євро.
28. Згідно з матеріалами спадкової справи № 61/2018, заведеної 14 червня 2018 року приватним нотаріусом Рожнятівського районного нотаріального округу Котелко С. В., відповідачка ОСОБА_1 на час відкриття спадщини проживала разом із спадкодавцем, тому вважається такою, що прийняла спадщину. 14 червня 2018 року ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину. Листом
від 26 червня 2018 року приватний нотаріус відмовив ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельні ділянки, які розташовані на території Сваричівської сільської ради, оскільки правовстановлюючі документи видані на ім`я ОСОБА_2 , що не співпадає
з анкетними даними спадкодавця ОСОБА_2 , а крім того окрім неї спадкоємцем за законом є син спадкодавця ОСОБА_3 .
29. Рішенням Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 30 жовтня 2018 року задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення факту та визнання права власності на спадкове майно. Зокрема, визнано за ОСОБА_1 право власності на земельні паї: земельні ділянки, площею 0,2000 га, вартістю 4 864,82 грн та земельну ділянку площею 0,2231 га, вартістю 5 426,71 грн, які належали її чоловіку ОСОБА_2 .
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
30. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
31. Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права
у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
32. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
33. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
34. Відповідно до змісту статті 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватися належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України. За статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
35. Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
36. Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
37. За правилом статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
38. Відповідно до частини другої статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
39. Законодавством визначено, що у подібних випадках відбувається припинення одних правовідносин і виникнення інших, при цьому правовідносини за змістом і природою продовжують існувати за основними своїми характеристиками.
40. Таким чином, у разі смерті спадкодавця спадкоємці, які прийняли спадщину, не відмовились від її прийняття, замінюють його у всіх правовідносинах, що існували на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті спадкодавця.
41. При цьому необхідно враховувати, що спадкування - це вольовий акт (окрім деяких винятків), яким спадкоємець свідомо приймає рішення про прийняття спадщини або свідомо не користується правом відмовитися від такого прийняття спадщини.
42. Виходячи з існування вольового критерію, у цивільних правовідносинах прийнято вважати, що кожен спадкоємець діє добросовісно, є зваженим, передбачливим і розсудливим під час прийняття юридично значимих рішень та обранні варіанта власної поведінки. Дотримання наведених норм забезпечуватиме стабільність цивільного обороту.
43. Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
44. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві
з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).
45. За змістом частини першої статті 1297 ЦК України (в редакції на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_2 ) спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
46. Однак відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).
47. Отже відсутність у спадкоємця, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину, не може бути підставою для відмови у задоволенні вимог кредитора.
48. Верховний Суд у постановах від 18 вересня 2019 року в справі
№ 640/6274/16, від 22 листопада 2023 року в справі № 296/10420/21 звертав увагу, що при вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника судам для правильного вирішення справи необхідно встановлювати такі обставини:
чи пред`явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені частинами другою та третьою статті 1281 ЦК України, оскільки у разі пропуску таких строків, на підставі частини четвертої статті 1281 ЦК України кредитор позбавляється права вимоги;
коло спадкоємців, які прийняли спадщину;
при дотриманні кредитором строків, визначених статтею 1281 ЦК України, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі
у справі як відповідачі, суд встановлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини);
при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора боржника, суду належить встановити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України.
49. Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду України від 08 квітня 2015 року у справі № 6-33цс15 зі смертю боржника зобов`язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, тому умови кредитного договору щодо строків повернення кредиту не застосовуються, а підлягають застосуванню норми статей 1281 1282 ЦК України щодо строків пред`явлення кредитором вимог до спадкоємців
і порядку задоволення цих вимог кредитора.
50. Частиною другою статті 1281 ЦК України (тут і далі в редакції на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_2 ) кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.
51. Відповідно до частин третьої-четвертої статті 1281 ЦК України, якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.
52. Недотримання кредитором передбачених статтею 1281 ЦК України строків пред`явлення вимог (які є присічними, преклюзивними) позбавляє кредитора права вимоги до спадкоємців.
53. Аналізуючи наведені норми права, можна дійти висновку, що хоча стаття 1281 ЦК України не конкретизує способів пред`явлення вимоги кредитором до спадкоємців боржника, проте, по-перше, за формою наведене звернення банку має бути саме певною вимогою майнового характеру,
а, по-друге, така вимога має бути пред`явлена до конкретних перелічених суб`єктів - спадкоємців, які прийняли спадщину.
54. Виходячи зі змісту статті 1281 ЦК України, можливі два способи пред`явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців:
1) безпосередньо до спадкоємців; 2) опосередковано - через нотаріуса. Обрання певного способу є правом кредитора і здійснюється ним на власний розсуд.
55. Згідно з пунктом 2.1 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, спадкова справа заводиться нотаріусом за місцем відкриття спадщини на підставі, зокрема, претензії кредиторів.
56. Отже, на відміну від пред`явлення вимоги безпосередньо до спадкоємців, кредитор, скеровуючи претензію нотаріусу, не зобов`язаний зважати на факт прийняття спадщини, оскільки нотаріус повинен прийняти відповідну заяву (претензію) незалежно від того, чи прийняв спадщину хоча б один із спадкоємців і чи встановлені спадкоємці взагалі.
57. Апеляційний суд, дослідивши зміст претензії кредитора від 03 вересня
2020 року № 7BGIFLES01YU0, врахувавши письмові пояснення представника
АТ КБ «ПриватБанк», подані у листопаді 2023 року, встановивши, що у справі відсутні докази звернення позивача із вимогою до спадкоємців
у шестимісячний строк після отримання інформації про смерть боржника, дійшов обґрунтованого висновку, що банком не доведено пред`явлення вимоги до спадкоємців боржника у строк, передбачений частиною другою статті 1281 ЦК України, тому позов задоволенню не підлягає.
58. Вочевидь у розглядуваній справі, оскільки ОСОБА_2 помер
ІНФОРМАЦІЯ_1 , а банк звернувся із претензією кредитора у вересні
2020 року, саме позивач мав довести дотримання строку, передбаченого частиною другою статті 1281 ЦК України (в редакції на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_2 ).
59. Апеляційний суд оголошував перерву в судовому засіданні, пропонуючи позивачу, зокрема, повідомити дату, коли йому стало відомо про смерть ОСОБА_2 . Однак представник банку такої дати не повідомив, обмежившись загальним посиланням у письмових поясненнях на те, що про смерть боржника банк «дізнався неофіційно під час опрацювання заборгованості за кредитом».
60. Натомість зміст претензії кредитора від 03 вересня 2020 року № 7BGIFLES01YU0 свідчить, що на момент її подання у банку вже була наявна копія документу (зазначена у додатку до претензії), який підтверджував смерть ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Однак дату отримання вказаного документу та джерело його походження банк не повідомив. При цьому
в справі наявний лише один документ, який підтверджує смерть
ОСОБА_2 - свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 , видане 02 січня
2016 року Виконавчим комітетом Сваричівської сільської ради.
61. За змістом статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи
і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
62. З урахуванням того, що наведені в касаційній скарзі доводи аналогічні доводам апеляційної скарги та були предметом дослідження й оцінки судом апеляційної інстанції, який з дотриманням вимог статей 367 368 ЦПК України перевірив їх та обґрунтовано відхилив, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявника.
63. За встановлених обставин, висновки апеляційного суду не суперечать узагальненим висновкам по суті спору та щодо процесу доказування, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року у справі № 904/5726/19, від 18 січня 2023 року у справі № 170/129/21, Верховного Суду від 18 вересня 2019 року у справі № 640/6274/16-ц,
від 22 серпня 2023 року у справі № 521/3657/22, від 22 листопада 2023 року
у справі № 296/10420/21, від 12 квітня 2023 року у справі № 520/4328/15, від 23 січня 2018 року № 755/7704/15, від 26 вересня 2018 року у справі № 159/2146/15-ц, від 22 липня 2020 року у справі № 189/2109/18,
від 02 жовтня 2020 року у справі № 911/19/19, від 25 січня 2023 року у справі № 209/3103/21, на які заявник послався в касаційній скарзі.
64. Доводи касаційної скарги про порушення апеляційним судом норм процесуального права, зокрема щодо не дослідження доказів, Верховний Суд вважає необґрунтованими, оскільки суд апеляційної інстанції належним чином виконав вимоги статті 89 ЦПК України щодо оцінки доказів.
65. Сама по собі незгода заявника з оцінкою доказів, наданою апеляційним судом, не є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.
66. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів
є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова від 16 січня
2019 року у справі № 373/2054/16-ц Великої Палати Верховного Суду).
67. Оскаржуване судове рішення є достатньо вмотивованим та містить висновки щодо питань, які мають значення для вирішення справи.
68. В межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховним Судом не встановлено підстав для висновку, що апеляційний суд ухвалив оскаржуване судове рішення із неправильним застосуванням норм матеріального права або
із порушенням норм процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваного судового рішення - без змін.
69. Оскільки рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 26 травня 2023 року скасовано апеляційним судом, повторне його скасування ще й Верховним Судом не вимагається.
Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд
у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.
2. Постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 09 листопада 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:В. В. Шипович Н. Ю. Сакара Є. В. Синельников