Постанова
Іменем України
06 липня 2022 року
м. Київ
справа № 354/1616/21
провадження № 61-3613св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.
суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Астра Плюс»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 21 січня 2022 року в складі судді Ваврійчук Т. Л. та на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 31 березня 2022 року в складі колегії суддів Василишин Л. В., Фединяка В. Д., Максюти І. О.,
ВСТАНОВИВ :
Історія справи
Короткий зміст заяви про забезпечення позову
У грудні 2021 року ТОВ «Астра Плюс» звернулося з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило встановити земельний сервітут на право користування частинами земельних ділянок з кадастровим номером 2611093001:17:002:0059 та кадастровим номером 2611093001:17:002:0061, місце розташування яких: АДРЕСА_1 , власником яких є ОСОБА_1 (далі земельні ділянки), для забезпечення використання та обслуговування проміжних опор КБД-ВЛ-600 (б2, б3) згідно їх цільового призначення.
31 грудня 2021 року ТОВ «Астра Плюс» подало заяву про забезпечення позову, в якій просило вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельні ділянки, заборонивши відчуження земельних ділянок, та не вчиняти будь-які дії щодо належного товариству нерухомого майна.
Заява обґрунтована тим, що на земельних ділянках, власником яких є ОСОБА_1 , розташовані проміжні опори, що відносяться до кафе-закусочної, яке на праві власності належить ТОВ «Астра Плюс». ОСОБА_1 намагається відчужити належні їй земельні ділянки, для чого незаконно демонтує належні товариству проміжні опори, які знаходяться на цих ділянках з 1982 року. Невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови апеляційного суду
Ухвалою Яремчанського районного суду Івано-Франківської області від 21 січня 2022 року, залишеною без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 31 березня 2022 року, заяву ТОВ «Астра Плюс» про забезпечення позову задоволено частково; вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_1 вчиняти будь-які дії, спрямовані на перешкоджання у використанні та експлуатації (в тому числі демонтаж чи знищення) належних ТОВ «Астра Плюс» на праві власності проміжних опор КБД-ВЛ-600 (б2, б3), які розташовані на земельних ділянках із кадастровими номерами 2611093001:17:002:0059 та 2611093001:17:002:0061, що знаходяться за адресою: ур. Довгий Грунь у с. Яблуниця Надвірнянського району Івано-Франківської області; зобов`язано ОСОБА_1 не чинити перешкоди товариству в доступі до вказаного майна до вирішення позову по суті та набрання судовим рішенням законної сили; у задоволенні інших вимог заяви відмовлено.
Суди виходили з того, що ОСОБА_1 може продовжувати вчиняти дії, спрямовані на подальший демонтаж чи перешкоджання у доступі та експлуатації належного ТОВ «Астра Плюс» майна, розміщеного на її земельних ділянках, у зв`язку з чим вважали за необхідне забезпечити позов шляхом заборони ОСОБА_1 вчиняти будь-які дії спрямовані на перешкоджання у використанні та експлуатації (в тому числі демонтаж чи знищення) належних ТОВ «Астра Плюс» на праві власності проміжних опор КБД-ВЛ-600 (б2, б3).
Аргументи учасників справи
У квітні 2022 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Яремчанського районного суду Івано-Франківської області від 21 січня 2022 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 31 березня 2022 року, у якій просить їх скасувати як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди, забезпечивши позов у визначений позивачем спосіб, фактично до вирішення позову про встановлення сервітуту надали дозвіл позивачу безперешкодного використання належних на праві власності відповідачу земельних ділянок, що, враховуючи пред`явлені позовні вимоги, є тотожним задоволенню заявлених позовних вимог. Зазначає, що таке забезпечення позову не відповідає частині десятій статті 150 ЦПК України, а тому суд мав відмовити в задоволенні заяви ТОВ «Астра Плюс».
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 02 травня 2022 року відкрито касаційне провадження в справі.
Ухвалою Верховного Суду від 29 червня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
В ухвалі Верховного Суду від 02 травня 2022 року вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права).
Аналіз вимог касаційної скарги свідчить, що ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційного суду оскаржуються в частині задоволених вимог заяви про забезпечення позову, в іншій частині не оскаржуються, а тому Верховним Судом не переглядаються.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частин першої та другої статті 149 ЦПК суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Забезпечення позову - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
У статті 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову, зокрема заборона вчиняти певні дії.
Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
Згідно з частиною десятою статті 150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Аналіз положень глави 32 ЦК України свідчить, що сервітут - це право обмеженого користування чужою нерухомістю в певному аспекті, не пов`язане з позбавленням власника нерухомого майна правомочностей володіння, користування та розпорядження щодо цього майна.
У справі, що переглядається, між сторонами виник спір з приводу встановлення на земельних ділянках, які на праві власності належать відповідачу, сервітуту шляхом надання доступу позивачу до частин цих земельних ділянок.
Враховуючи те, що способом забезпечення позову ТОВ «Астра Плюс» обрано заборону відповідачу вчиняти будь-які дії, спрямовані на перешкоджання у використанні та експлуатації об`єктів, які розташовані на її земельних ділянках, та зобов`язано відповідача надати доступ позивачу до цих земельних ділянок до вирішення питання про встановлення сервітуту, колегія суддів вважає, що обраний позивачем вид забезпечення позову є тотожним позовним вимогам без вирішення спору по суті.
За таких обставин суди зробили помилковий висновок про наявність правових підстав для забезпечення позову в обраний заявником спосіб.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що судові рішення в оскарженій частині ухвалені без додержання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити, судові рішення в оскарженій частині скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Відповідно до підпунктів «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України у постанові суду касаційної інстанції має бути зазначено про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Враховуючи задоволення вимог касаційної скарги, із ТОВ «Астра Плюс» на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати, що складаються із судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 496,20 грн та за подання касаційної скарги у розмірі 496,20 грн, що становить 992,40 грн.
Керуючись статтями 400 409 412 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 21 січня 2022 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 31 березня 2022 року в задоволеній частині заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Астра Плюс» про забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_1 вчиняти будь-які дії спрямовані на перешкоджання у використанні та експлуатації (в тому числі демонтаж чи знищення) належних товариству з обмеженою відповідальністю «Астра Плюс» на праві власності проміжних опор КБД-ВЛ-600 (б2, б3), які розташовані на земельних ділянках із кадастровими номерами 2611093001:17:002:0059 та 2611093001:17:002:0061, що знаходяться за адресою: ур. Довгий Грунь у с. Яблуниця Надвірнянського району Івано-Франківської області та в частині зобов`язання не чинити перешкоди товариству з обмеженою відповідальністю «Астра Плюс» в доступі до вказаного майна, до вирішення позову по суті та набрання судовим рішенням законної сили скасувати. У задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Астра Плюс»про забезпечення позову в зазначеній частині відмовити.
Стягнути зі товариства з обмеженою відповідальністю «Астра Плюс»на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 992,40 грн.
З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції ухвала Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 21 січня 2022 року та постанова Івано-Франківського апеляційного суду від 31 березня 2022 року в скасованій частині втрачають законну силу.
Постанова набирає законної силиз моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді Н. О. Антоненко
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
М. М. Русинчук