№ 355/2064/15-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 355/2064/15-а

адміністративне провадження № К/9901/38578/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Мороз Л.Л.,

суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу №355/2064/15-а

за позовом ОСОБА_1 до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області про скасування постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області на постанову Баришівського районного суду Київської області від 12 грудня 2016 року, ухвалену у складі головуючого судді Литвиненко О.Л., та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2017 року, постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді Шурка О.І., суддів: Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,

в с т а н о в и в :

У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області (далі також Інспекція) про скасування постанови від 21 грудня 2015 року № А-2112/1 у справі про адміністративне правопорушення, якою накладено штраф за правопорушення у сфері містобудівної діяльності в сумі 4250 грн .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ним не виконувались роботи з реконструкції літньої кухні, а висновки, викладені в акті перевірки та постанові щодо наявності порушень вимог ст.34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та п.3.25, п.3,25а ДБН 360-92 «Містобудування , планування і забудови міських і сільських поселень», є необґрунтованими та такими, що не підтверджуються належними та допустимими доказами.

Справа судами розглядалась неодноразово.

Постановою Баришівського районного суду Київської області від 12 грудня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2017 року, позов задоволено.

Суди встановили, що відповідно до договору дарування від 26 червня 2013 року позивачем отримано житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, які знаходяться по АДРЕСА_1 . Серед надвірних будівель є літня кухня 1981 року побудови на бетонному фундаменті, під якою знаходиться погріб, що підтверджуються характеристикою надвірних будівель та споруд.

14 грудня 2015 року Інспекцією проведено позапланову перевірку, за результатами якої складено акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил та складено припис № С-1412/2 від 14 грудня 2015 року і протокол про адміністративне правопорушення відносно позивача.

На підставі матеріалів перевірки 21.12.2015 головним інспектором будівельного нагляду інспекційного відділу № 1 Управління нагляду за діяльністю уповноважених органів з питань архітектури та містобудування Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області Карнаух Г.М. винесено постанову № А-2112/1, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.ч. 1, 5 ст. 96 КпАП України на накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 4250 грн.

Так, в постанові зазначено, що ОСОБА_1 розпочав реконструкцію будівлі літньої кухні (літера-В), шляхом знесення її та виконання будівельних робіт по будівництву фундаменту із бетону розміром 5,95х3,15 метра на відстані 2,60 метра від житлового будинку ОСОБА_3 та на відстані 0,50 метра від границі земельної ділянки ОСОБА_3 по АДРЕСА_1 , чим порушив ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та п.3.25, п.3,25а ДБН 360-92 «Містобудування , планування і забудови міських і сільських поселень».

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з недоведеності відповідачем факту порушень з боку позивача вимог ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та п.3.25, п.3,25а ДБН 360-92 «Містобудування, планування і забудови міських і сільських поселень», а також з наявності порушення процедури здійснення перевірки.

Не погоджуючись з судовими рішеннями відповідач подав касаційну скаргу у якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення скарги з огляду на таке.

Частиною 2 ст. 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Поняття державного архітектурно-будівельного контролю міститься у частині першій статті 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та означає сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

За змістом статті 2 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" дія цього Закону поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. Дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів: контролю органами державної фіскальної служби; валютного контролю; державного експортного контролю; контролю за дотриманням бюджетного законодавства; банківського нагляду; державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції; державного нагляду за дотриманням вимог ядерної безпеки; державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації; при проведенні оперативно-розшукової діяльності, дізнання, прокурорського нагляду, досудового слідства і правосуддя, державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення.

Відповідно до пункту 16 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 553 від 23 травня 2011 року (далі - Порядок №553), за результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком.

Пунктом 17 Порядку №553 передбачено що у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки, складається протокол разом з приписом усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил або приписом про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт.

Згідно зі ст.280 КУпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Судами встановлено, що позивачем не будувався фундамент із бетону розміром 5,95*3,15м.

Предметом спору у цій справі є постанова, що стала результатом позапланової перевірки відносно позивача. Оскільки для позивача вони мали негативні наслідки у виді накладення на нього штрафу.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем не було вжито всіх заходів до повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставини, що мали значення для правильного вирішення справи належним чином. Під час розгляду справи відповідач не надав жодного доказу (пояснень осіб, свідків; фото або відео фіксації) в обґрунтування та на підтвердження виявлених під час перевірки позивача порушень у сфері містобудівної діяльності та виявлених порушень позивача, викладених у постанові.

За таких обставин, правильними є висновки судів щодо недоведеності відповідачем факту вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч.ч. 1, 5 ст. 96 КУпАП.

Крім того, ч.1 ст.268 КУпАП передбачено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються ст.ст. 279-1 - 279-4 цього Кодексу.

У ст. 278 КУпАП передбачені обов`язки посадових осіб, які розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема обов`язок щодо перевірки правильності складання протоколу та інших матеріалів справи про адміністративне правопорушення.

Таким чином, провадження у справі про адміністративне правопорушення передбачає складення протоколу про адміністративне правопорушення у присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, з врученням їй копії протоколу. В процесі розгляду справи особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, повинна бути забезпечена можливість користуватись правами, визначеними ст. 268 КУпАП.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що під час винесення постанови було допущено ряд порушень прав позивача, а саме йому не роз`яснені його права, не роз`яснено порядок та строк оскарження постанови, позивач не ознайомлений з постановою, відсутні відмітки про відмову позивача від ознайомлення з постановою чи направлення постанови позивачу поштою.

З урахуванням встановлених судами обставин, Верховний Суд погоджується з висновками судів про порушення відповідачем також процедури (порядку) притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

За приписами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи скаржника стосовно відсутності порушення відповідачем під час проведення перевірки вимог законодавства не заслуговують на увагу, оскільки судові рішення судів попередніх інстанцій містять спростування вказаних доводів, і тому, твердження скаржника щодо необґрунтованості оскаржуваних судових рішень є безпідставними.

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в них повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 343 350 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області - залишити без задоволення.

Постанову Баришівського районного суду Київської області від 12 грудня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2017 року у справі №355/2064/15-а - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

Л.Л. Мороз

А.Ю. Бучик

А.І. Рибачук,

Судді Верховного Суду