Постанова
Іменем України
29 червня 2022 року
м. Київ
справа № 357/1279/21
провадження № 61-124 св 22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
представник позивача - адвокат Запаскін Максим Романович,
відповідачі: управління культури і туризму Білоцерківської міської ради Київської області, комунальний заклад Білоцерківської міської ради Київської області Білоцерківська школа мистецтв № 4,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Запаскіна Максима Романовича, на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 липня 2021 року у складі судді Орєхова О. І.
та постанову Київського апеляційного суду від 30 листопада 2021 року
у складі колегії суддів: Вербової І. М., Головачова Я. В., Нежури В. А.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом
до відділу культури і туризму Білоцерківської міської ради Київської області (далі - відділ культури і туризму БМР) (після перейменування - управління культури і туризму БМР), комунального закладу Білоцерківської міської ради Київської області Білоцерківська школа мистецтв № 4 (далі - Білоцерківська школа мистецтв № 4) про визнання незаконним
та скасування наказу про переміщення, поновлення на попередній посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу
та відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що з 01 вересня 2010 року його було прийнято на роботу до Білоцерківської музичної школи № 3 (після перейменування - комунальний заклад Білоцерківської міської ради Київської області Білоцерківська музична школа № 3) (далі - Білоцерківська музична школа № 3) на посаду викладача по класу скрипки за безстроковим трудовим договором.
Наказом начальника відділу культури і туризму БМР ОСОБА_2
від 21 грудня 2020 року № 63-к його, викладача-спеціаліста другої категорії працівника Білоцерківської музичної школи № 3, було переміщено на посаду викладача-спеціаліста другої категорії в Білоцерківську школу мистецтв
№ 4 зі збереженням посадового окладу без зміни істотних умов праці
на підставі статті 32 КЗпП України, копію якого він отримав 30 січня
2021 року.
Позивач уважав своє переміщення незаконним і таким, що здійснене
з порушенням вимог трудового законодавства, оскільки переміщення здійснене на підставі наказу начальника відділу культури і туризму БМР ОСОБА_2 від 18 грудня 2020 року № 112 «Про зміни до штатного розпису КЗ БМР БМШ № 3», а також проведення змін в організації виробництва та праці, з яким його ніхто не ознайомлював.
Жодного рішення щодо реорганізації, ліквідації, зміни форм власності або часткового зупинення виробництва Білоцерківської музичної школи № 3, БМР, яка є її засновником, не приймалося.
Білоцерківська музична школа № 3 та Білоцерківська школа мистецтв № 4
є двома окремими юридичними особами, які діють на підставі статутів, затверджених засновниками, мають печатки та штампи, тоді
як переміщення з однієї школи в іншу без його згоди є порушенням трудового законодавства.
Зазначав, що на момент переміщення він був викладачем Білоцерківської музичної школи № 3. Ніяких трудових відносин із відділом культури
і туризму БМР він не мав, тому оспорюваний наказ про його переміщення виданий посадовою особою без належних повноважень.
Крім того, його особова справа, трудова книжка та особові справи його учнів знаходяться в Білоцерківській школі мистецтв № 4, однак ані він,
ані батьки учнів його класу не надавали свої документи на зберігання
до зазначеної установи, яка територіально знаходиться в іншому районі міста від місця проживання дітей.
Також указував, що відповідач не врахував його переважне право
на залишення на роботі, передбачене статтею 42 КЗпП України.
Внаслідок незаконного переміщення йому завдано моральної шкоди, яка полягає у моральних стражданнях, розмір якої ним оцінений у 30 000,00 грн. Його переміщення відбулося під час особливого періоду - карантинних заходів через COVID-19, коли відсутня будь-яка можливість знайти альтернативне працевлаштування. На його переконання, своє переміщення він розуміє як зведення рахунків за його принципову позицію, прагнення мати власну думку, відстоювання свого права в суді на належну оплату праці, бажання зберегти комунальний заклад, в якому він навчався
і пропрацював 10 років.
З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просив суд: визнати протиправним
і скасувати наказ начальника відділу культури і туризму БМР
ОСОБА_2 від 21 грудня 2020 року № 63-к про його переміщення; поновити його на попередньому місці роботи; стягнути з управління культури і туризму БМР на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з дати переведення (переміщення) до дня поновлення на роботі, відшкодувати моральну шкоду в розмірі 30 000,00 грн, а також стягнути з управління культури і туризму БМР на його користь понесені ним судові витрати.
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області
від 15 липня 2021 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 30 листопада 2021 року, у задоволенні позову
ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що переміщення ОСОБА_1 відбулося із дотриманням вимог трудового законодавства.
Суди вказали, що Білоцерківська музична школа № 3 та Білоцерківська школа мистецтв № 4 є структурними підрозділами відділу культури
і туризму БМР.
Вказані школи відповідно до їх статутів підзвітні та підконтрольні відділу культури і туризму БМР, а враховуючи те, що станом на 21 грудня 2020 року у Білоцерківській музичній школі № 3 була відсутня штатна посада директора закладу, як і відсутній штатний розпис даного закладу, суди дійшли висновку, що начальником відділу культури і туризму БМР ОСОБА_2 правомірно видано наказ про переміщення ОСОБА_1 із одного навчального закладу в інший.
Вказаним переміщенням трудові права позивача не порушені, його переміщено на аналогічну посаду - викладача-спеціаліста другої категорії зі збереженням посадового окладу, без зміни істотних умов праці,
а оскільки залишилися незмінними всі суттєві умови трудового договору (спеціальність, кваліфікація, найменування посади), відбулася лише зміна робочого місця (тобто місця безпосереднього виконання роботи), а тому таке переміщення відповідно до частини другої статті 32 КЗпП України
не потребувало його згоди.
При цьому жодних заперечень щодо переміщення до Білоцерківської школи мистецтв № 4 ОСОБА_1 не висловлював. З моменту переміщення
і до розгляду справи, позивачу нараховувалася заробітна плата
у Білоцерківській школі мистецтв № 4, незважаючи на його невихід
на роботу.
Твердження позивача про відсутність повноважень у начальника відділу культури і туризму БМР ОСОБА_2 на видачу наказу про його переміщення районним судом не взято до уваги, оскільки відділ культури
і туризму був вищестоящою установою і виключно начальник даного відділу
на момент видачі оспорюваного наказу про переміщення мав право переміщати позивача з одного підзвітного відділу навчального закладу
в інший. Вказані навчальні заклади хоча і є самостійними юридичними особами, проте вони засновані на комунальній власності, мають єдину
і спільну централізовану бухгалтерію, яка є структурним підрозділом відділу культури і туризму БМР, та повністю підзвітні та підконтрольні відділу культури і туризму БМР. Отже, переміщення позивача з одного навчального закладу до іншого без зміни будь-яких істотних умов праці, не може вважатися переведенням на іншу роботу.
Крім цього, суд першої інстанції, врахувавши відповідну судову практику Верховного Суду, вказав, що зміна назви юридичної особи (відділ культури
і туризму БМР на управління культури і туризму БМР) лише тягне правовий наслідок проведення державної реєстрації змін, пов`язаних із цим.
Оскільки вимоги ОСОБА_1 про поновлення на попередньому місці роботи, стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування завданої йому моральної шкоди є похідними
від вимоги про визнання протиправним і скасування наказу про його переміщення, їхнє задоволення залежить від встановлення факту незаконності такого переміщення, суди попередніх інстанцій відмовили
у задоволенні вказаних вимог.
Судами також досліджено Положення про відділ культури і туризму БМР (нова редакція), затвердженого рішенням БМР від 30 серпня 2018 року
№ 2569-55-VII, Положення про управління культури і туризму БМР, затвердженого рішенням БМР від 29 грудня 2020 року № 88-06-VIII, посадову інструкцію начальника відділу культури і туризму БМР, затверджену
16 серпня 2020 року міським головою БМР Диким Г. А., посадову інструкцію начальника управління культури і туризму БМР, затверджену міським головою БМР Диким Г. А. , а також Статути закладів, унаслідок чого
не знайшли підстав для задоволення позову.
Доводи заявника апеляційної скарги про те, що школи не є структурними підрозділами відділу культури і туризму БМР, апеляційний суд уважав помилковими та такими, що спростовуються статутами зазначених закладів культури.
Апеляційний суд також указав, що твердження заявника апеляційної скарги про те, що питання щодо призначення та звільнення з посад педагогічних
та інших працівників відноситься до повноважень директора Білоцерківської музичної школи № 3 ОСОБА_4 , є помилковими, оскільки остання була звільнена із займаної посади ще 23 квітня 2020 року, тобто станом на 21 грудня 2020 року (день винесення оспорюваного наказу), вона не була директором цієї школи.
Крім цього, суд апеляційної інстанції вважав безпідставними посилання представника позивача про те, що посада директора скорочувалася лише
з 24 грудня 2020 року, а позивача було переведено 21 грудня 2020 року, оскільки наказом від 21 грудня 2020 року № 114 внесено зміни до наказу
від 18 грудня 2020 року № 112, відповідно до якого дату 24 грудня 2020 року слід вважати датою - 21 грудня 2020 року.
Судами враховано відповідну судову практику Верховного Суду у подібних справах.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у січні 2022 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, представник ОСОБА_1 - адвокат
Запаскін М. Р., посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову ОСОБА_1 .
Підставами касаційного оскарження заявник зазначає те, що судами попередніх інстанцій застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених
у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389
ЦПК України).
Крім того, касаційна скарга містить вказівку про те, що орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з переглядом справи
у суді касаційної інстанції позивач очікує понести в сумі 10 000,00 грн, детальний розрахунок якого залежатиме від кількості витраченого часу
на надання такої допомоги. Докази понесення вказаних витрат будуть надані суду не пізніше п`яти днів після ухвалення судового рішення Верховним Судом, а тому просить суд вирішити питання понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу шляхом ухвалення додаткової постанови після розгляду справи по суті.
Надходження касаційної скарги до Верховного Суду
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 січня 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано цивільну справу
№ 357/1279/21 із Білоцерківського міськрайонного суду Київської області. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих
до неї документів. Роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу
та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У січні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 07 червня 2022 року відмовлено у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Запаскіна М. Р.,
про розгляд справи в судовому засіданні за його участю, справу призначено до судового розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними
у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Запаскіна М. Р., мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не враховано відповідні висновки Верховного Суду у подібних справах, а також те, що у даному випадку трудові відносини з Білоцерківською музичною школою № 3 були припинені та було укладено новий трудовий договір із Білоцерківською школою мистецтв № 4, що свідчить про факт його переведення,
а не переміщення. Наявність запису у трудовій книжці також свідчить,
що позивача було саме переведено на іншу роботу, а не переміщено.
Твердження судів про те, що Білоцерківська музична школа № 3
та Білоцерківська школа мистецтв № 4 є структурними підрозділами відділу культури і туризму БМР є необґрунтованими, оскільки вказані заклади були створені рішеннями БМР та є окремими юридичними особами, що виключає будь-яку можливість розглядати їх як структурні підрозділи будь-якої іншої установи та можливість переміщення до іншого комунального закладу без згоди працівника. У цій справі згоду на переміщення він не надавав,
а заперечення надати не зміг, оскільки не був належним чином попередженим про своє переміщення. Суди помилково ототожнюють поняття підвідомчого закладу та структурного підрозділу.
Судами не враховано, що оспорюваний наказ про переміщення виданий начальником відділу культури і туризму БМР поза межами, наданих їй, повноважень, оскільки він не перебував із відділом культури і туризму БМР у трудових відносинах.
Касаційна скарга містить посилання про те, що розмір витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції позивач очікує понести в орієнтовному розмірі 10 000,00 грн, докази понесення яких будуть надані суду не пізніше п`яти днів після ухвалення судового рішення Верховним Судом.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У лютому 2022 до суду касаційної інстанції надійшов відзив від управління культури і туризму БМР на касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Запаскіна М. Р., у якому вказується, що доводи касаційної скарги
є безпідставними та не підлягають задоволенню, оскільки оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального
та процесуального права, а тому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Судами попередніх інстанцій правильно встановлено, що позивач був переміщений, а не переведений до іншої школи. Штатні розписи
як Білоцерківської музичної школи № 3, так і Білоцерківської школи мистецтв № 4, відповідно до пункту 6.1 абзацу 6 Положення про відділ культури і туризму БМР затверджувалися лише начальником цього відділу, а не директором закладу.
Позивач безпідставно вимагає скасувати наказ про його переміщення
від 21 грудня 2020 року № 63-к та повернути працювати в заклад, який припинив свою роботу в грудні 2020 року; в якому був відсутній штат станом на 21 грудня 2020 року; відсутнє фінансування на 2021-2023 роки, (Бюджетний запит на 2021 - 2023 роки, рішення БМР від 29 грудня
2020 року № 85-06-VIII «Про бюджет Білоцерківської міської територіальної громади на 2021 рік»); відсутній контингент учнів; у заклад, який 29 квітня 2021 року виключений із базової мережі комунальних закладів БМР
за погодженням Міністерства культури та інформаційної політики України від 23 лютого 2021 року № 1884/4.2 та затверджений новий перелік комунальних закладів культури базової мережі комунальних закладів БМР, де Білоцерківська музична школа № 3 відсутня.
Звертає увагу, що 03 грудня 2021 року ОСОБА_1 був звільнений з посади викладача-спеціаліста другої категорії по класу скрипки Білоцерківської школи мистецтв № 4 за угодою сторін, на підставі пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України (наказ т. в. о. директора КЗ БМР БШМ № 4
Іваніцької Т. М. від 02 грудня 2021 року № 10-к).
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Рішенням БМР Київської області від 26 грудня 2013 року № 1135-51-VI затверджено перелік комунальних закладів культури базової мережі міста Біла Церква згідно додатку, до якого входять: Білоцерківська школа мистецтв № 1, Білоцерківська дитяча музична школа № 2, Білоцерківська музична школа № 3, Білоцерківська школа мистецтв № 4, Білоцерківська школа мистецтв № 5, комунальний заклад Білоцерківської міської ради Білоцерківська школа мистецтв № 6 дитячих духових оркестрів, Міська централізована бібліотечна система, комунальний заклад Білоцерківської міської ради «Білоцерківський міський Будинок органної та камерної музики», Білоцерківський міський парк культури та відпочинку імені Т. Г. Шевченка, комунальне підприємство Білоцерківської міської
ради «Кінотеатр ім. О. Довженка», Будинок урочистих подій. Засновник - Білоцерківська міська рада, форма власності - комунальна, тип
закладів культури згідно зі статтею 23 Закону України «Про культуру»
(а. с. 220-223, т. 1).
Розпорядженням міського голови БМР Київської області Дикого Г. А.
від 23 березня 2016 року № 85-к призначено ОСОБА_2 на вакантну посаду начальника відділу культури і туризму БМР з 24 березня 2016 року, як таку, що пройшла за конкурсом, з випробувальним терміном шість місяців (а. с. 101, т. 1).
ОСОБА_1 , з 01 вересня 2010 року прийнятий на роботу
до Білоцерківської музичної школи № 3 на посаду викладача по класу скрипки за безстроковим трудовим договором (а. с. 10, т. 1).
Убачається, що рішенням БМР Київської області від 22 грудня 2016 року
№ 398-22-VII змінено найменування Білоцерківської музичної школи № 3
і затверджено Статут у новій редакції комунального закладу Білоцерківської міської ради Київської області Білоцерківська музична школа № 3 (а. с. 10 зворот, т. 1).
Наказом начальника відділу культури і туризму БМР ОСОБА_2
від 18 грудня 2020 року № 112 «Про зміни до штатного розпису КЗ БМР БМШ № 3» скорочено із 24 грудня 2020 року зі штату Білоцерківської музичної школи № 3 посаду директора та виключено вказану посаду зі штатного розпису даного закладу (а. с. 119, т. 1).
Наказом начальника відділу культури і туризму БМР ОСОБА_2
від 21 грудня 2020 року № 113 «Про зміну до штатного розпису КЗ БМР БМШ № 3» скорочено з 21 грудня 2020 року зі штату Білоцерківської музичної школи № 3 посаду: викладача-спеціаліста без категорії; викладача-спеціаліста другої категорії; викладача-спеціаліста першої категорії; завгоспа та виключено вказані посади зі штатного розпису навчального закладу (а. с. 224, т. 1).
Згідно з наказом начальника відділу культури і туризму БМР
ОСОБА_2 від 21 грудня 2020 року № 114 «Про внесення змін
до наказу від 18 грудня 2020 року № 112 «Про зміни до штатного розпису
КЗ БМР БМШ № 3», дату 24 грудня 2020 року вважати датою 21 грудня
2020 року (а. с. 225, т. 1).
Наказом начальника відділу культури і туризму БМР ОСОБА_2
від 21 грудня 2020 року № 63-к «Про переміщення викладача-спеціаліста другої категорії ОСОБА_1 » переміщено викладача-спеціаліста другої категорії ОСОБА_1 працівника Білоцерківської музичної школи № 3
на посаду викладача-спеціаліста другої категорії в заклад - Білоцерківську школу мистецтв № 4 із збереженням посадового окладу без зміни істотних умов праці згідно штатного розпису з 21 грудня 2020 року (а. с. 11, т. 1).
Відповідно до наказу директора Білоцерківської школи мистецтв № 4 ОСОБА_5 від 22 грудня 2020 року № 11-к введено до складу штату Білоцерківської школи мистецтв № 4 посаду викладача по класу скрипки
та зараховано на вказану посаду викладача другої категорії ОСОБА_1
із збереженням посадового окладу без зміни істотних умов праці
з 22 грудня 2020 року, 12 тарифікаційний розряд, оклад 4 717,00 грн, підвищення пед. працівникам 10%, надбавка за престижність пед. праці 20%, надбавка за вислугу років 20% (а. с. 124, т. 1).
Згідно з наказом начальника відділу культури і туризму БМР
ОСОБА_2 від 28 грудня 2020 року № 118 «Про зняття з фінансування на 2021 рік КЗ БМР БМШ № 3» було знято з фінансування на 2021 рік Білоцерківську музичну школу № 3 та виключено даний заклад з облікової
та фінансової документації у 2021 році, повідомлено фінансове управління БМР і інші установи, організації про виключення Білоцерківської музичної школи № 3 з переліку закладів, що фінансуються на 2021 рік (а. с. 227, т. 1).
На підставі наказу директора Білоцерківської школи мистецтв № 4 Гладкової Н. В. від 28 грудня 2020 року № 14-у в зв`язку із переміщенням викладача ОСОБА_1 до штату Білоцерківської школи мистецтв № 4
з 21 грудня 2020 року до контингенту школи зараховано його учнів: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 (а. с. 125, т. 1), які в подальшому наказом директора Білоцерківської школи мистецтв № 4 ОСОБА_5 від 09 лютого
2021 року № 4-у були відраховані через невідвідування занять
та не внесення оплати за навчання (а. с. 129, т. 1).
На підставі рішення БМР Київської області від 29 грудня 2020 року
№ 84-06-VIIІ з 01 січня 2021 року внесено зміни до загальної структури
і штатної чисельності апарату БМР та її виконавчих органів, а також перейменовано відділ культури і туризму БМР в управління культури
і туризму БМР (а. с. 195-196, т. 1).
Згідно з наказом начальника управління культури і туризму БМР ОСОБА_2 від 04 січня 2021 року № 02 відповідно до рішення міської ради від 29 грудня 2020 року № 84-06-VIII, в зв`язку з приєднанням територіальних громад, процедурою реорганізації та створенням Білоцерківської міської об`єднаної територіальної громади, з метою забезпечення належного рівня надання послуг у сфері культури та інтересів об`єднаної територіальної громади, а також приведення у відповідність установчих документів закладів культури, переміщено заклади культури відділу культури і туризму БМР в управління культури і туризму БМР, а саме: КЗ БМР Білоцерківська ЦБС ім. П. Красножона, КЗ БМР БШМ № 1, КЗ БМР БДМШ № 2, КЗ БМР БШМ № 3, КЗ БМР БШМ № 4, КЗ БМР БШМ № 5, КЗ БМР БШМ № 6 дитячих духових оркестрів (а. с. 120, т. 1).
Рішенням БМР Київської області від 29 квітня 2021 року № 532-12-VIII затверджено перелік комунальних закладів культури базової мережі Білоцерківської міської територіальної громади згідно додатку, до якого входять: комунальний заклад Білоцерківської міської ради Білоцерківська школа мистецтв № 1, комунальний заклад Білоцерківської міської ради Білоцерківська дитяча музична школа № 2, комунальний заклад Білоцерківської міської ради Білоцерківська школа мистецтв № 3, комунальний заклад Білоцерківської міської ради Білоцерківська школа мистецтв № 4, комунальний заклад Білоцерківської міської ради Білоцерківська школа мистецтв № 5, комунальний заклад Білоцерківської міської ради Білоцерківська школа мистецтв № 6 дитячих духових оркестрів, комунальний заклад Білоцерківської міської ради Білоцерківська централізована бібліотечна система імені Петра Красножона, комунальний заклад Білоцерківської міської ради Білоцерківська централізована клубна система, комунальний заклад Білоцерківської міської ради «Білоцерківський міський Будинок органної та камерної музики», комунальне підприємство Білоцерківської міської ради «Білоцерківський міський парк культури та відпочинку імені Т. Г. Шевченка», комунальне підприємство Білоцерківської міської ради «Кінотеатр ім. О. Довженка», комунальне підприємство Білоцерківської міської ради Будинок урочистих подій. Засновник - Білоцерківська міська рада, форма власності - комунальна, тип закладів культури згідно зі статтею 23 Закону України
«Про культуру» (а. с. 190-193, т. 1).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Запаскіна М. Р., задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд
і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси
у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який
не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 21 КЗпП України трудовий договір
є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
За змістом частин першої та другої статті 32 КЗпП України переведення
на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу, та в інших випадках, передбачених законодавством.
Не вважається переведенням на іншу роботу і не потребує згоди працівника переміщення його на тому ж підприємстві, в установі, організації на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у тій же місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або агрегаті у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором.
У пункті 31 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам роз`яснено, що згідно зі статтею 32 КЗпП України переведення на іншу роботу допускається тільки за згодою працівника. Переведенням на іншу роботу вважається доручення працівникові роботи, що не відповідає спеціальності, кваліфікації чи посаді, визначеній трудовим договором.
Не вважається переведенням, що потребує згоди працівника, переміщення його на тому ж підприємстві (в установі, організації) на інше робоче місце,
в інший структурний підрозділ на території підприємства в межах тієї
ж місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або агрегаті при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою
і з тими ж істотними умовами праці.
Однак і переміщення не може бути безмотивним, не обумовленим інтересами виробництва.
Зазначена норма трактує поняття «переміщення» у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором. Вона передбачає у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором, зміну: робочого місця (тобто місця безпосереднього виконання роботи); структурного підрозділу у тій самій місцевості; роботи на іншому механізмі або агрегаті.
Переміщення може здійснюватися тільки за умови, що не змінюється жодна з істотних умов трудового договору працівника.
Виходячи зі змісту частини третьої статті 32 КЗпП України, зміна істотних умов праці включає зміну системи та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших. Перелік істотних умов праці не є вичерпним. Про зміну істотних умов праці працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці (частина третя статті 32 КЗпП України).
Таким чином, якщо переведення на іншу роботу пов`язане зі зміною трудових функцій працівника, місця роботи (місцевості), то переміщення
в інший структурний підрозділ (підвідомчий заклад) передбачає збереження обумовленого трудовим договором місця роботи і трудових функцій.
Встановлено, що наказом начальника відділу культури і туризму БМР ОСОБА_2 від 18 грудня 2020 року № 112 «Про зміни до штатного розпису КЗ БМР БМШ № 3» у зв`язку із змінами в організації виробництва
і праці, в тому числі скорочення штату працівників КЗ БМР БМШ № 3 (Білоцерківська музична школа № 3) відповідно до наказу № 46-к
від 30 серпня 2020 року внесено зміни до шатного розпису на 2020-2021 рр. у частині визначення кількісного складу КЗ БМР БМШ № 3 шляхом скорочення його штату та посад, скорочено із 24 грудня 2020 року зі штату Білоцерківської музичної школи № 3 посаду директора Білоцерківської музичної школи № 3 та виключено зі штатного розпису даного закладу посаду директора (а. с. 119, т. 1).
18 грудня 2020 року наказом начальника відділу культури і туризму БМР ОСОБА_2 № 59-к «Про звільнення в. о. директора КЗ БМР БМШ № 3 ОСОБА_14 в зв`язку із скороченням посади», зі штату КЗ БМР БМШ № 3 виведено посаду директора цього закладу, та розірвано трудовий договір
з в. о. директора Білоцерківської музичної школи № 3 ОСОБА_14
на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України з 18 грудня 2020 року
(а. с. 228, т. 1).
Згідно з доданим до матеріалів справи штатним розписом Білоцерківської музичної школи № 3 кількість штатних посад - 0,00 штатних одиниць
(а. с. 170, т. 1).
Оспорюваним наказом від 21 грудня 2020 року № 63-к переміщено викладача-спеціаліста другої категорії ОСОБА_1 працівника Білоцерківської музичної школи № 3 на посаду викладача-спеціаліста другої категорії в заклад - Білоцерківську школу мистецтв № 4
із збереженням посадового окладу без зміни істотних умов праці згідно штатного розпису з 21 грудня 2020 року (а. с. 11, т. 1).
Директором Білоцерківської школи мистецтв № 4 ОСОБА_5 22 грудня 2020 року винесено наказ № 11-к, яким введено до складу штату Білоцерківської школи мистецтв № 4 посаду викладача по класу скрипки
та зараховано на вказану посаду викладача другої категорії ОСОБА_1
із збереженням посадового окладу без зміни істотних умов праці
з 22 грудня 2020 року, 12 тарифікаційний розряд, оклад 4 717,00 грн, підвищення пед. працівникам 10%, надбавка за престижність пед. праці 20%, надбавка за вислугу років 20% (а. с. 124, т. 1).
Також, у зв`язку із переміщенням викладача ОСОБА_1 до контингенту Білоцерківської школи мистецтв № 4 з 21 грудня 2020 року були зараховані учні позивача (а. с. 125, т. 1), які в подальшому були відраховані через невідвідування занять та не внесення оплати за навчання (а. с. 129, т. 1).
Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 , виходив із того, що переміщення ОСОБА_1 відбулося із дотриманням вимог трудового законодавства, зокрема, його переміщено у межах підзвітних
та підконтрольних відділу культури і туризму БМР комунальних закладів культури, - Білоцерківської музичної школи № 3 та Білоцерківської школи мистецтв № 4, на ідентичну посаду - викладача-спеціаліста
другої категорії, зі збереженням посадового окладу.
Жодних заперечень щодо переміщення до Білоцерківської школи мистецтв № 4 ОСОБА_1 не висловлював. Навпаки з моменту переміщення
(21 грудня 2020 року) табелювався як працівник Білоцерківської школи мистецтв № 4, йому нараховувалася заробітна плата. Разом із цим,
ОСОБА_1 до виконання своїх обов`язків не приступив, у зв`язку з чим директором Білоцерківської школи мистецтв № 4 ОСОБА_5 неодноразово складалися акти про невихід на роботу, а також доповідні записки на ім`я начальника управління культури і туризму БМР
ОСОБА_2 (а. с. 126, 130, 131, 139, 140, 145, т. 1).
Наведені висновки не суперечать правовій позиції Верховного Суду України, висловленій у постанові Верховного Суду України від 01 листопада
2017 року у справі № 6-1471цс17, неодноразово підтриманій Верховним Судом, зокрема у постанові від 15 лютого 2021 року у справі № 645/139/19, провадження № 61-15863св19, що спростовує доводи касаційної скарги
на предмет помилкового встановлення судами попередніх інстанцій характеру правовідносин між сторонами у справі.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі
і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені
в постановах Верховного Суду.
Перевіряючи доводи касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.
Згідно з частиною першою статті 23 Закону України «Про позашкільну освіту», тут і далі, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, трудові відносини в системі позашкільної освіти регулюються законодавством України про працю, Законом України
«Про освіту», цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
З преамбули Закону України «Про освіту» вбачається, що цей Закон регулює суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, прав та обов`язків фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у реалізації цього права, а також визначає компетенцію державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері освіти.
Відповідно до пункту 7 частини першої статті 1 Закону України «Про освіту», тут і далі, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, засновник закладу освіти є орган державної влади від імені держави, відповідна рада від імені територіальної громади (громад), фізична та/або юридична особа, рішенням та за рахунок майна яких засновано заклад освіти або які в інший спосіб відповідно до законодавства набули прав
і обов`язків засновника.
Згідно з частинами четвертою-шостою статті 14 Закону України
«Про освіту» державні заклади позашкільної освіти утворюються центральними органами виконавчої влади та фінансуються за кошти державного бюджету. Інші заклади позашкільної освіти утворюються органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, у тому числі релігійними організаціями, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законодавством порядку, іншими юридичними і фізичними особами, за наявності необхідної матеріально-технічної та науково-методичної бази, педагогічних та інших працівників.
Фінансування позашкільної освіти здійснюється за кошти засновника, державного та/або місцевих бюджетів, батьків, з інших джерел,
не заборонених законодавством.
Органи місцевого самоврядування створюють умови для доступності позашкільної освіти шляхом формування, утримання та розвитку мережі закладів позашкільної освіти відповідно до освітніх, культурних, духовних потреб та запитів населення.
За змістом частин третьої, шостої та восьмої статті 22 Закону «Про освіту» заклад освіти залежно від засновника може діяти як державний, комунальний, приватний чи корпоративний. Статус, організаційно-правова форма, тип закладу освіти визначаються засновником і зазначаються
в установчих документах закладу освіти. Заклади освіти діють на підставі власних установчих документів, що затверджуються їх засновниками відповідно до законодавства.
Статтею 24 Закону України «Про освіту» передбачено, що система управління закладами освіти визначається законом та установчими документами. Установчі документи закладу освіти повинні передбачати розмежування компетенції засновника (засновників), інших органів управління закладу освіти та його структурних підрозділів відповідно
до законодавства. Управління закладом освіти в межах повноважень, визначених законами та установчими документами цього закладу, здійснюють: засновник (засновники); керівник закладу освіти; колегіальний орган управління закладу освіти; колегіальний орган громадського самоврядування; інші органи, передбачені спеціальними законами та/або установчими документами закладу освіти.
У статті 25 Закону України «Про освіту» визначені права і обов`язки засновника закладу освіти, відповідно до якої засновник закладу освіти або уповноважений ним орган (особа), серед іншого, приймає рішення про створення, реорганізацію, ліквідацію, зміну типу закладу освіти, затверджує статут (його нову редакцію), укладає засновницький договір у випадках, визначених законом; укладає строковий трудовий договір (контракт)
з керівником закладу освіти, обраним (призначеним) у порядку, встановленому законодавством та установчими документами закладу освіти; розриває строковий трудовий договір (контракт) з керівником закладу освіти з підстав та у порядку, визначених законодавством
та установчими документами закладу освіти; затверджує кошторис
та приймає фінансовий звіт закладу освіти у випадках та порядку, визначених законодавством; реалізує інші права, передбачені законодавством та установчими документами закладу освіти.
Заклад позашкільної освіти є юридичною особою. Форма власності закладу позашкільної освіти визначається відповідно до законодавства
(частина перша статті 12 Закону України «Про позашкільну освіту»). Заклад позашкільної освіти діє на підставі статуту, що затверджується засновником закладу (частина перша статті 13 Закону України
Так, рішенням БМР Київської області від 26 грудня 2013 року № 1135-51-VI затверджено перелік комунальних закладів культури базової мережі міста Біла Церква згідно додатку, до якого входять, у тому числі, Білоцерківська музична школа № 3, Білоцерківська школа мистецтв № 4. Засновник - Білоцерківська міська рада, форма власності - комунальна, тип закладів культури згідно зі статтею 23 Закону України «Про культуру»
(а. с. 220-223, т. 1).
Білоцерківська музична школа № 3 та Білоцерківська школа мистецтв № 4
є початковими спеціалізованими мистецькими навчальними закладами (школа естетичного виховання), належать до системи позашкільної освіти
у сфері культури (пункт 1.1 Статутів Білоцерківської музичної школи № 3
та Білоцерківської школи мистецтв № 4) (а. с. 12-17, т. 1; а. с. 6-16, т. 3).
Заклад заснований на комунальній формі власності. Засновником закладу
є Білоцерківська міська рада Київської області. Заклад має статус державного закладу освіти, підзвітний та підпорядкований відділу культури і туризму Білоцерківської міської ради, керівництво закладом здійснює директор (пункти 1.2, 1.3, 5.1 Статутів).
Вказані заклади є юридичними особами, діють на підставі статутів, затверджених засновником, мають круглу печатку, кутовий штамп та інші штампи і обслуговуються централізованою бухгалтерією відділу культури
і туризму Білоцерківської міської ради (пункти 2.1 Статутів).
Відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах
їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування (частина друга статті 17 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
Установлено, що на підставі розпорядження міського голови БМР Київської області Дикого Г. А. від 23 березня 2016 року № 85-к ОСОБА_2 призначено на вакантну посаду начальника відділу культури і туризму БМР
з 24 березня 2016 року, як таку, що пройшла за конкурсом,
з випробувальним терміном шість місяців (а. с. 101, т. 1).
Відділ культури і туризму БМР є структурним підрозділом Білоцерківської міської ради (пункт 1.1 Положення про відділ культури і туризму БМР (нова редакція), затвердженого рішенням Білоцерківської міської ради Київської області від 30 серпня 2018 року № 2569-55-VII) (а. с. 19-22, т. 1).
Головною місією діяльності відділу є, зокрема, реалізація єдиної державної політики в сфері культури.
Серед основних завдань відділу є організаційно-методичне керівництво діяльністю підвідомчих закладів та підприємств культури (пункт 3.1 Положення про відділ культури і туризму БМР).
Відділ відповідно до покладених на нього завдань забезпечує реалізацію державної політики з питань культури, у тому числі, сприяє розвитку мережі
і матеріально-технічної бази закладів та установ культури, раціональній розстановці кадрів (пункт 4.1 Положення про відділ культури і туризму БМР).
Згідно з пунктом 6.1 цього Положення відділ очолює начальник, який призначається та звільняється за розпорядженням міського голови
на конкурсній основі. Відділ здійснює керівництво діяльністю відділу
та підвідомчих закладів культури відповідно до даного Положення, Посадової інструкції та чинного законодавства України; видає в межах своєї компетенції накази, контролює їх виконання; подає на затвердження міського голови штатний розпис та кошторис витрат на утримання відділу; затверджує в установленому порядку штатні розписи підвідомчих закладів культури; здійснює у встановленому законом порядку призначення
та звільнення керівників підвідомчих закладів культури, працівників централізованої бухгалтерії відділу; діє в межах повноважень, визначених посадовою інструкцією, яка затверджується міським головою, Положення та чинного законодавства.
Пунктами 7.5 та 7.6 Положення про відділ культури і туризму БМР визначено, що структурним підрозділом відділу є централізована бухгалтерія, яка обслуговує адміністративний апарат відділу та підвідомчі заклади культури. Перелік підвідомчих відділу комунальних закладів, підприємств та установ культури Білоцерківської міської ради базової мережі міста затверджується рішенням міської ради. Зазначене кореспондується з частиною третьою статті 23 Закону України
«Про культуру».
У справі, яка переглядається Верховним Судом, встановлено,
що в Білоцерківській музичній школі № 3 у зв`язку із звільненням викладачів за власним бажанням залишилось три викладачі (а. с. 134, т. 1). У закладі відсутня чисельність працівників, контингент учнів, штатний розпис (нульовий) (а. с. 170, т. 1) та на 2021 рік школу знято з фінансування та виключено заклад з облікової та фінансової документації у 2021 році (наказ начальника відділу культури туризму ОСОБА_2 від 28 грудня 2020 року № 118) (а. с. 227. т. 1). Школа не мала власного приміщення,
а майно школи (основні засоби та інші матеріальні цінності) знято з балансу та поставлені на баланс іншого навчального закладу. Тож із метою оптимізації структури підвідомчих закладів, раціоналізації робочих місць,
а також змінами в організації виробництва і праці, начальником відділу культури і туризму БМР ОСОБА_2 було видано відповідні накази про переміщення трьох викладачів, які залишилися, до інших підвідомчих відділу комунальних закладів культури, серед яких був і позивач.
Пунктами 2.2, 2.3 посадової інструкції начальника відділу культури і туризму БМР передбачено, що відповідно до чинного законодавства начальник призначає та звільняє працівників відділу, керівників закладів культури комунальної форми власності та працівників цих закладів культури комунальної форми власності у разі відсутності керівника даного закладу. Начальник відділу видає у межах компетенції накази, які є обов`язковими для виконання підвідомчими відділу організаціями (а. с. 97-100, т. 1).
Оскільки станом на 21 грудня 2020 року в Білоцерківській музичній школі
№ 3 була відсутня посада директору Білоцерківської музичної школи № 3 начальник відділу культури і туризму БМР Ковальська Ю. І. правомірно,
у межах наданих їй повноважень, винесла оспорюваний наказ щодо переміщення ОСОБА_1 із Білоцерківської музичної школи № 3
до Білоцерківської школи мистецтв № 4.
Тому доводи касаційної скарги в цій частині є необґрунтованими.
При чому трудові відносини не переривалися, при переміщенні збереглися всі істотні умови праці (спеціальність, кваліфікація, найменування посади).
З урахуванням наведених вище вимог закону та встановлених судами обставин справи, хоча Білоцерківська музична школа № 3 та Білоцерківська школа мистецтв № 4 і є самостійними юридичними особами, вони засновані на комунальній власності, мали єдину і спільну централізовану бухгалтерію, яка є структурним підрозділом відділу та обслуговує підвідомчі йому комунальні заклади культури (у тому числі вказані школи), тому переміщення ОСОБА_1 із однієї школи в іншу без зміни істотних умов праці не може вважатися переведенням на інше підприємство.
Жодних заперечень щодо переміщення позивач не висловлював.
Оскільки судами не встановлено незаконності переміщення ОСОБА_1 , відсутні підстави й для поновлення на попередньому місці роботи, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу
та відшкодування завданої йому моральної шкоди.
Колегія судів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій
та зауважує, що переміщення позивача здійснене на інше робоче місце,
в інший навчальний заклад (підвідомчий відділу культури і туризму БМР комунальний заклад культури), який згідно з переліком, затвердженим рішенням міської ради, та статутом цього закладу, підзвітний
та підпорядкований відділу культури і туризму БМР, як і Білоцерківська музична школа № 3 (попереднє місце роботи позивача), у тій же місцевості та в межах відповідної посади (викладача-спеціаліста другої категорії), тобто відбулась лише зміна робочого місця (місця безпосереднього виконання роботи), та не змінилась жодна з істотних умов трудового договору.
Верховний Суд ураховує також і те, що 03 грудня 2021 року ОСОБА_1
був звільнений з посади викладача-спеціаліста другої категорії по класу скрипки Білоцерківської школи мистецтв № 4 за угодою сторін, на підставі пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України (наказ т. в. о. директора Білоцерківської школи мистецтв № 4 Іваніцької Т. М. від 02 грудня
2021 року № 10-к).
Разом із тим, Верховний Суд не погоджується з висновками судів
й погоджується з доводами касаційної скарги про те, що Білоцерківська музична школа № 3 та Білоцерківська школа мистецтв № 4
не є структурними підрозділами відділу культури і туризму БМР.
Згідно з частинами першою та другою статті 64 ГК України підприємство може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо), а також функціональних структурних підрозділів апарату управління (управлінь, відділів, бюро, служб тощо). Функції, права та обов`язки структурних підрозділів підприємства визначаються положеннями про них, які затверджуються в порядку, визначеному статутом підприємства або іншими установчими документами.
Тобто, структурним підрозділом є структурна одиниця юридичної особи, яка має визначені функції в господарській діяльності, відмінні від функцій інших одиниць, і входить до структури юридичної особи як організаційно відособлена від інших підрозділів її частина. При цьому він не має статусу юридичної особи.
Законом України «Про позашкільну освіту» визначено, що структурно відокремленими підрозділами закладу позашкільної освіти є філії такого закладу, які знаходяться поза межами розташування основного закладу позашкільної освіти і виконують таку ж освітню діяльність, як основний заклад позашкільної освіти в цілому або за окремими її напрямами.
Водночас, у справі, яка переглядається, встановлено, що Білоцерківська музична школа № 3 та Білоцерківська школа мистецтв № 4 є початковими спеціалізованими мистецькими навчальними закладами (школа естетичного виховання), заснованими Білоцерківською міською радою Київської області на комунальній формі власності, мають статус державного закладу освіти, підзвітні та підпорядковані відділу культури і туризму Білоцерківської міської ради, а також є юридичними особами та діють
на підставі статутів, затверджених засновником, а отже, за своїм правовим статусом вони не є структурними підрозділами зазначеного відділу.
Вказане свідчить про помилкове ототожнення судами першої та апеляційної інстанцій поняття підвідомчого закладу та структурного підрозділу.
Однак Верховний Суд уважає, що ці помилкові вказівки у мотивах судових рішень не вплинули на правильність вирішення спору по суті, а тому невиправданим є скасування законних і обґрунтованих судових рішень лише з формальних підстав (частина друга статті 410 ЦПК України).
Висновки судів щодо відсутності порушень трудових прав позивача
при його переміщенні є правильними та обґрунтованими.
При цьому наявність обставин, за яких відповідно до частини першої
статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено і на такі заявник не вказує.
Не заслуговують на увагу й доводи касаційної скарги щодо неврахування судами відповідної судової практики Верховного Суду, оскільки у наведених заявником справах та у справі, яка переглядається, різні фактичні обставини, доказування вимог і застосовані до них норми права.
Таким чином, висновки судів відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судами правильно застосовані, і з якими погоджується й суд касаційної інстанції.
Крім того, судами всебічно, повно та об`єктивно надано оцінку як зібраним
у справі доказам в цілому, так і кожному окремому доказу, а підстави
їх врахування чи відхилення є мотивованими (частина третя статті 89
ЦПК України).
Інші доводи, наведені заявником, у цілому є ідентичними доводам, викладеним у позовній заяві та апеляційній скарзі, яким уже надавалася оцінка судами, а тому вони не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки не підтверджуються матеріалами справи й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
Судом ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торіха проти Іспанії»). Це право
не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати
їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують,
на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.
У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Запаскін М. Р., зазначає про те, що орієнтовний розмір понесених позивачем судових витрат складає 10 000,00 грн й відповідні докази на підтвердження розміру таких витрат будуть подані у визначений частиною восьмою статті 141
ЦПК України строк (п`ять днів після ухвалення рішення суду).
Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін, розподіл судових витрат
не здійснюється.
Керуючись статтями 141 400 402 409 410 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Запаскіна Максима Романовича, залишити без задоволення.
Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області
від 15 липня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду
від 30 листопада 2021 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту
її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: І. А. Воробйова
Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць
Ю. В. Черняк