13.12.2024

№ 357/151/17

Постанова

Іменем України

04 лютого 2020 року

місто Київ

справа № 357/151/17

провадження № 61-8490св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Білоцерківмаз»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства «Білоцерківмаз» на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04 липня 2017 року у складі судді Цуранова А. Ю. та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 05 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Мельника Я. С., Коцюрби О. П., Сушко Л. П.,

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Стислий виклад позиції позивачів

ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у січні 2017 року звернулися до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства «Білоцерківмаз»

(далі - ТОВ НВП «Білоцерківмаз»), у якому просили стягнути з ТОВ НВП «Білоцерківмаз» на їхню користь заборгованість за договором про передачу права на одержання патенту України на промисловий зразок

ІНФОРМАЦІЯ_2 від 20 травня 2003 року № 06П-03 у розмірі 36 422, 00 грн, а також вирішити питання розподілу судових витрат.

Позивачі обґрунтовували заявлені вимоги тим, що вони є авторами винаходу ІНФОРМАЦІЯ_2, патент на який за договором про передачу права на одержання патенту України на промисловий зразок ІНФОРМАЦІЯ_2 від 20 травня 2003 року № 06П-03 впроваджений на ТОВ НВП «Білоцерківмаз» з 16 червня 2003 року та відповідно до пункту 3 цього договору винагорода авторам винаходу повинна виплачуватись один раз на рік у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої чинним законодавством.

Зазначають, що на момент подання позову відповідач продовжує користуватися їхнім винаходом, проте не сплачує їм винагороду як авторам винаходу, внаслідок чого за ним утворилася заборгованість по 10 926, 60 грн ОСОБА_1 та ОСОБА_3 і 14 568, 80 грн ОСОБА_2 , у зв`язку з чим вони змушені звертатися до суду із цим позовом.

Стислий виклад заперечень відповідача

Відповідач проти заявлених позовних вимог заперечував повністю, вважаючи їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Зазначив, що патент відповідачем не використовується, тому відсутні підстави сплачувати позивачам грошові кошти, при цьому передача прав за патентом позивачам не здійснювалася, оскільки в подальшому, можливо, він буде використовуватись, тому мито за нього сплачується.

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04 липня 2017 року позов ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 до ТОВ НВП «Білоцерківмаз» про стягнення заборгованості та відшкодування моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто з ТОВ НВП «Білоцерківмаз» на користь ОСОБА_1 суму боргу в розмірі 10 926, 60 грн за договором № 06П-03 та 183, 73 грн судового збору. Стягнуто з ТОВ НВП «Білоцерківмаз» на користь ОСОБА_3 суму боргу в розмірі 10 926, 60 грн за договором № 06П-03 та 183, 73 грн судового збору. Стягнуто з ТОВ НВП «Білоцерківмаз» на користь ОСОБА_2 суму боргу у розмірі 14 568, 80 грн за договором № 06П-03 та 183, 73 грн судового збору. В частині вимог про стягнення моральної шкоди провадження закрито.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовувалося тим, що відповідачем не спростовано факт використання ним промислового зразка «ІНФОРМАЦІЯ_1» (ІНФОРМАЦІЯ_2), захищеного патентом України № НОМЕР_1, протягом 2013-2015 років, враховуючи встановлені у судовому засіданні обставини щодо невиконання відповідачем умов договору від 14 травня 2003 року у частині виплати позивачам щорічної винагороди. У зв`язку з відмовою позивачів від позовних вимог про відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції дійшов висновків про наявність правових підстав для закриття провадження у справі в цій частині.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 05 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ТОВ НВП «Білоцерківмаз» відхилено. Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04 липня 2017 року залишено без змін.

Апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважав, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідачем не було належним чином повідомлено позивачів про відмову від використання запатентованого виробу та не оформлено матеріалів на передачу прав власника патенту на ім`я його авторів, тому обґрунтованим є висновок про задоволення позову. Посилання заявника на те, що у виробництві використовується удосконалений агрегат, який відрізняється від запатентованого, не спростовує факт невиконання відповідачем вимог щодо повідомлення авторів винаходу про припинення використання патенту і як наслідок, не спростовує правильних висновків суду у цій частині.

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій до Вищого спеціалізованого суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ засобами поштового зв`язку у жовтні 2017 року, ТОВ «НПВ «Білоцерківмаз» просить скасувати рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 05 жовтня 2017 року, постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтовується порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Заявник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили рішення про задоволення позову на підставі неналежних доказів, наданих позивачами, натомість не врахували докази, надані заявником на підтвердження заперечень проти позову та спростування позовних вимог. ТОВ НПВ «Білоцерківмаз» стверджує, що не використовувало у спірний період патент позивачів, а тому відсутні правові підстави для спати їм грошової винагороди. Вважає, що суди неправильно застосували до спірних правовідносин правила статті 20 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки», статей 22 626 628 ЦК України.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Відзиви на касаційну скаргу не надходили.

ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДАХ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 листопада 2017 року касаційну скаргу ТОВ НВП «Білоцерківмаз» залишено без руху.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що набрав чинності 15 грудня 2017 року, далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 11 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України (у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів») заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не відкрито на момент набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цієї редакції Кодексу. Такі заяви чи скарги не можуть бути залишені без руху, повернуті або передані за підсудністю, щодо них не може бути прийнято рішення про відмову у прийнятті чи відмову у відкритті провадження за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, якщо вони подані з додержанням відповідних вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Матеріали касаційного провадження передано до Верховного Суду у лютому 2018 року.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Ухвалою Верховного Суду від 23 лютого 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.

За змістом правила частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 213 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-IV, далі - ЦПК України 2004 року), відповідно до яких рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.

Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є співавторами промислового зразка «ІНФОРМАЦІЯ_1» (ІНФОРМАЦІЯ_2) за заявкою від 20 травня 2003 року № 2003050819 (патент на промисловий зразок № НОМЕР_1).

Між ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , як співавторами, та ТОВ НВП «Білоцерківмаз» 14 травня 2003 року укладено договір про передачу права на одержання патенту України на промисловий зразок «ІНФОРМАЦІЯ_1» (ІНФОРМАЦІЯ_2).

Згідно з пунктом 5.2 акта естетично-правової експертизи патент України на промисловий зразок № НОМЕР_1 вважається впровадженим на ТОВ НВП «Білоцерківмаз» з 16 червня 2003 року.

Відповідно до статті 3 укладеного між сторонами договору винагорода авторам повинна виплачуватися один раз на рік. Розмір винагороди за використання промислового зразка згідно з пунктом 3.1 дорівнює десятикратному розміру мінімальної заробітної плати, встановленої чинним законодавством, за повний чи неповний рік використання.

Протягом 2003-2007 років ТОВ НВП «Білоцерківмаз» сплачувало позивачам передбачену умовами договору винагороду, однак у 2013-2015 роках таку виплату не здійснювало.

Відповідно до умов укладеної угоди про розподіл винагороди за використання промислового зразка «ІНФОРМАЦІЯ_1» від 18 серпня 2003 року між позивачами визначено розмір винагороди в процентах від загальної суми: ОСОБА_1 - 30 %; ОСОБА_3 - 30 %; ОСОБА_2 - 40 %.

Відповідно до пункту 2.3 договору ТОВ НВП «Білоцерківмаз» зобов`язалося повідомляти авторів у письмовій формі при достроковому припиненні дії патенту за три місяці до закінчення строку дії сплаченого збору.

Згідно з пунктом 2.5 укладеного між сторонами договору при припиненні використання патенту України на промисловий зразок № НОМЕР_1 згідно з заявкою від 20 травня 2003 року № 2003050819 на ТОВ НВП «Білоцерківмаз» завод оформляє матеріали на передачу прав власника патенту на ім`я авторів.

У матеріалах справи відсутні докази, що завод на виконання вимог пункту 2.5 договору оформив матеріали на передачу прав власника патенту на ім`я авторів, що свідчить про порушення відповідачем умов договору, укладеного з позивачами.

Позивачами на підтвердження факту використання відповідачем промислового зразка, захищеного патентом України № НОМЕР_1 «ІНФОРМАЦІЯ_1», суду як докази надано: прейскурант роздрібних цін для продажу в Україні сільськогосподарської техніки з 01 січня 2015 року, витяг з офіційного сайту ТОВ НВП «Білоцерківмаз», де міститься оголошення про продаж відповідачем універсального дискового агрегату ІНФОРМАЦІЯ_2, виготовленого із використанням промислового зразка «ІНФОРМАЦІЯ_1» ІНФОРМАЦІЯ_2, оголошення в журналі «Техніка і технології», який підписано до друку 20 серпня 2015 року.

ТОВ НВП «Білоцерківмаз» у судовому засіданні визнало, що сплачувало і сплачує річний збір за підтримання чинності патенту на промисловий зразок № НОМЕР_1.

Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі

Відповідно до статті 418 ЦК України право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об`єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об`єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

Суб`єктами права інтелектуальної власності є: творець (творці) об`єкта права інтелектуальної власності (автор, виконавець, винахідник тощо) та інші особи, яким належать особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності відповідно до цього Кодексу, іншого закону чи договору (стаття 421 ЦК України).

Майновими правами інтелектуальної власності є: 1) право на використання об`єкта права інтелектуальної власності; 2) виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності; 3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню об`єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання; 4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом (частина перша статті 424 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 465 ЦК України майнові права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок є чинними з дати, наступної за датою їх державної реєстрації, за умови підтримання чинності цих прав відповідно до закону.

У частині другій статті 427 ЦК України встановлено, що умови передання майнових прав інтелектуальної власності можуть бути визначені договором, який укладається відповідно до цього Кодексу та іншого закону.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки» право на одержання патенту має роботодавець, якщо промисловий зразок створено у зв`язку з виконанням службових обов`язків чи доручення роботодавця, за умови, що трудовим договором (контрактом) не передбачено інше. Роботодавець повинен укласти письмовий договір з автором і за його умовами видати винагороду автору відповідно до економічної цінності промислового зразка та іншої вигоди, одержаної роботодавцем від промислового зразка.

Згідно з частиною другою статті 20 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки» патент надає його власнику виключне право використовувати промисловий зразок за своїм розсудом, якщо таке використання не порушує прав інших власників патентів. Взаємовідносини при використанні промислового зразка, патент на який належить кільком особам, визначаються угодою між ними. У разі відсутності такої угоди кожний власник патенту може використовувати промисловий зразок за своїм розсудом, але жоден з них не має права давати дозвіл (видавати ліцензію) на використання промислового зразка та передавати право власності на промисловий зразок іншій особі без згоди решти власників патенту. Використанням промислового зразка визнається виготовлення виробу із застосуванням запатентованого промислового зразка, застосування такого виробу, пропонування для продажу, в тому числі через Інтернет, продаж, імпорт (ввезення) та інше введення його в цивільний оборот або зберігання такого виробу в зазначених цілях. Виріб визнається виготовленим із застосуванням запатентованого промислового зразка, якщо при цьому використані всі суттєві ознаки промислового зразка.

Відповідно до частини четвертої статті 20 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки» власник патенту може передавати на підставі договору право власності на промисловий зразок будь-якій особі, яка стає правонаступником власника патенту.

В оцінці дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права щодо оцінки зібраних у справі доказів Верховний Суд врахував, що неподання стороною відповідача належних і допустимих доказів на підтвердження своїх заперечень проти позову, а також на спростування доведених позивачем вимог позову стало підставою для вмотивованого висновку судів про доведеність та обґрунтованість позовних вимог, оскільки саме зазначені відповідачем обставини, а не висновки суду, про що зазначено в касаційній скарзі, не підтверджені належними та допустимими доказами.

Доводи заявника, що полягають у вимозі здійснити переоцінку доказів, досліджених під час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій, не можуть бути враховані, оскільки такі процесуальні дії перебувають поза межами повноважень суду касаційної інстанції, встановлених у статті 400 ЦПК України.

Одним з елементів верховенства права є дотримання прав людини, зокрема права сторони спору на представлення її позиції та права на справедливий судовий розгляд (пункти 41 і 60 доповіді «Верховенство права», схваленої Венеційською комісією на 86-му пленарному засіданні, м. Венеція,

25-26 березня 2011 року).

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Ідея справедливого судового розгляду передбачає здійснення судочинства на засадах рівності та змагальності сторін.

Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а тягар спростування вимог пред`явленого позову та доведення заперечень проти позову - на відповідача; за таких умов спростування вимог позову не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно заперечення відповідачем обґрунтованості вимог позивача, оскільки це не звільняє відповідача від виконання ним його процесуальних обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України 2004 року суд зобов`язаний здійснювати правосуддя на засадах рівності учасників цивільного процесу перед законом і судом незалежно від будь-яких ознак.

З огляду на наведені вимоги процесуального закону Верховним Судом враховано, що відповідач не використав у встановленому процесуальним законом порядку право подати докази на обґрунтування заперечень проти позову та спростування обґрунтованості позовних вимог, а тому висновки судів про доведеність позовних вимог є законними та обґрунтованими.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Верховний Суд врахував, що доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки зібраних у справі доказів, яким була надана належна правова оцінка судами першої та апеляційної інстанцій, а тому вони не підлягають врахуванню судом касаційної інстанції. Також Верховний Суд не наділений повноваженнями досліджувати нові докази, які не подавались сторонами до судів першої та апеляційної інстанцій. Інших доводів у касаційній скарзі заявником не наведено.

Верховний Суд дійшов переконання, що, встановивши фактичні обставини, суди першої та апеляційної інстанцій правильно визначили правову природу цивільних відносин між сторонами. Верховний Суд, застосувавши правило частини третьої статті 401 ЦПК України, вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційного суду без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на вирішення спору та відповідний правовий результат не впливають.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства «Білоцерківмаз» залишити без задоволення.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 05 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді С. О. Погрібний

І. Ю. Гулейков

В. В. Яремко