ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 грудня 2024 року
м. Київ
справа №357/4518/24
адміністративне провадження № К/990/24942/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Білак М.В.,
суддів: Мацедонської В.Е., Мартинюк Н.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу
за касаційною скаргою Департаменту патрульної поліції
на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2024 року (головуючий суддя - Файдюк В.В., судді: Губська Л.В., Мєзєнцов Є.І.)
у справі №357/4518/24
за позовом ОСОБА_1
до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови
про накладення адміністративного стягнення,
I. ПРОЦЕДУРА
1. У березні 2024 року до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції у Київській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
2. Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 березня 2024 року суду відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) з повідомленням учасників справи.
3. 11 квітня 2024 року до суду представником відповідача подано заяву про залишення без розгляду даної справи та закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмету спору. У заяві представник відповідача зазначав, що оскаржувану постанову серії ЕНА №1683813 від 18 березня 2024 року скасовано заступником командиру полку патрульної поліції в місті Біла Церква та Білоцерківському районі управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції капітаном поліції Микитою Гавриловим.
4. 22 квітня 2024 року позивач направив суду заяву про залишення його позовних вимог без розгляду в зв`язку з відмовою від позовних вимог так як зник предмет спору після скасування відповідачем постанови серії ЕНА №1683813 від 18 березня 2024 року та закриття справи. Одночасно, представник позивача просив стягнути з відповідача судові витрати по справі, які складаються із судового збору в сумі 605,60 грн та витрат на правничу допомогу в сумі 5000 грн.
5. Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду від 22 квітня 2024 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення закрито, оскільки оскаржувані порушення були виправлені суб`єктом владних повноважень та відповідач відновив права позивача, за захистом яких той звернувся до суду.
6. На вказану ухвалу суду відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить її скасувати.
7. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2024 року апеляційну скаргу відповідача залишено без руху у зв`язку з несплатою судового збору та надано апелянту строк для усунення недоліків протягом п`яти днів з моменту отримання ухвали.
8. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2024 року апеляційну скаргу повернуто скаржникові на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 та частини другої статті 298 КАС України.
9. Не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги, відповідач подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
10. Ухвалою Верховного Суду від 01 липня 2024 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
11. Позивач відзив на касаційну скаргу не надіслав, що не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення у силу частини четвертої статті 338 КАС України.
12. Ухвалою Верховного Суду від 10 грудня 2024 року проведено необхідні дії з підготовки справи до касаційного розгляду та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами на підставі пункту 3 частини першої статті 345 КАС України.
II. ОЦІНКА СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
13. Повертаючи апеляційну скаргу суд апеляційної інстанції зазначав, станом на час постановлення ухвали строк для усунення недоліків апеляційної скарги, встановлений ухвалою суду про залишення апеляційної скарги без руху, сплинув, і апелянтом такі недоліки не усунені.
14. При цьому, апеляційний суд зазначив, що згідно довідки про доставку документу до електронного кабінету системи «Електронний суд», ухвала Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2024 року отримана апелянтом 14 травня 2024 року.
15. Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, Департамент патрульної поліції звернувся до Верховного Суду (далі - Суд) із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу апеляційного суду направити справу для продовження розгляду до Шостого апеляційного адміністративного суду.
16. Відповідач у касаційній скарзі зазначає, що суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про наявність підстав для повернення апеляційної скарги у зв`язку з невиконанням у повному обсязі вимог щодо усунення недоліків апеляційної скарги. Департамент патрульної поліції стверджує, що судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції було сплачено 27 квітня 2024 року, тобто раніше ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду про залишення апеляційної скарги без руху. Тому вважає, що апеляційний суд при постановленні ухвали про залишення апеляційної скарги без руху не перевірив надходження судового збору до спеціального фонду у межах даної справи, тобто не виконав вимогу частини другої статті 9 Закону України «Про судовий збір». Також відповідач з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду у справі № 543/775/17 зазначає, що судом апеляційної інстанції невірно зроблено розрахунок судового збору, оскільки у цій справі оскаржується притягнення особи до адміністративної відповідальності.
IV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
17. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити наступне.
18. Касаційне провадження у справі відкрите з підстави оскарження судового рішення, зазначеного в частині третій статті 328 КАС України, та посилання скаржника на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
19. Перевіряючи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права необхідно вказати таке.
20. Відповідно до пункту 1 частини п`ятої статті 296 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.
21. Частиною другою статті 298 КАС України визначено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
22. У зв`язку з тим, що апеляційна скарга Департаменту патрульної поліції на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду від 22 квітня 2024 року була оформлена з порушенням вимог, встановлених статтями 295 296 КАС України, ухвалою суду апеляційної інстанції від 13 травня 2024 року її було залишено без руху та надано п`ятиденний строк для усунення недоліків шляхом надання оригіналу документу на підтвердження сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн.
23. Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо він не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
24. Оскільки відповідачем не було усунуто недоліки апеляційної скарги щодо надання оригіналу документу на підтвердження сплати судового збору, то судом апеляційної інстанції обґрунтовано та правомірно вирішено повернути апеляційну скаргу.
25. Щодо доводів касаційної скарги про те, що апеляційний суд при постановленні ухвали про залишення апеляційної скарги без руху не перевірив надходження судового збору до спеціального фонду у межах даної справи, тобто не виконав вимогу частини другої статті 9 Закону України «Про судовий збір», оскільки відповідачем судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції було сплачено 27 квітня 2024 року, тобто раніше ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду про залишення апеляційної скарги без руху.
25.1. Так, частиною другою статті 9 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
25.2. Водночас Верховний Суд наголошує, що пункт 1 частини п`ятої статті 296 КАС України встановлює обов`язок заявника апеляційної скарги надати суду документ про сплату судового збору, а вже перевірка зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України здійснюється на підставі такого документа.
25.3. Як свідчать матеріали справи, Департаментом патрульної поліції при поданні апеляційної скарги подано платіжну інструкцію від 26 квітня 2024 року №21485, якою сплачено судовий збір в розмірі 908,40 грн за подання апеляційної скарги по справі №362/76/24.
25.4. Проте, апеляційним судом зауважено, що в провадженні суду знаходиться апеляційна скарга Департаменту патрульної поліції на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду від 22 квітня 2024 року по справі №357/4518/24.
25.5. Тобто, як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, відповідачем до апеляційної скарги не додано документу про сплату судового збору у цій справі, а тому у суду не було підстав для перевірки зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
26. Щодо доводів касаційної скарги про те, що судом апеляційної інстанції невірно зроблено розрахунок судового збору, оскільки у цій справі оскаржується притягнення особи до адміністративної відповідальності, Судом відхиляються з таких підстав.
26.1. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі №543/775/17, у якій відступила від висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові від 13 грудня 2016 року (провадження № 21-1410а16), сформулювала правову позицію, відповідно до якої особи, стосовно яких ухвалено рішення про накладення адміністративного стягнення, є платниками судового збору у розумінні Закону України «Про судовий збір», а у випадку незгоди із судовим рішенням, прийнятим за наслідками розгляду справи цієї категорії, позивач та відповідач як рівноправні сторони в адміністративній справі мають право оскаржити це рішення в апеляційному порядку і вказаний Закон винятків чи застережень щодо сплати судового збору за оскарження таких судових рішень не містить.
26.2. При цьому, Велика Палата Верховного Суду у цій справі звернула увагу, що відповідно до положень статей 3, 5 Закону України «Про судовий збір» серед осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, немає таких, які б звільнялися від сплати судового збору за подання до суду позовної заяви на постанову про накладення адміністративного стягнення, чи виключали б позовну заяву на постанову про накладення адміністративного стягнення з об`єктів оплати судовим збором.
26.3. Розмір судового збору, який підлягає стягненню у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина п`ята статті 4 Закону України «Про судовий збір»). Інших видів платежів (зокрема, у вигляді державного мита) у випадку звернення особи до суду цей закон не передбачає.
26.4. Отже, за системного, цільового та граматичного тлумачення до наведеного законодавчого регулювання відносин, пов`язаних зі сплатою судового збору, Велика Палата Верховного Суду в контексті фактичних обставин справи та зумовленого ними застосування норм процесуального права зазначила, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону України «Про судовий збір», які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають.
26.5. Разом з цим, Велика Палата Верховного Суду указала, що з огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
26.6. Предметом спору у справі № 543/775/17 було, зокрема, законність постанови від 19 серпня 2017 року серії АР № 483366 про адміністративне правопорушення, якою накладено на особу адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 425 грн за порушення частини другої статті 122 КУпАП.
26.7. Предметом спору у розглядуваній справі також є законність постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №1683813 від 18 березня 2024 року.
26.8. Отже, правові висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 543/775/17 є застосовними при вирішенні спірних правовідносин, оскільки правовідносини у цих справах є подібними.
26.9. Проте, предметом апеляційного оскарження було не рішення суду першої інстанції щодо вирішення справи по суті спору, а процесуальний документ - ухвала суду першої інстанції про закриття провадження у справі.
26.10. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду; заяви про приєднання до апеляційної чи касаційної скарги на ухвалу суду ставка судового збору складає 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
26.11. Отже, суд апеляційної інстанції, залишаючи апеляційну скаргу без руху з підстав відсутності доказів оплати судового збору, правомірно виходив із недотримання апелянтом вимог Закону України «Про судовий збір».
27. Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що на дату прийняття апеляційним судом оскаржуваної ухвали про повернення апеляційної скарги документ про сплату судового збору відповідачем до суду не подавалися, що також не заперечується останнім, а тому в апеляційного суду не було підстав, за яким виникає обов`язок перевіряти зарахування судового збору до Державного бюджету України, оскільки як на момент постановлення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, так і на момент постановлення оскаржуваної ухвали про повернення апеляційної скарги, в матеріалах справи була відсутня інформація заявника щодо оплати ним судового збору, на підставі якої могла б здійснюватися така перевірка.
28. Приписи статті 44 КАС України передбачають обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки (частина друга), зокрема, виконувати процесуальні дії в установлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п`ятої цієї статті).
29. Наведеними приписами КАС України чітко обумовлений характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їхню реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок і зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, установлених законом або судом
30. Отже, Верховний Суд не встановив порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення і погоджується з висновком суду апеляційної інстанції. Доводи касаційної скарги таких висновків не спростовують.
31. Суд також наголошує, що повернення апеляційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі апеляційного оскарження судового рішення.
32. Щодо вимоги заявника про надання роз`яснення стосовно стягнення витрат на правничу правову допомогу у разі закриття справи за відсутності предмета спору коли справа не розглядалась по суті, Суд зазначає, що предметом касаційного оскарження є ухвала апеляційного суду про повернення апеляційної скарги, якою не вирішувалось порушене відповідачем питання.
33. Відповідно до частин першої та другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та/або апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
34. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
35. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341 345 350 356 КАС України, Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення, а ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді М.В. Білак
В.Е. Мацедонська
Н.М. Мартинюк