ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 травня 2024 року
м. Київ
справа № 358/904/22
провадження № 61-833 св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 на рішення Богуславського районного суду Київської області
від 14 вересня 2023 року у складі судді Романенко К. С. та постанову Київського апеляційного суду від 11 грудня 2023 року у складі колегії суддів: Ратнікової В. М., Борисової О. В., Левенця Б. Б.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла
її рідна сестра - ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть
від 12 серпня 2021 року серії НОМЕР_1 .
У 2015 році ОСОБА_5 склала заповіт від 22 квітня 2015 року, зареєстрований
в реєстрі за № 2-270, про існування якого вона не знала ні до смерті останньої, ні після смерті. 28 вересня 2022 року їй зателефонувала державний нотаріус Богуславської державної нотаріальної контори Полковнікова Т. А. і запросила до нотаріальної контори, де вона дізналася, що ОСОБА_5 заповіла їй квартиру АДРЕСА_1 .
Державний нотаріус Полковнікова Т. А. листом від 28 вересня 2022 року
№ 01-16/409 повідомила її, що інше майно спадкодавець заповіла ОСОБА_2 ,
яка є племінницею померлої, та ОСОБА_3 , яка є дружиною брата позивачки та померлої, останні звернулися до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини за заповітом.
Вважала, що вона пропустила строк на звернення з заявою про прийняття спадщини за заповітом з поважних причин, оскільки не знала про існування зазначеного заповіту, складеного ОСОБА_5 .
З врахуванням викладеного ОСОБА_1 просила суд визначити додатковий строк два місяці, з часу набрання рішенням суду законної сили, для подання заяви про прийняття спадщини, що відкрилась після смерті ОСОБА_5 .
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Богуславського районного суду Київської області від 14 вересня
2023 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визначено ОСОБА_1 додатковий строк - два місяці з часу набрання рішенням суду законної сили, для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_5 , яка померла
ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 за життя ОСОБА_5 не була повідомлена останньою про існування на ім`я позивачки заповіту, відповідачі також не повідомили ОСОБА_1 про такі обставини.
У порушення пунктів 2.2 та 3.2 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України
від 22 лютого 2012 року № 296/5, нотаріус своєчасно не повідомив позивачку про існування заповіту.
Спадкоємець за заповітом ОСОБА_1 була повідомлена про заведення спадкової справи та наявність заповіту тільки у вересні 2022 року, тобто із спливом шести місяців після заведення спадкової справи та одного року з часу відкриття спадщини.
Ураховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що у позивача були наявні причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними труднощами на вчинення дій у межах визначеного законом строку для прийняття спадщини, які пов`язані з її необізнаністю про наявність заповіту, що є підставою для визначення їй додаткового строку - два місяці з часу набрання рішенням суду законної сили, для подання відповідної заяви про прийняття спадщини за заповітом.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 11 грудня 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - ОСОБА_4 залишено без задоволення. Рішення Богуславського районного суду Київської області
від 14 вересня 2023 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що позивачка не була повідомлена за життя спадкодавця про складання нею заповіту. Нотаріусом та відповідачами також не повідомлено позивачку про складання на її ім`я заповіту.
Отже, у ОСОБА_1 існували об`єктивні труднощі для своєчасного прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_5 , оскільки позивачка не проживала з останньою, про існування заповіту дізналась лише у вересні 2022 року, тобто, вже після спливу шестимісячного строку, встановленого законом для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом.
Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про визначення ОСОБА_1 додаткового строку у два місяці з часу набрання рішенням суду законної сили, для подання заяви про прийняття спадщини, що відкрилась після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Посилання в апеляційній скарзі на те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність об`єктивних, непереборних, істотних труднощів для подання заяви у передбачений законодавством шестимісячний строк, на увагу не заслуговують, оскільки необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 просять оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 січня 2024 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 358/904/22 з Богуславського районного суду Київської області. Підставою відкриття касаційного провадження зазначено пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
У лютому 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що на момент смерті ОСОБА_5 незалежно від наявності заповіту першочергове право на спадкування за законом після її смерті мала саме позивачка, як єдиний спадкоємець другої черги у зв`язку з відсутністю спадкоємців першої черги.
Таким чином, відсутність інформації про існування заповіту не могла вплинути на волевиявлення позивачки щодо подання відповідної заяви про прийняття спадщини за законом. Проте така заява позивачкою у шестимісячний строк подана не була.
Позивачка не зареєстрована за місцем проживання спадкодавця, а тому була зобов`язана звернутись до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини за законом, разом з тим ОСОБА_1 не скористалась таким правом, тобто фактично відмовилася від спадщини.
Відсутні докази які б могли підтвердити той факт, що нотаріус повідомила позивачку про відкриття спадщини саме 28 вересня 2022 року, а не на початку лютого 2022 року, як іншого спадкоємця ОСОБА_3 .
Доводи особи, яка подала відзив
У лютому 2024 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на їх законність не впливають. У справі відсутні докази на підтвердження обізнаності позивачки про існування станом на лютий 2022 року заповіту складеного спадкодавцем, у тому числі на її ім`я.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть від 12 серпня 2021 року
серії НОМЕР_1 .
22 квітня 2015 року ОСОБА_5 було складено заповіт, посвідчений державним нотаріусом Богуславської районної державної нотаріальної контори Чаматою І. В., зареєстрований в реєстрі за № 2-270.
Зі змісту вказаного заповіту вбачається, що за життя ОСОБА_5 ,
ІНФОРМАЦІЯ_2 , розпорядилась наступним чином належним їй майном,
а саме: все її майно, де б воно не було, і з чого воно б не складалося, і взагалі все те, що їй буде належати на день смерті та на що вона за законом матиме право заповіла своїй племінниці - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; належний їй житловий будинок, з прилеглою до нього земельною ділянкою, що знаходяться в АДРЕСА_2 заповіла ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; належну їй квартиру АДРЕСА_1 заповіла ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Відповідно до спадкової справи ОСОБА_5 № 146/2021 вбачається, що 21 вересня 2021 року ОСОБА_2 звернулася до Богуславської районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за заповітом ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , який посвідчений державним нотаріусом Богуславської районної державної нотаріальної контори Чаматою І. В. 22 квітня 2015 року № 2-270. У вказаній заяві також повідомила державного нотаріуса про наявність інших спадкоємців за заповітом, а саме: ОСОБА_3 та ОСОБА_1
08 лютого 2022 року ОСОБА_3 звернулася до Богуславської районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за заповітом ОСОБА_5 , який був посвідчений державним нотаріусом Богуславської районної державної нотаріальної контори Чаматою І. В. 22 квітня 2015 року за реєстром № 2-270.
18 лютого 2022 року ОСОБА_2 звернулася до Богуславської районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за законом, після смерті ОСОБА_5 , а саме: квартири АДРЕСА_1 , оскільки інший спадкоємець ОСОБА_1 із заявою про прийняття спадщини не зверталася.
18 лютого 2022 року державним нотаріусом Богуславської державної нотаріальної контори Дошці Л. А. було надано довідку про те, що після смерті ОСОБА_5 спадщину прийняли ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Інші спадкоємці з заявами про відмову від спадщини чи з заявами про прийняття спадщини не зверталися.
18 лютого 2022 року державним нотаріусом Богуславської державної нотаріальної контори Дошці Л. А. відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_5 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки відсутній оригінал правовстановлюючого документу на спадкове майно.
28 вересня 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Богуславської районної державної нотаріальної контори із заявою про зупинення оформлення спадщини після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Постановою державного нотаріуса Богуславської державної нотаріальної контори Полковнікової Т. А. 28 вересня 2022 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спадкове майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 , яке належало ОСОБА_5 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки вона не прийняла спадщину у строк, передбачений положеннями статті 1270 ЦК України, тобто у зв`язку із пропуском строку для прийняття спадщини.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд
і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси
у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон
або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Відповідно до статей 1216 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях; 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).
За правилами частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Подання заяви про прийняття спадщини є дією, яку повинен вчинити спадкоємець, який бажає прийняти спадщину тоді, коли такий спадкоємець не проживав на час відкриття спадщини постійно зі спадкодавцем. Відповідно, пропустити строк на прийняття спадщини може спадкоємець, який постійно не проживав на час відкриття спадщини зі спадкодавцем.
Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
У постанові Верховного Суду України від 23 серпня 2017 року у справі
№ 6-1320 цс 17 зазначено про те, що право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Правила
частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.
Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, незнання норм закону, тощо, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.
З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.
Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Поважними причинами пропуску строку, з урахуванням конкретних фактичних обставин справи, можуть визнаватись, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.
Разом із тим у постановах від 25 березня 2020 року у справі № 296/12396/18 (провадження № 61-10481 св 19), від 17 грудня 2021 року у справі № 315/386/19 (провадження № 61-15100св21), від 29 січня 2024 року у справі № 552/4825/22 (провадження № 61-16505 св 23), від 07 лютого 2024 року у справі № 474/454/18 (провадження № 61-14756св23), від 21 лютого 2024 року у справі № 760/4267/21 (провадження № 61-14640 св 23) Верховний Суд врахував, що необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини, а також те, що при вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права.
У частині третій статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Ураховуючи викладене, суди, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, належним чином оцінивши докази, подані сторонами, дійшли обґрунтованого висновку про те, що обставини пропуску позивачкою шестимісячного строку на звернення з заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_5 були пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для неї, як спадкоємця, оскільки ОСОБА_1 про наявність заповіту не знала.
Суди дійшли правильного висновку про те, що спадкодавцем за життя не було повідомлено позивачку про складання, у тому числі на її ім`я заповіту, відповідачами також не було повідомлено ОСОБА_1 про існування таких обставин.
Верховний Суд погоджується з висновками судів про те, що нотаріусом неповідомлено Чайку Н. І. про існування заповіту, унаслідок чого допущено порушення пункту 3.2 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України
від 22 лютого 2012 року № 296/5, згідно з яким для того, щоб не допустити пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини, нотаріус роз`яснює спадкоємцям право подачі заяви про прийняття спадщини чи про відмову від її прийняття.
Отже, суди на підставі належним чином, оцінених доказів, поданих сторонами, дійшли вірного висновку про те, що позивачка про заведення спадкової справи та наявність заповіту довідалася тільки у вересні 2022 року, тобто із спливом шести місяців після заведення спадкової справи та одного року з часу відкриття спадщини. Вказані обставини відповідачами на підставі відповідних доказів не спростовано, що відповідно до вимог статей 12 81 ЦПК України є їх процесуальним обов`язком. Такі висновки спростовують відповідні доводи касаційної скарги.
Таким чином, суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що позивачка пропустила з поважних причин, пов`язаних з наявністю об`єктивних та істотних труднощів у своєчасному поданні заяви про прийняття спадщини, зокрема необізнаністю про існування заповіту, тому наявні правові підстави для визначення їй додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом.
Встановивши з дотриманням процесуальних норм вищевказані об`єктивні обставини, суди правильно застосували положення частини третьої статті 1272 ЦК України.
Доводи касаційної скарги про те, що позивачка фактично відмовилась від спадщини після смерті ОСОБА_5 , оскільки не звернулася з заявою про прийняття спадщини за законом, як спадкоємець другої черги, на увагу не заслуговують, оскільки не спростовують права позивачки на звернення з відповідною заявою про прийняття спадщини за заповітом та не спростовують поважності причин пропуску ОСОБА_1 встановленого законом строку на звернення з такою заявою.
Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Рішення Богуславського районного суду Київської області від 14 вересня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 грудня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць
Д. Д. Луспеник