ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 липня 2022 року
м. Київ
справа № 359/10656/18
провадження № 61-11574св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - судді Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - військова частина НОМЕР_1,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Київське
квартирно-експлуатаційне управління,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 8 січня 2020 року, ухвалене у складі судді Борця Є. О., та постанову Київського апеляційного суду від 24 червня 2020 року, прийняту колегією у складі суддів: Болотова Є. В., Лапчевської О. Ф., Музичко С. Г.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до військової частини НОМЕР_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Київське квартирно-експлуатаційне управління про визнання дій неправомірними, скасування рішення та зобов`язання вчинити дії.
В обґрунтування позову вказував, що він проходив військову службу у Збройних Силах України. У грудні 1997 року звернувся з рапортом до командира військової частини НОМЕР_2, правонаступником якої є військова частина НОМЕР_1, з проханням зарахувати на квартирний облік.
9 грудня 1997 року рішенням житлової комісії він зарахований на квартирний облік до списку позачерговиків, як постраждалий внаслідок аварії на Чорнобильській атомній електростанції (далі - ЧАЕС).
12 листопада 2018 року житлова комісія військової частини НОМЕР_1 прийняла рішення про надання йому грошової компенсації згідно з чергою позачерговиків зі зняттям з квартирного обліку.
У подальшому позивач дізнався, що рішенням житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 7 грудня 2018 року перенесено дату зарахування його на квартирний облік та дату включення до списку позачерговиків як постраждалого внаслідок аварії на ЧАЕС 2 категорії з 9 грудня 1997 року на дату прописки при військовій частині НОМЕР_1 - 8 серпня 2006 року.
Крім того, було скасовано рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_1
від 12 листопада 2018 року в частині надання йому грошової компенсації за неотримане жиле приміщення.
Позивач зазначає, що дії житлової комісії військової частини НОМЕР_1 не ґрунтуються на законі та порушують його право на отримання житла або грошової компенсації замість нього.
За таких обставин просив:
- визнати незаконними дії житлової комісії військової частини НОМЕР_1, що полягають у перенесенні дати зарахування на квартирний облік та дати включення до списку позачерговиків як постраждалого внаслідок аварії на ЧАЕС 2 категорії полковника запасу ОСОБА_1 з 9 грудня 1997 року на 8 серпня 2006 року;
- визнати незаконним та скасувати рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_1, викладене в пункті 1 протоколу засідання цієї комісії № 16 від 7 грудня 2018 року, про перенесення дати зарахування на квартирний облік та дати включення до списку позачерговиків як постраждалого внаслідок аварії на ЧАЕС 2 категорії полковника запасу ОСОБА_1 з 9 грудня 1997 року
на 8 серпня 2006 року;
- зобов`язати житлову комісію військової частини НОМЕР_1 змінити дату включення полковника запасу ОСОБА_1 до списку загальної черги безквартирних військовослужбовців Бориспільського гарнізону Київської області та списку безквартирних військовослужбовців Бориспільського гарнізону Київської області, які мають право на позачергове отримання житла, як постраждалого внаслідок аварії на ЧАЕС 2 категорії з 8 серпня 2006 року
на 9 грудня 1997 року.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 8 січня
2020 року позов задоволено.
Визнано незаконними дії житлової комісії військової частини НОМЕР_1, що полягають у перенесенні дати зарахування ОСОБА_1 на квартирний облік та дати включення його до списку позачерговиків як постраждалого внаслідок аварії на Чорнобильської АЕС 2 категорії з 9 грудня 1997 року на 8 серпня
2006 року.
Визнано незаконним та скасовано рішення, викладене в пункті 1 протоколу засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_1 № 16 від 7 грудня
2018 року, про перенесення дати зарахування ОСОБА_1 на квартирний облік та дати включення його до списку позачерговиків як постраждалого внаслідокаварії наЧорнобильської АЕС 2 категорії з 9 грудня 1997 року на 8 серпня
2006 року.
Зобов`язано житлову комісію військової частини НОМЕР_1 змінити дату включення ОСОБА_1 до списку загальної черги безквартирних військовослужбовців Бориспільського гарнізону та до списку безквартирних військовослужбовців Бориспільського гарнізону, що мають право на позачергове отримання житла, як постраждалого внаслідокаварії наЧорнобильської АЕС 2 категорії з 8 серпня 2006 року на 9 грудня 1997 року.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що дії житлової комісії військової частини НОМЕР_1 щодо перенесення дати зарахування позивача на квартирний облік суперечать чинному на день взяття позивача на квартирний облік Положенню про порядок забезпечення жилою площею у Збройних Силах України, затвердженому наказом міністра оборони України № 20 від 3 лютого 1995 року (далі - Положення № 20 від 3 лютого 1995 року), та порушують право позивача на одержання грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення.
Суд першої інстанції зазначив про ненадання представником відповідача доказів зарахування ОСОБА_1 на квартирний облік внаслідок надання ним недостовірних відомостей або внаслідок неправомірних дій житлової комісії військової частини НОМЕР_2 при вирішенні питання про прийняття позивача на квартирний облік.
Постановою Київського апеляційного суду від 24 червня 2020 року апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишено без задоволення, а рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 8 січня
2020 року - без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про існування правових підстав для задоволення позову, зазначивши про відповідність таких висновків обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У серпні 2020 року військова частина НОМЕР_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 8 січня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 червня 2020 року і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів Української РСР і Української республіканської ради професійних спілок № 470 від 11 грудня 1984 року (далі - Правила № 470
від 11 грудня 1984 року), та Положення № 20 від 3 лютого 1995 року.
Заявник вказує про неврахування судами попередніх інстанцій того, що відповідно до пункту 15 Правил на квартирний облік беруться потребуючі поліпшення житлових умов громадяни, які постійно проживають, а також мають реєстрацію місця проживання у даному населеному пункті. Позивач на час взяття його на квартирний облік (9 грудня 1997 року) не був зареєстрований у місті Бориспіль Київської області, що вказує на законність дій житлової комісії про перенесення дати його зарахування на 8 липня 2006 року - на дату реєстрації місця проживання у вказаному населеному пункті.
На думку заявника, Правила № 470 від 11 грудня 1984 року та Положення
№ 20 від 3 лютого 1995 року застосовані судами попередніх інстанцій без урахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові
від 4 червня 2018 року у справі № 359/9161/16-ц (провадження № 61-22927св18).
Позиція інших учасників справи
У грудні 2020 року представник ОСОБА_1 - адвокат Коваль В. В. подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1, в якому, посилаючись на правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та додержання норм процесуального права, просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 2 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.
Підставою для відкриття касаційного провадження були доводи заявника прозастосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 4 червня 2018 року у справі № 359/9161/16-ц (провадження № 61-22927св18) (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Ухвалою Верховного Суду від 8 червня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини справи
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Збройних Силах України.
7 грудня 1997 року ОСОБА_1 звернувся з рапортом до командира військової частини НОМЕР_2, правонаступником якої є військова частина НОМЕР_1, з проханням зарахувати його на квартирний облік.
Рішенням житлової комісії військової частини НОМЕР_2 від 9 грудня 1997 року ОСОБА_1 зараховано на квартирний облік до списку позачерговиків як постраждалого внаслідок аварії на ЧАЕС.
27 травня 1998 року підполковника ОСОБА_1 звільнено у запас
за підпунктом «г» пункту 65 Тимчасового положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, затвердженого Указом Президента України від 13 травня 1993 року № 174/93 (у зв`язку зі скороченням штату), з правом носіння військової форми одягу.
12 листопада 2018 року житлова комісія військової частини НОМЕР_1 прийняла рішення про надання грошової компенсації позивачу згідно з чергою позачерговиків з подальшим зняттям з квартирного обліку, що встановлено судами попередніх інстанцій з копії витягу з протоколу засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_1 № 14 від 12 листопада 2018 року.
Рішенням житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 7 грудня 2018 року перенесено дату зарахування ОСОБА_1 на квартирний облік та дату включення його до списку позачерговиків як постраждалого внаслідок аварії на ЧАЕС 2 категорії, з 9 грудня 1997 року на дату прописки при військовій частині НОМЕР_1 - 8 серпня 2016 року. Скасовано рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_3 від 12 листопада 2018 року в частині надання позивачу грошової компенсації за не отримане ним жиле приміщення.
З протоколу засідання військової частини НОМЕР_1 від 7 грудня 2018 року суди встановили, що перевіркою облікової справи полковника запасу ОСОБА_1 у Київському КЕУ встановлено, що ОСОБА_1 на час зарахування на квартирний облік у військовій частині НОМЕР_2 (місто Бориспіль) був зареєстрований у квартирі АДРЕСА_1 . Правом користування зазначеним житловим приміщенням він позбавлений рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 9 грудня 1997 року; вперше зареєстрований при військовій частині НОМЕР_1 (місто Бориспіль) з 8 серпня 2006 року.
Позиція Верховного Суду, мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги (частина друга статті 414 ЦПК України).
Вивчивши матеріали цивільної справи і перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та дотримання норм процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, і відзиву на неї, суд дійшов таких висновків.
У справі, що переглядається, позивач просив визнати незаконними дії житлової комісії військової частини, яка перенесла дату зарахування його на квартирний облік та дату включення якого до списку позачерговиків як постраждалого внаслідок аварії на ЧАЕС, визнати незаконним і скасувати відповідне рішення житлової комісії військової частини та зобов`язати житлову комісію включити його до вказаних списків за попередньою датою.
Суди першої й апеляційної інстанцій вважали, що такий спір необхідно розглядати за правилами цивільного судочинства.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.
Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можна вирішити у межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (абзац перший частини першої статті 19 ЦПК України).
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів в будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, такий суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких, зазвичай, хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення процесуальні закони не віднесли до юрисдикції інших судів.
Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: у спорах фізичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; у спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби (пункти 1 і 2 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у чинній редакції). Близькі за змістом приписи були у пунктах 1 і 2 частини другої статті 17 КАС України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року.
Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір (пункт 1 частини першої статті 4 КАС України).
Публічно-правовий спір - це, зокрема, спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (пункт 2 частини першої статті 4 КАС України).
Суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
Отже, до справ адміністративної юрисдикції процесуальний закон відніс публічно-правові спори, ознакою яких є не лише особливий суб`єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім спорів, для яких закон установив інший порядок судового вирішення. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме у тих правовідносинах, в яких виник спір.
Стосовно терміну «владні управлінські функції», то зміст поняття «владні» полягає в наявності у суб`єкта повноважень застосовувати надану йому владу, за допомогою якої впливати на розвиток правовідносин, а «управлінські функції» - це основні напрямки діяльності органу влади, його посадової чи службової особи або іншого уповноваженого суб`єкта, спрямовані на управління діяльністю підлеглого суб`єкта. З огляду на вказане до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома чи більше суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у правовідносинах, в яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні), відповідно, зобов`язаний (зобов`язані) виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень (аналогічні висновки викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року
у справі № 914/2006/17 (пункт 5.7), від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (пункти 28-30), від 18 вересня 2018 року у справі № 823/218/17 (пункти 24-25), від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 (пункти 4.8-4.10), від 2 квітня 2019 року у справі № 137/1842/16-а, від 18 грудня 2019 року у справі № 826/2323/17 (пункти 18-19), від 18 грудня 2019 року у справі № 263/6022/16-ц (пункти 21-23), від 19 лютого 2020 року у справі № 520/5442/18 (пункти 18-20),
від 26 лютого 2020 року у справі № 1240/1981/18 (пункти 16-17), від 1 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (пункти 19-21), від 15 вересня 2020 року
у справі № 469/1044/17 (пункт 21), від 29 вересня 2020 року у справах № 368/561/19 (пункт 22) і № 712/5476/19 (пункт 19), від 8 жовтня 2020 року
у справі № 9901/393/19 (пункт 25), від 13 жовтня 2020 року у справі № 640/22013/18 (пункт 19), від 23 листопада 2021 року у справі № 175/1571/15 (пункт 72)).
Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Тоді як приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.
Позивач звернувся з позовом про визнання протиправними дій та рішення відповідача і зобов`язання його вчинити дії. Підставою для звернення з цим позовом стало те, що, як стверджує позивач, житлова комісія відповідача протиправно перенесла дату його зарахування на квартирний облік.
У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації (абзац другий частини другої статті 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).
Держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (абзац перший пункту 1 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»). Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства (абзац третій пункту 1 цієї статті).
Забезпечення жилими приміщеннями здійснюється шляхом: надання службових жилих приміщень військовослужбовцям; надання для постійного проживання один раз протягом усього часу проходження військової служби жилого приміщення новозбудованого, виключеного з числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб військовослужбовцям та особам, звільненим з військової служби, які перебувають на квартирному обліку за останнім місцем проходження військової служби; надання за згодою військовослужбовця кредиту або грошової компенсації за належне йому для отримання жиле приміщення; участі військовослужбовців та членів їх сімей у державних цільових програмах забезпечення громадян доступним житлом відповідно до законодавства (за їх бажанням); надання жилої площі у гуртожитках курсантам і військовослужбовцям та працівникам ЗС України; надання місць у спеціально пристосованих казармах у розташуванні військової частини військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом і не перебувають у шлюбі; оренди жилого приміщення військовослужбовцям офіцерського складу (пункт 1.3 Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженою наказом Міністерства оборони України № 737
від 30 листопада 2011 року, яка діяла на час житловою комісією оспорюваного рішення (далі - Інструкція)).
З метою дотримання вимог чинного законодавства під час ведення обліку військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов, розподілу жилої площі, призначеної для постійного проживання, участі в розподілі службового жилого приміщення та контролю за використанням жилого приміщення в органах військового управління, військових частинах, військових навчальних закладах, установах та організаціях, гарнізонах створюються житлові комісії (пункт 1.6 Інструкції).
Для зарахування на облік військовослужбовець подає через нетаємне діловодство військової частини рапорт, зразок якого наведений у додатку 1 до цієї Інструкції, на ім`я командира військової частини про зарахування на облік, який підписується повнолітніми членами сім`ї, що проживають разом з військовослужбовцем, мають самостійне право на отримання жилого приміщення та бажають разом з ним перебувати на квартирному обліку (абзац перший пункту 2.5 Інструкції).
Військовослужбовці зараховуються на квартирний облік згідно з рішенням житлової комісії військової частини, що оформлюється у формі протоколу засідання житлової комісії, який підписується представником житлової комісії і затверджується командиром військової частини. Підпис командира завіряється гербовою печаткою військової частини (абзац шістнадцятий пункту 2.5 тієї ж Інструкції).
Отже, у спірних правовідносинах, відповідач наділений повноваженнями приймати рішення, що впливають на можливість реалізації позивачем соціальних гарантій забезпечення жилими приміщеннями в силу його особливого статусу, визначеного Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», тобто внаслідок проходження ним публічної служби, різновидом якої є служба військова.
Для визначення юрисдикції суду у спорі з приводу прийняття громадянина на публічну службу, її проходження чи звільнення суд має встановити, чи проходила особа публічну службу, а також, у зв`язку з чим - прийняттям, проходженням або звільненням - виник спір (див. постанову Великої Палати Верховного Суду
від 29 вересня 2020 року у справі № 712/5476/19 (пункт 47)).
Публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування (пункт 17 частини першої
статті 4 КАС України у чинній редакції). За змістом пункту 15 частини першої статті 3 КАС України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, військова служба теж була віднесена до служби публічної.
Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби (частина перша статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у редакції, чинній на час звернення позивача із рапортом від 5 лютого 2018 року; близький за змістом припис є і в поточній редакції цієї частини, чинній із 23 червня 2018 року).
Отже, військова служба є різновидом служби публічної. Тому спори з приводу проходження військової служби, зокрема з приводу соціального захисту військовослужбовців (включно зі спорами з військовими частинами щодо реалізації гарантій забезпечення військовослужбовців житловими приміщеннями), належать до юрисдикції адміністративних судів.
Позивач, мотивуючи позов приписами Конституції України, Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Інструкції, оскаржив дії відповідача, житлова комісія якого перенесла дату зарахування його до квартирного обліку. Соціальна гарантія, якої, як він вважав, його протиправно позбавили, передбачена для осіб, які проходять військову, тобто публічну службу. Інакше кажучи, право, яке позивач вважає порушеним, він набув саме у зв`язку з проходженням військової служби. Тому спір військовослужбовця з військовою частиною щодо реалізації цього права слід розглядати за правилами тієї юрисдикції, яка вирішує спори, з приводу проходження публічної служби (аналогічно, як і спори, пов`язані з реалізацією інших соціальних гарантій (пільг), визначених для військовослужбовців).
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що спір позивача з відповідачем є публічно-правовим і належить до юрисдикції адміністративного суду.
Аналогічного висновку у подібних правовідносинах дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 8 червня 2022 року у справа № 362/643/21 (провадження № 14-32цс22).
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою
статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).
Колегія суддів вважає за необхідне врахувати висновок, викладений після подання касаційної скарги у постанові Великої Палати Верховного Суду
від 8 червня 2022 року у справа № 362/643/21 (провадження № 14-32цс22), що узгоджується з частиною третьою статті 400 ЦПК України.
Враховуючи вказаний висновок Великої Палати Верховного Суду, суди попередніх інстанцій помилково розглянули справу в порядку цивільного судочинства, чим порушили норми процесуального права.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Частиною першою статті 414 ЦПК України передбачено, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.
За таких обставин, не обговорюючи питання правильності застосування судами норм матеріального права, колегія суддів дійшла висновку про невідповідність судових рішень вимогам статті 263 ЦПК України та їх ухвалення з порушенням норм процесуального права, що має наслідком скасування судових рішень із закриттям провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої
На виконання вимог частини першої статті 256 ЦПК України в чинній редакції Кодексу Верховний Суд роз`яснює позивачу про віднесення розгляду справи до юрисдикції адміністративного суду та наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
Керуючись пунктом 1 частини першої статті 255, статтями 409 414 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 задовольнити частково.
Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 8 січня
2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 червня 2020 року скасувати.
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Київське квартирно-експлуатаційне управління, про визнання дій неправомірними, скасування рішення та зобов`язання вчинити дії закрити.
Повідомити ОСОБА_1 про віднесення розгляду справи за його позовом до юрисдикції адміністративних судів.
Роз`яснити ОСОБА_1 право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутись до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді: І. М. Фаловська В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко С. Ю. Мартєв В. А. Стрільчук