06.02.2023

№ 359/2368/19

Постанова

Іменем України

29 червня 2022 року

м. Київ

справа № 359/2368/19

провадження № 61-2652св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Грушицького А. І. (суддя-доповідач),

суддів: Литвиненко І. В., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В., Сердюка В. В.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Багатогалузеве науково-виробниче підприємство «МС-Центр»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

особа, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Багатогалузеве науково-виробниче підприємство «МС-Центр» на ухвалу Київського апеляційного суду від 19 січня 2022 року у складі колегії суддів: Яворського М. А., Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О., у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Багатогалузеве науково-виробниче підприємство «МС-Центр» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2019 року ТОВ «БНВП «МС-центр» звернулося до суду з позовом, в якому просило в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 звернути стягнення на предмети іпотеки, а саме:

земельну ділянку площею 0,0500 га, кадастровий номер 3220882600:04:001:0026,

земельну ділянку площею 0,0500 га, кадастровий номер 3220882600:04:001:0189,

садовий будинок АДРЕСА_1 , шляхом продажу цього майна з прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, за ціною, встановленою на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Короткий зміст рішень судів

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 травня 2019 року позов ТОВ «БНВП «МС-центр» задоволено.

У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 21 грудня 2006 року № 246-РВD, укладеним між АКБ «ХФБ Банк Україна» (правонаступником якого є АТ «Укрсоцбанк») та ОСОБА_1 , право вимоги за яким перейшло до поручителя ТОВ «БНВП «МС-центр» у сумі 1 429 980,00 грн, звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 17 серпня 2007 року, укладеним між АКБ «ХФБ Банк Україна» (правонаступником якого є АТ «Укрсоцбанк»), та ОСОБА_3 , посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко І. С. та зареєстрованим за № 4217, право вимоги за яким перейшло до ТОВ «БНВП «МС-центр» як до нового іпотекодержателя, а саме на:

земельну ділянку, кадастровий номер 3220882600:04:001:0026, що знаходиться за адресою: садове товариство «Каштан», Гнідинська сільська рада, Бориспільський район, Київська область, площею 0,0500 га, цільове призначення: ведення садівництва;

земельну ділянку, кадастровий номер 3220882600:04:001:0189, що знаходиться за адресою: садове товариство «Каштан», Гнідинська сільська рада, Бориспільський район, Київська область, площею 0,0500 га, цільове призначення: ведення садівництва;

садовий будинок АДРЕСА_1 ,

шляхом продажу з прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, за ціною, встановленою на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Постановою Київського апеляційного суду від 30 січня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 травня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Верховного Суду від 09 червня 2021 року касаційну скаргу ТОВ «БНВП «МС-центр» задоволено частково, постанову Київського апеляційного суду від 30 січня 2020 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 01 вересня 2021 року клопотання ТОВ «БНВП «МС-центр» про закриття апеляційного провадження задоволено. Закрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 травня 2019 року у справі за позовом ТОВ «БНВП «МС-центр» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

20 грудня 2021 року до апеляційного суду надійшла заява ТОВ «БНВП «МС-центр» про ухвалення додаткового рішення, в якій позивач просив ухвалити додаткове рішення та стягнути з ОСОБА_2 на користь ТОВ «БНВП «МС-Центр» судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 42 899,40 грн.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 19 січня 2022 року заяву ТОВ «БНВП «МС-центр» про ухвалення додаткового рішення залишено без задоволення.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що сплачена сума судового збору повертається у випадку закриття провадження у справі, а не закриття апеляційного провадження, які за своїм характером та наслідками є різними процесуальними діями.

Оскільки Київський апеляційний суд ухвалою від 01 вересня 2021 року закрив апеляційне провадження, а не провадження у справі, а також враховуючи, що по суті спору апеляційний суд не приймав остаточного рішення у даній справі, тому подана заява про ухвалення додаткового рішення задоволенню не підлягає.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у лютому 2022 року до Верховного Суду, ТОВ «БНВП «МС-центр», посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції, а справу направити до суду апеляційної інстанції для розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 24 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження у зазначеній справі та витребувано її із Бориспільського міськрайонного суду Київської області.

05 травня 2022 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.

Ухвалою Верховного Суду від 16 червня 2022 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 червня 2022 року визначено такий склад колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду для розгляду справи: Грушицький А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Мартєв С. Ю., Петров Є. В., Сердюк В. В.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Як підставу для касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає, що апеляційний суд закриваючи апеляційне провадження не вирішив питання судових витрат, а саме стягнення сплаченого ТОВ «БНВП «МС-центр» судового збору за подання касаційної скарги.

Відзив на касаційну скаргу не надходив

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку та ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 129 Конституції України обов`язковість судового рішення є однією з основних засад судочинства.

Згідно із частиною першої статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Відповідно до частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Тобто процесуальним законом визначено вичерпний перелік підстав для ухвалення додаткового рішення. Аналізуючи положення статті 270 ЦПК України, необхідно дійти висновку, що додаткове рішення може бути ухвалене лише у випадках і за умов, передбачених частиною першою статті 270 ЦПК України; воно не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні.

Згідно з частиною першою статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Під час розгляду справи як в суді першої інстанції, так і при апеляційному та касаційному переглядах учасники процесу несуть певні витрати.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Види судових витрат, порядок їхньої оплати, розподілу, зменшення розміру тощо встановлено главою 8 ЦПК України.

Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

За результатами розгляду справи відповідно до частин першої - третьої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмої зазначеної статті розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (частина дев`ята статті 141 ЦПК України).

За частинами другою - п`ятою статті 258 ЦПК України розгляд справи по суті судом першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду. Процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, вирішуються шляхом постановлення ухвал. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядках закінчується прийняттям постанови. У випадках, передбачених цим Кодексом, судовий розгляд закінчується постановленням ухвали чи видачею судового наказу.

Таким чином, розглядом справи по суті у суді першої інстанції є вирішення спору шляхом ухвалення судового рішення. Апеляційне та касаційне провадження відповідно до глав 1, 2 розділу V ЦПК України є одним із етапів перегляду судового рішення у разі незгоди з ним однієї із сторін (сторонами).

З аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства.

Загальні норми ЦПК України спрямовані на відшкодування судових витрат стороні, на користь якої вирішено справу, тобто права якої були невизнані, оспорені або порушені іншою стороною та поновлені лише в результаті розгляду справи судом.

ЦПК України містить норми щодо розподілу судових витрат у разі ухвалення судового рішення (частина друга статті 141 ЦПК України) та у випадках, коли вимоги позивача судом по суті не розглядалися, але справа провадженням закінчується у зв`язку із закриттям такого чи залишенням позову без розгляду (стаття 142 ЦПК України).

Перегляд судових рішень (як рішень, постанов та ухвал) у апеляційному та касаційному порядках унормовано спеціальними статтями ЦПК України. Доступ до апеляційного та касаційного переглядів є одним із принципів цивільного процесу і передбачений у пункті 8 частини третьої статті 2 та статті 17 ЦПК України.

За результатами апеляційного та касаційного перегляду відповідно суд має право як на певні висновки щодо розгляду справи по суті (статті 374 409 ЦПК України), так і певні процесуальні висновки, які унеможливлюють подальший апеляційний чи касаційний розгляд (статті 362 та 396 ЦПК України).

Однією з таких підстав закриття апеляційного провадження є те, що після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Верховний Суд звертає увагу, що апеляційне та касаційне провадження має певні етапи, які вимагають як дій суду, так і дій інших учасників справи.

Подача апеляційної скарги та відкриття апеляційного провадження вимагає від інших учасників справи вчинення дій на захист своїх інтересів та спонукає до здійснення певних дій, які б не були реалізовані за відсутності апеляційної скарги, зокрема і подачі касаційної скарги.

Тому і у випадку закриття апеляційного провадження мають бути враховані судові витрати, які понесли інші учасники справи у зв`язку зі зверненням особи з апеляційною скаргою та відкриттям апеляційного провадження.

У жовтні 2019 року ОСОБА_2 , як особа, яка не брала участі у справі, вважаючи, що рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 травня 2019 року порушено його права звернувся до Київського апеляційного суду з апеляційною скаргою (т. 1 а. с. 161-171).

Не погоджуючись із цією постановою ТОВ «БНВП «МС-центр» 05 березня 2020 року звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, до якої долучено платіжне доручення від 04 березня 2020 року № 1177 про сплату судового збору у розмірі 42 899,40 грн (т. 2 а. с. 53-66).

При цьому Верховний Суд зазначив, що розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Отже, у разі закриття апеляційного провадження у зв`язку з тим, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки особи, яка подала апеляційну скаргу не вирішувалося, інші учасники справи, які добросовісно реагували на відкриття апеляційного провадження та подали касаційну скаргу на постанову апеляційного суду, у зв`язку з чим понесли судові витрати, могли розраховувати на відшкодування вказаних витрат у випадку задоволення касаційної скарги. Однак такий же за своїми наслідками результат вони б отримали і у разі закриття апеляційного провадження, оскільки судове рішення, ухвалене судом першої інстанції по суті спору, залишається без змін.

Тому у випадку закриття апеляційного провадження відсутні будь-які обставини, які б унеможливлювали або нівелювали загальний принцип відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Посилання Київського апеляційного суду на те, що нормами ЦПК України не передбачено ухвалення додаткового рішення судом, що постановив ухвалу про закриття апеляційного провадження, не є підставою для відмови у задоволенні вимоги сторони про відшкодування понесених нею судових витрат.

Схожий за змістом висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 357/380/20 (провадження № 14-20цс22).

З огляду на зазначене, сплачений ТОВ «БНВП «МС-центр» за подання касаційної скарги на постанову Київського апеляційного суду від 30 січня 2020 року судовий збір підлягає компенсації за рахунок ОСОБА_2 , як особи, яка безпідставно ініціювала апеляційний перегляд рішення суду першої інстанції.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

З огляду на те що суд касаційної інстанції задовольнив касаційну скаргу, ухвалу апеляційного суду скасував, на користь ТОВ «БНВП «МС-центр» за рахунок ОСОБА_2 підлягають відшкодуванню судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання цієї касаційної скарги в розмірі 2 481,00 грн.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Пунктом 3 частини першої статті 409 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Частиною першою статті 412 ЦПК України визначено, що суд скасовує судове рішення повністю або частково й ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Виходячи з викладеного Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги, скасування ухвали апеляційного суду та прийняття постанови про стягнення судового збору на користь позивача.

Отже, за подання касаційної скарги на постанову Київського апеляційного суду від 30 січня 2020 року позивач сплатив 42 899,40 грн судового збору, за подання касаційної скарги на ухвалу Київського апеляційного суду від 19 січня 2022 року позивач сплатив 2 481,00 грн. Всього з ОСОБА_2 на користь ТОВ «БНВП «МС-центр» підлягає до стягнення судовий збір у розмірі 45 380,40 грн.

Керуючись статтями 141 400 406 409 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Багатогалузеве науково-виробниче підприємство «МС-Центр» задовольнити частково.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 19 січня 2022 року скасуватита ухвалити нову постанову.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Багатогалузеве науково-виробниче підприємство «МС-Центр» судовий збір у розмірі 45 380 (сорок п`ять тисяч триста вісімдесят) грн 40 коп.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:А. І. Грушицький І. В. Литвиненко С. Ю. Мартєв Є. В. Петров В. В. Сердюк