№ 359/4126/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2024 року

м. Київ

Справа № 359/4126/23

Провадження № 61-7017св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу представника Бориспільської міської ради Київської області - Байчаса Владислава Михайловича на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 06 листопада 2023 року в складі судді Яковлєвої Л. В. та постанову Київського апеляційного суду від 18 квітня 2024 року в складі колегії суддів Гуля В. В., Матвієнко Ю. О., Мельника Я. С.

у справі за позовом ОСОБА_1 до Бориспільської міської ради Київської області про визнання права власності в порядку спадкування та

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати - ОСОБА_2 , після смерті якої відкрилася спадщина.

До складу спадщини ввійшов житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно із заповітом від 25 грудня 1991 року його матір заповіла йому все своє майно.

У встановлений законом строк він звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Інших спадкоємців після смерті ОСОБА_2 немає.

У видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок нотаріус відмовив через відсутність у спадкодавця правовстановлюючих документів на вказане майно.

Крім того, існують відмінності в написанні по батькові спадкодавиці в документації.

Просив визнати за ним право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після смерті матері - ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

06 листопада 2023 року рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області позов задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Стягнуто з Бориспільської міської ради Київської області на користь ОСОБА_1 в розмірі 13 420,00 грн судового збору.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідно до законодавства, яке діяло на момент закінчення будівництва житлового будинку та регулювало відносини, пов`язані із виникненням права власності на споруджений житловий будинок, у спадкодавиці ОСОБА_3 виникло право власності на спірний житловий будинок.

ОСОБА_1 , який прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3 , зокрема на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, набув право власності на це майно в порядку спадкування з моменту відкриття спадщини.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

18 квітня 2024 року постановою Київського апеляційного суду апеляційну скаргу Бориспільської міської ради Київської області залишено без задоволення, рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 06 листопада 2023 року залишено без змін.

Апеляційний суд зазначив, що в частині розгляду справи по суті заявлених позивачем вимог рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 06 листопада 2023 року відповідач не оскаржив.

Під час вирішення питання про судові витрати суд першої інстанції послався на положення частини першої статті 133, частини першої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) та встановив, що ОСОБА_1 під час звернення до суду з позовом сплатив судовий збір у розмірі 13 420,00 грн згідно з квитанцією від 04 травня 2023 року № 4, у зв`язку з чим, зважаючи на те, що позовні вимоги задоволено у повному обсязі, суд обґрунтовано стягнув з відповідача на користь позивача понесені витрати зі сплати судового збору в розмірі 13 420,00 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

10 травня 2024 року Бориспільська міська рада Київської області подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 06 листопада 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 квітня 2024 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині стягнення з неї судового збору.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

На обґрунтування наявності підстав касаційного оскарження судових рішень за пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України особа, яка подала касаційну скаргу, послалася на те, що суди не врахували правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 18 грудня 2019 року в справі № 265/6868/16-ц (провадження № 61-34234св18), про те, що в справах про визнання права власності в порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який прийняли спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування.

Відповідно до постанови Верховного Суду України від 01 квітня 2017 року в справі № 6-152цс17 належним відповідачем у справі є особа - учасник цивільних правовідносин, який не визнає або оспорює право власності спадкоємця на спадкове майно.

Вважає, що оскільки відносно позивача Бориспільська міська рада жодних дій або бездіяльності не вчиняла, то відсутній реальний спір між сторонами в справі й Бориспільська міська рада не повинна повертати позивачу сплачений судовий збір, оскільки відповідно до частини дев`ятої статті 141 ЦПК України суд має право покласти на сторону судові витрати, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони незалежно від результатів вирішення спору.

Доводи інших учасників справи

Відзивів на касаційну скаргу не надходило.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

22 липня 2024 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду відкрито касаційне провадження у цивільній справі та витребувано її із Бориспільського міськрайонного суду Київської області.

У серпні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_1 , що підтверджено свідоцтвом про народження НОМЕР_1 , виданим 25 грудня 1963 року Рогозівсільським РАЦС Бориспільського району Київської області (а. с. 7).

У свідоцтві про народження матір`ю позивача зазначено ОСОБА_4 (а. с. 7).

ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 в с. Рогозів Бориспільського району Київської області на випадок своєї смерті склала заповіт, яким все своє майно заповіла ОСОБА_1 (а. с. 9).

ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Рогозів Бориспільського району Київської області померла ОСОБА_2 що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 11 квітня 1995 року Рогозівською сільською радою Бориспільського району Київської області (а. с. 8).

27 вересня 1995 року довідкою про право особистої власності робітника або службовця на жилий будинок, що видається у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину на будинок або його частину № НОМЕР_3 , підтверджено, що відповідно до запису в погосподарській книзі виконавчого комітету Рогозівської сільської ради народних депутатів № 614 ОСОБА_3 належить на праві особистої власності житловий будинок з надвірними будівлями, розташований на АДРЕСА_1 на земельній ділянці Рогозівської сільської ради народних депутатів площею 0,25 га (а. с. 12).

28 вересня 1995 року рішенням Рогозівської сільської ради Бориспільського району Київської області № 45 розглянуто заяву ОСОБА_1 та вирішено оформити право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 (а. с. 13).

28 вересня 2020 року Комунальним підприємством Бориспільської районного ради Бориспільського районного «Бюро технічної інвентаризації» на ім`я ОСОБА_1 виготовлено технічний паспорт на побудований в 1968 році житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 14-20).

ОСОБА_1 звернувся до Бориспільської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, де була заведена спадкова справа № 31/2021, що підтверджується копією Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 03 лютого 2021 року № 63414812 та копію спадкової справи № 31/2021.

03 лютого 2021 року постановою державного нотаріусу Бориспільської районної державної нотаріальної контори Скрипкою А. О. відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належав ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з відсутністю документів, що посвідчують право власності спадкодавця на житловий будинок (а. с. 21).

Інших спадкоємців після смерті ОСОБА_3 немає, докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

Щодо розбіжностей в написанні по батькові померлої ОСОБА_3 , судом встановлено, що експертом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський експертно-дослідний центр» (далі - ТОВ «Київський експертно-дослідний центр») проведено лінгвістичне дослідження з доданими документами, а саме копіями: свідоцтва про народження ОСОБА_1 (мати - ОСОБА_4 ); довідки про право особистої власності, у якій наведено відомості про ОСОБА_3 ; копію заповіту ОСОБА_2 ; копію витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі, в якому наведено відомості про ОСОБА_3 .

Згідно з висновком експерта ТОВ «Київський експертно-дослідний центр» від 19 квітня 2023 року № 15891 імена по батькові « ОСОБА_4 », « ОСОБА_6 », « ОСОБА_2 » та « ОСОБА_6 » лінгвістично ідентичні, оскільки утворені від різних варіантів того самого імені: ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_6 відповідно. Згідно із чинним українським правописом, нормативною формою цього імені по батькові жіночого роду є ОСОБА_6 (а. с. 22-24).

Позиція Верховного Суду

Касаційне провадження в справі відкрито з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вивчив матеріали справи, перевірив доводи касаційної скарги та виснував, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

Бориспільська міська рада оскаржує судові рішення тільки в частиністягнення з неї судом першої інстанції судового збору в розмірі 13 420,00 грн, тому в іншій частині судові рішення не є предметом перегляду в касаційному порядку (стаття 400 ЦПК України).

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободи від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР (далі - Конвенція) проголошено принцип справедливого розгляду справи, за яким кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Зазначене положення кореспондується зі статтею 55 Конституції України в якій закріплено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб та право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно зі статтю 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є, зокрема, справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Одним із основних засад (принципів) цивільного судочинства є, зокрема, і відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

За вимогами статті 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (частини перша, друга статті 133 ЦПК України).

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 3674-VI судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Згідно зі статтею 3 цього Закону судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення тощо.

У статті 4 Закону № 3674-VI зазначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Особи, які звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, перелічені в статті 5 Закону № 3674-VI.

У постанові Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року в справі № 761/23904/19 зазначено, що визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням потрібного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад.

У пункті 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року в справі № 304/284/18 (провадження № 14-517цс19) зазначено, що належним відповідачем має бути така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача.

Близькі за змістом висновки сформульовані також у пункті 7.17 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року в справі № 910/17792/17 (провадження № 12-280гс18).

У постанові Верховного Суду від 18 грудня 2019 року в справі № 265/6868/16-ц, на яку в касаційній скарзі посилається відповідач, зроблено висновок про те, що в справах про визнання права власності в порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який (які) прийняв (прийняли) спадщину, а у випадку його відсутності, усунення від права на спадкування, неприйняття ним спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування.

Аналогічні висновки висловлені в постановах Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року в справі № 234/17030/18 (провадження № 61-12859св21), від 10 листопада 2021 року в справі № 759/19779/18 (провадження № 61-4523св21), від 23 лютого 2022 року в справі № 501/672/16-ц (провадження № 61-14670св21), від 01 березня 2023 року в справі № 604/1312/20 (провадження № 61-12430св22), 14 грудня 2023 року в справі № 199/1204/21(провадження № 61-4074св23), від 17 квітня 2024 року в справі № 457/969/20 (провадження № 61-305св24) та інших).

Із матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Бориспільської міської ради Київської області про визнання права власності в порядку спадкування.

Відповідачем позивач визначив Бориспільську міську раду Київської області з тих підстав, що інших спадкоємців після смерті його матері, крім позивача, немає, а перешкодою в оформленні права власності на житловий будинок є відмова нотаріуса в оформленні спадщини через відсутність у спадкодавця правовстановлюючих документів на вказане майно, а також існування відмінностей в написанні по батькові спадкодавиці в документації.

Визначення в такому випадку відповідачем органу місцевого самоврядування узгоджується зі сталою практикою Верховного Суду.

Під час звернення до суду з позовною заявою (майновою вимогою) у 2023 році позивач сплатив судовий збір у розмірі 13 420,00 грн, що підтверджується квитанцією про сплату судового збору від 04 травня 2023 року № 4 (а. с. 1).

Зважаючи на те, що рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 06 листопада 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування задоволено в повному обсязі, у матеріалах справи наявні докази сплати позивачем судового збору за подання позовної заяви, суд першої інстанції, з яким у цій частині погодився й апеляційний суд, обґрунтовано стягнув з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 13 420,00 грн. Розмір судового збору відповідачем не оскаржено.

Доводи скаржника щодо відсутності підстав для стягнення з Бориспільської міської ради Київської області судового збору, понесеного ОСОБА_1 у зв`язку з поданням позовної заяви, не ґрунтуються на вимогах закону та зводяться до їх власного тлумачення відповідачем й суперечить принципу рівності, який є одним з основних засад цивільного судочинства (пункт 2 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Інші доводи касаційної скарги на правильність висновків судів не впливають та їх не спростовують.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01, пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00, пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04, пункт 58), за якою принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що в рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належно зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), пункт 29).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки у цій справі оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 389 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника Бориспільської міської ради Київської області - Байчаса Владислава Михайловича залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 18 квітня 2024 року та рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 06 листопада 2023 року в оскаржуваній частині залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:О. М. Ситнік В. М. Ігнатенко І. М. Фаловська