ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 360/3866/18
адміністративне провадження №К/9901/36006/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Усенко Є.А., суддів: Гімона М.М., Гусака М.Б.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» до Головного управління ДФС у Луганській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Луганській області, правонаступником якого є Головне управління ДПС у Луганській області, на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 21.06.2019 (суддя - Борзаниця С.В.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2019 (головуючий суддя Геращенко І.В., судді: Арабей Т.Г., Міронова Г.М.),
У С Т А Н О В И В:
У листопаді 2018 року Приватне акціонерне товариство ''Лисичанська нафтова інвестиційна компанія'' (далі - позивач, ПрАТ "ЛИНІК", Товариство) звернулося до суду з позовом до Офісу великих платників податків ДФС (далі - відповідач), у якому (з урахуванням уточненої позовної заяви) просило:
- визнати протиправною бездіяльність Офісу великих платників податків ДФС та Головного управління ДФС у Луганській області, що полягає у несвоєчасному наданні органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, та несвоєчасному внесенні в єдиний Реєстр заяв про повернення бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі - ПДВ) у сумі 4' 385' 200,00 грн( 2' 016' 025,00 грн - за травень 2015 року, 2' 369' 175,00 грн - за червень 2015 року);
- стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Луганській області на його користь суми бюджетного відшкодування ПДВ: 2' 016' 025,00 грн - за травень 2015 року (заява від 18.06.2015 №9127195134), 2' 369' 175,00 грн - за червень 2015 року (заява від 16.07.2015 №9148936464).
Обґрунтовуючи позовні вимоги, Товариство посилалося на те, що заявлені ним у податкових деклараціях з ПДВ за травень, червень 2015 року (від 18.06.2015 №9127195134, від 16.07.2015 №914893646 відповідно) в порядку, встановленому пунктом 200.7 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК), вищезазначені суми бюджетного відшкодування є узгодженими за наслідками судового оскарження результатів контрольних заходів, здійснених контролюючим органом щодо достовірності заявлених Товариством до відшкодування за рахунок бюджетних коштів сум ПДВ. Разом з тим, станом на дату звернення Товариства до суду заявлена до відшкодування сума ПДВ йому не повернута, обліковується в його інтегрованій картці (далі - ІКП) як бюджетна заборгованість, а до Реєстру заяв про повернення бюджетного відшкодування не включена. З-поміж іншого позивач посилався на висновки Верховного Суду в постанові від 22.10.2018 у справі №812/658/17 та в постанові від 12.02.2019 у справі №826/7380/15 щодо застосування норм матеріального та процесуального права стосовно заміни сторони виконавчого провадження у випадку переведення платника податків на податковий облік до іншого контролюючого органу з причин, не пов`язаних зі зміною місцезнаходження платника, та щодо належного способу захисту права платника ПДВ на отримання бюджетного відшкодування з цього податку.
Луганський окружний адміністративний суд згідно з ухвалою від 22.01.2019 відповідно до частини третьої статті 48 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) замінив первісного відповідача - Офіс великих платників ДФС України (далі - Офіс ВПП) на належного - Головне управління ДФС у Луганській області (далі - ГУ ДФС), а згідно з ухвалою від 09.04.2019 залучив як співвідповідача Головне управління Державної казначейської Служби України в Луганській області (далі - ГУ УДКС).
Луганський окружний адміністративний суд рішенням від 21.06.2019, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2019, адміністративний позов задовольнив.
Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позов, виходили з того, що: Товариство виконало встановлені пунктами 200.7 та 200.8 статті 200 ПК умови щодо реалізації платником ПДВ права на отримання суми бюджетного відшкодування ПДВ за вказані податкові (звітні) періоди; заявлені позивачем до бюджетного відшкодування суми є узгодженими у зв`язку з набранням 15.11.2018 законної сили рішенням суду у справі №812/1463/18 про скасування податкових повідомлень-рішень, прийнятих за наслідками перевірки Товариства щодо достовірності декларування цих сум; контролюючий орган не вчинив дій щодо своєчасного складання та подання органу, який здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку із зазначенням суми, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, як це було встановлено чинними на момент виникнення спірних правовідносин нормами статті 200 ПК та Порядку взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2011 №39 (далі - Порядок №39), та не надано доказів наявності перешкод для включення до електронного реєстру бюджетної заборгованості відомостей про завершення процедури судового оскарження і узгодження суми бюджетного відшкодування; стягнення на користь Товариства з Державного бюджету України через УДКС заборгованості бюджету із відшкодування ПДВ є належним способом захисту порушеного права позивача на отримання бюджетного відшкодування, оскільки відповідає змінам у правовому регулюванні порядку повернення такої заборгованості, а також правовій позиції Великої Палати Верховного Суду в постанові від 12.02.2019 у справі №826/7380/15 (провадження №11-778апп18); при виборі і застосуванні норми права щодо правонаступництва у разі переведення платника податків на податковий облік до іншого контролюючого органу з причин, не пов`язаних зі зміною місцезнаходження такого платника, суди послалися на висновок Верховного Суду у постанові від 22.10.2018 (справа № 812/658/17) та заначили, зокрема, що у спорах з публічних правовідносин, коли оскаржуються дії (бездіяльність) державного органу, які пов`язані із здійсненням функції від імені держави, стороною є сама держава в особі відповідного органу, уповноваженого на виконання певної функції.
ГУ ДФС подало до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 21.06.2019 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2019, у якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
На обґрунтування вимог касаційної скарги ГУ ДФС наголошує, що не повинно нести відповідальність за бездіяльність, допущену контролюючим органом за попереднім місцем податкового обліку позивача. До 02.01.2018 ПрАТ "ЛИНІК" перебувало на податковому обліку у Запорізькому управлінні Офісу ВПП ДФС. На облік в ГУ ДФС Товариство було взято 02.01.2018 у зв`язку з тим, що не було включено до Реєстру великих платників податків на 2018 рік. З посиланням на висновок Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду, викладений у постанові від 11.10.2019 у справі №812/1408/16, ГУ ДФС зазначає, що у разі зміни місця обслуговування (обліку) платника податків не відбувається фактичного (компетенційного) або процесуального адміністративного (публічного) правонаступництва контролюючих органів, якщо відсутні події, що відбулися із суб`єктом владних повноважень (ліквідація, припинення тощо). Офіс ВПП на момент звернення позивача до суду не перебував в процесі ліквідації або припинення, протиправну бездіяльність допустив саме Офіс ВПП, що виключає протиправність бездіяльності іншим територіальним органом ДФС, зокрема ГУ ДФС.
Відповідач посилається також на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме: норм статей 14, 200, пунктів 52, 55, 56 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК, Порядку ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.01.2017 №26 (далі - Постанова №26). ГУ ДФС вказує, що у зв`язку із запровадженням електронної системи адміністрування ПДВ суми бюджетного відшкодування за податкові (звітні) періоди до 01.07.2015 підлягали включенню до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування. Вважає, що чинне з 01.01.2017 законодавство не передбачає можливість бюджетного відшкодування ПДВ в судовому порядку, що це є виключними повноваженнями контролюючого органу та органу державної казначейської служби. Процедуру бюджетного відшкодування ПДВ за заявами платників податків, поданими до 01.02.2016, унормовано шляхом внесення відповідних заяв до тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування. ГУ ДФС листом від 21.08.2018 направлялась для внесення до тимчасового реєстру заяв про повернення сум бюджетного відшкодування заява позивача з відповідною інформацією, однак, суди залишили цю обставину без належної оцінки.
Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення як необґрунтовану та безпідставну.
Касаційний перегляд справи здійснено в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України ''Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ'' від 15.01.2020 №460-ІХ, відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Закону, а також у межах доводів та вимог касаційної скарги, як це передбачено частиною першою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача, обґрунтування відзиву позивача, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
У судовому процесі встановлено, що заявлені Товариством до відшкодування за рахунок бюджету суми ПДВ за травень 2015 року (2' 016' 025,00 грн) та за червень 2015 року (2' 369' 175,00 грн) згідно з податковими деклараціями за травень та червень 2015 року набули статусу узгоджених 15.11.2018 за результатами узгодження в судовій процедурі.
Так, рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 08.08.2018 у справі №812/1463/18 визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Офісу ВПП від 31.08.2017 №№0005994708, 0006004708, 0006014708 про зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ на 94' 660' 488,00 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 47' 330' 244,00 грн, про зменшення розміру від`ємного значення суми ПДВ на 215' 476' 642,00 грн та про збільшення суми грошового зобов`язання з цього податку на 1' 117' 553,75 грн (в тому числі штрафні (фінансові) санкції - 223' 510,75 грн).
Рішення у справі №812/1463/18 набрало законної сили з 15.11.2018 і є чинним.
В зазначеному рішенні встановлено, що податкові повідомлення-рішення від 31.08.2017 №№0005994708, 0006004708, 0006014708 прийняті на підставі акта від 17.08.2018 №64/28-10-47-08/32292929 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПрАТ «ЛИНІК» з питань достовірності декларування від`ємного значення ПДВ за травень-грудень 2015 року, січень-грудень 2016 року, лютий 2017 року.
У відповідності з нормою частини четвертої статті 78 КАС наведена обставина не доказується у цій справі. Відповідачі в судовому процесі не оспорювали довід позивача, що сума, на яку була зменшена в податковому обліку Товариства сума бюджетного відшкодування згідно з податковим повідомленням-рішенням 31.08.2017 №№0005994708, включала і суми бюджетного відшкодування, задекларовані Товариством за травень та червень 2015 року як 2' 016' 025,00 грн та 2' 369' 175,00 грн.
Не оспорюють відповідачі й обставину, що зазначені суми Товариству не виплачені.
Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено нормами статті 200 ПК.
Пунктом 200.7 цієї статті ( в редакції до внесення змін згідно із Законом України від 24.12.2015 №909-VIII, які набрали чинності з 01.02.2016 (ця редакція була чинною на момент виникнення правовідносин щодо розрахунків за податковими деклараціями з ПДВ, суми бюджетного відшкодування за якими позивач просить стягнути; далі - так само)), встановлено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Згідно з абзацом другим пункту 200.10 протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.
За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки (пункт 200.11 статті 200 ПК).
Якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган: а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов`язань з цього податку в наступних податкових періодах; б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; в) у разі з`ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування (пункт 200.14 статті 200 ПК).
Пунктом 200.15 статті 200 ПК України встановлено, що після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган протягом п`яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов`язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Законами України ''Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році'' від 24.12.2015 №909-VIII та ''Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні'' від 21.12.2016 №1797-VIII внесені зміни до статті 200 ПК України, зокрема, й щодо порядку бюджетного відшкодування податку на додану вартість.
Відповідно до підпункту 200.7.1 пункту 200.7 статті 200 ПК (в редакції зазначених законів, далі - так само) на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.
Заяви про повернення сум бюджетного відшкодування автоматично вносяться до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження.
Повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування (абзаци перший, другий підпункту 200.7.2 пункту 200.7 цієї статті).
На підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після дня набуття статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування перераховує таку суму з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, протягом п`яти операційних днів (пункт 200.13 статті 200 ПК).
За правилами абзацу другого пункту 200.15 статті 200 ПК після закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішенням суду контролюючий орган на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов`язаний внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника.
У разі неузгодження контролюючим органом суми податку, заявленої до відшкодування, або її частини зобов`язання з бюджетного відшкодування податку в частині неузгодженої суми виникає з дня закінчення процедури адміністративного або судового оскарження, за результатами якої прийнято рішення на користь платника податків.
З нормами статті 200 ПК узгоджуються норми пунктів 6, 7, 11, 12 Порядку ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.01.2017 №26.
Відповідно до пункту 56 підрозділу 2 розділу ХХ ''Перехідні положення'' ПК до 01.02.2017 центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, формує у хронологічному порядку надходження заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 01.02.2016, за якими станом на 01.01.2017 суми податку на додану вартість не відшкодовані з бюджету.
Формування, ведення та офіційне публікування Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеного у цьому пункті, здійснюються в порядку, визначеному статтею 200 цього Кодексу.
Відшкодування узгоджених сум податку на додану вартість, зазначених у такому реєстрі, здійснюється в хронологічному порядку відповідно до черговості надходження заяв про повернення таких сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість в межах сум, визначених законом про Державний бюджет на відповідний рік. Розподіл сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначених законом про Державний бюджет на відповідний рік, між Тимчасовим реєстром заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеним у цьому пункті, та Реєстром заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість здійснюється Кабінетом Міністрів України.
Право платника ПДВ на повернення суми бюджетного відшкодування не може бути обмежено з підстав, які не встановлені законом, зокрема і з такої підстави, як відсутність правового регулювання щодо створення та порядку ведення Тимчасового реєстру заяв, запровадження якого передбачено пунктом 56 підрозділу 2 розділу ХХ ''Перехідні положення'' ПК.
Таке застосування норм ПК відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній, зокрема в постанові від 03.12.2020 у справі №1340/4394/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ''Львівська ізоляторна компанія'' до Головного управління ДФС у Львівській області, Управління Державної казначейської служби України у Галицькому районі м. Львова Львівської області про стягнення бюджетного відшкодування з ПДВ.
Підстави для відступу від такого висновку відсутні.
Суди першої та апеляційної інстанцій, застосувавши наведені норми, та врахувавши правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 12.02.2019 у справі №826/7380/15, зробили правильний висновок, що право позивача на повернення суми бюджетного відшкодування порушено і що ефективним способом захисту, який забезпечить поновлення цього права, є стягнення з Державного бюджету України через орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, на користь позивача заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ.
Стосовно доводів ГУ ДФС, що воно не є належним відповідачем за позовом ПрАТ «ЛИНІК», колегія суддів зазначає наступне.
Суди попередніх інстанцій встановили, що на час звернення із заявами про виплату бюджетного відшкодування за податковими деклараціями за травень, червень 2015 року ПрАТ "ЛИНІК" перебувало на податковому обліку у Спеціалізованій державній податковій інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Луганську МГУ ДФС. У вересні 2016 року ПрАТ "ЛИНІК" було переведено на облік до Запорізького управління Офісу ВПП ДФС відповідно до розпорядження Офісу ВПП ДФС від 08.09.2016 №47-р, а з 01.01.2018 - на облік до ДПІ у м. Лисичанську ГУ ДФС у Луганській області, до якої було направлено облікову справу позивача, та відповідно до функціональних обов`язків - на обслуговування до ГУ ДФС в Луганської області.
Учасниками справи є сторони, треті особи (частина перга статті 42 КАС), а сторонами в адміністративному процесі - позивач та відповідач (частина перша статті 46 КАС). При цьому презумується, що сторонами у справі є належний позивач та належний відповідач.
Відповідач є належним, якщо він дійсно є суб`єктом правовідношення, порушеного, оспорюваного чи невизнаного права іншого суб`єкта в якому стосується спір. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права. Відтак, неналежним відповідачем є особа, яка не має відповідати за пред`явленим позовом.
Тобто у разі, якщо норма матеріального права, яка підлягає застосуванню за вимогою позивача, вказує на те, що відповідальність повинна нести інша особа, а не та, до якої пред`явлено позов, оскільки не є учасником спірних правовідносин, то підстави для задоволення такого позову відсутні.
Згідно з частинами третьою, четвертою статті 48 КАС якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача. У той же час, якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача.
Верховний Суд у постанові від 13.02.2018 у справі №826/1460/16 вказав, що позивач не завжди спроможний правильно визначити відповідача. Звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивач зазначає відповідачем особу, яка, на його думку, повинна відповідати за позовом, проте під час розгляду справи він може заявити клопотання про заміну неналежного відповідача належним. Заміна відповідача може відбутися за клопотанням не лише позивача, а й будь-якої іншої особи, яка бере участь у справі, у тому числі й за клопотанням самого відповідача, або навіть за ініціативою суду.
Заміна відповідача у цій справі була здійснена судом згідно з ухвалою від 22.01.2019 відповідно до статті 48 КАС, наказу Міністерства фінансів України ''Про затвердження Порядку обліку платників податків і зборів'' від 09.12.2011 №1588 (далі - наказ №1588) та з врахуванням установлених у судовому процесі обставин щодо зміни контролюючого органу, який здійснює податковий облік Товариства, у зв`язку з не включенням його до Реєстру великих платників податків на 2018 рік, набуття статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленої до стягнення, під час перебування Товариства на податковому обліку в ГУ ДФС і на дату звернення до суду з цим позовом.
Переведення платника податку на податковий облік до іншого контролюючого органу не впливає на статус заявленої до стягнення суми бюджетного відшкодування ПДВ, яка була узгоджена в установленому законом порядку, та на право платника отримати бюджетне відшкодування, так само, як не звільняє контролюючий орган за новим місцем обліку від обов`язку щодо вчинення дій, які відносяться до сфери компетенції органів Державної податкової служби та передбачені ПК, для забезпечення цього права платника.
Висновок Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 11.10.2019 у справі №812/1408/16, на який посилається відповідач, при застосуванні норм права у цій справі (№360/3866/18) не підлягає застосуванню через неподібність правовідносин у зазначених справах.
Спірним питанням, якого стосується висновок Верховного Суду в постанові від 11.10.2019 у справі №812/1408/16, було питання щодо можливості застосування механізму заміни сторони виконавчого провадження у випадку переведення платника податків на обслуговування до іншого контролюючого органу з причин, не пов`язаних зі зміною місцезнаходження платника.
У цій же справі була заміна неналежного відповідача відповідно до статті 48 КАС до ухвалення рішення судом першої інстанції по суті.
Згідно з пунктом другим частини першої статті 350 КАС (в редакції, чинній до внесення змін в цю статтю Законом від 15.01.2020 №460-ІХ, яка набрала чинності з 08.02.2020 та підлягає застосуванню при касаційному перегляді цієї справи відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
У зв`язку з утворенням як юридичних осіб публічного права територіальних органів Державної податкової служби України (далі - ДПС) та реорганізації деяких територіальних органів Державної фіскальної служби України шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів ДПС згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 №537 суд допустив процесуальну заміну відповідача відповідно до частини першої статті 52 КАС.
Керуючись статтями 52 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Луганській області залишити без задоволення.
Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 21.06.2019 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2019 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддіЄ.А. Усенко М.М. Гімон М.Б. Гусак