№ 360/4281/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2023 року

м. Київ

справа № 360/4281/19

адміністративне провадження № К/9901/10637/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

cудді-доповідача - Радишевської О. Р.,

суддів - Кашпур О. В., Уханенка С. А.

розглянув як суд касаційної інстанції в попередньому судовому засіданні справу №360/4281/19

за позовом Лисичанського комунального спеціалізованого підприємства по видобутку, обробці, реалізації води та очищенню стоків «Лисичанськводоканал» до Головного управління Держпродспроживслужби в Луганській області про визнання протиправним і скасування припису, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою Головного управління Держпродспроживслужби в Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року, ухвалене у складі головуючої судді Басової Н.М., і постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2020 року, ухвалену у складі головуючої судді Арабей Т.Г., Геращенка І.В., Міронової Г.М.,

УСТАНОВИВ:

І. Суть спору

1. Лисичанське комунальне спеціалізоване підприємство по видобутку, обробці, реалізації води та очищенню стоків «Лисичанськводоканал» (далі - ЛКСП «Лисичанськводоканал», позивач) звернулося до суду з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Луганській області (далі - ГУ Держпродспоживслужби, відповідач) з вимогою визнати протиправним і скасувати припис № 101 від 16 серпня 2019 року.

2. На обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідач порушив встановлений законом порядок проведення перевірки, а тому прийнятий за її результатом припис є незаконним.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

3. ЛКСП «Лисичанськводоканал» здійснює водопостачання міст Лисичанська, Новодружеська, Привілля та прилеглих селищ.

4. У період з 30.07.2019 по 12.08.2019 ГУ Держпродспоживслужби в Луганській області провело перевірку дотримання ЛКСП «Лисичанськводоканал» вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін, результати якої оформлені актом від 12.08.2019 №542.

5. За наслідками перевірки відповідачем ухвалено припис від 16.08.2019 №101, яким зобов`язано:

1) у місячний строк усунути порушення порядку формування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, послуги з централізованого постачання холодної води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) шляхом приведення цін (тарифів) відповідно до вимог абзацу 1 частини другої статті 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», частини другої статті 12 Закону України «Про ціни і ціноутворення», пункту 1.6, абзацу 1 пункту 2.1, абзацу 5 підпункту 2 пункту 3.1, пункту 2.10 Порядку формування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, затвердженого постановою НКРЕКП від 10 березня 2016 року № 302, абзацу 1 пункту 2.1 Порядку формування тарифів на послуги з централізованого постачання холодної води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), затвердженого постановою НКРЕКП від 10 березня 2016 року №303, а саме: здійснити розрахунки економічно обґрунтованих витрат на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення і подати їх до НКРЕКП для подальшого встановлення тарифів на зазначені послуги, при цьому врахувати плановані витрати на ремонт, які зменшуються на суму планованої амортизації у разі неподання на схвалення до НКРЕКП у встановлені законодавством строки інвестиційної програми і які, згідно з Податковим кодексом України, враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, а також здійснити планування витрат на оплату праці (витрат на сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування), виходячи з розміру доплати за роботу у важких і шкідливих умовах праці для машиніста насосних установок КНС, оператора на решітці КНС, слюсаря-ремонтника КНС, слюсаря-ремонтника очисних споруд, встановленого у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених галузевою угодою та чисельності старших контролерів і контролерів в/х відділу збуту, яка не перевищує їх чисельність за штатним розписом (враховуючи фактичні данні);

2) у місячний строк повернути споживачам необґрунтовано нараховану плату (вартість) за надані послуги централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з централізованого постачання холодної води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) за періоди з 11 жовтня 2016 року по 11 травня 2017 року (включно) та з 25 січня 2018 року до дати введення в дію змінених тарифів внаслідок застосування завищених тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, послуги з централізованого постачання холодної води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), сформованих з порушеннями порядку формування тарифів шляхом проведення перерахунку розміру плати (вартості) наданих послуг на суму необґрунтованих (завищених) витрат у структурах тарифів цих послуг, враховуючи коригування сум нарахованих пільг щодо кожного споживача (отримувача пільг) і подати до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення Лисичанської міської ради відомості за результатами коригування, а також відомості про суми та періоди перерахунку щодо кожного споживача - отримувача субсидії для перерахунку розмірів наданих субсидій;

3) у триденний строк з моменту виконання припису повідомити Головне управління Держпродспоживслужби в Луганській області Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів про вжиті заходи.

6. Не погоджуючись з указаним приписом, позивач звернувся до суду.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

7. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 18.12.2019, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 11.03.2020, позов задоволено частково: визнано протиправним і скасовано пункт 2 припису Головного управління Держпродспроживслужби в Луганській області №101 від 16 серпня 2019 року «Про виконання законних вимог щодо усунення порушень порядку формування, встановлення та застосування державних (регульованих) цін». У задоволенні іншої частини вимог відмовлено.

8. Частково задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій погодилися з висновками акта перевірки про порушення позивачем законодавства під час формування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення.

9. Водночас суди попередніх інстанцій зазначили, що у позивача відсутні правові підстави для здійснення перерахунку плати (вартості) за надані послуги централізованого водопостачання та водовідведення.

10. Суди попередніх інстанцій вважали, що плата за послуги позивачем нараховувалася за тарифами, установленими для нього НКРЕКП, і саме до повноважень останнього належить вжиття заходів щодо усунення відповідних порушень, зокрема шляхом перегляду тарифу і вилучення коштів зі структури тарифів при наступному встановлені.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції

11. У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати їхні рішення в частині задоволених позовних вимог і ухвалити в цій частині нове, яким у задоволенні позову відмовити.

12. За доводами позивача, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, позивачем нарахована плата за надання комунальних послуг, яка розрахована, виходячи з необґрунтовано завищених тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення.

13. Оскаржуваний припис в частині зобов`язання позивача повернути споживачам плату (вартість) наданих послуг є передбаченою законом формою реагування ГУ Держпродспоживслужби в Луганській області на вказані порушення, відповідає інтересам споживачів та є дієвим механізмом захисту їхніх прав.

14. Відповідач уважає, що, незважаючи на встановлення завищених тарифів рішенням НКРЕКП, позивач, отримавши припис, мав здійснити перерахунок вартості комунальних послуг для споживачів на суму необґрунтованих витрат у структурі тарифів на зазначені послуги.

15. Позивач правом подати відзив на касаційну скаргу не скористався.

V. Джерела права та акти їхнього застосування

16. Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначено Законом України від 05.04.2007 № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон № 877-V).

17. Відповідно до статті 1 цього Закону № 877-V державний нагляд (контроль) - це діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища; заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

18. Згідно з частиною сьомою статті 7 Закону № 877-V на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

19. Частиною восьмою статті 7 Закону № 877-V передбачено, що припис - це обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб`єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.

20. Відповідно до пункту 7 частини першої статті 18 Закону України «Про ціни та ціноутворення» від 21 червня 2012 року №5007-VI (далі - Закон №5007-VI) уповноважені органи мають право надавати органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування, суб`єктам господарювання обов`язкові для виконання приписи про усунення порушень вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін.

21. Згідно зі статтею 12 Закону №5007-VI державні регульовані ціни запроваджуються на товари, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, мають істотну соціальну значущість, а також на товари, що виробляються суб`єктами, які займають монопольне (домінуюче) становище на ринку.

22. Державні регульовані ціни повинні бути економічно обґрунтованими (забезпечувати відповідність ціни на товар витратам на його виробництво, продаж (реалізацію) та прибуток від його продажу (реалізації).

23. Зміна рівня державних регульованих цін здійснюється в порядку і строки, що визначаються органами, які, відповідно до цього Закону, здійснюють державне регулювання цін. Зміна рівня державних регульованих цін може здійснюватися у зв`язку із зміною умов виробництва і продажу (реалізації) продукції, що не залежать від господарської діяльності суб`єкта господарювання.

24. З 01 травня 2019 року набрав чинності Закон України від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон №2189-VIII), практична реалізація норм і положень якого, зокрема, що регулюють надання та оплату комунальних послуг, передбачає нові договірні відносини між виконавцями комунальних послуг і споживачами.

25. Так, відповідно до статті 12 Закону №2189-VIII надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Істотною умовою договору про надання житлово-комунальної послуги є, зокрема, ціна послуги.

26. Пунктом 3 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2189-VIII передбачено, що Договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом. Такі договори мають бути укладені між споживачами та виконавцями комунальних послуг протягом одного року з дати введення в дію цього Закону. У разі якщо згідно з договорами про надання комунальних послуг, укладеними до введення в дію цього Закону, передбачено більш ранній строк їх припинення, такі договори вважаються продовженими на той самий строк і на тих самих умовах.

27. Відповідачем оскаржуються рішення судів попередніх інстанцій в частині визнання протиправним і скасування пункту 2 припису від 16 серпня 2019 року №101, яким позивача зобов`язано повернути споживачам необґрунтовано нараховану плату (вартість) за надані послуги централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з централізованого постачання холодної води, водовідведення за періоди з 11 жовтня 2016 року по 11 травня 2017 року (включно) та з 25 січня 2018 року до дати введення в дію змінених тарифів.

28. Ураховуючи, що припис стосується плати за житлово-комунальні послуги, що надавалися на підставі договорів, укладених до до набрання чинності Законом №2189-VIII, до питання державного регулювання цін (тарифів) на житлово-комунальні послуги підлягають застосуванню нормативно-правові акти, чинні на момент укладення відповідних договорів (затвердження тарифів).

29. Частиною першою статті 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року №1875-IV (далі - Закон №1875-IV) визначено, що залежно від порядку затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги вони поділяються на три групи:

1) перша група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують уповноважені центральні органи виконавчої влади, а у випадках, передбачених законом, - національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг;

2) друга група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують органи місцевого самоврядування для надання на відповідній території;

3) третя група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які визначаються виключно за договором (домовленістю сторін).

30. Згідно з абзацом 2 частини четвертої статті 5 Закону №1875-IV Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, є державним колегіальним органом, що здійснює регулювання діяльності у сфері теплопостачання (крім діяльності суб`єктів господарювання, які здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні або поновлювані джерела енергії), централізованого водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів для об`єктів, які обслуговують населені пункти з чисельністю населення понад 100 тисяч осіб, та об`єктів з потужністю перероблення чи захоронення понад 50 тисяч тонн або 200 тисяч метрів кубічних побутових відходів на рік.

31. Відповідно до абзацу 1 частини другої статті 31 Закону №1875-IV виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) житлово-комунальних послуг і подають їх органам, уповноваженим здійснювати встановлення тарифів.

32. Згідно з частиною сьомою статті 31 Закону №1875-IV центральні органи виконавчої влади, національні комісії, що здійснюють державне регулювання у відповідній сфері, несуть відповідальність за наслідки встановлення або регулювання цін/тарифів, що змінюються ними відповідно до їхніх повноважень.

33. Абзацами 7 і 8 пункту 2 частини першої статті 6 Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» від 09 липня 2010 року №2479-VI (далі - Закон №2479-VI) передбачено, що Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг здійснює:

- розроблення порядків (методик) формування тарифів на комунальні послуги для суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання на суміжних ринках;

- встановлення тарифів на комунальні послуги суб`єктам природних монополій та суб`єктам господарювання на суміжних ринках, ліцензування діяльності яких здійснюється національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

34. Відповідно до частини першої статті 10 Закону №2479-VI тарифи на комунальні послуги формуються суб`єктами природних монополій та суб`єктами господарювання на суміжних ринках відповідно до порядків (методик), встановлених національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, відповідно до цього Закону.

35. Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, 24 березня 2016 року №364 затверджено Процедуру встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення (далі - Процедура №364).

36. Відповідно до пункту 1.3 Процедури №364 встановлення тарифів - це встановлення для ліцензіатів тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення за визначеною структурою таких тарифів; заява - це письмове звернення до НКРЕКП щодо встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення з повним комплектом документів, передбачених цією Процедурою.

37. Пунктом 1.6 Процедури №364 передбачено, що рішення щодо встановлення тарифів приймаються НКРЕКП на засіданнях у формі відкритих слухань шляхом всебічного та повного з`ясування позицій усіх учасників засідань, які проводяться після розгляду наданих заявником документів, аналізу результатів фінансово-господарської діяльності заявника відповідними підрозділами НКРЕКП та підготовки їх пропозицій, і оформлюються постановами НКРЕКП.

38. Відповідно до пункту 4.1 Процедури №364 зміна тарифів може бути ініційована ліцензіатом шляхом надання до НКРЕКП відповідної заяви щодо встановлення тарифів та доданих до неї документів, зазначених у пункті 2.2 розділу ІІ цієї Процедури, або НКРЕКП без надання ліцензіатом зазначеної заяви.

39. Пунктом 4.2 Процедури №364 передбачено, що зміна тарифів може проводитись за обставин, що впливають або можуть вплинути на результати діяльності ліцензіата в період регулювання, а саме у випадках:

1) зміни обсягів послуг з централізованого водопостачання та/або водовідведення, врахованих при встановленні діючих тарифів, більше ніж на 5 %;

2) зміни в установленому порядку інвестиційної програми ліцензіата, якщо це призводить до зміни тарифів більше ніж на 5 % від установленого рівня;

3) зміни протягом строку дії тарифів обсягу окремих витрат, пов`язаних із провадженням ліцензованої діяльності з централізованого водопостачання та/або водовідведення, з причин, які не залежать від ліцензіата, зокрема, збільшення або зменшення ставок податків і зборів, розмірів мінімальної заробітної плати, орендної плати та амортизаційних відрахувань, підвищення або зниження цін і тарифів на паливно-енергетичні та інші матеріальні ресурси, якщо це в сукупності призводить до зміни тарифів більше ніж на 5 % від установленого рівня;

4) невиконання ліцензіатом інвестиційної програми, яка була врахована в чинних тарифах, що є підставою для вилучення із структури тарифів невикористаних коштів, які були передбачені на реалізацію інвестиційної програми, або врахування цих коштів як джерела фінансування інвестиційної програми на плановий період;

5) наявності у діяльності з централізованого водопостачання та/або водовідведення перехресного субсидіювання між нею та іншими видами господарської діяльності ліцензіата.

VI. Позиція Верховного Суду

40. З системного аналізу норм чинного законодавства випливає, що виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) житлово-комунальних послуг і подають їх органам, уповноваженим здійснювати встановлення тарифів. Визначення (встановлення) розміру економічно обґрунтованих витрат на виробництво послуг централізованого постачання холодної води, водовідведення у межах спірних правовідносин здійснюється НКРЕКП.

41. Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою НКРЕКП від 16 червня 2016 року №1141 «Про встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення» із змінами внесеними, постановою НКРЕКП від 01 вересня 2016 року №1501 встановлено тарифи на централізоване водопостачання та водовідведення ЛКСП «Лисичанськводоканал»:

- на централізоване водопостачання - 12,43 грн за куб. м (без податку на додану вартість);

- на централізоване водовідведення - 5,15 грн за 1 куб. м (без податку на додану вартість).

42. Згідно із структурою тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, наведеної у Додатку 63 до постанови НКРЕКП від 16 червня 2016 року №1141, до повної собівартості централізованого водопостачання та водовідведення включено такі витрати:

1) до централізованого водопостачання:

- амортизаційні відрахування у інших прямих витратах у розмірі 2058,897 тис. грн на рік;

- амортизаційні відрахування у загальновиробничих витратах - 119,231 тис. грн на рік;

- інші витрати у загальновиробничих витратах - 8937,564 тис. грн на рік;

- амортизаційні відрахування у адміністративних витратах - 8,564 тис. грн на рік;

- інші витрати у адміністративних витратах - 305,012 тис. грн на рік;

- амортизаційні відрахування у витратах на збут - 1,318 тис. грн на рік;

- інші витрати у витратах на збут - 465,032 тис. грн на рік;

2) до централізованого водовідведення:

- амортизаційні відрахування у інших прямих витратах у розмірі 971,885 тис. грн на рік;

- амортизаційні відрахування у загальновиробничих витратах - 33,629 тис. грн на рік;

- інші витрати у загальновиробничих витратах - 1931,799 тис. грн на рік;

- амортизаційні відрахування у адміністративних витратах - 2,416 тис. грн на рік;

- інші витрати у адміністративних витратах - 82,077 тис. грн на рік;

- амортизаційні відрахування у витратах на збут - 0,372 тис. грн на рік;

- інші витрати у витратах на збут - 122,223 тис. грн на рік.

43. Як установлено судами попередніх інстанцій, постанова НКРЕКП від 16 червня 2016 року №1141, якою ЛКСП «Лисичанськводоканал» встановлено тарифи на централізоване водопостачання та водовідведення, є чинною, зміни до неї, у тому числі на виконання пункту 1 припису від 16 серпня 2019 року №10,1 не вносилися.

44. З урахуванням викладеного суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про те, що до перегляду НКРЕКП тарифу на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення у позивача відсутні підстави для повернення споживачам необґрунтовано нарахованої плати за послуги централізованого водопостачання та водовідведення шляхом проведення перерахунку розміру плати (вартості) наданих послуг на суму необґрунтованих (завищених) витрат у структурах тарифів цих послуг.

45. Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 19 грудня 2018 року у справі 816/2481/17 (пункт 45) від 22 лютого 2023 року у справі № 420/6890/20 (пункти 74-75).

46. Положеннями частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

47. Відповідно до частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

48. Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

49. Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах заявлених вимог касаційної скарги, Суд уважає, що висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими і такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни рішень судів попередніх інстанцій відсутні.

VII. Судові витрати

50. Ураховуючи результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати не розподіляються.

51. Керуючись статтями 3 341 343 349 350 355 356 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

52. Касаційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в Луганській області залишити без задоволення.

53. Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2020 року залишити без змін.

54. Судові витрати не розподіляються.

55. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська

Судді: О.В. Кашпур

С.А. Уханенко