ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 вересня 2023 року
м. Київ
справа №360/445/21
адміністративне провадження № К/990/21225/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Загороднюка А.Г., Губської О.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 360/445/21
за позовом ОСОБА_1 до Луганської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора, Другої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним і скасування рішення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, зобов`язання вчинити певні дії,
за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Авраменко Геннадій Миколайович,
на ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2023 року, постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді: Сіваченка І.В., суддів: Гаврищук Т.Г., Геращенка І.В.,
УСТАНОВИВ:
Суть спору
1. ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до Луганської обласної прокуратури (далі - відповідач 1), Офісу Генерального прокурора (далі - відповідач 2), Другої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) Офісу Генерального прокурора (далі - відповідач 3, Друга кадрова комісія), у якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просила:
1.1. визнати протиправним та скасувати рішення Другої кадрової комісії від 23.11.2020 № 51 "Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора" прокурором Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області ОСОБА_1 ;
1.2. визнати протиправним та скасувати наказ Луганської обласної прокуратури від 24.12.2020 № 2045к про звільнення позивачки з посади прокурора Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області на підставі пункту 9 частини першої статі 51 Закону України "Про прокуратуру", з 31.12.2020;
1.3. поновити ОСОБА_1 в Луганської обласній прокуратурі з 31.12.2020 на посаді прокурора Сєвєродонецької місцевої (окружної) прокуратури Луганської області або на рівнозначній посаді прокурора в органах Луганської обласної прокуратури;
1.4. стягнути з Луганської обласної прокуратури на користь позивачки середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 31.12.2020 до моменту фактичного поновлення на роботі;
1.5. зобов`язати Луганську обласну прокуратуру внести в трудову книжку позивачки зміни, визначити недійсним запис про звільнення позивача та зробити запис про поновлення на роботі.
2. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 09.06.2021 позов задоволено частково:
2.1. визнані протиправними та скасовані рішення Другої кадрової комісії від 23.11.2020 № 51 та наказ прокурора Луганської обласної прокуратури від 24.12.2020 № 2045к про звільнення позивачки із займаної посади з 31.12.2020;
2.2. поновлено ОСОБА_1 на посаді, з якої її було звільнено з 01.01.2021 та стягнуто з Луганської обласної прокуратури на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.01.2021 по 09.06.2021 у сумі 120 010,68 гривень з відрахуванням обов`язкових податків та зборів;
2.3. в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
3. Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 01.11.2021 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 09.06.2021 у справі № 360/445/21 залишено без задоволення, апеляційні скарги Луганської обласної прокуратури, Офісу генерального прокурора задоволено:
3.1. рішення Луганського окружного адміністративного суду від 09.06.2021 у справі № 360/445/21 скасовано;
3.2. у задоволенні позову ОСОБА_1 до Луганської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора, Другої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним і скасування рішення та наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов`язання вчинити певні дії відмовлено.
4. Ухвалами Верховного Суду від 22.12.2021 та від 07.02.2022 касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 01.11.2021 у справі № 360/445/21 повернуто особі, яка її подала.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
4. У квітні 2023 року Авраменко Г.М. , який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав заяву про перегляд постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 01.11.2021 у справі № 360/445/21 за виключними обставинами.
4.1. Заява обґрунтована тим, що рішенням Конституційного Суду України від 01.03.2023 № 1-р(II)/2023 (справа № 3-5/2022 (9/22) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) пункт 6 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 № 113-IX.
5. Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 11.05.2023 у задоволенні заяви ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Авраменко Геннадій Миколайович, про перегляд постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 01.11.2021 у справі № 360/445/21 відмовлено, а постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 01.11.2021 залишено в силі. Відмовляючи у задоволенні заяви позивачки, суд апеляційної інстанції зазначив, що постанова Першого апеляційного адміністративного суду від 01.11.2021, щодо перегляду якої за виключними обставинами звернулася позивачка, є судовим рішенням, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення, наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Відповідно, воно не підлягає примусовому виконанню, а тому у розумінні пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України, не може переглядатися за виключними обставинами.
5.1. Судом апеляційної інстанції зазначено, що рішення Конституційного Суду України від 01.03.2023 № 1-р(II)/2023 (справа № 3-5/2022 (9/22) не має ретроспективної (ретроактивної) дії та поширюється лише на правовідносини, які виникли після його ухвалення.
5.2. Суд також зауважив, що у межах спірних правовідносин наказом Луганської обласної прокуратури від 24.12.2020 № 2045к позивачку звільнено з посади прокурора Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру", положення якої не було предметом розгляду Конституційного Суду України у справі №1-р(ІІ)/2023.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції
6. Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Авраменко Г.М., звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 11.05.2023, де позивачка просить скасувати оскаржуване судові рішення та ухвалити нове про задоволення заяви ОСОБА_1 про перегляд постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 01.11.2021 у цій справі за виключними обставинами.
7. В обґрунтування підстав касаційного оскарження скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме пункту 1 частини 5 статті 361 КАС України згідно із яким підставами для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.
7.1. Так, касатор зазначає, що Конституційний Суд України у своєму рішенні від 01.03.2023 чітко окреслив, що оцінюючи юридичну визначеність пункт 6 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX, його слід застосовувати у взаємозв`язку із приписами пунктів 7 та 19 розділу II „Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX (у редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) і їх можна тлумачити та застосовувати і як повідомлення про можливе майбутнє звільнення суб`єкта права на конституційну скаргу та будь-якого іншого прокурора з посади, і як пропозицію щодо можливого подальшого працевлаштування будь- якого прокурора на посаду в Офіс Генерального прокурора, обласну або окружну прокуратуру на підставі відповідної заяви про переведення та про намір у зв`язку з цим пройти атестацію.
7.2. Як наголошує сторона позивачки, наведені обставини позбавили її можливості чітко зрозуміти зміст цього пункту, передбачити юридичні наслідки його застосування та спланувати свої подальші дії. Оскільки рішення Конституційного Суду України від 01.03.2023 року № 1- р(ІІ)/2023 у справі № 3-5/2022(9/22) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), пункт 6 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ, який є одним зі складників спеціального порядку звільнення прокурорів, то і звільнення позивачки із займаної посади та органів прокуратури також є незаконним.
7.3. У касаційній скарзі скаржник також заявляє клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики щодо застосування положень статей 361 362 КАС України.
8. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 15.06.2023 відкрите касаційне провадження за вказаною касаційної скаргою. Цією ж ухвалою витребувано у Луганського окружного адміністративного суду справу № 360/445/21.
8.1. Листом від 21.06.2023 Луганський окружний адміністративний суд повідомив Суд, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, робота суду за його місцезнаходженням є неможливою, а тому у суду відсутня фактична можливість виконати ухвалу Верховного Суду від 15.06.2023 у справі № 360/445/21 та направити матеріали справи в паперовому вигляді.
9. З огляду на зазначене Верховний Суд витребував електронні матеріали справи № 360/445/21 з Центральної бази даних.
10. У зв`язку з ухваленням Вищою радою правосуддя рішення від 03.08.2023 № 770/0/15-23 про звільнення ОСОБА_3 з посади судді Верховного Суду у зв`язку з поданням заяви про відставку та наказом Голови Верховного Суду від 03.08.2023 № 2457-к про відрахування судді ОСОБА_3 зі штату Верховного Суду, що унеможливлює її участь у розгляді касаційних скарг, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, який здійснено на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 04.09.2023 № 1485/0/78-23 визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Єресько Л.О., судді Губська О.А., Загороднюк А.Г.
11. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 25 вересня 2023 року закінчено підготовчі дії у справі призначено її до розгляду у порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами відповідно до статті 345 КАС України.
Позиція інших учасників справи
12. Від Офісу Генерального прокурора та Луганської обласної прокуратури до Суду надійшли відзиви на касаційну скаргу, у яких відповідачі просять відмовити у її задоволенні, а оскаржуване рішення залишити в силі. У цих відзивах зазначається, що рішення Конституційного Суду України не мають ретроактивності та змінюють законодавче регулювання лише для правовідносин, що матимуть місце з дати ухвалення рішення, та не можуть застосовуватися до правовідносин, які виникли до прийняття такого рішення. Так, у пункті 2 резолютивної частини рішення Конституційний Суд України вказав, що положення пункту 6 розділу 11 «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
12.1. Підкреслюють, що як на час виникнення спірних правовідносин, так і на час звернення позивачки до суду, розгляду справи судом першої інстанцій, а також ухвалення Першим апеляційним адміністративним судом постанови від 01.11.2021, положення пункту 6 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ, діяли в прийнятій редакції, а тому, відсутні підстави вважати рішення Конституційного Суду України від 01.03.2023 № 1-р(II)/2023 виключною обставиною для перегляду судового рішення у цій справі.
12.2. Відповідачі також зауважують, що Верховним Судом сформовано правову позицію відповідно до якої із змісту імперативних приписів пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України слідує, що встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи може бути підставою для перегляду рішення за виключними обставинами виключно, якщо рішення суду ще не виконане. У випадку цієї справи, рішення не може вважатися невиконаним в контексті приписів пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України, оскільки є рішенням, шо набрало законної сили, яким у задоволенні позову відмовлено та яке не передбачає примусового виконання.
Позиція Верховного Суду
Нормативне регулювання. Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи
13. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, виходить із такого.
14. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
15. Відповідно до частини першої статті 361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.
16. Згідно із пунктом 1 частини п`ятої вказаної статті підставами для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.
17. Звертаючись до суду апеляційної інстанції про перегляд за виключними обставинами постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 01.11.2021 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення, наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, заявниця визначає підставою перегляду цього рішення наявність виключної обставини, передбаченої пунктом 1 частини п`ятої статті 361 КАС України, а саме, встановлену Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.
16. Так, Рішенням Конституційного Суду України № 1-р(ІІ)/2023 від 01.03.2023 визнано неконституційним пункт 6 розділу 2 "Прикінцеві І перехідні положення" Закону № 113-IX, відповідно до якого "з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VІІ (далі - Закон № 1697-VІІ).
17. Верховний Суд враховує, що предметом спору у цій справі була протиправність рішення Кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур про неуспішне проходження прокурором одного з етапів атестації, а також наказу місцевої прокуратури про звільнення позивача із посади прокурора відповідно до пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VІІ, прийнятого на підставі цього рішення. У зв`язку із чим, позивачка просила суд поновити її на посаді та стягнути на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.
18. Незгода позивачки із рішеннями відповідачів полягала, у тому числі, у відсутності на момент прийняття рішень законодавчо визначених умов, що є підставою для звільнення прокурора за пунктом 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VІІ.
19. У спірних правовідносинах, постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 01.11.2021, яку просить переглянути позивачка у зв`язку з виключними обставинами, скасовано рішення Луганського окружного адміністративного суду від 09.06.2021 у справі № 360/445/21 та прийнято нове, яким відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення, наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
20. Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції зазначив, що оскільки Закон № 113-ІХ визначає першочергові заходи із реформи органів прокуратури, то він є спеціальним законом до спірних правовідносин. А тому пункт 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII, який визначає загальні підстави для звільнення, не є застосовним у розв`язанні спірних правовідносин щодо оскарження рішення атестаційної комісії, незгоди з результатами атестації та наказу про звільнення з посади прокурора за результатами такого рішення. За висновком суду цієї інстанції, у пункті 19 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-ІХ вказівку на пункт 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII, як на підставу для звільнення прокурора, необхідно застосовувати до спірних правовідносин у випадках, які визначені нормами спеціального Закону № 113-ІХ, що передбачають умови проведення атестації (а саме три етапи, визначені пунктом 6 розділу І Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора від 03.10.2019 № 221) відповідно до Закону № 113-ІХ.
21. Проаналізувавши положення пунктів 16, 19 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України № 113-IХ, який полягає у тому, що "набрання прокурором за наслідками першого або другого етапу атестації кількості балів, яка є меншою від прохідного балу для успішного складання іспиту, є для кадрової комісії підставою для ухвалення рішення про неуспішне проходження прокурором атестації і недопуску до наступного етапу атестації; рішення кадрової комісії про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної програми з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора є підставою для звільнення прокурора з посади та органів прокуратури на підставі підпункту 2 пункту 19 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX, суд апеляційної інстанції констатував, що Кадрової комісією, за встановлених обставин цієї справи, прийнято законне і мотивоване рішення від 23.11.2020 № 51 про неуспішне проходження позивачкою атестації. Як наслідок, за висновком суду, відсутні підстави для скасування оскаржуваного наказу у цій справі.
22. Ухвалами Верховного Суду від 22.12.2021 та від 07.02.2022 касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 01.11.2021 у справі № 360/445/21 повернуто особі, яка її подала. Тобто, постанова суду апеляційної інстанції набрала законної сили та є чинною.
23. З наведеного слідує, що постанова Першого апеляційного адміністративного суду від 01.11.2021, щодо перегляду якої за виключними обставинами звернулася ОСОБА_1 , є судовим рішенням, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування рішення, наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відповідно таке рішення не підлягає примусову виконанню, а тому - у значенні пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України - не може переглядатися за виключними обставинами.
24. Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 368 КАС України за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі.
25. Приймаючи до уваги, що пунктом пункті 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 01.03.2023 № 1-р(ІІ)/2023 визначено, що пункт 6 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ, який визнано неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, то дія цього підпункту втратила чинність 01.03.2023. Спірні правовідносини між сторонами виникли до зазначеної дати.
26. Частиною другою статті 152 Конституції України установлено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
27. Зі змісту статті 152 Конституції України слідує, що Конституційний Суд України може самостійно визначати строк втрати чинності актом (його окремими положеннями).
28. За таких обставин Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що Рішення Конституційного Суду України від 01.03.2023 №1-р(ІІ)/2023 у справі №3-5/2022(9/22) на спірні правовідносини не може вплинути, оскільки правовідносини у цій справі виникли до прийняття такого рішення, а останнє не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності.
29. Сталою та послідовною є позиція Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо оцінки, як виключної обставини, рішень Конституційного Суду України, якої дотримується Верховний Суд, зокрема у постановах від 25.07.2019 у справі № 804/3790/17, від 23.12.2020 у справі № 825/3135/15-а, від 28.10.2020 у справі № 823/2372/17 та інш., а висновки, наведені у вищевказаних постановах, є релевантними до обставин цієї справи, і колегія суддів не бачить підстав для відступу від них.
30. Так, питання щодо наявності у особи, якій відмовили у задоволенні адміністративного позову, можливості перегляду такого судового рішення з підстав встановлених пунктом 1 частини п`ятої статті 361 КАС України, чи відсутності такої тільки у зв`язку з тим, що вказане рішення не підлягало виконанню було вирішено об`єднаною палатою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 19.02.2021 у справі № 808/1628/18.
31. За наслідками розгляду справи № 808/1628/18 об`єднана палата, аналізуючи зміст пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України, дійшла висновку, що встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акту чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи може бути підставою для перегляду рішення за виключними обставинами тільки, якщо рішення суду ще не виконане.
32. Суд звернув увагу, що словосполучення "ще не виконане", вжите у вказаній нормі, не передбачає множинного тлумачення або множинного його розуміння. Наведена процесуальна норма має імперативний характер, є чіткою та не може бути застосована інакше ніж це обумовлено процесуальним законодавством.
33. При цьому, не може вважатись невиконаним, в розумінні положень пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України, рішення суду, що набрало законної сили та яким у задоволенні позову відмовлено, оскільки таке рішення не передбачає примусового його виконання.
34. Враховуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм процесуального права, тому підстави для його скасування відсутні.
35. Вирішуючи клопотання ОСОБА_1 про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики щодо застосування положень статей 361 362 КАС України, обґрунтовуючи яке касатор висловлює незгоду із позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 20.02.2023 у справі № 822/55/17 та від 29.03.2023 у справі № 320/7674/20 щодо застосування означених норм процесуального права, колегія суддів зауважує про таке.
36. Відповідно до частини п`ятої статті 346 КАС України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
37. Підстава для передачі касаційним судом справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, визначена частиною п`ятою статті 346 КАС, передбачає наявність у справі виключної правової проблеми, вирішення якої необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
38. Як зазначила Велика Палата Верховного Суду в судовому рішенні від 26 березня 2019 року у справі №804/15369/13-а, для віднесення справи до категорії спорів, що містять виключну правову проблему і вирішення яких необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, така справа повинна мати декілька з наведених ознак:
- справа не може бути вирішена відповідним касаційним судом у межах оцінки правильності застосування судами нижчих інстанцій норм матеріального права чи дотримання норм процесуального права;
- встановлена необхідність відступити від викладеного в постанові Верховного Суду України правового висновку, який унеможливлює ефективний судовий захист;
- існують кількісні критерії, що свідчать про наявність виключної правової проблеми, а саме значний перелік подібних справ (зокрема, між тими ж сторонами або з однакового предмета спору), які перебувають на розгляді в судах;
- існують якісні критерії наявності виключної правової проблеми, зокрема:
- немає усталеної судової практики у застосуванні однієї і тієї ж норми права, в тому числі, наявність правових висновків суду касаційної інстанції, які прямо суперечать один одному;
- невизначеність законодавчого регулювання правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема, в тому числі необхідність застосування аналогії закону чи права;
- встановлення глибоких та довгострокових розходжень у судовій практиці у справах з аналогічними підставами позову та подібними позовними вимогами, а також наявність обґрунтованих припущень, що аналогічні проблеми неминуче виникатимуть у майбутньому;
- наявність різних наукових підходів до вирішення конкретних правових питань у схожих правовідносинах.
39. Згідно з частиною першою статті 347 КАС України питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.
40. Положеннями статті 2 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон №1402-VIII) визначено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
41. Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
42. Судом касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 КАС України є Верховний Суд, у складі якого за змістом статей 36, 37 Закон № 1402-VIII діє, зокрема, Касаційний адміністративний суд. Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції у межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права.
43. Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судами нижчих інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
44. Отже, до повноважень Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, зокрема, належить вирішення питань про правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, їх тлумачення при вирішенні юридичних спорів в адміністративних справах чи проблем щодо забезпечення захисту прав, свобод або інтересів. Реалізація таких повноважень пов`язана з наявністю правових проблем.
45. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що наведене у клопотанні обґрунтування наявності виключної правової проблеми, вирішення якої необхідне для формування єдиної правозастосовної практики, не створює підстави для передачі на розгляд до Великої Палати Верховного Суду справи № 360/445/21. Аргументи представника позивача в цій частині фактично зводяться до незгоди із висновками суду касаційної інстанції у постановах від 20.02.2023 у справі № 822/55/17 та від 29.03.2023 у справі № 320/7674/20, що не може слугувати самостійним свідченням наявності правової проблеми у цій категорії спорів.
46. Варто також зауважити, що Верховний Суд ухвалою від 20.02.2020 на підставі частини п`ятої статті 346 КАС України передавав на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу № 808/1628/18 для розв`язання виключної правової проблеми, зокрема щодо застосування положень частини другої статті 152 Конституції України, статті 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" у взаємозв`язку з положеннями пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України.
47. Ухвалою Великої Палати від 25.03.2020 справу № 808/1628/18 повернуто відповідній колегії Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду для розгляду. У вказаному рішенні Велика Палата, зокрема, зазначила, що не означують як виключну правову проблему в сформульованому касаційним судом вигляді рішення Верховного Суду, на які покликався касаційний суд (постанови від 25.07.2019 у справі № 804/3790/17, від 17.12.2019 у справі №808/2492/18, від 14.01.2020 у справі № 910/20190/16), оскільки, по-перше, касаційні суди у цих справах фактично встановили, як слід застосовувати норми закону, які рішенням Конституційного Суду України визнані неконституційними, і, по-друге, суди насправді не допустили суперечливого та взаємовиключного розуміння і застосування положень законодавства, що були чинними на час розгляду спору, але втратили законну силу після визнання їх неконституційними на підставі рішення суду конституційної юрисдикції.
48. Питання застосування вищеозначених норм було також предметом дослідження у постанові від 10.07.2023 у справі № 818/1793/18 об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, яка дійшла висновку про відсутність підстав змінювати практику вирішення подібних правових питань, яка на сьогодні уже є сталою, шляхом відступлення від своєї раніше висловленої правової позиції щодо застосування пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України.
49. Своєю чергою доводів щодо неясності чи неузгодженості судової практики у вирішенні відповідних правовідносин клопотання представника позивачки не містить.
50. Ураховуючи, що позиція Верховного Суду щодо застосування норм права при вирішенні цієї категорії спорів є сталою та послідовною, то підстави для передачі справи № 360/445/21 на розгляд Великої Палати Верховного Суду відсутні.
51. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
52. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
53. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанцій - без змін.
54. З огляду на результат касаційного розгляду, витрати понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції не розподіляються.
Керуючись статтями 3 341 345 347 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,
ПОСТАНОВИВ:
1. У задоволенні клопотання ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Авраменко Геннадій Миколайович, про передачу справі № 360/445/21 на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовити.
3. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Авраменко Геннадій Миколайович, залишити без задоволення.
3. Ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2023 року в справі № 360/445/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
СуддіЛ.О. Єресько А.Г. Загороднюк О.А. Губська