№ 360/697/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2024 року

м. Київ

справа № 360/697/23

адміністративне провадження № К/990/1861/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,

суддів: Соколова В.М., Єресько Л.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2023 року (судді: Сіваченко І.В., Блохін А.А., Гаврищук Т.Г.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) (далі - відповідач), в якому просив:

визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі до 100 000,00 грн за період його участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії за період з 28 вересня 2022 року по 04 грудня 2022 року та з 17 грудня 2022 року по 31 грудня 2022 року;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі до 100 000,00 грн за період його участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії за період з 28 вересня 2022 року по 04 грудня 2022 року та з 17 грудня 2022 року по 31 грудня 2022 року з врахуванням фактично виплачених сум.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, ОСОБА_1 зазначив, що перебуваючи в період з 01 жовтня 2022 року по 20 січня 2023 року в оперативному підпорядкуванні начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) у складі відділу прикордонної служби № НОМЕР_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 на ділянці українсько-білоруського кордону в межах Чернігівської області, він в період з 28 вересня 2022 року по 04 грудня 2022 року та з 17 грудня 2022 року по 31 грудня 2022 року брав безпосередню участь у бойових діях, забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії росії на території Чернігівської області, що підтверджується довідкою від 20 січня 2023 року №4373, виданою військовою частиною НОМЕР_2 . Однак, відповідач не виплатив йому збільшену додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі 100 000,00 гривень, за цей період. Позивач вказав, що він не може бути позбавлений підвищеної додаткової винагороди на підставі наказів Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30 липня 2022 року №392/0/81-22-АГ та від 09 грудня 2022 року №628/0/81-22-АГ, оскільки вони не пройшли обов`язкову державну реєстрацію в Міністерстві юстиції України.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2023 року, з урахуванням ухвали від 17 серпня 2023 року про виправлення описок, позов ОСОБА_1 задоволено повністю.

Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 (військової частини НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 збільшеної до 100 000,00 грн додаткової винагороди відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за період з 28 вересня 2022 року по 04 грудня 2022 року, з 17 грудня 2022 року по 31 грудня 2022 року.

Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_3 (військову частину НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 збільшену до 100 000,00 грн додаткову винагороду відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за 3 доби вересня 2022 року, 31 добу жовтня 2022 року, 30 діб листопада 2022 року, 19 діб грудня 2022 року.

Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції погодився з доводами позивача, що накази Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30 липня 2022 року №392/0/81-22-АГ та від 09 грудня 2022 року №628/0/81-22-АГ зачіпають соціально-економічні права свободи й законні інтереси військовослужбовців, тому вони підлягають державній реєстрації в Міністерстві юстиції України у встановленому порядку. Відсутність факту їхньої державної реєстрації, за висновком суду першої інстанції, означає, що такі накази не набрали чинності в установленому порядку, і не можуть бути застосованими до спірних правовідносин.

Відповідно суд першої інстанції дійшов висновку, що правомірність дій відповідача щодо виплати додаткової винагороди у спірному періоді має оцінюватися виключно на підставі пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Аналізуючи положення пункту 1 цієї постанови суд першої інстанції зазначив, що додаткова винагорода у розмірі до 100 000,00 грн виплачується за таких умов: період дії воєнного стану, безпосередня участь у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії; а також безпосереднє перебування в районах у період здійснення цих заходів.

Якщо перша з цих умов не потребує доказування через свій правовий характер, то наявність інших умов має встановлюватися судом на підставі зібраних у справі доказів. При цьому суд першої інстанції відзначив, що постанова Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» не визначає конкретні форми документів, якими має підтверджуватися безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, а саме рапорти начальника відділу прикордонної служби № 2 ОСОБА_2 від 01 листопада 2022 року та від 01 грудня 2022 року, які листами військової частини НОМЕР_2 від 08 листопада 2022 року № 22/4313-22-Вих та від 04 грудня 2022 року № 22/4933-22-Вих були скеровані відповідачу, а також довідку військової частини НОМЕР_2 від 20 січня 2023 року №4373, суд першої інстанції дійшов висновку, що ці документи в повній мірі підтверджують безпосередню участь позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії з 28 вересня 2022 року по 04 грудня 2022 року та з 17 грудня 2022 року по 31 грудня 2022 року.

Суд першої інстанції також встановив, що в період здійснення зазначених дій та заходів позивач перебував в межах Городнянської міської територіальної громади Чернігівського району Чернігівській області, що була визначена територією ведення воєнних (бойових) дій по 31 грудня 2022 року згідно з наказами Головнокомандувача Збройних Сил України.

Таким чином, суд першої інстанції визнав, що позивач має право на отримання збільшеної до 100 000,00 грн додаткової винагороди пропорційно кількості діб проходження служби та виконання завдань за період з 28 вересня 2022 року по 04 грудня 2022 року, з 17 грудня 2022 року по 31 грудня 2022 року, а саме за 3 доби вересня 2022 року, 31 добу жовтня 2022 року, 30 діб листопада 2022 року, 19 діб грудня 2022 року.

Відхиляючи посилання відповідача на невідповідність довідки від 20 січня 2023 року №4373 вимогам наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 09 грудня 2022 року №628/0/81-22-АГ, суд першої інстанції вказав, що таке посилання не спростовує факту безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської області, у період з 28 вересня 2022 року по 04 грудня 2022 року, з 17 грудня 2022 року по 20 січня 2023 року, що підтверджується іншими матеріалами справи.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду 05 грудня 2023 року рішення Луганського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2023 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції, що накази Адміністрації Державної прикордонної служби України №392-/0/81-22-АГ та № 628/0/81-22-АГ підлягали державній реєстрації в Міністерстві юстиції України. Оскільки ці накази не містять відомостей про державну реєстрацію, суд апеляційної інстанції констатував, що вони не набули чинності відповідно до вимог законодавства і не можуть бути прийняті до виконання.

Відповідно до цього, суд апеляційної інстанції відхилив аргументи відповідача, що саме накази Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30 липня 2022 року №392-/0/81-22-АГ та від 9 грудня 2022 року №628/0/81-22-АГ визначають умови виплати додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

На підставі положень Інструкції про порядок та розміри виплати винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, розвідувального органу Адміністрації Державної прикордонної служби України за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 18 березня 2016 року № 188, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що додаткова винагорода у розмірі до 100000,00 грн виплачується військовослужбовцям пропорційно часу їх безпосередньої участі у бойових діях та заходах під час їх перебування у районах ведення бойових дій у період здійснення зазначених заходів.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що матеріали справи не містять належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів безпосередньої участі позивача у бойових та заходах, його безпосереднього перебування в районах у період здійснення зазначених заходів, а також кількості днів такої участі у таких діях та заходах.

Відхиляючи як доказ довідку військової частини НОМЕР_2 від 20 січня 2023 року №4373, суд апеляційної інстанції вказав, що вона не є довідкою, що підтверджує безпосередню участь позивача у бойових діях або заходах, що складаються з метою визначення права військовослужбовця на отримання додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану». Також ця довідка не містить відомостей про наявність бойових наказів, журналів бойових дій, списків особового складу, залученого до бойових завдань, бойових донесень або інших належних документів, які підтверджували б участь позивача у бойових діях або заходах.

Суд апеляційної інстанції підкреслив, що лише сам факт виконання позивачем бойових завдань на підставі бойових розпоряджень (наказів) на ділянці державного кордону з Республікою Білорусь під час перебування у службовому відрядженні в оперативному підпорядкуванні ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ), не є достатньою підставою для нарахування та виплати спірної додаткової грошової винагороди.

Суд апеляційної інстанції додатково вказав, що підрозділи ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_2 ) охороняють ділянку державного кордону з Російською Федерацією та Республікою Білорусь у межах Чернігівської області (ІНФОРМАЦІЯ_12). Відповідно до «Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», який затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22 грудня 2022 року № 309 (із змінами), Чернігівська область віднесена до територій можливих бойових дій.

Ураховуючи наведене, суд апеляційної інстанції констатував, що підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання нарахувати та виплатити додаткову винагороду у збільшеному до 100 000,00 грн розмірі за період з 28 вересня 2022 року по 04 грудня 2022 року, з 17 грудня 2022 року по 20 січня 2023 року відсутні. А отож висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 є помилковим.

Підстави касаційного оскарження та їх обґрунтування

ОСОБА_1 , не погоджуючись із судовим рішенням суду апеляційної інстанції, звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, обґрунтовуючи її порушенням норм матеріального та процесуального права судом апеляційної інстанції. Скаржник просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційну скаргу подано з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

У касаційній скарзі зазначено, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права, за відсутності правової позиції Верховного Суду щодо питання застосування цих норм у подібних правовідносинах, а саме щодо застосування пунктів 1, 2-1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у взаємозв`язку з положеннями Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року №309 та Інструкції про порядок та розміри виплати винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, розвідувального органу Адміністрації Державної прикордонної служби України за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 березня 2022 року №188, а також з урахуванням наказів Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30 липня 2022 року №392/0/81/22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168» та від 09 грудня 2022 року №628/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168».

На думку скаржника, суд апеляційної інстанції не взяв до уваги, що постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» встановлено право військовослужбовців, в тому числі Державної прикордонної служби України, на збільшення додаткової грошової винагороди до 100 000,00 грн у двох випадках: якщо вони беруть безпосередню участь у бойових діях; або якщо вони здійснюють заходи з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії. Згідно з його твердженнями, військовослужбовці можуть або брати безпосередню участь у бойових діях або ж приймати участь у здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії. Він зазначає, що настання одночасно обох подій також не виключене, чого суд апеляційної інстанції не врахував.

Скаржник стверджує, що матеріали справи підтверджують його залучення до участі у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, що, на його думку, дає йому право на підвищену винагороду у спірний період відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» в спірний період.

При цьому скаржник вважає необґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції щодо недостатності доказів для підтвердження його участі у зазначених діях та заходів під час його перебування у районах ведення бойових дій у період здійснення зазначених заходів з 28 вересня 2022 року по 04 грудня 2022 року та з 17 грудня 2022 року по 31 грудня 2022 року, таких як довідка військової частини НОМЕР_2 від 20 січня 2023 року №4373 та рапорти начальника відділу прикордонної служби № 2 начальника відділу прикордонної служби №2 від 01 листопада 2022 року та від 01 грудня 2022 року.

За доводами скаржника, постанова Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» не встановлює обов`язкової форми довідки про підтвердження безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії росії. До того ж недоліки в оформленні довідки не спростовують того, що він брав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської області, що підтверджується іншими матеріалами справи.

На підставі наведеного скаржник переконує, що суд апеляційної інстанції неповно дослідив та проаналізував матеріали справи та неправильно витлумачив норми матеріального права в результаті чого дійшов хибного висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Позиція інших учасників справи

Військова частина НОМЕР_1 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Рух касаційної скарги

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду 25 січня 2024 року (судді: Загороднюк А.Г., Соколов В.М., Єресько Л.О.) визнано поважними причини пропуску ОСОБА_1 строку на касаційне оскарження постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2023 року та поновлено цей строк; відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2023 року у справі №360/697/23 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Вказаною ухвалою витребувано з Луганського окружного адміністративного суду справу №360/697/23.

Водночас станом на 05 вересня 2024 року матеріали справи №360/697/23 на виконання ухвали Верховного Суду від 25 січня 2024 року до суду касаційної інстанції не надійшли.

Верховним Судом витребувано електронні матеріали справи №360/697/23 з Центральної бази даних.

Ухвалою Верховного Суду (суддя: Загороднюк А.Г.) від 23 жовтня 2024 року призначено справу до розгляду.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , проходить військову службу у відповідача, з 26 листопада 2022 року призначений техніком - водієм відділення зв`язку відділу прикордонної служби №2 військової частини НОМЕР_1 .

Майстер-сержант ОСОБА_1 в період з 28 вересня 2022 року по 20 січня 2023 року перебував в оперативному підпорядкуванні (перебував у відрядженні) військової частини НОМЕР_2 у складі відділу прикордонної служби № НОМЕР_3 НОМЕР_5 прикордонного загону на ділянці українсько-білоруського кордону в межах Чернігівської області.

Згідно з інформацією, зазначеною в довідці військової частини НОМЕР_2 від 20 січня 2023 року №4373, ОСОБА_1 з 28 вересня 2022 року по 04 грудня 2022 року, з 17 грудня 2022 року по 20 січня 2023 брав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської області на підставі бойового наказу Адміністрації державної прикордонної служби України від 16 вересня 2023 року № 165 гриф.

Згідно з рапортом, зареєстрованим 01 листопада 2022 року за вх. № 1477, начальник відділу прикордонної служби № 2 клопотав перед першим заступником начальника загону коменданту ІНФОРМАЦІЯ_5 старшого лейтенанта ОСОБА_3 щодо виплати додаткової винагороди у розмірі 30 000,00 грн за період з 01 жовтня 2022 року до 31 жовтня 2022 року, зокрема, ОСОБА_1 (під порядковим номером 19) за 31 день, який листом від 01 листопада 2022 року №1478 адресований начальнику ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Листом від 02 листопада 2022 року № 22/4227-22-Вих начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 направив на адресу відповідача, зокрема, рапорт від 01 листопада 2022 року №1477.

Відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) від 03 листопада 2022 року №3632-ОС «Про виплату додаткової винагороди» та додатку до нього, ОСОБА_1 за період з 01 жовтня 2022 року по 31 жовтня 2022 року за 31 день отримав додаткову винагороду в сумі 30 000,00 грн.

Згідно з рапортом, зареєстрованим 01 листопада 2022 року за вх. №1474, начальник відділу прикордонної служби №2 клопотав перед першим заступником начальника загону коменданту ІНФОРМАЦІЯ_5 старшого лейтенанта ОСОБА_3 про виплату додаткової винагороди у розмірі 70 000,00 грн за період з 01 жовтня 2022 року до 31 жовтня 2022 року, зокрема, ОСОБА_1 (номер за порядком 18) за 31 день, який листом від 01 листопада 2022 року № 1475 адресований начальнику ІНФОРМАЦІЯ_2 . Підстава: бойове розпорядження Коменданта ПКШР 24 наказ №601-(гриф) від 30 вересня 2022 року, наказ №668-(гриф) від 21 жовтня 2022 року, наказ №690-(гриф) від 26 жовтня 2022 року, наказ №699-(гриф) від 28 жовтня 2022 року, журнал бойових дій №53 (гриф) ст. 7-14, 52-62.

Листом від 08 листопада 2022 року №22/4313-22-Вих начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 направив на адресу відповідача, зокрема, рапорт від 01 листопада 2022 року №1474.

Згідно з рапортом, зареєстрованим 01 грудня 2022 року за вх. №1884, начальник відділу прикордонної служби №2 клопотав перед першим заступником начальника загону коменданту прикордонної комендатури швидкого реагування ІНФОРМАЦІЯ_6 щодо виплати додаткової винагороди позивачу (номер за порядком 19) у розмірі 30 000,00 грн за період з 01 листопада 2022 року по 30 листопада 2022 року за 30 днів.

Відповідно до витягу з наказу начальника полковника ІНФОРМАЦІЯ_7 від 03 грудня 2022 року №4112-ОС «Про виплату додаткової винагороди» та додатку до нього наказано виплатити додаткову винагороду у розмірі 30000,00 грн за період з 01 листопада 2022 року по 30 листопада 2022 року включно, зокрема, ОСОБА_1 (номер за порядком 786) за 30 днів в сумі 30 000,00 грн.

Відповідно до рапорту, зареєстрованого 01 грудня 2022 року за вх. №1883, начальник відділу прикордонної служби №2 клопотав перед першим заступником начальника загону коменданту прикордонної комендатури швидкого реагування ІНФОРМАЦІЯ_6 про виплату додаткової винагороди у розмірі 70 000,00 грн за період з 01 листопада 2022 року до 30 листопада 2022 року, зокрема, ОСОБА_1 (номер за порядком 19) за 30 днів, який листом від 01 грудня 2022 року №1885 адресований начальнику ІНФОРМАЦІЯ_2 . Підстава: бойове розпорядження Коменданта ПКШР 24 наказ №601-(гриф) від 30 вересня 2022 року, наказ №668-(гриф) від 21 жовтня 2022 року, наказ №690- (гриф) від 26 жовтня 2022 року, наказ №699-(гриф) від 28 жовтня 2022 року, журнал бойових дій №53 (гриф) ст. 13-20, 62-67.

Листом від 04 грудня 2022 року №22/4933-22-Вих начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 направив на адресу відповідача, зокрема, рапорт від 01 грудня 2022 року №1883.

Відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 26 грудня 2022 року №4613-ОС «Про виплату додаткової винагороди» та додатку до нього наказано виплатити додаткову винагороду у розмірі 30 000,00 грн за період з 01 грудня 2022 року до 31 грудня 2022 року включно, зокрема, ОСОБА_1 (номер за порядком 812) за 31 день в сумі 30 000,00 грн.

Відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 03 лютого 2023 року №56-ОС «Про виплату додаткової винагороди» та додатку до нього наказано виплатити додаткову винагороду у розмірі 30 000,00 грн за період з 01 січня 2023 року до 31 січня 2023 року включно, зокрема, ОСОБА_1 (номер за порядком 788) за 31 день в сумі 30 000,00 грн.

Витягом з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (Військова частина НОМЕР_1 ) від 08 лютого 2023 року №64-ОС підтверджено, що ОСОБА_1 (номер за порядком 600) за період з 01 січня 2023 року по 31 січня 2023 року виплачено додаткову винагороду у розмірі 70 000 грн пропорційно дням безпосередньої участі за 6 днів (26 січня 2023 року - 31 січня 2023 року) в сумі 13548,39 грн. Підстава: БР ОТУ «Лиман» від 25 січня 2023 року №344 (гриф), БР командира 54 ОМБр від 26 січня 2023 року №73 (гриф), БР начальника 3 приказ від 26 січня 2023 року № БР188(гриф), журнал СБД впе №2 від 12 січня 2023 року №38 (гриф), журнал СБД 3 ПРИКЗ від 31 грудня 2022 року№133 (гриф), рапорт від 01 лютого 2023 року №ВХ1733Р.

Згідно з інформацією, зазначеною в листах від 02 листопада 2022 року №22/4227-22-Вих, від 08 листопада 2022 року № 22/4313-22-Вих, від 04 грудня 2022 року №22/4933-22-Вих, начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомляв відповідача, що підтверджуюча інформація відповідно до вимог пункту 2 підпунктів 1-8 наказу №392-/0/81-22-АГ відсутня.

Згідно із інформацією, зазначеною в картці на грошове забезпечення за 2022 - 2023 роки ОСОБА_1 , позивачу у вересні 2022 року на підставі наказу від 03 жовтня 2022 року №3137-ОС виплачено додаткову винагороду 30 000 у розмірі 30 000,00 грн за 30 днів вересня 2022 року; у жовтні 2022 року на підставі наказу від 03 листопада 2022 року №3632-ОС виплачено додаткову винагороду 30 000 у розмірі 30 000,00 грн за 31 день жовтня 2022 року; у листопаді 2022 року на підставі наказу від 03 грудня 2022 року виплачено додаткову винагороду 30 000 у розмірі 30 000,00 грн за 30 днів листопада 2022 року; у грудні 2022 року на підставі наказу від 22 грудня 2022 року № 4490-ОС виплачено додаткову винагороду 30 000 у розмірі 18 387,10 грн за 19 днів грудня 2022 року.

ОСОБА_1 через свого представника звернувся до військової частини НОМЕР_1 із заявою про виплату збільшеної додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», за його безпосередню участь у бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії у період з 28 вересня 2022 року по 20 січня 2023 року.

Листом від 15 квітня 2023 року №25/2746-23-Вих військова частина НОМЕР_1 повідомила про відсутність підстав для виплати додаткової винагороди позивачу у підвищеному до 100 000,00 грн розмірі за період з 28 вересня 2022 року по 20 січня 2023 року у зв`язку з ненаданням ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) підтверджуючих документів його безпосередньої участі у бойових діях та заходах. Одночасно відповідач зазначив, що виплата позивачу збільшеної додаткової винагороди за період з 01 січня 2023 року по 20 січня 2023 року не передбачена, оскільки відповідно до наказу Головнокомандувача Збройних Сил України від 02 лютого 2023 року № 26 «Про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій» Чернігівська область в період з 01 січня 2023 року по 31 січня 2023 року не входила до районів ведення воєнних (бойових) дій.

Уважаючи, що відповідачем допущена протиправна бездіяльність щодо виплати за період з 28 вересня 2022 року по 04 грудня 2022 року та з 17 грудня 2022 року по 31 грудня 2022 року збільшеної додаткової винагороди до 100 000,00 грн, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», позивач звернувся з цим позовом до суду.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ

За змістом частини першої статті 6 Закону України від 03 квітня 2003 року №661-IV «Про Державну прикордонну службу України» (далі - Закон №661-IV) Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення.

Відповідно до частини першої статті 14 Закону №661-IV до особового складу Державної прикордонної служби України входять військовослужбовці та працівники Державної прикордонної служби України.

Статтею 16 Закону №661-IV визначено, що умови грошового забезпечення військовослужбовців та оплати праці працівників Державної прикордонної служби України визначаються законодавством.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-ХІІ), дія якого, в силу приписів пункту 1 частини першої статті 3 цього Закону, поширюється в тому числі на військовослужбовців правоохоронних органів спеціального призначення, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

У частині другій статті 9 Закону №2011-XII установлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з абзацами першим і другим частини четвертої статті 9 цього Закону грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні постановлено ввести воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Строк дії воєнного стану в Україні був продовжений з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб згідно з Указом Президента від 14 березня 2022 року №133/2022, надалі іншими Указами цей строк продовжений до сьогоднішнього дня.

Одночасно із введенням воєнного стану, з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, Указом Президента України №69/2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Цим же Указом надано доручення Кабінету Міністрів України забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та від 24 лютого 2022 року №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168).

Пунктом 1 цієї постанови визначено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Постановою Кабінету Міністрів України від 07 березня 2022 року №793 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168» (далі - Постанова №793) до Постанови №168 були внесені зміни, відповідно до яких: у пункті 1 в абзаці першому слова і цифри «додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно» замінено словами і цифрами «додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць»; доповнено постанову пунктом 2-1 такого змісту: « 2-1. Установити, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.».

У решті зміст пункту 1 Постанови №168 в частині, що стосується виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби, на час виникнення спірних правовідносин (з 01 серпня 2022 року до 31 грудня 2022 року) не змінювався.

30 липня 2022 року Адміністрацією Державної прикордонної служби України (далі також - Держприкордонслужби), з посиланням на пункт 21 Постанови №168, було видано наказ №392-/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168», який уведено в дію з 01 серпня 2022 року.

Пунктом 2 цього наказу визначено вичерпний перелік бойових дій і заходів, передбачених пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №168, виконання яких у відповідні дні давало військовослужбовцю право на збільшення додаткової винагороди до 100 000 гривень пропорційно часу участі у розрахунку на місяць пропорційно часу його безпосередньої участі, а саме:

1) бойових завдань із ведення руху опору на тимчасово окупованій території України;

2) бойових завдань з пошуку, виявлення і знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб), поєднаних з безпосереднім контактом з такими групами, формуваннями, особами;

3) бойових завдань у районах безпосереднього ведення бойових дій з виявлення та вогневого ураження повітряних цілей;

4) польотів у районах безпосереднього ведення бойових дій або ведення повітряного бою, а також заходів з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту;

5) бойових (спеціальних) завдань у районах безпосереднього ведення бойових дій кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії, поєднаних з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником;

6) бойових завдань з відбиття збройного нападу (безпосереднього вогневого ураження) на об`єкти, що охороняються, у тому числі бойові позиції, блокпости, контрольно-пропускні пункти, спостережні пункти, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою, за умови безпосереднього зіткнення з противником або нанесення руйнувань чи пошкоджень цим об`єктам під час вогневого ураження;

7) бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань органом (підрозділом, у тому числі зведеним) Держприкордонслужби оборони або наступу, контрнаступу, контратаки) під час перебування у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави;

8) бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення органів Держприкордонслужби або їх підрозділів (у тому числі зведених), які виконують завдання у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно бойовим розпорядженням, поєднане з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником.

У пункті 4 наказу №392-/0/81-22-АГ встановлено, що підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, здійснюється на підставі сукупності наявної інформації у таких документах:

1) бойового наказу (бойового розпорядження);

2) журналу бойових дій (службово-бойових дій, вахтового, навігаційно-вахтового, навігаційного журналу), журналу ведення оперативної обстановки, бойового донесення (підсумкового, термінового, позатермінового) або постової відомості (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад;

3) рапорту (донесення) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, катерів і кораблів Морської охорони, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військових звань, прізвищ, імен та по батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах.

Згідно з пунктом 5 наказу №392-/0/81-22-АГ визначено, що для військовослужбовців, відряджених до органів військового управління Держприкордонслужби, окрім документів, зазначених у пункті 4 цього наказу, безпосередня участь у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, додатково підтверджується довідкою за формою, наведеною у додатку 1 до цього наказу, що видається начальником органу Держприкордонслужби, який веде (вів) бойові дії та до якого для виконання завдань відряджені військовослужбовці, із зазначенням періоду (кількості днів) такої участі (абзац перший пункту 5 наказу).

Для військовослужбовців Держприкордонслужби, які відряджені до органів військового управління (штабів угрупувань військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, у підпорядкування яких вони передані, безпосередня участь у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, підтверджується довідкою, виданою керівником відповідного органу військового управління, з відображенням у ній термінів безпосередньої участі у бойових діях або заходах кожного військовослужбовця (абзац другий пункту 5 наказу).

У довідках, передбачених цих пунктом, обов`язково мають зазначатися відомості про підтверджуючі документи, передбачені пунктом 4 цього наказу (абзац третій пункту 5 наказу).

З 01 грудня 2022 року Адміністрацією Держприкордонслужби уведено в дію наказ від 09 грудня 2022 року №628/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168», в якому було дещо змінено перелік бойових дій і заходів, передбачених пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №168, проте залишився незмінним перелік документів для підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців, у тому числі відряджених, у таких бойових діях або заходах.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Частинами першою та другою статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Спірні правовідносини у цій справі виникли внаслідок невиплати відповідачем на користь ОСОБА_1 , військовослужбовця Держприкордонслужби, додаткової винагороди, яка передбачена Постановою №168, у розмірі до 100 000,00 грн за період з 28 вересня 2022 року по 04 грудня 2022 року та з 17 грудня 2022 року по 31 грудня 2022 року.

Суд в контексті спірних правовідносин, вважає за доцільне зазначити таке.

З аналізу наведених норм законодавства випливає, що військовослужбовцям Держприкордонслужби на період дії воєнного стану щомісячно виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000,00 грн, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Для виплати військовослужбовцям додаткової винагороди у збільшеному до 100 000,00 грн розмірі, їхня безпосередня участь у бойових діях та заходах повинна бути підтвердженою документально, про що свідчить зміст наказів Адміністрації Держприкордонслужби від 30 липня 2022 року №392-/0/81-22-АГ та від 01 грудня 2022 року №628/0/81-22-АГ.

Документальне підтвердження такої участі здійснюється на підставі сукупності наявної інформації у наступних документах: 1) бойовому наказі (бойовому розпорядженні); 2) журналі бойових дій (службово-бойових дій, вахтовому, навігаційно-вахтовому, навігаційному журналі), журналі ведення оперативної обстановки, бойовому донесенні (підсумковому, терміновому, позатерміновому) або постовій відомості (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад; 3) рапорті (донесенні) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, катерів і кораблів Морської охорони, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військових звань, прізвищ, імен та по батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах.

З наведеного можна виснувати, що перебування військовослужбовця в районі ведення бойових дій саме по собі не є достатньою підставою для виплати додаткової винагороди у розмірі до 100 000 грн на місяць, передбаченої Постановою № 168. Ключовою умовою для здійснення виплати такої додаткової винагороди є виконання військовослужбовцем спеціальних бойових завдань та заходів, які у розумінні Постанови № 168 означають «безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів» та підтвердження цих обставин указаними документами.

У цій справі встановлено, що позивач проходить військову службу в ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ). Зокрема, в період з 28 вересня 2022 року по 20 січня 2023 року позивач перебував в оперативному підпорядкуванні начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ).

Протягом зазначеного періоду позивач отримував додаткову винагороду, передбачену Постановою № 168, у розмірі 30 000,00 грн.

Позивач наполягав на тому, що він має право також на отримання збільшеної додаткової винагороди до 100 000,00 грн відповідно до Постанови №168 за періоди з 28 вересня 2022 року по 04 грудня 2022 року та з 17 грудня 2022 року по 20 січня 2023 року, стверджуючи, що під час перебування у відрядженні до ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) він брав безпосередню участь у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.

Обґрунтовуючи правомірність своїх дій щодо невиплати позивачу додаткової винагороди у збільшеному розмірі, відповідач посилався на відсутність підстав для здійснення позивачу такої виплати з тих причин, що ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) не надано підтверджувальних документів щодо безпосередньої участі позивача у бойових діях і заходах.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги позивача щодо нарахування та виплати йому спірної додаткової винагороди за періоди з 28 вересня 2022 року по 04 грудня 2022 року та з 17 грудня 2022 року по 20 січня 2023 року , виходив з того, що безпосередня участь останнього у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в зазначені періоди підтверджена довідкою ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) від 20 січня 2023 року №4373 та рапортами про виплату додаткової винагороди від 01 листопада 2022 року та від 01 грудня 2022 року.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про відмову у задоволенні позовних вимог, дійшов висновку, що вказані судом першої інстанції документи не є достатніми для підтвердження факту безпосередньої участі позивача у бойових діях або у здійсненні відповідних заходів у спірний період.

Суд апеляційної інстанції відхилив як доказ довідку ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) від 20 січня 2023 року №4373, зазначивши, що вона не є довідкою про підтвердження безпосередньої участі позивача у бойових діях або заходах, які складаються з метою визначення права військовослужбовця на отримання додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, а також вона не містить всіх необхідних посилань на підтверджуючі документи.

Також суд апеляційної інстанції не взяв до уваги рапорти про виплату додаткової винагороди від 01 листопада 2022 року та від 01 грудня 2022 року.

При цьому суди обох судових інстанцій вважали незастосовними до спірних правовідносин накази Адміністрації Держприкордонслужби від 30 липня 2022 року №392-/0/81-22-АГ та від 01 грудня 2022 року №628/0/81-22-АГ. Суд першої інстанції спирався при вирішенні цього спору виключно на положення пункту 1 Постанови №168, а суд апеляційної інстанції керувався приписами Інструкції №188.

З приводу цього варто зауважити, що Верховний Суд у постанові від 21 грудня 2023 року у справі №200/193/23 вже розглядав питання застосовності наказів Адміністрації Держприкордонслужби від 30 липня 2022 року №392-/0/81-22-АГ, від 09 грудня 2022 року №628/0/81-22-АГ та Інструкції №188 у контексті визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Держприкордонслужби, передбаченої Постановою №168.

У постанові від 21 грудня 2023 року у справі №200/193/23 Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що накази Адміністрації Держприкордонслужби від 30 липня 2022 року №392-/0/81-22-АГ та від 01 грудня 2022 року №628/0/81-22-АГ містять норми, що зачіпають права, свободи та законні інтереси осіб, встановлюють організаційно-правовий механізм їх реалізації, та підлягають обов`язковій державній реєстрації Міністерством юстиції України. З огляду на що констатував недотримання Адміністрацією Держприкордонслужби вимог законодавства при прийнятті зазначених наказів.

Водночас Верховний Суд зауважив, що у спірний період (який є аналогічним періоду, який є предметом розгляду у цій справі) виключно зазначені накази Адміністрації Держприкордонслужби визначали механізм реалізації постанови Кабінету Міністрів України №168 щодо виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Держприкордонслужби під час дії воєнного стану.

Також Верховний Суд указав, що ці накази Адміністрації Держприкордонслужби фактично виконувалися протягом 2022 року, в тому числі й у спірний період, органами Держприкордонслужби, зокрема, в частині визначення переліку бойових дій та заходів, передбачених пунктом 1 Постанови №168, а також документування безпосередньої участі військовослужбовців у таких діях і заходах.

Виходячи з цього Верховний Суд у постанові від 21 грудня 2023 року у справі №200/193/23 дійшов висновку, що накази Адміністрації Держприкордонслужби від 30 липня 2022 року №392-/0/81-22-АГ та від 01 грудня 2022 року №628/0/81-22-АГ підлягають застосуванню для визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, передбаченої Постановою № 168, у спірний період.

У постанові від 26 червня 2024 року у справі №200/216/23 Верховний Суд дещо розширив висновки щодо застосовності цих актів при визначенні порядку і умов виплати спірної додаткової винагороди.

Зокрема, у справі №200/216/23 Верховний Суд зазначив, що належна реалізація приписів пункту 1 Постанови № 168 спонукала Уряд до «делегування» відповідним відомствам і керівникам державних органів унормувати умови і підстави виплати «своїм» категорія військовослужбовців додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн.

Адміністрація Держприкордонслужби, з уваги на приписи пункту 2 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» (у редакції, яка діяла протягом спірного періоду), а також пункту 2-1 Постанови № 168 зіткнулася з обставинами, які вимагали ухвалити рішення, яке б витікало із завдань та повноважень цього органу та заразом відповідало меті встановлення на час дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу (згідно з пунктом 1 Постанови № 168).

Цим рішенням (у широкому сенсі) стали згадувані накази від 30 липня 2022 року №392/0/81-22-АГ, від 09 грудня 2022 року № 628/0/81-22-АГ, у яких виписані ті умови і порядок, які покликані були сприяти практичній реалізації приписів пункту 1 Постанови №168, аби, з одного боку, ті військовослужбовці, які залучені до виконання бойових завдань / заходів, отримали додаткову винагороду, що теж є однією з умов бойової і мобілізаційної готовності Держприкордонслужби, а з іншого - забезпечити ефективне і цільове використання бюджетних коштів.

Тож з уваги на наведене Верховний Суд у справі №200/216/23 вважав, що регламентація умов і порядку виплати додаткової винагороди (про необхідність якої [регламентації] зазначено в пункті 2-1 Постанови № 168) з боку Адміністрації Держприкордонслужби шляхом видання наказів від 30 липня 2022 року №392/0/81-22-АГ, від 09 грудня 2022 року №628/0/81-22-АГ не може інтерпретуватися як спосіб позбавлення чи обмеження права військовослужбовців Держприкордонслужби на отримання додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн.

Щодо застосовності Інструкції №188, то Верховний Суд у постанові від 21 грудня 2023 року у справі №200/193/23 зазначив, що така була прийнята на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 20 січня 2016 року №18 «Деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та поліцейських», що передбачала виплату військовослужбовцям винагороди в порядку і розмірах, визначених керівниками відповідних державних органів, за час участі у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях чи в антитерористичній операції, у воєнних конфліктах, інших заходах в умовах особливого періоду. Відповідно з цього Верховний Суд у постанові від 21 грудня 2023 року у справі №200/193/23 дійшов висновку, що Інструкція №188 визначала порядок та розміри виплати конкретно тієї винагороди, яка була встановлена постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 2016 №18, а тому її положення при визначенні порядку та умов виплати додаткової винагороди, встановленої на період дії воєнного стану постановою Кабінету Міністрів України №168, не можуть бути застосовані.

Таким чином, позиція суду апеляційної інстанції про застосування Інструкції №188 при вирішенні порядку та умов виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, та судів попередніх інстанцій про незастосовність до спірних правовідносин наказів Адміністрації Держприкордонслужби від 30 липня 2022 року №392-/0/81-22-АГ та від 01 грудня 2022 року №628/0/81-22-АГ є помилковою.

Повертаючись до обставин цієї справи, Суд зазначає, що з мотивувальної частини судових рішень можна зрозуміти, що суди попередніх інстанцій побудували свої висновки за наслідками оцінювання доказів, які є у справі.

При цьому суд апеляційної інстанції неправильно оцінив юридичну значимість цих доказів. Зокрема, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність належних доказів безпосередньої участі позивача у бойових діях або заходах, які надають право на отримання додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн відповідно до пункту 1 Постанови №168, відхиливши як доказ довідку ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) від 20 січня 2023 року №4373 з мотивів невідповідності її формі довідки про підтвердження безпосередньої участі позивача у бойових діях або заходах, які складаються з метою визначення права військовослужбовця на отримання додаткової винагороди, встановленої Постановою №168, а також відсутності у ній відомостей про підтверджувальні документи.

Однак апеляційний суд не здійснив комплексної оцінки наявних у справі доказів. Зокрема, цей суд не розглянув доведеність участі позивача у бойових діях та заходах в окреслений ним період у сукупності з іншими доказами, наявними у справі.

Суд апеляційної інстанції не врахував, що відповідно до пункту 4 наказу Адміністрації Держприкордонслужби України від 30 липня 2022 року № 392/0/81-22-АГ підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах здійснюється на підставі комплексу інформації, наявної у відповідних документах, а відповідно до пункту 3 наказу Адміністрації Держприкордонслужби України від 09 грудня 2022 року № 628/0/81-22-АГ перелік підтверджуючих документів допускає альтернативність і не зведений винятково до їхньої сукупності.

Суд також критично оцінює посилання суду апеляційної інстанції на наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року №309, застосовуючи приписи якого, суд апеляційної інстанції указав, що Чернігівська область, у межах якої ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснювалася охорона ділянки державного кордону з російською федерацією та республікою білорусь, віднесена до територій «можливих бойових дій».

З цього приводу слід звернути увагу на те, що у період з 01 жовтня 2022 року до 31 грудня 2022 року Чернігівська область входила до переліку районів ведення воєнних (бойових) дій на підставі наказів Головнокомандувача Збройних Сил України «Про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій» від 01 жовтня 2022 року №262, від 01 листопада 2022 року №282, від 02 грудня 2022 року №311, від 02 січня 2023 року №1. Подібний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 05 червня 2024 року у справі №200/551/23.

У постанові від 28 червня 2024 року у справі №360/435/23, Верховний Суд переглядаючи подібні правовідносини, зазначив, що відповідно до наказів Держприкордонслужби України від 04 жовтня 2022 року №72/0/8-22-ОД «Про склад органів та підрозділів, які брали участь у бойових діях або заходах у відповідних районах ведення бойових дій», від 06 листопада 2022 року №83/0/8-22-ОД «Про склад органів та підрозділів, які брали участь у бойових діях або заходах у відповідних районах ведення бойових дій», від 06 грудня 2022 року №96/0/8-22-ОД «Про склад органів та підрозділів, які брали участь у бойових діях або заходах у відповідних районах ведення бойових дій», від 04 січня 2023 року №105/0/8-23-ОД «Про склад органів та підрозділів, які брали участь у бойових діях або заходах у відповідних районах ведення бойових дій» ІНФОРМАЦІЯ_8 та ІНФОРМАЦІЯ_9 були включені до складу угруповань військ (сил) Збройних Сил України з відсічі збройної агресії російської федерації проти України, які брали участь у бойових діях або заходах у відповідних районах ведення бойових дій у період з 01 вересня 2022 року по 30 вересня 2022 року, з 01 жовтня 2022 року по 31 жовтня 2022 року, з 01 листопада 2022 року по 30 листопада 2022 року та з 01 грудня 2022 року по 31 грудня 2022 року.

За обставинами цієї справи, позивач на підставі бойового наказу Адміністрації Держприкордонслужби України від 16 вересня 2022 року № 165 гриф у складі ІНФОРМАЦІЯ_10 у спірний період був направлений в оперативне підпорядкування ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно з рапортом, зареєстрованим 01 листопада 2022 року за вх. № 1474, начальник відділу прикордонної служби №2 клопотав перед першим заступником начальника загону коменданту ІНФОРМАЦІЯ_11 про виплату додаткової винагороди у розмірі 70 000,00 грн за період з 01 жовтня 2022 року до 31 жовтня 2022 року, зокрема, ОСОБА_1 (номер за порядком 18) за 31 день, який листом від 01 листопада 2022 року № 1475 адресований начальнику ІНФОРМАЦІЯ_2 . Підстава: бойове розпорядження Коменданта ПКШР 24 наказ № 601-(гриф) від 30 вересня 2022 року, наказ № 668-(гриф) від 21 жовтня 2022 року, наказ № 690-(гриф) від 26 жовтня 2022 року, наказ № 699-(гриф) від 28 жовтня 2022 року, журнал бойових дій № 53 (гриф) ст. 7-14, 52-62.

Листом від 08 листопада 2022 року № 22/4313-22-Вих начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 направив на адресу відповідача, зокрема, рапорт від 01 листопада 2022 року № 1474.

Відповідно до рапорту, зареєстрованого 01 грудня 2022 року за вх. № 1883, начальник відділу прикордонної служби № 2 клопотав перед першим заступником начальника загону коменданту прикордонної комендатури швидкого реагування ІНФОРМАЦІЯ_6 про виплату додаткової винагороди у розмірі 70 000,00 грн за період з 01 листопада 2022 року до 30 листопада 2022 року, зокрема, ОСОБА_1 (номер за порядком 19) за 30 днів, який листом від 01 грудня 2022 року № 1885 адресований начальнику ІНФОРМАЦІЯ_2 . Підстава: бойове розпорядження Коменданта ПКШР 24 наказ №601-(гриф) від 30 вересня 2022 року, наказ № 668-(гриф) від 21 жовтня 2022 року, наказ № 690- (гриф) від 26 жовтня 2022 року, наказ № 699-(гриф) від 28 жовтня 2022 року, журнал бойових дій № 53 (гриф) ст. 13-20, 62-67.

Листом від 04 грудня 2022 року № 22/4933-22-Вих начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 направив на адресу відповідача, зокрема, рапорт від 01 грудня 2022 року №1883.

У вимірі спірних правовідносин суд першої інстанції обґрунтовано констатував, що сукупність таких документів, як бойове розпорядження, рапорти про виплату додаткової винагороди за жовтень, листопад 2022 року від 01 листопада 2022 року, від 01 грудня 2022 року, та довідка ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) від 20 січня 2023 року №4396, підтверджують безпосередню участь позивача в бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії протягом періоду з 01 жовтня 2022 року по 30 листопада 2022 року.

Суд нагадує, що за правилами частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Порушення порядку передання документів, рапортів та іншої інформації між військовими частинами щодо безпосередньої участі військовослужбовця у забезпеченні бойових дій щодо забезпечення заходів із національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, не може свідчити про відсутність права військовослужбовця на отримання такої винагороди.

Водночас, попри той факт, що періоди участі позивача в бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії з 28 вересня 2022 року по 30 вересня 2022 року, з 01 грудня 2022 року по 04 грудня 2022 року та з 17 грудня 2022 року по 31 грудня 2022 року також стосується предмету спору та були задоволені судом першої інстанції, суди попередніх інстанцій не з`ясували обставин складання (нескладання) подібних рапортів про виплату додаткової винагороди у розмірі 70 000,00 грн (з підставами його складання) щодо позивача під час його перебування у відрядженні в НОМЕР_6 прикордонному загоні протягом вересня та грудня 2022 року. Оцінка таких рапортів мала істотне значення для правильного вирішення цього спору в частині позовних вимог за період з 28 вересня 2022 року по 30 вересня 2022 року, з 01 грудня 2022 року по 04 грудня 2022 року та з 17 грудня 2022 року по 31 грудня 2022 року.

Ураховуючи наведене, Верховний Суд вважає, що суд апеляційної інстанції скасував законне рішення суду першої інстанції. Суд першої інстанції дійшов по суті правильного висновку про доведеність обставин безпосередньої участі позивача у період з 01 жовтня 2022 року по 30 листопада 2022 року у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії на території Чернігівської області, що дає підстави для виплати йому за цей період додаткової винагороди у збільшеному до 100 000,00 грн розмірі. Однак, суд першої інстанції помилково не врахував, що до правовідносин щодо виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Держприкордонслужби України, передбаченої Постановою №168 підлягають застосуванню накази Адміністрації Держприкордонслужби від 30 липня 2022 року №392/0/81-22-АГ та від 09 грудня 2022 року №628/0/81-22-АГ. Також суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині періодів з 28 вересня 2022 року по 30 вересня 2022 року, з 01 грудня 2022 року по 04 грудня 2022 року та з 17 грудня 2022 року по 31 грудня 2022 року. Зокрема, суд першої інстанції не перевірив чи підтверджується участь позивача у відповідних діях або заходах вказаною довідкою військової частини НОМЕР_2 від 20 січня 2023 року №4373 за період з 28 вересня 2022 року по 30 вересня 2022 року, з 01 грудня 2022 року по 04 грудня 2022 року та з 17 грудня 2022 року по 31 грудня 2022 року у сукупності з іншими доказами у справі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Відповідно до статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Згідно зі статтею 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Відповідно до підпункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 353 КАС України).

За таких обставин, Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги.

Постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню.

Рішення суду першої інстанції в частині мотивів задоволення позову за період з 01 жовтня 2022 року по 30 листопада 2022 року підлягає зміні в мотивувальній частині щодо питання застосування норм матеріального права, а саме наказів Адміністрації Держприкордонслужби від 30 липня 2022 року №392/0/81-22-АГ та від 09 грудня 2022 року № 628/0/81-22-АГ, шляхом викладання її в редакції цієї постанови.

Рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог за період з 28 вересня 2022 року по 30 вересня 2022 року, з 01 грудня 2022 року по 04 грудня 2022 року та з 17 грудня 2022 року по 31 грудня 2022 року підлягає скасуванню з направленням справи у відповідній частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи судам першої та апеляційної інстанції необхідно ретельно дослідити спірні правовідносини за вересень та грудень 2022 року з урахуванням викладених у цій постанові висновків, надати оцінку вказаним обставинам й аргументам сторін та, у залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права і постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.

Керуючись статтями 341 345 349 351 352 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2023 року скасувати.

Змінити рішення Луганського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2023 року в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 збільшеної до 100 000,00 грн додаткової винагороди відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за період з 01 жовтня 2022 року по 30 листопада 2022 року за зобов`язання вчинити відповідні дії в частині мотивів задоволення позову, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Скасувати рішення Луганського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2023 року в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 збільшеної до 100 000,00 грн додаткової винагороди відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за період з 28 вересня 2022 року по 30 вересня 2022 року, з 01 грудня 2022 року по 04 грудня 2022 року та з 17 грудня 2022 року по 31 грудня 2022 року та зобов`язання вчинити відповідні дії, а справу № 360/697/23 в цій частині направити на новий судовий розгляд до Луганського окружного адміністративного суду.

В іншій частині рішення Луганського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач судді А.Г. Загороднюк В.М. Соколов Л.О. Єресько