ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 360/864/19
провадження № К/9901/15846/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Губської О. А., Шевцової Н. В.
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції про стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 07 травня 2019 року (судді Блохін А.А., Геращенко І.В., Сіваченко І.В.),
Суть спору та встановлені фактичні обставини справи.
1. У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Північно - Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції (далі - відповідач), в якому просила стягнути з відповідача на свою користь грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 01.07.2018 по 31.12.2018 в сумі 73884,00 грн з урахуванням належних відрахувань.
2. У справі встановлено, що Луганський окружний адміністративний суд рішенням від 27.11.2018 по справі № 1240/2197/18 задовольнив позов ОСОБА_1 ; визнав протиправним та скасував наказ Північно - Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції № 136/ОС-18 від 25.06.2018 про звільнення ОСОБА_1 30.06.2018 з посади начальника Рубіжанського міського відділу з питань пробації Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції; поновив ОСОБА_1 на посаді начальника Рубіжанського міського відділу з питань пробації Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції з 01.07.2018.
3. Згідно з наказом відповідача від 02.01.2019 № 1/ОС -19 ОСОБА_1 поновлено на посаді. Проте, як можна виснувати зі встановлених у справі обставин, їй не виплатили середнього заробітку за час вимушеного прогулу (за період з 01.07.2018 по 02.01.2019), що у підсумку зумовило звернення ОСОБА_1 до суду з цим позовом.
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій.
4. Луганський окружний адміністративний суд рішенням від 28 березня 2019 року позов задовольнив частково.
4.1. Стягнув з Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 01.07.2018 по 02.01.2019 у сумі 58668,13 грн.
4.2. З посиланням на пункт 29 Порядку виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплати особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженого наказом Мінюсту від 28.03.2018 № 925/5 (далі - Порядок № 925/5), а також на правовий висновок Верховного Суду у справі № 814/2563/16 (щодо субсидіарного застосування загальних норм права до правовідносин, які є предметом спеціального правового регулювання) суд першої інстанції дійшов висновку, що повним календарним місяцем служби позивача, що передував її звільненню, є червень 2018 року (30 к.д.), тому розрахунок має основуватися на її заробітку саме за цей місяць.
5. Суд першої інстанції зауважив, що відповідно до довідки про доходи від 12.03.2019 № 22/4.2/1-64-19, виданої ОСОБА_1 , її грошове забезпечення за червень (30 дн.) 2018 рік як повний календарний місяць служби, що передував звільненню становить - 9674,00 грн. Отже, за підрахунками суду першої інстанції, на користь позивача підлягає стягненню грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 01.07.2018 по 02.01.2019 на загальну суму 58668,13 грн (липень 2018 рік: 9674,00 : 31 = 312,06 х 31 = 9674,00 грн; серпень 2018 рік: 9674,00 : 31 = 312,06 х 31 = 9674,00 грн; вересень 2018 рік: 9674,00 : 30 = 322,47 х 30 = 9674,00 грн.; жовтень 2018 рік: 9674,00 : 31 = 312,06 х 31 = 9674,00 грн; листопад 2018 рік: 9674,00 : 30 = 322,47 х 30 = 9674,00 грн; грудень 2018 рік: 9674,00 : 31 = 312,06 х 31 = 9674,00 грн; січень 2019 рік: 9674,00 : 31 = 312,06 х 2 = 624,13 грн).
6. Перший апеляційний адміністративний суд постановою від 07 травня 2019 року змінив рішення Луганського окружного адміністративного суду від 28 березня 2019 року у справі № 360/864/19, виключивши в абзаці першому резолютивної частини рішення слово «частково», а в абзаці другому резолютивної частини рішення цифри « 58668,13 (п`ятдесят вісім тисяч шістсот шістдесят вісім грн 13 коп.)» замінив цифрами « 74678,46 грн ( сімдесят чотири тисячі шістсот сімдесят вісім грн 46 коп.). В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
7. Суд апеляційної інстанції зазначив, що позивач була звільнена з посади саме у червні 2018 року, тому повним календарним місяцем служби, що передував незаконному звільненню, є травень 2018 року.
8. Відповідно до довідки про доходи від 12.03.2019 № 22/4.2/1-64-19, виданої ОСОБА_1 , грошове забезпечення за травень 2018 року як повний календарний місяць служби, що передував звільненню становить 12314,00 грн. Основуючись на таких даних суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що на користь позивача підлягає стягненню грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 01.07.2018 по 02.01.2019 на загальну суму 74678,46 грн (липень 2018 рік: 12314 : 31 х 31 = 12314,00 грн; серпень 2018 рік: 12314 : 31 х 31 = 12314,00 грн; вересень 2018 рік: 12314 : 30 х 30 = 12314,00 грн; жовтень 2018 рік: 12314 : 31 х 31 = 12314,00 грн; листопад 2018 рік: 12314 : 30 х 30 = 12314,00 грн; грудень 2018 рік: 12314 : 31 х 31 = 12314,00 грн; січень 2019 рік: 12314 : 31 х 2 = 794,46 грн).
Касаційне оскарження.
9. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 07.05.2019 та залишити в силі рішення Луганського окружного адміністративного суду від 28.03.2019.
10. Переконує, що правильним є висновок суду першої інстанції, адже днем звільнення позивача є 30.06.2018 і цей день було теж враховано при виплаті грошового забезпечення за червень 2018 року (тобто це був робочий день, за який позивачці виплатили грошове забезпечення). Отже, червень 2018 року є для позивача повним календарним місяцем, який передував звільненню, тож при обчисленні середнього заробітку за час вимушеного прогулу треба враховувати грошове забезпечення саме за цей місяць.
11. Відповідач, окрім того, подав заяву про зміну (свого) найменування відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.02.2020 № 48 «Про перейменування деяких територіальних органів Міністерства юстиції». За цією постановою, відповідача перейменовано на Північно-Східне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції.
12. Позивач подала відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити оскаржену постанову суду апеляційної інстанції без змін. Вважає, що висновки цього суду правильні та обґрунтовані.
Оцінка Верховного Суду.
13. Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
14. Згідно з частинами першою, другою статті 341 КАС (тут і далі - в редакції, яка діяла до набрання чинності Законом № 460-IX) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
15. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
16. У частині п`ятій статті 23 Закону України від 23.06.2005 № 2713-IV «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» зазначено, що умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.
17. Відповідно до пункту 29 розділу І Порядку № 925/5 особам рядового і начальницького складу, поновленим на службі або попередній посаді за рішенням суду у зв`язку з незаконним звільненням або переміщенням на іншу посаду, за час вимушеного прогулу виплата здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення, яке особа рядового чи начальницького складу отримувала на момент незаконного звільнення (за повний календарний місяць служби, що передував незаконному звільненню), або різниці в ньому за час перебування на нижчеоплачуваній посаді.
18. У межах касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції в цій справі колегія суддів має вирішити питання про те, який місяць, в розумінні пункту 29 Порядку № 925/5, є (щодо позивача) «повним календарним місяцем служби, що передував незаконному звільненню», місячне грошове забезпечення за який має братися за розрахункову величину для обчислення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
19. У справі встановлено, що відповідно до наказу Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції від 25.06.2018 № 136/ОС-18 ОСОБА_1 (начальника Рубіжанського міського відділу з питань пробації Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції) було звільнено з посади 30.06.2018.
20. День звільнення позивача (30.06.2018) був її останнім робочим днем та водночас днем (незаконного) звільнення, який враховано при нарахуванні грошового забезпечення за червень 2018 року.
21. На підставі рішення Луганського окружного адміністративного суду від 27.11.2018 по справі № 1240/2197/18 ОСОБА_1 поновили на посаді з 01.07.2018 (з дня, наступного за днем її незаконного звільнення).
22. Синтаксичний аналіз положень пункту 29 Порядку № 925/5 дає підстави для таких висновків: місячне грошове забезпечення, з якого розраховується виплата за час вимушеного прогулу, береться те, яке особа (звільнена) отримувала на момент незаконного звільнення; періодом, який в цьому випадку слугує основою для визначення розміру місячного грошового забезпечення, є місяць, який передує незаконному звільненню; вихідною (визначальною) позицією для визначення такого місяця є дата незаконного звільнення (а не дата, з якої особу поновлено на посаді).
23. Отож, позивачку поновили з 01.07.2018, утім незаконне її звільнення відбулося у червні 2018 року (30.06.2018), тому для розрахунку виплат за вимушений прогул має братися місячне грошове забезпечення, яке позивач отримувала у травні 2018 року (як повний календарний місяць, що передував незаконному звільненню).
24. Доводи відповідача про те, що червень 2018 року позивач відпрацювала, тому розрахунок виплат за вимушений прогул треба робити виходячи із місячного забезпечення за червень 2018 року колегія суддів вважає помилковими з огляду на вже наведені вище мотиви. Варто зауважити також, що за текстом пункту 29 Порядку № 925/5, календарний місяць, грошове забезпечення за який береться в основу для нарахування виплат за вимушений прогул, окрім того, що має бути повним, він водночас має передувати незаконному звільненню особи. У випадку з позивачем, хоча 30.06.2018 і був для неї останнім робочим днем, він також і був днем її незаконного звільнення (відповідно до наказу від 25.06.2018), що, з огляду на вимоги пункту 29 Порядку № 925/5, і є орієнтиром для визначення місяця, грошове забезпечення слугує розрахунковою величиною для нарахування виплат за вимушений прогул.
25. В обсязі встановлених в цій справі обставин у зіставленні з правовим регулюванням спірних відносин колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо розрахунку виплат за вимушений прогул, які підлягають стягненню на користь позивача.
26. Відповідно до частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
27. Переглянувши оскаржене судове рішення в межах доводів касаційної скарги відповідно до статті 341 КАС, колегія суддів не встановила порушень норм процесуального права.
28. Доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанцій та обставин справи не спростовують.
Керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX, статтями 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
п о с т а н о в и в :
1. Касаційну скаргу Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції залишити без задоволення.
2. Постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 07 травня 2019 року в цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий М. І. Смокович
Судді О. А. Губська
Н. В. Шевцова