Постанова
Іменем України
18 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 361/1685/18
провадження № 61-18158св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі територіальної громади села Пухівка Броварського району Київської області,
відповідачі: Пухівська сільська рада Броварського району Київської області, ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 19 листопада 2019 року у складі судді Радзівіл А. Г., постанову Київського апеляційного суду від 29 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Коцюрби О. П., Нежури В. А., Сержанюка А. С.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2018 року керівник Броварської місцевої прокуратури Київської області в інтересах територіальної громади села Пухівка Броварського району Київської області звернувся до суду з позовом до Пухівської сільської ради Броварського району Київської області, ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення про передачу у приватну власність земельної ділянки та її витребування із чужого незаконного володіння.
Позовна заява мотивована тим, що рішенням Пухівської сільської ради Броварського району Київської області від 10 жовтня 2017 року № 735-ХУІП-УП затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 та передано останньому у власність земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 3221286801:01:058:0579, для ведення індивідуального садівництва.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, рішенням державного реєстратора Пухівської сільської ради Броварського району Київської області від 20 жовтня 2017 року індексний номер 37664785 зареєстровано право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку.
Прокурор вважає, що вказане рішення Пухівської сільської ради про передачу у власність ОСОБА_1 спірної земельної ділянки суперечить вимогам законодавства.
Зазначив, що у відповідності до інформації Київського державного підприємства геодезії, картографії, кадастрових та геоінформаційних систем «Київгеоінформатика» (далі - КДП «Київгеоінформатика») від 25 грудня 2017 року № 01-01/586 вказана земельна ділянка повністю накладається на землі водного фонду, а саме - 100 метрову прибережну захисну смугу затоки річки Десна, що підтверджується схемою накладення спірних земельних ділянок на землі водного фонду в межах Броварського району Київської області.
Із листа Центральної геофізичної обсерваторії Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 01 березня 2018 року № 17-08/465 убачається, що річка Десна відноситься до великих річок (загальна площа водозбору 88 900 км2).
Прокурор, посилаючись на вимоги статей 1 3 88 89 Водного кодексу України (далі - ВК України) та статей 22 23 33 59 60 61 83 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), зазначав, що рішення Пухівської сільської ради Броварського району Київської області від 10 жовтня 2017 року за № 735-XVIII-VII, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 та передано у власність земельну ділянку з кадастровим номером 3221286801:01:058:0579, площею 0,1000 га, для ведення індивідуального садівництва в селі Пухівка Броварського району Київської області, суперечить вказаним вимогам закону, у зв`язку з чим підлягає визнанню недійсним та скасуванню судом.
На підставі викладеного керівник Броварської місцевої прокуратури Київської області в інтересах територіальної громади села Пухівка Броварського району Київської області просив:
-визнати недійсним рішення Пухівської сільської ради Броварського району Київської області від 10 жовтня 2017 року №735-XVIII-VII, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 та передано у власність земельну ділянку з кадастровим номером 3221286801:01:058:0579 для ведення індивідуального садівництва, площею 0,1000 га;
-витребувати на користь територіальної громади села Пухівка Броварського району Київської області в особі Пухівської сільської ради Броварського району Київської області з незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,1000 га, з кадастровим номером 3221286801:01:058:0579, яка розташована по АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 19 листопада 2019 року відмовлено у задоволенні позову.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позовні вимоги прокурора є необґрунтованими та недоведеними.
Суд зазначив, що не підтверджені належними та достатніми доказами доводи прокурора стосовно того, що вказана земельна ділянка до прийняття оспорюваного рішення Пухівської сільської ради Броварського району Київської області належала до земель водного фонду в межах Пухівської сільської ради Броварського району Київської області та того, що оскаржуваним рішенням було протиправно змінено цільове призначення земельної ділянки.
Не погодившись з таким рішенням місцевого суду, прокурор Київської області подав апеляційну скаргу.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 29 вересня 2020 року рішення місцевого суду залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, висновки суду є обґрунтованими, передбачених законом підстав для його скасування при апеляційному розгляді не встановлено.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у грудні 2020 року до Верховного Суду, заступник керівника Київської обласної прокуратури, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення місцевого суду та постанову суду апеляційної інстанції, ухваливши нове судове рішення, яким задовольнити позов.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди попередніх інстанцій застосували норми права без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі № 372/2180/15-ц, від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15, від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13 щодо того, що заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду всупереч вимогам ЗК України (перехід до них права володіння цими землями) є неможливим. Розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у статті 59 цього Кодексу.
Заявник зазначив, що суди першої та апеляційної інстанцій не вжили заходів щодо об`єктивної перевірки доводів прокурора, повно та всебічно не встановили обставин, що мають значення для правильного вирішення спору по суті, та за наявності належних доказів на підтвердження факту віднесення спірної земельної ділянки до земель водного фонду, безпідставно відмовили в задоволенні позовних вимог.
Доводи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 просив відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити в силі оскаржувані рішення місцевого суту та постанову апеляційного суду.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 30 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою в указаній справі та витребувано матеріали цивільної справи.
15 січня 2021 року вказана справа передана на розгляд до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 05 серпня 2021 року справу призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами. Клопотання першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі територіальної громади села Пухівка Броварського району Київської області про розгляд справи за участю прокурора Офісу Генерального прокурора залишено без задоволення
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що рішенням Пухівської сільської ради Броварської району Київської області від 10 жовтня 2017 року № 735-ХУІІІ-УІІ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки за рахунок земель комунальної власності у власність громадянину ОСОБА_1 площею 0,1000 га для індивідуального садівництва, розташовану в АДРЕСА_1 . Кадастровий номер земельної ділянки: 3221286801:01:058:0579.
Право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 3221286801:01:058:0579 рішенням державного реєстратора Пухівської сільської ради Броварського району Київської області від 20 жовтня 2017 року (індексний номер 37664785) зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно.
Згідно з листом, наданим Київським державним підприємством геодезії, картографії, кадастрових та геоінформаційних систем «Київгеоінформатика» від 25 грудня 2017 року за № 01-01/586 на запит прокуратури Київської області від 13 листопада 2017 року, земельна ділянка з кадастровим номером 3221286801:01:058:0579 повністю накладається на землі водного фонду, а саме - прибережну захисну смугу та на водну поверхню та затоки річки Десна.
Викопіюванням із генерального плану села Пухівка встановлено, що ширина прибережної захисної смуги становить 25 м.
Установлено, що згідно з повідомленням від 01 березня 2018 року № 17-08/465 Центральної геофізичної обсерваторії (ЦГО), водний об`єкт, що розташований поряд із земельними ділянками, які знаходяться у селі Пухівка Пухівської сільської ради, - це природний водний об`єкт річки Стара Десна, яка протікає по заплаві річки Десна. Площу водозбору річки Стара Десна не визначено, тому що вона є частиною заплави річки Десна. Річка Десна має загальну площу водозбору 88 900 кв. м, довжину 1 130 км. Згідно зі статтею 79 Водного кодексу України річка Десна з її затоками та протоками належить до великих річок, навколо яких встановлюється прибережна захисна смуга шириною 100 м.
Як зображено у додатку № 3 до листа Київського державного підприємства геодезії, картографії, кадастрових та геоінформаційних систем «Київгеоінформатика», земельна ділянка з кадастровим номером 3221286801:01:058:0579 станом на 2017 рік розташована у прибережній 100-метровій захисній смузі річки Десна.
Висновком експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 13 лютого 2019 року № 24154/18-41 встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 3221286801:01:058:0579 згідно з проведеними на місцевості топографічними роботами масштабу 1:500 на землі водного фонду, а саме: прибережну захисну смугу, ширина якої згідно із затвердженим рішенням Пухівської сільської ради Броварського району Київської області від 25 червня 2010 року № 1265-ХХХІV-V генеральним планом с. Пухівка складає 25 метрів, - не накладаються.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій не відповідають.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Звертаючись до суду з позовом, прокурор посилався на те, що спірна земельна ділянка, яка віднесена рішенням Пухівської сільської ради до категорії земель із цільовим призначенням для ведення індивідуального садівництва, належала до земель водного фонду, а тому Пухівська сільська рада не мала права передавати її у приватну власність.
Відповідно до частин першої-другої статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону.
Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (частина перша статті 14 Конституції України).
За основним цільовим призначенням землі України поділяються на відповідні категорії, зокрема, землі водного фонду (стаття 19 ЗК України).
До земель водного фонду належать, у тому числі, землі, зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок і навколо водойм (стаття 58 ЗК України та стаття 4 ВК України; тут і далі - у редакціях, чинних на час виникнення спірних правовідносин).
Земельні ділянки під прибережні захисні смуги виділяються у межах водоохоронних зон вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності (частина перша статті 60 ЗК України, частина перша статті 88 ВК України).
Прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності (статті 61-62 ЗК України, статті 89-90 ВК України, абзац другий пункту 8.19 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19 червня 1996 року № 173, і додаток 13 до цих правил).
Отже, землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які розповсюджується особливий порядок їх використання та надання їх у користування. Такі землі можуть змінювати володільця лише у випадках, прямо передбачених у ЗК України та ВК України.
Прибережна захисна смуга - це частина водоохоронної зони визначеної законодавством ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено особливий режим.
Існування прибережних захисних смуг визначеної ширини передбачене нормами закону (стаття 60 ЗК України, стаття 88 ВК України), відповідно до яких прибережні захисні смуги встановлюються по обидва береги річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів; для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів; для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.
Відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом.
Оскільки законодавством установлено особливий правовий режим використання земель водного фонду, в тому числі прибережних захисних смуг, то при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених статтею 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку визначення.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала на те, що заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду всупереч вимогам ЗК України (перехід до них права володіння цими землями) є неможливим. Розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у статті 59 цього кодексу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц (провадження № 14-71цс18), від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц) (провадження № 14-452цс18), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18) та від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19).
Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 зроблено висновок про те, що у спорах стосовно прибережних захисних смуг, які перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (частина третя статті 13, частина сьома статті 41, частина перша статті 50 Конституції України). Ці інтереси реалізуються, зокрема, через цільовий характер використання земельних ділянок (статті 18, 19, пункт «а» частини першої статті 91 ЗК України), які набуваються лише згідно із законом (стаття 14 Конституції України).
Предметом доказування у справі, що переглядається, є встановлення факту, за рахунок яких земель (земель водного фонду чи іншого цільового призначення) відбулося відведення у приватну власність ОСОБА_1 спірної земельної ділянки.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Пред`являючи позов, прокурор на підтвердження своїх вимог надав до суду лист Київського державного підприємства геодезії, картографії, кадастрових та геоінформаційних систем «Київгеоінформатика» від 25 грудня 2017 року № 01-01/586 (а.с.21, т. 1), викопіювання з топографічних матеріалів, а саме: з ортофотоплану масштабу 1:10000 станом на 2010 рік, відповідно до якого земельна ділянка з кадастровим номером 3221286801:01:058:0579 повністю накладається на землі водного фонду, а саме: на водну поверхню та прибережну захисну смугу затоки річки Десна. Також було надано схему накладення земельних ділянок на землі водного фонду, викопіювання космічної зйомки станом на 2017 рік, де у додатку № 3 зазначено, що земельна ділянка з кадастровим номером 3221286801:01:058:0579 станом на 2017 рік розташована у прибережній 100-метровій захисній смузі річки Десна.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, вважав, що віднесення спірної земельної ділянки до земель водного фонду спростовується висновком експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 13 лютого 2019 року№ 24154/18-41, відповідно до якого, зокрема земельна ділянка, кадастровий номер 3221286801:01:058:0579, на землі водного фонду, а саме на прибережну захисну смугу, ширина якої відповідно до затвердженого рішенням Пухівської сільської ради від 25 червня 2010 року № 1265-ХХХІV-V генерального плану села Пухівка становить 25 метрів, не накладаються.
Разом із тим, у матеріалах справи наявне лише викопіювання з генерального плану села Пухівка, що не може вважатися проектом землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги в с. Пухівка. А тому за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених статтею 88 ВК України.
Крім того, Верховний Суд вважає необхідним звернути увагу на той факт, що генеральний план села Пухівка був затверджений рішенням Пухівської сільської ради від 25 червня 2010 року № 1265-ХХХІV-V, тобто до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Водного і Земельного кодексів України щодо прибережних захисних смуг» від 02 грудня 2010 року № 2740-VI, яким були внесені зміни до статті 60 ЗК України та статті 88 ВК України, тобто в редакції зазначених норм, які діяли на час прийняття зазначеного вище рішення органу місцевого самоврядування. Зокрема відповідно до частини третьою статті 60 ЗК України у наведеній редакції у межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлювалася з урахуванням містобудівної документації, що узгоджувалося з положеннями статті 88 ВК України.
Таким чином, висновки судів про відмову в задоволенні позовних вимог у зв`язку з їх недоведеністю є передчасними.
З урахуванням наведеного, оскільки фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення справи, судами не встановлено, а суд касаційної інстанції у силу своїх процесуальних повноважень (стаття 400 ЦПК України) позбавлений можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанцій, збирати та надавати оцінку доказам, колегія суддів частково приймає доводи касаційної скарги та вважає за необхідне оскаржувані судові рішення скасувати, а справу передати на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене в цій постанові, повно та всебічно дослідити обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, надати належну оцінку доказам: кожному доказу окремо, а також взаємному зв`язку доказів у їх сукупності, та у разі доведеності факту накладання земельної ділянки на землі водного фонду розглянути справу за позовними вимогами, які відповідають належному способу захисту, здійснення якого матиме наслідком реальне відновлення порушеного права власності держави на землі прибережної захисної смуги.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази або необґрунтовано відхилив клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
За таких обставин рішення суду першої інстанції та судове рішення апеляційного суду не відповідають вимогам статті 263 ЦПК України та ухвалено з порушенням норм процесуального права, що в силу пункту 1 частини третьої та четвертої статті 411 ЦПК України є підставою для їх скасування з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 400, 409, 411 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури задовольнити частково.
Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 19 листопада 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 вересня 2020 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий М. Є. Червинська
Судді: С. Ю. Бурлаков
А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун