№ 361/2840/18

Постанова

Іменем України

22 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 361/2840/18

провадження № 61-2878св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Калараша А. А. (суддя-доповідач), Петрова Є. В.,

Ткачука О. С.,

учасники справи:

позивач - керівник Броварської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави,

відповідачі: Броварська міська рада Київської області, ОСОБА_1 ,

третя особа - ОСОБА_2 ,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Броварської міської ради Броварського району Київської області на постанову Київського апеляційного суду від 08 грудня 2020 року в складі колегії суддів: Мараєвої Н. Є., Заришняк Г. М., Рубан С. М., в справі за позовом керівника Броварської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави до Броварської міської ради Київської області, ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_2 , про визнання незаконним та скасування рішення міської ради про затвердження проекту землеустрою та передачу земельної ділянки у власність, витребування земельної ділянки з незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2018 року керівник Броварської місцевої прокуратури Київської області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_2 , про визнання незаконним та скасування рішення міської ради про затвердження проекту землеустрою та передачу земельної ділянки у власність, витребування земельної ділянки з незаконного володіння.

Позов мотивований тим, що рішенням Броварської міської ради від 02 липня 2010 року № 1575-85-05 ОСОБА_2 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та передано у власність земельну ділянку, загальною площею 0,1000 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд на АДРЕСА_1 .

На підставі договору купівлі-продажу від 16 червня 2011 року ОСОБА_2 відчужила ОСОБА_1 вищевказану земельну ділянку, кадастровий номер 3210600000:00:063:1314.

Прокурор зазначав, що спірна земельна ділянка розташована поблизу озера та включає в себе землі, які відносяться до земель водного фонду (прибережна захисна смуга), а станом на 2018 рік частково і безпосередньо водного плеса, що підтверджується даними публічної кадастрової карти, викопіюванням з плану землекористування, погодженим головним архітектором м. Бровари, та відповіддю Київського ДП геодезії, картографії, кадастрових та геоінформаційних систем «Київгеоінформатика» від 04 січня 2018 року із відповідними схемами накладення земельних ділянок на землі водного фонду.

Посилаючись на те, що земельна ділянка на АДРЕСА_1 вибула з комунальної власності з порушенням вимог Конституції України ЗК України, ВК України, внаслідок чого фактично відбулась незаконна зміна її цільового призначення, керівник Броварської місцевої прокуратури Київської області просив: визнати незаконним та скасувати рішення Броварської міської ради Київської області від 02 липня 2010 року № 1575-85-05 в частині затвердження проекту землеустрою та передачі у власність ОСОБА_2 земельної ділянки, площею 0,1000 га, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд на АДРЕСА_1 ; витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь територіальної громади Броварської міської ради Київської області в особі Броварської міської ради Київської області земельну ділянку, площею 0,1000 га, кадастровий номер 3210600000:063:1314, яка знаходиться на АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 20 листопада 2019 року в задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, врахував, що ОСОБА_2 , отримавши дозвіл на розроблення проекту землеустрою, замовила виготовлення проектної документації, в результаті чого дотрималась порядку отримання у власність земельної ділянки на АДРЕСА_1 .

Оскільки проектна документація виготовлена відповідно до вимог чинного законодавства, Броварська міська рада Київської області не мала як підстав для відмови у її затвердженні, так і підстав для відмови в передачі спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_2 .

Керівник Броварської місцевої прокуратури Київської області не надав належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що станом на час передачі земельної ділянки на АДРЕСА_1 біля неї знаходилось озеро, як водний об`єкт з необхідною охоронною зоною, і вказана земельна ділянка розташована у водоохоронній зоні.

Встановивши, що спірна земельна ділянка набута ОСОБА_2 у власність на законних підставах, місцевий суд дійшов висновку, що остання мала право розпоряджатись нею на вільний розсуд, а тому відсутні підстави, передбачені статтями 387 388 ЦК України, для її витребування від ОСОБА_1 .

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 08 грудня 2020 року апеляційну скаргу прокурора Київської області задоволено, рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 20 листопада 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову. Визнано незаконним та скасовано рішення Броварської міської ради від 02 липня 2010 року № 1575-85-05 «Про передачу земельних ділянок громадянам у власність, надання дозволів на виготовлення технічної документації по оформленню права власності та користування, надання дозволів на розроблення проектів землеустрою, щодо відведення земельних ділянок у власність та внесення змін до рішень Броварської міської ради» в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі у власність ОСОБА_2 земельної ділянки, загальною площею 0,1000 га, з них 0,0160 га - землі обмеженого використання - інженерний коридор мережі лінії електропередачі, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд на АДРЕСА_1 . Витребувано з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь територіальної громади Броварської міської ради Київської області в особі Броварської міської ради Київської області земельну ділянку, загальною площею 0,1000 га, з кадастровим номером 3210600000:00:063:1314, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Суд апеляційної інстанції, дослідивши зібрані у справі докази (лист правління водних ресурсів у м. Києві та Київській області від 24 січня 2018 року № 01-12/53 «Про надання інформації щодо статусу озер в м. Бровари», листи Київського державного підприємства геодезії, картографії та кадастрових та геоінформаційних систем «Київгеоінформатика» від 18 жовтня 2017 року № 01-01/488, від 02 травня 2018 року № 01-01/283, схеми накладення земельної ділянки, висновок експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 22 лютого 2018 року № 12/18), дійшов висновку, що передана у власність ОСОБА_2 земельна ділянка на АДРЕСА_1 повністю накладається на землі водного фонду (прибережні захисні смуги озер, які становлять 100 м), а тому наявні підстави для визнання незаконним та скасування рішення Броварської міської ради від 02 липня 2010 року № 1575-85-05.

Витребовуючи спірну земельну ділянку від добросовісного набувача ОСОБА_1 , апеляційний суд виходив з того, що позов прокурором заявлений на підставі статей 387 388 ЦК України, проте, врахувавши принцип jura novit curia («суд знає закони»), дійшов висновку про можливість застосування до спірних правовідносин положення статті 391 ЦК України щодо повернення земельної ділянки на АДРЕСА_1 протягом усього триваючого порушення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У лютому 2021 року Броварська міська рада Броварського району Київської області засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 08 грудня 2020 року, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 22 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Броварського міськрайонного суду Київської області.

У травні 2021 року справа № 361/2840/18 передана до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 09 вересня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Як на підставу касаційного оскарження Броварська міська рада Броварського району Київської області посилається на застосування судом апеляційної інстанції норми права без урахування правового висновку Верховного Суду про застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, що відповідає підставі касаційного оскарження, передбаченій пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, а також на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, що відповідає підставі касаційного оскарження за пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України.

Так, у постанові Верховного Суду від 01 грудня 2020 року в справі № 915/1784/18 вказано про неможливість витребування майна у особи, яка вже не є його власником. Оскільки ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 18 серпня 2018 року відчужила спірну земельну ділянку ОСОБА_3 , позов пред`явлений до неналежного відповідача.

Докази, які апеляційний суд взяв за основу, зокрема, листи з відповідними схемами накладення земельних ділянок на землі водного фонду, містять лише суб`єктивну, не підтверджену інформацію відповідних органів та не є належними та допустими доказами у справі.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Броварської міської ради Київської області від 20 травня 2010 року № 1530-84-05 ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність на земельну ділянку, орієнтовною площею 0,1000 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 (а. с. 19, т. 1).

Рішенням Броварської міської ради Київської області від 02 липня 2010 року № 1575-85-05 ОСОБА_2 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та передано у власність земельну ділянку, загальною площею 0,1000 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд на АДРЕСА_1 (а. с. 20, т. 1).

На підставі рішення Броварської міської ради Київської області від 02 липня 2010 року № 1575-85-05 ОСОБА_2 виданий державний акт на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3210600000:00:063:1314, загальною площею 0,1000 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 24, т. 1).

Згідно з Інформаційною довідкою з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, сформованою станом на 02 лютого 2018 року, земельна ділянка (кадастровий номер 3210600000:00:063:1314), площею 0,1000 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 , перебуває у приватній власності ОСОБА_1 , дата державної реєстрації: 24 жовтня 2017 року (а. с. 21-22, т. 1).

18 липня 2018 року на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки ОСОБА_1 продала ОСОБА_3 земельну ділянку на АДРЕСА_1 , загальною площею 0,1000 га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 3210600000:00:063:1314 (а. с. 72-73, т. 1).

У відповідь на запит Броварської місцевої прокуратури Київської області листом від 18 жовтня 2017 року № 01-01/488 КДП геодезії, картографії, кадастрових та геоінформатичних систем «Київгеоінформатика» повідомило, що з топографічних планів масштабу 1:2000 та ортофотопланів масштабу 1:2000 станом на 2010 рік із схемою накладення земельних ділянок згідно з запитом на землі водного фонду в межах м. Бровари Київської області земельні ділянки з кадастровими номерами 3210600000:00:064:0521, 3210600000:00:063:1314 повністю або частково накладаються на землі водного фонду, а саме: на 100 метрову прибережну захисну смугу озер. Площа накладення на землі водного фонду земельної ділянки з кадастровим номером 3210600000:00:063:1314 - 0,1 га (повністю) (а. с. 24-25, т. 1).

У листі Управління водних ресурсів у м. Києві та Київській області від 24 січня 2018 року № 01-12/53 зазначено, що водойми, розташовані між вул. Сонячна та Фельдмана в м. Бровари, відносяться до озер, що підтверджується картографічними матеріалами ДП геодезії, картографії, кадастрових та геоінформатичних систем (викопіювання з оргтофотоплану М 1:2000 станом на 2010 рік, представленими у додатку) (а. с. 26, т. 1).

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 22 лютого 2018 року № 12/18 на території міста розташовані озера в парку «Приозерний» (Озеро «Біле»), у парку «Перемоги» (озеро «Перемога») між вул. Сонячна та вул. Фельдмана на вул. Петропавлівська, на вул. Тургенєва та вул. А. Луценка; водойми розташовані між вул. Сонячна та Фельдмана м. Бровари відносяться до озер. Між вулицями Фельдмана-Абрикосова-Спортивна-Кобилянської-Сонячна в м. Бровари розташовані два водні об`єкти, які з огляду на вихідні дані є озерами. Між такими озерами проходить ґрунтова дорога. В цілому озера оточені кварталом індивідуальної житлової забудови (а. с. 30-40, т. 1).

У відповідь на запит Броварської місцевої прокуратури Київської області листом від 02 травня 2018 року № 01-01/283 КДП геодезії, картографії, кадастрових та геоінформатичних систем «Київгеоінформатика» повідомило, з топографічного плану масштабу 1:2000 станом місцевості на 2007 рік, ортофотоплану масштабу 1:10000 станом місцевості на 2010 рік, викопіювання з матеріалів космічної зйомки станом місцевості на 2007 та 2009 роки із схемою накладення земельних ділянок на землі водного фонду в межах Броварського району Київської області земельна ділянка з кадастровим номером 3210600000:00:063:1314 повністю накладається на землі водного фонду, на прибережні захисні смуги озер, площа накладення 0,01 га (а. с. 41-52, т. 1).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступних підстав.

Частиною першою статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам постанова апеляційного суду відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно зі статтями 19 20 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі й землі водного фонду; віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Подібний порядок встановлено й для зміни цільового призначення земель, що згідно із частиною другою статті 20 ЗК України проводиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 58 ЗК України та статтею 4 Водного кодексу України (далі - ВК України) до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами; землі зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Таким чином, до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоча й не розташовані об`єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню й належній експлуатації водного фонду, виконують певні захисні функції.

Чинним законодавством установлено особливий правовий режим використання земель водного фонду.

Так, стаття 59 ЗК України передбачає обмеження щодо набуття таких земель у приватну власність та встановлює можливість використання таких земель для визначених цілей на умовах оренди. Відповідно ж до частини четвертої статті 84 ЗК України землі водного фонду не можуть передаватись у приватну власність, крім випадків, передбачених законодавством.

Випадки передачі земель водного фонду до приватної власності, зокрема громадян, передбачені положеннями частини другої статті 59 ЗК України (у редакції, яка була чинною на час виникнення правовідносин).

Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо (частина четверта статті 59 ЗК України).

Отже, за змістом зазначених норм права, землі під водними об`єктами загальнодержавного значення, зокрема зайняті поверхневими водами: водотоками (річки, струмки), штучними водоймами (водосховища, ставки) і каналами; іншими водними об`єктами; підземними водами та джерелами; внутрішніми морськими водами та територіальним морем, як землі, зайняті водним фондом України, а також прибережні захисні смуги вздовж річок (у тому числі струмків та потічків), морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм не могли передаватись у власність громадян, оскільки є землями водного фонду України.

За положеннями статті 60 ЗК України та статті 88 ВК України (у редакціях, чинних на час виникнення спірних правовідносин) уздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Правовий режим прибережних смуг визначається статтями 60 62 ЗК України та статтями 1, 88, 90 ВК України.

Так, згідно зі статтею 61 ЗК України, статтею 89 ВК України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. Зокрема, у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; зберігання та застосування пестицидів і добрив; влаштування літніх таборів; для худоби; будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів тощо. Об`єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватись, якщо при цьому не порушується її режим. Не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.

Відповідно до статті 60 ЗК України, статті 88 ВК України прибережні захисні смуги встановлюються по обидва береги річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 га - 25 м; для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 га - 50 м; для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 м.

Крім того, за положеннями частини четвертої статті 88 ВК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням конкретних умов, що склалися.

Згідно з пунктом 2.9 Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 05 листопада 2004 року № 434, у разі відсутності належної землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водних об`єктів природоохоронний орган забезпечує їх збереження шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо вилучення (викупу), надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених статтею 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08 травня 1996 року № 486 «Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них», з урахуванням конкретної ситуації.

Таким чином, землі, зайняті поверхневими водами, природними водоймами (озера), водотоками (річки, струмки), штучними водоймами (водосховища, ставки), каналами й іншими водними об`єктами, та землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які поширюється окремий порядок надання й використання.

Отже, прибережна захисна смуга - це частина водоохоронної зони, визначеної законодавством ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено особливий режим.

Існування прибережних захисних смуг визначеної ширини передбачене нормами закону (стаття 60 ЗК України, стаття 88 ВК України).

Надання у приватну власність земельних ділянок, які знаходяться у прибережній захисній смузі, без урахування обмежень, зазначених у статті 59 ЗК України, суперечить нормам статей 83, 84 цього Кодексу.

Конституція України (статті 13, 14) визначає, що земля, водні ресурси є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.,

За правилами статей 4 5 ЗК України завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

Стаття 80 ЗК України закріплює суб`єктний склад власників землі, визначаючи, що громадяни та юридичні особи є суб`єктами права власності на землі приватної власності, територіальні громади є суб`єктами права власності на землі комунальної власності та реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, держава, реалізуючи право власності через відповідні органи державної влади, є суб`єктом права власності на землі державної власності.

З огляду на наведене, положення частини першої статті 83, частини першої статті 84, статті 122 ЗК України, статей 1, 2, 6, 10 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» прийняття рішення про передачу у приватну власність землі державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі, відповідно, державної чи комунальної власності. В цьому контексті у сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14 19 Конституції України).

Отже, правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять «суспільний», «публічний» інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

У спорах стосовно прибережних захисних смуг, інших земель, які перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (частина третя статті 13, частина сьома статті 41, стаття 50 Конституції України). Ці інтереси реалізуються, зокрема, через цільовий характер використання земельних ділянок (статті 18, 19, пункт «а» частини першої статті 91 ЗК України), які набуваються лише згідно із законом (стаття 14 Конституції України). Заволодіння приватними особами такими ділянками всупереч чинному законодавству, без належного дозволу уповноваженого на те органу може зумовлювати конфлікт між гарантованим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод правом цих осіб мирно володіти майном і правами інших осіб та всього суспільства на безпечне довкілля.

Зазначена правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі № 372/2180/15-ц (провадження № 14-76цс18), від 07 листопада 2018 року у справі № 488/6211/14-ц (провадження № 14-235цс18).

Таким чином, суд апеляційної інстанції, дослідивши наявні у справі докази та надавши їм належну оцінку, дійшов правильного висновку про обґрунтованість вимог керівника Броварської місцевої прокуратури Київської області та визнання незаконним і скасування рішення Броварської міської ради від 02 липня 2010 року № 1575-85-05 «Про передачу земельних ділянок громадянам у власність, надання дозволів на виготовлення технічної документації по оформленню права власності та користування, надання дозволів на розроблення проектів землеустрою, щодо відведення земельних ділянок у власність та внесення змін до рішень Броварської міської ради» в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі у власність ОСОБА_2 земельної ділянки, загальною площею 0,1000 га, оскільки спірна земельна ділянка вибула з власності на підставі рішення, яке прийнято з порушенням вимог земельного та водного законодавства.

Доводи касаційної скарги з посилання на те, що апеляційний суд взяв за основу листи з відповідними схемами накладення земельних ділянок на землі водного фонду, які містять лише суб`єктивну, не підтверджену інформацію відповідних органів, є безпідставними, оскільки спрямовані на необхідність переоцінки доказів у справі, що у силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) сформульовано правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.

Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Враховуючи, що ОСОБА_1 не реалізувала своє процесуальне право щодо оскарження постанови апеляційного суду в касаційному порядку, а Броварська міська рада Броварського району Київської області не є її законним представником та не неділена відповідними повноваження захищати права та інтереси останньої, Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги з посиланням на те, що відсутні підстави для повернення ОСОБА_1 спірної земельної ділянки, оскільки права та інтереси Броварської міської ради Броварського району Київської області у цій частині не порушені.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в постанові апеляційного суду, питання вичерпності висновків суду, Верховний Суд виходить із того, що у справі, що переглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних правовідносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованого та правильного висновку суду апеляційної інстанції.

Оскільки доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, висновків апеляційного суду не спростовують, на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення не впливають, судові процедури повинні бути справедливі для всіх учасників процесу, що відповідає положенням статті 6 Конвенції, а тому колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін.

Висновки Верховного Суду за результатом розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувана постанова апеляційного суду прийнята без додержанням норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного суду від 08 грудня 2020 року - без змін.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Броварської міської ради Броварського району Київської області залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 08 грудня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді : А. І. Грушицький

А. А. Калараш

Є. В. Петров

О. С. Ткачук