№ 361/396/18

Постанова

Іменем України

19 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 361/396/18

провадження № 61-15503св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Кузнєцова В. О.,

суддів: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач -ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , Калитянська селищна рада Броварського району Київської області,

третя особа - відділ у Броварському районі міськрайонного управління юстиції у Броварському районі та м. Броварах Головного управління Держгеокадастру у Київській області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 04 липня 2019 року в складі судді Мазурик О. Ф.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , Калитянської селищної ради Броварського району Київської області, який в ході розгляду справи уточнив, та остаточно просив:

- скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 524474 з кадастровим номером 3221255500:01:033:0035, виданий на ім`я ОСОБА_2 ,

- скасувати рішення Калитянської селищної ради 09 сесії 06 скликання від 13 грудня 2011 року № 136 на підставі якого видано вищевказаний державний акт;

- визнати за ним право на земельну ділянку, площею 0,0100 га, яка розташована по АДРЕСА_1 за набувальною давністю.

Позов мотивовано тим, що у 1984 році позивач побудував гараж по АДРЕСА_1 . З часу будівництва ОСОБА_1 відкрито, безперервно та добросовісно володіє земельною ділянкою, на якій розташований гараж.

У 2010 році ОСОБА_1 звернувся до Калитянської селищної ради Броварського району Київської області із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення вказаної вище земельної ділянки у власність.

11 жовтня 2010 року рішенням сесії V скликання № 442 XXXV позивачу надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, загальною площею 0,01 га, для будівництва індивідуального гаража.

Під час оформлення документів, які посвідчують право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 , позивачу стало відомо, що вказана земельна ділянка належить іншим особам.

Посилаючись на порушення його земельних прав, ОСОБА_1 просив задовольнити позовні вимоги.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 01 квітня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, врахував обізнаність позивача про володіння чужою земельною ділянкою, у зв`язку з чим дійшов висновку, що ОСОБА_1 не є добросовісним набувачем у розумінні вимог статті 344 ЦК України.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Київського апеляційного суду від 04 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 01 квітня 2019 року визнано неподаною та повернуто.

Суд апеляційної інстанції, визнаючи неподаною та повертаючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , врахував, що останній, отримавши 05 червня 2019 року копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху від 30 травня 2019 року, не усунув недоліки апеляційної скарги.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У серпні 2019 року до суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 04 липня 2019 року, в якій заявник, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу.

Касаційна скарга мотивована тим, що наведений апеляційним судом в ухвалі від 30 травня 2019 року розрахунок судового збору є помилковим, а сплачена ним сума судового збору в розмірі 2 250 грн відповідає ставкам, визначеним Законом України «Про судовий збір».

Відзив на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не подано.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 21 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі і витребувано цивільну справу № 361/396/18 з суду першої інстанції.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У грудні 2019 року вказана справа передана до Верховного Суду.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 21 жовтня 2019 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Калитянської селищної ради Броварського району Київської області, третя особа - відділ у Броварському районі міськрайонного управління у Броварському районі та в м. Броварах Головного управління Держгеокадастру у Київській області, про скасування рішення органу виконавчої влади, визнання права власності на земельну ділянку за набувальною давністю, скасування державного акта на право приватної власності на земельну ділянку, призначено до розгляду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-ІХ передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У січні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , Калитянської селищної ради Броварського району Київської області, який неодноразово уточнював, та у січні 2019 року остаточно просив:

- скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 524474 з кадастровим номером 3221255500:01:033:0035, виданий на ім`я ОСОБА_2 ,

- скасувати рішення Калитянської селищної ради 09 сесії 06 скликання від 13 грудня 2011 року № 136 на підставі якого видано вищевказаний державний акт;

- визнати за ним право на земельну ділянку, площею 0,0100 га., яка, розташована по АДРЕСА_1 за набувальною давністю.

01 квітня 2019 року Броварський міськрайонний суд Київської області ухвалив рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Калитянської селищної ради Броварського району Київської області.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 30 травня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, зокрема, доплати судового збору в розмірі 3 755 грн.

Постановляючи вищевказану ухвалу, суд апеляційної інстанції виходив з того, позивачем після остаточного уточнення позовних вимог 10 січня 2019 року, заявлено позов, що одночасно має майновий характер (96 700 грн - вартість земельної ділянки разом з об`єктом нерухомості) та дві вимоги немайнового характеру (скасування державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 524474, виданого на ім`я ОСОБА_2 , та скасування рішення Калитянської селищної ради 09 сесії 06 скликання від 13 грудня 2011 року № 136).

Таким чином, враховувавши визначений Законом України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 1 921 грн, апеляційний суд виходив з того, що судовий збір при поданні позовної заяви за вимоги немайнового характеру становив 1 536 грн 80 коп. (768 грн 40 коп.+768 грн 40 коп.), а за подання позовної заяви майнового характеру - 967 грн грн (1 % ціни позову).

Оскільки ОСОБА_1 копію вищевказаної ухвали від 30 травня 2019 року отримав 05 червня 2019 року, проте станом на 04 липня 2019 року недоліки апеляційної скарги не усунув, апеляційний суд дійшов висновку про визнання неподаною та повернення апеляційної скарги.

Колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду не погоджується з вказаним висновком апеляційного суду, оскільки він зроблений з порушенням норм процесуального права.

Частиною другою статті 357 ЦПК України встановлено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 ЦПК України, застосовуються положення статті 185 ЦПК України, відповідно до частини третьої якої, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Правові засади справляння судового збору та розміри ставок судового збору визначаються Законом України «Про судовий збір».

Частиною першою статті 49 ЦПК України передбачено право позивача відмовитись від позову (всіх або частини позовних вимог), збільшити або зменшити розмір позовних вимог.

У абзаці другому частини другої статті 6 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій) визначено, що у разі якщо розмір позовних вимог збільшено або пред`явлено нові позовні вимоги, недоплачену суму судового збору необхідно сплатити до звернення до суду з відповідною заявою. У разі зменшення розміру позовних вимог питання щодо повернення суми судового збору вирішується відповідно до статті 7 цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій) судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Частиною третьою статті 6 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Згідно з підпунктом 6 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції на час подання апеляційної скарги), розмір ставки судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви, скарги.

Суд апеляційної інстанції, визнаючи неподаною та повертаючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 01 квітня 2019 року, не врахував, що з позовними вимогами немайнового характеру про скасування державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 524474, виданого на ім`я ОСОБА_2 , та скасування рішення Калитянської селищної ради 09 сесії 06 скликання від 13 грудня 2011 року № 136, позивач звернувся у січні 2018 року, у зв`язку з чим судовий збір підлягає справлянню у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 01 січня 2018 року.

Скориставшись у січні 2019 року визначеним частиною першою статті 49 ЦПК України правом на збільшення позовних вимог, позивач заявив лише нову вимогу майнового характеру, у той час як із зазначеними вище двома вимогами немайнового характеру ОСОБА_1 звернувся у січні 2018 року, а тому справляння апеляційним судом судового збору повинно бути у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік».

Апеляційний суд вказаного вище не врахував, здійснивши неправильний розрахунок судового збору за подання апеляційного скарги на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 01 квітня 2019 року, дійшов передчасного висновку про визнання неподаною та повернення апеляційної скарги ОСОБА_1 .

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

За приписами частин третьої, четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

За змістом статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

З метою забезпечення завдання цивільного судочинства, а саме щодо забезпечення справедливого розгляду справи, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала апеляційного суду - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400 409 411 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 04 липня 2019 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. О. Кузнєцов

Судді : В. С. Жданова

В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко

М. Ю. Тітов