№ 361/6567/17

Постанова

Іменем України

16 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 361/6567/17

провадження № 61-1399св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого -Ступак О. В., суддів:Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Усика Г. І., Погрібного С. О., Яремка В. В.,учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Садівниче об`єднання «Трудовик»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 12 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Гуля В. В., Сушко Л. П., Сліпченка О. І.,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Садівничого об`єднання «Трудовик» (далі - СО «Трудовик») про визнання недійсним рішення звітно-виборчої ХХХІХ конференції СО «Трудовик», оформленого протоколом від 15 липня 2017 року.

Позивач зазначала, що вона є членом Садівничого товариства «Мебельщик» (далі - СТ «Мебельщик»), що підтверджується членською книжкою садовода, виданою 14 червня 1998 року. Згідно з витягом з протоколу загальних зборів членів СТ «Мебельщик» від 06 травня 2017 року № 1 її було обрано уповноваженим представником на конференцію СО «Трудовик».

15 липня 2017 року в селі Рожни Броварського району Київської області відбулася звітно-виборча XXXIX конференція членів СО «Трудовик», на якій прийнято рішення, оформлене протоколом, про визнання задовільною роботи ради, затвердження звіту ревізійної комісії, обрання головою ради ОСОБА_2 , обрання членів ради, обрання членів ревізійної комісії, затвердження кошторису на 2017 рік, затвердження рішення конференції, про проведення аудиторської перевірки за 2017 рік.

Відповідно до протоколу на конференції були присутні 2 151 чоловік - члени та уповноважені від 41 садівничого товариства. Згідно з протоколом всього до членів СО «Трудовик» входить 57 садівничих товариств, які представляють 2 778 членів садівничих товариств, що не відповідає дійсності. На день проведення конференції до складу СО «Трудовик» входило 71 садівниче товариство, що налічує загалом понад 2 800 садоводів, які повинні були бути представлені на конференції не менше ніж 60 уповноваженими. А фактично згідно з протоколом участь в голосуванні брало 25 осіб.

Враховуючи те, що на конференції об`єднання був відсутній кворум, рішення, ухвалені зазначеною конференцією, є незаконними, а тому її права як члена садівничого товариства та як її уповноваженого представника на конференції СО «Трудовик» є порушеними та підлягають захисту шляхом визнання недійсним оспорюваного рішення, як такого, що прийняте з порушенням вимог закону і статуту кооперативу, оскільки відповідно до статті 97, частин першої, другої статті 98 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) управління товариством здійснюють його органи.

Органами управління СО «Трудовик» відповідно до його статуту є конференція уповноважених садівничих товариств - членів об`єднання. Відповідно до пункту 34 статуту СО «Трудовик», затвердженого конференцією СО «Трудовик» 20 травня 1995 року, зареєстрованого 31 липня 1995 року, вищим органом управління СО «Трудовик» є конференція уповноважених садівничих товариств - членів об`єднання.

Уповноважені на конференцію обираються загальними зборами садівничих товариств терміном на три роки за нормою представництва, встановленою радою об`єднання: 1 (один) уповноважений від 25 членів садового товариства (пункт 45 статуту СО «Трудовик»).

Згідно з пунктом 47 статуту СО «Трудовик» конференція уповноважена вирішувати питання в присутності не менше 50 % обраних уповноважених. Рішення вважаються прийнятими, якщо за нього проголосувало не менше 50 % присутніх уповноважених.

На конференції за повідомленням голови лічильної комісії ОСОБА_3 були присутні представники від 42 садівничих товариств. Скільки офіційно було зареєстровано уповноважених представників, уповноважена особа не повідомила. Мандати для голосування на конференції за вказівкою голови ради ОСОБА_2 були видані лише головам 25 садівничих товариств, які і брали участь у голосуванні від імені своїх товариств, члени яких уявлення не мали про питання, які на цій конференції розглядались. Уповноважені були позбавлені права на голосування, тобто на участь у роботі конференції і прийняття нею відповідних рішень. У зв`язку з цим порушено право садоводів на участь через їх уповноважених представників в управлінні справами об`єднання, обговоренні та прийнятті рішень щодо його діяльності (пункти 14, 15, 33 статуту). А позивач та інші уповноважені на конференцію від садівничих товариств були позбавлені можливості реалізувати делеговані їм членами своїх товариств повноваження.

З огляду на це позивач та інші уповноважені на конференцію від садівничих товариств звернули увагу членів президії та всіх представників садівничих товариств на грубе порушення вимог статуту СТ «Трудовик» щодо проведення конференції головою ради ОСОБА_2 , яка відмовилась дотримуватись положень статуту СО «Трудовик», пославшись на практику попередніх голів ради СО «Трудовик». Окрім того, під час реєстрації уповноважених і голів садівничих товариств, вона відмовилась на реєстраційних листах і мандатах ставити штамп «СО «Трудовик», який завчасно був виготовлений садоводами з метою недопущення фальсифікації під час оформлення реєстраційних листів і мандатів. Проте ОСОБА_2 , зловживаючи своїм службовим становищем, категорично відмовилась від цього і позначала реєстраційні листи і мандати печаткою Садівничого товариства «Антей», тобто печаткою товариства, головою якого вона є. Це дало їй змогу розпорядитися реєстраційними документами за власним розсудом.

Вищевикладене та позбавлення уповноважених права на участь у роботі конференції та голосуванні викликало протест у 16 садівничих товариств, уповноважені покинули конференцію і попередили ОСОБА_2 і членів президії, що будуть звертатись до суду з метою визнання цієї конференції неповноважною приймати будь-які рішення за відсутності кворуму, оскільки в залі залишились представники лише 25 садівничих товариств із 71. Незважаючи на це, за ініціативи ОСОБА_2 конференція продовжила роботу, і за відсутності кворуму особи, які залишились в залі, проголосували за рішення, прийняті згідно з порядком денним, зокрема за обрання головою ради ОСОБА_2 .

Член об`єднання згідно з пунктом 14 статуту має право брати участь через своїх представників (уповноважених конференції) в управлінні справами об`єднання, обговорення та прийняття рішень по всім питанням його діяльності.

Таким чином, конференція проведена з порушеннями положень пункту 47 статуту об`єднання - на зборах не було кворуму.

Позивач вважає оскаржуване рішення незаконним, оскільки конференція проведена з порушенням норм чинного законодавства та положень пункту 47 статуту об`єднання, а саме: відсутність кворуму, тому всі рішення на конференції прийняті неправомочним складом.

Посилаючись на викладене, позивач просила суд визнати недійсним рішення звітно-виборчої ХХХІХ конференції СО «Трудовик», оформлене протоколом від 15 липня 2017 року.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 жовтня 2017 року відкрито провадження у справі.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 липня 2019 року (з урахуванням ухвали цього суду про виправлення описки від 12 серпня 2019 року) позов задоволено. Визнано недійсним рішення звітно-виборчої ХХХІХ конференції СО «Трудовик», оформлене протоколом від 15 липня 2017 року. Стягнуто із СО «Трудовик» на користь держави судовий збір у розмірі 640,00 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що наданий суду протокол конференції СО «Трудовик» від 15 липня 2017 року містить назву вищого керівного органу об`єднання, не передбаченого статутом. Окрім того, протокол конференції і його рішення містять різні назви: у протоколі це - «конференція СО «Трудовик»; у рішенні - «конференція садоводів СО «Трудовик». Тобто, цим протоколом підтверджено, що всі рішення на конференції приймались неналежним органом управління.

На думку суду першої інстанції, відповідач свідомо лишив ХХХІХ конференцію статусу «конференції уповноважених садівничих товариств - членів СО «Трудовик», тим самим протиправно позбавивши уповноважених права брати участь у голосуванні з усіх питань порядку денного конференції, а всіх садоводів - права брати участь у діяльності об`єднання через своїх уповноважених.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 12 листопада 2019 року апеляційну скаргу СО «Трудовик» задоволено частково. Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 липня 2019 року скасовано, а провадження у справі за позовом ОСОБА_1 - закрито.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та закриваючи провадження у справі, апеляційний суд виходив з того, що позивачем оспорюється дійсність рішення найвищого органу управління СО «Трудовик» - конференції з підстав порушення корпоративних процедур прийняття такого рішення, що відповідно до приписів пункту 3 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належить до компетенції господарських судів.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи

У січні 2020 року ОСОБА_1 звернулася засобами поштового зв`язку до Верховного Суду із касаційною скаргою у цій справі, у якій просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 12 листопада 2019 року та залишити в силі рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 липня 2019 року, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням апеляційним судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

У касаційній скарзі заявник посилається на те, що апеляційний суд:

- знехтував правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 23 січня 2018 року у справі № 925/1321/16, у якій надається визначення корпоративних прав і корпоративних відносин, а також у постанові пленуму Вищого господарського суду України від 25 лютого 2016 року № 4 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин»;

- безпідставно керувався положеннями статті 20 ГПК України, яка у цій редакції набула чинності лише 15 грудня 2017 року, а оскільки провадження у справі відкрито у жовтні 2017 року, то його закриття є безпідставним, що підтверджується принципом незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 05 квітня 2001 року у справі № 1-16/2001;

- не звернув увагу, що з урахуванням пунктів 1.2, 1.4, 9 статуту СО «Трудовик» відповідач не є господарським товариством у розумінні положень статті 79 Господарського кодексу України (далі - ГК України), Закону України «Про господарські товариства», а тому правовідносини між членами громадської організації та самою організацією не мають характеру корпоративних та не підпадають під регулювання пункту 4 частини першої статті 12 ГПК України (у редакції, чинній на дату подання позовної заяви);

- не врахував, що особа стає носієм корпоративних прав з моменту набуття права власності на акції акціонерного товариства або вступу до інших юридичних осіб; корпоративні права характеризуються ознаками, згідно з якими особа має частку в статутному капіталі господарської організації, право на участь в управлінні господарською організацією та право на отримання певної частини прибутку (дивідендів) господарської організації, проте жодним із перелічених прав позивач, як і інші садоводи, не володіє.

У березні 2020 року на адресу Верховного Суду від СО «Трудовик» надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому воно просить залишити касаційну скаргу без задоволення через безпідставність, а оскаржувану ухвалу, яка є законною та обґрунтованою, - без змін. Окрім цього, відповідач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь СО «Трудовик» 5 000,00 грн судових витрат (на правничу допомогу адвоката в суді касаційної інстанції).

Рух справи в суді касаційної інстанції

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 20 січня 2020 року цю касаційну скаргу призначено судді-доповідачу Курило В. П.

Ухвалою Верховного Суду від 28 лютого 2020 року (з урахуванням ухвали Верховного Суду від 27 січня 2020 року про надання строку для усунення недоліків) задоволено клопотання ОСОБА_1 та поновлено їй строк на касаційне оскарження ухвали Київського апеляційного суду від 12 листопада 2019 року, відкрито касаційне провадження у цій справі, витребувано матеріали справи з Броварського міськрайонного суду Київської області та надано учасникам справи строк для подання відзиву.

У березні 2020 року матеріали справи № 361/6567/17 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 16 березня 2020 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів.

Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 15 квітня 2020 року № 1094/0/226-20 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи у зв`язку зі звільненням у відставку судді ОСОБА_4 .

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 15 квітня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 та матеріали справи № 361/6567/17 передано судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції станом на дату подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України(у редакції станом на дату подання касаційної скарги) передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

За змістом частини першої статті 410 ЦПК України (у редакції станом на дату подання касаційної скарги) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки її ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Судом першої інстанції установлено, що ОСОБА_1 є членом СТ «Мебельщик», що підтверджується членською книжкою садовода, виданою 14 червня 1998 року.

Згідно з витягом з протоколу загальних зборів членів СТ «Мебельщик» від 06 травня 2017 року № 1 ОСОБА_1 обрано уповноваженим представником на конференцію СО «Трудовик».

17 грудня 2016 року статут СО «Трудовик» викладений у новій редакції.

Відповідно до пункту 33 статуту СО «Трудовик» його вищим органом управління є конференція уповноважених садівничих товариств - членів об`єднання. Уповноважені на конференцію обираються загальними зборами садівничих товариств відкритим голосуванням за нормою представництва, встановленою радою об`єднання, та їх повноваження затверджуються терміном на три роки (пункт 44 статуту). Згідно з пунктом 46 статуту СО «Трудовик» конференція уповноважена вирішувати питання в присутності не менше 50 % обраних уповноважених. Рішення вважається прийнятим, якщо проголосовано за нього не менше 50 % присутніх уповноважених.

У своєму позові, поданому до суду у жовтні 2017 року, ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю кворуму просила визнати недійсним рішення звітно-виборчої ХХХІХ конференції СО «Трудовик», оформлене протоколом від 15 липня 2017 року.

Нормативно-правове обґрунтування та мотиви, з яких виходив Верховний Суд

Відповідно до частини першої статті 15 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання позовної заяви) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. За змістом частини першої статті 19 ЦПК України (чинна редакція) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.

У свою чергу відповідно до статті 1 ГПК України (у редакції, чинній на момент подання позовної заяви) підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб`єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб`єктами підприємницької діяльності.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 12 ГПК України (у редакції, чинній на момент подання позовної заяви) господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов`язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів. Аналогічну норму містить і пункт 3 частини першої статті 20 ГПК України (чинна редакція), на який посилався апеляційний суд при закритті провадження.

Таким чином, справи, що виникають з корпоративних відносин, - це справи зі спорів між юридичними особами та їх учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасниками, які вибули, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, що пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи. Предметом відповідних позовів можуть бути вимоги про визнання недійсними: актів органів управління юридичної особи; її установчих документів; правочинів, укладених юридичною особою, якщо позивач обґрунтує свої вимоги порушенням його корпоративних прав або інтересів, тощо. Виняток становлять трудові спори за участю юридичної особи.

При визначенні підвідомчості (предметної та суб`єктної юрисдикції) справ, що виникають з корпоративних відносин, слід виходити з таких міркувань.

За змістом частин першої-третьої статті 3 Господарського кодексу України (далі - ГК України) під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність). Діяльність негосподарюючих суб`єктів, спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участі або без участі суб`єктів господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючих суб`єктів.

У вирішенні питання про те, чи можна вважати правовідносини і відповідний спір -господарськими, слід керуватися ознаками, наведеними у статті 3 ГК України. Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованих ЦК України ГК України, іншими актами господарського й цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

За змістом статей 83 85 86 ЦК України юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, установлених законом. Товариством є організація, створена шляхом об`єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом. Непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками. Непідприємницькі товариства (кооперативи, крім виробничих, об`єднання громадян тощо) та установи можуть поряд зі своєю основною діяльністю здійснювати підприємницьку діяльність, якщо інше не встановлено законом і якщо ця діяльність відповідає меті, для якої вони були створені, та сприяє її досягненню.

За змістом частин першої та другої статті 55 ГК України суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Суб`єктами господарювання є: господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до ЦК України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб`єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності, є учасниками відносин у сфері господарювання, а відносини, що складаються між суб`єктами господарювання та суб`єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю, належать до господарських відносин (стаття 2, частина шоста статті 3 ГК України).

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, виписка та витяги з якого містяться в матеріалах справи (а. с. 88, 154-155, 164-166, 172-174, 192-193, 220-222), дата державної реєстрації СО «Трудовик» - 31 липня 1995 року.

У редакції статуту СО «Трудовик» 1995 року (а. с. 9-14) зазначено, що воно є складовою частиною системи кооперації, утворюється відповідно до статті 52 Закону «Про кооперацію в СРСР» (пункт 1).

На час заснування та реєстрації СО «Трудовик» як юридичної особи був чинним Закон України від 16 червня 1992 року № 2460-XII «Про об`єднання громадян», статтею 1 якого встановлено, що об`єднанням громадян є добровільне громадське формування, створене на основі єдності інтересів для спільної реалізації громадянами своїх прав і свобод. Об`єднання громадян, незалежно від назви (рух, конгрес, асоціація, фонд, спілка тощо) відповідно до цього Закону визнається політичною партією або громадською організацією. Дія цього Закону не поширюється на релігійні, кооперативні організації, об`єднання громадян, що мають основною метою одержання прибутків, комерційні фонди, органи місцевого та регіонального самоврядування (в тому числі ради і комітети мікрорайонів, будинкові, вуличні, квартальні, сільські, селищні комітети), органи громадської самодіяльності (народні дружини, товариські суди тощо), інші об`єднання громадян, порядок створення і діяльності яких визначається відповідним законодавством.

Закон України «Про об`єднання громадян» не надавав права громадським організаціям здійснювати господарську діяльність безпосередньо, а лише через створені ними підприємства (стаття 21 зазначеного Закону у редакції, чинній на час заснування та реєстрації СО «Трудовик»).

Цей Закон втратив чинність з 1 січня 2013 року у зв`язку з уведенням у дію Закону України від 22 березня 2012 року № 4572-VI «Про громадські об`єднання», статтею 1 якого встановлено, що громадське об`єднання - це добровільне об`єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних та інших інтересів. Громадське об`єднання за організаційно-правовою формою утворюється як громадська організація або громадська спілка. Громадська організація - це громадське об`єднання, засновниками та членами (учасниками) якого є фізичні особи. Громадська спілка - це громадське об`єднання, засновниками якого є юридичні особи приватного права, а членами (учасниками) можуть бути юридичні особи приватного права та фізичні особи. Громадське об`єднання може здійснювати діяльність зі статусом юридичної особи або без такого статусу. Громадське об`єднання зі статусом юридичної особи є непідприємницьким товариством, основною метою якого не є одержання прибутку.

Пунктом 4 розділу V «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про громадські об`єднання» встановлено, що статути (положення) громадських організацій, спілок громадських організацій мають бути приведені у відповідність із цим Законом протягом п`яти років з дня введення його в дію (тобто до 1 січня 2018 року).

Разом з тим, як установлено судами та вбачається із матеріалів справи, згідно зі статутом СО «Трудовик» у новій редакції (а. с. 26-30) об`єднання є добровільним громадським неприбутковим формуванням, основним завданням якого є вирішення загальних питань з благоустрою території об`єднання, організації водопостачання, електрифікації, будівництва під`їзних доріг, обгороджування, а також вирішення питань роботи всіх садівничих товариств, які розташовані на території масиву (пункти 1.2, 9 статуту).

Об`єднання утворюється на конференції уповноважених садівничих товариств, періодичність проведення яких затверджується цією конференцією, воно вважається створеним і визнається юридичною особою з моменту прийняття його статуту, що підлягає реєстрації у виконкомі Броварської районної ради народних депутатів (пункти 2, 4 статуту).

Об`єднання має самостійний баланс, печатку і штамп зі своєю назвою, може перебувати у договірних відносинах із суб`єктами підприємницької діяльності (державними, колективними, приватними) як усередині країни, так і за її межами (пункт 5 статуту).

Докази внесення СО «Трудовик» до реєстру як громадського об`єднання відсутні, воно зареєстровано у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як «інші об`єднання юридичних осіб».

Тобто ні за способом створення, ні за видом діяльності відповідач не відповідав ознакам, що характеризували б його як об`єднання громадян за законодавством, чинним на час створення СО «Трудовик». Відсутні також докази відповідності його ознакам громадського об`єднання за Законом України «Про громадські об`єднання» під час реєстрації його статуту в новій редакції.

Позивачем у справі є ОСОБА_1 , яка звернулась до суду із позовом до СО «Трудовик», що складається із садівничих товариств, зазначивши у ньому, що на конференції об`єднання, проведеній 15 липня 2017 року, був відсутній кворум, достатній для прийняття рішень про визнання задовільною роботи ради, затвердження звіту ревізійної комісії, обрання головою ради ОСОБА_2 , обрання членів ради, обрання членів ревізійної комісії, затвердження кошторису на 2017 рік, затвердження рішення конференції, про проведення аудиторської перевірки за 2017 рік. Водночас, як зазначено у позові та встановлено судами, ОСОБА_1 не є членом СО «Трудовик» як фізична особа, а є особою, яка як член СТ «Мебельщик» була уповноважена брати участь у звітно-виборчій ХХХІХ конференції СО «Трудовик», рішення якої, оформлене протоколом від 15 липня 2017 року, оскаржується.

Тобто, за своєю сутністю це спір між членом (учасником) юридичної особи і цією ж юридичною особою, пов`язаний із діяльністю та управлінням останньої, отже, є спором корпоративним, а тому відповідно до пункту 4 частини першої статті 12 ГПК України у редакції, чинній на час звернення до суду із цим позовом та розгляду справи судом першої інстанції, підлягає розгляду господарським судом.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

З урахуванням зазначеного, апеляційний суд правильно виходив з того, що позивачем оспорюється дійсність рішення найвищого органу управління СО «Трудовик» - конференції з підстав порушення корпоративних процедур прийняття такого рішення, що свідчить про належність спору до компетенції господарських судів.

Аналогічний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 361/1478/17 (провадження № 14-301цс19).

Доводи касаційної скарги про те, що спір у справі не є корпоративним, не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи. Посилання позивача на те, що відповідач не є господарським товариством, не спростовує його статусу як юридичної особи та не може бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

Аргументи заявника у касаційній скарзі про те, що апеляційний суд безпідставно керувався положеннями статті 20 ГПК України, яка у цій редакції набула чинності лише 15 грудня 2017 року, відхиляються, оскільки аналогічне положення містилося і в пункті 4 частини першої статті 12 ГПК України у редакції, чинній на час звернення до суду першої інстанції із позовом, та відповідно на правильність висновків апеляційного суду не впливає.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції стосовно встановлених обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував, та не можуть бути підставами для скасування постановленого у справі судового рішення.

Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatis mutandis, рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, пункт 23).

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду апеляційної інстанції - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України (у редакції станом на дату подання касаційної скарги).

Щодо питання розподілу судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 відмовлено, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених позивачем у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Разом з тим у відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 СО «Трудовик» просило стягнути з позивача на його користь 5 000,00 грн витрат на правничу допомогу адвоката в суді касаційної інстанції.

На підтвердження надання правничої допомоги відповідачу СО «Трудовик» представник останнього подав до суду касаційної інстанції копію договору про надання правової допомоги та юридичних послуг від 01 листопада 2019 року № 01-11/2019, а сам розрахунок витрат навів у тексті відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1 .

Враховуючи те, що зі сторони відповідача не надано жодних документів, що підтверджують належним чином понесення таких витрат на надання правничої допомоги у розмірі 5 000,00 грн (зокрема актів виконаних робіт, як передбачено розділом 2 договору, та квитанцій/чеків/виписок), підстав для задоволення такого клопотання СО «Трудовик» немає.

Керуючись статтями 400 406 410 416 ЦПК України (у редакції станом на дату подання касаційної скарги), Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 12 листопада 2019 року залишити без змін.

Відмовити у задоволенні клопотання СО «Трудовик» про стягнення витрат на правничу допомогу адвоката в суді касаційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийО. В. Ступак Судді:І. Ю. Гулейков С. О. Погрібний Г. І. Усик В. В. Яремко