№ 361/7577/17

Постанова

Іменем України

26 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 361/7577/17

провадження № 61-18175св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю. Олійник А. С., Погрібного С. О.,

Яремка В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - керівник Броварської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області,

відповідачі: ОСОБА_1 , Акціонерне товариство «Універсал Банк»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу прокурора Київської області на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 01 березня 2019 року у складі судді Сердинського В. С. та постанову Київського апеляційного суду від 19 серпня 2019 року у складі колегії суддів: Чобіток А. О., Немировської О. В., Ящук Т. І.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог та рішень судів

У грудні 2017 року Броварська місцева прокуратура Київської області в інтересах держави в особі Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області звернулася до суду позовом до ОСОБА_1 , Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» (далі - ПАТ «Універсал Банк»), у якому просила визнати недійсним іпотечний договір від 15 червня 2007 року № 2387 зі змінами, внесеними додатковою угодою №1 від 30 листопада 2007 року, укладений між ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством «Універсал Банк» (далі - ВАТ «Універсал Банк»), правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк», правонаступником якого, у свою чергу, є Акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі - АТ «Універсал Банк»), посвідчений приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу, у частині передання в іпотеку земельної ділянки з кадастровим номером 3221281201:01:065:0002, площею 4,9602 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням - для будівництва та реконструкції виробничих будівель під цех з виробництва взуття, комплектуючих, сировини, лакувальних матеріалів та лиття підошв.

Позов мотивований тим, що 07 липня 2011 року Апеляційний суд Київської області скасував рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 16 жовтня 2007 року, на підставі якого за ОСОБА_1 визнано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3221281201:01:065:0002, площею 4,9602 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням - для будівництва та реконструкції виробничих будівель. На підставі вказаного рішення суду рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 26 грудня 2014 року у справі № 1007/13117/12-ц визнано недійсним державний акт серії ЯЖ № 009566 на право власності на зазначену земельну ділянку, який зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010732500547.

23 березня 2016 року скасовано в державному реєстрі право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, індексний номер рішення 28903539.

Броварська місцева прокуратура Київської області вважала, що, враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 не була наділена необхідним обсягом цивільно-правової дієздатності відповідно до частини другої статті 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) щодо спірної земельної ділянки, яка передавалася в іпотеку, оскільки на момент укладення іпотечного договору в неї не було права власності на вказану земельну ділянку і, що земельна ділянка не могла бути предметом іпотеки, оскільки вона не належала іпотекодавцю на праві власності. Крім того, згідно з рішенням Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області від 15 січня 2015 року № 606 «Про прийняття земельної ділянки до земель запасу та надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо формування земель комунальної власності територіальної громади в смт Велика Димерка», земельна ділянка, площею 4,9602 га, з кадастровим номером 3221281201:01:065:0002 належить до земель запасу Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області.

Однак у зв`язку з тим що земельна ділянка є предметом іпотеки, Великомимерська селищна рада Броварського району Київської області позбавлена законної можливості зареєструвати право комунальної власності щодо вказаної земельної ділянки.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 01 березня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що набуття права власності ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку у 2007 році і скасування цього права власності згодом було здійснено на підставі судових рішень, винесених судом від імені держави України, а тому права інших сумлінних учасників цивільних правовідносин не мають бути порушеними у зв`язку з тим, що суб`єктом владних повноважень, який діяв від імені держави, було допущено помилку. Крім того, наявні самостійні підстави для відмови у задоволенні позовних вимог, а саме сплив позовної давності.

Постановою Київського апеляційного суду від 19 серпня 2019 року рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 01 березня 2019 року скасовано. У задоволенні позову відмовлено з інших підстав.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_1 не набула права власності на спірну земельну ділянку, внаслідок чого не мала права передавати її в іпотеку. Тому іпотечний договір від 15 червня 2007 року № 2387 зі змінами, внесеними додатковою угодою №1 від 30 листопада 2007 року, є нікчемним відповідно до закону з моменту його вчинення, унаслідок чого визнання його недійсним судом не вимагається. Зважаючи на те, що наявні самостійні підстави для відмови у позові, заява про застосування позовної давності не підлягає задоволенню.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників

У жовтні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга прокурора Київської області на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 01 березня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 серпня 2019 року, в якій заявник, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про характер та суть спірних правовідносин, проте хибно витлумачив положення цивільного законодавства, в тому числі законодавства про іпотеку, й дійшов неправильного висновку про відсутність підстав для визнання оспорюваного договору іпотеки недійсним, стверджуючи про його нікчемність. Водночас результат аналізу статті 5 Закону України «Про іпотеку» свідчить про те, що відсутність хоча б однієї з ознак майна, яке може бути передано в іпотеку, є підставою для визнання такого договору іпотеки недійсним.

У грудні 2019 року надійшов відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу прокурора Київської області, в якому вона просила касаційну скаргу залишити без задоволення. За наявності підстав - застосувати позовну давність до позовних вимог позивача.

У грудні 2019 року надійшов відзив АТ «Універсал Банк» на касаційну скаргу прокурора Київської області, в якому банк просив касаційну скаргу задовольнити в частині скасування рішення суду апеляційної інстанції, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

У грудні 2019 року надійшли відзиви ОСОБА_2 на касаційну скаргу прокурора Київської області, проте суд їх до уваги не бере, оскільки вони подані не учасником справи.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 14 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали.

Ухвалою Верховного Суду від 12 лютого 2020 року справу призначено до розгляду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).

Касаційна скарга у цій справі подана у жовтні 2019 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.

Частиною першою статті 402 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзивів на неї, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають.

Суди встановили, що на забезпечення виконання зобов`язань за Генеральним договором від 15 червня 2007 року № 06/2359Г-07, а також будь-яких додаткових договорів до нього, ОСОБА_1 передала в іпотеку ВАТ «Універсал Банк» на підставі договору іпотеки від 15 червня 2007 року № 2387 майновий комплекс, що складається з будівель загальною площею 7 775,2 кв. м, розташований на АДРЕСА_1 . Відповідно до пункту 1.2.2 іпотечного договору, предмет іпотеки знаходиться на земельній ділянці площею 4,9602 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та перебуває у користуванні іпотекодавця строком на 10 років на підставі договору оренди земельної ділянки від 17 січня 2006 року, укладеного з Великодимерською селищною радою Броварського району Київської області.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 16 жовтня 2007 року позов ОСОБА_1 до Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області про визнання права власності на земельні ділянки задоволено. Зокрема, визнано за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 4,9693 га, яка розташована на АДРЕСА_1 .

Управління земельних ресурсів у Броварському районі Київської області видало ОСОБА_1 державний акт серії ЯЖ №009566 на право власності на земельну ділянку площею 4,9602 га.

30 листопада 2007 року сторони іпотечного договору уклали додаткову угоду до нього у зв`язку із тим, що до предмета іпотеки додатково включено, окрім будівель, і земельну ділянку.

Додатковою угодою від 30 листопада 2007 року № 1 до договору іпотеки від 15 червня 2007 року № 2387 передбачено, що предметом договору є: а) майновий комплекс, що складається з будівель загальною площею 7 775,2 кв. м, розташований на АДРЕСА_1 ; б) земельна ділянка з кадастровим номером 3221281201:01:065:0002, площею 4,9602 га, що розташована на АДРЕСА_1 та на якій розташований майновий комплекс. Земельна ділянка належить іпотекодавцю на праві приватної власності, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 009566, виданим Управлінням земельних ресурсів у Броварському районі Київської області на підставі рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 16 жовтня 2007 року у справі № 2-3473.

Рішенням Броварського міськрайоного суду Київської області від 07 грудня 2009 року у справі № 2-2767/09 частково задоволено позов ПАТ «Універсал Банк» та в рахунок стягнення заборгованості за кредитним договором звернуто стягнення на предмет іпотеки - майновий комплекс та земельну ділянку, на якій він знаходиться, які належать на праві власності ОСОБА_1 .

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 07 липня 2011 року скасовано рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 16 жовтня 2007 року, на підставі якого за ОСОБА_1 визнано право власності на спірну земельну ділянку.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 26 грудня 2014 року у справі № 1007/13117/12-ц визнано недійсним державний акт серії ЯЖ № 009566 на право власності на спірну земельну ділянку, який зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010732500547, рішення набрало законної сили 28 травня 2015 року.

23 березня 2016 року скасовано в державному реєстрі право власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку, індексний номер рішення 28903539.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статей 317 і 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

За змістом статей 572 575 ЦК України іпотека є видом забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки.

Відповідно до частини другої статті 583 ЦК України заставодавцем може бути власник речі або особа, якій належить майнове право, а також особа, якій власник речі або особа, якій належить майнове право, передали річ або майнове право з правом їх застави.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 202 ЦК України).

Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Частинами першою, третьою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3 15 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути не лише встановлено наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, а й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.

Згідно з частиною першою статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Частиною першою статті 5 Закону України «Про іпотеку» у редакції, чинній на час укладення договору іпотеки, вказано вичерпний перелік об`єктів, які могли бути предметом іпотеки за іпотечним договором.

Предметом іпотеки можуть бути один або декілька об`єктів нерухомого майна за таких умов: зокрема, нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності.

Отже, лише власник може передати належне йому майно в іпотеку.

Таким чином, договір іпотеки від 15 червня 2007 року, зі змінами, внесеними додатковою угодою №1 від 30 листопада 2007 року, у частині передання в іпотеку земельної ділянки з кадастровим номером 3221281201:01:065:0002 є недійсним з моменту його укладення, оскільки ОСОБА_1 як іпотекодавець не була власником спірної земельної ділянки у розумінні частини першої статті 5 Закону України «Про іпотеку» у відповідній редакції.

Аналогічні правові висновки про застосування норм права щодо наявності підстав для визнання договору іпотеки недійсним викладені також у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22 березня 2018 року у справі № 726/1126/17-ц (провадження № 61-9965 св 18), від 07 серпня 2019 року у справі № 645/496/16-ц (провадження № 61-25166 св 18).

З урахуванням наведеного касаційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення без повного з`ясування обставин, що мають значення для справи, не визначився з характером спірних правовідносин та нормою права, яка підлягала застосуванню.

Водночас апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції, правильно встановив обставини справи, зокрема те, що на час укладення іпотечного договору від 15 червня 2007 року № 2387 зі змінами, внесеними додатковою угодою № 1 від 30 листопада 2007 року, ОСОБА_1 не була законним власником спірної земельної ділянки, проте дійшов помилкового висновку, що такий договір є нікчемним.

Нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину визначається за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. З позицій юридичної техніки така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним» (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 січня 2019 року у справі №759/2328/16-ц (провадження №61-5800зпв18)).

Отже, правильно встановивши фактичні обставини справи, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про скасування рішення суду першої інстанції, проте сам допустив неправильне застосування норм матеріального права, внаслідок чого відмовив у позові.

Тому рішення судів першої та апеляційної інстанції підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення, згідно з яким позов необхідно задовольнити.

Враховуючи преюдиційні обставини, встановлені рішенням Апеляційного суду Київської області від 07 липня 2011 року, яким скасовано рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 16 жовтня 2007 року, та рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 26 грудня 2014 року у справі № 1007/13117/12-ц, касаційний суд дійшов висновку, що на момент укладення договору іпотеки в частині внесення до нього змін щодо предмета іпотеки - земельної ділянки ОСОБА_1 не була законним власником спірної земельної ділянки, переданої в іпотеку.

Тому, відповідно до частини першої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України є підстави для визнання договору іпотеки у частині, що оспорюється, недійсним.

Згідно з частиною третьою статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Представництво інтересів держави прокурором у цій справі належним чином обґрунтовано.

Доводи відзивів відповідачів на касаційну скаргу, що на момент укладення договору іпотеки ОСОБА_1 була власником земельної ділянки, а тому немає підстав для визнання оспорюваного договору недійсним, є необґрунтованими, оскільки судове рішення, на підставі якого за нею визнано право на земельну ділянку скасовано, а виданий на підставі цього рішення державний акт - визнаний у судовому порядку недійсним. Зі скасуванням рішення суду втрачаються всі ті наслідки, які з нього випливають, у спірному випадку - наслідок у вигляді визнання за ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку.

Таким чином, оспорюваний договір іпотеки суперечить статті 583 ЦК України та статті 5 Закону України «Про іпотеку» у вищевказаній редакції, а тому є підстави для задоволення позову.

Щодо доводів про сплив позовної давності

Під час розгляду справи у суді першої інстанції відповідач ПАТ «Універсал Банк» заявив клопотання про застосування наслідків пропуску позовної давності.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (пункт 570 рішення ЄСПЛ від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; пункт 51 рішення ЄСПЛ від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).

Наведене дає підстави для висновку, що позовна давність є строком пред`явлення позовної вимоги як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

Позовна давність забезпечує юридичну визначеність правовідносин сторін та остаточність судових рішень, запобігаючи порушенню прав відповідача. Питання щодо поважності причин пропуску позовної давності, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, не залежних від позивача, причин унеможливлювали або істотно утруднювали подання позову, вирішуються судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Отже, позовна давність є строком для подання позову як безпосередньо суб`єктом, право якого порушене (зокрема державою, що наділила для виконання відповідних функцій у спірних правовідносинах певний орган державної влади, який може звернутися до суду), так і прокурором, уповноваженим законом звертатися до суду з позовом в інтересах держави як носія порушеного права, від імені якої здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах може певний її орган.

Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Великодимерська селищна рада Броварського району Київської області, в особі якої прокурор пред`явив позов, не була стороною оспорюваного правочину.

Позов у цій справі прокурор подав до суду 12 грудня 2017 року.

Таким чином, ураховуючи встановлені судами обставини справи, зокрема, що обставини, які є підставою для визнання оспорюваного договору недійсним, виникли лише з 28 травня 2015 року (набрання законної сили рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 26 грудня 2014 року), тобто з моменту визнання недійсним державного акта на право власності на спірну земельну ділянку за ОСОБА_1 , позивач не був стороною оспорюваного правочину, звернення до суду мало місце в межах позовної давності.

Оскільки у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені апеляційним судом повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову та визнання недійсним договору іпотеки від 15 червня 2007 року зі змінами, внесеними додатковою угодою №1 від 30 листопада 2007 року, у частині передання в іпотеку земельної ділянки з кадастровим номером 3221281201:01:065:0002.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частинами першою, четвертою статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Отже, з наведених вище підстав рішення судів першої апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог щодо визнання недійсним договору іпотеки від 15 червня 2007 року зі змінами, внесеними додатковою угодою № 1 від 30 листопада 2007 року, у частині передання в іпотеку земельної ділянки з кадастровим номером 3221281201:01:065:0002.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги керівника Броварської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області та скасування рішення апеляційного суду, то із ОСОБА_1 та АТ «Універсал Банк» на користь прокуратури Київської області підлягає стягненню судовий збір, сплачений за подання позовної заяви та апеляційної і касаційної скарг, у розмірі 7 200 грн (1 600+2 400+3 200), а саме по 3 600 грн з кожного відповідача.

Керуючись статтями 400 409 412 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу прокурора Київської області задовольнити.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 01 березня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 серпня 2019 року скасувати, ухвалити нове рішення.

Позов керівника Броварської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області до ОСОБА_1 , Акціонерного товариства «Універсал Банк», про визнання недійсним договору іпотеки задовольнити.

Визнати недійсним договір іпотеки від 15 червня 2007 року зі змінами, внесеними додатковою угодою № 1 від 30 листопада 2007 року, укладений між ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством «Універсал Банк» , правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк», правонаступником якого, у свою чергу, є Акціонерне товариство «Універсал Банк», посвідчений приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу, у частині передання в іпотеку земельної ділянки з кадастровим номером 3221281201:01:065:0002 площею 4,9602 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням - для будівництва та реконструкції виробничих будівель під цех з виробництва взуття, комплектуючих, сировини, лакувальних матеріалів та лиття підошв.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь прокуратури Київської області 3 600 грн - витрати зі сплати судового збору.

Стягнути з Акціонерного товариства «Універсал Банк» на користь прокуратури Київської області 3 600 грн - витрати зі сплати судового збору.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко