ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 листопада 2024 року
м. Київ
справа № 362/3654/23
провадження № 61-3274св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Осіяна О. М., Синельникова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - держава Україна в особі Київської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції України в Київській області, Державної казначейської служби України,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги Київської обласної прокуратури та Головного управління Національної поліції України в Київській області на постанову Київського апеляційного суду, у складі колегії суддів Немировської О. В., Мазурик О. Ф., Желепи О. В., від 06 лютого 2024 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
1. У червні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до держави Україна в особі Київської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції України в Київській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди.
2. Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані тим, що йому завдано моральну шкоду внаслідок бездіяльності органів досудового розслідування в кримінальному провадженні № 12013100140000700 від 15 березня 2013 року за частиною першою статті 121 КК України, де він є потерпілим. Вказував, що розслідування кримінального провадження здійснюється понад 16 років, що є порушенням його прав, яке призвело до моральних страждань, зумовлених тривалою невизначеністю спірних правовідносин, необхідністю відвідування органів досудового розслідування, неможливістю здійснювати звичайну щоденну діяльність.
3. Посилаючись на викладене та остаточно сформулювавши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив суд стягнути з Державного бюджету України через Державне казначейство України компенсацію моральної шкоди в розмірі 1 000 000 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
4. Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області,
у складі судді Марчука О. Л., від 23 жовтня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.
5. Суд першої інстанції вказав, що позивачем не було доведено наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки відповідачів та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.
Короткий зміст оскаржуваної постанови апеляційного суду
6. Постановою Київського апеляційного суду від 06 лютого 2024 року рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 23 жовтня 2023 року скасовано та ухвалено у справі нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 15 000 грн.
В задоволенні іншої частини вимог відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000 грн. Стягнуто з Київської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції України Київської області, Державної казначейської служби України в дохід держави судовий збір по 894,67 грн з кожного.
7. Колегія суддів вважала, що надмірна тривалість кримінального провадження за частиною першою статті 121 КК України, зареєстрованого за заявою позивача від 08 лютого 2007 року, в якому його визнано потерпілим, з урахуванням відсутності результатів досудового розслідування понад
15 років, поза розумним сумнівом негативно впливають на моральний стан ОСОБА_1 , завдаючи йому моральної шкоди. Визначаючи розмір моральної шкоди, суд апеляційної інстанції врахував характер і глибину заподіяних ОСОБА_1 моральних страждань, тривалість та неефективність здійснення кримінального провадження, а також засади розумності та справедливості.
8. З урахуванням часткового задоволення позовних вимог та наданих доказів на підтвердження понесення судових витрат, на користь позивача стягнуто витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000 грн, а в дохід держави судовий збір.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
9. У касаційних скаргах Київська обласна прокуратура та Головне управління Національної поліції України в Київській області просять скасувати постанову Київського апеляційного суду від 06 лютого 2024 року, залишивши в силі рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області
від 23 жовтня 2023 року.
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
10. У березні та квітні 2024 року Київська обласна прокуратура та Головне управління Національної поліції України в Київській області звернулися до Верховного Суду з касаційними скаргами на постанову Київського апеляційного суду від 06 лютого 2024 року.
11. Ухвалою Верховного Суду від 10 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Київської обласної прокуратури, витребувано матеріали справи з суду першої інстанції, які у квітні 2024 року надійшли до Верховного Суду.
12. Ухвалою Верховного Суду від 21 травня 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції України в Київській області.
13. Протоколом повторного розподілу справи між суддями Верховного Суду від 03 жовтня 2024 року у зв`язку зі звільненням у відставку судді ОСОБА_2 , суддею-доповідачем у справі визначено суддю Шиповича В. В.
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
14. Підставою касаційного оскарження постанови апеляційного суду Київська обласна прокуратура зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду
від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17, від 32 січня 2019 року у справі № 802/1335/17-а, від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц,
від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, у постановах Верховного Суду від 02 вересня 2020 року у справі № 607/8203/18, від 22 грудня 2020 року у справі № 686/24223/17, від 07 листопада 2022 року у справі № 757/59343/19, від 11 січня 2023 року у справі № 591/8842/21, від 28 січня 2019 року у справі № 686/7576/18, від 16 травня 2019 року у справі № 686/20079/18, від 12 квітня 2019 року у справі № 686/10651/18, від 22 травня 2019 року у справі
№ 686/24243/18-ц, від 31 липня 2019 року у справі № 686/22133/18,
від 25 листопада 2019 року у справі № 686/22462/18, від 03 грудня 2019 року
у справі № 686/12334/18, від 03 грудня 2019 року у справі № 686/26653/18,
від 19 березня 2020 року у справі № 686/17001/17, від 19 березня 2020 року
у справі № 686/13212/19, від 27 квітня 2020 року у справі № 686/17297/18,
від 30 червня 2020 року у справі № 686/3050/19, від 06 липня 2020 року
у справі № 686/20389/19, від 13 квітня 2023 року у справі № 591/4134/21,
від 12 квітня 2023 року у справі № 757/16038/20-ц, від 20 січня 2021 року
у справі № 686/27885/19, від 04 липня 2018 року у справі № 614/2328/17,
від 27 березня 2019 року у справі № 243/9826/16-ц, від 13 березня 2019 року
у справі № 338/12193/16-ц, від 11 січня 2023 року у справі № 591/8842/21,
від 23 січня 2020 року у справі № П/811/1962/17 (пункт 1 частини другої
15. Вказує, що встановлення факту здійснення неефективного досудового розслідування у кримінальному провадженні не тягне безумовний наслідок цивільно-правового характеру і сам по собі не може бути доказом моральної шкоди, оскільки надмірність здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні не є достатньою підставою для висновку про протиправність дій і притягнення до цивільно-правової відповідальності.
16. Звертає увагу на недоведеність позивачем того, що дії чи бездіяльність відповідачів є причиною, а шкода - безумовним наслідком такої протиправної поведінки. Позивачем не надано доказів на підтвердження обсягу моральних страждань.
17. Посилається на те, що позивачем не зазначено у позові яким чином допущено бездіяльність, зокрема Київською обласною прокуратурою.
18. Вважає визначену апеляційним судом суму витрат на правничу допомогу неспівмірною з розміром задоволених вимог та складністю справи. Судом не зазначено доказів, на підставі яких він дійшов висновку про понесення позивачем витрат на правничу допомогу. Стверджує, що судові витрати на правничу допомогу є документально не підтвердженими.
19. Підставою касаційного оскарження постанови апеляційного суду Головне управління Національної поліції України в Київській області, зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 641/2328/17, від 04 липня 2018 року у справі
№ 638/14260/16-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 646/5224/17,
від 28 листопада 2018 року у справі № 638/9055/15 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
20. Стверджує, що позивач не надав доказів на підтвердження завдання йому діями посадових осіб органів досудового розслідування та прокуратури моральної шкоди, її розміру. Також є недоведеним і розмір судових витрат на правничу допомогу.
21. Зауважує, що позивачем не доведено вчинення Головним управлінням Національної поліції України в Київській області будь-яких незаконних дій щодо нього.
22. Вказує, що кримінальна справа, в якій позивач є потерпілим, порушена 08 лютого 2007 року, тобто на момент функціонування територіальних органів МВС України, правонаступником яких Головне управління Національної поліції України в Київській області не є.
Доводи осіб, що подали відзиви на касаційні скарги
23. 02 травня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Макар І. І. подав відзив на касаційну скаргу заступника прокурора Київської обласної прокуратури Грабця І. Н., який не скріплений кваліфікованим електронним цифровим підписом.
24. 06 травня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Макар І. І. подав відзив на касаційну скаргу заступника прокурора Київської обласної прокуратури Грабця І. Н., доводи якого не можуть бути враховані Верховним Судом, оскільки відзив подано електронною поштою з порушенням вимог частини шостої статті 43 ЦПК України без використання Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи. Відповідно до частини шостої статті 14 ЦПК України адвокати реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку.
25. 06 травня та 19 червня 2024 року до Верховного Суду надійшли відзиви ОСОБА_1 на касаційні скарги заступника прокурора Київської обласної прокуратури Грабця І. Н. та Головного управління Національної поліції України в Київській області, доводи яких не можуть бути враховані касаційним судом, оскільки всупереч вимог частини четвертої статті 395 ЦПК України до відзивів не додані докази надсилання їх копій інших учасникам справи. Долучені квитанції про купівлю поштових марок не підтверджують факт надсилання відзивів іншим учасникам справи.
26. 17 травня 2024 року Державна казначейська служба України подала відзив на касаційну скаргу Київської обласної прокуратури, доводи якого не можуть бути враховані, оскільки відзив подано з пропуском строку, встановленого в ухвалі про відкриття касаційного провадження, підстав для продовження якого не встановлено. При цьому колегія суддів враховує, що копія ухвали про відкриття касаційного провадження за вказаною скаргою доставлена до електронного кабінету Державної казначейської служби України 15 квітня 2024 року о 23:34 годині, з урахуванням частини шостої статті 272 ЦПК України вважається врученою 16 квітня 2024 року, а відзив необхідно було подати у десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали. Тобто заявник мав достатньо часу для подання відзиву у визначений судом строк.
Обставини справи, встановлені судами
27. 15 березня 2013 року за заявою ОСОБА_1 від 08 лютого 2007 року зареєстровано кримінальне провадження № 12013100140000700 про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 121 КК України. З витягу є ЄРДР вбачається, що 08 лютого 2007 року близько 17:30 години на дорозі поблизу будинку
АДРЕСА_1 невідома особа нанесла численні поранення ОСОБА_1 , після чого зникла. ОСОБА_1 були завдані тілесні ушкодження які за ступенем тяжкості належать до тяжких.
28. З листа Головного управління МВС України в Київській області за підписом начальника відділу Міщенка О. Г. на ім`я начальника СВ Васильківського МВ ГУ МВС України в Київській області від 17 липня
2007 року вбачається, що слідчим управлінням кримінальну справу № 08-1552 по факту заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_1 за
частиною першою статті 121 КК України направлено для організації подальшого розслідування з вимогою активізувати розслідування кримінальної справи, у повному обсязі виконати вказівки прокуратури міста та начальника слідчого відділу, прийняти рішення у найкоротші терміни.
З листа також вбачається, що встановлення обставин слідчим не проводилось, досудове слідство проводиться непланомірно, слідчі дії в повному обсязі не проведені.
29. 01 лютого 2022 року ОСОБА_1 звернувся до керівника Васильківського відділу поліції Обухівського районного управління поліції ГУ НП у Київській області з клопотанням про надання інформації щодо стану досудового розслідування кримінального провадження
№ 12013100140000700.
30. Ухвалою Васильківського районного суду Київської області
від 24 травня 2022 року скаргу ОСОБА_1 на дії (бездіяльність) слідчого було задоволено, зобов`язано слідчого СВ Васильківського ВП ГУ НП в Київській області, який здійснює досудове розслідування в кримінальному провадженні № 12013100140000700 від 15 березня 2013 року, розглянути клопотання ОСОБА_1 від 01 лютого 2022 року про надання інформації, відповідно до вимог статті 220 КПК України.
31. У лютому 2023 року ОСОБА_1 звертався до керівника Васильківського відділу Обухівської окружної прокуратури із заявою про проведення слідчих дій.
32. Постановою слідчого відділу поліції № 1 Обухівського районного УП ГУ НП в Київській області від 02 квітня 2023 року було відмовлено у клопотанні ОСОБА_1 про проведення слідчих дій.
33. 04 квітня 2023 року ОСОБА_1 повідомлено про те, що процесуальним керівником Обухівської окружної прокуратури Київської обласної прокуратури було надано вказівки слідчому Слідчого відділу ВП
№ 1 Обухівського РУП ГУ НП в Київській області на проведення слідчих дій.
34. Досудове розслідування в кримінальному провадженні
№ 12013100140000700 від 15 березня 2013 року на момент розгляду справи судами попередніх інстанцій не закінчене.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
35. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги задоволенню не підлягають.
36. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
37. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
38. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
39. За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
40. Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
41. Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
42. Загальні підстави покладення обов`язку відшкодувати завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166 1167 ЦК України, згідно з положеннями яких шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
43. Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
44. Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
45. За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176
ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).
46. Статтею 1174 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
47. Положеннями статті 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
48. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), та, з урахуванням інших обставин, зокрема тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках, ступеню зниження престижу і ділової репутації позивача. При цьому, виходити слід із засад розумності, виваженості та справедливості.
49. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 вересня 2019 року у справі № 916/1423/17 зазначила, що надмірна тривалість кримінального провадження здатна призвести до моральних страждань особи, зумовлених тривалою невизначеністю спірних правовідносин; необхідністю відвідування органів досудового розслідування; неможливістю здійснювати звичайну щоденну діяльність; підривом репутації тощо.
50. Висновки про відшкодування моральної шкоди, завданої особі надмірною тривалістю досудового розслідування у кримінальному провадженні викладені також у постановах Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 585/724/19, від 23 вересня 2020 року у справі
№ 638/14007/17, від 24 березня 2020 року у справі № 818/607/17, від 12 квітня 2023 року у справі № 174/207/22, від 07 червня 2023 року у справі
№ 335/8532/21, від 04 жовтня 2023 року у справі № 607/11835/22, від 26 січня 2024 року у справі № 607/7296/22.
51. Встановивши обставини надмірної тривалості кримінального провадження за частиною першою статті 121 КК України, зареєстрованого за заявою позивача від 08 лютого 2007 року, в якому його визнано потерпілим,
з урахуванням відсутності результатів досудового розслідування понад
15 років та не вчинення належних і ефективних дій з метою забезпечення швидкого та неупередженого розслідування, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для відшкодування позивачу моральної шкоди, завданої внаслідок неефективної діяльності органу досудового розслідування.
52. Визначаючи розмір моральної шкоди, апеляційний суд правильно врахував характер і глибину заподіяних позивачу моральних страждань, тривалість та неефективність здійснення кримінального провадження, відкритого за його заявою, а також засади розумності і справедливості, та дійшов в цілому обґрунтованого висновку про відшкодування моральної шкоди у розмірі 15 000 грн.
53. Позивач постанову апеляційного суду в касаційному порядку не оскаржує.
54. Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, складність справи, принципи співмірності та розумності розміру судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, апеляційний суд також обґрунтовано вказав на необхідністю відшкодування позивачу судових витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.
55. Розмір витрат на правову допомогу, стягнутий на користь позивача, узгоджується зі складністю справи, обсягом виконаних робіт та наданих адвокатом послуг. Підстав для втручання у визначений апеляційним судом розмір витрат на правову допомогу колегією суддів не встановлено.
56. Доводи касаційних скарг про те, що понесені позивачем витрати на правову допомогу не підтверджені належним чином, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи, зокрема наданою угодою щодо оплати адвокатських послуг від 11 вересня 2018 року, укладеної між ОСОБА_1 та адвокатом Макар І. І., в якому визначено вартість робіт адвоката, яка узгоджується із заявленим попереднім (орієнтовним) розрахунком судових витрат. Участю адвоката Макара І. І. в судових засіданнях від 07 вересня
2023 року, від 27 вересня 2023 року, від 23 жовтня 2023 року, складення ним процесуальних заяв, зокрема про долучення доказів, відповідей на відзиви.
57. Витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137, частина восьма статті 141 ЦПК України).
58. За встановлених обставин у розглядуваній справі, висновки апеляційного суду не суперечать висновкам, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі
№ 920/715/17, від 32 січня 2019 року у справі № 802/1335/17-а, від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, від 12 травня 2020 року у справі
№ 904/4507/18, у постановах Верховного Суду від 02 вересня 2020 року у справі № 607/8203/18, від 22 грудня 2020 року у справі № 686/24223/17,
від 07 листопада 2022 року у справі № 757/59343/19, від 11 січня 2023 року у справі № 591/8842/21, від 28 січня 2019 року у справі № 686/7576/18,
від 16 травня 2019 року у справі № 686/20079/18, від 12 квітня 2019 року
у справі № 686/10651/18, від 22 травня 2019 року у справі № 686/24243/18-ц, від 31 липня 2019 року у справі № 686/22133/18, від 25 листопада 2019 року
у справі № 686/22462/18, від 03 грудня 2019 року у справі № 686/12334/18,
від 03 грудня 2019 року у справі № 686/26653/18, від 19 березня 2020 року у справі № 686/17001/17, від 19 березня 2020 року у справі № 686/13212/19,
від 27 квітня 2020 року у справі № 686/17297/18, від 30 червня 2020 року
у справі № 686/3050/19, від 06 липня 2020 року у справі № 686/20389/19,
від 13 квітня 2023 року у справі № 591/4134/21, від 12 квітня 2023 року
у справі № 757/16038/20-ц, від 20 січня 2021 року у справі № 686/27885/19,
від 04 липня 2018 року у справі № 614/2328/17, від 27 березня 2019 року у справі № 243/9826/16-ц, від 13 березня 2019 року у справі № 338/12193/16-ц, від 11 січня 2023 року у справі № 591/8842/21, від 23 січня 2020 року у справі № П/811/1962/17, від 04 липня 2018 року у справі № 638/14260/16-ц,
від 31 жовтня 2018 року у справі № 646/5224/17, від 28 листопада 2018 року у справі № 638/9055/15, на які заявники посилаються у касаційних скаргах.
59. Інші доводи касаційних скарг висновків апеляційного суду не спростовують, на законність оскаржуваної постанови не впливаютьта за своїм змістом переважно спрямовані на переоцінку доказів Верховним Судом, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
60. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, як це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
61. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (зокрема рішення у справі «Пономарьов проти України») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.
62. Оскаржена постанова апеляційного суду є достатньо вмотивованою та містить висновки суду щодо питань, які мають значення для вирішення справи.
63. В межах доводів та вимог касаційних скарг, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховним Судом не встановлено підстав для висновку, що апеляційний суд ухвалив оскаржуване судове рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права або з порушенням норм процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційних скарг без задоволення, а постанови апеляційного суду - без змін.
64. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
65. Колегією суддів не встановлено підстав для задоволенню клопотання прокурора щодо повідомлення Київської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора про час і місце розгляду справи та розгляду справи за участю представника Офісу Генерального прокурора, оскільки за змістом частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційні скарги Київської обласної прокуратури та Головного управління Національної поліції України в Київській області залишити без задоволення.
2. Постанову Київського апеляційного суду від 06 лютого 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:В. В. Шипович О. М. Осіян Є. В. Синельников