Постанова
Іменем України
08 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 363/2170/15
провадження № 61-17914св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),
Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - прокуратура Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України,
відповідачі: Вишгородська міська рада Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , публічне акціонерне товариство «ПроКредит Банк»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги представника ОСОБА_3 - ОСОБА_12 та представника ОСОБА_9 - ОСОБА_13 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 09 грудня 2016 року у складі судді Чіркова Г. Є. та постанову Київського апеляційного суду від
20 жовтня 2020 рокуу складі колегії суддів: Пікуль А. А., Гаращенка Д. Р., Невідомої Т. О.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2015 року Перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави звернувся до суду з позовом до Вишгородської міської ради Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ПАТ «ПроКредит Банк» про визнання незаконними та скасування рішення міської ради, визнання недійсними державних актів на право власності на землю та договору іпотеки.
Позовну заяву мотивував тим, що рішенням Вишгородської міської ради Київської області від 27 червня 2012 року № 12/34 «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам» всупереч вимог земельного і водного законодавства України, відповідачам передано у власність земельні ділянки загальною площею 1,0044 га для ведення індивідуального садівництва повністю за рахунок земель водного фонду, які не можуть перебувати у приватній власності на підставі приписів статей 59-61 83 ЗК України, і які знаходяться в межах затвердженої Генеральним планом
м. Вишгорода 100-метрової прибережної захисної смуги Канівського водосховища р. Дніпро.
Зазначав, що відповідно до законодавства України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. При цьому відсутність окремого проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом.
Посилався на лист управління водних ресурсів у м. Києві та Київській області від 20 квітня 2012 року № 433, у якому зазначено, що навколо обвідного каналу Київського водосховища (дренажний канал Київської ГЕС) в районі садівницького товариства «Ветеран-3» встановлена прибережна захисна смуга розміром 25 м від урізу води. Крім того, відповідно до інформації ДП «Київгеоінформатика» від 05 травня 2015 року № 01-01/386 передані у власність вищезазначеним громадянам земельні ділянки безпосередньо знаходяться у межах прибережної захисної смуги обвідного каналу Київського водосховища (дренажний канал Київської ГЕС), що підтверджується картографічними матеріалами.
З урахуванням наведеного, Перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави просив: суд визнати незаконними та скасувати пункти
1-11 рішення Вишгородської міської ради Київської області від 27 червня
2012 року № 12/34 «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам», визнати недійсними державні акти про право власності на земельні ділянки:
-серії ЯМ №152716 виданий 20 липня 2012 року на ім`я ОСОБА_11 , з кадастровим номером 3221810100:38:084:0209;
-серії ЯМ №152714 виданий 20 липня 2012 року на ім`я ОСОБА_10 , з кадастровим номером 3221810100:38:084:0210;
-серії ЯМ №152713 виданий 20 липня 2012 року на ім`я
ОСОБА_9 , з кадастровим номером 3221810100:38:084:0214;
-серії ЯМ №152708 виданий 20 липня 2012 року на ім`я ОСОБА_8 , з кадастровим номером 3221810100:38:084:0213;
-серії ЯМ №152711 виданий 20 липня 2012 року на ім`я ОСОБА_7 , з кадастровим номером 3221810100:38:084:0218;
-серії ЯМ №152710 виданий 20 липня 2012 року на ім`я ОСОБА_6 , з кадастровим номером 3221810100:38:084:0212;
-серії ЯМ №152707 виданий 20 липня 2012 року на ім`я ОСОБА_5 , з кадастровим номером 3221810100:38:084:0211;
-серії ЯМ №152712 виданий 19 липня 2012 року на ім`я ОСОБА_4 , з кадастровим номером 3221810100:38:084:0216;
-серії ЯМ №152706 виданий 20 липня 2012 року на ім`я ОСОБА_3 , з кадастровим номером 3221810100:38:084:0215;
-серії ЯМ №152715 виданий 19 липня 2012 року на ім`я ОСОБА_2 , з кадастровим номером 3221810100:38:084:0207;
-серії ЯМ №152709 виданий 26 липня 2012 року на ім`я ОСОБА_1 , з кадастровим номером 3221810100:38:084:0217;
та договір іпотеки №FIL.15987-ІД1, укладений 28 грудня 2012 року між
ОСОБА_1 та ПАТ «ПроКредит Банк».
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 09 грудня
2016 року позов першого заступника прокурора Київської області задоволено.
Визнано незаконними та скасовано пункти 1-11 рішення Вишгородської міської ради Київської області від 27 червня 2012 року № 12/34 «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам».
Визнано недійсними державні акти про право власності на земельні ділянки:
-серії ЯМ №152716 виданий 20 липня 2012 року на ім`я ОСОБА_11 , з кадастровим номером 3221810100:38:084:0209;
-серії ЯМ №152714 виданий 20 липня 2012 року на ім`я ОСОБА_10 , з кадастровим номером 3221810100:38:084:0210;
-серії ЯМ №152713 виданий 20 липня 2012 року на ім`я
ОСОБА_9 , з кадастровим номером 3221810100:38:084:0214;
-серії ЯМ №152708 виданий 20 липня 2012 року на ім`я ОСОБА_8 , з кадастровим номером 3221810100:38:084:0213;
-серії ЯМ №152711 виданий 20 липня 2012 року на ім`я ОСОБА_7 , з кадастровим номером 3221810100:38:084:0218;
-серії ЯМ №152710 виданий 20 липня 2012 року на ім`я ОСОБА_6 , з кадастровим номером 3221810100:38:084:0212;
-серії ЯМ №152707 виданий 20 липня 2012 року на ім`я ОСОБА_5 , з кадастровим номером 3221810100:38:084:0211;
-серії ЯМ №152712 виданий 19 липня 2012 року на ім`я ОСОБА_4 , з кадастровим номером 3221810100:38:084:0216;
-серії ЯМ №152706 виданий 20 липня 2012 року на ім`я ОСОБА_3 , з кадастровим номером 3221810100:38:084:0215;
-серії ЯМ №152715 виданий 19 липня 2012 року на ім`я ОСОБА_2 , з кадастровим номером 3221810100:38:084:0207;
-серії ЯМ №152709 виданий 26 липня 2012 року на ім`я ОСОБА_1 , з кадастровим номером 3221810100:38:084:0217.
Визнано недійсним договір іпотеки №FIL.15987-ІД1, укладений 28 грудня 2012 року між ОСОБА_1 та ПАТ «ПроКредит Банк».
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що сама по собі відсутність землевпорядної документації не змінює правовий режим захисної смуги, а відтак надання у приватну власність земельних ділянок, які знаходяться у прибережній захисній смузі суперечить нормам статей 59 83 84 ЗК України.
Судом встановлено, що вказані земельні ділянки відповідачів повністю накладаються на прибережну захисну смугу, відтак з урахуванням вказаних вимог закону, фактичного розташування земельних ділянок та правових висновків ВСУ спірні земельні ділянки не можуть перебувати у приватній власності відповідачів, а тому рішення відповідача про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам слід визнати незаконним та скасувати.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою апеляційного суду Київської області від 12 червня 2017 року апеляційні скарги ОСОБА_11 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 відхилено.
Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 09 грудня
2016 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що вирішуючи справу та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що передача спірних земельних ділянок у власність відповідачам була здійснена з порушенням вимог закону.
Апеляційний суд вказав, що спірні земельні ділянки знаходяться безпосередньо в акваторії Канівського водосховища (р. Дніпро) у межах м. Вишгород і повністю накладаються на затверджену генеральним планом м. Вишгород 100-метрову прибережну захисну смугу Канівського водосховища (р. Дніпро).
Колегія суддів відхилила як безпідставні доводи ОСОБА_10 про відсутність доказів виготовлення технічної документації та затвердженого проекту встановлення меж водоохоронних зон, у тому числі прибережних захисних смуг вздовж річок на території Канівського водосховища, затверджених відповідним рішенням уповноваженого органу, що свідчить про відсутність прибережних захисних смуг.
Суд апеляційної інстанції погодився із висновком суду першої інстанції, що сама по собі відсутність землевпорядної документації не змінює правовий режим захисної смуги, а відтак надання у приватну власність земельних ділянок, які знаходяться у прибережній захисній смузі суперечить нормам статей 59 83 84 ЗК України.
Короткий зміст рішення суду касаційної інстанції
Постановою Верховного Суду від 04 вересня 2019 року касаційну скаргу
ОСОБА_11 залишено без задоволення.
Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 09 грудня
2016 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 12 червня 2017 року залишено без змін.
Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що судами попередніх інстанцій правильно надано оцінку доказам та встановлено, що спірні земельні ділянки накладаються на 100 метрову прибережну захисну смугу, рішення Вишгородської міської ради Київської області від 27 червня 2012 року № 12/34 «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам» прийняте всупереч вимог земельного і водного законодавства України, державні акти на вказані земельні ділянки підлягають скасуванню.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 20 жовтня 2020 року апеляційну скаргу адвоката Оксимчука А. О. в інтересах ОСОБА_3 , до якої приєдналась ОСОБА_9 , задоволено частково.
Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 09 грудня
2016 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 12 червня 2017 року щодо апеляційного перегляду цього рішення в частині вирішення позовних вимог Прокуратури Київської області в інтересах держави до ОСОБА_3 та ОСОБА_9 скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про задоволення позову.
Визнано незаконними та скасовано пункти 1, 2 рішення Вишгородської міської ради Київської області від 27 червня 2012 року № 12/34 «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам».
Визнано недійсними державні акти про право власності на земельні ділянки:
- серії ЯМ № 152713, виданий 20 липня 2012 року на ім`я
ОСОБА_9 , з кадастровим номером 3221810100:38:084:0214;
- серії ЯМ № 152706, виданий 20 липня 2012 року на ім`я ОСОБА_3 , з кадастровим номером 3221810100:38:084:0215.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована обов?язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки оскаржуване рішення ухвалене за відсутності відповідачів ОСОБА_3 та
ОСОБА_9 , які не були обізнана у встановлений процесуальним законом спосіб про існування провадження у справі.
Колегія суддів під час надання оцінки апеляційній скарзі адвоката
Оксимчука А. О. в інтересах ОСОБА_3 , до якої приєдналась
ОСОБА_9 , виходила із правил частини четвертої статті 370 ЦПК України.
Короткий зміст вимог та доводів, наведених у касаційних скаргах
01 грудня 2020 року представник ОСОБА_3 - ОСОБА_12 через засоби поштового зв?язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Вишгородського районного суду Київської області від
09 грудня 2016 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 жовтня 2020 року та направити справу на новий розгляд до Київського апеляційного суду.
Касаційна скарга представника ОСОБА_3 - ОСОБА_12 мотивована тим, що висновки судів попередніх інстанцій про повне накладення спірних земельних ділянок на прибережну захисну смугу р. Дніпро, через що вони не можуть перебувати у приватній власності громадян, зроблені судами без врахування вимог закону.
01 грудня 2020 року представник ОСОБА_9 - ОСОБА_13 через засоби поштового зв?язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Вишгородського районного суду Київської області від 09 грудня 2016 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 жовтня 2020 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Касаційна скарга представника ОСОБА_9 - ОСОБА_13 мотивована тим, що висновки судів попередніх інстанцій про повне накладення спірних земельних ділянок на прибережну захисну смугу р. Дніпро, через що вони не можуть перебувати у приватній власності громадян, зроблені судами без врахування вимог закону.
Доводи інших учасників справи
Відзив на касаційні скарги не надходили.
Рух касаційних скарг та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 10 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_9 - ОСОБА_13 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 09 грудня 2016 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 жовтня 2020 року у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Вишгородського районного суду Київської області.
Ухвалою Верховного Суду від 10 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_12 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 09 грудня 2016 року та постанову Київського апеляційного суду від
20 жовтня 2020 року у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Вишгородського районного суду Київської області.
20 січня 2021 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 18 листопада 2021 року справу призначено до судового розгляду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення з таких підстав.
Короткий зміст встановлених фактичних обставин справи
Згідно з пунктами 1-11 рішення Вишгородської міської ради від 27 червня
2012 року №12/34 «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам» ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 надано земельні ділянки загальною площею 1,0044 га для ведення індивідуального садівництва у м. Вишгороді.
На підставі вказаного рішення 19 та 20 липня 2012 року видано державні акти на право власності на земельні ділянки:
-серії ЯМ №152716 на ім`я ОСОБА_11 , з кадастровим номером 3221810100:38:084:0209, площею 0,0930 га,
-серії ЯМ №152714 на ім`я ОСОБА_10 , з кадастровим номером 3221810100:38:084:0210, площею 0,0930 га,
-серії ЯМ №152713 на ім`я ОСОБА_9 , з кадастровим номером 3221810100:38:084:0214, площею 0,0930 га,
-серії ЯМ №152708 на ім`я ОСОБА_8 , з кадастровим номером 3221810100:38:084:0213, площею 0,0930 га,
-серії ЯМ №152711 на ім`я ОСОБА_7 , з кадастровим номером 3221810100:38:084:0218, площею 0,0868 га,
-серії ЯМ №152710 на ім`я ОСОБА_6 , з кадастровим номером 3221810100:38:084:0212, площею 0,0930 га,
-серії ЯМ №152707 на ім`я ОСОБА_5 , з кадастровим номером 3221810100:38:084:0211, площею 0,0930 га,
-серії ЯМ №152712 на ім`я ОСОБА_4 , з кадастровим номером 3221810100:38:084:0216, площею 0,0868 га,
-серії ЯМ №152706 на ім`я ОСОБА_3 , з кадастровим номером 3221810100:38:084:0215, площею 0,0931 га,
-серії ЯМ №152715 на ім`я ОСОБА_2 , з кадастровим номером 3221810100:38:084:0207, площею 0,0930 га,
-серії ЯМ №152709 на ім`я ОСОБА_1 , з кадастровим номером 3221810100:38:084:0217, площею 0,0868 га.
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 25 листопада 2014 року в рахунок часткового погашення заборгованості за Рамковою угодою № FW106579 від 30 листопада 2012 року та Договором про надання траншу №115.441116/FW106.579 від 28 жовтня 2013 року, звернуто стягнення на нерухоме майно, що перебуває в іпотеці Публічного акціонерного товариства «ПроКредитБАНК» (заставодержателя найвищого пріоритету 1 черги) відповідно до Договору іпотеки № FIL.15987-ІД1 від 28 грудня 2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу
Ніколенко В. М., зареєстрованого в реєстрі за № 5875, а саме: земельну ділянку, загальною площею 0,0868 га, для індивідуального садівництва, кадастровий номер 3221810100:38:084:0217, що знаходиться за адресою: Київська область,
м. Вишгород та належить на праві власності ОСОБА_14 на підставі договору дарування земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Затварницькою І. П. 16 серпня 2012 року за реєстровим номером 2152, на загальну суму заборгованості 510 240,06 грн, що підлягає сплаті позивачеві з вартості предмета іпотеки, шляхом реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.
Згідно з листом Державного агентства водних ресурсів України №3/393 від
28 лютого 2013 року СТ «Ветеран-3» розташоване на масиві садових товариств «Дніпро» на землях м. Вишгород.
Відповідно до генерального плану м. Вишгород, погодженим Дніпровським басейним управлінням водних ресурсів у січні 2009 року ширина прибережної захисної смуги Канівського водосховища складає 100 м, ширина смуги відвідного каналу Київської ГЕС - 50 м.
Районним судом встановлено, що всі одинадцять спірних земельних ділянок знаходяться в безпосередній близькості до р. Дніпро, в акваторії Канівського водосховища, в межах 100-метрової прибережної захисної смуги на території
СТ «Ветеран-3», в межах м. Вишгород.
Згідно із листом ДПУДНДІПМ «Діпромісто» від 14 вересня 2016 року № 129 дск та долученої до неї копії «Схеми планування обмежень та інженерної оцінки території» до генерального плану м. Вишгород, на час розробки вказаного генерального плану окремий комплексний проект землеустрою по визначенню меж прибережних захисних смуг водних об`єктів не розроблявся, тому ДПУДНДІПМ «Діпромісто» в генеральному плані надані містобудівні пропозиції щодо подальшого визначення відстаней від водних поверхонь Канівського водосховища р. Дніпро у розмірі 100 м.
Вказаний відвідний (дренажний) канал Київської ГЕС як гідротехнічна споруда знаходиться на північ від автодороги Київ - Десна на території Хотянівської сільської ради та обслуговується ПАТ «Укргідроенерго».
Землі, на яких він розташований, відповідно до виданого ПАТ «Укргідроенерго» філія «Каскад Київських ГЕС і ГАЕС» державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 140222 від 10 жовтня 2012 року загальною площею 66,4282 га перебувають у постійному користуванні вказаного товариства для експлуатації та догляду за гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами і каналами.
Згідно з листом ПАТ «Укргідроенерго» від 25 липня 2016 року за № 20/964 спірні земельні ділянки не межують з територією вищевказаного відвідного (дренажного) каналу Київської ГЕС.
Відповідно до листа КДПГККГС «Київгеоінформатика» від 26 вересня 2016 року № 01-01/997 земельні ділянки відповідачів повністю накладаються на землі водного фонду, а саме 100-метрову прибережну захисту смугу, встановлену згідно генерального плану м. Вишгород, який затверджено рішенням Вишгородської міської ради № 3/1 від 16 лютого 2011 року.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд
У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення апеляційного суду відповідає.
Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Відповідно до положень статей 19 20 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі: землі сільськогосподарського призначення й землі водного фонду; віднесення їх до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.
Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання відповідно до статті 21 ЗК України недійсними рішень про надання земель, угод щодо земельних ділянок, відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною тощо.
За положеннями частини першої статті 3 ВК України усі води (водні об`єкти) на території України становлять її водний фонд.
Частина друга статті 3 ВК України визначає, що до водного фонду України належать: поверхневі води: природні водойми (озера), водотоки (річки, струмки), штучні водойми (водосховища, ставки) і канали; інші водні об`єкти; підземні води та джерела; внутрішні морські води та територіальне море.
Відповідно до частини першої статті 58 ЗК України та статті 4 ВК України до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами; землі зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.
Крім того, до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоч і не розташований водний фонд, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню водного фонду.
Згідно з положеннями статті 60 ЗК України та статті 88 ВК України (у редакціях, які були чинними на час виникнення правовідносин) уздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги.
Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною:
а) для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів;
б) для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів;
в) для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.
При крутизні схилів більше трьох градусів мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.
Отже, до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоча і не розташовані об`єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню і належній експлуатації водного фонду, виконують певні захисні функції.
Статтею 59 ЗК України встановлено особливий правовий режим використання земель водного фонду.
Так, хоча й у частині першій статті 59 ЗК України передбачено, що такі землі можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності, разом з тим стаття 59 ЗК України у частинах другій-четвертій закріплює обмеження щодо набуття таких земель у приватну власність та встановлює можливість їх використання для визначених цілей на умовах оренди.
Відповідно до пункту «ґ» частини третьої статті 83 ЗК України та пункту «д» частини четвертої статті 84 ЗК України землі водного фонду, які перебувають у державній або комунальній власності взагалі не можуть передаватися у приватну власність, крім випадків передбачених законодавством.
Випадки передачі земель водного фонду до приватної власності, зокрема громадян, передбачені положеннями частини другої статті 59 ЗК України, зокрема, громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми (частина друга статті 59 ЗК України).
Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо (частина четверта статті 59 ЗК України).
Судами попередніх інстанцій встановлено СТ «Ветеран-3» розташоване на масиві садових товариств «Дніпро» на землях м. Вишгород. Згідно з Генеральним планом м. Вишгород, погодженим Дніпровським басейним управлінням водних ресурсів у січні 2009 року ширина прибережної захисної смуги Канівського водосховища складає 100 м, ширина смуги відведеного каналу Київської ГЕС - 50 м.
При цьому судами встановлено, що спірні земельні ділянки знаходяться в безпосередній близькості до р. Дніпро, в акваторії Канівського водосховища, в межах 100-метрової прибережної захисної смуги на території СТ «Ветеран-3», в межах м. Вишгород.
Колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій правильно визначили правові норми, що регулюють спірні правовідносини, належним чином проаналізували усі наявні у матеріалах справи документи, що містять інформацію про обставини, які підлягають доказуванню та дійшли правильного висновку про задоволення позову.
Зокрема, за змістом положень ЗК України землі під водними об`єктами загальнодержавного значення, зокрема зайняті поверхневими водами: водотоками (річки, струмки), штучні водойми (водосховища, ставки) і канали; іншими водними об`єктами; підземними водами та джерела; внутрішніми морськими водами та територіальним морем, як землі зайняті водним фондом України, а також прибережні захисні смуги вздовж річок (у тому числі струмків та потічків), морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм не можуть передаватись у власність громадян, оскільки є землями водного фонду України.
Правовий режим прибережних смуг визначається статтями 60-62 ЗК України та статтями 1, 88-90 ВК України.
Так, згідно зі статтею 61 ЗК України, статтею 89 ВК України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності.
Зокрема, у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; зберігання та застосування пестицидів і добрив; влаштування літніх таборів для худоби; будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів тощо.
Об`єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватись, якщо при цьому не порушується її режим. Непридатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.
Доводи заявника про те, що судами попередніх інстанцій необґрунтовано зроблено висновок, що спірні земельні ділянки розташовані безпосередньо в акваторії Канівського водосховища р. Дніпро і повністю накладаються на затверджену генеральним планом м. Вишгород 100 м, захисну смугу Канівського водосховища, не підтверджені при перегляді справи судом касаційної інстанції оскільки спростовуються документами, які підтверджують висновки судів.
Так, у відповіді на запит від 30 травня 2017 року № Д-1448 Державне підприємство Український державний науково-дослідний інститут проектування міст «Діпромісто» зазначив, що в генеральному плані надані нормативні містобудівні пропозиції подальшого визначення меж прибережних захисних смуг водних об`єктів міста, в тому числі і на території ділянок СТ «Ветеран-3»: від річки Дніпро, на ділянці нижче дамби Київської ГЕС, що є верхів`ям Канівського водосховища - нормативна прибережно-захисна смуга - 100 метрів.
У відповіді на запит Київського державного підприємства геодезії, картографії, кадастрових та геоінформаційних систем «Київгеоінформатика» від 05 травня 2015 року № 01-01/386 зазначено, що спірні земельні ділянки частково накладаються на землі водного фонду.
У відповіді на запит Київського державного підприємства геодезії, картографії, кадастрових та геоінформаційних систем «Київгеоінформатика» від 26 вересня 2016 року № 01-01/997 вказано, що спірні земельні ділянки повністю накладаються на землі водного фонду, а саме: на 100 метрову прибережну захисну смугу, встановлену згідно із генеральним планом м. Вишгород.
Отож, колегія суддів дійшла до висновку, що судом апеляційної інстанції правильно надано оцінку зазначеним доказам та встановлено, що спірні земельні ділянки накладаються на 100 метрову прибережну захисну смугу, рішення Вишгородської міської ради Київської області від 27 червня 2012 року №12/34 «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам» прийняте всупереч вимог земельного і водного законодавства України, державні акти на вказані земельні ділянки підлягають скасуванню.
Прокурор довів у встановленому законом порядку, що оскаржувані пункти рішення міської ради прийняті, а державні акти видані з порушенням вимог законодавства.
Доводи, наведені в обґрунтування касаційних скарг, не можуть бути підставами для скасування судового рішення апеляційного суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм матеріального та процесуального права й зводяться до необхідності переоцінки судом доказів, що на підставі вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
Наведені у касаційних скаргах доводи були предметом дослідження в апеляційному суді із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
При цьому, апеляційний суд встановивши, що рішення суду першої інстанції ухвалене за відсутності відповідачів ОСОБА_3 та
ОСОБА_9 , які не були обізнані у встановлений процесуальним законом спосіб про існування провадження у справі, правильно скасував його в частині вирішення позовних вимог прокуратури Київської області в інтересах держави до ОСОБА_3 та ОСОБА_9 з ухваленням в цій частині нового рішення, оскільки за правилами пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Висновки за результатами розгляду касаційних скарг
Статтею 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційні скарги без задоволення, а постанову Київського апеляційного суду від
20 жовтня 2020 року- без змін, оскільки підстави для скасування судового рішення відсутні.
Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційної цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційні скарги представника ОСОБА_3 - ОСОБА_12 та представника ОСОБА_9 - ОСОБА_13 залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного суду від 20 жовтня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев В. М. Коротун М. Ю. Тітов