18.03.2023

№ 363/68/18

Постанова

Іменем України

15 березня 2023 року

м. Київ

справа № 363/68/18

провадження № 61-2853 св 22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідач - ОСОБА_2 ;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 09 вересня 2021 року у складі судді Рудюка О. Д. та постанову Київського апеляційного суду від 19 січня 2022 року у складі колегії суддів: Вербової І. М., Соколової В. В., Андрієнко А. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні майном та зобов`язання вчинити певні дії.

Позовна заява мотивована тим, що рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 01 березня 2011 року здійснено розподіл домоволодіння по АДРЕСА_1 між його власниками та виділено в натурі ОСОБА_1 наступні приміщення: 1-1 кухню площею 11,00 кв. м; 1-2 житлову кімнату, площею 8,0 кв. м; 1-3 житлову кімнату, площею 9,7 кв. м; 1-4 житлову кімнату, площею 19,5 кв. м; 1-5 житлову кімнату, площею 11,0 кв. м; 1-6 котельню, площею 5,7 кв. м; 65/100 частки, 2-7 котельні площею 2,4 кв. м, всього 67,3 кв. м по будинку та № 1 ворота, 1/2 № 2 паркан, № 3 хвіртка, 1/2 № 6 паркан, тротуар ІІ, криницю ІІІ. ОСОБА_2 виділено наступні приміщення: 2-1 кухню, площею 12,2 кв. м; 2-2 вітальню, площею 10,7 кв. м; 2-3 кухню, площею 5,8 кв. м; 2-4 житлову кімнату, площею 10,7 кв. м; 2-5 житлову кімнату, площею 18,9 кв. м; 2-6 житлову кімнату, площею 7,7 кв. м; 35/100 частки 2-7 котельні 1,3 кв. м, всього 67,3 кв. м по будинку, сарай - літера «В», вбиральня - літера «Г», погріб з шийкою - літера «Д», 1/2 № 2 паркан, № 4 хвіртка; № 5 хвіртка, 1/2 № 6 паркан.

З 2015 року він намагається виконати вище зазначене рішення суду, здійснити розподіл котельні, горища та мансарди, шляхом встановлення по лінії розмежування перегородки, однак відповідач чинить перешкоди та не дозволяє розділити вказані приміщення.

Ураховуючи викладене, позивач просив суд: зобов`язати ОСОБА_2 не чинити перешкоди при проведенні будівельних робіт по розподілу будинку АДРЕСА_1 в натурі та/або проведенні технічного обстеження існуючих будівельних конструкцій, в тому числі, не чинити перешкоди при проведенні таких робіт: в приміщенні 2-7 котельня, площею 3,7 кв. м демонтувати отвір в перекритті, що виходить на горище; в приміщенні 2-7 котельня, площею 3,7 кв. м, влаштувати капітальну перегородку, розділивши дане приміщення на два приміщення 65/100 частини приміщення котельні 2-7, площею 2,4 кв. м, шириною 0,91 м - позивачу, а 35/100 частини приміщення котельні 2-7, площею 1,3 кв. м. шириною 0,49 м - відповідачу; влаштувати дверний проріз між приміщенням 65/100 частини приміщення котельні 2-7, площею 2,4 кв. м, шириною 0,91 м і приміщенням 1-1, площею 11,0 кв. м; демонтувати конструкції димоходу в приміщенні 2-7 котельня, площею 3,7 кв. м на горищі з приміщення в тому числі горища власника квартири АДРЕСА_1 (позивача) не менше ніж на 0,5 м; встановити капітальну перегородку на горищі та у мансарді по умовній лінії розподілу приміщень між співвласниками, що зафіксовано у додатку № 1 до висновку № 1845/19-43; зобов`язати ОСОБА_2 для облаштування її теплогенераторної (котельні) в установленому порядку скоригувати проект газопостачання належної їй частини будинку та забезпечити об`єм приміщення теплогенераторної не менше 7,5 м3 при висоті приміщення менше 2,2 м; зобов`язати сторін приступити до виконання судового рішення щодо поділу будинку АДРЕСА_1 з моменту набрання чинності цим судовим рішенням; зобов`язати сторони при обладнанні житлового будинку АДРЕСА_1 надати одна одній доступ до приміщень, в яких буде необхідно провести переобладнання (будівельні роботи), що визначені цим судовим рішенням; стягнути з відповідача на його користь понесені ним судові витрати.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 09 вересня 2021 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 19 січня 2022 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Судові рішення мотивовано тим, що матеріали справи не містять доказів того, що позивач звертався до спеціалізованих установ для проведення обстеження існуючих будівельних конструкції з їх розрахунком несучої спроможності в спеціалізованих (проектних) установах.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У лютому 2022 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права,ухвалити нове судове рішення, яким його позов задовольнити.

Підставою касаційного оскарження указаного судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, що передбачають вимоги пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 червня 2022 року касаційне провадження у справі відкрито, витребувано цивільну справу № 363/68/18 із Вишгородського районного суду Київської області.

У червні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 лютого 2023 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що за майже 10 років дії судового рішення про поділ будинку в натурі відповідачем не вчинено жодних дій для виконання судового рішення від 01 березня 2011 року про поділ будинку в натурі.

Вказував, що він, на відміну від відповідачки, вчиняв дії, спрямовані на виконання судового рішення від 01 березня 2011 року, і, для фактичного поділу будинку в натурі, здійснив наступне.

На його замовлення було розроблено проект газопостачання на його частину будинку, і, відповідно, було перебудовано систему газопостачання та опалення його частини будинку;

Також ним було укладено окремий договір на газопостачання його частини будинку, яка виділена в натурі і право спільної часткової власності на будинок припинено за судовим рішенням, та отримано власний особовий рахунок у постачальників комунальних послуг;

Ним було отримано від ПАТ «Київоблгаз» роз`яснення, що приміщення котельні 2-7 може бути поділено між колишніми співвласниками, якщо кожен з них дотримається вимог для котелень і наведено відповідні вимоги до котелень.

Також він звертався щодо виготовлення технічного паспорта на свою частину будинку вже як на окремий об`єкт нерухомого майна, на що отримав відмову від БТІ через відсутність перегородок, які мали бути зведені відповідно до судового рішення про поділ будинку у котельні, мансарді та на горищі, до зведення яких технічний паспорт не може бути виготовлений.

Він побудував сходи зі своєї частини будинку для доступу на горище та у мансарду.

Намагався самостійно за власний рахунок і з власних матеріалів звести необхідні перегородки у приміщенні на першому поверсі - котельні, та на горищі/мансарді будинку, однак ОСОБА_2 зруйнувала зведене та поламала матеріали, чинила перешкоди у проведенні робіт, мотивуючи свою поведінку тим, що всі приміщення тільки її (і котельня, і мансарда, і горище), і суд у 2011 році не визначив, які роботи мають бути проведені для поділу будинку в натурі, а тому вона не дає дозвіл на проведення будь-яких робіт.

Він намагався вирішити питання поділу будинку через державну виконавчу службу, поліцію, місцеву раду та депутатів, які відправили його для вирішення даного питання до суду. Так, на підставі судового рішення від 01 березня 2011 року про поділ будинку йому було видано виконавчий лист від № 2-12/2011, який він пред`являв до виконання до ВДВС Вишгородського районного управління Київської області та двічі отримував постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження, оскільки у виконавчому документі не зазначено заходів примусового характеру, які б зобов`язували боржника ( ОСОБА_2 ) вчинити дії, або зобов`язували боржника не перешкоджати вчиняти дані дії іншим особам, у зв`язку з чим державним виконавцем було зроблено висновок, що даний виконавчий документ не підлягає виконанню.

Отримавши такий висновок державного виконавця, він звернувся до Вишгородського районного суду Київської області із заявою про встановлення способу виконання судового рішення у справі № 2-12/11, яким просив суд встановити наступний порядок виконання судового рішення: «Зобов`язати сторони у зв`язку з поділом будинку в натурі здійснити необхідні переобладнання у жилому будинку АДРЕСА_1 , у тому числі: відновити двірний отвір у котельню - приміщення 2-7, з приміщення 1-1; закласти віконний отвір у приміщенні 2-7; встановити капітальну перегородку у приміщенні 2-7 по лінії розподілу що запропоновано у Додатку № 3 варіанту висновку від 20 серпня 2007 року № 11; встановити капітальну перегородку на горищі та у мансарді будинку АДРЕСА_1 по лінії розподілу, що запропоновано у додатку № 3 варіанту висновку від 20 серпня 2007 року №11; зобов`язати сторони при переобладнанні житлового будинку АДРЕСА_1 надати можливість кожному з них доступ до приміщень, в яких буде необхідно зробити зазначені в рішенні суду переобладнання.».

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 25 квітня 2018 року у справі № 2-12/11 у задоволенні його заяви відмовлено, з посиланням на те, що ОСОБА_1 просить у своїй заяві про новий спосіб захисту порушених прав, а не про визначення способу виконання судового рішення і такі вимоги є новими позовними вимогами позивача.

Тому у травні 2018 року він звернувся до суду із цим позовом. Отримавши висновок експерта про перелік робіт, які мають бути проведені по будинку, уточнив свої позовні вимоги, дослівно навівши рекомендовані експертом будівельні роботи,

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У липні 2021 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - подав відзив на касаційну скаргу, в якому зазначив, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими. Відтак, підстав для скасування оскаржуваних судових рішень немає, оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судами допущено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 01 березня 2011 року у справі № 2-12/11, що набрало законної сили, здійснено поділ домоволодіння по АДРЕСА_1 між його власниками та виділено в натурі ОСОБА_1 наступні приміщення: 1-1 кухню площею 11,00 кв. м; 1-2 житлову кімнату, площею 8,0 кв. м; 1-3 житлову кімнату, площею 9,7 кв. м; 1-4 житлову кімнату, площею 19,5 кв. м; 1-5 житлову кімнату, площею 11,0 кв. м; 1-6 котельню, площею 5,7 кв. м; 65/100 частки, 2-7 котельні площею 2,4 кв. м, всього 67,3 кв. м по будинку та № 1 ворота, 1/2 № 2 паркан, № 3 хвіртка, 1/2 № 6 паркан, тротуар ІІ, криницю ІІІ.

ОСОБА_2 виділено наступні приміщення: 2-1 кухню, площею 12,2 кв. м; 2-2 вітальню, площею 10,7 кв. м; 2-3 кухню, площею 5,8 кв. м; 2-4 житлову кімнату, площею 10,7 кв. м; 2-5 житлову кімнату, площею 18,9 кв. м; 2-6 житлову кімнату, площею 7,7 кв. м; 35/100 частки 2-7 котельні 1,3 кв. м, всього 67,3 кв. м по будинку, сарай - літера «В», вбиральня - літера «Г», погріб з шийкою - літера «Д», 1/2 № 2 паркан, № 4 хвіртка; № 5 хвіртка, 1/2 № 6 паркан (а.с. 155-158, т. 1).

Із висновку начальника Вишгородського РВ ГУМВС України в Київській області від 02 серпня 2013 року вбачається, що ОСОБА_2 перешкоджала ОСОБА_1 чинити отвір в стіні, розбирати та знімати цеглу для встановлення дверей згідно проекту (а.с. 13, т. 1).

Із висновку начальника Вишгородського РВ ГУМВС України в Київській області від 23 листопада 2015 року вбачається, що в ході виконання заяви ОСОБА_1 щодо невиконання рішення суду було здійснено виїзд за адресою: АДРЕСА_1 , проте опитати з даного приводу ОСОБА_2 не вдалося, оскільки остання вдома не перебувала (а.с. 16, т. 1).

Із орієнтовного кошторису на виконання ремонтно-оздоблювальних робіт складеного ТОВ «Дімар» 14 вересня 2018 року вбачається, що вартість наведених у ньому робіт становить 19 705 грн (а.с. 66-67, т. 1).

Згідно з висновком експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 20 грудня 2019 року № 1845/19-43 для виконання рішення Вишгородського районного суду Київської області від 01 березня 2011 року у справі № 2-12/11, що набрало законної сили 28 лютого 2012 року слід провести наступні будівельні роботи: в приміщенні 2-7 котельня, площею 3,7 кв. м демонтувати отвір в перекритті, що виходить на чердачне приміщення; в приміщенні 2-7 котельня, площею 3,7 кв. м, влаштувати капітальну перегородку, розділивши дане приміщення на два приміщення 65/100 частини приміщення котельні 2-7, площею 2,4 кв. м, шириною 0,91 м (позивачу) і 35/100 частини приміщення котельні 2-7, площею 1,3 кв. м шириною 0,49 м (відповідачу); влаштувати дверний проріз між приміщеннями 65/100 частини приміщення котельні 2-7, площею 2,4 кв. м шириною 0,91 м і приміщенням 1-1, площею 11,0 кв. м; демонтувати конструкції димоходу в приміщенні 2-7 котельні, площею 3,7 кв. м на чердачному приміщенні з приміщення в тому числі чердачного приміщення власника квартири АДРЕСА_1 (позивача) не менше ніж на 0,5 м; встановити капітальну перегородку на горищі та у мансарді будинку АДРЕСА_1 по умовній лінії розподілу приміщень між співвласниками, що зафіксовано у додатку № 1 до висновку № 1845/19-43. Для дотримання вимог нормативних документів необхідно: для облаштування теплогенераторної (котельні) власнику квартири АДРЕСА_2 в установленому порядку скоригувати проект газопостачання та забезпечити об`єм приміщення теплоенергонераторної не менше 7,5 м3 при висоті приміщення не менше 2,2 м; провести технічне обстеження існуючих будівельних конструкцій з їх розрахунком несучої здатності спеціалізованими (проектними) установами (а.с. 110-114, т. 1).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення апеляційного суду не відповідає.

Відповідно до частини першої статті 16 Цивільного кодексу України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Поняття, зміст права власності та його здійснення закріплено у статтях 316 317 319 ЦК України, аналіз яких свідчить, що право власності має абсолютний характер, його зміст становлять правомочності власника з володіння, користування і розпорядження належним йому майном. За загальним правилом власник самостійно користується, володіє та розпоряджається своїм майном.

Володіння та розпорядження об`єктом спільної власності (часткової чи сумісної) має свої особливості.

Згідно із статтею 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно), тобто право спільної власності - це право власності кількох суб`єктів на один об`єкт.

Відповідно до статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно до частин першої, другої статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Частиною третьою статті 358 ЦК України передбачено, що кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Згідно з частиною першою статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділено в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.

Частиною першою статті 364 ЦК України передбачено право співвласника на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

За змістом цієї норми виділ частки зі спільного майна - це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно його частки в праві спільної власності й припинення для цієї особи права на частку у спільному майні.

Вид майна, що перебуває у спільній частковій власності, впливає на порядок виділу з нього частки.

Враховуючи те, що після виділу частки зі спільного нерухомого майна в порядку статті 364 ЦК України право спільної часткової власності припиняється, при виділі частки із спільного нерухомого майна власнику, що виділяється, та власнику (власникам), що залишаються, має бути виділена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого (інших) співвласників, мати окремий вихід, окрему систему життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, опалення тощо), тобто складати окремий об`єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 ЦК України. При цьому враховується технічна можливість переобладнання будинку в відокремлені частини із самостійним виходом (ізольовані квартири), які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності.

Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилася.

Таким чином, виділ може мати місце виключно при наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири.

При виділі у власність позивача частини спірного домоволодіння, суд повинен зазначити в рішенні яка частка виділяється відповідачу, тим самим визначивши конкретний окремий об`єкт нерухомості, який залишається у власності відповідача.

При цьому, загальні засади цивільного законодавства, зокрема засади справедливості, добросовісності та розумності (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України), спонукають суд при вирішенні зазначених спорів ураховувати інтереси обох сторін та встановлювати, зокрема: чи дійсно є можливим виділ частки в натурі; чи допускається такий виділ згідно із законодавством тощо.

Відповідно до частини першої статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Судом встановлено, що рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 01 березня 2011 року у справі № 2-12/11, що набрало законної сили, здійснено поділ домоволодіння по АДРЕСА_1 між його власниками та виділено в натурі ОСОБА_1 наступні приміщення: 1-1 кухню площею 11,00 кв. м; 1-2 житлову кімнату, площею 8,0 кв. м; 1-3 житлову кімнату, площею 9,7 кв. м; 1-4 житлову кімнату, площею 19,5 кв. м; 1-5 житлову кімнату, площею 11,0 кв. м; 1-6 котельню, площею 5,7 кв. м; 65/100 частки, 2-7 котельні площею 2,4 кв. м, всього 67,3 кв. м по будинку та № 1 ворота, 1/2 № 2 паркан, № 3 хвіртка, 1/2 № 6 паркан, тротуар ІІ, криницю ІІІ.

Відповідно до положень статті 152 ЖК України (в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення умов ведення бізнесу (дерегуляція)», який набрав чинності 05 квітня 2015 року) виконання власниками робіт з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення приватного житлового фонду, які не передбачають втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, не потребує отримання документів, що дають право на їх виконання. Після завершення зазначених робіт введення об`єкта в експлуатацію не потребується.

Згідно з Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76 (далі - Правила), переобладнання - улаштування в окремих квартирах багатоквартирних будинків індивідуального опалення та іншого інженерного обладнання, перенесення нагрівальних, сантехнічних і газових приладів; влаштування і переустаткування туалетів, ванних кімнат, вентиляційних каналів.

Указаними Правилами також визначено, що до елементів перепланування жилих приміщень належать: перенесення і розбирання перегородок, перенесення і влаштування дверних прорізів, улаштування і переустаткування тамбурів, прибудова балконів на рівні перших поверхів багатоповерхових будинків.

Отже, отримання відповідних документів на переобладнання та перепланування жилого будинку необхідне лише у випадку втручання у несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування у іншому випадку дозвільна документація не є необхідною.

Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив із того, що позивач не надав документів щодо отримання дозволу (висновків) від компетентних органів на переобладнання жилого будинку, оскільки експертним висновком передбачено втручання в інженерні системи загального користування житлового будинку.

Досліджуючи висновок експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 20 грудня 2019 року № 1845/19-43 на предмет надання дозволу на проведення робіт з переобладнання інженерних мереж, суд не врахував, що сама по собі вказівка на необхідність розробки проектів для виконання певних робіт не свідчить, що відповідне переобладнання суперечитиме будівельно-технічним нормам.

Більше того, такі обставини досліджуються при вирішенні спору про поділ будинку в натурі, який вже вирішено рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 01 березня 2011 року у справі № 2-12/11і під час розгляду цієї справи судом досліджувалося питання технічної можливості поділу будинку в натурі, що підтверджено висновком експерта від 20 серпня 2007 року № 11.

У цій справі позивачем пред`явлено вимоги про усунення перешкод у користуванні майном, оскільки відповідач чинить йому перешкоди при здійсненні робіт, проведення яких необхідне для поділу домоволодіння.

У порушення статті 382 ЦПК України апеляційний суд на вказані вимоги закону та обставини справи уваги не звернув, не дослідив наявні у матеріалах докази, а саме: копію робочого проекту газопостачання житлового будинку, копію листа відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» від 30 квітня 2009 року № 311, копію висновку судової будівельно-технічної експертизи від 20 серпня 2007 року № 11 (а.с. 143-154, т. 1). Крім того, суд апеляційної інстанції не перевірив доводів позивача про те, що відповідачка чинить перешкоди при здійсненні робіт, проведення яких необхідне для поділу домоволодіння, що ним проведені роботи по перебудові системи газопостачання та опалення його частини будинку, а відповідачкою такі дії вчинені не були, що підтверджено і висновком експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 20 грудня 2019 року № 1845/19-43, в якому зазначено, що саме вона має скоригувати проект газопостачання для виконання рішення Вишгородського районного суду Київської області від 01 березня 2011 року у справі № 2-12/11 (а.с. 114, т. 1).

Таким чином, суд апеляційної інстанції не встановив усіх фактичних обставин, що мають істотне значення для вирішення зазначеної справи, не вирішив спір по суті та конфлікт між сторонами не усунув, а, відтак, не виконав покладених на нього завдань цивільного судочинства щодо справедливого та своєчасного вирішення цивільної справи з метою ефективного захисту порушених, невизнаних чи оспорюваних прав та інтересів заявника.

Отже, висновки суду апеляційної інстанції про відмову ОСОБА_1 у позові є передчасними.

При цьому, суд касаційної інстанції є судом права, а не факту, тому з огляду на вимоги процесуального закону, не здійснює переоцінку доказів, у зв`язку з тим, що це знаходиться поза межами його повноважень.

Оскільки недоліки, допущені судом апеляційної інстанції, не можуть бути усунуті при касаційному розгляді справи, судове рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

При новому розгляді справи апеляційному суду необхідно об`єктивно перевірити обґрунтованість позовних вимог, сприяти вирішенню заявлених у справі вимог, надати оцінку доводам та поданим сторонами доказам в обґрунтування своїх вимог та заперечень, як в цілому, так і кожному доказу окремо, мотивуючи відхилення або врахування кожного доказу.

Відповідно до пунктів 1 та 4 частини другої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 19 січня 2022 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович